Заняття в школі закінчилися згідно з розкладом, і щасливі дівчата випурхнули із дверей навчального закладу на вулицю, де їх зустрічали батьки в гарних, переважно ділових костюмах. Дорогі авто роз'їжджалися, дівчат все меншало. Лише декілька з них йшли додому пішки.
— В тебе точно не буде проблем? — запитала одна учениця іншу, заправляючи неслухняне пасмо волосся за вухо. — Мати наказала тобі дочекатися її після уроків.
— Я не її слухняна собачка і мені не п'ять років, сама можу дійти. — відповіла Мальва.
Обидві дівчата носили форму з емблемою школи: червоний дракон, майже ідентичне взуття та ранці. Відрізнялися дівчата хіба зачісками та дрібними аксесуарами.
Дорогою вони теревенили про свої справи, лякливо поглядали по боках, хоча залишалося ще декілька годин до заходу сонця і район, в якому вони жили, вважався безпечним.
— До завтра, — попрощалася Мальва з подругою.
Хвилинку вона постояла, дивлячись перед собою на дорогу, глибоко вдихнула, стиснула кулачки й пішла. Додому залишалося не більше кілометра.
Мальва крокувала, і її впевненість ніби росла з кожним кроком. Вона навіть завернула за ріг будинку, коли почула жалісне навчання. Триколірне кошеня з задертим хвостиком подріботіло на зустріч дівчинці.
— Ти голодна? — спитала дівчина.
Дівчина присіла до кошеняти та дістала зі свого ранця шматочки ковбаси, акуратно загорнуті в серветку. Маленький моторчик всередині тваринки завібрував, звук ще більше посилювався, коли Мальва почухала її за вухами.
— Треба було слухати маму, — голос прозвучав ззаду.
Мальва не встигла підвестися, лише обернула голову. Металевий прут зі свистом опустився їй на маківку, кров пирскнула наче із розпилювача, окропивши шерсть кошеняти.
***
Від кислого запаху поту, плотських втіх наодинці, трав та зверхності Рута мало не передумала. В кабінет її впустив дебелий охоронець, на порозі вона похитнулася її ніздрі роздулися, але вона все ж увійшла і сіла в шкіряне крісло навпроти столу.
— Чим можу бути корисним, пані вчителько?
Голос Геодота відповідав його вигляду, майже хрюкання повністю підходило до свинячого рила. Крісло під продавцем магічних трунків поскрипувало, кожної миті борючись за виживання під жирною смердючою тушею мутанта.
— В мене є гроші. Я заплачу готівкою. Дай мені свої найкращі зілля.
— Хочете звабити якогось багатенького батька-одинака?
Геодот весело реготнув над своїм дотепом розглядаючи доглянуте волосся зібране в строгу зачіску, чорну довгу сукню, що спокусливо підкреслювало хай не юні, але цікаві вигини жіночого тіла.
— Я знаю чим ти торгуєш. Мені потрібна сила і витривалість, загострені чуття. Я хочу його вистежити, відчути його страх, він пошкодує…
Рута не змогла договорити, нижня губа задрижала, а з почервонілих очей скотилася єдина сльоза, тоненькою цівкою скапнувши на груди.
— В мене можуть бути проблеми.
— Їй було всього чотирнадцять.
— Ти впевнена? — зітхаючи запитав Геодот. — це не для тебе. Помста забирає все. Але пані вчителька розумна і з бездоганною репутацією. Можна побачити гроші?
Рута підсунула ногою сумку з боку до продавця. З важким сопінням Геодон нахилився, крісло видало скрип агонії, однак, витримало. Гроші заспокоїли, він поклав сумку до сейфа та дістав коробку зі скляними пробірками.
— Не пий все одразу, бо здохнеш, там є інструкція. Діє приблизно добу. До старості ти не доживеш навіть після одної дози. Якщо випʼєш все й одразу, то відрахунок піде на години. Ти привернеш багато уваги, якщо будеш ходити вулицями заряджена моїм товаром в надії наткнутися на нього. Є зачіпки?
Рута дивилася на Гедеона та на зілля, хвильку вагаючись чи варто розкривати свої карти, тоді кинула на стіл паперову фігурку ягняти.
— Оу.
— Це знайшли на місці вбивства. Один з батьків працює в службі порядку. Навіть без твоїх мікстур я відчуваю запах на цій штуці.
