107 переглядів

 Увана! Нецензурна лексика. Не рекомендовано дітям.  

 

 

 

АПТЕКАР

кіносценарій

Роман Магрук 

 

 

Умань, Україна

[email protected]




НАТ. МОНУМЕНТ ПРИКОРДОННИКАМ – РАНОК

Від монументу прикордонникам по одному та групами до мікроавтобусів та автівок розходяться чоловіки  різного віку. Деякі з них у військовій формі, більшість – у цивільному, але всі у зелених фуражках прикордонників.

До старенького білого фургону «Пежо» підходить крепкий, вище середнього зросту сивуватий небритий чоловік – Валєра, відомий в рідному місті як АПТЕКАР (55). Він відчиняє двері авта.

 ЧОЛОВІК (ЗК)

Валєра, в тебе є місце?

АПТЕКАР

Чотири місця. 

Троє чоловіків, з яких один надто товстий, з вусами, стоять в очікуванні.

ТОВСТИЙ ЧОЛОВІК

Чотири? Мужики, ви йдіть. Валєра, зараз ще двох знайду, зачекай.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – РАНОК

Авто їде трасою. Чоловік поряд з Аптекарем спить. Один з трьох задніх пасажирів нахилився до водія.

ЗАДНІЙ ПАСАЖИР

А щоб пару тисяч в тебе купити, то курс якийсь трошки менший організуєш?

ІНШИЙ ПАСАЖИР

О, вже, вигадує.

АПТЕКАР

Та зроблю, які питання. Ми ж свої.

ЗАДНІЙ ПАСАЖИР

О, дякую.

(іншому пасажирові)

Ясно? А то «вигадує». Це ж гроші, кожна копійка, що називається…

ІНШИЙ ПАСАЖИР

І це ж всім плати, мабуть – мєнтам, бандитам?

(далі)

   (прод.)

АПТЕКАР

Не без цього. Жити можна. Не душать особливо.

ЗАДНІЙ ПАСАЖИР

І то добре.То треба з тобою, Валєра, на зв’язку бути.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК

Авто аптекара зупиняється на автобусній зупинці. Чоловіки виходять з авта.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – РАНОК

Аптекар вирулює на дорогу. В нього дзвонить телефон. Він дивиться на екран, вирулює знову на узбіччя, зупиняється. Бере слухавку.

АПТЕКАР

Алло.

 

ІНТ. АВТО ОЛЕГА – РАНОК

За кермом нового авто середнього класу, що щойно віїхало з двору й рухається вулицею нового спального мікрорайону, сидить повнуватий чоловік – син Аптекаря ОЛЕГ (35). Він розмовляє по телефону.

ОЛЕГ

Привіт, батя. Що, з Днем прикодонника тебе. Здоров’я, звичайно ж, достатка, щоб все гладко… Ну, а як?

(сміється)

Що ти там – забрав?.. Ну, кілограм. А ти скільки хотів?.. Це продасте, потім ще буде. Зараз немає більше...

Син підіймає в привітанні руку зустрічній автівці. Йому у відповідь сигналять.

ОЛЕГ

Ні, в цю суботу не буду? Справи там.

(далі)

 

(прод.)

Син дивиться на стіну одного з будинків. Там чорною фарбою балончиком зроблений напис – адреса наркомагазину в месенджері Телеграм і девілька назв наркотиків на слензі.

ОЛЕГ

Вона знає, я з нею розмовляв. 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК

Спалльний район. Олег зупиняє авто. Виходить з балончиком фарби в руці. Йде до стіни з написом.

ОЛЕГ

Я ж не проти, батя. В наступну так і зробимо… Привезу більше. Ок, не питання. Головне – щоб продавалося. 

Чоловік зафарбовує напис.

ОЛЕГ

В ту вже буду… Я з ним розмовляв, не ображається… Ну, то що зробиш - зараз тут питання такі, що потрібно повирішувати.    

Олег повертається до машини.

 

ІНТ. АВТО ОЛЕГА – РАНОК

Олег сідає за кермо, кидає балончик з фарбою на підлогу.

ОЛЕГ

Бать, а що аптеку – думав, ні?

    

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – РАНОК

Аптекар сидить в автівці з відчиненим вікном.

АПТЕКАР

Не хочу. Зараз й цього досить. На їсти вистачає. Може потім, Олєжка, а поки що…

Через вікно чоловіча рука просовує старому гроші – складену купюру. Старий дивиться на чоловіка, бере гроші.

 

(далі)

(прод.)

АПТЕКАР

Добре, син, давай, бо тут прийшли по роботі.

Старий вимикає телефон, подає чоловікові маленький білий пакуночок. Чоловік бере його, йде. Аптекар дивиться на нього.

 

НАТ. ПАРКОВКА БІЛЯ РИНКУ – РАНОК

Авто Аптекаря стоїть по центру довгої парковки, що розміщена обабіч проїзджої частини. Алея високих дерев вздовж всієї парковки. Припаркваних машин лише декілька, і ті стоять на віддаленні. Чоловік, що відійшов від авта Аптекаря, йде в сторону вхідної конструкції з вивіскою «Ринок». В чоловіка доволі специфічна хода. Він зустрічає іншого чоловіка. Вони коротко розмовляють, інший чоловік йде до авта Аптекаря. Підходить, озираючись навколо так само протягує у вікно гроші і за мить бере з рук Аптекаря маленький білий пакуночок.

 

НАТ. БУДІВЛЯ ОФІСУ – РАНОК

Велика офісна будівля. Олег виходить з авта на паркуванні, зачиняє і йде з м’яким шкіряним портфелем до приміщення офісу, дорогою вітаючись з іншими людьми, що йдуть до офісу. Олег заходить в приміщення.

 

ІНТ. БУДІВЛЯ ОФІСУ – РАНОК

Олег проходить пропускну систему, направляється до ліфту, чекає, здороваючись і перемовляючись з колегами. Коли прибуває ліфт, пропускає жінок вперед, заходить сам. Декілька чоловіків залишаються чекати. Двері ліфта зачиняються.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – РАНОК

Аптекар сидить в авто, дивиться відео в телефоні. До авта підходить покупець, протягує гроші – купюру в 500 гривень.

АПТЕКАР

Розбагатів?

НАРКОМАН (ЗК)

Ага. Без здачі давай.

Старий дивиться на нього, бере гроші, перевіряє в них «сорочку», дивиться на світло і кладе до кишені. Потім порпається під кріслом, дістає і віддає два білих пакуночки. Покупець надто різко бере пакуночки і йде. Аптекар дивиться йому вслід,

повертається до перегляду в телефоні. Але потім заглядає до бардачка, дістає звідти ручку, дістає з кишені купюру в 500 гривень і світить на неї фонариком в ковпачку ручки. Купюра вся світиться фіолетовим.

 АПТЕКАР

Ох, ти ж гімнюк!

 

НАТ. ПАРКОВКА БІЛЯ РИНКУ – РАНОК

Аптекар швидко виходить, дивиться в сторону, в яку пішов покупець, підіймає скло в авто, зачиняє двері й біжить за ним. Покупець попереду озирається й теж починає бігти.

 

НАТ. ДВОРИ БАГАТОПОВЕРХІВОК - РАНОК   

Через двори Аптекар біжить за чоловіком, що тікає від нього значно попереду. Старий, зупиняється, тяжко дихає, потім біжить дещо в вбік від напрямку, куди побіг втікач.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ СЕРЕД БАГАТОПОВЕРХІВОК – РАНОК

Аптекар вибігає з двору на тротуар вулиці. На іншому боці ближче ніж, раніше, але все ще віддалено йде, озираючись втікач.

НАРКОМАН

Чого ти хочеш, Аптекар, бля?! 

Старий зупинився, віддихується.

АПТЕКАР

Давай сюди!

НАРКОМАН

Що не так?

АПТЕКАР

Мет давай. Давай сюди, а то бошку відірву.

НАРКОМАН

Що ти сказав?!

Наркоман різко біжить на старого, Аптекар йде йому назустріч. Наркоман зупиняється на відстані.

НАРКОМАН

Я тебе зараз обісцю, барига кончений. Давай, підходь.

Аптекар посміхається, йде до чоловіка.  В цей момент лунають постріли. Наркоман падає. Хапається за ногу. Старий теж миттєво лягає на землю, озирається. Трохи збоку зібралася група молодиків, частина з них з рушницями, деякі з пістолетами. Вони ціляться на протилежний бік вулиці. Дехто з них стріляє. Лунають постріли.  Ті, що зі зброєю, ховаються за припаркованими вздовж вулиці автівками. Інші, котрі без зброї, ходять групами, наче нічого не відбувається. Декілька куль попадають в дерево і асфальт поряд з Аптекарем. Старий повзе в сторону наркомана, що вже роспластався на дорозі і стогне. Аптекар наближається, дістає ножа. Наркоман прикривається рукою.

НАРКОМАН

Аптекар, я не спеціально!

Але старий лише розрізає штанину джинсів на наркоманові й крепко обмотує штанину на бедрі вище рани, що сильно кровоточить. Перестрілка продавжується. Наркоман наляканий.

НАРКОМАН

Що це таке тут?

АПТЕКАР

Війна прийшла і в ваш дім. Де?

НАРКОМАН

В кишені.

Наркоман показує на кишеню джинсів на пораненій стороні.

НАРКОМАН

Аптекар, я що, помру?

АПТЕКАР

Помреш. І дуже скоро.

Старий дістає з кишені один, а потім інший білий пакуночок. Пакуночки і пальці старого в крові. Звучать поодинокі вистріли.

НАРКОМАН

Залиш хоч децал.

АПТЕКАР

Не здохни зараз, для початку, а потім побазарим.

НАРКОМАН

Гроші віддай.

Аптекар лізе в кишеню, дістає, зминає і кидає в чоловіка купюру в 500 гривень.  Стрілянина стає інтенсивною. Старий повзе до тротуару, ховається за деревом. Чутно полійцейські сирени. Старий, зігнувшись, біжить в сторону будинку, забігає за нього, випрямляється, віддихується, береться за серце. Дивиться на закривавлені від чужої крові долоню з пакуночками. Перестрілка, але рідка, триває.  Поліцейські сирени лунають гучніше. По вулиці проїзджає декілька поліцейських автівок. Старий біжить геть з місця подій.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТЕЧКА - ДЕНЬ

Два підлітки переходять дорогу, порушуючи правила. Один з автомобілів сигналить. Старший хлопець,  показує тому середній палець. Цей, старший – КЛАДМЕН (15), учасник наркобізнесу, що робить закладки з наркотиками. Молодший – онук Аптекаря РУСЛАН (14). Він, на відміну від приятеля, мало схожий на злочинця.

КЛАДМЕН

Ну, що, як відчуття?

Руслан знизує плечима.

РУСЛАН

Та щось ніяк. А як має бути? 

КЛАДМЕН

Проїхали. Тільки переводняк на тебе. Короч, десь тут треба.

Хлопці підходять до клумби. Старший оглядається навкруги.

КЛАДМЕН

Що ти завис? Дивишся кругом. Нікого немає – ставиш.

Молодший оглядається. Кладмен присідає і кладе в коріння густо розрослих ірисів чорний пакуночок. Молодший дивиться, як він це робить.

КЛАДМЕН

Зрозумів? І фотку. Відійди. 

Вони разом відходять на крок, старший фотографує на телефон місце закладки.

 КЛАДМЕН

Координати. Так. Пішли, щоб увагу особливо тут. 

Хлопці йдуть. Кладмен щось робить в телефоні, молодший дивиться в екран.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – РАНОК

Старий сидить на пасажирському місці, читає в телефоні.                             (далі)

АПТЕКАР

Цирк.

Старий підіймає очі, задумується. Коли він повертає голову в сторону, в кінці паркування видно запаркований перепендикулярно паркувальній розмітці позашляховик «Мерседес», водій якого, молодий чоловік стоїть і розмовляє по телефону, тримаючи слухавку навідлік перед лицем.Це – наркодилер БУЛЯ (30). Він то спирається на авто, то активно жестикулює. До «Мерседесу» під’їзджає позашляховик «БМВ», паркується поряд таким же, нестандартним чином. Із авто виходить чоловік в поліцейський формі. Це – начальний поліції міста (50). Авто стоять так, шо ні з дороги, ні з тротуару особливо не видно, що між ними відбувається. Проте все чудово видно з авто Аптекаря.

АПТЕКАР

Бізнесмени, блядь. Мусор красава. Перестрілка в місті? Ні, не чув.

Старий хвилину дивиться на те, як ці двоє розмовляють – більше поліцейський - потім повертається до телефону. Там фото затримання учасників ранкової перестрілки. Коли він ще раз оглядається на поліцейського начальника і Булю, ті вже роз’їзджаються. 

 

НАТ. ПАРКУВАННЯ БІЛЯ РИНКУ - РАНОК

До авта старого йде група з трьох підлітків. Вони зупиняються, про щось говорять. Один з них відділяється і йде до авта Аптекаря, протягує у вікно гроші.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – РАНОК

Аптекар дивиться на хлопця. Не реагує на гроші.

АПТЕКАР

Що ти хочеш?

ХЛОПЕЦЬ №1

Амф… Що, немає?

АПТЕКАР

Юшку з гімна. Все, пока.

Хлопець повертається до товаришів, щось каже. Забравши в нього гроші,  до авта швидко йде інший хлопець, на вигляд більш досвітчений. 

ХЛОПЕЦЬ №2

Привіт, Аптекар. Що, нічого немає?

 

АПТЕКАР

Здоров. А що має бути?

ХЛОПЕЦЬ №2

Ну, що? Все... Ну, немає амфу, то дай сіль. Хоч щось продай.

АПТЕКАР

Он АТБ, там сіль продається.

ХЛОПЕЦЬ №2

Та не гоні.

АПТЕКАР

Для дітей в мене нічого немає.

ХЛОПЕЦЬ №2

Які діти? Бля, Аптекар…

АПТЕКАР

Так, базар закінчено. Вали звідси.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТЕЧКА - ДЕНЬ

Руслан та його приятель кладмен їдуть на скутері. За кермом приятель. Вони зупиняються біля магазину. В цей час по зустрічній смузі проїзлдає «Мерседес», у відкритому вікні якого видно Булю. Кладмен підіймає руку в привітанні. Буля сигналить у відповідь. Хлопці дивляться вслід авто.

КЛАДМЕН

Зачотний апарат. Собі такий візьму.

РУСЛАН

То він же коштує, мабуть?

Приятеля йдуть до будівлі магазину.

 

 КЛАДМЕН

Та яке... З перебитими номерами? Чи двійничок – взагалі понти. О, повертається. Стій тут.

Авто Булі зупиняються біля скутера. Кладмен йде до нього. Буля жестом показує, щоб кладмен рухався швидше. Той підбігає, вітається через вікно, щось говорить, вказуючи на Руслана,  потІм сідає на місце переднього пасажира.

 

ІНТ. АВТО БУЛІ – ДЕНЬ

Буля робить тихіше музику.

БУЛЯ

Під твою відповідальність і, щоб без проблем.

КЛАДМЕН

Та ясно.

БУЛЯ

Ні, молодець, чого. Нові люди нам потрібні. А так нормально все? Ніхто, нічого?

КЛАДМЕН

Ну, ці що стріляли.

Буля уважно спостерігає за хлопцем.

БУЛЯ

Ти тут при чому до цих дебілів? А що з очами в тебе? Ти погнав чи що, я не зрозумів?!

Хлопець злякано дивиться на чоловіка.

КЛАДМЕН

Нічого… Від телефону, просто…

БУЛЯ

Дивись мені.

Буля посміхається.

БУЛЯ

Я приколююсь. Добре, давай.

Буля протягує руку, хлопець тисне її, залишає авто.

БУЛЯ

 Якщо що – дзвони.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТЕЧКА - ДЕНЬ

Авто Булі від’їзджає. Дещо «на понтах» кладмен підходить до Руслана. Той саме говорить по телефону.

РУСЛАН

Та я зараз буду!.. То вже йду, ма!

     (далі)

      (прод)

(відлючає телефон)

Блін.

КЛАДМЕН

Що, старушка напрягає?

РУСЛАН

Та каже, щоб додому йшов. 

КЛАДМЕН

Фігня. А на мене мої взагалі забили – ніхто не смикає.

РУСЛАН

Тобі нормально. 

КЛАДМЕН

Звичайно, нормас. А як ще? Ну, давай, відвезу тебе по-биріку.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА - ДЕНЬ

Четверо чоловіків, серед яких і Олег, рухаються в бік його, Олега, автомобіля, що стоїть на узбіччі. Олегі ще один чоловік, КОЛЕГА (30) рухаються боком та спиною, знімаючи тих, що йдуть за ними, на телефони. Вони кремезніші за двох інших і ведуть себе досить впевнено.

КОЛЕГА

Не треба цих погроз, чуваки. Ви творите хєрню і попались на цьому. Які питання?  

НАРКОТОРГОВЕЦЬ №1

Що там творили? Що ти видумуєш? Все ж нормально, братішка.

ОЛЕГ

Нормально, блін. Барижити наркотою  - це нормально, ти вважаєш?

НАРКОТОРГОВЕЦЬ №1

Та бля. Просто відео видали. Я ж по-людськи прошу. Ну для чого це?

ОЛЕГ

Нічого я не видалю.

 

НАРКОТОРГОВЕЦЬ №2

Я теж буду знімати.

Другий чоловік (25) починає знімати Олега і його колегу на телефон. Чоловіки підходять да авто.

НАРКОТОРГОВЕЦЬ №2

О, тачка. Хороша. Бензин? Чи на газі вже?

Другий наркоторгоець знімає авто Олега. Олег і його колега сідають в авто.

КОЛЕГА

Все, пацани. В нас для вас більше нічого немає.

НАРКОТОРГОВЕЦЬ №1

Видали відео! Чєрті, вас же зариють! Кріпіться!

Авто Олега від’їзджає. Другий чоловік продовжує знімати.

НАРКОТОРГОВЕЦЬ №2

Німці роблять, що треба.

 

НАТ. СИГАРЕТНИЙ КІОСК – ДЕНЬ

Аптекар підходить до сигаретного кіоску, частина вітрини якого зайнята й парфюмерією, заглядає в віконечко. Потім обходить, йде до дверей в кіоск.

 

ІНТ. СИГАРЕТНИЙ КІОСК – ДЕНЬ

Старий входить в тісне приміщення з пристінними стелажами, заповненими блоками та стопками з пачками сигарет. На стільці сидить повнувата жінка – друга ДРУЖИНА (50) Аптекаря.  Вона кидає погляд на старого, продовжуючи обслуговувати клієнтів – бере гроші, дає сигарети.

ДРУЖИНА

Що ти?

 АПТЕКАР

Ввечері заїду до Жені. 

ДРУЖИНА

Купи ж туди щось, з пустими руками не йди. Їсти хочеш? Там битки є.

 

АПТЕКАР

Не хочу. А ти поїла? 

ДРУЖИНА

Ні ще. Щось підшлункова розболілася.

АПТЕКАР

[Назва препарату] випила?

ДРУЖИНА

Ні ще. От зараза.

Жінке б’є по прилавку складеним журналом.

ДРУЖИНА

Що ти либишся? Подай там в сумці.

