До чорних дір на білім простирадлі у сьоме небо телескоп встромив : галактик недосліджених спіралі зіркове море почали штормить . На чорний день припас пасивний статус для себе . А допоки біла ніч - сідлаю необ'їжджену пиздатість промацуючи яйцями вільніш . Казися : грай чи дійсно з глузду зовсім гівном кривавим коїтус вінчай благаючи аби єбав і досі для тонусу не сачкував пить чай . Прорвало : попіл лави дав потокам перетворитись на бджолиний мед прилип - лижу вулканний вулик-кокон перегорнув сторінку Архімед . Вхопила міцно важіль-хуй тримати : вертітись почала земля таки ядром крізь

Сказання невідомого. Початок - "Початок" Спочатку була темрява, пітьму пронизувала стріла… Матерію розсікав меч.. Пустоту наповював крик. А очі бачили кольори. “Пітьма. Така сама піться з якої створений я, наповнює все що є навколо, не певен, чи можна взалалі сказати, чи існує навколо, і чи є щось окрім мене та цієї пьтьми” - що якщо саме такою, була перша думка що виникла в цьому всесвіті? Та навіть темрява може здобути форму з думки, так і з’явився він. Чотири уламки відділились з цієї пітьми, але там де є пітьма, з’являється і світло, світло та матерія створена впротивагу

Це має бути якийсь жарт. Я ще раз вмикнув запис, наче сподівався, що цього разу почую щось інше. На голограмопрогравчі з’явилося, вже знайома мені, голограма: чудернацька маска: білий овал лиця, чорні вуса і вузька борідка, такі ж чорні брови, великий ніс, на щоках червоний рум’янець. На доданок до цього, на масці застигла іронічна зла посмішка. Зверху чорний довгополий капелюх. Механічний, явно змінений, голос промовив: — Вітаю тебе, герою. Ти — обраний. Обраний для найскладнішого випробування у твоєму житті. Якщо я розрахував все правильно, а по-інакшому і бути не може, ця космічна станція