1 ADVENTUS Поїзд їхав швидко, не зупиняючись. Його маршрут не мав, а ні зупинок, а ні кінцевого місця призначення. Хто б не був його творцем, він розраховував на безперервний рух металевої істоти. Кожен оберт коліс супроводжувала поява парових хмар що на якусь мить перетворювали пейзаж за вікном купе на затягнуте снігом полотно. Наближаючись до перону поїзд тільки знизив темп, але не зупинився

«Місяць Опівночі» Усі речі в кімнаті були перевернуті, підлога всіяна битим склом, двері що вели на терасу були розпахнуті. Пасма волосся хаотичним кублом розкидані на обличчі дівчини. У відкритій долоні правої руки лежав ключ... За кілька днів до цього… Паперова листівка матово-сірого кольору була покрита візерунком рослинного орнаменту, який обрамляв текст: «Вельмишановний мешканцю будинку

Блакитна зірка осяяла небосхил. Сяйво її теплих променів сигналізує початок вступної компанії . Це добрий знак для тих, хто готовий взяти долю у свої рук и. Звісно якщо ти мольфар або відун складностей з вибором фаху не буде. Але якщо ти не знаєш з яким даром народжений…. ​ ​ ​ Анка наповнила келих кульбабовим вином і вийшла з хати. Весняний сад обступав доріжку до сусідської огорожі. Там на

ЖІНКА В КІМНАТІ ТА ДІВЧИНКА В СКРИНІ Хвіртка зачинилась зі скрипом. Вона підійшла до чорного входу в будинок, колись занедбана недобудова перетворилась на придатну для життя домівку, але думки ковтуни затягували усе дужче: дверцята машини зачинені чи ні, а комп’ютер на роботі вимкнутий, чи був відправлений той імейл… Психіатриня пояснювала їй, що коли до неї повертається подібний стан треба

Барселона гасила звуки, покрывая их бархатом прошедших лет и событий. А под этой пеленой сны смешивались с днем, создавая будущее из прошлого. И все же, лукавая искра новизны угадывалась в очертаниях ночного города. За прошедшие годы Амандо практически позабыл свое первое впечатление, о старом городе. Вероятная причина того, что память напомнила о давних воспоминаниях, в том, что события

«Засыпай» «Он спал, и он проснулся. Он открыл глаза. И вот, подле его постели стоял чей-то силуэт…» Мэри Шелли «Франкенштейн» «Слушай…». Ты уговариваешь себя, что ты один, что в комнате никого кроме тебя нет, и почти сам начинаешь в это верить, пока не понимаешь, что одной веры в это недостаточно… Шорохи, тени, скрипы, и зловещие силуэты. Если они способны заставить воображение взрослого

Многие сравнивают музей с сокровищницей, хранящей в себе драгоценные тайны различных эпох, скрытые в предметах быта первых людей и величайших изобретениях прошлых столетий. ​ ​ Но так же это прекрасное место, чтобы увидеть как жили люди за десятки лет до вашего появления на свет и представить, как они будут жить сотни лет после, когда повседневные для вас события плавно перейдут на страницы

Лепестки Турецкой гвоздики, разбросанные вокруг портретов в окружении свечей, шелестели под ногами каждого, стоило лишь вступить на тропу, ведущую к месту чьего-то упокоения. Пейзаж оживал с появлением оранжевых цветов, сухой наполненный пылью воздух пропитывал новый аромат, казалось, что даже солнце становилось ласковее подобно лепесткам. Так выглядел октябрь, его цвет и запах были неразрывно

Зелений острів Існують настільки давні часи, що не згадати ані імен учасників, ані місця події. Проте, природа може увібрати у себе більше ніж здатні побачити і відчути люди, це не про пам’ять, як ми її розуміємо, а про момент який застиглим відпечатком віддзеркалює події минулого та майбутнього, час як крихітний шматочок янтарної смоли, позбавляє швидкоплинність забуття. Озеро не пам’ятало, не