Старий щось шукає в сумці, що стоїть на полиці.

АПТЕКАР

З Олегом розмовляв. 

(подає пігулки)

Сказав, що немає зараз цієї пудри твоєї. 

Жінка приймає ліки, запиває водою з пляшки.

ДРУЖИНА

З перлин немає? А буде, хоч?

АПТЕКАР

Пізніше. 

ДРУЖИНА

Добре вона пішла. Рахуй, за тиждень кілограм продала. Он скілька пакетиків залишилось.

Дружина вказує на коробочку, в якій  лежать маленькі пластикові пакуночки – майже такі ж, якими торгує Аптекар. Старий бере один в руку, струшує його пальцем іншої.

АПТЕКАР

Це ти так пофасувала? Олег сказав, що, як буде, то ще привезе.  

ДРУЖИНА

Було б добре. Хоч щось заробити, а то так продажі впали. Жарко сьогодні. А в тебе що?

АПТЕКАР

Та теж щось тихо – курс скаче. Всі чогось чекають. Добре. Поїду я, Валя.

ДРУЖИНА

Іра дзвонила.

АПТЕКАР

Що в них там?

ДРУЖИНА

Нормально. Рустамчик щось захворів трохи, каже.  

АПТЕКАР

Подзвоню їй.

Аптекар виходить з кіоску. 

ДРУЖИНА

М’яса купи, на котлети. Щоб я не тягла. І молока. Млинців зроблю. Щось так млинців захотілось.  

Старий киває. 

АПТЕКАР

Зачиняйся.

 

НАТ. ПАРКОВКА БІЛЯ РИНКУ – ДЕНЬ

Авто Аптекаря стоїть на звичному місці, старий відкрив двері, позіхає. Поряд з ним , вздовж дороги зупиняється поліцейський автомобіль. Старий озирається на нього, але ніяк не реагує. До Аптекаря підходить молодий поліцейський, вітається за руку, передаючи в долоні гроші.

АПТЕКАР

Що там чути?

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №1

Стрілків цих покрутили.

АПТЕКАР

А хто, що?

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №1

Одні наші – Менделя. А ті, зальотні. Маршрутки не поділять ніяк.

АПТЕКАР

А Мендель що? Порішав? Це ж він же депутат вже якийсь?

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №1

Облради. В нього там такі зв’язки – відразу подзвонили, щоб він там в стороні, типу, був.

АПТЕКАР

Я читав, що вже когось лівого приплели.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №1

Та, як завжди. Днями можуть підтягнути трохи мєнтів з області, то ти не особливо тут. Добрєнько, давай.

Старий протягує руку для рукостистання, в якій зажатий пакетик з порошком. Поліцейський тисне руку, зжимає пакетик, ховає руку в кишеню, йде. Аптекар бере телефон, щось дивиться в ньому.

 

НАТ. КВАРТИРА НЕВІСТКИ ЖЕНІ – ВЕЧІР

Невелика доглянута кухня. Аптекар, сидячи на стільці, виставляє на стіл продукти з пакету. Поряд, за плитою, стоїть гарна жінка - колишня дружина Олега ЖЕНЯ (35).

АПТЕКАР

Що, ти когось собі знайшла чи ні?

ЖЕНЯ

Та кого мені шукати? За Руслана ось хвилююся - шариться з якимось незрозумілим. Попросила пропилососити, то він послухав – після мене тільки додму зайшов.

Старий мовчить. До кухні заходить Руслан, онук Аптекаря й показує дідові на телефоні фото чоловіка з великою рибиною в руках.

РУСЛАН

Це мужик з сусіднього будинку піймав.

Аптекар бере телефон, збільшує зображення.

АПТЕКАР

Це в нас?

РУСЛАН

В нас. Хоча, він і їздить скрізь, і звідти теж фотки викладає. В нього там ще є різного купа. От таку б рибалочку.

Старий повертає телефон, невістка дістає тарілки.

ЖЕНЯ

Ти краще дідусеві розкажи, з ким ти там водишся.

РУСЛАН

Та ні з ким я не вожуся.

АПТЕКАР

Ти пообережніше, Руслан. Кудись влізти – простіше, чим потім...

ЖЕНЯ

А я йому що кажу?

РУСЛАН

Та нікуди я не влізу.

ЖЕНЯ

Розкажи. Ще мені не вистачало, щоб з тобою щось трапилося. Вже таке робиться – стріляють серед білого дня. Я ще такого не бачила. Пишуть, що маршрутчики. Це вже бандити якісь, таке влаштували. Мийте руки, їсти будемо.

РУСЛАН

Я вже мив.

Аптекар встає, йде до мийки. Хлопець виходить з кухні, дивлячись в телефон. Невістка розкладає тарілки.

 

НАТ. КВАРТИРА ОЛЕГА – СПАЛЬНЯ - ВЕЧІР

Темнувато, тільки світить пляма білого світла від телефону в руках молодої жінки. Вмикається світло.

ОЛЕГ

Ясь, ти чого сліпаєш? Як в тебе? Я щось так втомився.

Гарна велика кімната з якісними спальним гарнітуром. На ліжку лежить миловидна жінка – друга дружина Олега ЯСЯ (25). Вона все так же зайнята телефоном. Олег знімає брюки, лягає на ліжко.

ЯСЯ

Нормально. Куди брудний?

Жінка кладе руку чоловікові на груди.

ОЛЕГ

Малюк… Не можемо з цим «Інтрейдом» закрити. Сергій вже психує. Ти бачила, я виклав в групі?

В кімнату влітають двоє маленьких радісних хлопчиків, переходять через ліжко й біжать назад до дверей.

ЯСЯ

Діти, заспокойтеся! Бачила. Це де?

Діти вибігають.

ОЛЕГ

Біля першої лікарні. З «Інтрейду» тільки виїхали, метрів двісті, буквально, і ці красавели. Оптовики,видно, бо такий (показує) десь пакован закладали. Там якесь будівництво, і плит стопка. Вони в цих плитах ховали.

ЯСЯ

Я бачила.

Жінка відкладає телефон, лягає на бік, опершись на лікоть, іншою рукою гладить чоловіка по грудях.

ЯСЯ

Оборзівші. Сергій теж знімав?

ОЛЕГ

Так. Сєрьога їх побачив. Вже в лічку мені одне ипше, щоб видалив відос. Погрожує щось там, чмо.

ЯСЯ

Що, правда? Взагалі обнагліли.

ОЛЕГ

Я скріни теж виклав. Там Смиков комент написав, сказав, що розберуться з ними. Гаразд, піду в душ. Сьогодні день прикордонника, батю привітав.

 

ЯСЯ

Навіщо ти мені про нього розказуєш? Ти ж знаєш, що терпіти його не можу.

ОЛЕГ

Так, не ображай мого батю. А то…

(цілуються)

Два магазини в Тєлєзі сьогодні закрили.

ЯСЯ

Класно. А ти сумнівався. Але ці з закладками – з ними б ще щось робили. Такі наглючі.

Олег встає з ліжка. Дружина повертається до телефону.

ОЛЕГ

Нічого, здолаємо. Лупайте сю скалу…

 Олег встає з ліжка. Дружина повртається до телефону. В кімнату знову вбігають діти. Чоловік бере їх обох і крутиться з ними. Діти сміються.

 

НАТ. ПАРКОВКА БІЛЯ РИНКУ –  РАНОК

Авто Аптекаря стоїть на тому ж місці. Від нього відходить сутулий молодик з рюкзаком за спиною. На віддалі до нього підходять двоє так же на вигляд, як він, і вони разом йдуть геть. Біля машини старого паркується цивільна «Шкода» з синім номерним знаком. З авта виходить поліцейський й сідає в машину до Аптекаря.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – РАНОК

Аптекар нудьгує в своєму авто, прзіхає, дивиться на годинник. В нього дзвонить телефон.

АПТЕКАР

Алло.

ОЛЕГ (ЗК)

Здоровенькі були. Батя, а що за хрєнь - чому я дізнаюся, що ти наркоту в своїй аптеці продавав?

АПТЕКАР

Яку наркоту, Олег? Що ти ліпиш? Аптеки вже сім років немає.

 

ОЛЕГ (ЗК)

Немає. Але ж була. І кодеїнові препарати без рецепту були.  «Кодтерпін», «Кодепсин». Були? Зашибісь, батя.

АПТЕКАР

Звідки ти це взяв? Я взагалі не розумію, про що ти говориш.

ОЛЕГ (ЗК)

Та звідти. Відео є. Ти знав про це? Сім років. Я щоб знав, сам би тебе здав. От чесно. 

АПТЕКАР

Ти хоч чуєш, що мелеш?

ОЛЕГ (ЗК)

Мелеш. Я, блін, борюся з цією хєрньою, а ти, виявляється – нарколавочку тримав. Я в шоці.

АПТЕКАР

З чим ти там борешся, я не зрозумів?

ОЛЕГ (ЗК)

З наркоторгівлею. Яку ти, між іншим, активно представляв. От сімейка: один бореться, а інший…

АПТЕКАР

Ой, Олег, блядь. Боротба. І багато вас там таких борцунів?

До Аптекаря підходить клієнтка – жінка на вигляд років сорока. Старий показує їй, щоб йшла. Та щось говорить. Аптекар показує, що торгівлі немає, закриває авто і йде в сторону ринку.

ОЛЕГ (ЗК)

Я бачу, тобі смішно. А мені ніфіга не смішно. Багато. Нормальних людей, яких не влаштовують нарки і закладки на кожному кроці. Нас багато.

 АПТЕКАР

І мєнти, мабуть, там з вами? СБУ?

 

ОЛЕГ (ЗК)

Так. І поліція, і наркоконтроль. Звичайно.

АПТЕКАР

А знаєш, що аптеку я не продав - в мене її забрали? І знаєш хто? Начальник поліції, коли тільки  назначили, прийшов. І зараз вона його. Сходи в ту аптеку, спитай там «Кодтерпіну», без рецепту. Ви такі там наївнні.

ОЛЕГ (ЗК)

Батя, я тобі кажу – щастя, що ти зав’язав з цим.

АПТЕКАР

Щастя. Олєжка, це все мєнтами і конторськими «кришується». Все. А якщо когось накривають, то тільки безхозних – хто нікому не платить. Або, якщо місце потрібно розчистити для себе чи під замовника. В них бізнес, а ти… Зупинись, кажу. Це не іграшки.

ОЛЕГ (ЗК)

Батя, не потрібно мені цих турботливих повчань. За собою дивися, краще. 

АПТЕКАР

Синок, в тебе сім’я. Кинь цю хєрню. Це не пісочниця. Можуть бути дуже великі проблеми.

ОЛЕГ (ЗК)

Які, блін, проблеми? Держава і люди борються з наркобаригами. Проблеми. Але ти мене здивував. І вибісив. Ні, ну, реально, додумався наркоту продавати.Я дивуюсь. Добре, все давай.

АПТЕКАР

Давай.

        (не в телефон)

Дурачок.  

Аптекар виходить з авта.

 

НАТ. РИНОК – РАНОК

Аптекар проходить продуктовими рядами, де мало хто і продавців, і покупців. Біля кавового кіоску старий зупиняється, замовляє, потім закурює. Згодом забирає каву й відходить в сторону, під дерево. В іншиму кінці ринку проходять онук Руслан з приятелем-кладменом. Очевидно, Аптекар помічає їх.

АПТЕКАР

Руслан!

Руслан і кладмен зупиняються, дивляться в сторону старого, про щось говорять. Онук біжить до Аптекаря.

АПТЕКАР

Здоров. Ти чого тут?

РУСЛАН

Та так, гуляємо. Привіт.

Вітаються за руку.

АПТЕКАР

Що там, все нормально?

РУСЛАН

Норм. Тато не приїде в цю суботу.

АПТЕКАР

Він там занятий щось. Каву будеш?

КЛАДМЕН

(здалеку)

Рус!

Онук оглядається.

РУСЛАН

Та ні. Все, дєда, я піду.

АПТЕКАР

Зачекай, на.

Старий протянує хлопцеві купюру. Той бере руку вище зап’ястя, тисне. 

РУСЛАН

Не треба, в мене є. (далі)

 

(прод.)

Руслан біжить назад до приятеля. Старий дивиться на нього, п’є каву. Коли хлопці разом зникають за будинком, Аптекар викидає стакан, йде за  ними.

 

НАТ. ДВІР БАГАТОКВАРТИРНИЙ БУДИНКІВ – РАНОК

В той час, як Кладмен стоїть на стежці, озираючись по сторонам, Руслан робить закладку в розщілині стовбура одного з дерев, що ростуть в дворі.

АПТЕКАР (ЗК)

Ти що робиш?!

До кладмена швидко підходить Аптекар й вдаряє його відкритоню долонею. Хлопець падає. Руслн злякано дивиться, тікає.

АПТЕКАР (ЗК)

Куди ти побіг?! Йди сюди!

Кладмен підіймається, сідає, береться за збиту руку, дивиться на неї, сьорбає від болю. Руслан зупиняється, дивиться на діда, стоїть в нерішучості. Аптекар йде до нього.

КЛАДМЕН (ЗК)

Муділа старий! Тобі голову одріжуть за мене, придурок!

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – РАНОК

Аптекар і Руслан їдуть містом. Обидва мовчать. Старий включає музику, шумно видихає. Авто в’їзджає в двір  серед багатоквартирних будинків, зупиняється. Онук якийсь час сидить в нерішучості.

АПТЕКАР

Ну, давай, в мене ще робота. Матері нічого не кажи.

РУСЛАН

Добре.

Хлопець виходить з машини. Старий їде, дивиться в дзеркало заднього виду, як онук йде до під’їзду.

 

ІНТ. АВТО ОЛЕГА – ДЕНЬ

Авто виїзджає з парковки офісної будівлі. Поряд з Олегом в авто той  же, що раніше, колега. Авто проїзджає кількасот метрів і на тому ж місті, де в них з колегою була розмова з наркоторговцями, в сторону стопки бетонних панелей йде один, нижчий, з тих таки наркоторговців.

КОЛЕГА

Що, цей же?

ОЛЕГ

Він, так. Щось іншого не видно. Блін, вони зовсім не лякані.

Олег зупиняє авто. Чоловіки спостерігають за наркоторговцем, колега знімає на телефон.

ОЛЕГ

Викликати мєнтів, нехай забирають.

Олег набирає на телефоні 101. Колега виходять з авта, на ходу знімаючи відео йде до наркоторговця, який, на крок відійшовши від панелей, знімає на телефон місце закладки.

КОЛЕГА

(наркоторговцю)

А ти, я бачу, взагалі без гальм. Пофіг все, так?

Нарокторговець підіймає очі від телефону, уважно дивиться на колегу Олега, очевидно, намагаючись щось пригадати. Він спокійний, наче нічого не відбувається. В якийсь момент чоловік «втикає» - на мить відключається від наркотичного сп’яніння.

 КОЛЕГА

Капець.

Нарокторговець приходить до тями.

НАРКОТОРГОВЕЦЬ №2

(гнусаво)

О, привіт. А ви що, знову тут?

КОЛЕГА

Знову. І ми тут, і ти – тут. На тому ж місці, в той же час.  

НАРКОТОРГОВЕЦЬ №2

Ага. Це пісня якась є. Точно, точно.

До чоловіків підходить Олег. Наркоторговець знову «втикає».

ОЛЕГ

Здоров, рідненький. Що ти, чим займаєшся?

НАРКОТОРГОВЕЦЬ №2

Здоров, здоров. Ви, пацани…

КОЛЕГА

Він вмазаний. Що, все нормально?

ОЛЕГ

Так, зараз.

Нарокторговець сідає на землю, зриває травинку, починає жувати її кінчик, знову «втикає».  

ОЛЕГ

Красунчик.

Колега оглядає отвори плит. Наркоторговець дивиться на нього.

НАРКОТОРГОВЕЦЬ №2

Пацани, ми так не домовлялися.

По вулиці їде і зупиняється перед машиною Олега поліцейський автомобіль.

КОЛЕГА

(наркоторговцю)

Збирайся, покатаєшся.

З авта виходять двоє поліцейських-чоловіків, йдуть  до групи.

ПАТРУЛЬНИЙ №1

Хто, ви викликАли? Добрий день. Сержант Шведюк.

Наркоторговець спокійно дивиться на поліцейських, ніяк не реагує на їх появу.

ОЛЕГ

Добрий день. Я, я викликав.

КОЛЕГА

Оцей кадр закладку зробив. В плитах, там.

НАРКОТОРГОВЕЦЬ №2

От ви гоните, я в шоці.

ПАТРУЛЬНИЙ №2

Сиди тихенько. Цей?

Поліцейський підходить до наркоторговця.

 

ПАТРУЛЬНИЙ №2

 (наркоторговцю)

Що ти там ховав? Вставай, що ти розсівся?!

 (поліцейському)

Його штирить.

 (сміється)

ПАТРУЛЬНИЙ №1

Зрозуміло.

(Олегу)

Документи ваші покажіть, будь ласка. Водійське посвідчення можна. Ви разом?

КОЛЕГА

Так.

Олег дістає бумажник, протягує поліцейському пластиковий документ.

ПАТРУЛЬНИЙ №1

(колезі)

Ви теж тоді документи, будь ласка. Можна водійське. І можна вас попросити не знімати.

КОЛЕГА

Ну, ви ж при виконанні.

Колега дає поліціянту посвідчення, продовжує знімати все на телефон. Поліцейський дивиться на картки документів, переглядається з іншим поліцейським. Той підходить ближче до них. Перший поліцейський ховає документи Олега і його колеги в кишеню.

КОЛЕГА

Е, командир.

ОЛЕГ

Сержант, в чому справа?

ПАТРУЛЬНИЙ №1

Ні в чому. А в чому справа?

(колезі)

Знімати перестань.

КОЛЕГА

Так, цікаво.

ОЛЕГ

Ну, то документи віддай. І Свої покажіть, і значки.

 ПАТРУЛЬНИЙ №2

То вже ж показували. Що, ще раз?

На все це сидячи споглядає накроторговець.

НАРКОТОРГОВЕЦБ №2

Це бариги. Поліція, пани поліцейські, це бариги. Вони закладку робили, наркотики. Я бачив.

ОЛЕГ

 (наркоторговцю)

Що ти мелеш?

КОЛЕГА

Я зрозумів. Це криша. Вони кришують його. Приїхали, красунчики.

Старший патрульний киває іншому поліцейську і вони одночасно і спритно заламують руки Олегові й його колезі  й надягають на них наручники. Телефон колеги падає. Один з поліцейських підіймає його і щосили кидає об землю. Телефон розбивається.

КОЛЕГА

Пацани, блін, що ви чудите?!

Колега отримує удар ногою попід коліна від чого стає навколішки. Один з поліцейських, заломивши Олегові руки, штовхає його до патрульного авта. Наркотроговеця підвівся на ноги й спокійно дивиться на це.

ПАТРУЛЬНИЙ №1

(наркоторговцю)

В машину йди!

 

ІНТ. РЕСТОРАН – ВЕЧІР

В залі людно й шумно. Грає музика. За столиком сидять Яся і її віку сімейна пара. Вони їдять, розмовляють, сміються. Яся декілька разів дивиться на телефон. Потім телефонує. Місце поряд з нею для Олега пусте.

