сансари колесо деформувалося від часу й тертя волоцюги дгарми змінили на піксель джинси подерті колись я ненавидів фейсбук через дописи про фальшиве життя тепер я боюся фейсбук через дописи про реальні смерті змішалися в спеці світанки, зеніти, брехня диких псів і виписав бог на відправку повістку вульгарним верлібром колись я боявся, що буду живим у свої двадцять сім тепер я молюсь лиш про те, щоби рідних не вбило калібром прорахував все до деталей, до кожної пилинки в куряві доріг відокремив бруд від золота, іржу від борошна, баги від фічей але коли переглядав фотознімки за сімнадцятий рік

А десь буяють дикі вишні. П’яніють бджоли в ароматах Гудуть від них дерева пишні. І гомін на обійстях та у хатах. Так легко на душі і сонячно! Немов весь світ чекає свята. Зростає перший дикий соняшник І сміхом сяють оченята. А десь, нічого й не мінялось. Вже давно. Солону зливу сіре небо віджило. Та в пам’ятях старих відлуння майорять Тих днів гірких, що їх не хочеться згадать. І дивлячись із тих часів у сьогодення, мовчки Зберу у пригірщ теплих почуттів. Заговорю сорочку. Нехай зігріє душі днів. І проросте в садочку Родинним деревом дідів. Та вбереже синів і дочок. Настане день в якомусь