— Бачу, що ти все продумала. Гроші чисті?
— Збирала Мальві на весілля, — в усмішці Рути було щось таке хиже, що Гедеон нервово ковтнув слину, не розуміючи чи це жарт.
— Добре, в знак моєї прихильності та співчуття зроблю тобі подарунок. Це експериментальний проєкт, заподіяну шкоду здоров’ю не анулює, але може витягнути тебе за косу з того світу. Краще прибережи на крайній випадок.
— Експериментальний? Хочеш, щоб я випробувала його?
— Не мели дурниці. Я вже його випробовував, просто формула ще не фіналізована.
Рута зібрала всі свої покупки та підвелася.
— Вдалого полювання.
Коли Гедеон залишився сам він задоволено хрюкав, перерахував гроші та ввімкнув собі улюблене порно з людськими дівчатами та мутантами, пестив свої шість пипок та уявляв яку рекламу йому зробить ця навіжена бестія.
***
Біля будинку зупинився зелений бус з надписом «Дератизація», з нього вийшов молодий чоловік в зеленому комбінезоні, на бейджі написано «Трістан». На вигляд не старше тридцяти, коротка стрижка, шрами на обличчі. Він попрощався з водієм, накинув рюкзак на одне плече, здавалося от-от і весь вміст випаде через замок, що давно розійшовся.
— Чуваче, в тебе такі темні кола під очима, точно наш клієнт, хочеш на пробу?
На сходах піл підʼїздом відпочивали хлопці з бритими та татуйованих головами, темними окулярами, що прикривали їх понівечені чорним порошком очима.
Трістан лише махнув головою на знак заперечення і ввійшов в брудний підʼїзд. На третьому поверсі в неосвітленому коридорі він знайшов свої двері, знову зламаний замок.
Трістан увійшов та жбурнув свій ранець на диван. В холодильнику залишилася рятівна пляшка елю. Трістан відкоркував її й зробив декілька жадібних ковтків.
Мало не на всіх поверхнях в його помешканні стояли рядами паперові тварини різних розмірів та технік складання. На комоді біля ліжка рамочка з фотографією, що схоже раніше носили в кишені через меридіани від згинання та помʼятості. Фото молодої сімʼї: тато, мама і син. Аристократичний одяг, ситі очі, в чоловіка на поясі шпага та великий амулет на грудях, жінка тримає руки на плечах у сина, в неї складна зачіска та масивні браслети на запʼястях. Хлопчик стримано усміхається.
На землю впали черевики, в яких схоже відходили не менше ніж 50 прощ до Храму Темряви. Трістан впав на ліжко, дістав з кишені рожеві трусики та поклав собі на лице. Він глибоко дихав і сміявся.
***
Рута увійшла у своє помешкання, кинула пакет з надписом «Black-tac» на незастелене ліжко. В цілому її квартира виглядала так ніби туди переїхав хтось недбалий після попереднього педантичного власника. Задзвонив телефон, Рута важко видихнула і відповіла:
— Так, мамо.
— Слава Вічному Світлу. Я вже думала з тобою щось сталося! Ти не брала трубку!
— Я була зайнята.
— Чим? Тобі треба відпочити, ще краще завтра переїдь до нас на певний час.
— Це зайве, — Рута присіла на краєчок ліжка і розминала пальцями лоб.
— Яке там зайве, ти зараз сама не своя, тобі потрібен спокій і наша підтримка.
— Може пізніше, завтра я маю справи.
— Нічого не хочу чути. Завтра чекаємо. Яка ж це все-таки неприємність. Якийсь вилупок просто взяв і обірвав життя такої перспективної дівчинки. Зовсім інша справа коли твоїх підопічних вибирають для жертвоприношень, а так… без сенсу.
— Смерть ніколи не має сенсу.
— Не мели дурниць, люба.
— А може ви вже перестанете всяку херню городити! Я вже сказала, в мене немає часу!
— Але ж, Руто…
Мама не договорила. Рута вимкнула телефон, встала та скинула сукню на підлогу. Дістала з одного з пакетів машинку для стрижки. Рівномірне дзижчання заспокоювало. Пасмо за пасмом спадало на підлогу, Рута стояла перед дзеркалом, в почервонілих очах стояли сльози, що не наважувалися скотитися вниз.
