Не близько, не поруч, ні губи, ні руки, У різних вагонах слухаєм стукіт. Колеса об рейки, чи кров'ю об серце, В одне і те ж небо, крізь сльози як скельця. Складаються в повість думки, про розлуку і старість, Непрохані гості, яких чомусь бачити в радість. На карті маршрутів я все ще тебе видивляюсь. Не видно й не чути.. Хоча я дуже стараюсь. Колеса об рейки, чи кров'ю об серце, В одне і те ж небо, крізь сльози як скельця. *** Затьмарене небо у сірих хмаринах. Нам більше не треба, дійти б середини. Лишились позаду солодкі сонети. Немає розради в собі як в поетах. Юра Лекан, осінь 2017
Yura_Lekan
Опубліковано: 21 лют. 2019 19:49
Від автора до читача. Далі, тебе чекає неоднозначна робота, суперечлива тема, чужа необ’єктивна думка. В це було вкладено немало часу і енергії, тому, можливо, для тебе це стане чимось новим і вартісним. Якщо ти задумуєшся про відсутність необхідності витрачати на це свій час і енергію - дуже ймовірно що ця книга дійсно не для тебе. Автор не намагається заробити на ній, тому вільно почуває себе у її створенні бо керується особистою внутрішньою мотивацією. Робота не створена захопити і втримати чиюсь увагу, розважити чи згладити нудьгу. Якщо тобі все ж цікаво - то приємного читання! Питання
Yura_Lekan
Опубліковано: 21 лют. 2019 19:33
Саша прокинувся на безлюдному острові у повній самотності. Він не пам'ятав, що з ним було вчора і як він тут опинився. І взагалі, мабуть, він нічого не пам'ятав. Звідкісь Саша знав про те що існують такі поняття як “вчора” і “сьогодні”, є такі місця як “безлюдний острів” і цивілізація, але не пам'ятав де він про них дізнався. Саша відчував себе у дуже дивній ситуації, але відкинув в сторону непотрібні думки про пам'ять і спогади вирішив: треба щось робити. Саша піднявся прямо з піску і підійшов до моря. Він довго вдивлявся у воду, щоб розгледіти себе, дізнатись хоча б хто
Yura_Lekan
Опубліковано: 21 лют. 2019 19:09
Про серіал "Твін Пікс" я вперше почув ще років чотири тому, коли ознайомлювався з різноманітною психоделічною творчістю. Саме тоді я подивився фільм "Малхолланд Драйв", який окрім нових вражень приніс мені ще й нотку ностальгії за улюбленою грою "GTA San Andreas", яку я вивчив вздовж і в поперек. Лос Анджелес 90-х років, така ж кольорова гамма, стиль одягу, знайомі ландшафти і врешті - сам Малхолланд. Фільм сприйнявся неоднозначно, для мого тоді ще неозброєного ока тим більше. Для тих хто захоче подивитись попереджаю: в першій половині фільму після діалогу двох
Yura_Lekan
Опубліковано: 14 лют. 2019 00:11
Проблеми гендерного характеру існують стільки ж часу, скільки існує саме поняття статі. Поглиблюючись у вивчення історії даних проблем, можна знайти багато прикладів з кожного покоління, ще від часів коли людство жило у печерах. Що цікаво, основи цих проблем були сформовані якраз у ті часи, шляхом вирішення питань організації сімей, общин, побуту та вигідної і комфортної взаємодії між людьми. Потрібно було вирішувати питання ролі кожного учасника общини, враховуючи як і його можливості, так і потреби. Неважко здогадатись, що статевий фактор займав досить важливе місце у вирішенні цих питань.
Yura_Lekan
Опубліковано: 13 лют. 2019 22:51
"... Що є цивілізація? Видатне досягнення еволюції, чи обман? Якщо в посереднього громадянина досить розвиненої держави, іноді виникає бажання назавжди втекти від суспільства в незаймані ліси, чи не є це причиною думати, що цивілізація - не працює?..." Він лежав у ліжку, в маленькій старій квартирі, де на фоні давно поцвілих стін, зношених меблів, і холодних дерев'яних вікон проглядалась порожня нотка сучасності. І хоч прояви цієї нотки, не були великими, але настільки помітними і впливаючими на загальний настрій квартири, що згадати про них було б несправедливо. На жовтих
Yura_Lekan
Опубліковано: 13 лют. 2019 22:36
Є світ, у який час від часу тікає або ховається кожна людина впродовж свого життя. І не тільки тікає. Деякі ситуації, моменти, лише у тому світі і переживаються. Назвемо його для зручності "ситуативний світ". Що це? Така собі паралельна реальність, у яку ти приходиш пороздумувати про сенс життя миючись у душі, посумувати, годуючи голубів у парку, послухати сотні улюблених пісень, дивлячись у вікно вагону електрички. Світ ночі, сивого туману, першого снігу. Це ті місця, які ти познаходив ще в далекому дитинстві, проводив там час коли було нудно, плакав, коли відчував себе ображеним,
Yura_Lekan
Опубліковано: 13 лют. 2019 22:27
1 2