 

ІНТ. БУДИНОК АПТЕКАРЯ – СПАЛЬНЯ – НІЧ

Аптекар лежить на постілі поряд з дружиною. З коридору доноситься виклик телефону. Його будить дружина.

ДРУЖИНА

Телефон, ти не чуєш? Що це, можна так дзвонити?.. Серед ночі. 

Дружина повертається на другий бік. Аптекар йде до телефону.

 

ІНТ. БУДИНОК АПТЕКАРЯ – КОРИДОР – НІЧ

Старий бере телефон, дивиться, вмикає світло.

ДРУЖИНА (ЗК)

Виключи світло. Ти бачиш, який час?

Аптекар щось бубнить, вимикає світло, йде в іншу кімнату й вмикає світло там.

 

ІНТ. БУДИНОК АПТЕКАРЯ – ВІТАЛЬНЯ – НІЧ

Аптекар дивиться на телефон, висвітлюється номер без підпису.

АПТЕКАР

 (в телефон)

Алло.

КОЛИШНЯ ДРУЖИНА (ЗК)

Валєрочка? Алло, Валєр.

АПТЕКАР

Хто це?

КОЛИШНЯ ДРУЖИНА (ЗК)

Ну як «хто»? Це я, Валєрочка, - Любаня.

АПТЕКАР

Яка Любаня? Куди ви дзвоните, мадам?

КОЛИШНЯ ДРУЖИНА (ЗК)

Валєра, твою дівізію. Дружина твоя, колишня.

АПТЕКАР

Блін, Любаня, не впізнав. Багата будеш. Що ти так пізно? Привіт.

КОЛИШНЯ ДРУЖИНА (ЗК)

Валєрочка, біда.

АПТЕКАР

Що таке?

КОЛИШНЯ ДРУЖИНА (ЗК)

Ой, Валєрочка…

АПТЕКАР

Та кажи вже.

КОЛИШНЯ ДРУЖИНА (ЗК)

Валєрочка, Олєжка в тюрмі.

АПТЕКАР

Почекай… В якій тюрмі? Про що ти говориш?

КОЛИШНЯ ДРУЖИНА (ЗК)

(сльозно)

Олєжка, синочок… В СІЗО посадили дитину. Роби щось!…

 

ІНТ. БУДИНОК АПТЕКАРЯ – ДИТЯЧА КІМНАТА – НІЧ

Аптекар зачиняє двері освітленої настільною лампою кімнати. На стінах висять дівчачі плакати й дипломи та грамоти в рамках, на комоді - декілька фото дівчинки в різному віці окремо, з батьками, в кімоно. Є фото дівчини з дипломами і в весільному вбрані під руку з женихом. Аптекар прикладає під ручку дверей стільця. В одному з кутків кімнати висить боксерська груша.  Старий стає на крісло, що поряд з тренажером, розчібає зверху блискавку на груші й, залізши в неї рукою, від чого на підлогу падає трохи тирси, дістає згорток доларів, який кладе на підвіконня. В цей час з коридору чути стук дверей, що зачинилися. Старий швидко защібає блискавку, сходить з крісла на землю й підбирає тирсу – майже повну жменю -  яку не знає де діти. В коридорі шаркають капці дружини. Аптекар забирає стільця від дверей,   сідає на нього й одночасно бере з стелажа першу ліпшу книгу – альбом про манікюр. Скрутка доларів так і залишилася лежати на підвіконні серед вазонів, а в руці під альбомом Аптекар все ще тримає тирсу. Двері в кімнату відчиняє  напівсонна дружина.

ДРУЖИНА

Ти чого не спиш?

АПТЕКАР

Та щось не спиться. Почитаю, трохи.

ДРУЖИНА

А дзвонив хто?

АПТЕКАР

Помилилися.

ДРУЖИНА

Іди лягай, світло не напалюй.

(з коридору)

Чого дзвонити оце? Тільки розбудило.

Старий кладе альбом на полицю, забирає з підвіконня гроші, оглядає підлогу й, вимкнувши світло, залишає кімнату.

 

НАТ. МАГІСТРАЛЬ – РАНОК

Авто Аптекаря їде завантаженою потоком дорогою на в’їзді в велике місто, про що свідчить панорама, а потім і великий вказівник.

 

ІНТ. СІЗО – КАБІНА КОРОТКОСТРОКОВИХ ПОБАЧЕНЬ - РАНОК

Ряд невеличких кабінок з металопрофільних конструкцій. В одній з них сидить Аптекар. До сусідньої заходить ще якась жінка. Конвоїр підводить Олега до протилежної сторони кабінки, в якій сидить старий. Олег не відразу, але сідає. Він осунувся. На ньому звичайний одяг. Обидва чоловіки беруть телефони.   

АПТЕКАР

Здоров. Як ти?

 

Олег киває, пильно, дещо скептично дивиться на старого.

АПТЕКАР

Що сталося?

ОЛЕГ

Метадон підкинули.

АПТЕКАР

Блядь, Олег. Я ж казав. В камері багато людей?

ОЛЕГ

Вистачає.

 

АПТЕКАР

Як справляєшся?

ОЛЕГ

З чим?

АПТЕКАР

Ну, з цим всім.

Олег всміхається.

ОЛЕГ

Зі всім?.. Я думав, ти питаєш, як я справляюсь з тим, що ти наркобарига… Аптекар, блядь. Що ти дивишся? Слєдак сказав, що ти до сих пір цим займаєшся, з машини на точці.

Аптекар дивиться на сина серйозно.    

 АПТЕКАР

То нехай приїде заарештує мене. Це мусорська брехня. Зрозумів? Вони тебе просто ломають. Розуму тебе вчать, як ти мене не слухав.

ОЛЕГ

Брехня, так. Аптека теж була брехня. Що ще брехня?

АПТЕКАР

Аптеки давно немає, я ж тобі сказав. І я тобі не лізти в це лайно казав.

ОЛЕГ

Казав, казав.

АПТЕКАР

Не казав? Борець, блін. І що ти - багато виборов?

ОЛЕГ

Зрозуміло. Із-за таких, як ти, вся ця хєрня і відбувається.

Син залишає слухавку, встає, виходить з кабінки. Далі до виходу його супроводжує конвоїр. Тільки тепер старий кладе слухавку на апарат. 

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – РАНОК

Аптекар, приклавши слухавку до телефону мовчить, киває.

АПТЕКАР

Ну ти ж знаєш, як ці вміють. То що?.. Прямо зараз. Вже… Вже їду. До зустрічі.

 

НАТ. ПАРКОВКА БІЛЯ СІЗО - РАНОК

Авто Аптекаря залишає парковку.

 

ІНТ. ВІДДІЛОК ПОЛІЦІЇ - КАБІНЕТ СЛІДЧОГО – РАНОК

В двері кабінету стукають.

СЛІДЧИЙ (ЗК)

Заходьте.

До кабінету заглядає Яся. Вона стурбована.

ЯСЯ

Добрий день. Дозвольте? Я до Вас.

СЛІДЧИЙ (ЗК)

Заходьте, я вже ж сказав. Двері зачиняйте. По якому питанню?

Яся заходить до кабінету – просторої кімнати з декількома столами, шафами і сейфом. Обстановка досить мінімалістична та застара, віддає радянщиною. Єдине, що тут виглядає новим та дорогим – великі офісні крісла. За одним зі столів в такому дорогому кріслі сидить слідчий – на вигляд впевнений в собі чоловік, СЛІДЧИЙ (25-30). Чоловік вказує Ясі на стілець, запрошуючи сідати. Яся сідає, кладе сумочку на коліна.

ЯСЯ

Я з приводу Олега Карпова.

СЛІДЧИЙ

Карпова?.. Це хто в нас?

ЯСЯ

Його вчора...

СЛІДЧИЙ

А, наркобарон.

ЯСЯ

Він не наркобарон.

СЛІДЧИЙ

Ну, так. То що ви хочете? Як вас звати, доречі?

ЯСЯ

Ярослава. Побачення, можна? Щоб з ним побачитися.

СЛІДЧИЙ

Шановна пані Ярослава, а чого Ви до мене прийшли?

ЯСЯ

Ну, мені там сказали, що без вашого дозволу не пустять.

Слідчий уважно дивиться на Ясю, декілька разів проводить язиком по нижній губі.

СЛІДЧИЙ

Вірно сказали. Тільки до нього не можна.

ЯСЯ

Але чому? Поясніть, будь ласка.

СЛІДЧИЙ

Бо він не визнає свою вину. ВИзнає - зустрінетеся.

ЯСЯ

Але мій чоловік не винен. Це якась помилка.

СЛІДЧИЙ

Звичайно, не винен. І наркотики, що в нього знайшли, йому підкинули.

ЯСЯ

Наркотики? Які наркотики. Він навпаки боровся з наркоторговцями. В роботі чат-боту Нацполіції вашому приймав участь. Перевірте, у вас же це фіксується. АдрЕси магазинів зафарбовував. І ще багато чого. Фотографії в Фейсбуці. Хіба Ви не розумієте, що людина боролася?

СЛІДЧИЙ (ПОЧ.)

Людина боролася. Фейсбук… Повний комплект. Звичайно, розумію. Чому?  

СЛІДЧИЙ (ПРОД.)

Боровся. Мг. З іншими, і при цьому сам збував. За що й був затриманий на місці злочину.

Яся весь час тримає себе впевнено, навіть гордо.

ЯСЯ

Не збував він нічого! Це – помилка. Відпустіть його. Я ж без  адвоката прийшла, щоб все по-нормальному, пояснити. Якщо треба, ми заплатимо.

СЛІДЧИЙ

О, бачте… А то «борець, борець». З цього й треба було починати. Це ж все міняє.

Слідчий встає з-за столу, йде до дверей, зачиняє їх на ключ. Яся двиться за ним.  Слічий схрещує руки на грудях, ходить по кімнаті.

СЛІДЧИЙ

От Ви тут представили нас брудними такими – продажні копи підкидають борцю з наркоторгівлею наркотики, арештовують героя незаслужено. Катують, мабуть. Так?

ЯСЯ

Ви жартуєте? Я вам ще раз кажу – мій чоловік ні в чому такому не замішаний. Ніякі наркотики…

СЛІДЧИЙ

Та я зрозумів. Підкинули. І тому Ви і пропонуєте хабар. Ну що ж, раз так - будемо поганими поліцейськими по-повній.

Слідчий зупиняється, опускає руки.

ЯСЯ

Я…

СЛІДЧИЙ

(різко)

Ти зараз встала,зняла труси і раком,блядь.

ЯСЯ

Що?! Та що Ви собі…

СЛІДЧИЙ

Ра-ком.

ЯСЯ

(дещо розгублено)

Що це значить?

СЛІДЧИЙ

Блядь. Жопу підняла, зняла труси і мордою в стіл, сучка! Ти ж хочеш чоловіка назад отримати цілим і не пришибленим? Ну, ось, давай – попрацюй. Це і буде твій хабар.

Яся злобно дивиться на слідчого, не рухається.

СЛІДЧИЙ

Що, все? Не цікавить чоловік більше? Принципи. На вихід тоді.

Слідчий підходить до дверей, відчиняє їх настіж. Яся, повна обурення, встає, гордо піднявши підборіддя дивиться на слідчого, ставить на стілець сумочку, підіймає низ плаття. Слідчий зачиняє двері на ключ. Дивиться на жінку. Яся злобно сопе, знімає трусики зпід плаття, пихає їх до сумочки, на секунду завмирає. Сдідчий киває жінці в сторону столу. Яся повертається , лягає грудьми на стіл.

СЛІДЧИЙ

Юбку підніми.

Яся морщить лице, починаючи тихо плакати. Вона підтягує низ плаття догори, оголює сідниці. Якусь мить нічого не відбувається, після чого слідчий починає голосно сміятися.

СЛІДЧИЙ

Опариші, блядь. Гамноїди безхребетні.

Яся перестає плакати, спантеличено оглядається на слідчого, який відімкнув замок дверей і йде до свого робочого місця.

СЛІДЧИЙ

Поліція їм не така. Вставай, блядь, шмара! Розляглася. Перевертні ми в них. Прийшла, блядь, перевертня підкуповувати!  

Яся підводиться, розправляє плаття. Слідчий сідає в крісло.

СЛІДЧИЙ (ПОЧ.)

Мене підкуповувати! Хабар мені, блядь. Копійки свої - хабар.

СЛІДЧИЙ (ПРОД.)

Мочалку свою, блядь,- хабар. Та я тебе, слиз, торкатися гребую, не те що вставляти. Труси в сумку, блядь, сховала. Інтелігенти срані. Фу, блядь. Пішла звідси, щоб я тебе не бачив!   

Слідчий махає рукою в сторону дверей. Розбита Яся, забравши сумочку, виходить з кабінету.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – ДЕНЬ

Яся йде вулицею й плаче. На ходу дістає з сумочки трусики,  й нервово намагається їх розірвати, кидає на землю. Втирає очі й ніс пальцями, потім дістає з сумочки хустинку й витирає об неї пальці. Зупиняється, заспокоюється.

ЯСЯ

Дурепа.

Жінка випрямояється, витирає очі й ніс хустинкою і йде до авта.

 

ІНТ. ОФІС – КАБІНЕТ - ДЕНЬ

В великому світлому кабінеті з білими меблями на диванах один навпроти одного сидять Аптекар і його приятель – кримінальний авторитет МІХАЛИЧ (55). Перед ними стоять пляшка віскі, склянки, нарізка.

МІХАЛИЧ

Грєв я йому передам, це зрозуміло. Але, Валєрчик, малий твій – це дещо. Аптекар торгує, а син з ним бореться. Хоча, знаєш… Я дивлюся, вони всі зараз такі - активісти хЄрові. 

АПТЕКАР

Міш, так саме в чому, що я ж попереджав його, що це головняк буде гарантований. Але ж він… Та. Якби це я його виховував… Малій моїй  і в голову б таке не прийшло.

МІХАЛИЧ

Ну, бачиш. В кожного своє. Як там моя похресниця, доречі?

 

 

АПТЕКАР

Ірка нормально. Старшог на осінь в перший клас вже. А менший такий шустрий… «Дід, дай пятюню». Простиг щось трохи, правда.  

МІХАЛИЧ

Ростуть. Передавай привіт від мене. Ти, хоч, своїй не сказав про турму?

 (сміється)

АПТЕКАР

Не вистачало ще. Це зараз було б що слухати… Та ні, з Валькою в основному нормально, але інколи стільки яду…

МІХАЛИЧ

Так це ж у всіх так. Ну, і по ядам ти ж в нас спец.

Міхалич сміється. Аптекар усміхається,  встає з дивану.

АПТЕКАР

Добре, Міш, поїду. Ти подзвониш, тоді, що там.

МІХАЛИЧ

Валєрка, звичайно. Адвокат зараз відзвониться і я зразу тобі. Давай, щоб все легко.

Міхалич теж встає. Чоловіки підіймають склянки.

АПТЕКАР

Давай. Щоб минулося.

Чоловіки випивають.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ ПЕРЕД ОФІСОМ – ДЕНЬ

Міхалич і Аптекар виходять з під’їзду.

МІХАЛИЧ

Багато було мужиків?

АПТЕКАР

Було. Нормально було. Куриш?

Аптекар протягує Міхаличу пачку.

 

МІХАЛИЧ

Ні, я на інше перейшов.

Міхалич дістає круглу брендовану коробочку, відкриває її. Там маленькі білі, схожі на жувальну гумку подушечки в паперових пакетиках.

АПТЕКАР

Нікотинові? Ні, не хочу.

МІХАЛИЧ

Пробував?

АПТЕКАР

Вгощав хтось. Я вже до цього звик.

(вказує сигарету)

Міхалич бере один пакетик, дістає з нього подушечку, кладе під верхню губу.

МІХАЛИЧ

Погранци, погранци… Та, теж думав з’їздити, але закрутився.

Міхалич дивиться на небо.

МІХАЛИЧ

Добре сьогодні, а то зима ця не закінчувалася. Все наладиться, братішка.

АПТЕКАР

Дякую. Міша. На це й надія.

Чоловіки тиснуть руки, обіймаються, похлопуючи один одного по спині. Аптекар йде до свого автомобіля, що стоїть на іншій стороні вулиці. Міхалич дивиться на нього, підіймає руку. Аптекар, що дійшов до автомобіля, підіймає руку у відповідь. Міхалич йде до під’їзду будівлі.

 

ІНТ. ОФІС – КОРИДОР – ДЕНЬ

Міхалич підіймається сходами. Йде коридором.

БАНДИТ №1 (ЗК)

То це ж Менделя він і був. Він його потім цьому… Бля, скажи… Жирний цей… Марат, бля… Марату продав.

Міхалич, проходячи повз кімнату з відчиненими дверима, зазирає до неї.

 

ІНТ. ОФІС – КІМНАТА - ДЕНЬ

В кімнаті знаходяться  п’ятеро чоловіків від 30 до 50 років, троє з них кремезні. Двоє з них, один зовсім худий, працюють за ноутбуками за двома столами. Інші просто сидять на диванах.

МІХАЛИЧ

Селищна рада. Що ви тут, бандити?

Міхалич заходить до кімнати.

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №1

Працюємо, аж руки спітніли.

БАНДИТ №1

(бандиту за ноутом №1)

Мотор слабкий.

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №1

(бандиту №1)

Що?

БАНДИТ №1

(бандиту за ноутом №1)

Руки пітніїть через те, що серце слабке.

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №1

(бандиту №1)

Та не гони.

БАНДИТ №3

(Міхаличу)

За цю стрільбу ж вдома. Потасовка між товариствами мисливців.

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №2

Прямо, відлуння минулого тисячоліття.

МІХАЛИЧ

З Менделем би закінчувати. Депутат, блядь. Треба було йти депутатом. Сука, вічно…

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №1 (ПОЧ.)

Міхалич, воно ж не пізно. Дивись скільки пацанів в Верховну Раду

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №1 (ПРОД.)

позаходило. А в обласну, як цей, то, блін, взагалі понти.

МІХАЛИЧ

Треба, треба, щось…

БАНДИТ №3

Але з цією пальбою загнались, що ті, що ті. Ще й по тєлєку засвітилися… Телезірки.

БАНДИТ №1

Наш бізнес любить тишу.

БАНДИТ №2

Та ні, нормально, нехай піпл дивиться, як племена архаїчні поляну з колісницями ділять. Щоб усі боялись, щоб не забувались.

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №2

ГеОшки треба відкривати.

МІХАЛИЧ

Які ще «геошки»?

БАНДИТ №2

Громадські об’єднання. Та, це вже пізно все. Це потрібно було п’ять років назад робити.

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №2

Нічого не пізно.

(Міхаличу)

В Менделя цих ГеОшок штук п’ятдесят, різних.

БАНДИТ №2

А я про що? П’ятдесят. І все давно схвачено.

МІХАЛИЧ

Для чого вони?

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №1

Питання різна через них продавлюють. На мера тиск, на міськраду.

 

БАНДИТ №2

Та в Менделя ще, крім цього, депутатів ціла купа. Під ним більшість міськради, то…

МІХАЛИЧ

Ясно.

(бандиту за ноутом №1)

Ти цих «геошок» відкрий, якщо це треба.

