СІМЕЙНИЙ КАПІТАЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СІМЕЙНИЙ КАПІТАЛ

 

 

Роман Магрук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Умань, Україна

[email protected]

 

ПЕРША СЕРІЯ

 

ІНТ. БУДИНОК КОРУПЦІОНЕРА – ДЕНЬ

 

Оперативна відеозйомка обшуку. На столах і підлозі розкладені цінності: гривні великого номіналу, валюта, золоті злитки та прикраси, наручні годинники і таке інше.

 

 

ІНТ. ПРИЙМАЛЬНЯ НОТАРІУСУ – РАНОК

 

На екрані телевізору кадри оперативної зйомки в будинку корупціонера, що видно з підпису до сюжету. Звук вимкнено.

За двома робочими столами, заставленими документами, за моніторами сидять дві дівчини років двадцяти. ПЕРША ДІВЧИНА позіхає не прикриваючи рота, дивиться на телевізор. ДРУГА ДІВЧИНА зайнята роботою, Двері між столами відчиняються і з них виходить миловидна, проте, дещо занедбана жінка, Слєпцова ВІРА (30), донька покійного мера міста Харчослава. У неї в руках папка з документами. Одягнена Віра досить кумедно: строката спортивна куртка, брюки в клітку з купою кишень, срібні черевики на тракторній підошві, полосата шапка, великі сонцезахисні окуляри поверх неї і з великою ж яскравою спортивною сумкою на плечі. Віра зупиняється, дивиться на ту з дівчат, що позіхала.  

 

ВІРА

Я нічого не забула, шо у вас не оставляла? Восновном, вродє, нє. Чи оставляла?

 

Дівчина знизує плечима. Віра йде до виходу з приймальні.

 

ПЕРША ДІВЧИНА

До побачення!

 

Віра не відповідає, залишає приміщення. Друга дівчина гигикає. В кімнату з кабінету входить жінка в окулярах, НОТАРІУС (55).

 

НОТАРІУС

Що, красуньки, чай?

 

ДРУГА ДІВЧИНА

Я зроблю.

 

Друга дівчина встає, вмикає чайник, дістає чашки.

 

ПЕРША ДІВЧИНА

Марта Сергіївна, ви ж бачили: от, скільки вона до нас, ця Слєпцова, приходила, ні разу ні поздороватися, ні попрощатися. Ні разу. Жлобиха якась.

 

ДРУГА ДІВЧИНА

Чого ти заводишся?

 

ПЕРША ДІВЧИНА

А шо, нє? Дочка мера. Та й шо, шо дочка мера. Культура де?

 

ДРУГА ДІВЧИНА

Може, її, як раз, твоя культура не комільфо?

 

ПЕРША ДІВЧИНА

Сама ти…

 

НОТАРІУС

Це ти ще її не бачила, це вона ще нормальна. А раніше то таке була, що волосся дибки.

 

ПЕРША ДІВЧИНА

В неї?

 

Друга дівчина гигикає.

 

ДРУГА ДІВЧИНА (З/К)

То вона не промах.

 

НОТАРІУС

В неї, в нас. Ми ж там жили, в тому будинку. Скільки? Років пятнадцять. В одному під’їзді. Вони на другому, ми на четвертому. Хороший будинок.

 

ПЕРША ДІВЧИНА

Так, а шо ви кажете, вона ненормальна?

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ - РАНОК

 

Сонячний день. З дверей, певно, переробленої під офіс квартири на першому поверсі житлової п’ятоповерхівки, над якими розміщена вивіска «НОТАРІУС», виходить Віра, усміхається сонцю, пчихає, озирається по сторонам, щось поправляє, засунувши руку за пасок штанів.

 

ДРУГА ДІВЧИНА (З/К)

В неї своя культура, протестна.

 

НОТАРІУС (З/К)

Ага. Оторва така, шо ще пошукай. В кого вона вдалася?

Яша, Слєпцов, той, такий, спокійний завжди. Ну, Люба в нього, правда, стрьомна дещо, жінка його. Припудрена трохи. А ця, то це - взагалі. Постійно він її від чогось відмазував, від мєнтовки: то п’яна, то наркотіки, то щось вкраде, то щось вчудить.

 

Чути, як закипає чайник. Віра стрімко йде тротуаром.

 

ДРУГА ДІВЧИНА (З/К)

Хтось свистить. Подивись, це, може, до тебе - на «Камазі» приїхали?

 

ПЕРША ДІВЧИНА (З/К)

Ой, шутніца. А-а, ти шо, воно ж гаряче!

 

НОТАРІУС (З/К)

Ну дурочки.

 

Віра різко розвертається, йде в протилежному напрямку, зупиняється,  знову розвертається і йде в іншу сторону.

 

 

НАТ. ДВІР – РАНОК

 

З під’їзду дев’ятиповерхівки виходить статний, повний достоїнства та лінивої втоми чоловік в стильному пальті, лакових черевиках. Це Герман Федорович ДРАЖНИЙ (50), колишній народний депутат та теперішній кандидат в депутати.

 

НОТАРІУС (З/К)

І Дражний же в нашому під’їзді жив. Теж на другому.

 

Чоловік озирається на будинок, грайливо махає жінці, яка весело виглядає до нього у вікно.

 

ПЕРША ДІВЧИНА (З/К)

Нардеп?

 

НОТАРІУС (З/К)

Нардеп. Ні, чудовий будинок. Чого ми її продали, ту квартиру? Послухала його. Ой, вічно він мені...

 

Жінка посилає повітряний поцілунок.

 

ДРУГА ДІВЧИНА (З/К)

Марта Сергіїївна, а це правда, що у Дражного все конфіскували?

 

Дражний «ловить» його, «складає» декілька разів, «кладе» до внутрішньої кишені пальта, потім вдає діряву кишеню, «ловить» поцілунок, знову «кладе» до «дірявої кишені», і так декілька разів.

 

НОТАРІУС (З/К)

Правда. Просто випотрошили. Він же і сидів там щось. Але, бач, знову на вибори йде, і нічого йому немає.

 

Поряд проходить жінка, насмішливо дивиться на Дражного. Дражний помічає це.

 

ДРАЖНИЙ

Голосуйте за Дражного Германа! Разом в авангарді демократії!

 

Жінка крутить пальцем біля скроні, йде.

 

ПЕРША ДІВЧИНА (З/К)

А шо їм? Вони собі вміють жити.

 

Дражний повертається до вікна, в якому жінка весело показує йому кулака. 

 

ДРУГА ДІВЧИНА (З/К)

В тебе жаба.

 

 

Дражний дарує у вікно ще один «поцілунок», розвертається, робить крок.

 

ПЕРША ДІВЧИНА (З/К)

Це ти жаба.

 

Біля чоловіка на асфальті розбивається яйце, шматок шкаралупи падає на носок його черевика. Дражний гмикає.

 

НОТАРІУС (З/К)

Одна з вас гадюка. Хто?

 

Дражний знову озирається, стрімко оглядає багатоповерхівку, прищурюється. Та там нічого не ворухнеться.

 

ДРАЖНИЙ

(весело)

Лорка, це ти?! Що за жарти?!

 

 

ІНТ. ПІД’ЇЗД - РАНОК

 

З квартири в під’їзд виходить інтелігентного вигляду чоловік, Ігор ТУРЧАК (28), співробітник поліції.

 

НОТАРІУС (З/К)

(сміючись)

А, гадюку згадала. Це ж ця Віра, Слєпцова ця, вони ж з Ігорем мали одружитися. З похресником моїм.

 

Чоловік йде до ліфту, викликає його.

 

ДРУГА ДІВЧИНА (З/К)

З ним, вона?! Та ну. Він такий прикольний.

 

НОТАРІУС (З/К)

Ну, такий. Безвольний дуже. Оля його…

 

ПЕРША ДІВЧИНА (З/К)

Це Турчак?

 

НОТАРІУС (З/К)

(сміючись)

Так. Щось пару тижнів до весілля залишалося, то вона втікла до якогось Швондєра. Така кадристка.

 

ДРУГА ДІВЧИНА (З/К)

Що, чай готовий.

 

В дверях, з яких вийшов Турчак, з’являється жінка в яскравому мішкуватому спортивному костюмі, з білосніжними вінірами, МАТИ ТУРЧАКА (52). Чути, як сьорбають чай, шарудять обгортки цукерок.

 

МАТИ ТУРЧАКА

То, шо ти з тим яйцем зробив, синка, випив?

 

Турчак мугикає.

 

МАТИ ТУРЧАКА

То ти шо, голодний, Ігорьоша? Йди поїж. В мене катлєтки, запіканочка, салатік зроблю. Пішли.

 

ТУРЧАК

Мамчик, не хочу, дякую. Я, як би, спізнююсь.

 

МАТИ ТУРЧАКА

Ну, дивись. Якшо, то я ж кажу…  Анжеліці прівєт, заїзжайте на вихідних. І, Ігорьоша, кажи їй, шоб снідати робила. Шо ж це таке?

 

НОТАРІУС (З/К)

Щось мені якимось машинним маслом смердить.

 

Ліфт відчиняється.

 

 ТУРЧАК

Добре, мамчик, пока.

 

 ДРУГА ДІВЧИНА (З/К)

Та ні, наче.

 

 

ІНТ. ЛІФТ - РАНОК

 

Турчак заходит до ліфту, тут же дістає телефон, відкриває Телеграм.

 

МАТИ ТУРЧАКА (З/К)

Пока, синка. Дякую, що заїхав.

 

ПЕРША ДІВЧИНА (З/К)

А мер, шо, стільки нагрібся, а дочці тіки квартіру оставив? Ти солодила? Шось не сладкий.

 

Ліфт, зачиняється, їде.

 

ДРУГА ДІВЧИНА (З/К)

Три ложки.

 

НОТАРІУС (З/К)

Не знаю, нагрібся-не нагрібся…

 

На екрані телефону видно, як Турчак розміщує в Телеграм-каналі «Харчослав_антикор» текст під заголовком «Звідки у в.о. мера вісім квартир?».

 

ПЕРША ДІВЧИНА (З/К)

Канєшно, нагрібся, а як? Всі говорять, весь Харчослав знає, шо він брав. 

 

ДРУГА ДІВЧИНА (З/К)

Кому що. Про тебе ж теж так говорять.

 

Турчак задоволено посміхається, перечитує написане.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ - РАНОК

 

Віра зупиняється перед вітриною магазину лотерей, на якій висить великий постер з вказаною значною сумою джек-поту, смикає ручку – зачинено.

 

ПЕРША ДІВЧИНА (З/К)

Щас розкажу, шо про тебе говорять.

 

НОТАРІУС (З/К)

Цукор точно не солодкий. Подай. Те, шо там говорять. І про нас говорять. Про кого не говорять, того, можна сказати,  й немає.

 

Віра дивиться крізь скло дверей всередину, стукає.

 

ДРУГА ДІВЧИНА (З/К)

Чула? А ти хвилюєшся «взнають-не взнають». Ти своє роби.

 

Віра показує знаками комусь всередині, щоб її впустили. Чути, як дзеленькає чайна ложечка об чашку.

 

ПЕРША ДІВЧИНА (З/К)

Відстань. Та ладно, Марта Сергіївна, брав він всьо врємя. Там міліони, навєрно.

 

Перед дверима зсередини з’являється чоловік. Віра показує вказівний палець і просить відчинити. Чоловік показує, що зачинено, йде від дверей.

 

ДРУГА ДІВЧИНА (З/К)

Не совай свого хряща в чужі справи.

 

ПЕРША ДІВЧИНА (З/К)

У самої хрящ. Витри пудру.

 

НОТАРІУС (З/К)

Не думаю я, що він особливо щось брав. Я от його скільки знаю, він мені як радянський інженер: сам сірий, костюм той, вічно, один і той же, сірий. Мільйони. Які там мільйони? Совок совком.

 

Віра стукає по склу, агресивно смикає ручку дверей магазину.

 

ПЕРША ДІВЧИНА (З/К)

Це він в образі був.

 

ДРУГА ДІВЧИНА (З/К)

З вогнем граєш, колега.

 

НОТАРІУС (З/К)

Коньячку додай мені. А їй -миш’яку.

 

ПЕРША ДІВЧИНА (З/К)

Е-е, альо!

 

Віра вдаряє по ручці, буцає двері ногою декілька разів, йде геть. 

 

НОТАРІУС (З/К)

Ні, краще стрихніну – нехай ще подригається. А взяла моду -  з керівником сперечатися.

 

Віра повертається, плює на скло, ще раз б’є двері ногою,

тікає геть, так як до дверей зсередини знову піднявся  все той же, але вже сердитий чоловік.

 

 

НАТ. ДВІР – РАНОК

 

Дражний все ще біля того ж під’їзду. Він дістає з металевої урни, на корпус якої криво примотана скотчем агітаційна листівка зі слоганом «За Дражного Германа! Разом ми сила!», зім’ятий великий плакат, що стирчить звідте. На плакаті видно лише чимале око. У Дражного починає активно рухатися в сторони нижня щелепа – завжди, коли він нервується. Поряд інша «урна» - картонна коробка, майже заповненна сміттям. Дражний розгортає плакат, який добув. Там фото фальшиво усміхненого Дражного, той же агітаційний слоган та крупно приписане маркером «ЖУЛІК» та «МУДАК».

 

ДРАЖНИЙ

(спокійно)

Ах, ти ж, безчесна потвора, Ноздревська. Зі мною? Дитино.

 

Дражний йде з розгорнутим плакатом до дверей під’їзду. З дверей виходить Турчак.

 

ТУРЧАК

Добрий день, Герман Федорович. Як би, працюєте?

 

ДРАЖНИЙ

Добрий день, добрий день. Ігор, ти не бачив, хто це зірвав? Потримай.

 

Турчак притримує притиснутий до дверей плакат, який Дражний приклеює скотчем. З кишені куртки Турчака стирчить ковпачок товстого чорного маркера.  

 

ТУРЧАК

Я ж тут, як би, не живу, Герман Федорович. Батьків провідав.  

(вказує на написи маркером)

Що, з цим буде висіти?

 

ДРАЖНИЙ

Звичайно, Ігор. Цей важливий елемент позиціонування викликає у виборця доречне співчуття. Саме те, що треба. Так що ти, кажеш, не знаєш, хто це писав і чому мої рекламні матеріали опинилася в урні?

 

Дражний уважно дивиться на Турчака, той ховає руки в кишенях.

 

ТУРЧАК

Герман Федорович, то я ж так, як би, - я до батьків тут, як би, тільки. Ви ж розумієте. Все, можна йти?

 

ДРАЖНИЙ

Це шо, мемчик якийсь, Ігор? Ти ж поліція! Що значить «до батьків»?

 

ТУРЧАК

Ну, як би… провідати, Герман Федорович. Вибачте, я, поспішаю, як би, на роботу.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ - РАНОК

 

Віру, що говорить телефоном, випихує з магазину одягу повнувата продавчиня, певно, щось кричить, розмахує руками. Віра злобно відповідає, махаючи сумкою і ногами, плює в сторону продавчині, при цьому продовжуючи говорити телефоном.

 

 

НАТ. ДВІР – РАНОК

 

Турчак швидко йде до Шевроле Камаро, що стоїть на тротуарі, відчиняє його. Дражний з прищуром дивиться на чоловіка.

 

ДРАЖНИЙ

(строго)

Ігор, а чому ти поставив машину на тротуар? Ти краще всіх? Дуже поважна особа? І взагалі, ти їздиш на такому претензійному авто, що, вибач, виникає питання щодо твоєї доброчесності.

 

Дражний іронічно хитає головою.

 

ТУРЧАК

Герман Федорович, я ж, як би, ні, я ж заручник своєї… долі. Мені ж батьки цю машину подарували. А тут постави, бо, як би, що…

 

Дражний сміється.

 

ДРАЖНИЙ

Ігор, то цей алгоритм так і працює: я - не я і хата не моя - мамина. Тривога, Ігор, алярм, зрада.

 

ТУРЧАК

То це ж, як би, правда, Герман Федорович. І вона, якщо, то й дешевша, ніж ваша. А от ви самі, Герман Федорович, як би, після корупційного…

 

ДРАЖНИЙ

Як ти сказав?

 

ТУРЧАК

Я мици… Як би, криво повісили, по-моєму.

 

Турчак вказує на двері. Дражний озирається на розміщений на під’їзді плакат. Гупають двері і авто Турчака з форсажем від’їзжає. Дражний дивиться услід машині.

 

ДРАЖНИЙ

От, сцикло, мемзер. Хоч би маркер той сховав, борець, заручник долі. Ти ще не знаєш, що таке «заручник долі», синку.

 

Дражний йде до новенької «Тойоти Королли» бронзового кольору, набирає номер в телефоні.

 

ДРАЖНИЙ

Пошли когось рекламу по під’їздам перевірити... А кому я маю дзвонити? У нас з тобою договір… Давай, швидко відправ своїх зомбаків по під’їздам!

(вимикає телефон)

Тільки б сперечатися. В усіх сферах одне й те ж саме. Заручники долі.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ - РАНОК

 

Віра знову зупиняється біля магазину лотерей, смикає ручку, знову зачинено. Жінка дивиться на постер з сумою джек-поту, зриває його і рве на шматки, йде від вітрини. Весь час вона емоційно розмовляє телефоном.

Поряд зупиняється старенький «Фольксваген» з ліхтарем таксі на даху, з нього виходить пасажир. Віра дивиться на наручний годинник, на телефон і швидко біжить до таксі.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ – РАНОК

 

Віра підбігає до таксі, відчиняє двері. ТАКСИСТ (50), сивий круглолиций збитий чоловік у водійських рукавицях на великих кулаках, скептично дивиться на неї.  

 

ВІРА

Таксі, вєзі. Свободний ви, мужчина?

 

ТАКСИСТ

Я-то не особо, дамочка. Але таксі свободне. Тільки, смотря по настроєнію, куда.

 

ВІРА

Шо ви мелете? Я бачу, поговорити – це ваша ахінєєва п’ята. Шо, везете?

 

Віра відкриває двері авта.

 

 

ТАКСИСТ

Ага. Дамочка, я тільки сначала кажу, шо не знаю, чи стоїт вам їхати.

 

ВІРА

Жувачку на тачку. Шо це значить, вобщє?

 

ТАКСИСТ

Куди?

                                                                                  

ВІРА

Спустився Єгорка з горбатої горки. Вспомнили, шо таксіст? В центр мені, шеф, єслі шеф.

 

ТАКСИСТ

Про шо й мова. Пішки, осьо, дамочка, триста метрів.

 

ВІРА

А я не хочу пішки, я хочу на таксі! Ви таксі чи що ви таке? Нє, якісь ви реально странний, мужчина. Гог і дємагог.

 

Віра сідає в авто, гупає дверима.

 

 

ІНТ. ТАКСІ – РАНОК

 

Віра натягує ремінь безпеки, та застебнути його вдається не з першого разу.

 

ТАКСИСТ

Холодільніка нема, дамочка? Легше дверима. І, не задушіться.

 

ВІРА

Ізвозчик, пусти вже тормоза. Їзжайте, мужчина, не зжигайте калорії на умнічаньє! Вперед! Врємя не жде, у нього своя судьба.

 

ТАКСИСТ

Дамочка, я ж не протів. Газ, сцеплєніє. Чи наоборот? Як там нада?

 

Віра скривившись дивиться на таксиста. Той усміхається, заводить авто, рушає, мало не в’їхавши в авто, що рухалось по полосі.   

 

ТАКСИСТ

Дивись, куди їдеш!

 

ВІРА

Він вас не взнав. Багаті будете, якшо доїдем до слєдующого поворота.

 

ТАКСИСТ

Доїдем, дамочка. А ви, якшо і в центрі хочете джек-пот зірвати, то там лотереї тоже закриті.

 

Таксі рухається доволі повільно, періодично в ній щось прострілює. Віра з викликом дивиться на чоловіка.

 

ВІРА

Шо б ви з’їли через трубочку? Які лотереї, мужчина?! З чого ви вобщє взяли, шо мені лотереї? На мені десь написано «ігроман»? До «білого дому» мені. Я офіциальне ліцо, адміністратор в пятом поколєнії. І, чо так мєдлєнно? Тачка без прокачки? На пєлєтах?

 

ТАКСИСТ

На нєфті. Дамочка, а ви не мєстна, да? Така заводна. Зафіксірую, для настроєнія.  Турістка? Така ви інтєрєсна.

 

ВІРА

Да, я із Стародєвска,  відстала від групи. А ви таксіст? То їдьте, сказано, бистріше, я спізнююсь на встрєчу вєка. Який дебілізм кругом. В цьом городі якісь всі з сєкрєтом.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ - РАНОК

 

Таксі неспішно рухається вулицею провінційного міста. Люди та авто поспішають, активно порушуючи правила.  

 

ТАКСИСТ (З/К)

Мене, якшо шо, Кувалда звати. Осьо візітка.

 

ВІРА (З/К)

А я - отвьортка. Спасіба, не суйте. Нє, ви больний, мужчина. Чи у вас тут істочнік галюцинацій десь б’є? Тоже приложитися. Кувалда.

 

ТАКСИСТ (З/К)

Дамочка, просто реклама. Візьміть візітку. Якшо, вдруг, смотря по настроєнію, таксі нада, звоните, «Кувалда» - і я тут-як-тут. І скорость є.

 

ВІРА (З/К)

Скорость? Ви це сєрьйозно щас? Кувалда-таксі – мєдлєнніше тільки на дівані. Це слоган вам, в подарок. Жесть. Заберіть цю вирізку. Шо за дічь у вас в сознанії? Кувалда. Ужас. Надєюсь, я з вами хоть не з одної гаплогрупи.

 

 

ІНТ. АВТО – РАНОК

 

За кермом авта, що рухається вулицею міста, сидить рослий самовдоволений чоловік, Максим БЄРЬОЗКІН (37). Поряд з ним миловидна гламурна й така ж самовдоволена жінка, його дружина, Катя БЄРЬОЗКІНА (30).

 

БЄРЬОЗКІН

Нє, це якась така вже хєрня.

 

БЄРЬОЗКІНА

То шо ти зробиш, як це європейська дірєктива. Спустили – вперед: п’ять процентів службовців мають бути еЛГеБеТе. Всьо. Ми ж в Єропу йдем. Стандарт. А їх же ж, еЛГеБеТе цих, нема. Де їх взяти? Приходиця.

 

БЄРЬОЗКІН

Так це шо, всі тепер мають в цьом участвувати?

 

БЄРЬОЗКІНА

Держслужбовці.

 

БЄРЬОЗКІН

Блін, як харашо, шо я не держслужбовець. ЕЛГеБеТе-суботнік. Оце трешак.

 

БЄРЬОЗКІНА

А я не в шоці, думаєш? Так я ше хоть нормально договорилася – з Людою Пуше, з фінвідділу. З нею хоть не протівно. А то ж, блін, село сплошне.

 

БЄРЬОЗКІН

А якось, просто... ну, не знаю, отмазатись?

 

У вікно видно, як з таксі попереду виходить Віра і йде до пішохідного переходу. За нею ув’язується собачка, яку Віра намагається відігнати.

 

БЄРЬОЗКІНА

Ага, а там дурачки. Пєтровні фотозвіт в кінці тижня – пятнацить-двацить фото, шоб разом, в публічних місцях.

 

БЄРЬОЗКІН

Зачьот. Покажеш потом. Це ж можна і тройнічок.

 

БЄРЬОЗКІНА

Ага, мєчтай дальше. Тобі тільки одне на умі.

 

Перед авто перебігає дорогу Віра, за якою біжить та гавкає собачка. 

 

БЄРЬОЗКІН

От куда ти лізеш?

(у вікно, Вірі)

На дорогу дивись, собачніца!

 

Бєрьозкін сигналить, та Віра не реагує на нього. Вона більше зайнята відмахуванням  від приставучої собачки. Авто повертає. Берьозкіна приглядається до жінки.  

 

БЄРЬОЗКІНА

Це ж Вєрка, Слєпцова. Нєдоразумєніє столичне.

 

БЄРЬОЗКІН

Хто, Вєрка, оте чучєло?

 

Бєрьозкін розглядає Віру в дзеркало заднього виду. 

 

БЄРЬОЗКІНА

А хто ж? Вона. Чучєло. Тіпа, вона колись другою була. Шо, вона ше тут, не уїхала?

 

БЄРЬОЗКІН

Наслєдство, навєрно, оформляє.

 

БЄРЬОЗКІНА

А чо не казав?

(озирається)

Зовсім не змінилась. Таке якесь дьоргане вєчно. Шо ти в ній вобщє знайшов?

