Заняття в школі закінчилися згідно з розкладом, і щасливі дівчата випурхнули із дверей навчального закладу на вулицю, де їх зустрічали батьки в гарних, переважно ділових костюмах. Дорогі авто роз'їжджалися, дівчат все меншало. Лише декілька з них йшли додому пішки. — В тебе точно не буде проблем? — запитала одна учениця іншу, заправляючи неслухняне пасмо волосся за вухо. — Мати наказала тобі дочекатися її після уроків. — Я не її слухняна собачка і мені не п'ять років, сама можу дійти. — відповіла Мальва. Обидві дівчата носили форму з емблемою школи: червоний дракон, майже ідентичне

Увага! Нецензурна лексика. Не рекомендовано дітям. АПТЕКАР кіносценарій Роман Магрук Умань, Україна pluchekuman@gmail.com НАТ. МОНУМЕНТ ПРИКОРДОННИКАМ – РАНОК Від монументу прикордонникам по одному та групами до мікроавтобусів та автівок розходяться чоловіки різного віку. Деякі з них у військовій формі, більшість – у цивільному, але всі у зелених фуражках прикордонників. До старенького білого фургону «Пежо» підходить крепкий, вище середнього зросту сивуватий небритий чоловік – Валєра, відомий в рідному місті як АПТЕКАР (55). Він відчиняє двері авта. ЧОЛОВІК (ЗК) Валєра, в тебе є місце?