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №1

Добре. 

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №2

Зараз вони у всіх є.

БАНДИТ №2

Та вже зрозуміло.

БАНДИТ №1

(Міхаличу)

Міхалич, а Аптекар чого приходив?

МІХАЛИЧ

Син в турмі.

БАНДИТ №2

Теж барижить?

МІХАЛИЧ

Якби ж то, навпаки – активіст, бля, борець з наркопромом. Мусора постаралися.

БАНДИТ №2

А хто ж ще.

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №1

Капець.

БАНДИТ №1

Що там?

 

 

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №1

(Міхаличу)

Міхалич, нам щось з цим комплексом треба вирішувати. Розморожувати чи щось робити. Бо ми так довго не протягнемо.

Міхалич йде до столу, дивиться в комп’ютері, куди показує бандит.

БАНДИТ №1

Мендель собі «Кадиллак» новий купив.

БАНДИТ №2

«Ескалейд»? Я собі теж його дивився. Таке воно, щось.

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №2

Менделю зараз хвоста зажмуть, а він «Кадиллаки» міняє.

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №1

Та йому башню би відірвати.  

МІХАЛИЧ

Я б його вже давно кончив. Але ж там в верхах така лапа мохната за нього…

В Міхалича дзвонить телефон, він дивиться на нього, бере слухавку.

МІХАЛИЧ

(в телефон)

Та й що там?.. З ним?

Бандит показує Міхаличу ще щось на моніторі, той дивиться, продовжуючи слухати в телефоні, незадоволено хитає головою.

МІХАЛИЧ

(в телефон)

Ну, то давай. А що вони хочуть?.. Ціна, блядь, питання яка?!.. То виясняй, що ж ти дзвониш?!

Міхалич вимикає телефон.

МІХАЛИЧ

Адвоката нового шукати. Цей вже знюхався, взагалі не роздупляється.

БАНДИТ №1

Це Клімов цей?

МІХАЛИЧ

А хто ще? Сигарету дайте хтось.

БАНДИТ №2

Ти ж кинув.

Міхалич в очікуванні розводить руки. Всі бандити, що сидять на дивані, лізуть в кишені.

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №1

(Міхаличу)

Треба двіж показувати, Міхалич. Щоб хоч якесь будівництво і вже б продажі пішли.

Бандит №1, самий кремезний з них,  протягує, перед цим труснувши нею, відкриту пачку – щоб Міхалич взяв одну сигарету. Міхалич забираєйде всю пачку, йде до дверей.

МІХАЛИЧ

Мендель, сука. Де воно взялося? Льова, зі мною пішли.

Міхалич виходить з кімнати. За ним йде Бандит за ноутбуком №1.

БАНДИТ №1

Міхалич щось не в дусі.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – ДЕНЬ

Аптекар веде авто  багатополосною міською магістраллю.  В нього дзвонить телефон. Старий, дивиться на телефон – номер без підпису – перестроює авто,  з’їзджає на правий край дороги, бере слухавку.

АПТЕКАР

Алло.

СПОРТСМЕН (ЗК)

Карпов Олег. Знаєш такого?

АПТЕКАР

Хто це?

СПОРТСМЕН (ЗК)

Син твій, придурок. Я тобі питання задав. Чи тебе ще раз спитати?

АПТЕКАР

Мій син. І що? А, це ти його закрив.

СПОРТСМЕН (ЗК)

Дід, блядь, яка різниця, хто його закрив. Головне – чого його закрили. Розумієш мене?

АПТЕКАР

Розумію. Відпусти його, я заплачУ, скільки треба.

СПОРТСМЕН (ЗК)

О, то ти багатий. Справжній наркобарон. Ель Чапо, бля. Стій, де ти є, я зараз приїду. Через… 17 хвилин. Засікай.

Аптекар дивиться на телефон, відкладає його. Він нахиляється, намацує щось під пасажирським сидінням, дістає пістолет. Чоловік перевіряє магазин і кладе зброю під коврик, що в його ногах.

 

НАТ. МІСЬКА МАГІСТРАЛЬ– ДЕНЬ

Аптекаря стоїть на тротуарі й курить. Ззаду його авта зупиняжться «Рендж Ровера», з передніх пасажирських дверей якого виходить чоловік спортивної статури середнього зросту, СПОРТСМЕН (25-30). В позашляховику залишився водій і, очевидно, хтось на пасажирському сидінні, куди повертається й щось каже водій. Аптекар і чоловік про щось говорять. Аптекар передає спортсменові свій телефон, той віддає його через вікно водієві «Рендж Ровера».

 

НАТ. МІСЬКА МАГІСТРАЛЬ – ДЕНЬ

Аптекар стоїть, схрестивши руки на грудях. Чоловік показує на своєму телефоні Аптекарю чоловіче фото.

СПОРТСМЕН

Щоб розуміти, про кого ми говоримо.

АПТЕКАР

Мендель, так.

СПОРТСМЕН

Гуд. Спілкуєшся з ним? Стикаєтесь якось?

 

АПТЕКАР

Знаю візуально, але не знайомі. Пацанів, що з ним, то з багатьма нормально. Це для нього щось?

СПОРТСМЕН

В основному. Коротше… Треба, щоб його не стало. Раптово.

Аптекар уважно дивиться на чоловіка, що не зводить очей зі старого.

АПТЕКАР

А з чого ти взяв, що я можу таке робити? Так будь-кого можна смикнути. Он - перехожого.

СПОРТСМЕН

То так і смикнули. Просто, цього разу це - ти… Аптекар, блядь. Ти що, думаєш, ми не знаємо, хто ти і що ти? 

АПТЕКАР

Це Міхалич розказав, чи що? І хто ви, взагалі, такі?

СПОРТСМЕН

Який ще, блядь, Міхалич? Міхалич. Це не той, що його адвокат обдовбаний щось рипався там? Коротше, дід, ти взагалі не те виясняєш. От взагалі. Мендель, на вчора - це твоя ціль номер один. Єдина, навіть. Ворог держави. Зрозумів? Все, чим тобі потрібно цікавитися, поки що. Мендель. Блядь, от поганяло.

Аптекар дивиться в сторону.

СПОРТСМЕН

То що ти – зрозумів, чи що ти мовчиш? Чи, може, картину розвернути, що буде, якщо з цим Менделем нічого не трапиться? То дивись, бо в цій історії твій синок-дурачок – це тільки вхід до вашої сімейної драми.

 

 

АПТЕКАР

Дай гарантію, що коли я все зроблю, сина випустять і ти залишиш мене і мою сім’ю в спокої.

СПОРТСМЕН

В спокої. Залежить від того, що ти розумієш під спокоєм.

(усміхається)

ОКі. Тільки не мудри, блядь. В тебе щасливий шанс, не зіпсуй його по тупості.

АПТЕКАР

Якщо мені щось потрібно буде для роботи?

СПОРТСМЕН

Дзвони.Ми відкриті 24 на 7.

Спортсмен підзиває долонею водія «Рендж Ровера». Той виходить з авта – вище середнього зросту, збитий чолов’яга – йде до чоловіків. Він протягує Аптекареві його телефон, йде назад до машини.

СПОРТСМЕН

Набереш сто одинадцять, якщо щось. Все, працюй.

Спортсмен, не прощаючись йде до авта, сідає, нахиляється у вікно.

СПОРТСМЕН

Завтра його випустимо, синка твого. Бачиш, ми  назустріч. По-нормальному. Дуже по-нормальному.

Машина від’їзджає. Аптекар дивиться їй вслід. Одразу ж дзвонить по телефону.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – ДЕНЬ

Аптекар сідає в авто розмовляючи по телефону.

АПТЕКАР

Коротше, Міхалич, стиканувся я з ними… М-г. Тільки що стріла була. Ти їм щось казав за мене?.. Я зрозумів… Та я зрозумів, що потужні… Зачекай, дзвонить хтось.

Аптекар дивиться на екран, це телефонує дружина, підписана як «Валюха». Аптекар не відповідає. Повертається до розмови з Міхаличем. 

АПТЕКАР

Алло… Ні, бабок захотіли… Є, є. Це не питання… Добре, Міша, давай…  Так, так. Давай. 

Аптекар одразу ж набирає інший номер. 

АПТЕКАР

Що ти хотіла?.. Куплю, заїду куплю… Добре, я зрозумів. Пока.

Аптекар відставляє телефон, дістає з-під килимка пістолет і ховає його під пасажирське сидіння. Дзвонить телефон.  Чоловік бере слухавку.

АПТЕКАР

Що їй ще треба?

(в телефон)

Кажи, що забула.

 

НАТ. ПАРК – ДЕНЬ

Яся сидить на лавці парку. Біля неї нікого. Проходять рідкі пішоходи.

ЯСЯ

Валерій Іванович. Вибачте, що... Вибачте.

Яся опускає слухавку, нахиляється вперед. Телефон дзвонить, вона дивиться на екран, неодразу, але відповідає.

АПТЕКАР (ЗК)

Здрастуй, Ярослава.

ЯСЯ

Добрий день. Я… Ви знаєте, що з Олегом сталося?

АПТЕКАР (ЗК)

Так. Я був у нього сьогодні.

ЯСЯ

В СІЗО? Правда були? Як він?

АПТЕКАР (ЗК)

Тримається.

ЯСЯ

Добре. Він такий молодець. Я так кохаю його. Вибачте.

На лавку сідає голуб і починає буркотати. Яся дивиться на пташку.

АПТЕКАР (ЗК)

Все нормально.

ЯСЯ

Але як Вас пустили до нього? Мені відмовили, сказали немає підстав - не визнав свою вину.Це правда, що в нього наркотики знайшли?

АПТЕКАР (ЗК)

Ні, не правда. Тиск чинять на нього. Ярослава, ти теж участь приймала в цій його грі в наркоконтроль?

ЯСЯ

Ну...

АПТЕКАР (ЗК)

Чого ви туди лізли?

ЯСЯ

Ми думали, що це хороша справа. За дітей хвилювалися.

АПТЕКАР (ЗК)

Зрозуміло. Ти, Ярослава. Нікуди не лізь. Не звертайся нікуди. Чула? Я сам все.

НЕВІСТКА ЯСЯ

Я вже.

Голуб відлітає.

АПТЕКАР (ЗК)

Що зробила?

НЕВІСТКА ЯСЯ

У слідчого була.

Яся починає плакати, ридає.

АПТЕКАР (ЗК)

Що він зробив?!

НЕВІСТКА ЯСЯ

Нічого. Знущався. Я дозвіл на побачення просила…

АПТЕКАР (ЗК)

Він тебе образив?!

НЕВІСТКА ЯСЯ

Ні, все нормально. Я дурепа, просто.

АПТЕКАР (ЗК)

Ярослава, більше сама нічого не роби. Зрозуміла?

НЕВІСТКА ЯСЯ

Так.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – ДЕНЬ

Аптекар сидить за кермом, прижавши руку до грудей.

АПТЕКАР (ЗК)

Я все поправлю. Він повернеться до вас.

НЕВІСТКА ЯСЯ

Я так скучаю за ним. Дякую. Вибачто, що я так…

АПТЕКАР (ЗК)

Все нормально, Ярослава. Нічого не було. Добре, пока.

НЕВІСТКА ЯСЯ

До побачення.

Аптекар відкладає телефон, заводить авто і вирулює на полосу руху.

 

ІНТ. ОФІС - КАБІНЕТ – ВЕЧІР

Міхалич зі склянкою в руці сидить за робочим столом і розглядає на моніторі ноутбуку фото закордонної курортної нерухомості. Поряд з комп’ютером стоїть почата пляшка.   До кабінету через один стук заходить один з чоловіків, що сидів за ноутбуком.  

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №1

Все, Міхалич.

МІХАЛИЧ

Нормально пройшло? Базарили щось?

Міхалич не підіймає очей, продовжує дивитися в ноутбук.

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №1

Та ні, нормас. Що там, тебе відвезти чи сам?

МІХАЛИЧ

Сам.

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №1

Ти чого без настрою?

МІХАЛИЧ

Та так, щось. Закриєш там.

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №1

Звичайно. Давай, шеф.  

Бандит протягує руку Міхаличу. Той відповідає рукостисканням і прихлопує зверху іншою рукою.

БАНДИТ ЗА НОУТОМ №1

Може відвезти, все таки? 

МІХАЛИЧ

Ні, їдь.

Бандит киває, залишає кімнату. Міхалич продовжує розглядати пропозицї на сайті нерухомості.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – ВЕЧІР

Аптекар їде вулицями містечка, весь час дивлячись по сторонам. 

 

НАТ. ВУЛИЦІ МІСТЕЧКА – ВЕЧІР

Авто Аптекаря їде вулицею містечка, зупиняється неподалік будівлі з вивіскою ресторану на першому поверсі. Перед самою будівлею стоять декілька дорогих авто, два з яких – «Кадиллак Ескалейд» та «Тойота Секвойя» стоять поряд.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – ВЕЧІР

Старий дивиться на наручний годинник.  Потім - на запарковані перед рестораном автомобілі, їде. За квартал він зупиняє авто на світлофорі, дивиться в сторони. Збоку на паркОВЦІ стоять автомобілі начальника поліції і Булі – «БМВ» і «Мерседес».(далі)

(прод.)

Чоловіки теж стоять поряд і розмовляють. Аптекар уважно дивиться на них. Ззаду сигналять – на світлофорі загорівся зелений. Начальник поліції і Буля дивляться в сторону авто Аптекаря. Старий дивиться на світлофор, повертає.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТЕЧКА – ПЕРЕХРЕСТЯ – ВЕЧІР

Авто Аптекаря на швидкості віддаляється по пустій вулиці.

 

НАТ. БУДИНОК АПТЕКАРЯ - ВЕЧІР

Аптекар підіймається по завнішніх металевих сходах на горище будинку, відчиняє двері, заходить.

 

ІНТ. БУДИНОК АПТЕКАРЯ – ГОРИЩЕ – ВЕЧІР 

Аптекар хаходить на горище – ще світле, за рахунок слухових вікон, приміщення, розділене перегородками на дві частини. Чоловік підходить до старого трюмо, відсуває його і, відігнувши задню обшивку, просовує у широку шпарину руку. Потім дістає декілька літрових коричнеквих пляшок з закрутками, потім ще декілька. Передивляється пляшечки на світло, бере три з них, ставить на трюмо. З ящика дістає пластикові флакончики від швидкого клею, які теж ставить на трюмо. Аптекар йде в іншу частину горище й приносить три довгих скляних трубки, одягаючи на ходу гумові рукавички з крагами. Чоловік відкручує конусні кришечки у п’яти флаконах і в одній зі скланих пляшечок. Бере трубку і  наповнює флакон за допомогою скляної трубки. Одразу закриває пляшку і флакон. Те ж саме робить і з іншими флаконами, але використовує рідину з і нших пляшок і нові трубки. З останньої пляшки наповнює два флакони. Він йде туди, звідки приніс трубки. Звідти чутно звук скла, що злегку вдаряється об інше скло і води, що ллється з пляшки. Перед дзеркалами трюмо стоять розділені між собою флакони і три великі пляшки. Старий повертається, рукавиць на ньому вже немає. Він ховає по різним кишеням влакони, кладе назад великі коричневі пляшки і відсуває на місце трюмо. Дивиться на годиник і залишає горище. 

 

НАТ. РЕСТОРАН – ЛІТНЯ ПЛОЩАДКА – ВЕЧІР   

За столиком сидять Аптекар і ще троє чоловіків його віку. Вони випивають, їдять. Всі інші столики площадки теж зайняті. Аптекар, що виглядає дещо п’яним, поглядає на стіл в іншому кінці площадки, за яким сидить компанія з п’яти кремезних чоловіків 25-35 років та трьох жінок. Серед чоловіків вирізняється один, що одягнений в сорочку-поло ніжного рожевого відтінку. Це – Коля МЕНДЕЛЬ (30), місцевий кримінальний авторитет і депутат облради. Жінки сидять по обидві сторони від нього. До їх столу підходить офіціант і кухар. Офіціант забирає декілька тарілок, йде. Кухар слухає, що йому каже Мендель. Теж йде.

АПТЕКАР (ЗК)

Наливайте, козаки.

ПРИЯТЕЛЬ №1 (ЗК)

Льонька, ти заснув? Наливай.

 

НАТ. РЕСТОРАН – СТІЛ АПТЕКАРЯ -  ВЕЧІР  

Аптекар обіймає за шию приятеля, щось каже тому. Один з чоловіків з іншої сторони столу розливає горілку по чаркам. Четвертий чоловік – їсть. Сусід Аптекаря підіймає чарку.

ПРИЯТЕЛЬ №2

Давайте, мужики. За прикордонника нашого.

Чоловіки чокаються, випивають. 

ПРИЯТЕЛЬ №3

(через стіл)

Чуй, Валєра?

 (пошепки)

А цей, що там в кінці сидять – то не Мендель там? Як троянда в футболці.

АПТЕКАР

Мендель.

ПРИЯТЕЛЬ №3

Де? Ото Мендель?

АПТЕКАР

Не кричи.

ПРИЯТЕЛЬ №3

Я ж бачу, що він, наче.

ПРИЯТЕЛЬ №1

Це цей, що перестрілка була?

ПРИЯТЕЛЬ №3

Він,він.

 

ПРИЯТЕЛЬ №1

Я як побачив на Ютюбі, то дев’яності згадав.

ПРИЯТЕЛЬ №2

Я теж бачив.

АПТЕКАР

Ага. Піду посцю з цього приводу.

Чоловіки сміються, Аптекар встає, тримаючись за стіл виходить і, похитуючись, йде до дверей з літньої площадки  до приміщення ресторану.

 

ІНТ. РЕСТОРАН – ЗАЛА – ВЕЧІР

Аптекар, трохи хитаючись, проходить залою ресторану. На стіні вказівник до туалетів. З дверей в протилежній стороні виходить офіціант з розносом і проходить повз Аптекаря до зали. Аптекар, з лиця якого щез п’яний вигляд,  дивиться йому вслід і рівно йде до дверей, з яких вийшов офіціант.

 

ІНТ. РЕСТОРАН – КУХНЯ – ВЕЧІР

Аптекар заходить до коридору, що веде до кухонних цехів. Він йде, знову похитуючись.

ПОВАР (ЗК)

Сипнути б їм стрихніну якогось, щоб здохли.

Аптекар зупиняється, слухає. Він дістає з кишені флакончик від клею, знімає ковпачок,який ховає до кишені, флакончик затискає в руці.

ПОВАР-ЖІНКА (ЗК)

Ти такий злий. Що вони тобі зробили? 

ПОВАР (ЗК)

Та ні, ну а як: сидить, корчить з себе. (кривляючись) «Щоб напівпрожарене». Цінитель, блядь. Ненавиджу цих бандюків. Помішай гриби.

ПОВАР-ЖІНКА (ЗК)

Та ти всіх ненавидиш.

 

 

ПОВАР (ЗК)

Так, я такий.

(сміється)

Аптекар стає в дверях цеху. 

АПТЕКАР

Пардон. Це я щось не туди попав.

ПОВАР (ЗК)

Блін, мужик! Вийди звідси!

ПОВАР-ЖІНКА (ЗК)

Наліво! Потім прямо.