 

БЄРЬОЗКІН

А то ти не знаєш, шо я в ній нашов. Палича. Ото мужик був. Чи ти забула, откуда в тебе посада і всьо остальне?

 

БЄРЬОЗКІНА

Хтіла забути, але ж ти напомниш. Як, вродє, я сама нічого не можу. Шо, вона заміж-то вишла?

 

БЄРЬОЗКІН

Піди, спитай.

 

БЄРЬОЗКІНА

А шо, щас спитаю. Останови. 

 

Бєрьозкін зупиняє, дружина виходить. Чоловік тут же робить виклик на телефоні, їде далі.  

 

БЄРЬОЗКІН

(в телефон, муркочучи)

Альо. Хто в нас сладєнький тут?

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ – РАНОК

 

Дружина Берьозкіна йде в сторону розмахуючої ногами та сумкою  Віри, навколо якої вже зібралося три собачки, що  гавкають та кидаються на неї.

 

ВІРА

Я вам шо – тамада на вашій свадьбі?

 

БЄРЬОЗКІНА

Ану, пішли вон, чухачки! Привіт, Вірунчик!

 

Собачки розбігаються. Дещо роздратована Віра поправляє шапку.

 

ВІРА

Прівєт. А ти?..

 

БЄРЬОЗКІНА

Що, не взнала? Багата буду. Катя Качка.

 

ВІРА

А, Катька, прівєт. Ти так змінилась, прям глаза радуються без болі.

 

БЄРЬОЗКІНА

Я теж, так рада тебе бачити, Вірунчик.

 

Бєрьозкіна з плаксивим виразом обличчя поривчасто обіймає Віру.

 

БЄРЬОЗКІНА

 (награно плаксиво)

Так шкода Якова Павловича. Такий ще молодий, ще жити і жити. О-ой.

 

ВІРА

Да, да, спасіба. Ми з ним вмєстє молоді, совокупно.

 

Віра похлопує Бєрьозкіну по спині. Та відпускає її з обіймів.

 

БЄРЬОЗКІНА

Хороший в тебе парфюм, Вєрунчик. Це шо?

 

Бєрьозкіна принюхується.

 

ВІРА

«Аромат ароматів», Тінто Брасс. Це син Шанель від Діора.

 

БЄРЬОЗКІНА

Да? Шось знакоме. І шапочка хароша. Пуховик такий класний. Красотка просто.

 

ВІРА

Ага, спасіба. Ти тоже нічо, наскільки я поняла.

 

БЄРЬОЗКІНА

Шо ти, Вєрунчик, заміж-то вийшла?

 

ВІРА

Ні за які банани. Мені ці замужества, знаєш… Хватіт з мене цих традіцій полоумних. А ти що, з Бєрьозкіним так і живеш?

 

БЄРЬОЗКІНА

Да, з Максом, Бєрьозкіна.

 

ВІРА

Прикольно. І шо, тобі з ним нормально? Він такий якись скучний – пєльмєні з уксусом в алюмінівій мисці.

 

БЄРЬОЗКІНА

(здивовано)

Ну, як… Привикла. Малий, вже в третьому класі в нас. А в тебе дітей нема?

 

ВІРА

Дітей? Та нє, вродє, нема. Хотя, нада уточнити. Я вобщє ще не думала над цим. Але, подозрєваю, шо придеця. Потом, може. Для себе пока хочу пожити, пару часіків.

 

БЄРЬОЗКІНА

Пару часіків. Г-м, смішно. І, знаєш, не спіши, це точно вспіється. Я і сама от жалію, шо поспішила. А ти шо, до нас, в мерію, Вєрунчик?

 

 

НАТ. БУДІВЛЯ МІСЬКВИКОНКОМУ – ЗАДНІЙ ДВІР - РАНОК

 

До паркування під’їздить авто Турчака.

 

 

ІНТ. АВТО ТУРЧАКА - РАНОК

 

Турчак цілується з миловидною, дещо лялькового вигляду дівчиною з підкачаними губами. Це його наречена, АНЖЕЛІКА (22), чиновниця міськвиконкому.

 

АНЖЕЛІКА

(манерно)

Може, нікуди не підем, Туся? Так з тобою тут класно, так атмосфєрно.

 

Дівчина закидає на Турчака ногу, ластиться.

 

ТУРЧАК

Енжік, ну мені ж на роботу, як би.

 

АНЖЕЛІКА

Мій Туся, трудоголік. Ну…

(ображено)

Ну, ладно, не хочеш - пока.

 

Дівчина, вдаючи образу, швидко виходить з авта. У вікно видно, як вона награно ігнорує Турчака, йде до службового входу в адмінбудівлю. Турчак зітхає, розвертає авто, їде з паркування. Виглядає він дещо нещасним.

 

 

НАТ. БУДІВЛЯ МІСЬКВИКОНКОМУ – ЗАДНІЙ ДВІР - РАНОК

 

Анжеліка підходить до дверей службового входу виконкому. Її наздоганяє Берьозкін, й хапає за сідниці. Дівчина реагує з награною строгістю, проте, видно, що вона і задоволена такою увагою, і звична до такого поводження зі сторони чоловіка.

 

 

НАТ. БУДІВЛЯ МІСЬКВИКОНКОМУ – ЦЕНТРАЛЬНА ПЛОЩА - РАНОК

 

Віра і Бєрьозкіна йдуть повз ялинки перед адмінбудівлею.

 

ВІРА

Та яка стоматологія в наше врємя? Я про неї забула і всім совєтую. Я щас продавщицьою, в магазіні «Ізотопи».

 

ВІРА

Ізотопи? А шо це?

 

ВІРА

Полімєри, абразіви. Так а ти шо, правда, в мерії робиш?

 

БЄРЬОЗКІНА

Да, Вєрунчик. Представ, я вже начальник відділу ЖеКеГе.

 

 ВІРА

Це шо таке, вобщє? Кеге жжеш? Похудєніє?

 

БЄРЬОЗКІНА

(весело, зарозуміло)

Житлово-комунальне господарство. Начальник відділу.

 

ВІРА

Да-а? Яка ти маладєц. Ти ж і в школі по господарству, помню, була – мамі, своїй всьо врємя помагала, відра з водою носила. Це у вас дінастія?

 

Бєрьозкіна навдоволено дивиться на Віру, цвіркає крізь зуби, більше не бере однокласницю під руку, першою заходить в адмінбудівлю з табличками «Міська рада, м.Харчослав» та «Виконавчий комітет Міської ради, м. Харчослав». Поряд розміщена табличка на вигляд старіша – «Союз промисловців та підприємців, м. Піщєслав». А ще трохи збоку на стіні висять меморіальні дошки: «У цьому будинку в 1968-1971 роках працював визначний керівник та організатор Павло Павлович Слєпцов» зліва та «У цьому будинку в 1971-1992 роках працював  видатний міський та державний діяч Федір Теодорович ДРАЖНИЙ» зправа. Останню дошку, стоячи на драбині, обмірює жінка, щось каже чоловікові внизу, той набирає одним пальцем у планшеті. Жінка вказує на місця поряд з дошками – збоку, знизу. Чоловік знизує плечима.  

 

 

ІНТ. АВТО ТУРЧАКА - РАНОК

 

В припаркованому авто Турчак розмовляє по телефону.

 

ТУРЧАК

(в телефон)

Зараз буду, зараз буду, Віктор Михайлович. Я тут, як би, тут просто, уточнити… А, я зрозумів, абсолютно… Так, зразу до вас… Так, зрозумів, зрозумів, вибачте, як би, лечу.

 

Турчак вимикає телефон, щось невдоволено шепоче, береться за ключ запалювання та тут же повертається до телефону – швидко, проте з захопленням, переглядає коменти в стрічці під постом в Телеграмі, з веселим задоволенням хитає головою, заводить авто.

 

 

ІНТ. БУДІВЛЯ МІСЬКВИКОНКОМУ - РАНОК

 

Віра підіймається сходами. Їй назустріч спускається Бєрьозкін. Вони зустрічаються на площадці між поверхами.

 

БЄРЬОЗКІН

Вєрка! Оце встрєча на рівному місці!

 

ВІРА

Да, Бєрьозкін, давно твоєї плоскотні не чула.  Полний детокс, пока не осьо.

 

Бєрьозкін намагається обійняти Віру, ту відштовхує його.

 

ВІРА

Шо ти робиш?! У вас якась сємєйна інфєкция на щьот цього?

 

БЄРЬОЗКІН

То ж обнятись, Вєрка, за встрєчу, на брудершафт.

 

Бєрьозкн не здається.

 

ВІРА

Який ше брудершафт? Оближись і одійди. Пусти, я спішу.

 

БЄРЬОЗКІН

На гєй-парад?

 

ВІРА

Остав ці шутки свої мами для свої Каті на зарплаті. Пусти! Блін, ще за жопу хватає! Ти шо, вобщє афігєл, Подбєрьозкін?!

 

Віра звільняється, йде на сходи.

 

БЄРЬОЗКІН

Та нормально, Вєрка. Куда ти така ділова? Я думав, ти на кладбіщі останешся. Як справи-то, вобщє? Підросла.

 

ВІРА

Получше чим в тебе, якорь глубінний. Просто благодать, представ. Жінку твою, петеушніцу, бачила, із жекеге, з її воображенієм і сіліконом за пазухою.

 

БЄРЬОЗКІН

 (сміючись)

Ой, Вєрка. Ти така ж протівна й осталася. Але, похорошела. Прям, жалію, лівою стороною.

 

ВІРА

 (не озираючись)

Це ти жалкий. Іди, Бєрьозкін, зі своїми комєнтаріями, в другу газєту. Ти мені ними ще прошлий раз надоїв. Всьо, отвалі, мені нема коли зі старьйом возитися – в мене нова жизнь на потоці.

 

Віра швидко підіймається, зникає в дверях поверху.

 

БЄРЬОЗКІН

От, чучєло.

 

 

ІНТ. МІСЬКВИКОНКОМ – КАБІНЕТ - РАНОК

 

За робочим столом перед монітором сидять Анжеліка та повнувата владна жінка, секретар міськвиконкому НІНА ПЕТРІВНА (50), її мама. Над ними схилився чоловік, ЧИНОВНИК (55), відповідно батько та чоловік жіночок. Вони всі розглядають на екрані монітору готелі на одному з небюджетних зарубіжних курортів.

 

АНЖЕЛІКА

Ма, це якісь дєшманскі.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Нічого собі «дешманські». Анжеліка, ти ціни бачила які? Петя, мовчи.

 

Чоловік «давиться» власною думкою з цього приводу.

 

АНЖЕЛІКА

Ма, ну, в мене ж свадьба не кажин день! І медовий місяць не кажин день! Чого ви всьо іменно на мені економите?!

 

НІНА ПЕТРІВНА

Петя, мовчи. Так, по-перше – не кричи мені. Ти забула де ти є? Робочий час. А по-друге - і так уже стільки на ту свадьбу потратились. А ще скільки треба тратити. Придумала, дешманські їй.

 

АНЖЕЛІКА

Ой, началось. То не нада було мене рожати.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Розкажи мені, страдаліца. І не началось, не началось. Бо ти ж не знаєш, як ці гроші заробляються.

 

АНЖЕЛІКА

Ага, ага. Знаю я, як ви їх тут заробляєте.

 

Анжеліка показує пальцями лапки.

 

НІНА ПЕТРІВНА

(чоловікові)

Ти бач, яка вона? Мовчи, Петя.

(Анжеліці)

От, я тебе відправлю на твою зарплату жити. Побачимо тоді, як ти заспіваєш.

 

АНЖЕЛІКА

Мене муж буде кормити.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Муж, канєшно, а як же. В нього таке саме, як в тебе – одна зарплата. В кого ви такі повдавалися обоє?

 

АНЖЕЛІКА

(плаксиво)

Нє, я бачу, тобі хочеться, шоб в мене свадьба була в платті з базару і в шалаші, як у вас. Да? Зато ніхто нічого не подумає. Так протівно. Просто атстой.

 

 Чоловік збирається щось сказати.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Петя, мовчи. Так, Анжеліка, не тошнись, тільки. А Ігор сказав, який він готель хоче?

 

АНЖЕЛІКА

Він вобщє сказав, шоб я вибирала, його батьки оплатять. Ясно?

 

НІНА ПЕТРІВНА

Ще чого не хватало. Що ми, ніщита якась?

 

АНЖЕЛІКА

 Я рішаю, поняла?

 

Відчиняються двері, до кабінету заглядає Віра.

 

ВІРА

Мужчина, ви не знаєте...

 

ЧИНОВНИК

Стукати, цевой, треба. Вам шо, не учили?

 

ВІРА

Мужчина, ша! Де можна Ніну Пєтровну найти? В мене до неї вопрос вопросів.

 

Ніна Петрівна відхиляється, примружується.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Хто там ше? А, Вєрунічка! Заходь, заходь. Шо ти? Прівєт.

 

Віра заходить. Ніна Петрівна дає знак доньці, та швидко йде з кабінету.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Петя, ти шо, хіба, не взнав? Це ж Вєрунька, Слєпцова.

 

ЧИНОВНИК

Ага, Павловича, цевой, - як її?, - земля пухом. Виросла, значить.

 

Ніна Петрівна йде до Віри, обіймає її.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Як ти, Вєрунька, нормально вже?

 

ВІРА

Та так, болє-мєнє, сюжет-бюджет, нормально, спасіба. Тьоть Ніна, я вєщі забрати, папині. Тьотя Еля сказала, щоб ви помогли профєсіонально.

 

ЧИНОВНИК

Ага, значить, цевой.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Ця тьотя Еля. Професіонально їй. Посидь тут, Вєра, я зараз. Щас, дві минути тут підожди, займемося цим. Петя, організуй пространство.

 

Ніна Петрівна чухає носа, виходить з кабінету. Віра сідає на вільний від стосів папок стілець. Чиновник занурюється в справи, не звертаючи увагу на жінку. На настінному годиннику 9:10. Віра дивиться на нього, на наручний годинник, на свій телефон.

 

 

ІНТ. МІСЬКВИКОНКОМ – КАБІНЕТ - РАНОК

 

Віра сидить на стільці, нудиться. Чиновник перекладає на столі папери. На годиннику 9:17. Віра незадоволено дивиться на настінний годинник, на свій наручний, на телефон.

 

ВІРА

Мужчина, а Ви не знаєте, де Ніна Пєтровна? Я вже тут пів часа пилюкою припадаю. Скільки мені ше ждати? Я ж не бездонна.

 

ЧИНОВНИК

Шо, Пєтровна? Так в неї ж, цевой,- як її? – сєлєктор. А ви шо, якщо довго, то однозначно в коридор. Мені ж і вийти, навєрно, треба.

ВІРА

Ви шо, мужчина, навильот забули, хто я?

 

ЧИНОВНИК

Ти, цевой, - як її? Це ж на роботі. При чьом тут? Шо ж це? В коридорі йди, якшо єслі шось. Коридор же є, шоб чекати. Тут же, шо ж, справи, документи, інформація, а не вобщє. Діловодство, навєрно, а не всім, кому шо, пожеланія. Забув. Це ж відповідальність, а не, цевой - як її? – пам'ять.

 

ВІРА

Я нічого не поняла, мужчина, в вашом сканворді, шо ви кажете. Якись бюрократичний калєйдосокоп розигрався.

 

ЧИНОВНИК

В коридор!

 

Чиновник підходить до Віри зі стосом паперів, показуючи, що тій потрібно встати.

 

ВІРА

Ви що, мене виганяєте, мужчина?! Вишло сонце із-за дівана. Ви в свому умі, чінуша?! Шо за дічь, взагалі?! Якийсь город тьми, подзємний паркінг.

 

В кабінет заглядає Ніна Петрівна.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Вєрунька, ти тут.

 

ВІРА

Тьоть Ніна, шо цей дєдуля апаратний мене виганяє?

 

НІНА ПЕТРІВНА

Та, не обращай на нього вніманія. Пішли. Петя, ти ж не забудь про звіт мені.

 

ЧИНОВНИК

Я в процесі, Пєтровна. Там же ше, цевой, - як її? – сєйф. Тоже ж нада освободити.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Ой, Петя, мовчи. Сєйф?! Петя, твою мачуху, де ти раніше був?! Ще сєф. Ой, горе з цим всім. Пішли, Вєра, ше сєйф. Петя, бляха, ти не міг раніше сказати?! Я не можу з тебе. Стільки мороки з цим всім, ше ти тут. Роби звіт, бистро!

 

ЧИНОВНИК

Пєтровна, а з сєйфом, же ж,

з ним не так-то, цевой, - як її?..

 

НІНА ПЕТРІВНА

Шо ше, Петя?!

 

ЧИНОВНИК

Та шо. Там же, шоб його вскрить, то,  цевой,- як її? – нужна комісія. Я чого знаю: в районі недавно… Ну, коли, Смілянця. Поняла?

 

Чиновник багатозначно дивиться на Ніну Петрівну.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Поняла, поняла. І що? Тільки, без «цевой» своїх, давай.

 

ЧИНОВНИК

То, вскривали ж. Так там, цевой, - як її? – комісія була.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Це точно, Петя?

 

ЧИНОВНИК

Точно. Цевой, - як її? – вєк волі нє відать.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Сплюнь, ти шо?! Шоб ти, Петя, ше ляпнув? Таке шось.

 

ВІРА

Він больний.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Це точно, Вєрунька. Петя, думай, той кукушкою, шо ти кажеш. Зовсім вже поїхав. Так, позвони тоді Яні, взнай, шо там, як треба правильно з цим сейфом, де він взявся, голови не хватає. І, бляха, Петя, ти мене колись доведеш, от чесно. Пішли, Вєрунька. Як ляпне шось. Ой, возня, сил нема. Віриш? Кави випити, а то від цьой роботи, прям, очі злипаються.

 

 

ІНТ. МІСЬКВИКОНКОМ – КАБІНЕТ МЕРА - РАНОК

 

В просторому кабінеті зі старими офісними меблями та новим шкіряним кріслом зібралося з десяток жінок та декілька чоловіків, вони розмовляють – хто між собою, хто по телефону. Присутні тут і Віра, що гворить телефоном, та Берьозкіна, яка дивиться на Віру з неприязню.

До дверей в кабінет з приймальні підходить худий чоловік пенсійного віку в робочому халаті. Щось бормочучи, він дістає з кишені балончик з маслом, прискає на дверні петлі і, прислухаючись,  декілька разів зачиняє та відчиняє двері. Все це він робить дуже щвидко, точними професійними рухами. Потім чоловік широким кроком пересікає кімнату, на шляху поправивши дві картини на стіні, підходить до вікон, розправляє гардини.

 

ЧИНОВНИК (З/К)

Шось воно, цевой – як її? – не підходить.

 

Чоловік в халаті тут же швидко перевіряє рукою радіатор й підкручує кран на ньому. На чоловіка ніхто не звертає уваги.

Біля стіни проти вікон чиновник Петя намагається відкрити старий сейф, приноровлюючи ключ у замку.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Петя, шо значить «не підходить»? З твоїми руками нічого не підходить. Ними тільки землю скородити. Дай сюда ці ключі! З тебе пользи, як з жирної плями на скатерці. Шо дома, що тут. Іди, краще, звіт той дороби!

 

Ніна Петрівна забирає у чиновника невелику в’язку ключів, вставляє один з них в сейф, рухає ним, замок не піддається.

Старий в халаті у своєму неймовірному темпі підходить до робочого столу мера, швидко міняє на ньому телефонний апарат на новий.

 

НІНА ПЕТРІВНА (З/К)

Це, може, не той ключ? Сам роби його! Як воно мене це дістало вже.

 

Чиновник, у якого знову опинилися ключі, залишені в дверцятах його дружиною, возиться з сейфом.

 

НІНА ПЕТРІВНА

О, Кузьмич, здоров. Тебе мені і треба. Подивись, будь добр, до цього сейфа придурошного. Сил вже нема. Петя, відійди зі своїми руками, я тобі сказала, дай доступ спеціалісту! І іди звіт роби! Кому велено?!

 

Старий в халаті, щось бормочучи, стрімко підходить до Ніни Петрівни. Він махає рукою на ключі, які йому протягує чиновник, й, притулившись до сейфу, робить декілька рухів і тут же відчиняє його, а сам, так же блискавично, відходить в куток. Там, присівши і діставши звідкілясь киянку, він вдаряє нею декілька разів по паркету, прогладжує рукою,  оглядає результат і швидко залишає кімнату.

Всі, хто знаходився в кабінеті, раптом міняються лицями – в кого відкривається рот і викочуються очі, в кого навпаки закривається все, хто стає серйозним, а в кого виривається нервовий смішок, хто береться за голову, хто за щоки, хто за серце. Ніна Петрівна чеше носа. В дверях кабінету з’являється Бєрьозкін, підборіддя його підіймається, а очі звужуються. Всі присутні дивляться на одне – знизу до верху щільно набитий акуратними пачками грошей сейф. Віра падає без свідомості.

 

 

ДРУГА СЕРІЯ

 

ІНТ. МІСЬКВИКОНКОМ – КАБІНЕТ - РАНОК

 

За довгим столом для засідань в куртці з написом на спині «СБУ» сидить скелеподібний чоловік з  важкими рисами обличчя, офіцер СБУ. В місті він відомий як КВАДРАТ (31). Навпроти нього – Ніна Петрівна.

 

КВАДРАТ

То, кажете, що це не ваші гроші, Ніна Петрівна? Вірно я розумію?

 

НІНА ПЕТРІВНА

Та звідки ж в нас такі гроші, Сашенька? Ти ж знаєш, як ми живемо скромно.

 

КВАДРАТ

Знаю, скромно, Ніна Петрівна. Дякую вам. Ви можете бути вільні. Скажіть, щоб заходили.

 

Ніна Петрівна, втираючи лоба хустинкою, йде до дверей.

 

НІНА ПЕТРІВНА

(в двері)

Петя, заходь бистро!

 

Ніна Петрівна мімікою щось показує в двері. В кімнату заходить зляканий чиновник, Петя.  

 

ЧИНОВНИК

(дурнувато, заїкаючись)

Добрий… добрий?

 

КВАДРАТ

Добрий день, Петро Генадійович Гонсало. Сідайте. Ніна Петрівна, ви можете бути вільні.

 

ЧИНОВНИК

(дурнувато)

Вона тож, цевой – як її? - Гонсало.

(вказує на дружину)

Вона Гонсало.

 

Есбеушник уважно дивиться на чиновника.

 

КВАДРАТ

Сідайте, будь ласка.

 

Чиновник схлипує, трясеться, і, схоже, взагалі не контролює себе. Ніна Петрівна щипає його. Той не реагує.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Сашенька, я вибачаюсь, а що буде з тими грошима, які... що знайшли?

 

Квадрат клацає пальцями. Чиновник мало не втрачає свідомість, Ніна Петрівна підтримує його.  

 

КВАДРАТ

Це вирішить суд, Ніна Петрівна.

 

Ніна Петрівна саджає чоловіка на стілець.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Ага, гроші переходять знатокам. Зрозуміло, зрозуміло.

(чоловікові. пошепки)

Петя, в зуб дам.

 

КВАДРАТ

З вами все нормально, Петро Генадійович?

 

Чиновник дурнувато шкіриться, киває. Ніна Петрівна знову щипає чоловіка. Той не реагує.

 

КВАДРАТ

Мені потрібно працювати, Ніна Петрівна.

 

НІНА ПЕТРІВНА

Вибач, вибач, Сашенька. До побачення. Батькам привіт.

 

КВАДРАТ

Дякую, Ніна Петрівна. На все добре. Ну, що ж, Петро Генадійович, розпочнемо.

 

Есбеушник хлопає долонею по столі. Чиновник вскрикує, втрачає свідомість. Квадрат усміхається, робить помітку у блокноті. Ніна Петрівна теж падає без свідомості. У есбеушника виривається короткий закритий смішок. Він ставить у блокнот ще одну помітку, задоволено мотає головою.

 

 

НАТ. БУДІВЛЯ ВИКОНКОМУ - РАНОК

 

На парковці на задньому дворі адмінбудівлі у власному авто сидять Берьозкін та його дружина.

 

БЄРЬОЗКІНА (З/К)

Я ж тобі сказала, шо це рознарядка. Чи ти хоч, шоб мене уволили?

 

 

ІНТ. АВТО БЄРЬОЗКІНА - РАНОК

 

Бєрьозкін з дружиною сидять в салоні. Дружина їсть фісташки. У чоловіка дзвонить телефон, він скидає дзвінок.

