Виставлялась цнота
Виставлялась цнота
на аукціоні ,
торгувалась всоте
тільки за сьогодні .
Тільки за сьогодні
( що казать про вчора ? ) :
цноти зроду модні -
гроші вже в офшорах .
Гроші вже в офшорах ,
ніби в казнокрадів .
Казнокрад - наш ворог ,
цим би не злякать дів .
Цим би не злякать дів ,
сором ледь пульсує :
вже минуло п'ять діб -
їм іще пасує .
Їм іще пасує ...
мов в футбол босота ,
перегравши сумнів
виставлялась цнота
Був бути , є я
Був бути , є я .
Або : нема мене і не було без любові твоєї .
Бо мамине серце не сердиться ,
хоч як би себе не поводило чадо .
Хай навіть недоля й надалі нещадна
вщент рознесе дитя ,
та ненина ласка
у -кво кволий статус відновить :
ще той рятуватись різновид , але не баласта
Любов - то та сама війна
Любов - то та сама війна ,
та сама шахова дошка :
хтось правила грі поміняв ,
відтоді - все вже відносно .
Та сама здача в полон ,
ті самі збиті фігури ,
і кожен кожного дурить
Кохання згоріло
Кохання згоріло . Ніхто не шукатиме винних .
Загальне ніяк не дорівнювало з половинок .
А віра й надія живі , надія і віра не щезли :
любов поділили на дві - дві нові величезні
Критичні дні , критичні місяці
Критичні дні , критичні місяці ,
роки , десятиліттями критичні ,
замішували кров на молоці -
вампірові напій енергетичний .
Злетілись кажани . Ввійшовши в смак ,
затіпали очима крижаними .
Дієта є для кожного м'ясна :
вони на ній , а сонечко - за ними .
Шарахнулись худющі і товсті ,
відчувши ледь по власній шкірі промінь .
Кому не вийшло заховатися в тінь ,
той не застав ротацію на троні .
" При владі кров потрібна молода !! " -
дебати попри вибори тривали .
Бувалим аби хліб тепер й вода ,
а решта - всі за молоко криваве .
Критичні дні , критичні місяці ,
роки десятиліттями і довше
ділили нас на сцикунів й ссавців ,
яким засвітить місяць наймедовіший
Вина на нас
одна однакова -
реальний свідок Бог :
хто ж знав ( хто б дякував ? ) ?
Вина на нас одна .
Одна-однісінька
і нам її до дна ,
мов гнаним грішникам
Ніби кат
і нема куди тікать :
він всіляко там і тут .
Зловмишляє тут і там ,
робить справу без питань :
от вже страва на плиті
від затравлених тремтінь
не знаходить собі місць .
Скоро котик стане їсть :
неминучую м'ясне .
Ніби кат
відсмакує весь процес ,
всі хвалитимуть Мурка -
молока доллють за це
На рептилоїдний двобій
очима змов кидаєм виклик
на зло коханням до гробів ,
на радість всім , до них незвиклим
в народі , натовпі , юрбі :
нехай наносяться вітрами
на рептилоїдний двобій ,
напівпідпільно протиправний .
На рептилоїдний двобій !!
Щоб кожен взнав прийом коронний ,
з хвостів свистів , лиш те й робив
арбітр - Монстр Макаронний .
Маестро , гуру , корифей
без зайвих пафосних емоцій
вже підшушукував трофей
ледь-ледь живому переможцю .
А той не в курсі був чи сам :
на голову нога лягала ,
здавалось , ще один стусан -
та дружба змов перемагала ,
холоднокровна і слизька .
Як у рептилій бути має ,
бо де дистанція близька -
за хвіст укотре упіймають ,
ото й кумекайте собі
хто кум кому блукати куцим :
при макаронному суді
усе попробуй відслідкуйся .
Журі в журі , та люд кричить :
" Радіймо ! ! " Виграли двобій ми -
веде слід змов перепочить
повз чи в Едемові обійми ?
У самісіньке серце
У самісіньке серце поцілила
найсильнішою в світі бацилою .
Проти цього ніколи й ніде нема ліків :
кров втрачаю рікою - лік йде не на літри .
Усамітнено вщухне ? Знов дриґати ?
