Під струнким оливковим деревом, Над освітленим місяцем берегом, Я цілую твою ніжну шию, устелену Теплим сяйвом. І, почувши хвилі, Мимоліть зʼявляється в памʼяті, Як цілувала Я руки простягнуті До Мене Твої, вже тисячі років тому. Й раз за разом бʼється об камені Вода чорна, і під твоє схвалення Девʼятий вал штовхає і звалює З ніг мене, і стою на колінах у піску.

Можливо, якби змалечку я Бачила, як верблюди незрушно Ковтають колючки бездушні, Як їх товсту шкіру обпалює Безжалісне сонце Аравії, Тоді б я писала уміло Вірші тобі справа наліво. Та ростив мене інший світ, Тож пишу я від серця на схід. Мені не знайомі пустелі Сіро-брунатні пастелі. Бачиш у чому проблема? Залена я, зовсім зелена.