АПТЕКАР

Зрозумів. Мадам, мсьє.

Аптекар йде назад до виходу з кухні.

ПОВАР (ЗК)

Як не бандити. То алкашня.

 

НАТ. РЕСТОРАН – ЛІТНЯ ПЛОЩАДКА – ВЕЧІР

Аптекар, похитуючись, виходить з приміщення ресторану, зупиняється, п’яним поглядом дивиться навкруги, йде до столу, за яким сидить компанія Менделя.

 

НАТ. РЕСТОРАН – СТІЛ МЕНДЕЛЯ – ВЕЧІР

Аптекар підходить до столу.

ОХОРОНЕЦЬ №1

Що ти, Аптекар, загубився?

АПТЕКАР

Пацани, привіт. 

Аптекар стає, протягуючи руку одному з бандитів, потім іншому. 

АПТЕКАР

Пацани.

МЕНДЕЛЬ

Хто це?

ОХОРОНЕЦЬ №2

Це Аптекар. Наркотик продає.

МЕНДЕЛЬ

Заберіть його звідси!

Аптекар протягує руку для привітання ще одному з бандитів за столом і, втративши рівновагу, навалюється на стіл. В лівій руці він тримає флакон від клею, який здавлює біля стакану Меделя. Та саме в цей час сильні руки одного з охоронців відривають Аптекаря від столу, через що вмістиме флакону проливається збоку від склянки Менделя.

МЕНДЕЛЬ

Що за гімно, блядь?! На хєр звідси!

Аптекаря відкидають в сторону від столу, він падає. Люди в залі дивляться на те, що відбувається. Приятелі Аптекаря теж – чоловікки сидять за столом і не рухаються, лише злякано спостерігають.

БАНДИТ №1

Аптекар, іди звідси!

БАНДИТ №2

Іди бухай до своїх.

До Аптекаря підходить чоловік з-за одного зі столиків, допомагає встати.

АПТЕКАР

(чоловікові)

Братішка, дякую. 

(столикові Менделя)

Пацани, без образ. Шеф. 

БАНДИТ №1

Іди, вже, давай, дурило старе!

МЕНДЕЛЬ

Клоун, бля.

Аптекар похитуючись йде до свого столу.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – НІЧ

Аптекар, повністю тверезий, їде за кермом вулицею міста, звертає, під’їзджає до свого будинку. Він зупиняє машину перед гаражем, але  якись час задумливо сидить, нахилившись до кермоа. Потім виходить, відчиняє гараж і заганяє авто.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТЕЧКА - РАНОК

В потоці інших машин авто Аптекаря під’їзджає до перехрестя. Для них горить червоне світло. По зустрічній потік на швидкості об’їзджає «Мерседес» Булі і стає попереду всіх, на пішоходному переході.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – РАНОК

Аптекар за кермом, дивиться на безглуздий маневр Булі.

АПТЕКАР

От недоумок.

На світлофорі зелений. Аптекар продовжує рух, повертає. Проїхавши ще трохи, з’їзджає на парковку, щоб стати на на своєму звичному, «робочому» місці. Але там, перпендикулярно розмітці,  вже поставив своє авто Буля. Аптекар ставить машину спереду «Мерседеса». Дзвонить телефон. Чоловік дивиться на екран, висвічуються номер «111». Аптекар бере слухавку.

АПТЕКАР

Алло.

СПОРТСМЕН (ЗК)

Хеллоу. Що там, дід, стараєшся?

АПТЕКАР

Стараюсь.

СПОРТСМЕН (ЗК)

Чудово. Зараз синка твого випускаємо. Треба ж мотивацію тобі підвищувати.

АПТЕКАР

В скільки?

СПОРТСМЕН (ЗК)

А «дякую», а сльози? Через дві години. Може, хоч скажеш, що ти там зробив?

АПТЕКАР

Біля нього охорони повно і вони постійно з ним.

СПОРТСМЕН (ЗК)

Ну, і? Це ми що, благодійністю займаємося?

 

АПТЕКАР

Я вчора спробував - не вийшло.

СПОРТСМЕН (ЗК)

Спробував, бачиш. Плюс до карми. ОКі. Пробуй ще, тільки поживіше – час не чекає... Чого ти мовчиш? Кажи щось: «так, сер» чи ще якийсь сигнал, що ти зрозумів. Зворотній зв’язок давай.

АПТЕКАР

Я зрозумів. Як тебе хоч звати?

СПОРТСМЕН (ЗК)

Містер Ікс. Все?

АПТЕКАР

Через дві години? Сина.

 

НАТ. ПАРКОВКА БІЛЯ РИНКУ – РАНОК

СПОРТСМЕН (ЗК)

Синульку через дві. А тобі – дві… Ні, дамо три доби. І все. Щедро, по-моєму. Старайся.

Авто Аптекаря здає назад, залишає паркування.

СПОРТСМЕН (ЗК)

Як ні, то назад сяде. І тоді вже до упору. Ги-ги.

 «Мерседес» Булі стоїть на тому ж місці.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – ДЕНЬ

Аптекар сидить в авто з відчиненими водійськими дверима, курить, дивиться на ворота СІЗО, потім – на годинник. З воріт виходить Олег. Очевидно, що Аптекар помічає його, тушить в пепільничці недопалок, залишає машину. Він швидко йде за сином, що вже пішов в сторону вулиці.

АПТЕКАР (ЗК)

Олег!

Олег зупиняється, повертається, але дивиться байдужо.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ОЛЕГА – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

Аптекар сидить в кріслі. Олег лежить на дивані, вкритий пледом. Він осунувся ще більше – схуд, круги під очима, виглядає затравленим.  Яся сидить на підлозі, сперши голову на плече чоловіка і погладжує його руку

ЯСЯ

Бульйончику може поїсиш?

ОЛЕГ

Не хочу. Я посплю.

Олег повертається на бік, лицем до дивану. Яся гладить його голову, цілує. Аптекар встає, виходить з кімнати. Яся поправляє плед на чоловікові, теж виходить.

 

ІНТ. КВАРТИРА ОЛЕГА – КОРИДОР – ДЕНЬ

Аптекар стоїть біля вхідних дверей, готовий залишити квартиру.

 АПТЕКАР

Яся, я піду. Тобі теж потрібно відпочити.

ЯСЯ

Не вірю, що це з нами відбувається. Йдіть бульйон поїсте. Не відмовляйте, будь ласка. 

Аптекар обіймає Ясю.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ - ДЕНЬ

Аптекар за кермом авта, ща залишає межі великого міста. Він плаче, втирає очі рукою.

 

НАТ. ПАРКОВКА БІЛЯ РИНКУ – ДЕНЬ

Авто Аптекаря під’їзжає до парковки і зупиняється перед «Мерседесом» Булі, що стоїть все там же, де був зранку. До Аптекаря тут же підходить наркоман, якому аптекар продає пакуночок. Покупець відходить.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ - ДЕНЬ

Аптекар ховає гроші до кишені і в цей ще час отримує ляпаса тильною стороною чоловічої руки. Спантеличений старий дивиться у вікно.

 

НАТ. ПАРКОВКА БІЛЯ РИНКУ – ДЕНЬ

Біля вікна авта Аптекаря стоїть Буля.

БУЛЯ

Педрило старе. Мало, що моїх людей ображаєш, то ще корито своє переді мною поставив. Тебе поплавило, дурень? Ще раз тебе побачу біля моїх пацанів, зарию, блядь. А онука твого – бомжам віддам. Ще хоч раз.

Буля йде до свого авта. 

АПТЕКАР

Вадим, зачекай, дай хоч пояснити.

Аптекар виходить з авта. 

БУЛЯ

Що ти там будеш пояснювати, макака, блядь?

Буля сідає до авта. Аптекар підходить до ще відчинених водійських дверей. 

АПТЕКАР

Вибач, Вадим, я ж не...

БУЛЯ

Що ти мені «вИбачаєш»? Порву тебе, блядь, як газету. Що?

На останрньому слові Аптекар швидким, відпрацьованим рухом прижимає зжату руку до  шиї Булі і стискає руку.

АПТЕКАР

Дивись, сам не порвись, сука.

Буля не встигає ніяк зреагувати, злегка тріпається, опадає на спинку сидіння. Старий відводить руку, розкриває кулак. На долоні Аптекаря  лежить флакон від клею, до кінчику якого припаяний блакитний оголовок голки від медичного шприца. Старий дивиться навколо, штовхає тіло молодика на бік, на пасажирське сидіння, зачиняє двері авта й, озираючись, йде до своєї машини. Авто Булі тоноване і з вулиці не видно, що в ньому всередині. Аптекар сідає до свого авта.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ - ДЕНЬ

Аптекар ховає використаний флакон під коврик в ногах. Дзвонить телефон, це – дружина. Старий бере слухавку.

 

АПТЕКАР

Алло.

ДРУЖИНА

На кухні шланг тече. Дирка там, чи що. Під мийкою.

АПТЕКАР

Сильно тече?

ДРУЖИНА

Ну, так – не дуже, але… Я підставила вже. Щоб воно далі не пішло.

АПТЕКАР

Блін.

ДРУЖИНА

То ти зроби щось, бо що ж це воно мені, як натече. Я ж не буду під ним цілий день сидіти, міняти ті тазики. 

АПТЕКАР

Зараз приїду. В ванній на стояку воду піди перекрий… Там, там, так.

Аптекар відкладає телефон, заводить авто.

АПТЕКАР

Все й одразу.

 

НАТ. ПАРКОВКА БІЛЯ РИНКУ – ДЕНЬ

Авто Аптекаря залишає парковку. «Мерседес» Булі стоїть одиноко, тротуаром проходять рідкі перехожі, на проїзжій частині досить жвавий рух. Декілька авто паркуються поряд з «Мерседесом».

 

ІНТ. БУДІВЕЛЬНИЙ МАГАЗИН – ДЕНЬ

Аптекар розраховується на касі за сантехнічний шланг та ще декілька речей, йде з магазину.

 

НАТ. ПАРКУВАННЯ БУДІВЕЛЬНОГО МАГАЗИНУ - ДЕНЬ

Аптекар підходить до свого авта, що запарковане серед великої кількості інших, відчиняє його. Поряд з ним паркується позашляховик «БМВ». Аптекар завмирає. З «БМВ» виходить начальник поліції і ще один чоловік в цивільному. Начальник дивиться на Аптекаря, киває тому, йде далі. Аптекар киває у відповідь. Інший чоловік протягує аптекареві руку, вони вітаються. Аптекар сідає до свого авта, залишає парковку.

 

ІНТ. БУДИНОК АПТЕКАРЯ – КУХНЯ – ДЕНЬ

Аптекар стоїть навколішки під кухонною мийкою й, зігнувшись в кухонну тумбу,  закручує ключем гвинт шланги на трубі. Поряд щось робить дружина старого.

АПТЕКАР

То що вона сказали, коли приїдуть?

ДРУЖИНА

Через місяць, каже. Я вже заколєбалась її ті вазони поливати.

АПТЕКАР

Місяць. Треба Петіну машину вигнати, прокатати. Яй забув про неї.

ДРУЖИНА

Навіщо? Це він просив?

АПТЕКАР

Він, а хто ж. Щоб не позакисало там все. Сьогодні треба буде.

Аптекар виходить з кухні.

ДРУЖИНА

Може, на море поїдемо?

Аптекар повертається.

ДРУЖИНА

Ти чув?

АПТЕКАР

Що?

Аптекар вмикає кран, тече вода, вимикає кран. Він  дивиться під мийку.

ДРУЖИНА

Чого ти мене ніколи не слухаєш? На море, кажу, поїхали.

Аптекар встає. Зачиняє тумбу.

 

АПТЕКАР

Так, все. Поїдемо на твоє море. Пізніще трохи.

Дружина відчиняє тумбу, перевіряє, чи ніде не крапає.

АПТЕКАР

От жеж...

ДРУЖИНА

Не треба, не треба… Іди мий руки, все готове.

Старий виходить з кімнати.  

 

НАТ. БУДИНОК АПТЕКАРЯ – ВЕЧІР

Аптекар виходить з будинку. В руках він тримає завернутий пакет з чимось. Чоловік йде на вулицю, заходить в калитку сісуднього двору. Дзвонить телефон. Аптекар бере слухавку.

АПТЕКАР

Алло... Привіт. Що сталося?

Аптекар йде до сусідського гаража, відмикає в ньому бокові двері, заходить.    

 

ІНТ. ГАРАЖ СУСІДА – ВЕЧІР

Просторий і високий гараж освітлений лампами денного світла. Аптекар сидить навшпиньки біля носової частини темно-бурого «Деу Ланос», одночасно розмовляючи по телефону і міняючи номерний знак на інший.

АПТЕКАР

Навіть не вздумай нікому дзвонити. Чула?

ЖЕНЯ (ЗК)

А що мені з цим… пакетиком робити?

Аптекар ховає знятий номерний знак до пакету, встає.

АПТЕКАР

Ну, не приймати точно.

Аптекар кладе пакет з номерами на полицю, йде відчиняти двері.

ЖЕНЯ

Та ну вас.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ БІЛЯ БУДИНКУ АПТЕКАРЯ – ВЕЧІР

АПТЕКАР (ЗК)

Я до вас заїду. Можливо… Зараз заїду. Руслан вдома?

Чутно скрип засувів. Ворота відчиняються.

ЖЕНЯ (ЗК)

Вдома.

АПТЕКАР (ЗК)

Хай сидить. Нікуди не пускай. Зараз буду.

Аптекар сідає в «Деу», виганяє авто, зачиняє гараж. Авто від’їзджає.

 

ІНТ. КВАРТИРА НЕВІСТКИ ЖЕНІ – КІМНАТА РУСЛАНА – ВЕЧІР

Звичайна кімната підлітка – стінка, ліжко, телевізор. Насуплений Руслан сидить на ліжку. Аптекар стоїть, спершись на учнівський стіл. Він дістає з кишені гаманець, витягує п’ять купюр по двісті гривень і протягує Руслану.  

 АПТЕКАР

Віддасиш це тому мілкому гандону, який тебе в це втягнув. А ту херню я забираю. Скажеш, родичу продав. Зрозумів? Бери. І, якщо щось ховаєш, то роби це краще – щоб мама не знайшла.

Хлопець бере гроші, стискає в руці.

РУСЛАН

А цього вистачить?

АПТЕКАР

Ти мав би знати, чи вистачить. А, як не знаєш, то чого ти поліз туди?

 

ІНТ. АВТО СУСІДА – ВЕЧІР

РУСЛАН (ЗК)

Просто. Щоб гроші були.

АПТЕКАР (ЗК)

Щоб гроші були. Щоб поважали такі, як цей утирок... Так?  

Аптекар сідає в авто і якийсь час просто сидить. Навколо ходять пари, матері з колясками, проїзджають на велосипедах старші діти. Аптекар спостерігає за ними.

РУСЛАН (ЗК)

Мабуть.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ – ВЕЧІР

АПТЕКАР (ЗК)

А ти знаєш, що вони, оці – і ті, що купляють, і що продають -  помирають.

РУСЛАН (ЗК)

Всі помирають.

Авто сусіда Аптекаря виїзджає на дорогу, повертає і їде, згодом перетинаючи перехрестя на зелений колір світлофору.

 

ІНТ. АВТО СУСІДА – НІЧ

АПТЕКАР (ЗК)

Ага. Але, не як нормальні люди, як всі помирають, а отак – неочікувано? Сьогодні є, а тут вже «щолк» - і нема. Знаєш чому?

РУСЛАН (ЗК)

(жвавішає)

Не знаю. Передоз.

Аптекар веде авто, дівлячись навколо. Авто їде десь на околиці – навкруги майже немає будівель, лише зарості дерев та кущів та високі паркани. Попереду яскраво освітлений розважальний заклад. Аптекар під’їзджає до нього. На парковці, серед інших автівок, стоять «Кадиллак» Менделя і «Тойота» його охорони. Аптекар дивиться на наручний годинник, проїзджає повз і прибавляє швидкість.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – НІЧ

АПТЕКАР (ЗК) 

Передоз, так. Буває передоз. А буває, що просто хтось приїзджає, чи приходить і вбиває. А буває, що він взагалі зникає, і ніхто не знає, де він. Був і зник…

Темне «Деу Ланос» зупиняється поряд з іншими машинами, що запарковані поблизу багатоповерхівки. З авта виходить чоловік в кепці і медичній масці, ставить авто на сигналізацію і йде вулицею, звертає, виходить на іншу вулицю – ту, що пролягає біля парковки, де «працює» Аптекар. Чоловік декілька разів оглядається. Пішоходів майже нікого немає. Порожньо і на освітленій дорозі. Попереду, на парковці, стоїть «Мерседес» Булі. Чоловік йде тротуаром і, порівнявшись з автомобілем, звертає до нього, знову оглядається, відчиняє двері «Мерседесу».

 

 

НАТ. АВТО БУЛІ – НІЧ

АПТЕКАР (ЗК)

Так, добре, це все розмови. Сподіваюсь, ти зрозумів, що щось в тебе пішло не так. Але ми разом поправили твій напрямок руху далі.

Чоловік в кепці відкидає на себе корпус мертвого Булі, береться за ліву ногу і важко, але перекидає її на пасажирську сторону. Потім робить те ж саме з іншою ногою. Він важко дихає і часто озирається.

 

ІНТ. КВАРТИРА НЕВІСТКИ ЖЕНІ – КІМНАТА РУСЛАНА – ВЕЧІР

Аптекар стоїть спершись на стола, Руслан – сидить на ліжку. Але видно. Що хлопець вжерозслаблений, впевнений в собі.

РУСЛАН

А ти можеш щось зробити?

АПТЕКАР

Що ти маєш на увазі?

РУСЛАН

Ну, якщо мене хтось буде там доставати…

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – НІЧ

В декілька ривків чоловік в кепці і масці підштовхує мерця вглиб і перекидає його корпус на пасажирське сидіння.

АПТЕКАР (ЗК)

В принципі, я знаю людей, які здатні заспокоїти, якщо комусь не йметься. Але такого не хотілося б. Вони тобі погрожували?

РУСЛАН (ЗК)

Та ні.

В салоні авта на вібровиклику починає дзвонити телефон Булі. Звучить стук.

 

ІНТ. КВАРТИРА НЕВІСТКИ ЖЕНІ – КІМНАТА РУСЛАНА – ВЕЧІР

До кімнати заходить Женя. Вона виглядає стурбованою.

ЖЕНЯ

Ну, що?

АПТЕКАР 

Все в нормі. Руслан їх знайшов, просто. І я йому вірю. Так що тобі немає чого хвилюватися.

Жінка сідає на ліжко біля сина.

ЖЕНЯ

Русланчик, синулька.  

АПТЕКАР 

То обійми ж маму.

Женя і Руслан обіймаються.

ЖЕНЯ

(плаксиво)

А я вже так злякалася? Не знала, що це буде.

АПТЕКАР

Бачиш, а все нормально. Добре, малята, я піду.

ЖЕНЯ

То куди, а вечеряти?

АПТЕКАР   

Женька, я б з задоволенням, але хочу схуднути - так щось, піднабрав лишніх.

 

 

 

 

ІНТ. КВАРТИРА НЕВІСТКИ ЖЕНІ – КІМНАТА РУСЛАНА – ВЕЧІР

Аптекар протягує онукові руку.

