Оргкомитет Роман Магрук «Раз, раз, раз», - косой, расширяющийся звук разнёсся эхом по площади. «Б…б…б…п…п…пре…предикат…мило», - звук опять, сделав зигзаг, ушёл куда-то вверх и в сторону. - «Так нормально. Но…но…но... Да, оставляй». Сцена была готова ещё с вечера и сейчас стояла пустой тёмной пещерой. Те пару пятен голов и рук, что там бродили, особо не оживляли её – огромную и глубокую. Зато рядом, прямо перед окнами, белыми весёлыми солдатиками репетировали барабанщицы. Алексей взял с подоконника бинокль и посмотрел в сторону высоко поднимавших колени марширующих. - Как отдохнул? – весело

- Ты. И эта комната, - сказал Саша и посмотрел ей прямо в глаза. Таня улыбнулась. - И что мы будем делать с этой комнатой и мной? – обращался к нему её чудесный голос. – Ты знаешь, что уже пора? - Что пора? – Саша коснулся её руки. Она улыбалась, не глядя на него. Улыбалась легко, но эта лёгкость пронизывала Саше грудь, тепло занемевшую внутри, и отдавалась стучащей кровью в висках. - Пора, пора…, - сказала Таня и повернулась лицом к окну, светясь розовым полупрозрачным профилем… Пищал будильник. Саша открыл глаза и посмотрел на часы. Потом на Свету. Она уже не спала, читала журнал. «Как-то

ІГРОВИЙ ПАВІЛЬЙОН Роман Магрук Умань, Украина [email protected] НАТ. СІЛЬСЬКИЙ ДИТСАДОК – ІГРОВИЙ МАЙДАНЧИК - ДЕНЬ На ігровому майданчику, на фоні рідких дерев, стареньких гойдалок, гірок, пісочниць та дикуватих поробок з використаних автомобільних шин, стоїть новенький ігровий павільйон – великий та яскравий. Поряд зрозмістилося чимале зібрання – чоловіки, жінки, середні та старші школярі. Декілька жінок і всі школярі одягнуті у вишиванки, двоє з чоловіків – в ділових костюмах. Один з чоловіків в діловому костюмі щось говорить в мікрофон. НІНА (ППЗ) Це Кравцов – новий голова нашого

ЗГУБА Роман Магрук Умань, Україна [email protected] *навколо головного героя постійно змінюються - в фактурі, кольорі, контурах, окремих лініях - частини простору і оточуючих предметів. **у майже всіх героїв є татутювання. У головного героя та його побратима вони змінюються - і по малюнках і по заповненості ними тіла. НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК Жвава в цей вранішній час вулиця спального району - з висотними новобудовами, безліччю вивісок та вітрин на їх перших поверхах та автівок, припаркованих перед ними. Все це бурлить: люди, хто неквапливо, хто - поспіхом, рухаються до кав’ярень,

СІМЕЙНИЙ КАПІТАЛ Роман Магрук Умань, Україна [email protected] ПЕРША СЕРІЯ ІНТ. БУДИНОК КОРУПЦІОНЕРА – ДЕНЬ Оперативна відеозйомка обшуку. На столах і підлозі розкладені цінності: гривні великого номіналу, валюта, золоті злитки та прикраси, наручні годинники і таке інше. ІНТ. ПРИЙМАЛЬНЯ НОТАРІУСУ – РАНОК На екрані телевізору кадри оперативної зйомки в будинку корупціонера, що видно з підпису до сюжету. Звук вимкнено. За двома робочими столами, заставленими документами, за моніторами сидять дві дівчини років двадцяти. ПЕРША ДІВЧИНА позіхає не прикриваючи рота, дивиться на телевізор. ДРУГА

ГОВОРИТИ Роман Магрук Умань, Україна [email protected] ІНТ. БУДИНОК – СПАЛЬНЯ - РАНОК Тьмяна в ранішніх сутінках кімната родини середнього достатку. На ліжку кохаються двоє - ІРА (39) та ЛЬОША (41) Кислинські. ІРА Льошка, презерватив. Чоловік, продовжуючи кохати жінку, відкриває ящик тумби, бере там щось, розкриває зубами упаковку. ІРА Давай, швидше, я вже майже. Іра тут же стогне від фінального задоволення. За нею одразу ж і Льоша. ІРА (безсило) Разом. Цілуються. Льоша тримає в руці «резинку». Іра помічає її. ІРА Презерватив, Льоша! Знову, постіль мокра! (мацає під ковдрою) Ну,

