Дала не тому . Не тому що мала була та й ледь тямуща . Дала бо давала слово давати : не примусово сама давала . Давалося доволі мало здавалося . А ким і для чого бралася - так і не розібралася . Замислилась згодом : " Зрештою кому куди й скільки де ж то я ? " І : " Звідки візьметься обраний у рот же ж мать його йобаний колгоспник бодай чи вдівець хоча б якого приваблює блиск в очах ? Єблись би з ним як раніше я . " А блиск з роками тьмянішає . І ось він нарешті аж долі знак ! Знайшовся охочий пизду лизать який і в минуле не дивиться й на те ким з ним буде людина ця :