 

БЄРЬОЗКІН

Нічо я не хочу. Дай горішків.

 

БЄРЬОЗКІНА

Облізеш.

 

Бєрьозкіна дає чоловікові декілька горішків. Знову дзвонить телефон Бєрьозкіна, він знову скидає дзвінок.

 

БЄРЬОЗКІНА

Щас побачиш, мене ше, може, замом мера назначать. Круто? Зам мера, га? Катька ше всім покаже.

 

БЄРЬОЗКІН

Да, було би ярко.

 

У Бєрьозкіна знову дзвонить телефон.

 

БЄРЬОЗКІНА

Хто тобі там наярює? Шлюхи твої? Дай сюда!

 

Бєрьозкіна хапає руку  чоловіка з телефоном, дивиться на екран. Там висвітлюється лице веселого повнуватого чоловіка й підпис «Коля Бобров».

 

БЄРЬОЗКІНА

Що цьому хомяку треба?

 

БЄРЬОЗКІН

Не знаю.

 

БЄРЬОЗКІНА

То отвіть йому.

 

БЄРЬОЗКІН

(в телефон)

Бабьор, я перезвоню.

 

Бєрьозкін вимикає телефон, виглядає абсолютно спокійним.

 

 

ІНТ. МІСЬКВИКОНКОМ – КІМНАТА ВІДПОЧИНКУ - РАНОК

 

Віра лежить на дивані з вологим рушником на лобі, закочує очі. Турчак сидить у неї в ногах, на краєчку дивану.

 

ВІРА

А ти, Ігорь, ти, всьо-таки, возмужав. Нада ж. Твої котіровки ростуть. Можеш вже себе на айпіо виставляти, на Лондонську біржу, труда. Там щас на спрос непокритий.

 

ТУРЧАК

(радісно)

Вір, я, як би, й забув вже твої жарти.

 

ВІРА

М-г. От старості, да? Старий ти шось став, блєклий якись, полиняв. Болієш? Але возмужав. І скрип такий приятний в голосі появився. Прям, успєх, Ігорь. Поздравляю, сильно. Тіки, не трогай мене от радості.

 

Турчак натягнуто посміхається, вовтузиться. Віра поправляє сповзаючого рушника.

 

ТУРЧАК

Ні,я… Дякую,як би... А ти? Як в тебе, Віра? В тебе як, як би, справи? Нормально, да, Вір?

 

ВІРА

А ти всьо так же за мене отвічаєш. Да? М-г. Нє, Ігорь, не нормально, як бачиш! Мімо таза. І шо це в тебе за галстук? На таком галстуку щас тільки собак модно вигулювати. Поміняй стіліста, а старого втопи.

 

Турчак закриває рукою краватку.

 

ТУРЧАК

Поганий? Це, як би, так... Подарунок, Вір.  

 

ВІРА

А, подарочок. Тіпа, од серця якась відірвала, кусок скатерки? Понятно. «Як би». То шо ти, Ігорь хотів, вобщє? Кромє, як жизнь мені портити своїми псіхотестами?

 

ТУРЧАК

Так, вибач. Спочатку я, як би, ну…  планував поспівчувати… Ні, ні, вибач,я, в сенсі… Шкода, Якова Павловича.

 

ВІРА

Ти, вобщє в адекваткі, Ігорь?! Планував поспівчувати. Я думала, ти возмужав, а це макіяж. Шок і трєпєт. Спасіба. Співчуття за планом. Став галочку. Планував. Блін. Шо там дальше – обняти й плакати?

 

 

ІНТ. АВТО БЄРЬОЗКІНА - РАНОК

 

Бєрьозкін дивиться на дружину, яка викидає у вікно жменю шкаралуп від фісташок і втирає рота долонею.

 

БЄРЬОЗКІНА

А, в зуб залізло. Так, то ти поняв: Ялту, цю дачу. Так, нє, подожди, квартіру сначала, потом вже їдеш. Значіт, дача…

 

БЄРЬОЗКІН

Нє, блін, я шось, всьо-таки, думаю, шо це фігня полнєйша. Нема там в нього більше нічого. Це напрасна трата врємєні. Ше й стільки чухати в ту Ялту.

 

БЄРЬОЗКІНА

Нічо не напрасна! Не начинай оце своє ниття. Задовбуєш. Все там є. Якшо в нього тут три, то там, я думаю – і онукам хвате. В мене чуйка. А ти мене знаєш. Сто пять процентів. Главне – шоб це раньше всіх знайти, шоб ти там перший оказався. Поняв?

 

БЄРЬОЗКІН

(зітхає)

Постараюсь. На отпуск же не забудь написати.

 

БЄРЬОЗКІНА

Да, значить: я заяву, гроші візьмеш… Ключі від дачі тої не забудь. Так, шо ше? Гроші, ключі. Машиною їдеш. Всьо?

 

БЄРЬОЗКІН

Та всьо, вродє.

 

Бєрьозкіна нахиляється до чоловіка, щоб поцілувати й одночасно стискає йому в паху.

 

БЄРЬОЗКІН

А-а, больно.

 

БЄРЬОЗКІНА

Ти поняв, да? Попробуй тільки. Я тобі глазки твої порочні вискоблю. А там – вижжену землю зроблю.

(цілує)

Всьо, пока. Позвониш.

 

Жінка виходить з авта, зачиняє двері.

 

БЄРЬОЗКІН

От дура. Дача в Ялті. Яка ше, к хорькам, Ялта? Ше я туда не їздив. Лохушка-петеушка. Вєрка – дура, а ця – вобщє. Куда я дивився?

 

 

ІНТ. МІСЬКВИКОНКОМ – КІМНАТА ВІДПОЧИНКУ - РАНОК

 

Віра припіднімається на ліктях, рушник сповзає їй на очі. Турчак протягує руку, щоб поправити. Жінка б’є його по руці, нервово поправляє рушник.

 

ВІРА

Не трогай мене, я сказала,в канце канєчностєй! Що за день сьогодні, всі мене трогають.

 

ТУРЧАК

Середа.

 

ВІРА

Блін, Ігорь! Ти що, больний? Середа. Твій срок годності - середа. Іди, перепакуйся.

 

ТУРЧАК

Вір, мені, все-таки…

 

ВІРА

Шо все-таки?! Мед на плєд. Ти тормоз, кажи вже свої «як би» бистріше! Чи ти хоч, шоб я тоже постаріла тут біля тебе? Кажи! Як би…

 

ТУРЧАК

Ні, Вір. Ти про інше, а я… Вір, мені, як би, просто, я хочу… потрібно… сказати тобі… Йолки. Мені, допитати тебе, треба. Робота, Вір. По роботі.

 

Віра уважно дивиться на Турчака.

 

 ВІРА

А, допитати. Це ти слєдоватєля включив, чєкіста? Це, коли в мене траур, да? Де те твоє сочуствіє по плану? Так, я щас дощитаю до п’яти, і шоб тебе тут більше не було. Поняв, Пуаро безсердечний?

(швидко)

Раз, два, три, чотири, п’ять, я закончила щитать. Всьо, Ігорь, пока. Ложний визов. Валі до свої... Як її там звати? Женішок.

 

ТУРЧАК

Вір, ну, допитати, робота. Я ж, як би, заручник.

 

ВІРА

Заручник? Ти нитік-тероріст, а не заручник! Остав мене в покої, садюга!

 

 

НАТ. БУДІВЛЯ ВИКОНКОМУ - РАНОК

 

Авто Бєрьозкіна розвертається. Дружина показує, щоб зупинився, підходить до водійських дверей, нахиляється у вікно.

 

БЄРЬОЗКІНА

Пістолєт візьми.

 

БЄРЬОЗКІН

Це ше нашо?

 

БЄРЬОЗКІНА

Сам подумай, Максім. Хотя б раз. Я змастила. Всьо, осторожно дивись. Звони.

 

Бєрьозкіна відходить, авто від’їзджає.

 

 

ІНТ. МІСЬКВИКОНКОМ – КІМНАТА ВІДПОЧИНКУ - РАНОК

 

Віра сидить на бильці дивану, крутить мокрим рушником. Турчак стоїть в кутку лицем до стіни.

 

ТУРЧАК

(озирається на Віру)

Вір, я вийду. Ну, я ж, як би, не просто так – це моя робота: я маю тебе допитати, протокол оформити.

 

ВІРА

Робота, точно? Шо ж ти сразу не сказав, халтурщік? Ладно, допитуй. Бе-бе-бе-бе-бе-бе. Хватіт, записав? Чи повторити? А, нє, я ше вспомнила: я нічо не знаю, я була в сараї. Ой, всьо, Ігорь, іди, в мене для тебе даже лєпєт закончився. Виходь, свободний. Таких недоразвитих поліцейських, як ти, даже в українских серіалах вже нема. Пока! Родичам сєрдєчний прівєт. Ваша Вєра.

 

Турчак виходить з кутка, хоче щось сказати, не наважується, знизує плечима, натягнуто посміхається, йде до дверей. Віра манерно розкладає на лобі підсохлого рушника.

 

ВІРА

Пришов, обідив, обозлив, казьол. Ше красуєця - галстук він нацепив, від кози якоїсь, нєвєста. Анжеліка. Це ж нада придумати імя -  Анжеліка, Піщєславська де Фонтанж. Бальзамінов мамкин.

 

ТУРЧАК

(озирається)

Вір, я...

 

ВІРА

Аудієнція закончилась, таваріщ Шарапов! Пайок візьмете за дверима.

 

Засмучений Турчак залишає кімнату.

 

 

ІНТ. АВТО БЄРЬОЗКІНА - ДЕНЬ

 

Бєрьозкін веде авто, говорить по телефону.

 

БЕРЬОЗКІН

Мавпочка, ну це не ти бабьор. Просто, так вишло… Та я ж сказав, шо случайно… Чим загладити? Хоч, на море поїдем?

(дивиться на телефон)

Кинула, сучка. Шо за дури? Шуток не понімає?

 

 

ІНТ. МІСЬКВИКОНКОМ – КАБІНЕТ - РАНОК

 

Працівники швидкої виносять з кабінету на носилках жінку  без свідомості, прикриту клітчатою ковдрою - одну з чиновниць, що були при відкритті сейфу. Есбеушник Квадрат радісно рахує щось в записнику, вказує ручкою на жінку на носилках, ставить ще одну помітку в блокнот. Заходить бородань в поліцейській формі, БОРОДЮК (27).

 

КВАДРАТ

(не дивлячись)

Бородюк, є там ще на допит?

(підіймає очі)

Що це ти натягнув?!

 

БОРОДЮК

Та, Олександр Соломонович, братову надів, бо там… ну, в общім… провал… було, там, нештатка.

 

КВАДРАТ

Бородюк, роби висновки. Що по свідкам, я спитав.

 

БОРОДЮК

Докладаю. Воділа Слєпцова… водій, ще десь тут ошивався… ходив, Бєрьозкін Максим Леонідович. Бивший мєнт… міліціонер, вибачте. Цілуйко  його шукає. Олександр Соломонович, а нам шось, якись… якась премія, з цих трьох лямів… вибачте, мільйонів, перепаде?

 

Квадрат коротко кряхтить здавленим смішком, вказує ручкою на Бородюка, робить помітку в блокноті.

 

БОРОДЮК

Може, не треба, Олександр Соломонович?

 

КВАДРАТ

Ні, Бородюк. Лише задоволення від роботи, запам’ятай.

 

В кімнату заглядає веселий темношкірий юнак, оперативник поліції САША(25). На ньому цивільний одяг і жилетка з наліпкою «ПОЛІЦІЯ»

 

САША

Салют, банда. Тьозка. Бородюк, чого не бритий? І в нашій формі. Перевертень?

 

БОРОДЮК

Зєфір, ти договоришся.

 

САША

Ладно, расісти, працюйте.

 

Саша зникає за дверима.

 

КВАДРАТ

Стояти! Хто головний?

 

Темношкірий знову заглядає.

 

САША

Турчак. А шо?

 

Есбеушник коротко крізь ніс сміється.

 

КВАДРАТ

 (зневажливо)

Позорніки.

 

Саша розводить руками, зникає за дверима. В кімнату заглядає юнак у всьому чорному й наліпкою на куртці «СБУ», ЦІЛУЙКО (19).

 

БОРОДЮК

Шо, Цілуйко, знайшов воділу… водія?

 

ЦІЛУЙКО

Так точно, ага, знашов. Водій. Той самий, Бєрьозкін, теперки зара щас буде. Олександр Соломонович, тутки ше йогойна дочка мерова є, Слєпцова Віра. То зара теперки, шо, звать? Тама поліція допита їїй робе.

 

КВАДРАТ

Що?

 

Оперативник заносить ручку над блокнотом.

 

ЦІЛУЙКО

Допита тамки поліція робе їїй.

 

КВАДРАТ

Як ти сказав?

 

Цілуйко зовсім злякався. Очі Квадрата звужуються, ручка в його руці повільно наближається до блокноту. Бородюк прикриває рот рукою.

 

БОРОДЮК

(пошепки)

По-батькові!

 

Бородюк кашляє. Оперативник коситься на нього.

 

ЦІЛУЙКО

(злякано, скоромовкою, збиваючись)

Яківна_вона_Слєпцова_Віра_Яківна_в_кабінетові_тутки_через_каліндор_допита_тей_проводит_лейтенант_поліції_оперуповноважений_Турчак_Ігор_Іванович.  

 

КВАДРАТ

Щасливчик ти, Цілуйко. Але, придурюватись не потрібно.

 

Квадрат ставить відмітку у блокнот. Цілуйко зітхає.

 

КВАДРАТ

Щось не подобається?

 

ЦІЛУЙКО

(стрепенувшись)

 

Ніяк ні. Дякую, Олександр Соломонович. То маю гукать її, га, Олександр Соломонович? В ней є шо трохи із сознанієм, шо потєря, а так, то – нормально з ней, вроді як, якшо, Олександр Соломонович.

 

У Квадрата радісно розширюються очі. Він робить помітку в блокноті, потирає руки.

 

КВАДРАТ

Ні, я сам, Цілуйко. Дякую.

 

До кабінету знову заглядає веселий Саша.

 

САША

Там прокурорські приїхали. Щас зажарять.

 

Есбеушник знову коротко сміється.

 

КВАДРАТ

 (зневажливо)

Позорніки.

 

 

НАТ. БУДІВЛЯ МІСЬКВИКОНКОМУ – ДЕНЬ

 

На паркуванні біля адмінбудівлі стоять три швидких. В одну з них грузять чиновницю, яку щойно винесли з кабінету.

 

МЕДИК (З/К)

Це четверта. За дві години. Ікрою отруїлися чи що в них там таке?

 

Зачиняють двері, швидка з сиреною від’їзджає.

 

 

НАТ. МІСЬКВИКОНКОМ – КОРИДОР - ДЕНЬ

 

Турчак, Саша і Бородюк стоять біля дверей в кімнату відпочинку. Бородюк не пускає поліціянтів до кабінету.

 

САША

Бородюк, ти як не рідний.

 

БОРОДЮК

Я тобі не американський плантатор, шоб відчувать перед тобою якусь вину. Іди, шоб ти тут порядки не нарушав.

 

САША

Пусти, Джигурда, бо всі взнають, чого ти так любиш ферми. 

 

ТУРЧАК

Саш, як би…

 

БОРОДЮК

(Саші)

Я тобі зараз руку зломаю, вмєстє з загаром.

(задоволено, задумливо)

Начинаю понімати, шо таке «получати удовольствіє від роботи».

 

САША

Пусти, хоть, Іванича.

 

БОРОДЮК

Турчака Норріса не можна.

(вказує на Турчака)

Іменно йому не можна. Вобщє вам не можна. Відступіться. Він сказав цих позорніків, – це вас, – держати подальше.

 

ТУРЧАК

Вітя, то як же нам, як би, перестати бути позорніками, коли ти не даєш нам побачити, як він це робить. Пусти, будь ласочка.

 

Двері відчиняються, в них стоїть сердитий Квадрат.

 

КВАДРАТ

(строго)

Ви що тут?

 

Чоловіки розгублено дивляться на справді зловіщого есбеушника.

 

КВАДРАТ

Позорніки.

 

Двері зачиняються.

 

БОРОДЮК

Поняли? Йдіть вже на пенсію  - по вислузі батарєйок.

 

САША

Ох, Борода. Я думав, ми друзя.

 

БОРОДЮК

То, шо я з тобою бухаю, не значить, шо ми друзя.

 

 

ІНТ. МІСЬКВИКОНКОМ – КІМНАТА ВІДПОЧИНКУ - РАНОК

 

В кімнаті Віра та Квадрат. Чоловік сердито ходить по кімнаті зі схрещеними руками, тримаючи блокнот з ручкою, якою клацає. Віра, з явною насмішкою на обличчі, щось пише за столом.

 

ВІРА

Можете не клацати зубами, мужчина? В мене від цього мігрєнь. А я в мігрєні неожиданна, прєдупрєждаю.

 

Оперативник дивиться на неї, сопе, перестає клацати ручкою. Віра дописала і, закочуючи очі, дивиться на чоловіка.

 

ВІРА

Дальше шо, вєнзєль?

 

Квадрат дивиться на жінку з докором.

 

КВАДРАТ

Підпис…

(прокашлюється)

Підпис поставте, будь ласка.

 

ВІРА

Ви, хоть, не заразний? І дату? По якому калєндарю?

 

Оперативник сердито кривиться. Віра цинічно посміхається, пише, підписує. Чоловік ломає в руці ручку.

 

КВАДРАТ

Так, дякую. Ви можете бути вільні, Віра Яківна Слєпцова. Ми вам зателефонуємо. До побачення.

 

Віра встає, гигикає.

 

ВІРА

(весело)

Ви ручку зломали. Це від бєзсілія. Може в проблєму перерости, провіртеся. Для вас це, навєрно, бесплатно.

 

Віра нагло шкіриться, виходить з кімнати. Квадрат морщиться, гуде. За секунду дістає з кишені іншу ручку, ставить відмітку в блокноті.

 

КВАДРАТ

Авансом, Віра Яківна. Нічого в тебе не вийде.

 

 

НАТ. П’ЯТИПОВЕРХІВКА - ДЕНЬ

 

Біля під’їзду п’ятиповерхівки, серед десятку бабусь, діда та нудьгуючої дівчини, активно жестикулюючи щось розповідає Дражний.

 

ДРАЖНИЙ

(з російським акцентом)

Таму ща я, і це загальнавідома, найліпший друг саціальних виплат. Вани – мая стихія. Ви ж пам’ятайите, всім таді була добре, кали я був вашим депутатам. Таму, шановні, патрібна павтарити. Давіртеся мені і я знову буду вашим депутатам. І буде всьо, і буде в хаті, і буде щастя на землі.

 

СТАРІ

(одночасно)

То ви ж, все-таки, ви ті кодові замки нам зробите?

Гєша, а чо ти не відповідаєш на мої пісьма?

Герман Федорович, а шо ж з пенсійой, добавлять шось чи нє?..

То візьміть же мого онука,  Сєрьожа.

Він же Герман.

А шо ж це нам субсидії зрізали? Двадцята квартіра…

То внук Сєрьожа. Розумний! З унівєрсітєтом, тільки ось закончив. Діплома мені показував.

 

СТАРИЙ

То шо ж наші з тою Вєнгрією думають? Це ж не діло, шо вони так нагліют…  

 

Жінки і Дражний з нерозумінням дивляться на старого. Повз них, не звертаючи уваги, швидко проходить Віра. Вона виглядає роздратованою.

 

ДРАЖНИЙ

Так, шановні, задумайтесь пака. Всі питання запише мая памічниця. А я на сєкундачку вас залишу. Памятайте: кожен вибарець важливий. На сєкундачку я  ат вас.

 (помічниці)

Віка, вийди з нірвани, пачни щось записавать!

 

Дражний вказує дівчині зайнятися старими, сам направляється за Вірою, що вже віддалился і йде вздовж будинку.

 

 

НАТ. П’ЯТИПОВЕРХІВКА - ДЕНЬ

 

Дражний наздоганяє Віру.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка! Вєрочка, здрастуй!

 

ВІРА

(не озираючись)

Здрастє, вашій касті.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, ти мене не взнала?

 

Віра направляється до дверей останнього під’їзду будинку. Дражний йде за нею.  

 

ВІРА

Взнала, дядя Гєра. Я спішу, в мене транснациональний корпоратів через дві минути.

 

Дражний гигикає. Видно, як старі біля першого під’їзду не розповідають про свої проблеми помічниці, яка пристає до них з запитаннями, а, відмахуючись від неї, спостерігають за Вірою та Дражним.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, буквально, на пару слів.

 

Віра зупиняється перед дверима.

 

ВІРА

Я слухаю. До двадцяти знаків. Старт. 

 

ДРАЖНИЙ

Жартуєш. Вєрочка, я знаю, що там в мерії сталося. То…

 

ВІРА

А я знаю, що у вас пірсінг в сосках і жінка кинула.

 

Віра натискає код на дверях.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, немає в мене пірсингу. Я ж по ділу, справді. Це серйозно.

 

Віра відчиняє двері, робить крок в під’їзд. Дражний забігає попереду, не пускає її.

 

ВІРА

Ви шо, насільнік, дядя Гєра?! То у вас нічо не вийде – я закодірувалась!

 

ДРАЖНИЙ

Нє, Верочка, ну, який же я насільнік? Хіба я схожий?

 

ВІРА

(придивляється до чоловіка)

Дуже, при чом. Стєрєотіпний. Пустіть, я закричу, я можу сильно – в мене третій дан.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, вибач, зразу до діла.

 

 ВІРА

(нарочито)

Дядя Гєра, я не буду з вами спати, ви старий! Сто лєт в обєд, на вечерю – похорони. Фу, протівно. Он же бабушки, йдіть туди вибирати. Ви їх, вони – вас.

 

Віра піднирює під руку Дражного в під’їзд. Натовп з бабусь вже стоїть значно ближче до них.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, перестань. Слухай уважно: те, що знайшли в Яші в кабінеті - це не все, є ще таке ж, і більше.

 

Віра повертається.

 

ВІРА

Ага, казочка про фондового бичка. Запишіть і продавайте! Дурачків багато. Пєнсіонний афєріст.

 

Жінка зникає в під’їзді.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка. Ну, навіщо так? Це – правда. Візьми, хоч, візитку, зателефонуєш. 

 

Дражний якусь мить тримає візитку, відпускає двері, вони зачиняються. Дражний понуро стоїть, опустивши руку з візиткою. Пенсіонерки ще наблизилися до нього. Старий, що підійшов з усіма, махає рукою, чемчикує в іншу сторону. Двері під’їзду відчиняються, Віра висмикує візитку і зникає, з гуркітом зачинивши двері. До під’їзду підходять пенсіонерки та юна помічниця Дражного.

 

ДРАЖНИЙ

(усміхаючись)

А за моладіж ще даведеться пабаротись.

 

СТАРІ

(одночасно)

Та яка вона молодьож? Пустоцвіт. Вже й розвелася. А то й не раз.

Хамка, не здоровкається ніколи!

Ніколи не віталися вони! І мамаша її така ж.

А хто це така?

Гєша, то шо ж ти на мої пісьма не відповідаєш?

Люби з тринадцятої внучка, Загороднюк, покойної.

Люби? Це мера дочка чи шо?

Мерова, мерова, а кого ж.

Ніколи вони по-людськи.

Нічо-нічо, ше їм віділються наші сльози.

Розберіться з ними, Герман Федорович!

Дівчина, вийди з нірвани, записуй!

Мер же ж помер, на том тижні?

Шо, правда? А чого я не знаю?

Ой, горечко, мер помер. А хто ж тепер?

І шо, нікролог був? Шось я не бачила.

То це вона одна вже.

Хіба одна? Мама ше ж є, профура та.

А шо, мер правда вмер, Герман Федорович?

 

Дражний виглядає спокійним,  слухає все це, киваючи і дивлячись то на одну, то на іншу стару.

 

ДРАЖНИЙ

Так, мер памер.

 

Старі затихають, скорбно зітхають.

 

СТАРИЙ (З/К)

Всі там будем. Главне – шоб целіком.

 

Знову з’явився старий, що стояв перед цим з іншими. Дражний і жінки дивляться на нього.

 

ДРАЖНИЙ

Я вже забув, ким я маю бути.

 

Старі дивляться на Дражного, знову починають галдіти.

 

СТАРІ

(одночасно)

То ви ж, все-таки, ви ті кодові замки нам зробите?