Я ж за мить не навчусь , мов бобри , гатить :
Голівуди такі не відновлюють втрати -
далі буде . Текти через довбаний кратер
Чи є життя після смерті ?
Чи є життя після смерті ?
Чи є любов після зради ,
коли такий біль нестерпний ,
що навіть плач не зарадить ?
Похмурі хмари розряди
мовчать на питання вперті :
" Чия любов після зради ? "
" Що є після смерті ? "
Завагітніла б Єва від Гітлера
Завагітніла б Єва від Гітлера
і ростила йому дитинчат .
Та усі навкруги не " Гіп-гіп , ура ! " ,
якось треба війну вже кінчать .
Аж приліплює Єву до фюрера ,
геній Вальтера з шортів дістав :
надвелику ідею - за всю вмирай ,
І вигукує Єва Адольфові ,
мов Адамові гола в свій час :
" Кому хутра ті треба норкові ?
Молодь нами ввік будуть вивчать !! "
Щось коїться страшне
Щось коїться страшне :
усе цвіте-гуде ,
цвірінькаємо , мов птахи на гілці .
Нам точно Бог пошле
померти в один день ,
заритись з'єднано в сухій могилці .
За ручку в один рай
( у пеклі у котлі - котел той самий ) .
Любов не обирай -
сама переплете ,
сама як слід переплете серцями
Хтось ось вже завів свою яхту
Хтось ось вже завів свою яхту
відправитись на острови ,
не мать взагалі справ ніяких
і якір спускать з голови .
Займати улюблену жінку ,
як П'ятницю , сім'ям за ніч :
зламати , мов хакер , режим той ,
настільки незнаний раніш .
Хтось щойно придбав собі зброю ,
щоб просто стріляти усіх :
йти правила мають за грою -
все бачить по-своєму псих .
Псих бачить кого слід пробачить ,
кров мусить залишити слід :
світ ділить на наших і ваших ,
і інших , у тому числі .
Хтось вибрав відрізати ногу ,
аби не дійти під Бахмут .
Хтось вірить мівінному богу -
для цього достатньо бухнуть :
для цього не треба пихтіти ,
не треба пахать і косить .
Героїв уб'ють , а в них діти :
невже їм з рукою просить ?
Щось квапить продать свою душу ,
щось цноту , а щось - ще й чиюсь :
когось-таки жаба задушить ,
а я , як і ви , посміюсь .
А я , як і ви , не заплачу ,
а щедро іще заплачу :
оце ж Бог послав таку вдачу ,
зуб дам , про це мало хто чув !
Хто вже прикупив один острів -
в ракеті злітає на Марс ,
щоб там десь розправити кості :
який , в біса , траурний марш ?!
Відкрились очі
Відкрились очі , а навколо тільки темрява
самотньо-чорна , нескінчена порожнечею
і треба рухатися в ній настільки впевнено ,
аби не злитися у цілісно приречене .
Відкрились двері , а за ними вікна з ґратами ,
холодні стіни із підлогою і стелею :
захочеш пити - може , з неба щось накрапає
і тут вже гріх не уявить міраж пустелею .
Відкрились землі кораблям за океанами ,
планети , зорі , різні паралельні виміри
і лиш кохання щедро гоїть серце ранами :
як вже занурило - ану , попробуй винирни .
Відкрите серце невгамовне і палаюче
знаходить відгук , разом з ним втрачає ритміку ,
безмежну темряву крізь себе спопеляючи
і океан через світи заставить бить в ріку
Сира земля справляє , мов любов , останнє перше враження на трупа
Сира земля справляє , мов любов , останнє перше враження на трупа ,
тепер для нього в цілім світі лиш вона - єдиний ліками бальзам :
всі разом ляжем свого часу і розчинимось , як гроші у банкрута ,
а він би , й небо як сулили синьо-сьоме , звідти ввік не вилізав .
Науки здавна винаходять , випробовують безсмертя еліксири .
І хай-но зовні б навіть зомбі-апокаліпсис настав :
заритись , далі зневажать і не зважать на це в землі сирій і сірій ,
немає марно мови - в надра знов навколішки вростать
діагонально , перпендикулярно чи горизонтально .
Вдається дивом і не кожному далеко встать з колін з-під божества .