***
У маленькій кімнатці, схожій на гардеробну, не було зайвих меблів, лише матрац. Їдкий запах сексу та наркотичних випарів міг вразити будь-кого, хто зайшов би з вулиці, але завдяки буферній зоні коридору та під'їзду, де панували не менш стійкі аромати сечі та блювоти, перехід не був таким різким.
На матраці, спершись на спину лежала дівчина, вона прикривала свої ледь сформовані груди простенькою, поплямованою не менш ніж честь її власниці. Дівчина дістана скляну люльку, сипнула туди дрібку чорного порошку, чиркнула запальничкою і втягнула густий дим.
— Хочеш? Пригощаю.
Її голос ще зберігав дитячу дзвінкість. Чоловік, до якого вона зверталася, стояв в чому мати народила біля сусідньої стіни. Він зняв свою сумку з цвяшка-вішака.
— Дякую, в мене сьогодні на думці інша розвага.
— Якщо є грошики, любий, для тебе все що завгодно.
Чоловік обернувся, в руках він тримав ніж для нарізання м’яса, між ногами стирчала ерекція, а на обличчі сяяла посмішка гідна диявола.
— Салат, Трістане, хочеш зробити мені сніданок у ліжко?
Дівчина пирхала від сміху, чорні жилки вкрили майже весь білок ока, можливо вона навіть не відчує перші проникнення леза у її юну плоть.
Навіть в передчутті задоволення Трістан вловив звук кроків за дверима, може хтось хоче підглядати? Він не встиг обернутися, двері розчахнулися з такою силою, що одна завіса не витримала. Трістан махнув ножем навідліг, не влучив. Він вирячив очі на тонкі панські пальці з французьким манікюром, що з нелюдською силою схопили його зап’ясток. Біль, кістки майже тріснули, він пустив ножа і засичав через зуби. Безжальні пальці не зупинилися на зап’ястку, нападниця помітила набундючений прутень і одним рухом зігнула його по середині. Трістан кричав лупцюючи вільною рукою по обличчю жінки з поголеною головою.
— Любиш бити жінок?
Від лункого ляпасу Трістан мало не відключився, він сплюнув кров на підлогу разом зі шматками кількох зубів. За мить він вже висів у повітрі, піднятий за горло.
— Нічка тільки починається.
Жінка піднесла свою жертву до вікна, вона оцінила візуально відстань до землі й прошепотіла на вухо:
— До зустрічі.
Вона жбурнула його оголену понівечену плоть у темінь вулиці.
— Вау, тітонько, оце ви йому всипали, — схоже дівчину на ліжку вже почав відпускати кайф, сильний наркотик, однак розбавлений і діяв короткочасно. — покидьок, а такий милий був завжди, хотіла йому знижку оформити.
— А він хотів тобі залишити сувенір, — сказала Рута і кинула їй на ліжку паперове ягня, що знайшла в речах Трістана.
— Ги, його називають Пастухом за це.
— Ти знала, що він вбиває і трахалася з ним. Треба було почекати ще трішки за дверима.
— Він вбивав лише панянок, які вчаться в школі. Паскуда така. Мені його просто шкода трохи, він сирота, як і я.
Рута перебирала речі, розглядаючи документи, вона обнюхувала кожну річ як гончак на полюванні.
— Мені подобається твій стиль, люблю жінок у військовій формі і все таке чорне, — дівчина поволі вдягалася, — взагалі, люблю дівчат більше, бо хлопці тільки про свого прутня думають. З дівчатами інакше, мутанти, до речі, також не дуже класні в ліжку.
— Як тебе звати?
— Кет.
— Кет, мені байдуже на твої сексуальні вподобання. Сьогодні тобі пощастило вижити, — Рута зробила драматичним жестом обвела кімнату, — але хіба це життя?
— Життя кепське, якщо так думати. Треба бути позитивним, бо негативні емоції пожирають і помста найгірша зі всіх, — Кет підморгнула Руті, ніби натякаючи “ти ж розумієш про що я”.
Рута пустила очі під лоба і вийшла з помешкання.
***
Трістан шкутильгав, шепочучи прокльони, в одній руці він тримав шмат битого скла. Біля під’їзду його зустріла знайома компанія дрібних наркоторговців.
— Пробував дотягнутися до власного ануса? — це були останні слова бариги.