АПТЕКАР

Давай, Руслан.

Руслан тисне її. Аптекар, а за ним мати й син, виходять з кімнати.

 

НАТ. ПАРКУВАННЯ БІЛЯ РИНКУ - НІЧ

Труп розміщений на пасажирському місці «Мерседесу» Булі, чоловік в кепці і масці ще раз озирається, сідає за кермо і зачиняє двері. В машини вмикаються габаритні вогні і вона залишає парковку. Через десяток метрів їй на зустріч проноситься інший позашляховик, який сигналить. «Мерседес» сигналить у відповідь і набирає швидкість, потім звертає і зникає за рогом.

 

ІНТ. АВТО БУЛІ – НІЧ

Авто їде вулицею, яка нічим, крім світла фар, не освітлюється. Водій все в тій же кепці та масці слідкує за дорогою. На його руках рукавички. На пасажирському місці, завалившись головою до бокового скла, «сидить» труп Булі.

 

НАТ. ОКОЛИЦЯ МІСТА – НІЧ

Авто Булі виїздить на освітлену вулицю і набирає щвидкість. Вулиця пуста. По обидві сторони дороги мерегтять високі паркани і дерева. Авто під’їзджає до розважального закладу, біля якого нещодавно на «Ланосі» проїзджав Аптекар, і паркується дещо на віддалі від інших машин – на не освітленому пустирі. Вимикаються його габаритні вогні.

 

ІНТ. АВТО БУЛЯА – НІЧ

Чоловік в кепці і масці кладе до своєї кишені телефон Булі. Потім нахиляється до трупа й обмацує його кишені, переглядає вмістиме гаманця і повертає його до кишені. Далі – заглядає в бардачок авто, звідки забирає пістолет з декорованою, сріблястою рукояткою, перевіряє в ньому набої й ховає зброю собі за пояс. Чоловік періодично дивиться на вулицю. Ззовні нічого не відбувається, лише лунають басові відзвуки мізики з розважального закладу. Чоловік відчиняє зсередини пасажирські двері і штовхає труп назовні, потім і сам виходить з авта.

 

 

 

НАТ. АВТО БУЛІ – НІЧ

Чоловік в кепці і масці виходить з авта, тихо зачиняє двері. Рукою в рукавичці він відтягує вниз маску. Цей чоловік – Аптекар. Декілька вдохів він робить без маски, потім одягає її назад і йде до трупа, який повністю витягує на землю і так же тихо зачиняє двері авта.

 

НАТ. ОКОЛИЦЯ МІСТА – НІЧ

Поряд з розважальним закладом злітають і розриваються в небі фейерверки. Чути крики, свист і оплески. Аптекар задкуючи, взявши його під пахви, тягне по траві труп. він зупиняється, дивиться на салют, а потім – на годинник і тягне труп далі до парковки розважального закладу.

 

НАТ. ПАРКОВКА РОЗВАЖАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ – НІЧ

Парковка відділена від іншої теритрії закладу  металевою огорожею, туями і декількома старими деревами

З території розвожального закладу на парковку виходить чоловік, сідає в одне з припаркованих авто, від’їзджає.

З темряви виходить Аптекар, оглядається. Потім нахиляється в темряву і тягне труп, підтягує його до позашляховика «Кадиллак», що, як і сусідній позашляховик «Тойота» припарковані задом до розважального закладу. Аптекар підтягує труп під задній бампер «Кадиллака», дивиться в сторону закладу, потім на труп і йде в тінь. Чути звук, як він побіг. З розважального закладу звучить жіночий сміх. В стороні, де на пустирі стоїть «Мерседес» Булі, освітлюється багажник, що відчинився, згодом світло зникає. Знов чути біг Аптекара і він ї’являється з темряви з оранжевим буксирувальним тросом в руці, який він розрізає ножем і ховає ніж до кищені.

 

НАТ. АВТО МЕНДЕЛЯ - НІЧ

Аптекар ліг на землю біля трупу й прив’язує до обох його ніг оранжеву буксирувальну шлею. Коли це зроблено, Аптекар зав’язує один вільний кінець шлеї до деталі на днищі «Кадиллака», а іншу – до оранжового ж паркувального обемужавача – товстої вигнутої оранжевої труби, що стирчить з асфальту. Аптекар перевіряє  крепість вузлів, натягуючи шлею, кладе до кишені Булі ключі від машини. Аптекар дивиться в сторону закладу, встає і повертається в темряву.

 

 

 

 

ІНТ. АВТО МЕНДЕЛЯ - НІЧ

Освітлений салон авто, за кермом якого сидить водій. Задні двері відчинені. Біля них стоїть Мендель і обіймає за талії двох привабливих дівчат (20), вони сміються. Поряд стоїть кремезний охоронець.

МЕНДЕЛЬ

Іди з тієї сторони.

Одна з дівчат йде, Мендель встигає вхватити її за сідниці. Мендель першим сідає на задній диван, приєднуються дівчата, зачиняє двері і сідає в авто і охоронець. Мендель обіймає і цілує дівчат.

ВОДІЙ

Додому, шеф?

Авто їде.

МЕНДЕЛЬ

Додому. 

Автомобіль смикається, Всі присутні в авто подаються вперед.

МЕНДЕЛЬ

Борман, що за хрєнь? Нова машина.

ВОДІЙ

Це не я, шеф.

ОХОРОНЕЦЬ

Відірвали щось чи що?

Водій і охоронець виходять з авто, залишивши двері відчиненими. Мендель цілується з однією з дівчат.

 ВОДІЙ (ЗП)

Блядь.

ОХОРОНЕЦЬ (ЗП)

Жопа.

МЕНДЕЛЬ

Що там таке? Виходь, давай.

Дівчата і Мендель виходять з машини. Чути, як одну з дівчат  починає рвати.

МЕНДЕЛЬ (ЗК)

Що за нахєр відбувається?!

 

 

НАТ. ОКОЛИЦЯ МІСТА – НІЧ

Аптекар лежить на траві. Навколо нього темно.

АПТЕКАР

Я ж казав, сам не порвись.

В нього в руках телефон Булі, на який він знімає все, що відбувається дещо попереду – на парковці розважального закладу: крупні чоловіки щось грузять до багажнику позашляховика охорони Менделя. Поряд  сам Мендель розмовляє по телефону. «Кадиллак», як і інші машини, на паркуванні вже відсутні. Один з чоловіків зачиняє багажник, всі сідають до авта, Мендель – на переднє пасажирське місце. Авто залишає паркування. Аптекар вимикає телефон, підіймається, йде.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – НІЧ

Аптекар, все в тій же кепці і масці, йде освітленою вулицею міста нахиливши голову. Приватні будиник, що знаходяться за високими та не дуже парканами нові, дорогі. Біля одного з будинків Аптекар озирається і, нахилившись, просовує під розсувні ворота телефон, на який він знімав відео. Аптекар пришвидшує крок і звертає за вугол. Вулицею йде чоловік з собачкою,запуняється, дивиться, як собачка щось винюхує в траві. Чоловік з собачкою  - начальник поліції - підходить до воріт, під які Аптекар щойно просунув телефон, заходить в двір.

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ (ЗК)

Голді, фу! Що ти там знайшла?... Вже кинули щось, скоти.

За якусь мить начальник поліції з телефоном у руці виходить на вулицю, дивиться по сторонам, вмикає телефон і повертається у двір.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – НІЧ

Аптекар, важко дихаючи, підходить до сусідського «Деу Ланос», що стоїть на парковці серед інших машин, знімає з сигналізації, сідає до авта.

 

ІНТ. АВТО СУСІДА – НІЧ

Аптекар відкидається в кріслі, дивиться на годинник – опів на третю. Чоловік заводить авто, виїзджає і, розвернувшись, їде прямо, вмикає музику. Попереду, на перехресті, швидко проїзджає з вімкненою сиреною і проблесковими маячками пожежний автомобіль.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – НІЧ

Авто сусіда повертає в протилежну від тієї, куди поїхали пожежник, сторону і зникає за рогом.

 

ІНТ. БУДИНОК АПТЕКАРЯ – СПАЛЬНЯ – РАНОК

Аптекар спить на ліжку. До кімнати входить його дружина.  

ДРУЖИНА

Вставай вже снідати. Щось заспався сьогодні.

Аптекар прокидається. Дружина протирає пил на поверхнях.

АПТЕКАР

А скільки вже?

ДРУЖИНА

Вісім. В нас депутату машину спалили. 

АПТЕКАР

Якому депутату?

Аптекар встає з ліжка, одягається.

ДРУЖИНА

Як його?... На «д», цей… Що торговий центр його… Дубенко.

АПТЕКАР

Дибенко. Це ти звідки знаєш?

ДРУЖИНА

Якимчучка дзвонила. А потім сама читала. Тільки купив машину, пишуть.

АПТЕКАР

Ще купить. Ти вже їла?

ДРУЖИНА

Ні.

АПТЕКАР

То пішли.

 

 

 

НАТ. ОКОЛИЦЯ МІСТЕЧКА – РАНОК

Вдалині, на паркуванні перед розважальним закладом, де вчора відбувалися події з трупом Булі, стоять три «Тойоти Ленд Крузер» і четверо чоловіків. Два інші чоловіки йдуть вздовж паркану розважального закладу.

 

НАТ. ПАРКУВАННЯ РОЗВАЖАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ – РАНОК

Мендель і інший чоловік – Начальник кримінального відділу поліції міста ІЩЕНКО(45) – йдуть поряд вздовж паркану. Поліцейський начальник нижче середнього зросту, крепкий, збитий чоловік з голеною головою, одягнений в цивільне.

МЕНДЕЛЬ

Не знаю, хто це може бути, але сотка, що не мої.

ІЩЕНКО

Ти ж розумієш, що це не цей… Не пройде.

МЕНДЕЛЬ

Та посрать мені, що там пройде чи не пройде. Нову машину мені спалив, козліна. Я тепер, як лох, на «крузаку» повинен їздити.

ІЩЕНКО

Коля, але ж війна не потрібна. Потрібні аргУменти, щоб він повірив і все вляглося. І так тачку за людину, а не навпаки. Твоїх же нікого не чіпали. І цей… Труп де, доречі?

МЕНДЕЛЬ

В різних місцях.

ІЩЕНКО

(хмикає весело)

Продовжили розділку. А машина?

МЕНДЕЛЬ

Машина в мене. Вже покрасили, мабуть.

Поліціянт, а за ним і Мендель зупиняються.

 

 

ІЩЕНКО

То перестрілка серед біла дня в спальнику, тепер цього порубав, машину забрав. Коля, блядь, ну тут же не цей… не Колумбія і не Мексика. Ти збав трохи, береги зовсім втратив.  

МЕНДЕЛЬ

Ти охрінів, мусор?! Це ти береги втратив! І бос твій, не то мєнт, не то наркодилер охрєнєвший їх втратив! Ти забув, з ким розмовляєш?!

ІЩЕНКО

Та зачекай ти, заспокойся!

МЕНДЕЛЬ

Що ти мене заспокоюєш?! Я тобі ще раз кажу, що нікого не вбивав! А якщо ця мусоріна буде напирати, то зможе сам у того Булі спитати, хто його захєрачив!

Поліціянт дещо спантеличений. Мендель виглядає достатньо злим.

ІЩЕНКО

Коля, я ж цей… допомогти прийшов.

МЕНДЕЛЬ

То допомагай. Нє хєр мені пред’являти. Значить так, дивись сюди: знаходиш хто, приведеш, потім зроблю так, щоб його зняли, а ти на його місце підеш.  

Чоловіки знову йдуть.

ІЩЕНКО

Не думаю, що мене хтось поставить туди.

МЕНДЕЛЬ

Блядь, я тебе поставлю.

ІЩЕНКО

Та не поставлять.

МЕНДЕЛЬ

Ну, йопта.

ІЩЕНКО

Зачекай. Давай просто варіанти. Просто. Поставлять – добре. А якщо ні? Ну так, припустим. Пришлють же нового. Кого, якого і чого? Лотерея. А захоче все під себе, то цей… це ж без варінтів. І знову возня, Коля. Нікому це не треба.

МЕНДЕЛЬ

Блядь, ти мене чуєш? Я сказав, що тебе поставлять.

ІЩЕНКО

Я сам не хочу, якщо чесно.

МЕНДЕЛЬ

Ну і дура.

ІЩЕНКО

Мабуть. Але мене все влаштовує І главмєнт мене поки влаштовує. 

МЕНДЕЛЬ

Мене не влаштовує, блядь, главмєнт твій!

 

НАТ. ОКОЛИЦЯ МІСТЕЧКА – РАНОК

Вдалині Мендель і поліціянт продовжують ходу. Поліціянт щось говорить, Мендель дивиться на нього. Чоловіки зупиняються, знову йдуть. Знову зупиняються і поліціянт протягує руку, Мендель дивиться на нього, потім, все ж таки, тисне руку. Мендель йде і сідає до авта, його люди теж сідають по машинам. Дві з «Тойот» залишають парковку. Поліціянт заходить на територію розважального закладу.

 

НАТ. ПАРКОВКА БІЛЯ РИНКУ – РАНОК.

Авто Аптекаря стоїть на звичному місці. Поряд з ним паркується автомобіль поліції. Знайомий молодий поліціянт підходить до аптекаря, й протягує руку для привітання, старий тисне руку, приймаючи гроші.

АПТЕКАР

Що там горіло в нас вночі?

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №1

Ти що, не знаєш? Менделю «Каділлака» спалили.

АПТЕКАР

Це через цю перестрілку?

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №1

Може бути. Але поки невідомо. Шукають щось там, хто це міг бути. Та я думаю, що так, що пов’язано з тою стріляниною. Там ще наріка якогось ранило.

АПТЕКАР

Що за нарік?

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №1

Не знаю.

АПТЕКАР

Так а машина що - в хлам?

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №1

Та, взагалі. І тільки купив же. Скільки, місяць, мабуть. Але, пацани кажуть, вже на новому сьогодні бачили. 

АПТЕКАР

Теж «Кадиллак»?

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №1

Такий самий «Ескалейд», тільки темніший. Добре, піду. Порядок в тебе?

АПТЕКАР

Як завжди.

Аптекар протягує руку, поліціянт тисне її, киває, ховає руку до кишені і йде до службового авто. Аптекар розгортає гроші, складає по-іншому, ховає в кишеню.

 

НАТ. СКЛАДСЬКІ ПРИМІЩЕННЯ – ДЕНЬ

Чорний позашляховик «Тойота» в’їзджає на територію комплексу складських приміщень і зупиняється біля одного з боксів. З авта виходить начальник Кримінального відділу поліції, йде до воріт боксу, відчиняє врізані в ворота двері, заходить.

 

 

 

ІНТ. СКЛАДСЬКИЙ БОКС – ДЕНЬ

Великий гаражний бокс з декількома автівками на підйомниках, декількома в ряд запаркованими, із яких частина значно вкриті пилом. В гаражі голосно грає рок-музика і працюють декілька болгарок.  Іщенко заходить за плівкову стіну, дивиться на свіжоокрашений остов автомобіля – того, що ще вчора був машиною Булі. Поліціянт щось питає в чоловіка, що стоїть поруч в замасленому комбінезоні. Той показує, щоб поліціянт йшов за ним. Чоловіки підходять до купи з автокрісел, автомобільного торпедо і обшивок дверей. Іщенко показує, що далі він сам. Майстер залишає його. Поліціянт сідає на крісло, розвертає купу з елементів салону авто.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – ДЕНЬ

Аптекар стоїть зовні і курить, піднімає в привітанні руку чоловікові, що йде тротуаром з дружиною.

АПТЕКАР

Порядок, дякую.

Дзвонить телефон, аптекар нахиляється в салон, дивиться на екран, бере слухавку, сідає в крісло.

АПТЕКАР

Алло… Здоров, Міш… Та випустили… Алло… Міша?

Аптекар дивиться на екран телефону, на ньому лише заставка. Аптекар заходить в «Останні дзвінки» й натискає стрічку «Міша». Телефон скидає виклик. Аптекар набирає той же номер ще раз. Виклик знову скидає. Звучить дзвінок на вхідний виклик, на екрані відображається номер «111». Аптекар бере слухавку. 

АПТЕКАР

Алло.

СПОРТСМЕН (ЗК)

Думаю, дзвонити тобі, не дзвонити. А як подзвоню, а раптом ти зайнятий – з бандитом якимось спілкуєшся, наприклад. Не люблю розчаровуватися. 

АПТЕКАР

А чого ти ніколи ні «здрастуйте», ні «до побачення», а зразу нагружаєш?

 

 

СПОРТСМЕН (ЗК)

Хм. Добре, молодець. Що там цікавого в місті у вас? Мащину якусь спалили. Це ти спалив машину?

АПТЕКАР

Не я. Але по моїм заповітам. 

СПОРТСМЕН (ЗК)

Супер, діду. Ти так можеш і в час вкластися, даний тобі згори.

АПТЕКАР

Тільки треба щоб…

СПОРТСМЕН (ЗК)

О, тебе вже хтось слухати хоче. Так, давай, зараз розберемося.

Аптекар дивиться на екран, відставляє телефон, дивиться поперед себе. Телефон знову дзвоне, знову «111». Аптекар відповідає.

АПТЕКАР

Алло.

СПОРТСМЕН (ЗК)

Здрастуй, діду. Заважають нам, бачиш.

АПТЕКАР

Хто?

СПОРТСМЕН (ЗК)

Мене слухай. Сьогодні ще щось має загорітись. Або, або. Або одне із двох. Такі прогнози. Зрозумів? Па-па.

Аптекар відкладає телефон, виходить на вулицю, закурює.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – НІЧ

Аптекар в кепці й медичній масці виходить з-за будинку на вулицю, зупиняється, озирається. В правій руці в нього пакет. Чоловік виймає щось з пакету, підносить запалену запальничку. Те що він тримає в руці загорається. Це – ганчірка на пляшці з запалювальною сумішшю. Аптекар кидає пляшку у скляні двері під вивіскою «Аптека». Він дивиться, як розгорається в приміщенні вогонь, туди ж викидає пакет і швидко йде туди, звідки вийшов.

 

НАТ. ПАРКОВКА БІЛЯ РИНКУ - РАНОК

Авто Аптекаря на звичному місці. Біля нього ззаду, блокуючи втїзд, зупиняється поліцейське авто, з якого, не одразу, виходить чоловік в формі поліцейського і обходить авто Аптекаря справа.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – РАНОК

Аптекар сидить, щось переглядаючи в телефоні. Відчиняються пасажирські двері і в салон сідає поліцейський (35). Чоловіки вітаються за руку. Аптекар просовує поліціянту пачку грошей. Той починає їх рахувати.

АПТЕКАР

Що, не вберегли мою аптеку.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №2

Не збивай.

   (дораховує)

Що ти кажеш, твою аптеку? Сам винен. Твою аптеку.

Посміхається, поліціянт ховає гроші в барсетку.

АПТЕКАР

Хто спалив-то?

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №2

Хто…  А ти. Зрозуміло хто, більше немає кому. Ти що, про маршрутки нічого не чув?

АПТЕКАР

Про перестрілку ту? Чув, звичайно. То це що, ці, гастролери?