… (повторють все те ж, що й біля першого під’їзду, з невеликими варіаціями)

 

 

ІНТ. КВАРТИРА БЄЬОЗКІНА – ПЕРЕДПОКІЙ – ДЕНЬ

 

Бєрьозкін перевіряє кишені куртки, щось згадує, йде в кімнату. На підлозі рюкзак з речами, на ньому чоловічий пляжний капелюх. Чутно грюкання, лайка. Бєрьозкін повертається з пістолетом в руці, в який вставляє набої, ховає його за пояс під светр. Дзвонить мобільний, він приймає дзвінок.

 

БЄРЬОЗКІН

Прівєтулі… Зая, тільки тебе вспомнив… Канєшно, заїду. Мож, даже, щас... Канєшно. Всьо, жди.

 (вимикає телефон)

Ше одна дура. Чо мені так не везе? Дура на дурі. Ладно, шо,  кутіть. Заслужений отпуск.

(гигикає)

Нє, ну дача в Ялті – це я, канєшно, загнав. Повірила, тупіца, еЛГеБеТе-подрядчіца.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ВІРИ – ВАННА КІМНАТА – ДЕНЬ

 

Заплакана Віра вмивається перед давно не митим, забризканим дзеркалом, одночасно спілкується по гучному зв’язку з подругою.

 

ПОДРУГА (З/К)

Успокойся, давай, Прошка. Ти ж вєчно всьо накрутиш, чого нема і чого не нада.

 

Віра шмаркається.

 

ВІРА

(плаксиво)

Так обідно, просто. А ти кажеш: ніщій – не профєсія. А шо?! Три лімона в чужі руки! А мені тіки сльози і воспальонні разговори з тобою. Він мені тоді, як, - помниш? - машину розбила, двінацить штук нада було. Він мені не дав – сказав, шо нема. Так больно, до сіх пор. Нема в нього. А тут ше це. Три лімона! Оце наложилось, і в прогрєсію. Я себе чуствую якимось битим піксєльом: всьо біле, а я одна тут – чорна точка, блін, сіротка бесхозна.

 

 Віра втирається рушником.

 

ПОДРУГА (З/К)

Так, всьо, Прошка, завязуй з цим самокупанієм в соплях. Шо конкрєтно цей мужик тобі сказав? Як його там?

 

ВІРА

Гєра, блін. Дядя Гєра, тьотя Ширка і їх синок Какосік. Сказав, шо ше шось таке є єсть. Ше одна транзітна кучка.

 

Віра розглядає своє лице, знаходить прищик на підборідді, давить.

 

ПОДРУГА (З/К)

То це він по дєлу, чи так – до твої паучихи подкатує?

 

ВІРА

Не начинай ці свої влажності. Откуда я знаю, подкатує він чи розкатує. Блін, Пупирка, надавила, із-за тебе! Біляші в лаваші!

 

Віра шукає щось в тумбі біля дзеркала.

 

ПОДРУГА (З/К)

Надавила вже?! Прошка, устріца, скільки раз тобі казала не давити, шалашовка?!

 

ВІРА

Не кричи на мене! Тоже мені – вождь могучий! Сама шалашовка. Труси постірай.

 

ПОДРУГА (З/К)

Я без трусів. Вєрка, іди на ту квартіру. А єслі там точно щось є, як цей твій Гєрич каже?

 

 

ІНТ. КАБІНЕТ НАЧАЛЬНИКА ПОЛІЦІЇ – ДЕНЬ

 

Кабінет, схожий на будуар – яскраві оксамитові гардини та меблі, бронзові та гіпсові скульптури, порцеляновий годинник, пейзажі в золочених рамах, кришталеві світильники, претензійний стіл для засідань та барочний робочий стіл з зеленої обивки кріслом. Все гармонічне в своїй вульгарності.

За столом засідань сидять Турчак і Саша. За робочим столом - лощений підтягнутий самовпевнений чоловік у «з голочки» формі майора поліції, НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ (43). Відкинувшись у кріслі, він грається золотавим ножем для відкривання листів.

 

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

Кажеш, Квадрат вас відсік. Позорніки, да?

(підсміюється)

Я зрозумів. Так, ну ви з ними все одно на огляд їдете до Слєпцова, шукати якогось хєра в стогу сіна. Цього я їм не віддам.

 

Турчак вовтузиться у кріслі. Начальник цвиркає, як наче щось застрягло в зубах.

 

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

Шось «Ермітаж» зіпсувався. Оленина, наче як з корови. Страшно, Ігорьок?

 

ТУРЧАК

Ні, Віктор Михайлович, як би, ні. Просто, Квадрат.

 

Начальник ковиряє в зубах зубочисткою, цвиркає.

 

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

(ковиряючись у зубах)

Як би, як би… А що Квадрат? Там Київ має підтягнутися, різний.

(цвиркає, чистить зуби ниткою)

У нас же резонанс, ясно, так? То будете з цими іншими колегами по цеху, якщо їх можна так назвати. Олександр і ковтне, цей Соломонович наш, Квадрат. Але, якщо щось, палки вставляє – навіть, якщо це вам подобається – дзвоните. Зрозуміло? І я буду за вас боротися, до останнього вашого трупа.

(спльовує щось, чистить ниткою)

Ясно? Дотримання ваших прав – це мій святий обов’язок. А то щось Квадрат велику силу став брати, нездорову силу. Ще сильним стане. Не можна так в моєму місті. Зрозуміло вам, панове поліцаї?

 

САША

Так точно. Дозвольте виконувати?

 

ТУРЧАК

Віктор Михайлович, а якщо, як би, щось знайдемо, як бути?

 

Начальник дивиться на Турчака.

 

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

Ти тоді одразу прокидайся, Ігорьок. І взагалі, вчись у Осипенка: так точно, дозвольте виконувати. І цього тобі з головою стане, на всю твою тормознуту кар’єру. Все, дівчатка, вільні. Хоча, які ви дівчатка?

 

Саша стримує сміх, Турчак зосереджений, залишають кімнату. Начальник набирає номер в мобільному.

 

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

(в телефон)

Перевів?

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ВІРИ – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

Забита претензійними меблями кімната. Всі ящики висунуті, на підлозі під ним маса вивернутих паперів, речей, всілякого мотлоху. Дверцята шаф та тумб теж відчинені і речі з них теж вивернуті на пдлогу. Віра шукає щось в металевій коробці від печива, розглядаючи те, що дістає. Одночасно вона їсть котлету, яку тримає в руці, і розмовляє по гучному зв’язку з подругою.

 

ПОДРУГА (З/К)

Шо, є?.. Прошка, чо ти мовчиш?!

 

ВІРА

Бо я тобі не стрімерша. Нема. Для таких, як ти, мочалок, особєнно.

 

ПОДРУГА (З/К)

Шукай, Прошка! І ти овца, якщо не бачиш, що Турчак до тебе в руки йде. Ти ж сама казала, шо жаліла.

 

ВІРА

Я жаліла? Блін, ти шо, вобщє? Про цього добрячка несносного.  Було б що жаліти. Тоже мені, рицарь, Альоша Попович. Ростом не вишов, Гагарін, шоб я за нього жаліла. Ну, може й жаліла. Пока ногті не обрізала. І що тепер?

 

ПОДРУГА (З/К)

Матрас, не будь стєрвой. Не хочеш, то мене познаком. Хоть одне шось в жизні нормальне зробиш.

 

ВІРА

А як же, познакомлю. Занімай, за мясом в касу. Облізеш.

 

ПОДРУГА (З/К)

Не барзєй там, Прошка, поживи ше трошки.    

 

ВІРА

Мєрзкий ужас, а-а!

 

Віра кидає на підлогу коробку, з якої все вивалюється на підлогу. В тому числі й щось схоже на мишу.

 

ПОДРУГА (З/К)

Шо там таке?! Свою дєтску фотку нашла?  

 

ВІРА

Твій Інтсраграм открила. 

 

Віра бере з купи зв’язку ключів.

 

ВІРА

Я нашла. А Турчака можеш собі забрати. Я з ним на разних частотах. А ти від його нитья хоть узнаєш, шо таке угризєнія совісті. Всьо, не цілую – ти зуби не чистила. Пока.

 

Віра швидко вимикає телефон, доїдає котлету і, шукаючи, об що витерти руку від неї, витирає об якусь річ з тих, що вивалені на підлогу. Прихопивши сумку, вона йде з квартири.

 

 

ТРЕТЯ СЕРІЯ

 

НАТ. БУДИНОК СЛЄПЦОВА – ДВІР - ДЕНЬ

 

На лавці в глибині двору сидить Дражний, говорить по телефону. Поряд з ним, спершись на палицю, сидить з закритими очима старющий сухий чоловік.

 

ДРАЖНИЙ

(в телефон)

Називайте мене просто – Одинокий вовк.

 

Через двір щвидко йде, збиваючись на біг, Віра. Дражний спокійно дивиться на неї.

 

ДРАЖНИЙ

(в телефон)

Ні, це не громадська думка, це човен дурнів. І припини, нарешті, зображати з себе федерацію народів Харчославу. Все, пока.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА СЛЄПЦОВА – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

Квартира – приправлене холостяцькою недбалістю, застигле в часі проявлення підзньорадянського шику: румунські та німецькі меблі та портьєри, японська техніка, коври, кришталь на стелі, столі та тумбах, картини. Дисонує з цим старенька сірувата прялка в кутку. Дві стіни наглухо заповнені книгами на стелажах. Стоси книг також на підлозі, диванах, інших меблях.

Відчиняються вхідні двері, заходить Віра. Вона кидає на тумбу в передпокої сумку, яка падає на підлогу. Жінка на ходу знімає пуховик, шапку, так же недбало кидає їх на диван і вони теж сповзають на підлогу. Віра оглядається, йде з кімнати в іншу.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА СЛЄПЦОВА – КАБІНЕТ - ДЕНЬ

 

Віра входить до кабінету, де книг ще більше - всі чотири стіни з заповненими ними стелажами, майже вся підлога, з «коридорчиком» до столу, сам робочий стіл, диван, тахта. Багато книг у зв’язках. Віра швидко продивляється корінці книг, кривиться.

 

ВІРА

Стільки всякого шлака натаскав. Розвів бібліосфєру. І де його тут шукати?

 

Віра незадоволено зітхає, починає пошуки зі столу – піднімає лампу, дивиться на її дно, абажур падає, жінка підіймає його, нервово примощує на місце.

 

ВІРА

(плаксиво)

Чого я вобщє должна це робити? З сєйфа взяли – отдайте наслєдніці. Шо за жизнь? - одні анонси. Всі дєфєкти міра мені. Де ти їх сховав, блін, папаша?!

 

 

ІНТ. АВТО БЄРЬОЗКІНА – ВУЛИЦЯ МІСТА - ДЕНЬ

 

Бєрьозкін веде авто тихою вулицею міста, говорить телефоном.

 

БЄРЬОЗКІН

(в телефон, монотонно)

Взяв, канєшно… Взяв… Тоже взяв… Я поняв, да… Канєшно, обізатєльно.

(відкидає телефон)

Як ти достала. Королєва ЖеКеГе. От чого мені по жизні сплошні дури попадают? Де ці тонкі, де ці ізящні? Де я не там ставку зробив? Макс. Так, стоп, Палич! Про тебе-то я й забув. А зря.

 

Бєрьозкін різко, порушуючи правила, розвертає авто, на що йому сигнялять, їде в протилежну сторону.

 

 

ІНТ. ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ ВІДДІЛОК – КАБІНЕТ ТУРЧАКА - ДЕНЬ

 

Турчак стоїть перед столом, залихвацько барабанить пальцями, вагається, набирає номер на мобільному.

 

ВІРА (З/К)

Ти ше шо хотів, мальчик? Поісковік-затєйнік.

 

ТУРЧАК

(в телефон)

Вір, привіт ще раз. Це Ігор Турчак.

 

ВІРА (З/К)

Ти тормоз, а не Турчак. Ти в мене записаний. Хоч знати, як?

 

ТУРЧАК

(в телефон, радісно)

Ну, як би…

 

ВІРА (З/К)

Нє, не «як би». Сто баксів, якшо хочеш узнати. Кажи, шо забув? Бистріше тіки, в мене гості.

 

Турчак сідає на стіл. Почає активно хитати ногою, чого сам, напевно, не помічає.

 

ТУРЧАК

(в телефон)

Гості, Вір? То ти, як би, зайнята, не можеш зараз?

 

 

ІНТ. КВАРТИРА СЛЄПЦОВА – КАБІНЕТ - ДЕНЬ

 

Віра, з телефоном біля вуха, стоїть перед одним зі стелажів. Обличчя жінки виражає спантеличеність від об’єму задачі і нерозуміння, як їй діяти.

 

ВІРА

(в телефон)

Секрєтарша каже, шо можу. Бистро, тільки, пока я положитєльно настроєна. Шо хотів, я спитала.

(розчаровано оглядаючи, під ніс)

Який триндєц. От де воно?

 

Віра виймає з полиці книгу, витрушує її, дивиться на стелажі. Відмовляється від ідеї.

 

ТУРЧАК (З/К)

Вір, я хотів тобі, як би, сказати…

 

Жінка розмірено ходить кімнатою, накручую на пальці вільної руки волосся.

 

ВІРА

(в телефон)

Тіло-хотіло. Турчак, якшо всіх находять в капусті, то тебе – в квашеній. Кажи уже, нудоїд.

(грайливо)

Шо, опять допрос?

 

Віра розглядає якусь книгу на полиці, витягує її.

 

 

ІНТ. ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ ВІДДІЛОК – КАБІНЕТ ТУРЧАКА - ДЕНЬ

 

Турчак виглядає невпевненим, тре щоку.

 

ТУРЧАК

 (в телефон)

Вір, не знаю, як би, я хотів...

 

ВІРА (З/К)

(спокійно)

Який ти нудний. Якщо замуж, то бистріше – є другі кандідати.

 

ТУРЧАК

(в телефон, радісно)

Вєр, ти що, сєрйозно?

 

ВІРА (З/К)

Канєшно. Але момєнт упущєн - було сєрйозно, тепер вже позно. Нє, то я сьо так же і не поняла, чо ти мені звониш, Турчак? Битсро, пока я щас душевна ше. Кажи.

 

ТУРЧАК

(одними губами)

То скажи. Виходь за ме…

(в телефон, випалює)

Ми… ми з обшуком готові, ну, до вас, до Якова, до Палича, тобто… Як би.

(одними губами, б’є себе по лобі)

Позорнік.

 

Турчак розчарований в собі, замахується вдарити по столу, та не робить цього.

 

ВІРА (З/К)

(роздратовано)

А, Турчак, то ти - казліна. І, вобще, достали ви мене! Ви там всі абалдєлі?! З прокуратури дзвонять, з еСБеУ дзвонять, з якихось бюро дурацких, з варти якоїсь дебільної, - шо за варта? - ще звідкись, ти тепер. Ви придурки, вам нема чим занятись?! Женщина покоя шукає, уміротворєнія, абсолюта.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА СЛЄПЦОВА – КУХНЯ - ДЕНЬ

 

Віра все з тим же виразом розпачу оглядає тумби кухонного гарнітуру.

 

ВІРА

Що це в тебе гупає?

(весело)

Ти шо там, знов б’єш себе по голові, псіх? Малиш Кантузій.

 

ТУРЧАК (З/К)

Ні, з чого ти взяла? Я вже цим, як би…

 

ВІРА

Як би! Ти больнічний. Смєсь пінгвіна з вазєліном. Блін, десять років, Турчак! Триндєц. Ти вобщє не змінився. Аутв стєпєні аута. Всьо такий же мамин малютка - возмутітєль настольного лісу.

 

Віра тут же перемикає на інший виклик.

 

 ВІРА

(в розпачі)

Ти ше шо хочеш, Пупира?! Я вобщє не знаю, що тут робити, на цьому книжному кладбіщі!

 

ПОДРУГА (З/К)

Так, Прошка, ану, успокоїлась! Бо щас заміню тебе кимось.

 

ВІРА

Всьо, розпаковую послєдню надєжду.

 

ПОДРУГА (З/К)

Успокоїлась! Гіпнотік!

(умиротворяючи)

Розслабилась, вдох, видох, застила. Бачок унітазу і під ванною. Пішла, дивишся, потом звониш.

 

Віра дійсно миттєво заспокоюється, швидко і впевненою йде до вбиральні.

 

 

ІНТ. ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ ВІДДІЛОК – КАБІНЕТ ТУРЧАКА – ДЕНЬ

 

Турчак стоїть перед столом, водить по ньому пальцем, говорить по мобільному.

 

ТУРЧАК

(в телефон)

Вір, ну я. як би, змінився. Чесно. Вибач, а ти можеш, як би, сказати точніше, хто дзвонив і як ви домовилися?.. Алло.

 (дивиться на телефон)

От кому я говорю?.  

(набирає, в телефон)

Зайнято. Шо ти за дебіл, Турчак?!

 

Турчак ховає телефон, замахується, але лише приставляє до лоба кулак, похмуро шукає щось на столі, нервово перебирає папери, серед яких і якісний, виконаний ручкою портрет Віри.

 

САША (З/К)

(з-за дверей)

Гюльчатай, відкрий ліфчик.

 

ДІВЧИНА (З/К)

(з-за дверей)

Осипенко, а по картохі з ноги не хочеш?!

 

Чутно, як в коридорі за дверима сміється Саша. В кабінет заглядає чоловік в формі, ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ (30).

 

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ

Ігор, Лисовенка не бачив?

 

ТУРЧАК

Ні. В кладовій подивись.

 

САША (З/К)

Одійди, іди працюй!

 

Поліцейський, невдоволено озирнувшись, зникає. В дверях з’являється темношкірий Саша.

 

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ

Ігорьок, срочно їдем до мера на квартіру. Папа сказав.

 

ТУРЧАК

Вже?

 

 

ІНТ. ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ ВІДДІЛОК – КОРИДОР – ДЕНЬ

 

Турчак, Саша і двоє молодих поліціянтів у формі біжать коридором. Турчак виглядає змученим.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА СЛЄПЦОВА – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

Спокійна Віра одягає пуховик, одночасно говорить телефоном, що лежить на підлозі.

 

ПОДРУГА (З/К)

Ти маладєц, Прошка. Чула? Я таких маладців тільки в кіно бачила. За Нобєлєвску прємію, обично, дают. Ти всьо зробила, як треба. Ти супер, ти звєзда, ти Антарес лучєзарний. Так, тепер дивишся, шоб нічо не забула і забираєшся звідте. Всьо, йдеш. 

 

Віра оглядає кімнату, виходить, перед цим футбольнувши телефон в коридор.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА СЛЄПЦОВА – КОРИДОР - ДЕНЬ

 

Віра нахиляється за сумкою, але, одразу ж присідає, зав’язує на черевикові шнурівку.  Телефон поруч на підлозі.

 

ПОДРУГА (З/К)

Не спіши, всьо роби уважно.

 

Віра оглядається навколо, затримує погляд десь під стелею.

 

ВІРА

Так, всьо, Пупирка, надоїа! В мене вже повні вуха твої езотерічєской премудрості. Єлєна Блаватска братьїв Стругацких. Пока. Я тобі пізніше позвоню, якшо соізволю.

 

Віра вимикає телефон, йде на кухню. Повертається з табуретом, ставить його під антресоллю над частиною коридору на кухню, стає на нього, відкриває дверцята, від чого мало не падає. На антресолі нагромадження мотлоху, який Віра поспіхом зсовує в сторону.

 

ВІРА

Чо ти все це не викинув, марксіст доісториічєский? А, того й не викнув, шо... Антарєс лучєзарний!

 

Віра щось відставляє й засовує руку в антресоль, підтягує рукав, засовує руку глибше, пчихає і… дикувато витріщає очі. Задоволено усміхаючись, вона тужиться щось дістати і, нарешті, дістає - витягає невеликий згорток в чорному поліетилені. Віра розгортає його й, повна радості, дістає з нього п’ять пачок стодоларових купюр, паперовий пакет і конверт. Паперовий пакет тут же падає на підлогу.

 

ВІРА

Клас! Канєшно, пора вже. А то, одной слюной ситий не будеш. Скільки це? Блін!

(гигикає)

Пять… пядісят тисяч!

(радісно пищить)

Ой, тихо. Мамочки, мамочки, мамочки. Пядісят тися! А-а-а-а! Так, спокойно, рицарі, остаємся в доспєхах. Б-у-у, малишка!

 

Та емоції, певно, сильніші: Віра сміється, стрибає на табуреті навшпиньках, знову мало не падає, хапається за антресолю,  від чого не втримує гроші і всі п’ять пачок падають на підлогу. Жінка дивиться на гроші, на конверт, який залишився в руці, кладе його в кишеню і знову засовує руку в схованку. 

 

ВІРА

Отак от, значить, папочка, - ти, оказується, не просто, а з двойним дном. Глубінний, блін, олігарх.

(радісно)

Є! Ше щось!

 

 

НАТ. БУДИНОК – ДВІР - ДЕНЬ

 

В дворі п’ятиповерхівки, сусідньої з будинком Слєпцова паркується авто Бєрьозкіна. Бєрьозкін виходить, оглядається, йде до будинку Слєпцова. Видно, як в глибині двору Дражний допомагає встати старому з палицею, через що, певно, не бачить, як Бєрьозкін заходить до під’їзду Слєпцова.

 

 

НАТ. БУДИНОК СЛЄПЦОВА – ДВІР - ДЕНЬ

 

Дражний веде під руку від лавки, де вони сиділи, старого з паличкою. В Дражного дзвонить телефон, він прикладає слухавку до вуха, та тут же старий загнутою ручкою палиці притягує його руку з телефоном вниз. Дражний дивиться на старого, погляд якого сердитий, навіть жорстокий.

 

СТАРИЙ

(крізь зуби)

Тобі партія довірила, двурушник. Перетерти б тебе через класове сито.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА СЛЄПЦОВА – КОРИДОР – ДЕНЬ

 

Віра так глибоко засунула руку в шпарину, шо вже стоїть на табуреті на одній нозі. Знову мало не падає, хапається на антресолі за дерев’яний ящик, – стару посилку, певно, важку, – який від цього зсовується і затискає руку жінки в схованці. Віра скрикує від болю. Звучить вхідний замок, що відчиняється. Віра злякано дивиться на двері. Бадьоро входить Бєрьозкін, який не одразу помічає жінку. Віра полегшено зітхає, але тут же знову напружується.

 

ВІРА

Ти шо тут робиш, абразіна?!

 

БЄРЬОЗКІН

О, Вєруня! І ти тут. Гадиш опять. Є там шось?

 

Бєрьозкін йде до Віри.

 

ВІРА

Я спитала, чого ти сюда пришов, Вирвіглазкін?! І звідки в тебе ключ от мої собствєнності?!

 

БЄРЬОЗКІН

Кричиш? Та ти вже всьо знайшла. Ну ти геній, Вєруня. А ти чо там, зависла? Перезагрузись.

 

Бєрьозкін підіймає з підлоги гроші.

 

ВІРА

Положи на мєсто, казліна! І поможи мені руку витягнути, пока ти не в комі.

 

Чоловік задоволено потрясає грошами, підіймає поліетиленовий пакет, завертає їх, ховає в кишеню куртки.

 

БЄРЬОЗКІН

Вєрунька, остав ці прєдрассудки.

 

ВІРА

Придурок, положи гроші, я сказала! Це дєньги мафії!

 

БЄРЬОЗКІН

Не кричи. Щас же набіжать, завісніки, ділитись придеця.  То ти, шо, застряла? Помогти, да? Допоможіть!

 

ВІРА

Ше іздєваєця! Всьл, тебе порішат! На шпроти поріжут тупим ножом!

 

БЄРЬОЗКІН

Бач, Вєруня, такому мурав’єду, як ти, ніхто не хоче  помагати. Ти сама виновата. Цей твій характєрєц, скажу я тобі.

 

Бєрьозкін гигикає, підймає паперовий пакет, заглядає в нього.

 

БЄРЬОЗКІН

Інтєрєснєнько.  

 

В пакеті виявилися ізраїльські паспорти – внутрішній та для подорожей. Бєрьозкін розглядає їх.

 

ВІРА

Що там таке? Показав бистро!

 

БЄРЬОЗКІН

Та, кров у тебе помінялась. Поздравляю.

(читає)

Моше Даян. Нє? Нє.

(сміється, читає)

Слєповіч Хєрцл... Хєрцль, навєрно, чи Гєрцль. Не знаю. 

 

ВІРА

Це паспорт?