Трістан зупинився та оглянув тих хто з нього підсміювалися. Покидьки. Бруд. Гострий край розітнув горлянку того, що сидів найближче. Він прикривав шию руками, струмені крові бризкали між пальці. Нарик позаду витягнув ножа, Трістан поцілив йому по сухожиллях та вихопив з руки ножа. Лезо легко входило в живіт, груди, лице. Трістан бив ножем знову і знову, жоден не втік, всі четверо лежали біля його босих скривавлених ніг.
Вміст аптечки посипався на підлогу, тремтіння в руках заважало знайти все необхідне. Так сяк Трістан обробив дрібні поранення, приклав охолодження до паху і випив чимало дозу знечулення.
Зображення в дзеркалі показувало згорбленого, блідого, переляканого чоловічка. Трістан глянув на себе та випрямився, глибоко вдихнув та розреготався. Одягнувся, взяв декілька мисливських ножів. Біль потрохи вщухав, але розум працював не так спритно, як хотілося. Трістан оглянув ще раз своє помешкання, оцінив можливості змайструвати тут пастку, взяв робочий рюкзак і прошепотів:
— Не тут.
***
Рута не поспішала, але й зволікання не могла собі дозволити. Коли запах жертви привів її до Трістанового будинку, там вже поралися працівники служби порядку, переважно мутанти зі свинячими рилами. Пакували трупи. Руті не хотілося привертати зайвої уваги тому вона зачекала доки ті закінчать. Службовці не проявляли особливої шанобливості до загиблих. Закидали їх в машину як міхи з картоплею. Перекурили, посміялися з якогось жарту та й поїхали.
Рута знайшла квартиру де найбільше тхнуло тим на кого вона полювала. Крім того, туди вели криваві відбитки стоп.
— Я думала в нього краща квартира.
— Тобі не варто за мною ходити.
Кет стенула плечима, обминула Руту, що стояла на порозі та увійшла.
— Тут можуть бути пастки.
— Якби мені член зламали, я б таким не заморочувалася.
Рута усміхнулася кутиком уст і увійшла слідом за дівчиною, яка металася від кутка до кутка, кладучи всілякі дрібнички до кишень, а смаколики до рота.
Рамка з фотографією привернула увагу Рути, вона взяла її до рук, розглядаючи багатий вигляд сімейної пари.
— Жертви революції в імʼя великого зла?
— Засунь свій сарказм собі в робоче місце, — відгаркнула Рута. — Краще не тиняйся за мною і не заважай.
— Без питань, — Кет гралася паперовим драконом. — Просто, дивна ти якась. Граєшся з Пастухом як кицька з мишкою. Він поганий, він захоче зробити тобі боляче.
— Хай спробує. Сьогодні він помре, але не одразу.
***
Понівечений часом асфальт закінчився, ґрунтова дорога поміж заростей та сміття вела до закинутої недобудованої багатоповерхівки. Акуратні ніздрі роздувалися від глибоких вдихів, Рутині очі світилися від спʼяніння нічним повітрям та запахом жертви.
Він десь тут, можливо ховається на горищі або в купі сміття наче пацюк. Запах посилювався, однак разом з ним Рута відчувала ще дещо, здебільшого цвіль, екскременти, мокре хутро та мʼята. Дивно. Не тільки. Вона була занадто зайнята вистежуванням, що не помітила присутності господарів дому. Загострений слух виловив слабкий звук стукотіння безлічі ніжок.
Потвори розміром з крокодила лізли по стінах та стелі, оточували свою жертву, ненажерливі щелепи готувалися до кривавої трапези. Перша багатоніжка кинулася на Руту, і отримала копняка межи вусики. Потвори атакували, однак отримували відсіч. Невдовзі Рута була майже вся вкрита слизом, нутрощами та мізками своїх нападників.
Коли остання багатоніжка пустила свій фінальний писк, Рута впала на коліна, вона ричала, плакала і стогнала. Трістан вирішив скористатися можливістю. Він кинувся на Руту зі спини, цілячись ножем у шию. Не вистачило зовсім трішки. Рута почула шурхіт, вловила зловісну тінь краєм ока. Вона вибила ніж з рук. Притиснула його до стіни, від Трістана йшов різкий мʼятний запах, тепер вона помітила респіратор та рукавиці.
— Який ти розумний, — просичала Рута, — мені буде дуже важко стриматися.
Вона запхала пальці між ребра та вхопилася за нижнє. Приглушене волання наповнило коридор. Рута доклала зусилля і кістка тріснула.
