Не встиг я прийти до тями, як Рома різко скочив із ліжка і закричав: - Творець тут! Творець з нами! Творець тут! Всевишній з нами! Обійнявши всіх, крім мене і Колі, вищий розум у тілі Романа почав говорити тихим, спокійним голосом: - Я так радий вас бачити, діти мої. Так прекрасно, що всі ви тут. Які ви молодці…. Гарних людей бачу тут я. Саме зараз я зрозумів, що подібних речей я в житті ще не бачив. Переді мною стоїть хлопець, який годину тому випив настій на мухоморах, а 10 хвилин тому вжив виділений із дитячого сиропу від кашлю чистий декстрометрофан. І тепер, прийнявши в своєму тілі

Темрява, космічний пил, яскраві спалахи далеких пульсарів, холодне дихання безмежного космосу. На фоні цього поміж уламків астероїдів, котрі ще пам’ятають створення світу, повільно дрейфував у просторі плоский диск. Він нагадував своєю самотністю полишений пілотами міжпланетний лайнер у вільному плаванні. Опинившись в обіймах абсолютної ночі, клаптик матерії на панорамі далеких зірок потрапив у залежність від примхи ірраціонального космо-хаосу. Але якщо приглядітися краще, розумієш, що хаос – це лише новий рівень порядку. Я стояв посеред клаптику суші в безмежному океані мороку. Запаленими

У театральній залі володарювала темрява. Готичні світильники у формі черепу, порушили право ночі на приміщення, освітивши тьмяним світлом ряди червоних крісел. Вхідні двері зі скрипом відчинилися - до залу почали заходити гості. Зайнявши свої обтягнуті дорогою шкірою місця, глядачі почали неголосно перешіптувались між собою. Темою для розмови були свіжі скандальні новини зі світу політики та шоу-бізнесу, нові колекції одягу провідних модельєрів та ідеї щодо можливого сюжету майбутньої вистави сценарій якої залишався загадкою за сімома печатками, що безумовно додавало інтриги. Сьогодні до