З НАМИ ЦЬОГО ЛІТА Роман Магрук Умань, Україна [email protected] НАТ. ПОЛЬОВА ДОРОГА – ДЕНЬ Дорогою, здіймаючи пиловий шлейф, мчать старенькі „Жигулі”, за кермом яких сидить хлопець – Діма, на прізвисько КАЗАН (20). З авто голосно лунає танцювальна музика. ІНТ. АВТО КАЗАНА – ДЕНЬ Казан, відкинувшись у кріслі, випростав в сторони обидві руки. Некерована автівка, долаючи на швидкості погану дорогу, підстрибує на горбах й «ловить» ями. Поряд з кермом сильно гойдається плетений макраме мотузок з двома міні-компактдисками, що висить на салонному дзеркалі . Казан залишає забавку й береться за

КРЕДИТ сценарій фільму-ревю Роман Магрук Умань, Україна [email protected] ІНТ. КАБІНЕТ – ДЕНЬ У великому кабінеті за скляною стіною за одним із багатьох, зайнятих жінками та дівчатами робочих столів, за монітором сидить чарівна у спокійній красі дівчина – ЕММА (23). З динаміків на її столі лунає опус « Il Pianto d Arianna » з Concerto Grosso em Eb Локателлі. Емма листає журнал, перевертає сторінку з заголовком «Краса.». З-за сусідніх столів встають коллеги і одні одразу виходять, інші стають групою - розмовляють, поправляють зачіски, губи. КОЛЕГА (З/К) Емма, ти що, не йдеш? ЕММА Н-ні. Я

ЮВІЛЕЙ Роман Магрук Умань, Україна [email protected] ІНТ. МАГАЗИН – РАНОК Залою невеликого продуктово маркету, дивлячись на полиці, йде миловидна жінка в червоному спортивному костюмі. Це - ГАЛЯ (38) Балага. В руках в неї майже порожня корзина, в яку вона кладе коробку з полиці. Галя підходить до каси, де КАСИРКА (30), повнувата жінка в уніформі, обслуговує ПОКУПЧИНЮ (35), теж повнувату молодицю в домашньому халаті. Поряд викладає на полиці товар інша продавчиня, дівчина років 25-ти. КАСИРКА (покупчині) А Коля, такий високий, худий, в очках, з десятого будинку – це ж ваш чоловік?

Увага! Нецензурна лексика. Не рекомендовано дітям. АПТЕКАР кіносценарій Роман Магрук Умань, Україна [email protected] НАТ. МОНУМЕНТ ПРИКОРДОННИКАМ – РАНОК Від монументу прикордонникам по одному та групами до мікроавтобусів та автівок розходяться чоловіки різного віку. Деякі з них у військовій формі, більшість – у цивільному, але всі у зелених фуражках прикордонників. До старенького білого фургону «Пежо» підходить крепкий, вище середнього зросту сивуватий небритий чоловік – Валєра, відомий в рідному місті як АПТЕКАР (55). Він відчиняє двері авта. ЧОЛОВІК (ЗК) Валєра, в тебе є місце?

Увага! Нецензурна лексика. Не рекомендовано дітям. ПАНІВНА ВИСОТА кіносценарій Роман Магрук Умань, Україна [email protected] НАТ. ШИНОМОНТАЖ – ДЕНЬ Сухий безсніжний зимовий день. Двір старої будівлі з вивіскою «Шиномонтаж». Гідравлічні домкрати, стос старих шин, старе крісло під невісом. В двір в’їзджає бордовий «Пежо-308», за кермом якого дівчина в бордовому ж пуховику – ВІКА (20). З будівлі виходить юнак в робочому комбінезоні, куртці-бомбер і бейсболці зі стилізованим гербом України – СЕРГІЙ (22). ВІКА Добрий день. СЕРГІЙ Здрастє. Сергій серйозний, складає руки на грудях. Віка