— Ну, ну. Хлопчику не треба скиглити. Тебе, що не навчили манер в притулку? Що, пару раз трахнули і ти виріс таким виродком? Любиш гратися з ножем?
Рута підійняла з землі ніж, однією рукою притискаючи Трістана до стіни вона увігнала вістря у стегно. Рута зупинилася та ковтнула слину, її погляд припав до рани. Вона чула як пульсує кров в артеріях її жертви, в ніздрі проник землистий запах.
Трістан сміявся. Вона добре чула його регіт крізь респіратор. Рута висмикнула ніж, скинула маску зі своєї жертви. Наблизила лезо до лівого ока.
— Ти не монстр. Ха-ха-ха. Що ти тут робиш? Думаєш, мені страшно? Я відріжу тобі голову і буду трахати кожної середи. Ха-ха-ха.
Рута замахнулася ножем, однак зігнулася вдвоє тримаючись за живіт. Струмені блювоти вирвалися через зуби та ніздрі. Рута впала на коліна, тремтячими руками вона дістала коробку зі пляшечками, намагаючись зрозуміти яка за, що відповідає. В момент вона впала на зад виставляючи ніж перед собою. Вона вже не блювала, однак важко дихала.
Трістан з цікавістю дивився на свою нападницю, як палій на школу у вогні. Він пошкутильгав на вихід.
***
Холодний бетон стіни полегшив головний біль, однак Рута все ще не могла підвестися. Очі вже привикли до темряви як і її серце, однак вона майже нічого не бачила через пелену дурману. Зусилля за зусиллям, Рута спромоглася стати на коліна та поповзла руками по стіні. Однієї рукою обпираючись на стіну, вона пробиралася на вихід, інша рука на животі, наче вона захищає ненароджене дитя у лоні.
Свіже повітря додало сил, і Руті навіть вдалося випрямити спину.
— Вибачте, тітонько. Я б ніколи в житті не наважилася полізти в гніздо багатоніжок-пожирачів, — Кет сиділа в позі лотоса на блоці неподалік від входу у будинок. — хочете водички?
Рута кинулася на пляшку, жадібно ковтала воду, та ніяк не могла позбутися сухості у роті. Відчуття по трохи відновлювалися.
— Я просила не ходити за мною, — Рута говорила ніби після візиту до стоматолога щедрого на знечулення.
— Та я просто гуляю. Робота якось не береться, — Кет підморгнула, їй дуже личила ця майже дитяча усмішка. — Я просто відчуваю, що вам потрібна допомога, а я завжди намагаюся допомагати хорошим людям. Від цього я кожного разу переживаю сплеск позитивних емоцій, а це дуже корисно для макітри. Бо якщо я буду постійно переживати та боятися, то закінчу як багато інших дівчат з району. І може вам також варто більше думати про хороше.
— Я не хороша, — Рута обтерла мокре підборіддя, рука ще тремтіла.
— Та нууу, у вас напевно просто сталося щось погане. Всі деколи зляться і роблять дурниці, як от не вбити Пастуха коли є можливість, хоч і він міг би вирости нормальним хлопцем, але погані речі деколи трапляються.
— Ти мене не знаєш, я заслужила страждання, але моя дочка — ні, — Рута випростана спину. — дякую, тепер іди і більше не ходи за мною. Через мене вбили не одну дівчину. Їх принесли в жертву в надії повернути магію в цей світ, я була відповідальна за вибір кандидатки. Думала, що так мою Мальву ніколи не спіткає схожа доля… Вилупок помилився, я монстр. Пора закінчувати.
***
Тіло охоронця загороджувальних прохід в кабінет Гедеона, його вбили недавно, на обличчі застиг вираз несподіванки. Мʼятний запах засобів від комах привів Руту назад до торговця зіллям. Вона б точно виблювала знову якби не залишила вміст шлунку нещодавно. Токсини від мікстур почали ламати її тіло. Гедеон все ще сидів у своєму кріслі (цікаво чи він з нього хоч колись вставав), пухкі руки звисали по боках туші, голова похилилась на груди, вмостившись на нескінченних підборіддях. З горизонтального розрізу на животі звисав моток кишок ніби гірлянда якою Мальва полюбляла гратися напередодні річниці Революції.