 

БЄРЬОЗКІН

Да. Громадянина Ізраєля  Сліповіча Хєрцля чи Гєрцля.

(сміється)

Він же Яков Павлович Слєпцов. Він же Поткін, він же Боткін, він же Бєлкін. Нє, Палич хароший був, без шуток.  Але, я угараю. Гєрцль Сліпович. З цьой вашой фамілійой я ше не знаком.

 

 

ВІРА

Ти брешеш.

 

БЄРЬОЗКІН

Сліпович Гєрцль із Біробіджана. Ше й візітка - журналіст «Біробіджанен Штерн».

 

Бєрьозкін показує відитку, заливається сміхом. Віра дивиться недовірливо.

 

ВІРА

Урод, шо ти брешеш!

 

БЄРЬОЗКІН

Сєрйозно, Вєрка. Ось його фотка.

 

Чоловік показує жінці розкритий паспорт.

 

ВІРА

Гєрцен! Блін. Шо за день?!

 

БЄРЬОЗКІН

(сміючись)

Який Гєрцен, Гєрцель. Вже і глазки пробалувала?

 

ВІРА

Та плєвать. Ше осталося узнати, що він був гєй. Поможи руку витянути, скатіна!

 

Бєрьозкін регоче.

 

ВІРА

Чо ти ржеш? Не смішно. Больно мені. В мене боль, остра, тянуща.

 

Чоловік падає на коліна від реготу.

 

БЄРЬОЗКІН

(сміючись)

Оце, моща. Ну, Палич.

 

ВІРА

Ти шо, больний, Падбєрьозкін?  

 

БЄРЬОЗКІН

(серйозно)

Так, не начинай, Анфіса.

 

ВІРА

Поможи гад. І остав мою сумку, вона колєкционна.

 

Віра махає ногою в сторону чоловіка, який копирсається в її сумці.

 

БЄРЬОЗКІН

Не махай, роги не виростуть. Всьо, Вєрка, ваша кіска брита… пардон, ваша карта бита.

 

ВІРА

Поможи, ублюдок! Ну, Максімчик, прошу! Больно ж.

 

Бєрьозкін встає, йде до виходу.

 

БЄРЬОЗКІН

Нє, Вєрка, я не можу, це вже міжнародний вопрос. Сліпович. Нє, ти шо. Ти ще скажи потрахатись. Нє, я не ріскну, Вєрунь. Сама понімаєш, це вже другий уровєнь зовсім – дважди више моїх сил. Чуже подданство. Куда? Нє. І паспорта краще перепрятати.

 

Чоловік ховає паспорти в кишеню куртки.

 

ВІРА

(ниє)

Верни гроші і поможи, будь ласочка, Максімушка.

 

Бєрьозкін зі співчуттям дивиться на Віру, підморгує їй.

 

БЄРЬОЗКІН

Не можу, Вєрунюшка, піду. Мене там гарні женщіни ждуть. А я обізатєльний.

 

ВІРА

Всьо, Бєрьозкін, тобі кінець. Кабаки на твоїй могилі посажу і не буду їх собирати, нехай гниють.

 

Бєрьозкін зітхає, відчиняє замок.

 

ВІРА

(плачучи)

Верни гроші. Ну, пожалуста. Мені за квартиру кредіт нада закрити і долг за машину. Ти людина чи хто?

 

Бєрьозкін виглядає серйозним, сповненим співчуття.

 

БЄРЬОЗКІН

Що, правда, Вєрка?

 

ВІРА

Да!

 

БЄРЬОЗКІН

Шо ж ти зразу не сказала? Я не знав.

 

Бєрьозкін повертається до сумки жінки, дістає з кишені і кладе в неї згорток в чорному поліетилені. Віра посміхається. 

 

БЄРЬОЗКІН

Вєрка, я, чесно, не знав, шо в тебе так всьо неустроєно. Чесно.

 

Чоловік йде до дверей, відчиняє замок.

 

ВІРА

Спасіба, Максік. Поможи руку, так больно.

 

БЄРЬОЗКІН

Верунь, зараз поліція прийде. Ти хочеш, шоб ми з тобою по груповій статті тут зашли. Ти викрутишся, ти ж вмієш. А я? Опасно, Вєрунька. Не можу. Ізвіні, пока.

 

ВІРА

Ну, ладно, пока. Спасіба.

 

Бєрьозкін залишає квартиру. Віра намагається звільнити защімлену руку. Бєрьозкін знову заглядає в квартиру.

 

БЄРЬОЗКІН

Вєрунь, але, якшо лишнє найдеш шось,- ну, бакси там, євро, акції, біткойни – ти звони, мені ж тоже гроші треба. Ми ж рідні, як ні як. Бивших, як то кажуть, не буває.

 

ВІРА

Добре. Вибач, що накричала.

 

БЄРЬОЗКІН

Нічо, всьо нормально, Вєрунь. Пока, держись.

 

ВІРА

Пока, Макс.

 

Бєрьозкін зачиняє двері. Віра, розчулившись, стоїть на табуреті з встромленою по лікоть в антресоль рукою.

 

 

НАТ. БУДИНОК СЛЄПЦОВА - ДЕНЬ

 

Перед під’їздом Слєпцова Дражний закривається руками від озлобленого старого, з яким сидів на лавці. Той б’є його палицею.

 

СТАРИЙ

От так, от так, контра. Попутчиком прикинувся?

 

Із під’їзду виходить задоволений Бєрьозкін. Дражний здивовано дивиться на нього, в той час, як старий продовжує його лупцювати.

 

БЄРЬОЗКІН

Жителям Гулябада. Добрий день, пановє. Пенсіонерів б’єте, Герман Федорович? А я знав шо ви цим закончите.

 

Бєрьозкин усміхається, йде. У Дражного ходить в сторони нижня щелепа.  

 

ДРАЖНИЙ

Ти що тут забув?!

Старий втратив інтерес до Дражного, чемчикує до під’їзду.

 

БЄРЬОЗКІН

(озирається)

Ви мені, Герман Федорович? По господарським питанням -рубєроїд відклєївся. Всього доброго, вибачайте, спішу – новий визов.

 

Бєрьозкін усміхається, йде до авта. Дражний швидко заходить  до під’їзду, куди вже встиг зайти старий. Чутно звуки ударів палицею.

 

СТАРИЙ (З/К)

Ах ти, Гєшка, зараза! По парадним сцяти, паразіт?!

 

 

ІНТ. КВАРТИРА СЛЄПЦОВА – КОРИДОР - ДЕНЬ

 

Віра стоїть на табуретці й все ще намагається звільнити затиснуту руку. В її сумці на підлозі дзвонить телефон. Повільно привідчиняються двері, в квартиру заглядає Дражний.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка.

 

Дражний швидко заходить.

 

ВІРА

(плаче)

Ше ви тут, дядя Дракула?! Шо ви всі тут ходите, кровосісі?! Поможіть мені, бистро!

 

 

НАТ. БУДИНОК СЛЄПЦОВА – ДВІР - ДЕНЬ

 

До будинку Слєпцова рухається колонна чоловік з тридцяти – чоловіки, жінки - представники силових відомств з різноманітними наліпками на спинах та рукавах курток та жилетів: СБУ, ПОЛІЦІЯ, ПРОКУРАТУРА, ДБР, НАБУ, САП, БЕБ і ще якісь інші незрозумілі абревіатури. На початку колонни йдуть поважні і горделиві, напевно, керівники слідчих групп, які розмовляють між собою та по телефонах. Серед них є й Квадрат. Останній, щасливий, повертаючи голову то туди, то сюди, слухаючи коллег з інших відомств, активно ставить у блокнот відмітки. 

Всередині колонни йде різноманіття вальяжності, нахабності та самовпевненості. Там же йдуть і Турчак та темношкірий Саша, Бородюк та Цілуйко. Замикають колонну рискаючі очима та пересмикуючі плечима юнаки з інструментальними чемоданами, сумками та просто інструментом у руках – «болгарками», перфораторами, кувалдами, ломами, «монтировками». Метрах в ста від колонни врозвалочку рухається група з молодиків в однаковій бордовій формі, схожій на спортивні костюми з великими наліпками «МУНІЦІПАЛЬНА ВАРТА» вздовж всього правого рукава.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ДРАЖНОГО – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

Кімната зі стильним оздобленням та меблями. Дражний замотує зап’ястя Віри еластичним бинтом. Жінка дивиться на нього оцінюючи, лагідно усміхається.

 

ВІРА

Вродє, як забота, а так пріятно.

 

ДРАЖНИЙ

Тимчасово, Вєрочка. Потім до лікаря заїдемо.

 

ВІРА

Сволоч така, Дєрєвяшкін, обманув, як в перший раз. Чого я така дура довєрчіва?

 

ДРАЖНИЙ

Ти не винна, Вєрочка. Це цей виродок. Нічого, все поправимо. Якщо ти тут знайшла, то, значить, ще є. Знайдемо, обов’язково.

 

ВІРА

Да, знайдем, канєшно. Під газєтою. Уже ж знайшла, в руках держала!

(плаксиво)

В мене стільки долгів. А там пядісят тисяч було! Шо за фігня, вобщє? Не жизнь, а Тітанік на перемотці. Бєрьозкін, парадокс.

 

ДРАЖНИЙ

Все поправимо, Так, Вєрочка, з рукою: ти впала, нога підвернулася. Ні, ще нога, важко… Просто впала,  поранила руку. Добре? Ментам. Тільки, якщо спитають, сама не кажи.

 

ВІРА

Харашо. Ви такий нєжний. Мені так цього не хватає.

 

Віра шмигає носом, дивляться з Дражним одне на одного. Дражний, напевно, має намір щось сказати. Чути тупотіння в під’їзді. Дражний прокашлюється.

 

ДРАЖНИЙ

Це вони. Вєрочка, головне – спокій.

 

 

НАТ. БУДИНОК СЛЄПЦОВА - ДЕНЬ

 

Більша частина колонни вже в під’їзді, інші чоловіки помаленьку заходять до нього. З під’їзду, проштовхуючись проти течії, виходить чоловік в чорній формі і починає активно махати руками, показуючи, щоб більше не заходили,  через що чоловіки з інструментом в кінці колонни невдоволено розходяться по двору. Окремі з них одразу вмикають «болгарки» і починають різати якісь опори,  парканчики та труби перед будинком. Інші з них ломом та кувалдою вже довбуть побілений шмат граніту, інші – такий же побілений шматок бетонного блоку що лежать перед вїздом у двір. Решта просто сідають «на корти». В цей час чоловіки в бордовій формі, муніціпальна варта, пристроївшись «на кортах» на лавках за столом в глибині двору активно грають в карти.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – ПЕРЕДПОКІЙ - ДЕНЬ

 

Простенька квартира. Бєрьозкін стоїть, обіймає й цілує білявку. Це одна з його коханок - ЖАННА (27).

 

ЖАННА (З/К)

(грайливо)

Такий голодний, ненаситний. Котя.

 

Чоловік відпускає жінку, яка дуже схожа на його дружину, але з іншою зачіскою та виглядає дещо молодшою. Бєрьозкін скидає на підлогу куртку, яка злегка гупає. Чоловік не звертає на це увагу, захоплений пристрастю, бере дівчину на руки, несе до кімнати.

 

ЖАННА (З/К)

Ну, зразу? Котя! А море?!

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – КІМНАТА - ДЕНЬ

 

Бєрьозкін кладе дівчину на ліжко, починає активно роздягати, вона пручається.

 

БЄРЬОЗКІН

Пупс, нікуди те море не дінеться, вмєстє з волнами. Давай, щас бистренько, а потом…

 

ЖАННА

Котя! Ну-у, я обіжуся.

 

Дівчина відштовхує чоловіка. Бєрьозкін ледь стримує себе.

 

БЄРЬОЗКІН

Блін, Жанка! Ладно. Куда ти хочеш?

 

ЖАННА

(з захопленням)

Шо, даже так?

 

Радісна Жанна сідає. Бєрьозкін роздягається сам.

 

БЄРЬОЗКІН

В Егіпет?

 

ЖАННА

Не іздєвайся. Нє, точно? Шо, правда, коть?! Макс!

(весело, задоволено)

Ти мене з ума зводиш. Ти такий класний, я так тебя люблю.

 

БЄРЬОЗКІН

Покажи, як.

 

Бєрьозкін знову активно береться роздягати дівчину, цілує. Дівчина театрально стогне та закушує губу, тягне чоловіка за пояс брюк до себе.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА СЛЄПЦОВА – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

Кімната повна силовиків, що зайняті оглядом: одні беруть зі стелажів і перелистують книжки, інші – перевернувши, витрушують їх, треті – читають, ще якісь заглядають за та під меблі, під килим, в світильники та під них. Хтось простукує стіни і проводить інші симуляції професійної роботи. Окрема група знімає на телефони та фотографує на фотоапарати з велетенськими об’єктивами. По кімнаті розходжує Квадрат, шкіриться, киває, одну за одною ставить в блокнот відмітки.

 

КВАДРАТ

(задоволено)

Позорніки.

 

До кімнати швидко заходить бадьора, але зі зневажливим виразом обличчя Віра, відчиняє шафку, на яку вказує один з чоловіків. Тут же цю шафку наввипередки беруться перевіряти одразу декілька силовіків. Той, що просив її відчинити, залишається лишнім. Квадрат, зіщулившись, слідкує за Вірою, приставив ручку до нотатника в очікуванні.

В великому м’якому кріслі посеред кімнати спить старий з палицею – той самий, що бив Дражного. Дражний сидить поряд з ним на стільці, з нудьгою дивиться на Турчака, що стоїть перед ним з книгою в руці.

 

ТУРЧАК

(Дражному)

І я, як би, зрозумів, що логістика – це зовсім не моє. Ну, і… А тут я, як би, в своїй стихії.

 

Дражний киває, зітхає, дивиться на наручний годинник. Насмішливо зиркнувши на Турчака, Квадрат залишає цю «стихію» йде з кімнати. Одразу ж, як він виходить, в кімнаті з’являється Бородюк, а за ним -  темношкірий Саша. Останній підходить до Турчака.

 

САША

(на вухо Турчаку)

Нічого тут нема. Квадрат, бачив, лютує? Вже другий блокнот поміняв. Кстаті, Ігорьок, Вєра Яківна – шикарна бабєц. Зря ти її в того воділи не відбив. Прикольна. Ржачна така. Подарок просто. І мордочка норм, і фігура. Та і, вобщє.

 

Турчак витарщається, збирається щось сказати, та в кімнату саме заходить Віра.

 

ВІРА

(весело)

Сашка, можна тебе? Турчак, шо с ліцом?

 

Саша усміхається, швидко йде до жінки, вони разом виходять. Турчак шокований, відкладає книгу й робить крок йти за ними. В кріслі прокинувся старий, сильно стукає палицею об бідлогу, оглядає кімнату з-під лоба. Всі озираються на нього, як на непотріб. Проте, виглядає дідуган досить зловіще.

 

СТАРИЙ

(крізь зуби)

Це в Яшки три мільйони знайдено? Валюти? Суспільної власності? Що ж, підведемо. Тепер Магаданом не обійдеться. Вища ступінь соціальної відповідальності! Викорінити нещадно. Під розстріл. Через півгодини. Я сам допитаю.

 

ДРАЖНИЙ

Дядя Андрєй, він помер, серце.

 

СТАРИЙ

(плямкає)

Значить, пізніше допитаю.

 

Старий знову стукає палицею, причмокує й закриває очі.

 

БОРОДЮК

Забойний старікан.

 

ДРАЖНИЙ

Так, Андрій Андріїч – старий, що треба. Горенич, не чули? А дарма. Колега ваш, легендарна особистість – прокурором був за совків. Його всі боялися.

 

БОРОДЮК

Я б тож злякався, жосткач такий, аж кишки захололи.

 

ТУРЧАК

І що, як би… розстрілював?

 

Турчак озадачений. Бородюк з повагою дивиться на старого. Інші оперативники теж зацікавилися старим.

 

ДРАЖНИЙ

Точно не знаю, але, ті часи застав.

 

БОРОДЮК

Да, ото мєтоди були, научні.

 

Бородюк нахиляється біля старого, робить селфі.

 

КВАДРАТ (З/К)

Бородюк, ти що, здурів?

 

Бородюк злякано оглядається. Біля нього знівідкуди з’являється його керівник.

 

БОРОДЮК

То ж, лєгєнда, Олександр Соломонович. Я виключно для себе – мамі показати, історія.

 

КВАДРАТ

Мене сфотографуй.

 

Оперативник присідає біля крісла зі старим, Бородюк фотогруфує їх. Тут же фотографування стає массовим. Квадрат невдоволено дивиться на колег, хитає головою.

 

КВАДРАТ

Позорніки.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – КІМНАТА - ДЕНЬ

 

Бєрьозкін лежить в ліжку з телепультом в руці та з цигаркою в зубах. Він вибирає на телевізорі фільм зі списку онлайн-сервісу. В кімнату заходить Жанна в халаті.

 

ЖАННА

Котя, я не поняла? Ти обіщав!

 

Бєрьозкін потягується, усміхається.

 

БЄРЬОЗКІН

Пупс, іди сюда.

 

ЖАННА

Котя, нє! Блін, вєчно ти дуриш. Всьо, я не буду з тобой. От, уходь. Давай, я не хочу з тобою. Ну, вєчно, вєчно, привєчно дуриш!

 

БЄРЬОЗКІН

Пупс, ну чо ти начинаєш? Я ж сказав, шо їдем. Просто, перекур.

 

ЖАННА

Ти сказочнік.

 

БЄРЬОЗКІН

Я сказочний. Вибирай отель, який хоч. Єгіпєт? Пожалуста. Одним махом – косточка із рукава. Фіть.

 

Жанна недовірдиво дивиться на Бєрьозкіна.

 

ЖАННА

Я не пойму – ти іздєваєшся чи сєрйозно?

(усміхається, довірливо)

Сєрйозно?

 

Жанна радісно стрибає на колінах на постіль в ногах чоловіка.

 

БЄРЬОЗКІН

Канєшно, пупс. Іди сюда.

 

Жанна грайливо посміхається, задумавшись, прикушує пальчик.

 

ЖАННА

Нє! Ти оплатиш отель, а тоді буде. Да, так! А тоді буде.

(серйозно)

Всьо.

 

ІНТ. КВАРТИРА СЛЄПЦОВА – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

Дражний стоїть посеред кімнати, розмовляє по телефону. Навколо роблять вигляд, що щось шукають, при цьому, очевидно, уважно слухаючи, що говорить Дражний, правоохоронці. Дражний смакує ситуацію.

 

ДРАЖНИЙ

Ну, ти ж розумів, що це викличе, і ти викликав… Звичайно… Так, так. Але ж, це лише половина жарту… Така.

(сміється)

А друга половина – це випираюче за цим твоїм жартом бажання твого міністерства піти на панель…

(оглядає усміхнених оперитивників)

Що? Думай, як це згладити… Дякую. Тримайся.

(вимикає телефон)

От, стихія, а не міністр.

 

Дражний підносить до рота цигарку, тут же руки протягують декілька запалених запальничок – ексклюзивних, срібних, золотих, з каменями.

 

КВАДРАТ (З/К)

Позорніки.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА СЛЄПЦОВА – КОРИДОР - ДЕНЬ

 

Віра стоїть біля стіни в коридорі, вона схвильована. В дверях з вітальні з’являється Дражний і подає жінці знаки, щоб вона йшла до кімнати. Повз них туди-сюди ходять силовики, яких, все ж, вже значно поменшало.

 

ДРАЖНИЙ

(вдавано)

Вєрочка, болить? Потрібно пов’язку змінити.

 

ТУРЧАК (З/К)

Як би, болить, Вір?

 

ВІРА

(Турчаку)

Ниє, тебе напоминає. Шось тут жарко. Я вже красна, як дєвочка, смущонна краснухою.

 

ТУРЧАК

Жарко, Вір?

 

Турчак стоїть на тубереті перед відчиненою антресоллю, озирнувся на Віру.

 

ВІРА

Отстань, Турчак. Не задавай женских вопросів. І бистріше вже давайте, я устала од цьой вашой експропріациї.

 

Турчак зітхає, заглядає на антресоль, відсовує речі. Віра йде в кімнату.

 

ТУРЧАК

Я колись падав з такої антресолі – у бабусі, в схованки грали. Заліз туди…

(гигикає)

Нічого, як би, не зломав, на щастя, але шрам залишився, ось.

 

Турчак розвертається, щоб показати шрам, напевно, Вірі. Коридором саме проходить Цілуйко, який з нерозумінням дивиться на Турчака.

 

ЦІЛУЙКО

А мені тойво нашо? Мінти, бляха.

(сміючись, колезі)

Якусь вавку мені показува.

 

Інший молодий силовик, з нашивкою з незрозумілою абревіатурою, до якого звернувся Цілуйко, насмішливо дивиться на Турчака. Останній, збентежений, повертається до огляду антресолі.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА СЛЄПЦОВА – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

В кімнаті залишилося чоловік сім-вісім силовиків різних відомств. Серед них і Квадрат, що все ще ставить відмітки у блокнот, та Бородюк, що стоїть за плечем керівника і заглядає в блокнот. Поменшало в кімнаті і книжок, картин, ваз, елементів декору, техніки. Дражний стоїть біля старого з паличкою в кріслі, читає в телефоні, поставивши коліно на стілець. Віра, сміючись, розмовляє з Сашою.

 

БОРОДЮК

Нічого немає, Олександр Соломонович. Може, підемо? Ніхто нічого.

 

Квадрат рохкає своїм фірмовим смішком.

 

КВАДРАТ

Позорніки. Ні, Бородюк. Подивись під прялкою.

 

Есбеушник ручкою вказує на прялку в кутку кімнати.

 

СИЛОВИКИ

Та там нічого немає, ми вже дивилися.

Клоуни, блін.

Це не професійно.

З апломбом, поняв.

Ковбої, ковбої, чуєш, агєнти.

 

Бородюк злякано і не розуміючи дивиться на керівника. Силовики інших відомств відкрито насміхаються над есбеушниками.

 

КВАДРАТ

Бородюк.

 

 БОРОДЮК

Вибачте, де, Олександр Соломонович?

(дивиться на прялку)

А, я зрозумів. Виконую. Цілуйко, забери машинку!

 

В кімнату влітає Цілуйко й швидко відставляє в сторону прялку, на яку йому бородою вказує Бородюк. Квадрат підходить, різко присідає, вдаряє ручкою по декільком паркетинам, гострим кінцем підчіпляє одну з них. Та легко піддаєтья. Квадрат виймає її і встає зі спокійним достоїнством, насолоджуючись, як всі уважно дивляться на нього. Бородюк одразу ж змінює начальника, виймає ще декілька паркетин і засунувши руку в шпарину, шось нащупує, переможно усміхається.

 

БОРОДЮК

Є, Олександр Соломонович!

 

Бородюк дістає зі схованки сіруватий пластиковий пакунок розміром з цеглину. Навколо стовпилися силовики, яких в кімнаті побільшало. Тут же до кімнати, невідомо звідки, ще і ще заходять правоохоронці.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА СЛЄПЦОВА – КОРИДОР - ДЕНЬ

 

В коридорі, крім Турчака на табуреті під відчиненою антресоллю, нікого немає. Турчак тримає в руках невеличкий паперовий згорток, оглядається, розпаковує згорток. В ньому «травка».  

 

ЦІЛУЙКО (З/К)

А то воно шо тово за гроші? Хвунти?

 

Турчак зминає згорток й ховає до внутрішньої кишені. З вітальні доносяться вигуки захоплення та здивування.

 

ДРАЖНИЙ (З/К)

Дерев’яні, рублі. Знахідочка.

 

Турчак знову оглядається, зачиняє антресоль.

 

КВАДРАТ(З/К)

П’ятдесят тисяч радянських карбованців і золоті прикраси вагою… Приблизно кілограм двісті грамів.

 

Турчак злазить з табурета, відставляє його в сторону.

 

БОРОДЮК (З/К)

Оце ви мастєрски, Олександр Соломонович.

 

Схвильований Турчак, потерши груди там, куди положив згорток з наркотиками, йде до вітальні.

 

ТУРЧАК (З/К)

Щось, як би, знайшли?

 

Коридором до виходу з квартири проходить хлопець в бордовій уніформі з вип’яченим пузом дещо квадратної форми, яке він притримує знизу. Він зкоса дивиться на кімнату, в яку зайшов турчак, швидко залишає квартиру.

 

 

ЧЕТВЕРТА СЕРІЯ

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА - ДЕНЬ

 

Бєрьозкін щось шукає в ящику старенької стінки. Жанна сидить за ноутбуком, захоплено розглядаючи готелі.