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №2

Звичайно. Ти що, думаєш, тільки в Менделя криша крута? Нам і наводку дали, то ми вчора гараж накрили.

АПТЕКАР

Що за гараж?

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №2

Що треба гараж. Менделя. Машини крадені переробляв: номера перебивали, покраска, салон перетягували. Повний комплект.

АПТЕКАР

Отвєтка, виходить.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №2

Ну. Так, доречі… З цими всіма подіями до нас завітають колеги зверху. Не сьогодні-завтра, щоб їм ні дна, ні покришки. То ти особливо не відсвічуй.

АПТЕКАР

Прийнято.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №2

Все, вдачі.

АПТЕКАР

І тобі.

Чоловіки тиснуть руки. Поліцейський залишає авто. Аптекар усміхається, хмикає.

АПТЕКАР

Ну, тупарь.

Чути звук розбитого скла. Атекар виглядає у вікно, виходить з машини, оглядається. Поліцейський ще не сів в авто, теж оглядається. Десь резбиваються ще декілька шибок. Поліцейський дивиться в сторону звуку і спокійно сідає в авто – цивільну «Шкоду» з синім номерним знаком, і від’їзджає. Аптекар йде, в напрямку вивіски «Ринок».

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК

Біля непрозорого павільйону, частина вікон якого розбита, стоїть декілька молодиків в масках і з палицями і декілька перехожих роззяв – жінки і чоловіки. До них підходить Аптекар. З павільйону чутно крики суперечки, звуки падіння предметів, скла, що розбивається. Видно, що там теж молодики в масках і з палицями.

АПТЕКАР

Що тут таке?

ПЕРЕХОЖИЙ

Не знаю, щось бьють.

МОЛОДИК №1

Нелегальний зал.

 

МОЛОДИК №2

 Ігрові автомати.

ЖІНКА

Як це все вже набридло.

Жінка нервово йде. З павільйону виходить молодик без маски, але з бітою.

МОЛОДИК №3

(молодикам)

 Зараз мєнти приїдуть.

(перехожим)

Що, громадяни. Бачите, що в нас вмісті відбувається - процвітає нелегальна ігрова діяльність. Ігровий салон. Він належить депутату обласної ради Дибенку. І таких салонів в місті близько двадцяти.  

Аптекар йде з місця подій.

 

НАТ. ПАРКУВАННЯ БІЛЯ РИНКУ – ДЕНЬ

Аптекар сидить в своєму авто, виставивши одну ногу назовні. Поряд зліва паркується «Тойота» Іщенка. Поліціянт залишає авто, підходить до Аптекаря. Чоловіки тиснуть руки. 

ІЩЕНКО

 Загоряешь?

АПТЕКАР

Потроху. Як сам?

ІЩЕНКО

Нормально. Ти, цей… Тут на днях машина Буліна була довго. Ти її бачив?

АПТЕКАР

Звичайно бачив, поряд стояла. Булю не бачив – я вранці приїхав, машина вже була. А вона, то весь день тут. Я ввечері…

ІЩЕНКО

І що, тебе нічого, не цей… що вона тут цілий день?

АПТЕКАР

А мені що? Я ж з ним так – привіт-пока. А що, щось сталося?

ІЩЕНКО

В основному. Вийди, покажи, де вона стояла.

Аптекар спокійно виходить з авто. Слідчий тут же закручує йому руку, притискає Аптекаря животом до його ж авта й надягає наручники. 

АПТЕКАР

Ти що чудиш, Ігор?!

ІЩЕНКО

Телефон де?

АПТЕКАР

Спереду зправа.

Поліціянт виймає  телефон Аптекаря, відчиняє задні двері свого авто і штовхає старого на сидіння.

ІЩЕНКО

Залазь, покатаємось.

Поліціянт зачиняє двері, іде за кермо, дивлячись у телефон Аптекаря.

 

ІНТ. АВТО ІЩЕНКОА – ДЕНЬ

Поліціянт сідає за кермо, зачиняє двері. Аптекар сидить дещо боком з руками за спиною.

АПТЕКАР

В зв’язку з чим наручники? Я ж все розказав, що бачив.

Авто поліціянта здає назад, розвертається і виїзжає на дорогу.

ІЩЕНКО

Ти цей… Розказав, так. Зараз поїдемо до Менделя і там вже по-справжньому розкажеш -  навіщо ти Булю вбив, і самого Менделя з цим підставив.

АПТЕКАР

Та нікого я не вбивав! Що за маячня?

ІЩЕНКО

Аптеку на Соборній теж не ти спалив? Вище середнього зросту, в медичній масці і темній кепці. Ти ж? Ти. Свою аптеку. Психанув?

Авто їде вулицяею міста.

АПТЕКАР

Та блін, Ігор, шо за пред’яви?

ІЩЕНКО

Ігор Михайлович для тебе. Розкажеш, для чого ти цю війну розв’язав, навіщо поважних людей стравлюєш. О, ось і він.

Попереду. На розі вулиць на паркуванні стоять декілька автомобілів, серед яких похзашляховики - дві «Тойоти» і новенький «Кадиллак». Поліціянт викручую кермо, авто повертає в напрямку цих машин і… проїздить мимо них. Поліціянт оглядається на Аптекаря, сміється.

ІЩЕНКО

Обісрався? Ти тепер зрозумів, що твоє нікчемне життя в моїх руках?

АПТЕКАР

Що ти хочеш, Ігор Михайлович?

ІЩЕНКО

Валєра, я ж все знаю.

АПТЕКАР

Що знаєш? Зніми браслети.

ІЩЕНКО

Посиди. Все, що є і знаю. І мені цей… без різниці, що і для кого ти робиш – кожен баран відповідає за свої яйця. Тільки в моєму місті цей баран повинен зі мною погоджувати що, де і коли він робить. Я тут хазяїн. І в мене дозвіл питаєш. Вкурив? Не в цих всіх, а в мене.

АПТЕКАР

Я тебе зрозумів. Але я тут до чого?

 

 

ІЩЕНКО

Та, блядь. Я знаю, що тобі його замовили. Менделя сратого. Що ти  дивишся? Я все знаю, Валєра. Навіть більше тебе.

АПТЕКАР

Твоя робота знати. Тільки, що ти знаєш, чого я не знаю?

ІЩЕНКО

Кумариш, Валєра. Все знаю. За малого твого, і що ти робиш за те, що його випустили. Ти, доречі, знаєш, що Міхалич викупив його?

АПТЕКАР

Кого?

ІЩЕНКО

Блядь. Малого твого, кого ж ще. Не знаєш. За 20 штук. І ти для нього це все провертаєш.

АПТЕКАР

Що ти мені втираєш? Там інші люди.

ІЩЕНКО

О, бачиш. А дурака вмикав. Інші люди. Наркосиндикат? Ой, Валєра… Він тобі спектакль показав. Мендель йому стройку тут заблокував, а  на Міхалича вже давлять за неї - квартир напродавав, а воно стоїть. Тільки ж це не значить, що ти Менделя оставиш. Чи до нього підеш, чого доброго. Це, Валєра, не обговорюється. Мендель - твій пацієнт. Без нього в любому випадку буде краще. Приїхали. Ясно тобі?

АПТЕКАР

Ясно.

ІЩЕНКО

А Булю навіщо вбив?

АПТЕКАР

Він в машині вже дохлий був. Закинувся, видно, чимось лишнє.

ІЩЕНКО

Припустимо. Добре, роби своє. Тільки, блін, ти зрозумів – мене питаєш. Всі свої дії. І якось тихіше б це все…

АПТЕКАР

Мендель з охороною постійно і до нього не підберешся інакше.

ІЩЕНКО

Ну ти геній. То в нього ще охорони більше стало. 

АПТЕКАР

Але і ворогів більше. І помилок. А шеф твій що на це?

ІЩЕНКО

Який він мені шеф? Я сам собі шеф. Дуркує, як завжди. Не розуміє, за що Мендель визвірився.  Добре, це все таке... Але ти прискорюйся, щоб ці два дебіли цей… ДееНеР тут не зробили. І так вже вистачає. 

Поліціянт зупиняє авто біля машини Аптекаря, дістає з кишені спрей, бризкає в ніс.

АПТЕКАР

Алергія? [Ліки] спробуй, він краще.

ІЩЕНКО

Повернись.

Аптекар повертає руки до поліціянта, той знімає наручники.

ІЩЕНКО

Іди, не лічи. Аптекар, бля.

Поліціянт протягує телефон, Аптекар забирає його, виходить з авта.

ІЩЕНКО

Тільки ж ти не вздумай мене труїти. Бо я всю твою сім’ю… Прізвище одне від вас залишиться. Ну, ти зрозумів. Вдачі з Менделем.

 

 

 

НАТ. ПАРКОВКА БІЛЯ РИНКУ – ДЕНЬ

Аптекар зачиняє двері авта поліціянта, тре зап’ястя.  Позашляховик від’їзджає. Старий дивиться йому вслід. Потім задумливо підходить до свого авто, щосили вдаряє долонею по кузову.

АПТЕКАР

Міхалич, сука!

 

ІНТ. СУПЕРМАРКЕТ – ВЕЧІР

Аптекар з возиком, в якому лежать кілька пляшок води і пива йде рядами супермаркету. В нього дзвонить телефон. Старий бере слухавку.

АПТЕКАР

Алло.

ІЩЕНКО

Не спиш? Чекаю тебе прямо зараз на Елеваторній, біля АТП старого. Зрозумів, де це?

АПТЕКАР

Так. Це що, терміново?

ІЩЕНКО

Вже, ракетою. Чекаю.

Апткар везе возика в сторону кас.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ – ВЕЧІР

Авто їде напівзруйнованою дорогою, що лежить вздовж закинутої промзони. Попереду стоїть позашляховик, він починає їхати. Аптекар їде за ним. Через кількасот метрів позашляховик звертає. Аптекар, доїхавши, повертає за ним. Ппереду напівзруйнована двоповерхова будівля. Аптекар зупиняється біля позашляховика, поряд з яким стоїть Іщенко.

ІЩЕНКО

Що там в тебе є з наркотика? Візьми. По вені є щось, і шприц?

АПТЕКАР

Є.

ІЩЕНКО

Бери і пішли. Маску надінь.

Поліціянт одягає маску, йде до будівлі. Аптекар, сильно нагнувшись вперед,  нишпорить під своїм сидінням. Дістає невечку продовгувату сумочку.

 

НАТ. ЗАКИНУТА ПРОМИСЛОВА ТЕРИТОРІЯ – ВЕЧІР

Аптекар виходить з авта, одягає медичну маску. Поліціянт, через проєм без дверей, вже зайшов в приміщення. Аптекар заходить за ним. Чоловіки  йдуть коридором, спускаються в підвал. Іщенко, а потім і Аптекар, підсвічують телефонами. Поліціянт зупиняється біля металевої шафи, що стоїть біля стіни.

ІЩЕНКО

Посунемо.

Аптекар допомагає відсунути шафу. За нею - металеві двері з засувом і заслонкою посередині. Поліціянт відчиняє заслонку, світить в отвір телефоном.

ІЩЕНКО

Лежиш.

Аптекар заглядає у віконечко, але там темно. Поліціянт відмикає замок на засуві, відчиняє двері. Аптекар світить в кімнату – тісну каморку, в якій на підлозі, на брудному, аж бурому матрасі лежить, якщо судити по комплекції і брудній майці та шортах до колін, юнак. На нозі в нього відсутній один кросівок.

ІЩЕНКО

Коли йому щось, тільки, щоб не завернувся.

Аптекар присідає біля юнака, світить йому на лице. Той не реагує. Аптекар пробує пульс, дивиться на руку, на якій один слід від уколу.    

АПТЕКАР

Живий, наче. Хто це такий?

ІЩЕНКО

Наркоман. Ти що, не бачиш? Коли.

АПТЕКАР

А що йому давали?

ІЩЕНКО

Я звідки знаю. Давай і не цей…

АПТЕКАР

Ти ж сказав, щоб не завернувся, я і питаю.

Аптекар відкриває сумочку. В ній лежить декілька шприців частково заповнених темною рідиною, медичні флакончики, жгут. Аптекар бере жгут, замотує його на передпліччі юнака, бере один зі шприців.

ІЩЕНКО

Ширка?

АПТЕКАР

Мг. Теж хочеш?

ІЩЕНКО

Пожартуй мені.

Аптекар робить ін’єкцію. Юнак продовдує лежати не реагуючи.

АПТЕКАР

Все?

ІЩЕНКО

Виходь.

Аптекар забирає сумочку, виходить з каморки. Поліціянт замикає двері. Разом чоловіки ставлять шафу на місце.

 

НАТ. ЗАКИНУТА ПРОМИСЛОВА ТЕРИТОРІЯ – ВЕЧІР

Поліціянт, слідом за ним Аптекар, виходять на вулицю. Іщенко озирається навкруги.

ІЩЕНКО

Стрьомне місце, правда? Ти маєш радіти, що ти не так ось, як він. От я тобі кажу, що ти зі своїм щеням дуже легко з’їхали з теми. Попадись ви мені… Але, ще не все втрачено.

(сміється)

В мене знаєш, скільки через цей підвал пройшло?.. Легіон, демонів різних. Добре. Раненько забереш його звідси. В багажник і викинеш, щоб і тихо, і щоб хтось знайшов, а не він здох там, саменький. Тільки цей… спочатку дасиш ще ширки.

АПТЕКАР

Ясно. Де викинути-то?

 

 

ІЩЕНКО

Ти що, не місцевий?

(секунду думає)

Біля стадіону, давай.

АПТЕКАР

Там же ваші зранку стоять, патруль.

ІЩЕНКО

Стадіон. До обіду там нікого не буде. Так, цей… я поїхав, а ти хвилин через п’ять – не відразу.

Іщенко сідає в авто, від’їзджає. Аптекар дивиться йому вслід.

АПТЕКАР

Тварюка.

Аптекар йде до свого авта, залишає сумочку і повертається до будівлі з пляшкою води.

 

НАТ. БУДИНОК АПТЕКАРЯ - ВЕЧІР

Аптекар підіймається зовнішніми сходами на горище будинку, в руці в нього брендована коробка від алкогольного напою. Він заходить і зачиняє двері. На подвір’ї старанно поливає зі шлангу квіти його дружина. Вона зупиняється біля окремих кущів, обриває жовті листки.

 

ІНТ. БУДИНОК АПТЕКАРЯ – ГОРИЩЕ – ВЕЧІР

Аптекар стоїть біля старої кухонної тумби в кутку горища. На тумбі – кругла пласка брендована коробочка нікотинових подушечок, коробка з алкоголем, частково наповнений прозорим шприц. Аптекар дивиться до тумби, дістає звідти пласку фаянсову тарілку, ставить на тумбу. Потім присідає, встромляє руку вглиб тумби, щось шукає там, глухо дзенькає скло і Аптекар дістає дві маленькі пляшечки від ліків і теж ставить їх на тумбу. Дістає х кишені декільки пипеток, кладе їх на тарілку. Бере з полиці поряд гумові рукавички, одягає їх. Старий висипає на тарілку нікотинові подушечки з круглої коробочки, розрівнює їх. Відкручує одну з пляшечок і крапає пипеткою рідину з неї на центр паперової оболонки кожної нікотинової подушечки. Потім, закривши пляшечку, перевертає подушечки, і теж капає на них, але вже з іншої пляшечки іншою пипеткою. Залишає подущечки на тарілці, закриває, ще раз перевіривши і ту, що вже закрив, пляшечки і ховає їх. Дістає з коробки пляшку з алкоголем, дивиться до акцизної марки, яку акуратно однією стороною відриває від пляшки, залишивши марку неушкодженою.

Аптекар йде до трюмо, з ящика якого бере флакон суперклею і, трохи порившись, маленький канцелярський ніж і повертається до тумби. Ножем він робить маленький надріз на фользі пляшки. Потім дістає з кишені запальничку і окрему голку від шприца під ковпачком. Старий знімає ковпачок, розігріває запальничкою кінчик голки і, повільно натискаючи, встромляє її в пробку пляшки. Потім виймає голку і бере шприц, з голки якого теж знімає ковпачок і встромляє шприц в утворену дірочку в кришці пляшки.  Видавивши рідину, Аптекар відставляє шприц, розрівнює фольгу, придивляється, як вийшло  і, змастивши клеєм, повертає на місце акцизну марку. За вікно чути шум вертольоту, що пролітає десь поруч. Аптекар підходить до слухового вікна і дивиться в нього. Потім повертається до тумби, кладе пляшку і пастилки по коробкам, забирає їх і йде до виходу. Та тут же повертається до тумби, ховає в кишеню використаний шприц і тепер вже залишає горище.

 

ІНТ. АВТО СУСІДА – РАНОК

Аптекар веде «Ланос» тією ж розбитою дорогою в закинутій промзоні, якою їхав напередодні ввечері. В нього дзвонить телефон.

АПТЕКАР

Алло.

ІЩЕНКО (ЗК)

Привіт. Можеш туди не їхати, я сам його заберу.

АПТЕКАР

То я вже тут.

ІЩЕНКО (ЗК)

Ну, от і їдь звідти.

АПТЕКАР

І що, і колоти нічого не треба?

ІЩЕНКО (ЗК)

Блядь, Аптекар, ти мене втомлюєш. Плани змінилися. Звали звідти і все. Пока.

Аптекар розвертає авто, їде геть.

 

НАТ. ДВІР СУСІДА – РАНОК

Аптекар виходит з бокових дверей гаража сусіда, зачиняє їх, йде до свого дому.

 

ІНТ. БУДИНОК АПТЕКАРЯ – РАНОК

Аптекар заходить до будинку і йде до ванної кімнати, миє руки. Потім заходить до спальні, скидаючи на ходу футболку. Виходить він звідти, починаючи застібати гудзики на тенісці. В коридорі відчиняє шафу, з полиці якої забирає коробки з алкоголем і нікотиновими подушечками. Аптекар дивиться на себе в дзеркало, схиляє голову, голосно видихає і залишає будинок.

 

ІНТ. КАБІНЕТ МІХАЛИЧА – РАНОК

Аптекар сидить на дивані і відкорковує, зриваючи акцизну марку лише збоку, пляшку, з якою возився в себе на горищі.  Знімає пробку, нюхає її.

АПТЕКАР

Аромат.

До Аптекаря підходить Міхалич і ставить на стлоик дві порожні склянки.

МІХАЛИЧ (ЗК)

Добре? Наливай. І радій, Валєра, що випустили. Як там, що – це вже таке. Малий дома і чудово.

Аптекар наливає в склянки напій.

АПТЕКАР

Може, просто шуганули. Йому це вставило клепки, звичайно. Як треба вставило.

Чоловіки беруть склянки. Міхалич нюхає напій.

МІХАЛИЧ

Хороший продукт. Давай, щоб без пригод далі.

Чоловіки чокаються, пьють. Міхалич ставить склянку на стіл. Аптекар наливає йому ще, потім і собі.

АПТЕКАР

Курити щось захотів.

МІХАЛИЧ

Кури тут. Дай і мені одну.

АПТЕКАР

То ти ж ці штуки гриз. Що, вже все?

Аптекар протягує пачку, Міхалич бере сигарету. Підкурюють.

