якби мене запитали чи я щаслива певно почули б у відповідь так раніше багато чого я хотіла а зараз… не хочу ніяк колись я мріяла розправити крила і високо літати як птах потім хотіла побачити місяць і переплести квіти кульбаб торкнутися пальцем хвилі вдихнути легкий аромат і все-таки світ красивий хоч поводить себе як маніяк він хижий лихий неприступний непередбачуваний лютий звір сказала що прагну творити а в мене погіршився зір озвучила ще одну мрію вгадайте що потім було? о так я отримала нею по пиці так що аж шию звело тепер я не маю мрії бо всі вони руйнують мене лишилися тільки дії

Сьогодні день такий собі, вчора був і краще. Час летить, як вітер в полі, а ти усе ледачиш. Вставай, ходімо! Маю план покраще, ніж навчання. Я маю місце там одне, де маєш щастя ти, і радість. Можливо, все не дуже справжнє, але ходім, поглянеш! Хоч ти, напевн, не фантазуєш, але ідеї маєш. Просто подумай, чи ти можеш усе колись змінити? Можливо щойно ти побачиш свою заповітну мрію. І радість твоя, і усмішка з'являються в один момент. А мрія твоя, що ти бачиш — вона впаде і зникне. Все. Засмутишся ти, заплачеш, що мрії не будуть тут зáвжди. І скоро зникне твій настрій, та не радітимеш ти

Когда тебя я встретила внезапно, Подумала:" -Подареный судьбой..." Но сердце мне одно твердило:"-Ладно..." "-Он будет твой, он будет только твой." А время шло и я в тебя влюблялась, В глаза зеленые смотрела невзначай. И тем же временем в себе я удивлялась: "-Хотела счастья, вот же, забирай!" Улыбку видела твою усталую, простую, Но долю шуток понимала не всегда... Я все в себе тогда держала зачастую, И думала:"- Не будем вместе никогда..." Но волю всю потом собрав в кулак! Я твердо для себе сама решила: "-Ты будеш мой! И по-другому все,