Почуй мене
через спів твоїх хуртовин,
через безодню води і солі,
через сотні імен
і моїх забутих провин,
замкнутих в колі моєї долі.
Ти почуй мене
через безсоння моїх ночей,
через річок, озер прозорість.
Поки все мине,
непомітно в море стече,
ставши рядками нових історій.
Ти почуй мене
у нічній розмові зірок,
через туману вологий смуток.
...Грає полонез,
наче роблю в безодню крок -
п'ю, як вино, ностальгії звуки.
Спогад не полишає.