А світ над ним іде-гуде , кудись блукає монотонно одностайно :
ніяк не може взяти курс на намір спроби пережить ворожий страх .
Сира земля справляє , мов любов , останнє перше враження на трупа :
ховайся , смійся , з глузду їдь , ридай від серця - та вона своє візьме .
Всі разом ляжем свого часу і розчинимось , як гроші у банкрута :
сюди завезли якось тіло , але звідси вже назад невиїзне
Не бути або буть Джульєтті та Ромео ?
" Не бути або буть
Джульєтті та Ромео ? "
Одразу всі ідуть
сюжети паралельно .
Отелло Дездемоні :
" Чи ти молилась на ніч ? "
" Мій негре невгамовний ,
ясна річ , ясна річ :
з Буття до Одкровення
псалми перешурстіла .
То не моя провина ,
а Вільяма Шекспіра :
це він своїх сюжетів
від Біблії набрався .
Там яблука - всі жерти ,
а як валить - на баб все .
І як такі мерзенні
намислились ідеї ? "
В кунсткамерні музеї
задрипані шедеври !!
Нікого не дивують
скелети під ногами
з ефектів Голівуду :
і де той бідний Гамлет ?
Рослину кріплять бджоли , дощ та сонце
Рослину кріплять бджоли , дощ та сонце .
Усе живе тікає від звір'я .
Комусь потрібні гроші , як ресурси .
А нам з тобою - тільки ти і я .
Імперії веде робоча сила ,
раба хазяїн підганяє йти .
Для когось все - містерія щаслива .
А в нас з тобою - тільки я і ти .
Хто як що не казав би , дійсно : воля
усім нутром тікає від тюрми ,
для когось тісно - це коли вже двоє .
А в нас з тобою є лиш тільки ми .
Любові механізм простий на вигляд :
для неї він , для нього лиш вона .
І вип'ють кров , і кров'ю сльози виллють .
Знайомі й решта , й це з тобою нам :
у грудях б'є стабільно неспокійно ,
коли сумнівний натяк - ніби знак .
Ці почуття ніколи не покинуть :
бо як тоді б суміли ми без нас ?
Чим ж ти мене таким зачепила ?
Чим ж ти мене таким зачепила ,
зачаклувала ? Наче пила
нашинкувала . Наче кувалда
чим ж ти мене таким довбанула ,
вибила землю з під ніг ?
На тиждень молюся блаженно сім днів
і як навіжено б ущент не спітнів -
боюсь , цим вже біль не вгамує
Ким всі ми будем в самому кінці ?
Ким всі ми будем в самому кінці
після воєнного стану ?
Біль не проходить , та зуби бійці
стиснули - й переростають .
Серця зупинка : відірваний тромб ,
згусток кільцево-кінцевий .
Скільки проспиться , як дід Дональд Трамп
з вуст дасть , малята , оце вам ?
Кім тілом тисне на кнопку Чен Ин -
вже переконувать пізно .
" Він таки і начинив , і вчинив " , -
дивом доводиться визнать .
Всі визнають . Отже , я визнаю ,
хай запізнілим і мляво :
гніт , яким душу ти раниш мою
світ навіть не уявляє .
Ким всі ми будем в самому кінці ,
світу кінці у самому ?
Хтось прийме мітку на лобі й руці ,
Бог - чує крок босоногий
По незнанню
По незнанню
сказав тобі : " Передзвоню " .
Ще й досі чую ,
як мовчазні гудки календарем кочують :
та недаремно , сподіваюся , усе ж .
Мої вірші у білий список свій внесеш -
і буде відгук .
Негайно в серце гарно не на гальмах в'їду :
себе мені безмежно дати просто чуть
ти будеш змушена , бо все там розтрощу
До ля
Здавна з Дауна синдромом
батько пестить малюка .
Хтось захищений від дрона
дрином - пробуй налякать ,
хтось вдягнув жилет з кевлару ,
пристрій бачення вночі :
без біноклів-окулярів
ближній - невідомо чий .
Міркувати можна далі
про синдроми і війну ,
побратимівські медалі ,
скронь завчасну сивину ,
але , мабуть треба кінчить
на високій ноті соль
і з нуля вставляти іншій
унітаз під антресоль
