Ти смерч Ти лавина, безодня, Ти ангел, ти демон, ти звір. Ти біль Ти далеч бездонна Ти бурхливий потік вод із гір. Ти війна Ти шалена, підступна Ти нестримна, ти нічний буревій. Ти одна Так потрібна і неприступна Ти любов що живе на кінчику вій.

Випадкова зустріч нас тоді звела Ти була так чиста, ніжна і свята Я кохав і вірив у всі твої слова Ти була для мене вічність ціла Ти втікала й з нову вертала назад Я ж чекав і вірив що для тебе друг І ночами марив і хворів, любив Ти не розуміла а я промовчав Шляхи розійшлися, доля розвела Та для мене рідна ти завжди була Час стікає стрімко, в нас його нема Та в житті моєму ти була одна Я ночами марив, вірив в чудеса Та ти не вернулась, ти просто пішла Таємницю серця не збагнути нам А час залишає дію лиш словам Так минають роки, час пливе до дна Та пам'ять про тебе досі ще жива

Навколо неї створюють легенди Малюючи незримий ідеал небес Вона як голос внутрішній, потреба, Міраж далекий й життя сенс Заради неї ведуться війни, З неї картини пишуть і нею живуть. Вона це перший крик перемоги. Її боготворять і її кленуть Її ненавидять і моляться до неї Її шукають і втікають від її чар Порівнюють невинність до лілеї Й вона випускає чоловікам пар Вона і подруга й цариця і богиня Вона і ангел охоронець й сила зла Вона це та котра дарує нам життя Вона це жінка й грішна і свята

Я разлюблю тебя лишь тогда, Когда на небе взорвутся все звёзды, Когда волною накроет все города, Чтоб заново мир был воссоздан. Я на край света пойду за мечтою. Я не смогу тебя разлюбить, Мы обязательно будем с тобою. Мы просто не может вместе не быть!

У цього світу сутінках холодних, Переплелись дві долі, дві простих душі. Які щодня блукали по ставках безводних, І зустрічі чекали, наче ніч свічі. Коли двоє очей навпроти стрілись, І руки заплелись в одну сім"ю. Вони нарешті вже на місті всілись, Вона знайшла свого, а він знайшов свою... Сльоза скотилась зі щоки- люблю! Коли вона сказала голосом тремтячим, І він сказав я світ тобі куплю! І серце зашалілось в грудях так гаряче... І дві душі з"єднались воєдино, Жили у казці що удвох творили. вони жили і час летів невпинно, І вірно так усе життя любили...

У сірих буднях я сумую за тобою… В душі мугикає мелодія сумна. Струни душі обірвані від болю, Була постійно з ним, ну а тепер одна… І на постій чекаю тої миті - Коли побачу очі ніжні ті, Які лиш бачу уві сні щоночі І бачила при зустрічі у ніжній темноті… А зараз вже не хочеться нічого, І серцю радість вже ніщо не принесе! Я просто завжди хочу буть з тобою! Бо це і є для мене геть усе!

Трудитесь! Мир не будет раем Для тех, кто хочет жить лентяем.

Тебеневистачання ? У сірих буднях я тебе незнаю, Немає поруч ні душі, ні тіла. Не знають ні початку, ані краю, Ті почуття, що здалеку летіли. І сум жорстокий душу огортає, Меланхолічний настрій кожен день. Сумую я і він сумуює знаю, І хоче бути поруч день у день. А на душі то холодно, то палко, Хоч знаю що кохає, всеодно не те. І наче все так протікає гладко, Але без нього щастя душу щастя не знайде... ***2 частина*** У сірих буднях я сумую за тобою, В душі мугикає мелодія сумна. Струни душі обірвані від болю, Була постійно з ним, ну а тепер одна. І на постій чекаю тої миті, Коли побачу очі

СпАсИбО... ? ❤ ? Спасибо любимый, за то что ты мой... За то что ты мной дорожиш... За то что могу я смотреть на тебя... Когда на коленях лежиш... За то что поможеш, поддержиш всегда... Спасибо тебе мой Родной... Спасибо за то что ты терпиш меня... За то что ти рядом со мной... Спасибо... Я тихо на ушко скажу... Вам, Мама, за сына такого... Люблю его очень и им дорожу... Не надо мне больше другого...

Сонные улици спят одиноко, Мокрый асвальт лежит не широко... Стонут деревья роняя слезу И тишина как будто в лесу... Вогкий туман тихо ляжет на плечи, Слышно вдали где то ...Время не лечит... Грязью испачкана вся красота, Миром царить начала пустота... Небо нахмурилось, солнце устало, Хочется жить, а жизни так мало....

Смотреть в любимые глаза И просто видеть счастье... Предвидеть муки, слезы, боль И радости й ненастье... Дюбить, надеятьса и ждать, Смотреть в глаза и утопать... Знать, что взаимностью горят И о любви лиш говорят... Знать, что взаимны нашы чуства Глаза- ето душы искуство... И в них смотря... ты видиш свет Таких как ети... больше нет...

Слава Україні!!! Якщо скаже кат проклятий- Українці свинський люд! Заспіваєм гімн крилатий, Щоб почули звідусюд! Наш народ простий, завзятий- Український славний люд! *** *** *** І якою б ми ціною, За вкраїну не стояли! Ми не вкриємось журбою! Ми ще більш братами стали! *** *** *** В час який безсилий люд, Доля теж слабка, безсила, Ми зберемсь з усих усюд! Злічим україни крила! *** *** *** Я не знаю що робити, Доля зібгана в кулак. Як на цьому світі жити? Зрозуміти все це як? *** *** *** Коли з неба сиплють гради, Груди начиня свинцем. Нам не треба більш награди- Щоб війна пішла з кінцем. ***