Туман м'яким серпанком стелився по землі. Сонячні промені ледь-ледь проглядали через крапельки вологи, що подібно до дрібним шматочкам кришталю висіли в повітрі. Чи був це ранок чи можливо пізній вечір? Сонце чи то сходило, чи хилилося за обрій? Вітер шепотів у кронах дерев якісь казки... Старий цвинтар, оповитий туманом виглядав сумним та покинутим, сюди рідко приходили люди... кам'яні ангели схилившись над могилами оплакували тих, хто спав вічним сном, під сірими холодними плитами...або може вони охороняли їхній спокій від вторгнення... Раптом на стежці, що давно поросла травою,

Це було дуже дивне місце... люди дуже не хотіли сюди потрапляти. Після перебування тут вони змінювалися. Сильно змінювалися. Вони ходили і посміхалися, вони були щасливі. Абсолютно щасливі весь час і завжди ... навіть якщо у них помирала улюблена собака або бабуся вони говорили про це зі щасливим виразом обличчя ... З яскравою щасливою посмішкою вони ламали руки і ноги, потрапляли під авто або вмирали від отруєння ... це було дико і дивно ... це лякало ... Тільки чомусь вони не виглядали щасливими по справжньому. Ну знаєте щасливими настільки наскільки можна бути щасливим, коли ти гуляєш під

Я притулилася спиною до стільця, злегка потягнулася і скривилася від болю, щось тягуче пекло в районі лопаток. Що таке там може боліти !? Начебто ніде не вдарилася? Хіба що випадково здерла шкіру !! Але я б пам'ятала таке ... Гаразд ввечері гляну, а поки потрібно зосередитися на роботі. Робота сама себе не зробить. Я заглибилася з головою, звіти, графіки та діаграми миготіли на моніторі .... Ну, як завжди, згадала я про свої відчуття лежачи в ліжку перед сном ... треба було подивитися в дзеркало, після душу. Але, закрутилася, то готувала вечерю,то ще щось, а потім просто впала без сил в

Він любив колекціонувати метеликів. Його так захоплювали їхні легкі ніжні тендітні крила і цей політ! Ах ця крихкість і витонченість! Яке диво! Як вони тремтіли в його долонях ... А як вони пили нектар з його рук! Він присвятив все своє життя цьому рідкісному заняттю, улюбленому хоббі – колекціонуванню метеликів. Найчастіше він приходив в місце скупчення і придивлявся, вибирав майбутню жертву, черговий екземпляр в свою колекцію. Він вважав за краще найяскравіші, рідкісні види метеликів. Він полюбляв полювання за ними. Йому подобалося наздоганяти і ловити ... приманювати і грати ... а потім

Змій ... Щебетання птахів лунало звідусіль ... в повітрі вітав ароматом екзотичних квітів. Вітер шумів, граючи з листям на деревах ... Крізь кромку дерев пробивалися сонячні промені, створюючи відчуття невагомості і нереальності цього місця ... Раптом почувся дзвінкий сміх. Срібним дзвіночком він розсипався в повітрі ... Змій підняв голову і буквально ввесь перетворився на слух ... скільки він чекав цього моменту. Коли в його прекрасний сад забреде чергова жертва ... Змій ковзав по землі, ховаючись у високій траві. Сильне гнучке тіло покривала яскрава блискуча луска ... Вона переливалася і

Я милуюся тобою здалеку ... ти така мила і ніжна, тремтлива лань, що випадково забрела на мою територію. Твоя посмішка немов промінчик сонячного світла в цьому страшному і похмурому місці. Ти справжній скарб. Ти будеш моєю. Я машинально проковтнув слину і облизав ікла. Посмішка майнула на моєму обличчі. Я окинув поглядом оточуючих - ніхто нічого не помітив !? Відмінно ... на моєму обличчі знову застиг наймиліший вираз пропащого добряка. Вже скільки років я ношу цю маску. Здається вона приросла до мого обличчя. Але, що поробиш бути істинним собою недозволено. Всі потенційні жертви