Я за літо не бачив жодної зірки

948 переглядів

Я за літо не бачив жодної зірки,
З тих, що падають в темних нічних небесах.
Так сумно мені від цього, так гірко,
Бо це літо минає й не повернеш назад.

Я знаю про зорі і небо достатньо.
І знаю, що падають це - не зірки.
Забув лиш коли я це бачив востаннє,
А от з першого разу минули роки. 

Минули роки, навіть десятиліття:
З тих пір як я вперше це бачив вживу
Серпневої ночі далекого літа..
Відтоді завжди ці моменти ловлю.

Я бачив їх часто і в інші сезони,
Бо зіркам без різниці яка тут погода.
У ночі холодні, безлюдні, безсонні,
А зараз не бачив. І чомусь шкода.

Я старавсь виділяти кожну окремо,
Їм давав імена (в основному жіночі)
На лавках, на пляжах, крізь крони дерев,
Я дивився в небеса майже кожної ночі.

Неважливі ставали усі денні справи,
Їх усіх поглинали темрява й тиша.
Головне в цей момент це щоб небо безхмарне,
А на ньому щоб сяяло зірок побільше. 

Скільки бажань загадав нездійсненних,
Скільки пісень і віршів написав.
Банально, та зорі супутник натхнення,
І байдуже, з кимось дивлюся чи сам.

Я за літо не бачив жодної зірки.
Тих, що падають в темних нічних небесах.
Завтра вже осінь відчинить кватирку,
А я досі не вірю що сталося так.

Я знаю, що дуже до цього примхливий.
Можливо, на цей раз я просто не встиг?
І зрештою, може не так і важливо.
Зіркам все одно чи дивлюсь я на них.

Yura_Lekan
Опубліковано: 31 сер. 2019. 07:13
Юра Лекан, 31.08.2019
1 коментар
  1. Vlad_Ruslan
    11 лип. 2020. 16:01
    гарно. чуттєво. і водночас просто. велична поезія коли вона робить прості речі величними