МІХАЛИЧ

Та ну їх в баню. Пачка там ще є. Хочеш – дам?

АПТЕКАР

Ні, пачки не треба. Дай пару штучок, мало що.  

Міхалич йде до столу. Аптекар бере сигарету в ліву руку, праву засовує в кишеню. Міхалич підходить, протягує відкриту пачку з нікотиновими подушечками. Аптекар витягає руку з кишені, бере пару пастилок, одночасно непомітно підкидаючи в коробочку чотири.

МІХАЛИЧ

То бери пачку.

АПТЕКАР

Ні, ще одну і досить.  

Аптекар кладе подушечки до кишені теніски. Міхалич кидає коробочку на столик, бере склянку. Аптекар теж бере склянку, п’ють.

МІХАЛИЧ

Чув, що у Цимбалюка сина вчора викрали.

Аптекар дивиться, на лиці вираз нерозуміння.

МІХАЛИЧ

Начальник мУсорки.

АПТЕКАР

В мєнта? Що, правда?

МІХАЛИЧ

Блін, Валєра, наче не ти там живеш, а я.

АПТЕКАР

Ну, Міш, інші проблеми, ти ж знаєш.

МІХАЛИЧ

Ну, так, так. Але, прикинь розклад.

АПТЕКАР

Це Мендель, мабуть. Воюють там між собою щось.

 

 

МІХАЛИЧ

Я знаю. Мендель, мабуть, кому ще. Але, пофіг, Валєрка. Ні? Воюють, і добре.

АПТЕКАР

Туди, сюди…

Чоловіки сміються. Міхалич протягує склянку, чокаються.

 

ІНТ. АВТО АПТЕКАРЯ - РАНОК

МІХАЛИЧ (ЗК)

Ото ж і воно.  Давай, аби від нас подалі.

За вікнами по обидві сторони дороги, якою мчить авто, ліс. Аптекар вирулює в ліво, об’їзджаючи групу велосипедистів, дивиться в дзекрало заднього виду, вмикає музику на програвачі. Дзвонить телефон. Аптекар з’їзджає на обочину, притихшує гучність музики і бере слухавку.

АПТЕКАР

Алло.

ІЩЕНКО (ЗК)

Ти нахєра йому воду дав?

АПТЕКАР

Яку воду?

ІЩЕНКО (ЗК)

Блядь, ще раз щось зробиш по-своєму, я тобі вухо відріжу. Через час робота в тебе.

АПТЕКАР

Яка робота?

ІЩЕНКО (ЗК)

Та сама робота, основна. Мендель. ЖеКа «Сім чудес» знаєш?

АПТЕКАР

Це на спорткомплексі?

 

 

 

ІЩЕНКО (ЗК)

Ага. Значить, вулиця… Вашингтона, п’ятий будинок, квартира… Блядь, що за почерк… двісті сорок чи

дев’яносто… Сорок?.. Двісті сорок три. Запам’ятав?

АПТЕКАР

Двісті сорок три.

ІЩЕНКО (ЗК)

Це на останньому поверсі. Там під’їзди є?... Під’їзди, блядь, там є?! Чи секції, що там?!.. Третій під’їзд… Там, дивись, його охорона внизу, щоб не побачили. І взагалі, не маяч.

АПТЕКАР

В квартирі, крім нього, хто?

ІЩЕНКО

Не знаю. Хто там?.. Кобила якась, коханка. Блядь, що я тебе слухаю – яка квартира? Ти там, на технічному його чекаєш. Він сам підніметься і там вже.

АПТЕКАР

А чого раптом він підніметься?

ІЩЕНКО

Бо так захоче. Скоріше всього. Коротше, чекаєш на технічному. Так, одинадцять. О дванадцятій щоб був там. Тільки дивись, щоб охорона не запасла.

АПТЕКАР

Я зрозумів.

ІЩЕНКО

Все, давай.

Аптекар вимикає музику, дивиться на годинник, вирулює на дорогу.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК

Авто аптекаря зупиняється  навпроти сигаретного кіоску. Аптекар йде до нього, заглядає в віконечко, обходить кіоск.

 

ІНТ. СИГАРЕТНИЙ КІОСК – РАНОК

Аптекар заходить, залишається в дверях. Дружина сидить в кріслі, дивиться на нього. Старий теж дивиться на жінку.

АПТЕКАР

Ти чого тут?

АПТЕКАР

Та, проїзджав.

ДРУЖИНА

Треба, щоб ти мотузки купив, замінив на сушарці. Все нормально?

АПТЕКАР

Нормально. Чого? Добре, поїхав. Зачиняйся. Пока.

ДРУЖИНА

Пока.

Аптекар йде з кіоску. Дружина дивиться на прилавок, різко стукає по  ньому, дивиться на долоню і струшує з неї мертву муху.

 

НАТ. РАЙОН НОВОБУДОВ – ДЕНЬ

Аптекар, одягнений в брудний робочий комбінезон,  в кепці, респіраторі і гумових рукавичках і схожий на будівельника, виходить з сусідського «Ланоса». Автомобіль припаркований серед декількох інших автівок біля недобудованого критого паркінгу. Аптекар ставить «Ланос» на сигналізацію і йде в сторону комплексу висоток. 

 

НАТ. ДВІР ВИСОТКИ – ДЕНЬ

Аптекар виходить із-за рогу двопід’їздної висотки. Навколо стіїть ще декілька будинків з таким же оздобленням фасаду, але різного розміру і конфігурації.

АПТЕКАР

Та й де тут третій? Їх всього два, якщо це п’ятий.

Попереду, на парковці перед дальнім під’їздом, серед декількох інших автівок, стоїть два позашляховики – «Кадиллак» і «Тойота». Через їх відкриті вікна видно по парі кремезних чоловіків, що сидять спереду.

Аптекар йде до лавки під деревцем, сідає, дивиться в сторону автомобілів Менделя, потім – на годинник? 11:20 

АПТЕКАР

Ну, що... 

Він встає, йде туди, звідки тільки-но вийшов

 

НАТ. ДВІР ВИСОТКИ – ДЕНЬ

Аптекар підходить до дверей під’їзду, перед яким саме розвантажують ванну. Старий заходить в під’їзд.

 

ІНТ. КАБІНА ЛІФТУ – ДЕНЬ

Аптекар дивиться на себе в дзеркало. Ліфт відчиняється, він виходить.

 

ІНТ. ПІД’ЇЗД ВИСОТКИ – ДЕНЬ

Аптекар виходить з ліфту, проходить коридором, звертає, підіймається на два сходових марші й опиняється на темнуватій площадці перед сірими металевими дверима. Старий смикає ручку, зачинено. Він присвічує запальничкою біля прорізу сувальдного замка. Потім дістає з кишені декілька металевих паличок з щетинками на кінці, вставляє їх по черзі в проріз замка. Старий залишає в прорізі замка одну паличку і ховає в кишеню всі інші і одночасно витягає з інщої кишені інструмент, схожий на стамеску, але зі специфічною округлою ручкоюю – імпресійну відмичку. Він прилажує до неї паличку зі щетинками, яку виймає з замочної скважини.  В цей же час він дивиться в сторону, звідки прийшов, а потім в іншу, де є ще один марш наверх, а в його кінці - ще одні двері. Аптекар йде до тих дверей, смикає їх ручку – вони відчинені. Він заходить. 

 

ІНТ. ПІД’ЇЗД ВИСОТКИ – ДЕНЬ

Аптекар відчиняє двері – такі ж самі, в які він зайшов в іншому під’їзді. Старий прислухається, спускається по сходах, підходить до сірих дверей технічного поверху, смикає їх ручку. Вони зачинені.

АПТЕКАР

На технічному поверсі. Недоумки.

Аптекар спускається сходами до квартир. На одній з них  номер «243». Аптекар повертається до дверей на дах, заходить в них, дивиться на годинник, зачиняє двері. Роздаються звуки поліцейської сирени і вистрілів.

 

 

НАТ. ДАХ ВИСОТКИ – НАДБУДОВА – ДЕНЬ

Аптекар в приміщенні з декількома маленькими віконцями і нештукатуреними стінами.

АПТЕКАР

Це ще що?

Продовжують звучати вистріли. Він відчиняє двері і виходить на дах.

 

НАТ. ДАХ ВИСОТКИ – ДЕНЬ

Стрілянина продовжується. Аптекар підбігає до краю даху і, спершись, дивиться вниз. Там, внизу, крім автівок, що стояли на парковці, з’явилися чорний мікроавтобус і два поліцейських авто з включеними мигалками. Перестрілка йде між охоронниками Менделя та поліцейськими і бійцями спецпризначення з іншої сторони. Аптекар відхиляється, йде назад до дверей в під’їзд. В цей час з надбудови вибігає Мендель з пістолетом в руці. Обидва зупиняються,  дивляться один на одного. Між ними відстань метрів 10. Аптекар підіймає руки. Він в респираторі і пізнати його важко. Мендель біжить в сторону іншої надбудови. Аптекар дивиться на нього, дістає пістолет, після секундної нерішучості, стріляє і біжить в напрямку надбудови.

 

НАТ. ДАХ ВИСОТКИ – ДЕНЬ

Аптекар підбігає до Менделя, що лежить поранений на землі. Його пістолет дещо в стороні.  Аптекар дивиться на Менделя, тяжко дихає. Внизу продовжується стрілянина, але вже рідша, ніж була до цього.

АПТЕКАР

Хто ти, блядь, такий?

Аптекар підіймає руку, стріляє пораненому в голову й кладе біля неї пістолет з декорованою сріблястою рукояткою. Потім підбирає пістолет Менделя й зникає в дверях надбудови. 

 

НАТ. ДВІР ВИСОТКИ – ДЕНЬ

Аптекар виходить з будинку, ховається за стіною тамбуру, дивиться в сторону. Там все ще триває перестрілка, але зовсім малоінтенсивна. Видно, що чоловік на водійському місці «Тойоти» Менделя мертвий. Очевидно, він був вбитий несподіванно. Аптекар перебігає за ріг будинку. 

СЕПЦПРИЗНАЧЕНЦІ (ЗК)

Поклади зброю!

На місці стрілянини проходить знешкодження охоронця Менделя. 

СПЕЦПРИЗНАЧЕНЦІ (ЗК)

Руки за голову! На землю! На землю ліг! На поверх! Пішли! Пішли!

Спецпризначенці забігаєть до дальнього під’їзду. Поліцейські залишилися внизу.  

 

НАТ. ТЕРИТРІЯ НОВОБУДОВ – ДЕНЬ

Аптекар спокійно підходить до сусідського «Ланоса», знімає з сигналізації і, лише сідаючи в нього, озирається. Авто від’їзджає.

 

ІНТ. ГАРАЖ СУСІДА – ДЕНЬ

Аптекар зачиняє ворота гаража, тримаючи біля вуха слухавку.

АПТЕКАР

Алло. В мене все – я закінчив… Роботу закінчив. Все… Ага, дякую.

Аптекар сідає на капот, набирає інший номер.

АПТЕКАР

Алло, Слава. Здоров… Нормально. Я тобі вже завтра інструмент завезу. Добре?.. Та відкрив. Але так награвся, що… Ну, це ж треба знати, як його. А як я без сноровки… Добро, добро. Вдачі.

Аптекар стаить телефон поряд на капот, знімає гумові рукавички. Дивиться на свої руки – вони трясуться.

 

НАТ. ДВІР АПТЕКАРЯ – ДЕНЬ

Аптекар у звичному одязі – шорти, футболка – виходить з сусідського гаража, зачиняє його, йде до виходу. На вулиці він дивиться в сторону.

АПТЕКАР

Вирішив провідати? Привіт. Вхляв, бачу. 

По дорозі до старого йде Руслан. Він виглядає стомленим.

РУСЛАН

Привіт, дєда. А я тобі дзвоню, дзвоню, ти не береш. Вже й на твоє місце ходив. А тебе немає.

Руслан підходить. Старий і онук вітаються за руку.  Старий вказує, щоб онук проходив у двір.

АПТЕКАР

(стурбовано)

Щось сталося? Заходь.

Руслан заходить до двору.

РУСЛАН

Та, ні, нічого. Гроші, просто, хотів віддати.

АПТЕКАР

Які гроші?

Руслан дістає з кишені зім’яті купюри, протягує старому. Старий опускає руку онука донизу.

РУСЛАН

Ну, ти мені давав, щоб я віддав за… ну, за… за амф. Амфетамін.

АПТЕКАР

Так а чого ти не віддав? Сховай гроші.

Руслан слухняно стискає гроші в руці. 

РУСЛАН

Тому що він пропав. Ніде немає його. І ніхто не знає, де він.

АПТЕКАР

Хто пропав? Не зрозумів. Про що ти говориш? Пішли під навіс.

Старий і хлопець йдуть до навісу, попід яким стоїть пластикові крісла і стіл.

РУСЛАН

Пачик пропав, друг мій. Ну, не друг… Ну той, що дав мені продати…

 АПТЕКАР

А, той. Я зрозумів. І що, пропав, кажеш?

Аптекар і Руслан сідають в крісла.

РУСЛАН

Так. І взагалі ніхто не знає, де він дівся.

АПТЕКАР

Бачиш, Руслан. Я ж тобі казав, що таке з ними буває: ось він є, а ось - ніхто не знає, де він. На «Мерсі» знаєш, його босс їздив?

 Аптекар спохвачується.  

РУСЛАН

Буля? Ти його знаєш, дєда?

АПТЕКАР

Трохи. Буля. Так він теж зник. І машини його немає. Може, розбився десь.

РУСЛАН

Може, вони разом…

АПТЕКАР

А, може, й що гірше. Прибили десь, та й валяються – мухи чи комахи їх їдять. Роби висновик, Руслан.

РУСЛАН

Дєда, я вже все. Я вже з цим взагалі…

АПТЕКАР

От і молодець. Посиди, зараз їсти щось винесу. На рибалку все зібрав?

РУСЛАН

Все. Я тебе завтра зроблю.

АПТЕКАР

(сміється)

А як же. Квас будеш чи сік?

Аптекар встає , йде до дверей будинку.

РУСЛАН

Квас. Дєда, а з грошима що?

АПТЕКАР

Собі залиш. Йди черешень поки там поїж, вже є.

Аптекар заходить до будинку. Хлопець біжить до дерев, що ростуть в кінці ділянки. 

 

НАТ. ПАРКОВКА БІЛЯ РИНКУ – РАНОК

Авто Аптекаря стоїть на звичному місці.

ТИТР «ДВА ТИЖНІ ПОТОМУ»

Біля Аптекаря паркується поліцейський автомобіль. Молодий поліцейский підходить, протягує старому руку. Той тисне її.

АПТЕКАР

Що там, все спокійно, наче?

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №1

Тиша. Як Менделя грохнули, то взагалі все завмерло – ніякого двіжа. А ти що?

АПТЕКАР

Нормально.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №1

А, не чув – Міхалич помер?

АПТЕКАР

Який Міхалич?

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №1

Ну, цей… що до Менделя тут заправляв. Бандюк.

АПТЕКАР

Міша?!

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №1

Не знаю. Міша... Міхалич він. 

АПТЕКАР

А що ж таке?

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №1

Серце щось.

АПТЕКАР

Крутий був мужик. Ми разом в погранцах служили. На Амурі. Це коли – сьогодні, вчора?

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ №1

Та ні, вже похорони були. Дні три.

АПТЕКАР

Шкода. Ясно, давай.

Аптекар протягує руку, поліціянт тисне її й одразу ховає свою в кишеню і йде до поліцейського авта. 

АПТЕКАР

Міша, Міша… Що ж ти, Міша?

 

НАТ. ПАРКОВКА БІЛЯ РИНКУ – РАНОК

Зліва від авто Аптекаря паркується одразу чотири «Тойоти Секвойї». Двері відчиняється і з них виходять кремезні чоловіки. Троє з них – ті, що були в кабінеті в офісі Міхалича. З ближніх до Аптекаря передніх деверй виходить Спортсмен.

СПОРТСМЕН

(в позашляховик)

Дзвони, спитай, де він там.

Спортсмен йде до старого. Аптекар виходить з авта.

СПОРТСМЕН

Що, дід, порядок в тебе?

Спортсмен протягує Аптекареві руку, той тисне її.

АПТЕКАР

Нормально.

СПОРТСМЕН

Молодець. Претензій немає. О, а скажи, в тебе клікуха така через те, що аптека була?

АПТЕКАР

Ні. Тому, що виставив аптеку по малолєтці. Грабанув.

СПОРТСМЕН

Сам?

АПТЕКАР

З корєшем. 

СПОРТСМЕН

Я зрозумів.

Водій авта, з якого вийшов Спортсмен нахиляється у відчинені двері. 

ВОДІЙ

Сказав, що зараз буде. 

Спосртсмен повертається до водія, підіймає руку. 

СПОРТСМЕН

(водієві)

Чекаємо.

(Аптекарю)

Знайомий твій, доречі, зажмурився. Знаєш? Міхалич.

Спортсмен усміхається.

АПТЕКАР

Знаю.

Позаду між авто аптекаря і «Секвойєю» різко зупиняється чорна «Тойота Ленд Крузер». Чоловіки дивляться на неї.

СПОРТСМЕН

А ось і він.

З дверей «Ленд Крузера» виходить Іщенко. Він піднімає руку в привітанні водієві, підходить до Спортсмена і Аптекаря.

ІЩЕНКО

Що, їдем? Здоров, мужики.

Чоловіки тиснуть руки.

СПОРТСМЕН

Зараз. Діду як раз розказую про бандюка вашого, що копита задвинув.

ІЩЕНКО

А. Відбув Міхалич. Земля пухом.  

СПОРТСМЕН

Всі відбули. Осиротіли ви. Ну, нічого, зараз порядок наведемо. Поїхали.

Спортсмен йде до авта не прощаючись.

ІЩЕНКО

Що ти, Валєра, нормуль?

 АПТЕКАР

Більш-менш.

СПОРТСМЕН

Давай, час не чекає.

Поліціянт протягує руку, Аптекар киває і тисне її. Поліціянт біжить до авта. Його «Тойота» від’їзджає. Спортсмен із вікна вітає Аптеку, по-армійськи прикладаючи до скроні і відставляючи в сторону два пальці. Всі чотири «Тойоти» розвертаються і ефектно їдуть за авто Іщенка. Аптекар дивиться їм услід. Потім він опускає очі і стоїть не рухаючись з поглядом відсутності.

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – ЛІТНЯ ПЛОЩАДКА КАВ’ЯРНІ – ДЕНЬ  

З  дверей кав’ярні виходить чоловік в білій захисній масці. В одній руці в нього великий стакан кави, в іншій – шкіряний портфель. Чоловік ставить каву на  столик і знімає маску. Чоловік – слідчий, з візитом до якого приходила Яся. Слідчий сідає, ставить на сусідній стілець потфель і щось шукає в ньому.  З приміщення кафе виходить чоловік в червоній кепці і медичній масці. Чоловік дивиться в сторону слідчого, знімає маску. Це – Аптекар. Він йде до столика слідчого.     

pluchek
Опубліковано: 15 сер. 2022. 21:40
Сім'я і жорстокі ліки для її спасіння.
0 коментарів
Коментарів немає! Ви можете написати перший коментар до цієї публкації!