 

ЖАННА

Коть, може, всьо-таки, пять звьозд? Тут такі класні, тєматічєскі всякі.

 

БЄРЬОЗКІН

Ого, пупс, в тебе губи роздуваються - і без подкачки. Ну, ладно, нехай буде пять.

 

ЖАННА

(радісно)

Котька!

 

БЄРЬОЗКІН

Жанка, шось я його тут не бачу.

 

Жанна дивиться в комп’ютер, Бєрьозкін йде з кімнати.

 

ЖАННА

(дивлячись в комп’ютер)

Я ж сказала, шо сама знайду. Чо ти вобщє туди поліз?

 

 

НАТ. БУДИНОК СЛЄПЦОВА – ДЕНЬ

 

Турчак та Саша стоять на тротуарі біля під’їзду Слєпцова. Двір майже пустий, видно лише дві знімальні групи, в глибині двору, що беруть інтерв’ю у представників силових відомств. Поряд горделиво проходить Квадрат, за яким слідують Бородюк та Цілуйко.

 

ТУРЧАК

Якісна робота, колеги.

 

САША

Красавєц, тьозка. Рєспєкт.

 

Оперативник СБУ реагує на це лише своїм фірмовим смішком. Бородюк вказує Цілуйку на Турчака і Сашу.

 

БОРОДЮК

Що це за громадяни, Цілуйко?

 

ЦІЛУЙКО

Це цевойні… Шерлог Холмз та його дохтор.

 

Бородюк, Цілуйко та їх керівник сміються. Останній – гомерично.

 

САША

(есбеушникам)

Та ладно. Буде і на нашій вулиці продуктова ярмарка.

(Турчаку, тихо)

Вєра Яківна підглядає із-за шторки. Може підем до неї – кавича поп’єм?

 

Турчак показово повертається спиною до вікна, де Віра справді дивиться у двір, ледь відслонивши занавіску.

 

ТУРЧАК

Я, доречі, там «травку» знайшов, коробок. І, вона Вєрина.

 

САША

Да? Шо, правда, Ігорь?

 

ТУРЧАК

В неї, як би, з цим проблеми були, а, може, і зараз є.

 

САША

Облом. Да, по ходу, всі дороги ведуть до завісімості. А я вже думав з нею замутить. Нє, харашо, а то ше зірвусь. Турчак, а ти – ломаєш. Сбилась така магістраль. Шо, пішли. Чи шо ми тут?

 

Турчак бере під руку Сашу, йдуть.

 

ТУРЧАК

(Турчаку, тихо)

Ти з Коновалом їзжай, а я, як би, ще потруся.

 

САША

(весело)

А-а, то ти сам до неї підеш! Потрешся. Ага. Ну ти красавела. Про дурь назвиздів?! Ігорьок, дивись, не отравись просроченими бажаннями.

 

ТУРЧАК

Саш, ти про роботу, як би, можеш думати, хоч трохи? Я нічого не назвиздів, як ти кажеш.

(хлопає по грудях)

Тут. Коробок, я ж сказав. Вона з Дражним щось мутить. Щось тут в них, як би… щось, щось воно в них не так.

 

САША

(весело)

З Дражним? Зфіглі? Нє. Он він, кстаті, інтерв’ю уже дає. Коли він встигає? Оце, живчик.

 

В дворі сусіднього будинку стоїть знімальна група - дівчина з мікрофоном і оператор - та Дражний, який щось говорить на камеру.

 

 

НАТ. БУДИНОК – ДЕНЬ

 

Дражний дає інтерв’ю знімальній групі телеканалу.

 

ДРАЖНИЙ

І виконаючій абов’язки мера Харчєслава пані Наздрєвській я б рекамендував ни в народні депутати висуватися, а гатуватися на нари. Мені відома, і про це я папередив неабхідні органи, що там, в цьому кублі, в харчєславському міськвиканкомі, міськрадє, ша в них там робиться – хто там карупцію арганізовує, хто, як і скільки бере. Всіх главарів і виканавців. І нам відомі всі факти і всі ці, відверта скажима, паразіти, що п’ють астанні соки з грамади нам відомі. І я, наша партія, наша каманда даведемо цю справу да кінця: всі карупціонери, вся ця мафія сидітиме. Даречі, ці обшуки, які сєгодні в Харчєславі на має прахання праводять слідчі органи, в том числі й з Кієва, вани як раз па цих карупційних справах. Так що, пані Наздрєвська і ваше злачинне угрупування, начувайтеся – ми йдемо да вас. Я, взагалі, жалкую, - не вдалося це в свій час правести заканадавчо, - жалкую, що в нас не така система баратьби з цим злом, як в Китаї. А то б, ці діячі Магаданом, як та кажуть, не абійшлися б – атримали б вищу ступінь саціальнаї відпавідальнасті. Пацікавтеся, хто не знає, що це таке. Але, як би там не було, ми всі разом, - наша партія, я, наша каманда – ми все адно переможема цю карупційну гідру. В першу чергу на нашему окрузі, ну, і па всій країні. Дякую.

 

Журналістка ховає мікрофон, оператор опускає камеру.

 

ДРАЖНИЙ

Це ж ввечері вже буде, так?

 

ЖУРНАЛІСТКА

Так, в вечірніх. У вас же взавтра ще сюжет - в цьому пакеті, що ви оплатили.   

 

ДРАЖНИЙ

Так, так, Марина казала. Дякую. До побачення.

(тисне руку оператору)

Дякую, до завтра.

 

Телевізійники і Дражний розходяться. Дражний озирається, – туди, де в його кінці йдуть Турчак і Саша, -  йде до свого будинку.

 

 

НАТ. БУДИНОК СЛЄПЦОВА – ДЕНЬ

 

Турчак і Саша заходять за вугол будинку.

 

САША

(весело)

Та ти просто Оттело, Ігорьок. Признайся.

 

ТУРЧАК

Саш, це ти Отелло.

 

САША

Ігорьок, ти тоже расіст!

 

ТУРЧАК

Саш, припини. В них якісь спільні інтереси. І з рукою в неї, як би, щось не те, що вона каже.

 

САША

Біонічєский протез?

 

ТУРЧАК

Саш, перестань. Тут інше. Тут в них, як би, щось… зось в них тут.

 

САША

Гуд, Ігорьок, дивись сам, розбирайся сам, рішай сам. В мене ше робота.

 

Тиснуть руки, Саша йде до авто, біля якого стоїть молодий поліціянт, який, в захваті висунувши язика, грається йо-йо.

 

ТУРЧАК

Саш, до Папи без мене не йди!

 

Турчак дістає телефон, відкриває Телеграм, читає коментарі в каналі «Харчослав-антикор».

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – ВАННА КІМНАТА – ДЕНЬ

 

Бєрьозкін сидить на кахелі, засунувши руку в технічне віконце під ванною. Перед ним на куртці лежить невеличка пачечка, тисячі на дві-три, доларів. Стук в двері.

 

ЖАННА (З/К)

Ти чув, коть?

 

БЄРЬОЗКІН

(невдоволено)

Шо?

 

Бєрьозкін виймає руку, закриває лючок.

 

ЖАННА

Два варіанта нічо такі нашла. Відкрий.

 

Чоловік бере гроші з куртки, складає їх навпіл, ховає в кишеню брюк.

 

БЄРЬОЗКІН

Я вже вихожу.

 

Бєрьозкін бере куртку, встає, натискає кнопку зливу на бачку, бризкає освіжувачем, оглядає лючок під ванною,  відчиняє двері.  

 

ЖАННА (З\К)

(сміючись)

Ти шо, коть, для цього куртку одіваєш?

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – КОРИДОР - ДЕНЬ

 

Бєрьозкін виходить до Жанни.

 

БЄРЬОЗКІН

Молнію рємонтірував - чого врємєні пропадати.

 

Чоловік береться обіймати коханку.

 

ЖАННА

Фу, коть, ти руки не помив!

 

Бєрьозкін, невдоволено гиркає, впихує дівчині в руки куртку, повертається до ванної.

 

БЄРЬОЗКІН (З/К)

Шо ти казала, шось?

 

Жанна обмацує кишені куртки, йде до вішалки. Жанна вішає куртку, розглядає себе в дзеркалі.

 

ЖАННА  

На компі покажу. Слухай, а я правда на твою корову стаю похожа. Кошмар, котя!

 

 

ІНТ. КВАРТИРА СЛЄПЦОВА – КОРИДОР - ДЕНЬ

 

Віра, волочачи за собою куртку, одягнену в один рукав, метушливо вбігає в коридор з вітальні, говорить телефоном.

 

ВІРА

(в телефон)

Да, представ,- дєвочка, воспітана пріложеніями. Так і шо мені робити, міс?.. Він? Ну, як – нормально, вродє. Вобщє, прикольний. Такий ше, бодрєнький, і нєжний такий...

 

Віра повертається в кімнату.

 

ВІРА (З/К)

Шо значит «бути не чєку»? Про шо ти говориш?.. Це не хтонь, це – хрєнь… Канєшно, поторгуюсь. Я ж не з інстітута благородних поні…

 

Віра повертається до коридору вже з сумкою, яку несе криво, через що з неї щось випадає.

 

ВІРА

Блін, опя-а-ать…

(присідає, в телефон)

Ой, це ти не вмієш! Тоже мені, експєрт: знесла курочка яєчко, в ломбард…

 

Жінка сердито складає речі до сумки.

 

ВІРА

(в телефон)

Ага. Ну і скільки обично беруть?.. Триціть? Чо так багато? Це де таке?.. В яком ше фільмі, кіноманя?! «Піісят оттєнків слабоумія», рєжісьора Селфі-Палкіна? В фільмі, каже. Жертва, блін, кадра... Так, всьо понятно з тобою. Давай, пока… Канєшно, позвоню, дамочка.

(вимикає телефон)

Триціть процентів. А фюзєляж не трісне?

 

Віра встає, одягає інший рукав, кинувши для цього сумку, забирає сумку, залишає квартиру, добряче гупнувши дверима.

 

 

НАТ. БУДИНОК СЛЄПЦОВА – ДЕНЬ

 

Турчак, задоволено пише щось на телефоні, відправляє в Телеграм-канал і вздовж стіни будинку йде до під’їзду Слєпцова, декілька разів заглядаючи в телефон.

 

 

ІНТ. ПІД’ЇЗД СЛЄПЦОВА - ДЕНЬ

 

Віра стоїть на площадці перед дверима до квартири, швидко поправляє розпірхане волосся. Двері відчиняє симпатична стильна жінка, МАРИНА (28), консультант Дражного.

 

ВІРА

Здрастє.

 

МАРИНА

Добрий день. Ви, напевно, помилились.

 

Марина швидко оглядає Віру, яка встала, приставивши руку до боку.

 

ВІРА

Я? Нє, канєшно. Чо це, вдруг? Мене дядя Гєра просив зайти, я з ним тільки що говорила. В нас з ним плотна связь. Це ви, вобщє, хто?

 

Марина усміхається, широко відчиняє двері.

 

МАРИНА

Заходьте, будь ласка. Я Марина, помічниця Германа.

 

Чути, як внизу спрацював сигнал відкривання дверей з домофоном. Віра заходить в квартиру, Марина, закотивши очі, зачиняє двері. Чути неспішні кроки на сходах.

 

ВІРА (З/К)

(саркастично)

А я – Вєра, дочка мера.

 

МАРИНА (З/К)

(саркастично)

Я знаю, Віра, мені надзвичайно приємно. Проходьте, Герман зараз буде.

 

На поверх, щось активно набираючи в телефоні, підіймається Турчак.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – КІМНАТА – ДЕНЬ

 

Бєрьозкін сидить за столом і переглядає на ноутбуці фото та опис готелю. Внизу, в нього між ногами сидить Жанна, голова якої ритмічно рухається. Жанна зупиняється.

 

ЖАННА

Макс, я вхляла вже!

 

БЄРЬОЗКІН

Я тоже вхляв ці отелі вибирати. Давай, давай, пупс, вже почті.

 

Бєрьозкін прихиляє голову дівчини до себе, вона робить декілька рухів.

 

ЖАННА

Максік, дуже часто. Мені нравиться, канєшно, але ж не так часто.

 

Чоловік знову прихиляє до себе голову Жанни. Вона ж відхиляється.

 

БЄРЬОЗКІН

Пупс, це для ума полєзно. Учоні недавно доказали: якшо рєдко заніматися, то тупієш. Научний факт.

 

ЖАННА

Да? Та ти брехло. Брітанскі учоні, да? Ага.

 

Бєрьозкін дивиться на неї, усміхається.

 

БЄРЬОЗКІН

Так, ладно. Мені цей понравився.

 

Жанна дивиться на екран, куди вказує коханець.

 

ЖАННА

Котька, мені тоже він понравився! І предоплата не треба.

 

БЄРЬОЗКІН

Тоді, броніруй.

 

Бєрьозкін встає, защібає брюки, Жанна бере його за бедра.

 

ЖАННА

Ти шо, більше не хочеш?

 

БЄРЬОЗКІН

Потом. Мені зараз по ділам там нада. А ти броніруй і вєщі збирай.

 

ЖАННА

Котька, так класно, курорт!

 

Жанна тут же з захопленням сідає за комп’ютер. Бєрьозкін дивиться на неї, насміщливо хитає головою, йде з кімнати.

 

БЄРЬОЗКІН (З/К)

І паспорт же найди. Всьо, я ушов, пока.

 

ЖАННА

Ага, пока.

 

Дівчина активнао зайнята оформленням і не повертається до чоловіка. Чути, як хлопнули двері.

 

ЖАННА

Для ума полєзно, канєшно. Шось по тобі не видно.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ДРАЖНОГО – ВІТАЛЬНЯ – ДЕНЬ

 

Віра сидить на шкіряному дивані. Поряд з неї аби як кинуті пуховик, шапка та сумка. Підходить Марина, бере пуховик та шапку.

 

МАРИНА

Я повішу. Щось вип’єте – кава, чай, сік, компот, молоко, вода, гриб?

 

Марина виходить з кімнати. Віра, розмахуючи рукою, розмірковує.

 

ВІРА

Гриб?! Шо за гриб?! Чай! Нє, кофе! Хотя, нє, давайте чай, а то, можу не заснути потом! Чи зараз засну.

 

 

ІНТ. ПІД’ЇЗД СЛЄПІОВА – ДЕНЬ

 

Турчак стоїть біля дверей в квартиру Дражного, приклавши до дверей старенький радянський розкладний стаканчик, до якого він приклався вухом. Певно, нічого не чуючи, він приклається вухом вже безпосередньо до дверей, відхиляється, складає стаканчик, невдоволено, йде до сходів.

 

ТУРЧАК

Вічно придумаєш щось.

 

ВІРА (З/К)

Так, а дядя Гєра де? Чи я пришла ждати?

 

Турчак зітхає, понуро спускається сходами вниз.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ДРАЖНОГО – ВІТАЛЬНЯ – ДЕНЬ

 

Марина входить в кімнату з собакою – хортом.

 

МАРИНА

Герман? Нічого не можу сказати. Десь у справах, зараз буде.

 

ВІРА

А ви… Яка собачка! Можна погладити рукою?

 

Марина показує, що можна спробувати. Віра протягує до собаки руку, та починає гарчати, Віра лякається.

 

МАРИНА

Тесак! Дивно, зазвичай він привітний до людей. Шампанське, вино, коньяк, віскі, текіла, абсент? Чи пиво?

 

ВІРА

Мені? Шампанске, канєшно. Мене собаки, вобщє-то, люблять. І я їх. Це шось вона порчена… Тєсак – це клічка? Це він, чи шо ,чи вона? Ага, точно – він. А дядь Гєра охотнік? Це ж охотніча? Чи це закос під дворянство?

 

Марина насмішливо мугикає.

 

МАРИНА

Можливо. Але це не точно.

 

ВІРА

Не точно. Збито шось, якшо не точно.

 

Віра шукає щось в сумці, дістає телефон.

 

МАРИНА

Він не брав телефон. А перекусити щось? Бутреброди з бринзою, вермішель з яйцем, гречка з тефтелею?

 

ВІРА

Ви шутите,да? Нє, таке? Ну, якщо таке, тоді… Гречка, з тєфтєльою… Ну, давайте з тєфтєльою. Макарони з пєрловкою і салат «Прєжній». Оце мєню, звьозди Мішлєн зішлись.   

 

Марина набирає текст в телефоні.

 

МАРИНА

Шампанське, тефтеля з гречкою, чай. Все. Очікуйте.

 

На Марининому телефоні щось коротке дзенькає.

 

ВІРА

А, це якась мультіварка у вас така, що з телефона можна управляти? 

 

Марина насмішливо киває. Собака починає гавкати й, виляючи хвостом, біжить до балкону, звідки доноситься якесь грюкання.

 

МАРИНА

А ось і Герман… Федорович.

 

Жінки підходять до балкону, Марина відчиняє його двері і вони мовчки дивляться, як Дражний, тримаючись за раму осклення балкону, стоячи однієї ногою на стільці, іншу перекидає ззовні – з вулиці. Пес, поставивши лапи на хазяїна і цим заважаючи, радісно гавкає.

 

 

НАТ. БУДИНОК СЛЄПЦОВА – ЗАДНІЙ ДВІР – ДЕНЬ

 

Турчак виходить із-за будинку й, оглядаючи його, йде вздовж дорогою, яка відділяє п’ятиповерхівку від приватного сектору. Чоловік зупиняється під одним з рядів балконів, дивиться на третій поверх – все зачинено, нічого не рухається. Турчак знизує плечима і засмучений йде геть.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ДРАЖНОГО – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

Дражний, в класичних брюках та сорочці, з хустинкою на шиї. Марина допомагає йому одягти домашній халат. Дражний гладить радісного пса.

 

ВІРА

Дядь Гєра, а чо ви через двері не зашли? В мене ж ключ. Чи ви домушнік на пєнсії?

 

Марина знімає з голови Дражного жмут павутиння, показує Дражному.

 

ДРАЖНИЙ

(Марині)

Ноздрєвській на нову перуку.

(Вірі)

Вєрочка, вони ж, - органи, - могли камер наставити в під’їзді. Сама розумієш. Та, справа не в цьому. Дивись, що я там знайшов.

 

Дражний дістає з кишені брюк невеличкий продовгуватий чорний записник, протягує його Вірі. Марина, іронісно усміхнувшись, виходить з кімнати.

 

ВІРА

Це шо, історія Харчослава в мікрокартінках? А, чи це той блокнот, шо той страшний есбеушнік в ньому шось писав?

 

ДРАЖНИЙ

Ні, Вєрочка, це... Дівчатка, а ви, доречі, познайомилися?

 

ВІРА

Познакомились, до дружби в костях.

 

ДРАЖНИЙ

Марина?!

 

Віра листає записник без особливого інтересу, невдоволено кривиться.

 

МАРИНА (З/К)

Познайомилися, все нормально!

 

ВІРА

То шо це за блокнот, дядь Гєра?

 

ДРАЖНЫЙ

Мариночка, каву зроби!

(Вірі, бере блокнот)

Вєрочка, це дещо дуже цікаве.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – ДЕНЬ

 

Перехрестя вулиць в спальному районі. Турчак підходить до перехрестя і тут же перед ним зупиняється автомобіль з ляхтарем з шашечками на даху. Турчак сідає в авто.

 

 

ІНТ. ТАКСІ - ДЕНЬ

 

За кермом сидить Кувалда. Таксист уважно дивиться, як Турчак защібає ремінь безпеки.

 

ТАКСИСТ

Це ти другий за місяць, шо оце замотується. Ше якась турістка припадочна сьодні була.

 

ТУРЧАК

Давно не бачились.

 

Турчак усміхається, тиснуть руки, авто рушає.

 

ТАКСИСТ

Точно, смотря по настроєнію. А ти всьо в роботі, в роботі, Іванич.

 

ТУРЧАК

Як би, таке життя, дядь Сєрьожа.

 

ТАКСИСТ

Тяжке, навєрно.

 

ТУРЧАК

Ну, як би… Шо там, про сєйф з мерії чути?

 

ТАКСИСТ

Це ти в мене питашєш, Іванич? Ти ж там допроси вів, з Квадратом.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – ДЕНЬ

 

Авто їде жвавою широкою вулицею. На стіні довгого цегляного паркану один за одним наклеєні з десяток величезних політичних реклам – Дражного, жінок, чоловіків – з прізвищами і дивакуватими, а іноді відверто смішними слоганами, палітрами, дизайном.

 

ТУРЧАК (З/К)

Нє, я серйозно, дядь Сєрьож.

 

ТАКСИСТ (З/К)

Шо три мільйона нашли: зєлєнь, євріки, злоті. Одна з інфарктом, п’ятеро в больнічці - Квадрат красавчик.

 

Один з плакатів - з жінкою, софтографованою таким незадачливим чином, що тінь, що падає їй на щоку та підборіддя, створює на її обличчі видимість бороди. На цьому останньому плакаті підписи «Елеонора НОЗДРЕВСЬКА. ВСЕ НАЙКРАЩЕ ДЛЯ ВСІХ».

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ДРАЖНОГО – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

Кисла Віра з бокалом шампанського в руці нудиться на дивані, відпиває. Чорний записник непотрібом лежить поряд з нею.

 

ДРАЖНИЙ (З/К)

Я їм влаштую фонтан.

 

В кімнату заходить Дражний, теж з бокалом, проте вже порожнім.

 

ДРАЖНИЙ

Подивилась, Вєрочка?

 

ВІРА

То шо це таке? Тіки, давайте без саспенса, дядя Гєра. В мене нєрви. По дєлу давайте, шоб аж торкнуло.

 

Чоловік йде до столу, бере пляшку шампанського, наповнює бокал, підливає Вірі.

 

ДРАЖНИЙ

Хе-хе. Тут, Вєрочка, спішити не можна. Це - важлива книга, книга знань. Дивно, що вони – ці, з органів, її не помітили. Вірніше, не дивно, коли серед них, - скільки їх там було? - лише одному взагалі вдалося щось знайти.

 

ВІРА

Есбеушніку? Він мене допрашував, кстаті, в білом домі. Такий злобний, як росомаха в плєну у аватара. Так, а, шо тут важне? Якісь букви, цифри. Голєма будем создавати? Чи це шифр якийсь? Сєйфа?!

 

Віра з захопленням знову бере до рук записник, Дражний дещо розчаровано дивиться на неї.  

 

ДРАЖНИЙ

Ні, Вєрочка. Ну, добре.

(відпиває)

Це, Вєрочка, чорна бухгалтерія.

 

ВІРА

Це вона так виглядить? Скіки чула, ні разу не бачила.

(дивиться на обкладинку)

Правда, чорна.

(щось розуміючи)

То це шо, папина? І тут всьо записано, що і скількі він? Шалман-капкан.

 

Віра з захоплення береться за чорний блокнот. Дражний радісно киває, допиває шампанське.

 

ДРАЖНИЙ

Життя налагоджується. Правда, Вєрочка?

 

ВІРА

Да. Тільки щас його обізатєльно шось іспортить. Якась петрушка з плєсєнью окажеця в моїй кастрюлі черепахового супа.

 

 

ІНТ. ТАКСІ – ДЕНЬ

 

Кувалда сердито веде авто, що їде центральною вулицею – за вікном видно безліч вивісок і вітрин. Турчак сидить поряд.

 

ТАКСИСТ

(сердито)

Шо ж «так», Іванич? Оце шо таке?

 

Таксист показує Турчаку шрам на щоці.  

 

ТУРЧАК

Дядь Сєрьож, вам, як би, не надоїло? Вже все місто знає. Воно вже сниться.

 

ТАКСИСТ

Ну і розкажи сон. Розказуй.

 

ТУРЧАК

 (насмішливо)

Троє міліціонерів…

 

ТАКСИСТ

Мусорів. Тобі смішно?  Зараз висажу, Іванич.

 

ТУРЧАК

Дядь Сєрьож, ви знущаєтесь.

 

ТАКСИСТ

А як? Не можете знайти - страдайте. Ну? Я висажу, Іванич, не шучу. Ше й обратно завезу.

 

ТУРЧАК

Добре.

(монотонно)

Троє мусорів побили вас дубінкою, від чого ви мало не померли.

(емоційно)

Зараз такого, як би, вже немає, дядь Сєрьож.

 

ТАКСИСТ

Не свисти. Дальше.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ДРАЖНОГО – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

До кімнати заглядає Марина.

 

МАРИНА

Борди готові.

