Хочу шлюб дітей та чоловіка. Хочу готувати для них, прибирати, Хочу піклуватись. Хочу, бо до цього я звикла. Я хочу. Я буду робити все, щоб заслужити на кохання. Хоч і чути «залиш мене, у мене футбол» А я продовжу робити усе. Я буду принижуватись до останнього. Така моя доля — я жінка. Нічого спільного з людиною. Людина ж не квітка. Я хочу виховувати дітей. Я хочу за ними доглядати. Сама. Бо для чоловіка це ганьба. Я буду міняти підгузки, паралельно помішуючи кашу, а деколи підмиваючи підлогу. Я буду, я хочу, я потребую цього. Я хочу носити прикраси, та обирати серед штанів сукні. Я хочу