Через тьмяне світло кабінету можна було упустити кривавий надпис на стіні, але Рута простояла достатньо довго не в змозі поворушитися, аби призвичаїтися та оглянутися. Єдине слово.
“КАМЕЛІЯ”.
Трістан прийшов сюди за відповідями і він їх отримав. Йому набридла роль жертви.
Рута пересилила бажання впасти на брудну підлогу та розридатися від усвідомлення своєї помилки. Вона кинулася назустріч жаху, що чекав на неї в батьківському домі.
***
Світанок фарбував небокрай в червоне, вириваючи метр за метром у темряви. Будинок у якому пройшло дитинство Рута упізнала б навіть із вибраними очима. У вікнах горіло світло, батьки ставали рано, але не настільки.
На Рутиному обличчі відбилися її моторошні думки. Вона стиснула зуби до тріску та увійшла через парадні двері.
Так багато крові.
Невже у двох людей так багато крові у венах та артеріях.
Трістан сидів на дивані смачно хлептавши молоко із графина. Він виглядав дуже задоволений собою.
— Думала перемогти мене? Я вже давно мертвий. Ніхто в цьому світі не заслужив на втечу від страждань.
Рута кинулася через вітальню, виставивши нігті вперед наче пума. Там де мало бути обличчя Пастуха виявилася пустка, він миттєво ковзнув вниз і завдав удару по печінці. Рута заточилася і впала на коліна.
— В Гедеона є очищений продукт, без побічок. Не пропонував тобі? Звісно. В цьому місті всі брешуть, крадуть, ґвалтують і удають, що можна мати життя, народжувати дітей, купувати одяг.
Трістан став за спиною у Рути, обхопив бриту голову руками і встромив пальці в очі. По щоках потекла кров. Рута дряпалася, панічно тріпотіла ногами на підлозі, але поступалася в силі.
— Як іронічно… Ти не одна, весь світ осліп у своїй гордині, невігластві та дріб’язковості.
Трістан не відпускав свою жертву, лиш крутив у руках наче не в змозі визначитися, що він хоче зробити з нею далі: тріснути череп чи відірвати голову, прикінчити одразу чи ще трішки погратися.
— В мене також відібрали все, Руто. І я…
Пастух не зміг договорити, йому завадив ніж увігнаний в спину. Переляк округлив очі юної Кет, вона стояла незворушно, лиш сльози котилися по щоках.
— Ах ти ж брудна лярва.
Ніж застряг так, що його не можливо було дістати як би Трістан не тягнувся. Гнів смикав лицевими м’язами, очі вилазили з орбіт. Кет отримала удар під ребра, що виштовхав все повітря, давши відчуття, що воно вже ніколи туди не зможе повернутися. Худенькі ніжки аж відірвалися від землі, дівчина приземлилася на коліна, кривава піна виступила на губах. Трістанові ніздрі роздувалися, на лобі виступила вена, він штовхнув Кет стопою в лице, вона відлетіла до стіни, перекинувся журнальний столик.
В гніві Трістан забув про свою мучительку. Даремно.
Світ перетворився для неї на пітьму та біль, але вона не забула своєї мети. Руки трусилися, вона обмацувала свої дорогоцінні пляшечки. Аби лиш не переплутати. Сила, їй потрібно ще більше сили.
Завдяки загостреному слуху та нюху Рута дісталася своєї жертви. Вона могла скористатися ножем, але її руки стали зброєю. Вона стрибнула Трістану на спину, обхопила ногами за пояс. Пальці намацали губи, проникли глибше. Шкіра на щоках репнула, щелепи розійшлися в протилежні сторони, ніби на прийомі в стоматолога, що занадто захопився. З гортані донеслося огидне булькання. Вони повалилися на підлогу, безсиллі наче коханці в екстазі.
Рута відпустила свою здобич. Вона скрутилася на підлозі зі стогоном агонії. Вбивчі токсини не зволікали.
Гедеон попереджав. Ще він сказав, що його зілля може витягнути за косу з того світу.
Рута не чула стукіт серцебиття крім свого. Вона повзла в надії натрапити на тіло Кет. Пощастило.
Гуп.
Слабкий звук скорочення серцевого м’язу.
Пальці слугували їй очима. Рута намацала губи, цього разу аби дарувати життя. Сил не залишилося. Рута пригорнула до себе дівчину, відчула її тепло. Одне серце вповільнювало свій такт, інше відновлювало.