 

ДРАЖНИЙ

Чудово, заїдемо по дорозі. Дозволь, Вєрочка.

 

Дражний бере у Віри записник. Та підіймається, стає біля чоловіка. Марина усміхається, залишає їх.

 

ВІРА

(пошепки)

А Марина ця твоя, вона шо, з нами буде? Вона, по-моєму, з мене іздєваєця. Предложила мені гречку з тєфтєльою. Я ж не з Бобруйска.

 

ДРАЖНИЙ

Марина тефтелю? Мариночка! Ти чому знущаєшся над Вєрочкою?!

 

ВІРА

Шо ви робите?! Якийсь кіллєр виходного дня.

 

Дражний посміхається Вірі.

 

МАРИНА (З/К)

Я не знущаюсь! З чого вона взяла?!

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, Мариночка не знущається. Тобі здалося, все добре. Вона хороша і дуже потрібна. Давай ще піділлю.

 

Дражний підливає, Віра відпиває вина.

 

 

ІНТ. ТАКСІ – ДЕНЬ

 

Кувалда веде авто, проте, більше насмішливо дивиться на Турчака, аніж на дорогу. Останній весь час чухає лоба.

 

ТУРЧАК

(гуде, емоційно)

Винних не знайдено і не покарано. Я вам вже, як би, сто разів казав, що я не знаю, хто це були. Ніхто, як би, не знає.Взагалі. Хіба б я вам не розповів, якби, як би, щось було?

 

ТАКСИСТ

Ой, хтів би ти їх найти, іщєйка. Нє, Іванич, всьо-таки, старіки твої, навєрно, праві, і професію тобі нада міняти, срочно. Я ж як кому скажу, шо ти в мене консультіруєшся на полном сєрьйозі - ніхто не вірить.

 

ТУРЧАК

Дядь Сєрьож, ви шо, про мене комусь розказуєте?!

 

ТАКСИСТ

Канєшно, Іванич. Я ж не твій освєдомітел. Я - аналітік, консультант, інфоекспєрт. Та й, всьо равно всі думають, шо це шутка.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ДРАЖНОГО – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

Дражний сидить за столом, щось переписує на листок з блокноту. Віра сидить в кріслі, хитро мружачись, дивиться на Дражного.

 

ВІРА

Вона твоя любовніца, да?

(грайливо)

А-а, спутнік-распутнік!

 

Дражний не реагує, переглядає записник.

 

ДРАЖНИЙ

Мариночка, ти моя коханка?!

 

ВІРА

Блін, дядя Гапон! Провокатор-пєрєсмєшнік.

 

Дражний задоволено усміхається.

 

МАРИНА (З/К)

Я твоя канцелярія, бухгалтерія і виробничий відділ. І ти для мене дуже старий.

 

ВІРА

Нічо ти не старий, вінтажний.

 

ДРАЖНИЙ

Марина, я не старий, падлюка! Дякую, Вєрочка, вибач за це.

(Марині)

Зараза!

 

МАРИНА (З/К)

Гойдалки о п’ятій!

 

ДРАЖНИЙ

Почув!

(Вірі)

І я тут є.

 

Дражний вказує на букву на сторнці записника, Віра висмикує блокнот в нього з рук.

 

ДРАЖНИЙ

Гехе, тому що, Вєрочка, моє повне ім’я – Германаріх.

 

ВІРА

Шо, сєрьйозно? Це шо, наслєдіє якесь чи мама на папу обідилась?

 

ДРАЖНИЙ

Ой, Вєрочка, що сказати. Просто... А ця дата –

(вказує)

це день мого народження.

(хмикає, ображено)

Він, значить, Яша, в росхідну частину і подарунки записував. Оце вже, Вєрочка, дійсно образа.

(зітхає)

Такий ти, значить, друг був, Яша, Яшка.

 

Віра зі співчуттям дивиться на засмученого, відстороненого Дражного, гладить його по руці, той усміхається їй.

 

ВІРА

Будем вмєсте в списку. Він мене тоже не в ту графу поставив.

 

 

ІНТ. ТАКСІ - ВЕЧІР

 

У вікно авта видно затінені сутінками супермаркет і відділкок поліції навпроти. Турчак киває головою з телевоном біля вуха. Таксист, развалившись, дивиться на нього, курить.

 

ТУРЧАК

(в телефон, понуро)

Зрозумів. Так точно.

 

Турчак вимикає телефон, зітхає, розгублено тре носа.

 

ТАКСИСТ

Шо, Іванич, прочистили тобі трубку трохи?

 

ТУРЧАК

Та так, як би... То що, дядь Сєрьожа, що, все-таки, чути за цей довбаний сейф?

 

ТАКСИСТ

Ой, слєдопит. Чути, шо то, шо ви там нашли, це ше не всьо. Він послєднє врємя по такому кожен рік гріб. Як, вродє, знав, шо діло до закату - гріб, як дурний, всіх обілєтив. Так шо, Іванич, в нього такого добра раза в три-чотири ше більше має бути. А то й пять.

 

ТУРЧАК

А де?

 

ТАКСИСТ

Блін, Іванич, не позорся. Якби я знав, то не таксував би. Десь під носом.

 

ТУРЧАК

Я теж думаю, що ще десь є і воно десь поряд. 

 (дістає гаманець)

Скільки з мене?

 

ТАКСИСТ

Та шо з тебе візьмеш? Мусорів тих найди. Шо ж я, так і помру неотмщьонний.

 

ТУРЧАК

Чо це вам помирати захотілось?

 

Турчак дістає з внутрішньої кишені білий згорток, який він знайшов на антресолі в квартирі Слєпцова, протягує його Кувалді.

 

ТАКСИСТ

Це шо?

 

ТУРЧАК

Та так, як би, веселеньке.

 

Таксист бере пакунок, розгортає.

 

ТАКСИСТ

Ти вже цим занявся, Іванич? Ну ти пасажир! Я думав, ти дєвствєнік.

 

Турчак задоволено усміхається.

 

ТУРЧАК

Та це так, як би, таємниця слідства.

 

Таксист протягує руку, Турчак тисне її, виходить з машини.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА - ВЕЧІР

 

Турчак схилився до відчиненого таксі.

 

ТУРЧАК

Спасіба, дядь Сєрьож, шо підвезли. А ту монету, яку ви знайшли, може, як би, здасте, все-таки? Хтось же загубив, шукатиме. Поки свіже?

 

ТАКСИСТ

Да, щас і здам, Іванич. Я ж, от, як раз, чого і збирався з тобою по цьому питанню підійти туда до вас.

 

Турчак радісно киває.

 

ТАКСИСТ

Ага. Зараз, тільки, долари на євро розміняю…

 

ТУРЧАК

Що, ні, жартуєте?

 

ТАКСИСТ

От, ти. Я ж не для цього її знайшов, Іванич, шоб гієнам віддати.

 

ТУРЧАК

Дядь Сєрьож, ну чого, як би, гієнам?

 

ТАКСИСТ

А кому? Нє, Іванич, тобі точно треба вид діяльності міняти. Ти там, навєрно, на всю мусарку один такий простодушний остався - мамонтьонок, який шукав свою правду. «Інспектор ГАІ» бачив кіно совєцке було? Це про тебе, подивись. Давай, Іванич, удачі. І найди собі роботу нормальну, порадуй старіків.

 

Таксит зачиняє двері, від’їзджає. Турчак дивиться йому вслід, зітхає, йде до супермаркету.

 

ВІРА (З/К)

Нє, ви обнагліли, гєр дядя! Які ше, блін, пошукові витрати?! Нашли дурочку з крєдіткой.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ДРАЖНОГО – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

До кімнати заходить Марина.

 

МАРИНА

(весело)

Шкуру ділите?

 

Дражний сидить на дивані, перед ним, склавши руки на грудях і капризно дригаючись, стоїть Віра.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, а потрібних людей підкупити, а паливо, а харчування, а витратні матеріали?

 

ВІРА

Які ше матєріали?! Кубік Рубіка? Ваші двацить і расходи за ваш щьот.

 

ДРАЖНИЙ

Двадцять п’ять.

 

ВІРА

Нє, двадцить! І моє тєрпєніє.

 

Дражний на секунду задумується.

 

ДРАЖНИЙ

А ти жорстка. Це добре. Гаразд, Вєрочка, по рукам.

 

Чоловік протягує руку, Віра тисне її.

 

ВІРА

І не вздумайте мене обманути! Бо зроблю із вас колбасу, бившу «Московску». Я опасна, коли нещасна.

 

ДРАЖНИЙ

Звучить загрозиво. Ні, Вєрочка, як можна? Все по-чесному. Ти ж мені, як донька. І на «ти» ми домовилися.

 

ВІРА

Да, як донька. А двацить процентів берете...чи береш. Не по-родствєнному, получаєця, разводка. Як шантрапе із Сен-Тропе. «Донька».

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, родичі, зазвичай, не те, що двадцять, а вісімдесят беруть.

 

 МАРИНА

А то і всі сто.

 

ВІРА

Ниряли, знаєм.

 

МАРИНА

В нас відкриття через півгодини.

 

Марина підходить з піджаком у руках. Дражний встає, знімає халат.

 

ДРАЖНИЙ

Добре, їдемо. Вєрочка, якщо хочеш, бери блокнот з собою.

 

ВІРА

Канєшно, візьму, роднульку. Я вже без нього, як баба без хіджаба.

 

Віра бере записник, кладе до сумки. Дражний защібає піджак, поправляє хустинку, обмацує кишені брюк, дістає з правої пакуночок – точно такий, який Турчак знайшов на антресолі у Слєпцова – показує Вірі.

 

ДРАЖНИЙ

Так це, Вєрочка, тобі не потрібне, я зрозумів?

 

ВІРА

Ясно, шо нє. Тим більше, шо воно вже старе. Викинь або в музєй ваддай. А то тут з фондами, бачу, погано.

 

Дражний задоволено киває, ховає пакуночок до кишені піджака.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА МОДЕЛІ – ВЕЧІР

 

Розстелене двоспальне ліжко. На ньому, вигнувши спину і рухаючи задом на четвереньках стоїть миловидна дівчина у відкритому спортивному купальнику, ЯСЯ (24), еро-модель, подружка Бєрьозкіна. Вона злегка стогне і розпусно сміється, дивлячись в екран ноутбуку, що лежить зкраю ліжка. Поряд з комп’ютером в лотку лежать декілька фалоімітаторів кислотних кольорів і інші секс-іграшки. В двох точках перед ліжком стоять веб-камери на штативах. Опершись на стіну навпроти ліжка стоїть Бєрьозкін, щось листає в телефоні. Дівчина сідає, не звертаючи уваги на чоловіка, розглядає нігті. 

 

ЯСЯ

Шо ти хотів?

 

Бєрьозкін відривається від телефону. Дивиться на дівчину, яка на нього нуль уваги.

 

БЄРЬОЗКІН

М-м-м. Потрахатись.

 

ЯСЯ

Так не воврємя. Я не хочу. Дай мені грошей якихось.

 

Бєрьозкін слухняно дістає з внутрішньої кишені куртки складену стопку доларів, відщитує з десяток купюр, протягує їх дівчині, яка продовжує оглядати нігті і обгризати шкіру навколо них, не звертаючи на чоловіка увагу. Бєрьозкін підходить, кладе гроші на ліжко. Дівчина не звертає увагу і на них. Бєрьозкін сідає на ліжко, бере в руку найбільший «прибор» замислуватої конструкції, розглядає його.

 

ЯСЯ

Положи, це не ігрушка. Відвезеш в «Авалон»? Тільки я, сначала, їсти хочу.

 

Бєрьозкін шмигає, слухняно кладе фалоімітатор на місце, набурмосився. Дівчина обіймає чоловіка ззаду за шию, розглядає його.

 

ЯСЯ

Тобі постригтися треа. Не обіжайся, я устала. Після Авалона, харашо? Анжеліку візьмем.

 

Бєрьозкін задоволено усміхається, цілує руку дівчини.

 

 

П’ЯТА СЕРІЯ

 

ІНТ. АВТО ДРАЖНОГО – ВЕЧІР

 

 

В авто троє – Марина за кермом, Дражний поряд з нею і Віра ззаду. У Віри в руках розкритий записник та телефон, вімкнений на калькулятор зі списком дій на додавання.

 

ВІРА

Одинацить двісті сорок девять двісті. Сходиця. Оце я понімаю інь і янь.

 

ДРАЖНИЙ

Так, бухгалтер він був знатний.

 

МАРИНА

Але, одинадцять лямів, в такій дірі. Шок.

 

ВІРА

(ображено)

Шок в прогресії. І це такі бабліща в нього були?! Який він, всьо таки…

 

ДРАЖНИЙ

Тримайся, Вєрочка. Звичне діло, дівчатка. Ну, так, якщо розібратися, нам і еМВееФ не потрібен.

 

ВІРА

(понуро)

Одинацить лімонів. І такі кислі.

 

ДРАЖНИЙ

В багатій країні живемо. Тільки, більшість про це і не здогадується. Ну, та мене більше дивує, що Яша, при його перфекціонізмі, не наскріб вісімсот доларів для рівного рахунку.

 

ВІРА

Да, неакуратнєнько, і не поправиш. Який він!..

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, ти точно не втомилася – може, все таки, додому?

 

 

ІНТ. КАБІНЕТ НАЧАЛЬНИКА ПОЛІЦІЇ – ВЕЧІР

 

Начальник поліції, обклавшись подушками, закинувши ногу на ногу, зі склянкою з порцією віскі в руці сидить на оксамитовому дивані, відпиває.

 

ВІРА (З/К)

(плаксиво)

І що я там буду робити з таким знанієм? Сок з одинацить лімонів в моїх сльозах. В мене такого в жизні не було дня дурного. Даже, коли замуж вишла.

 

Перед чоловіком на столику фрукти, виноград, сирна нарізка, кришталевий графін з віскі. Він усміхається, проте погляд злий.

Турчак та Саша, понуривши голови, стоять в поліцейській формі, з «міхурами» на колінах, в кашкетах, з кийками.

 

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

Я ще таких дебілів не бачив. Сука, прямо під носом. Сходити з ним в той гараж, утирки. 

 

ТУРЧАК

Віктор Михайлович…

 

Саша смикає Турчака за куртку. Начальник кидає в Турчака подушкою. На підлозі навколо підлеглих вже штук п’ять таких же подушок.

 

 

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

Що ти його дьоргаєш, мавпа?! А ти завали хлєбало, шизоїд! Нє, ви точно ушльопки. Це факт, в мошонці шила не утаїш. Ігорь, твоє щастя, що я зі старим твоїм, сука, на короткій нозі. А то, я б тебе коротконогим зробив, гамноїд. Чотири ляма, ідіоти! Чотири ляма, сука! На коліна, подорви!

 

Начальник підливає собі алкоголь. Турчак та Саша віддають честь і синхронно, завченими рухами стають на коліна. 

 

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

Що я наказав робити, пєтушари? Встали!

 

Підлеглі так же чітко і завчено підіймаються, стають струнко, віддають честь. 

 

ТУРЧАК

Дозвольте доповісти. Вами було дано наказ бути присутніми на всіх…

 

 

НАТ. ДВІР БАГАТОПОВЕРХІВОК - ВЕЧІР

 

В центрі освітленого ліхтарями двору зібралася чоловік на тридцять група дорослих та дітей. Більшість людей одягнені простіше, декілька - офіційніше і багатше: чоловіки в пальто, крізь коміри яких видно сорочки та краватки, та дві крупні жінки в шубах з дивакуватими гніздоподібними зачісками.

Біля великої акустичної колонки стоїть чоловік з мікрофоном, щось налаштовує на пульті на ній. Тут же присутні статичний понурий оператор з відеокамерою та жвавий фотограф, що весь час, метушливо рухаючись, фотографує все та всіх навкруги.

Центром уваги дітей та їх мам є дитяча гірка, турніки та невеличка каруселька, які вони вже використовують за призначенням.

 

ЧОЛОВІК В ПАЛЬТО (З/К)

Ви не можете почекать?! Шо за люди?! Зараз відкриють вам, будете кататися хоть до ночі!

 

Гомін, плач, сміх дітей та викрики мам. Трохи збоку сиротливо стоїть маленька пісочниця, неприцільно засипана добрячою, явно надлишковою горою свіжезавезеного піску.

 

 

 МАМОЧКИ

То вже ніч! І чого ви на нас кричите?!

А для кого це робилося – не для дітей?!

Ростік, злізай зараз же! Я кому сказала?!

Де ти вже влізла в цю краску?! Ой, горечко!

Це тільки покрасили, чи шо?

А шо ж краска сира, ви відкриваєте?!

 

На юрбу батьків та дітей зверхньо дивляться жінки в шубах, які закрили собою гойдалку.

 

ПЕРША В ШУБІ

Ну, не для вас же ж, навєрно, красили, дєвушка?

 

МАМОЧКИ (З/К)

А для кого?!

Що це за відношення?!

Шо таке?

Та ці дві з гніздами розвиступалися!

 

ДРУГА В ШУБІ

Шо? Це ти з гнізда, ше й випала! Сказала б, та тут діти.

 

МАМОЧКИ (З/К)

Та не трогай, бо…

Скажена якась!

 

ДРУГА В ШУБІ

Сама скажене, бидло, хаміна. Ні грама совісті. Робиш для них, стараєшся, а воно. Шо за народ? От куда ти лізеш?!

 

Жінка в шубі оглядається назад, де хлопчик постарше вже залізає на гойдалку, відсмикує його.

 

ПЕРША В ШУБІ

(подрузі)

Жарко вже шось, я аж впріла.

(роздратовано)

Де той Дражний? Шоб його ше покрасили.

 

ДРУГА В ШУБІ

Та, точно. Скільки це вже можна їхати?

 

ПЕРША В ШУБІ

О, оно воно. Наканєц-то. Гєна!

 

Жінка звертається до одного з чоловіків в пальто, показує на дорогу, той оглядається. Видно, як у двір в’їзджає авто Дражного.

 

ДРУГА В ШУБІ

Шо це в нього за машина? Ше б на підводі приїхав.

 

ЧОЛОВІК В ПАЛЬТО

Женщіни, забираєм дітей!

 

Матері відтягують дітей від каруселів і гірки, ті чіпляються за конструкції, не хочуть йти.

 

 

ІНТ. КАБІНЕТ НАЧАЛЬНИКА ПОЛІЦІЇ – ВЕЧІР

 

Начальник поліції лежить з ногами на дивані, їсть виноград. Турчак та Саша стоять на колінах, тримають кийки над головою у витянутикх руках.

 

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

Встали.

 

Турчак та Саша підіюмаються, при цьому роблячи якісь замислуваті синхроні рухи – ще хитріші, аніж при замислуватій зміні караулу.

 

 НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

Що, відключив вже вашу уяву? Будете слухати, що папа каже? Клятву.

 

ТУРЧАК, САША

Щиросердно клянусь надалі завжди читати, уважно слухати та ретельно виконувати письмові та усні накази керівника. Я приношу вибачення за зірваний оперативний захід, через що по моїй вині було втрачено лідерство відомства у розкритті злочинів, чим були попрані честь та імідж нашого славетного ордену.

 

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

(позіхає)

Щось, не вірю. На коліна.

 

 

НАТ. ДВІР БАГАТОПОВЕРХІВОК - ВЕЧІР

 

Скучений натовп з дітьми. Екзальтований ведучий говорить в мікрофон.

 

ВЕДУЧИЙ

Шановні мешканці, шановні піщєславці!

 

МУЖИК (З/К)

Харчославці вже!

 

Ведучий з нерозумінням повертається до чоловіка в пальто, той щось каже йому.

 

ВЕДУЧИЙ

(в мікрофон)

Так, тут вірно поправляють – харчославці! Шановні харчославці! Все так швидко змінюється: країна і місто і, саме головне, округ…

 

ДРАЖНИЙ

Саме галавне – міста.

 

ВЕДУЧИЙ

(в мікрофон)

Так, саме головне – місто, все змінюється на краще! І найбільше до таких позитивних змін в місті причетний наш дорогий Дражний Герман, Герман Федорович Дражний. Саме до відкриття цього чудового комплексу для розвитку дітей у вашому дворі, який виник завдяки постійному піклуванню шановного народного депутата… кандидата в народні депутати Дражного Германа, Германа Федоровича Дражного, який привітає вас з цим святом. Будь ласка, Дражний Герман, Герман Федорович Дражний.

 

МУЖИК (З\К)

Ну, давай, давай, покажи, як нада.

 

Дражний приймає мікрофон.

 

ДРАЖНИЙ

Добрий вечір, пані та пановє, ваші дєтки. Ви всі мине знаєте, а хто не знає, давайте знайомитися.

 

МУЖИК (З/К)

Всі знають! Шо, хіба, хтось не знає Дражного? Всі знають!

 

ПЕРША В ШУБІ (З/К)

(різко шепоче)

 

Чо ти п’яне сюда приперлося?! Гєна!

 

Дражний усміхається.

 

ДРАЖНИЙ

(в мікрофон)

Кінец дня, всі втамилися.

(протягує мікрофон)

На, візьми ти цей мікрафон. Па-людськи треба. Харчєславці, зємляки, скажу проста: я щитаю, шо ми далжні заботитися пра нашу малишню, пра дітак. Шоби їм було де ігратса, шоби вани развивались, як вано далжно буть, і, шоби вани расли і укрупнялися і всьо це було шоби для всєх. Шоби їм було тільки щастья і тільки радасть.

(нахиляється до дітей)

Да, дєтки? Будете укрупнятися? Шо, адкриваєм качєльки?!

 

ДІВЧИНКА

Так!

 

ПЕРША В ШУБІ (З/К)

Фото! Альоша, бистро!

 

Тут же виникає фотограф, спалахи. Дражный гладить по голівці хлопчика та дівчинку. Хлопчик починає плакати, притискається до мами.

 

ХЛОПЧИК

(плачучи)

Мама!

 

ДРАЖНИЙ

Баїться, баїться. Стрес. Ну, нічога. Зато, краще запомнить. Як вирасте, то вспомнить дядю, як з дядьой качєльки одкривав. І прогаласує, да?

(сміється)

Ну, це ж для вас, для вас всьо. Всі вмєстє, да? Давайте,  с удовольствієм, з земляками.

 

Дражний стає по центру натовпу. Перед ним розміщають, не без штовхань, дітей. Навколо Дражного пристроюється декілька гламурних мамочок з підкачаними губами, що тут же роблять ті губи «качечкою», навколо них інші мамочки та чоловіки. Фотограф знімає, весь час переміщаючись. Чоловік в пальто за рукав підтягує в’ялого оператора до нової точки зйомки.

 

ДРАЖНИЙ

Ну що, тепер-та вже відкриваєм. Да, малишня? Нехай служить долга.

 

Жінки в шубах розступаються і стає видно простеньку гойдалку. Між стійками якої натягнута широчезна червона стрічка. Звучить музика і Дражний, з фальшивою посмішкою, під аплодисменти жінок в шубі та гламурних мамочок перерерізає її. 

 

ЖІНКА (З/К)

Голосуйте, краще, за Дєгтярука! Він аквапарк зробе, а не це посміховисько!

 

 

ІНТ. ВІДДІЛОК ПОЛІЦІЇ - КАБІНЕТ НАЧАЛЬНИКА – ВЕЧІР

 

Начальник поліції з ногами на дивані, зачиняються двері в кабінет. Турчака і Саші немає. 

 

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

Дурачки. Ні, з Квадратом щось потрібно робити.

 

Дзвонить мобільний, чоловік дивиться на екран, бере трубку. 

 

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

(в телефон)

Перевів?..

(задоволено)

Я тебе зрозумів.

 

 

ІНТ. ВІДДІЛОК ПОЛІЦІЇ - КОРИДОР – ВЕЧІР

 

Турчак і Саша в поліцейській формі йдуть коридором. Саша на ходу знімає краватку, розщібає гудзики сорочки.

 

ТУРЧАК

Це так принизливо. Краще вже, як би, догана, аніж таке.

 

ТУРЧАК

Ігорь, а ше луче - за Квадратом було ходити, як він сказав.

 

ТУРЧАК

Саш, ну… В мене, взагалі, як би, вилетіло, що в нього гараж цей був.

 

ТУРЧАК

Ну, канєшно, ти ж більше про пілотку думаєш.

 

ТУРЧАК

Яку ще пілотку?

 

ТУРЧАК

Ігорьок, ну ти…

 

Саша гигикає, заходить в кабінет. Турчак зупиняється, задумується, заходить в кабінет.

 

ТУРЧАК (З/К)

Ні, Саш, ти, як би, не правий.

 

 

ІНТ. РЕСТОРАН - ВЕЧІР

 

Бєрьозкін і Яся вечеряють за одним зі столиків заповненої відвідувачами зали. Дівчина сидить, піджавши під себе одну ногу.

 

ЯСЯ

Тобі ж не жалко для мене, правда?

 

Бєрьозкін лагідно усміхається. В нього дзвонить телефон. Чоловік дивиться на екран, де висвічується «Дружинонька», він відповідає на виклик, слухає.

 

БЄРЬОЗКІН

(в телефон)

Та, нічого, в дорозі. Заїхав тут, перекусити… В гаражі? Блін. Я ше думав… Та нє, куда? Я тут напівдороги, то вже доберуся, подивлюсь, шо там… Ладно, давай.

(відставляє телефон)

Нє хіло.

 

МОДЕЛЬ

(без цікавості)

Шось случилось?

 

БЄРЬОЗКІН

(в телефон)

У мера покойного, цього шо я возив, в гаражі ше чотири ляма бачєй нашли.

 

Дівчина байдужо дивиться навколо.

 

МОДЕЛЬ

Скучно. Поїхали в «Авалон».

 

 

ІНТ. РЕСТОРАН – ВЕЧіР

 

За столиком напівзаповненого ресторану вечеряють Віра, Дражний, Марина та чоловік з пропитим обличчям, ЗАВГОСП (50). Він добряче п’яний.

 

ЗАВГОСП

В мене ключі від всіх сейфів, від всіх. І я знаю, я, лічно я, знаю, шо там в них робиться. Шо та мробиться… Но, тс-с-с. Там ужас. Опасно. Федорович, опасно. Всьо, молчок. Тс-с-с.

 

Віра з відразою ковиряє в своїй тарілці виделкою.

 

ВІРА

Це якись салат еНеЛО, чи шо це? Неопознані лежащі об’єдки.

 

Дражний наливає чоловікові чарку, опорожнюючи графінчик.

 

ДРАЖНИЙ

За це й вип’єм. За кухню. Саша, твоє здоров’я і щастя.

 

ЗАВГОСП

А-а, с удовольствієм, я тільки за ці процеси.

(гикає)

 

Дражний та завгосп підіймають чарки. Останній випиває залпом і тут же падає під стіл. Марина усміхається.

 

ДРАЖНИЙ

Земне тяжіння ще працює.

 

Віра невдоволено дивиться на п’янчугу, потім на Дражного.

 

ВІРА

Шось таке собі развлєчєніє, угнітати призваних на лєчєніє.

 

Дражний ставить свою повну чарку на стіл.

 

ДРАЖНИЙ

Вибач, Вєрочка, але маю таку слабкість – не можу їсти без атракціону народних талантів. Офіціант, допомога!

 

Віра з неприязню дивиться на лежачого чоловіка, той, щось гундить.

 

ВІРА

Він хоть не заразний? Не люблю такі состоянія.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ТУРЧАКА – КУХНЯ - ВЕЧІР

 

Турчак та Анжеліка вечеряють. Чоловік одночасно дивиться щось в телефоні.

 

АНЖЕЛІКА

Туся, мало того шо ми дома вєчно, то ти ше постоянно в свойом айфоні. Ти такий скучний став, я удівляюсь.

 

ТУРЧАК

Енжік, ну, вибач. В мене, як би, на роботі сьогодні такий завал, голова просто пухне. І шеф, ще й, як сказився. Я, як би, вхляв, Енжік.

 

АНЖЕЛІКА

Вхляв, вхляв. А я шо – не вхляла, по-твоєму?

 

ТУРЧАК

Так, Енжік, відпочинемо.

 

АНЖЕЛІКА

Ну, шо це за відпочинемо, Туся? Ми вобщє, як ніщєброди якісь – всьо врємя дома, дома, дома. Я шо, комнатна тобі? Собачка? Надоїло, Туся. В мене молодость проходе. Мімо, шоб ти знав.

 

ТУРЧАК

Ну, чого ти? Ми ж вчора на боулінгу були.

 

АНЖЕЛІКА

Ну який боулінг? Це для старпьорів.Я , вобщє, тіки раді тебе туда пішла. Нє, ну стільки клубняків в городі, а ти боулінг потащив.  Даже, в Київ можна було б поїхати. Туся, ти, вобщє, з багатой сім’ї, а живеш, як черепашка в акваріумі. І ше й хочеш, шоб я такой була?

 

ТУРЧАК

Ну, Енжік, як би…

 

АНЖЕЛІКА

Нє, Туся, надоїло. Мені больно від такого отношенія. Не хочеш, я з Яськой піду.  

 

ТУРЧАК

Добре. Я б радий з тобою, як би, просто вхляв, Енжік.

 

АНЖЕЛІКА

Ладно, сиди в свом тєлєфоні. 

 

Дівчина встає, йде в коридор, чути, як хлопають двері. Турчак спокійно дивиться на двері, в які вийшла Анжеліка, повертається до вечері і телефону, в якому він читає коментарі до допису в телеграм-каналі «Харчослав-антикор», задоволено сміється.

 

 

ІНТ. АВТО ДРАЖНОГО - НІЧ

 

В авто Віра, Дражний та Марина. За вікном видно малоосвітлену вудицю.

 

ДРАЖНИЙ

(сміючись)

Да, професіонал.

 

МАРИНА

А хто це такий?

 

ДРАЖНИЙ

Завгосп міськвиконкому.

 

ВІРА

Хомо человєкінс. Завгосп, це шо – зав по швабрам?

 

ДРАЖНИЙ

Десь так. І по сейфам. Зараз, Вєрочка, заїдем, дещо перевіримо по нашій улюбленій на сьогодні темі.

 

ВІРА

Гєра, шо, правда, сейфи? А то я вже так скучаю за удачою.

 

Дражний дивиться на дорогу вперед, у нього активно рухається нижня щелепа.

 

ДРАЖНИЙ

Що за хрінь?! Наш борд! Самвел, сволота!

 

Віра дещо шокована, явно не розуміє, що відбувається. Авто різко зупиняється.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, тут будь!

 

Дражний і Марина швидко виходять.

 

ВІРА

А де мені ше бути, якшо я уже тут? Шось він воспальонний, цей Дражний.

 

 

ІНТ. АВТО ДРАЖНОГО - НІЧ

 

На узбіччі дороги стоїть рекламний борд, з наклеєною на ньому нижньою частиною обличчя Дражного і набраним крупним шрифтом «Справи для людей. Дражний Герман». Інша ж частина голови на рекламній площині вже переклеєна і належить іншому кандидатові – лисуватому, з хитрим прищуром маленьких очей. Розклейщик як раз наносить лист, на якому масивний ніс, великі вуса та широка посмішка іншого кандидата.  

 

 

ІНТ. НІЧНИЙ КЛУБ - НІЧ

 

Серед натовпу дівчат, юнаків та чоловіків, що стоять, сидять та танцюють, танцюють і Бєрьозкін, Яся і наречена Турчака Анжеліка. Повз них проходить дружина Бєрьозкіна під руку з молодою миловидною жінкою. Останні обидві веселі, певно, від випитого. Жінки проходять повз танц-майданчик, не помічаючи Бєрьозкіна. Максим же спостерігає за дружиною. Він відходить від Ясі та Анжеліки і йде за Бєрьозкіною та її супутницею.

 

НАТ. НІЧНИЙ КЛУБ - НІЧ

 

Бєрьозкін виходить з нічного клубу, дивиться, як поряд на паркуванні сідають в таксі його дружина та її супутниця. При цьому супутниця Бєрьозкіноїпогладжує її сідниці, цілує в скроню. Авто, в яке сіли жінки, проїзджає повз Бєрьозкіна, що встиг відвернутися.

 

БЄРЬОЗКІН

Сука. Це шо, розводняк? Шмара. Мене.

 

 

ІНТ. НІЧНИЙ КЛУБ - НІЧ

 

Бєрьозкін підходить до Ясі та Анжеліки, які сидять на дивані, п’ють коктейлі. Бєрьозкін сідає біля них на краєчок дивану.

БЄРЬОЗКІН

Чуєш, Анжеліка, а ти ж держуслужбовець?

 

АНЖЕЛІКА

Я? Да, канєшно. А чо ти питаєш?

 

ЯСЯ

Вона наша подружка. Так захотілось щас. Пашлі в туалєт.

 

БЄРЬОЗКІН

Яська, подожди.

(Анжеліці)

Так і ти шо, тоже участвуєш в цьому, шо у вас там по еЛГеБеТе?

 

АНЖЕЛІКА

Шо? По БеТе? Це шо, вобщє, таке?

 

ЯСЯ

ЕЛГеБеТе, сексменьшинства. Ти рішив преєобразитися? Пашлі.

 

АНЖЕЛІКА

Сексменшиства? А шо ти кажеш, я не поняла. В чому участвовать? Про шо це, Макс?

 

ЯСЯ

Блін, пашлі. Я, прям, вобщє.

 

Яся чіпляється на шию Бєрьозкіну, цілує йому вухо.

 

БЄРЬОЗКІН

Яська, подожди.

(Анжеліці)

То ти… Сука, я сразу поняв, шо це гон.

 

АНЖЕЛІКА

Нє, Макс, а шо там?

 

Яся сідає ближче до Анжеліки, кладе її руку між своїх ніг, прикриває очі.

 

ЯСЯ

Блін, пашлі!

 

Яся стогне, бере руку Бєрьозкіна і тягне її туди ж - між свої ноги. Бєрьозкі висмикує руку.

 

БЄРЬОЗКІН

Ясь, подожди! Це, просто, хтось, не помню, розганяв, шо, тіпа, по держслужбовцям дірєктіва якась там європєйська для нас, ну, для України, спустили, що, по-моєму, десять, він казав, чи скільки, процентів служащих должні бути, як раз, ці – еЛГеБеТе, тіпа.  

 

ЯСЯ

Прікольно.

(стогне)

 

АНЖЕЛІКА

Та, нє, я не чула.

(Ясі)

Класно? Я тоже хочу.

(Бєрьозкіну)

Може мама знає, Максім. Я, вобщє такого не чула. Дірєктіва по еЛГеБеТе. Та нє, стьоб якісь. Хотя. Мамку спитаю.

 

Яся бере руку Бєрьозкіна і тягне її туди ж між свої ноги. Бєрьозкі висмикує руку.

 

ЯСЯ

Жалко, а то був би прайд.

(Бєрьозкіну)

Шо ти – кисло тобі? Шось ти блєдний такий.

 

Бєрьозкін, тримається за живіт, лице бліде, хворобливе.

 

БЄРЬОЗКІН

Та, так, шото.

 

АНЖЕЛІКА

Нє. Макс, ти правда – білий, вобщє.

 

Яся не на жарт стривожилася, від хтивості не залишилося й сліду.

 

ЯСЯ

Давай, до додому тебе. На, ключі.

 

Бєрьозкін махає Ясі, що не потрібно.

 

ЯСЯ

Скору, може?

 

БЄРЬОЗКІН

Нє, Яська, не нада. Ви оставайтесь, я піду.

 

Бєрьозкін дістає з кишені і протягує Ясі невеликий згорток гривень, які дівчина бере. Чоловік йде.

 

 

ІНТ.  ВУЛИЦЯ – НІЧ

 

Дражний і Марина, задерши голови, щось кажуть розклейщику на стрем’янці, котрий обриває свіжонаклеєні шматки реклами з обличчям іншого кандидату, звільняючи фізіономію Дражного.

 

ВІРА (З/К)

Так а шо, єслі він мені нравиться?.. Нічо не буде… Ой, ви уже ті два пальця замордували своїм остроумієм… Того, шо я не дєвочка, сама розберусь.

 

Марина йде до авта.

 

 

ІНТ. АВТО ДРАЖНОГО - НІЧ

 

 

Віра, нахилившись між передніми сидіннями, дивиться на те, що відбувається біля борду попереду, говорить телефоно. Видно, як до автамйде і Дражний.

 

ВІРА

(в телефон)

Ладно, давай, а то Марфа ця йде… Де, де? В Улан-Уде. Пока.

 

Віра вимикає телефон. В авто, за кермо, сідає Марина.

 

ВІРА

Война муки і бумаги?

 

МАРИНА

Так, дещо.

 

Марина сміється, доки в авто не сідає Дражний. Авто тут же рушає.

 

ДРАЖНИЙ

А що ж буде, коли  вибори почнуться?

 

МАРИНА

Герман, яка різниця? Нам тільки на руку.

 

ВІРА

Гєра, цей вусатий промах кінолога тобі не конкурєнт. В Харчославі таких не люблят.

 

ДРАЖНИЙ

Ти, Вєрочка, так, ти права. Боятися немає чого. Але, принцип.

(розширивши очі, злостиво)

А ці!.. Я їм влаштую щит і меч! Розорю ганебників! Мій борд! Моє місто! Мої володіння!

 

В автівці стало якось темніше і страховитіше. Віра дещо злякано дивиться на Дражного.

 

ВІРА

Ого! А ти точно Гєрманаріх. Чи ти, може, той старий план скурив? Тоді, це тільки начало.

 

ДРАЖНИЙ

(доброзичливо)

Все нормально, Вєрочка. До мерії ж, так, Мариночка? Вєрочка, бачищ, яке життя? Навколо одні вовки.

 

ВІРА

(насторожено)

Главне – їх не їсти.

 

ДРАЖНИЙ

(задумливо, готично)

Хижий ліс, прокляте місце.

(весело)

Нічого, Вєрочка, зараз беремось за приємне - сейфи. В множині. Їх там о-го-го.

 

ВІРА

(насторожено)

Ну, да, о-го-го – це краще, чим ай-яй-яй.

 

Віра з підозрою дивиться на безтурботного Дражного, хмикає, прикушує палець.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – КІМНАТА - НІЧ

 

Жанна сидить за ноутбуком, розглядає готелі. Відкриваються двері в квартиру, заходить похмурий Бєрьозкін.

 

ЖАННА

Котя, я не знаю, шо дєлать - не можу найти цей паспорт.

 

Бєрьозкін заходить в кімнату. Він виглядає опавшим духом.

 

БЄРЬОЗКІН

Ти всьо передивилась?

 

ЖАННА

(нюняє)

Да. Я вже, даже, подивилася, в які страни по обичному пускають. Нічо не показує. Якась засада кругова. Ну, тепер нікуда не поїдем, да? Бліна.

 

БЄРЬОЗКІН

Тут же він був?

 

Бєрьозкін висовує шухляду стінки, переглядає там.

 

ЖАННА

(нюняє)

Там. Та немає його, я всьо перерила.

 

БЄРЬОЗКІН

А, він, може, ше…

 

Чоловік витягає зі стінки нижній з ящиків, відставляє, засовує руку з паспортом, який приховує від Жанни, в нішу й дістає якісь зім’яті піпірці і той же паспорт, який щойно туди підкинув, протягує документ дівчині.

 

БЄРЬОЗКІН

На.

 

ЖАННА

Котька! Я тебе так люблю!

 

Жанна хапається за шию Бєрьозкіна, розціловує його. Той глибоко видихає, натягнуто посміхається. Дівчина тут же береться розщібати пояс на брюках чоловіка.

 

 

ІНТ. АВТО ТУРЧАКА - НІЧ

 

Турчак веде авто яскраво освітленою вулицею міста. З динаміків лунає радіоінтерв’ю, Турчак робить голосніше.

 

ВЕДУЧИЙ (З/К)

Щоб працювали саме закони.

 

ДРАЖНИЙ (З/К)

Так, саме пра це я і кажу. Па-друге, ми павинні зрабити працес баратьби з карупцієй більш празорим. Нам патрібна стварити бази даних, які матимуть в наявнасті інфармацію пра даходи чиновникав і представников органав влади, а також, пра їх рахунки в банках, інші - інвестиційні рахунки, банківські ячейки. Така інфармація має буть загальнадаступнай – щоб будь хта міг перевірить, чи нє атримує хтось несправєдливі переваги. Па-третє…

 

 

ІНТ. БУДІВЛЯ МІСЬКВИКОНКОМУ - НІЧ

 

Темні сходи виконкому. Жвавий старий, СТОРОЖ (70), підсвічуючи ліхтариком, йде попереду Віри та Дражного.

 

СТОРОЖ

Хороші шкафи. Шо є то є. Я ще їх приймав. Я ж тут сорок два годи господарював, завідував – всьо через мої руки, оці. В мене ж порядок був, любо-дорого, всьо чин-чином. І Сашок, Олександр, Михайлович. Я його Сашок називаю. Молодчина, здоров’я йому, слідкує. Він мені, як син. Я його, можна сказать, шо і воспітав, всьо равно, шо виховав. Такий молодчинка в мене.

 

ДРАЖНИЙ

Добре виховали.

 

СТОРОЖ

А як ще? Чин-чином. Я ж і вашу прийомну пам’ятаю, народного, як обладнували. А як іначє?

 

ДРАЖНИЙ

М-г.

 

СТОРОЖ

Все нове, новьохоньке, поважній людині. Так принято. І меру ж так, і секретарям – шо теперки, шо комуністи, ще до цього всього бардака. Шоб воно. Традиція така: великому кораблю – велике плавання, середньому – поменше, а малому флоту – на загальних засадах. Всьо чин-чином. Так, не вздумайте плювати. А то мода зараз появилась.

 

Піднялись на поверх, йдуть коридором.

 

ДРАЖНИЙ

А що з ключами до сейфів, Денис Денисович? Сан Санич казав…

 

СТОРОЖ

Михайлович він. А що з ключами? У мене всьо строго в порядку – в Сашика в кабінеті лежать, бірочка до бірочки. Який виберете, завтра до нього і ключ видасть. Всьо чин-чином. Ніякой махінації, ніякой спекуляції. Ніякого цього їх позора. Оце воно. За погрузку окремо. Чи самі грузить будете?  

 

Вони зупинилися перед дверима, сторож перебирає ключі на зв’язці. Вірі, певно, кортить щось сказати, але Дражний мотає головою, прикладає палець до губ, щоб мовчала.

 

ДРАЖНЫЙ

Погрузка ваша. Заплатимо чин-чином.

 

Сторож підозріло дивиться на Дражного.

 

СТОРОЖ

Правильно тебе із депутатів поперли – не потрібно скалитися без причини. Я цього не люблю. Ніхто не любить.

 

Старий киває, відчиняє двері, вмикає в кімнаті світло., стає в дверях.

 

СТОРОЖ

Милостиво, як було раніше сказано, просим. Чин-чином. Лицем асортіменту до людей з можливостями. Ви ж при грошах, надіюсь я? Бабки є? «Бабки», придумали ж.

 

ДРАЖНЫЙ

Звичайно. Все на кармані. Ми люди серйозні.

 

СТОРОЖ

Я побачу. Не плювати! Взяли моду, недоразвиті.

 

 

НАТ. БУДИНОК ВІРИ - НІЧ

 

Авто Турчака паркується біля будинку серед інших машин. 

 

 

ІНТ. АВТО ТУРЧАКА - НІЧ

 

Турчак сидить на передньому пасажирському місці, дивиться на дорогий наручний годинник, дістає і вмикає телефон. З динаміків лунає все те ж радіоінтерв’ю.

 

ДРАЖНИЙ (З/К)

Але, звичайна, сама важлива річ, яку ми можема і павинні зрабити для баратьби з карупцієй – це стварити в суспільствє культуру чеснасті і відпавідальнасті. Ми павинні навчати людей, пачинаючи з раннява віку, зі школи, з дитячава садка, ща карупція – це неприйнятна і ща ми всі павинні буть гатові баротися з нею і цим захищать суспільний інтєрєс.

 

ВЕДУЧИЙ (З/К)

З младих ногтєй. Для тих, хто щойно приєднався – в нашому ефірі кандидат в народні депутати Герман Федорович Дражний. І я, нагадую слухачам, що рівно за тиждень офіційно стартує виборчий процес, який, фактично…

 

 

ІНТ. БУДІВЛЯ МІСЬКВИКОНКОМУ – КЛАДОВА - НІЧ

 

Віра та Дражний ходять між рядами сейфів. В дверях стоїть старий сторож.

 

СТОРОЖ

Ти не спіши, тщатєльно, вибирай, дивись, який нада, тут є з чого. Підходить, чин-чином, визначився, звете. Денис Денисович тут, на поверсі. Я, мене.

 

ДРАЖНЫЙ

Замьотано. Все зробимо, батьку.

 

СТОРОЖ

Який я тобі батько, буржуй? Знов зубоскалиш? Не люблю таке. Я тобі… Ладно, потом.

 

Сторож йде. Віра й Дражний швидко оглядають шафи, відкриваючи їх.

 

ДРАЖНЫЙ

Той, що нам потрібний, має бути зачиненим.

 

Вони відкривають, і кожен новий піддається, і кожен - пустий.

 

 

НАТ. БУДИНОК ВІРИ - НІЧ

 

Турчак виходить з-за будинку, защібає ширинку. Він дивиться на годинник, зітхає, піднімає голову на небо.

 

 

ШОСТА СЕРІЯ

 

ІНТ. БУДІВЛЯ МІСЬКВИКОНКОМУ – КЛАДОВА - НІЧ

 

Віра та Дражний стоять розчаровані посеред кімнати. Дверцята всіх сейфів в приміщенні відкриті. Дражний в серцях бахкає дверцятами одного з них, плює.

 

СТОРОЖ (З/К)

Не плюй в приміщенні, верблюдина! Чи  яшо казав?! Зараз дам тряпку, будеш драяти весь поверх!

 

Віра та Дражний оглядаються. Дражний показує на динамік та камеру відеонагляду під стелею і махає в неї рукою.

 

ДРАЖНИЙ

Денисич, ми все!

 

Коридором проносится луна від сказаного Дражним.

 

СТОРОЖ (З/К)

Твою дивізію, опортуністи! Понакупляли, техніки, її в капусті. От, як воно має?! Шо його тут, опаришам, жати тепер?! Єдрьон його по самі, шоб вас, з вашою тєхнікою!

 

ДРАЖНИЙ

Денисич!

 

Знову луна від Дражного, значно гучніша за попередню. Віра та Дражний сміються.

 

ВІРА

Дєдушка!

(тихо)

Де цей маньяк?

 

Луна за Вірою, «маньяк».

 

СТОРОЖ (З/К)

Чого єрепенишся?! Чого ти скалишся там? Не бачиш, шо поломалося?! Змії гадюшні, підколоди.

 

ВІРА

А чо ви ругаєтесь?! Ми вам нічо не зробили! Пока шо.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, мовчи, він скажений. Завгосп рекомендував взагалі на нього не реагувати. Казав, шо чупакаброю його називає.

 

ВІРА

Чупакабра? Чєсоточний чи шо? Така дрєвнє, а другим жизь портить.

(тихо, скептично)

І чо ми вобщє сюда приперлись?

 

ДРАЖНИЙ

(тихо)

Вєрочка, я думав «ка» - це коморка. Так ми її називали.

 

ВІРА

(тихо, розчаровано)

Да? Каморка. А я думала, шо «ке» - це якись Кіпр, нормальний. А це не Кіпр, а каптьорка. В мене і «ке» не таке. А «ве» - це не вендетта, а вареня.

 

ДРАЖНИЙ

Значить, не те «ке», яке...

 

Будівлею прокочується луна від звукової дуги, обривається, стає тихо.

 

СТОРОЖ (З/К)

Абалдуї! Розвели тєхніку, еНТееР їм в одне місце!

 

Будівлею прокочується луна від звукової дуги, обривається, стає тихо. В дверях з’являється роздратований старий.

 

СТОРОЖ

Що, вибрав?!

 

ДРАЖНИЙ

Не підходять, Денисич, не тої системи.

 

СТОРОЖ

Живоглот. Я так і зрозумів, як тебе згадав. Депутат. Яка ж тобі система потрібна, недобиток? Раніше людям голову морочив, тепер і мені морочиш, єхидна? Забралися!

 

Старий різко вказує Вірі та Дражному забиратися. Ті стримуючи сміх, виходять.

 

 

ІНТ. БУДІВЛЯ МІСЬКВИКОНКОМУ – КОРИДОР - НІЧ

 

Віра та Дражний. Підсміюючись, йдуть коридором. Старий зачиняє двері.

 

ДРАЖНИЙ

Ще стріляти почне.

 

ВІРА

Нехай попробує. Я цього рєзідєнта дурки самого в сєйф закрию. Буде йому Кіпр і Капрі в одном кубометрі.

 

СТОРОЖ (З/К)

Повідкривав все! Не підходить йому, Маркс твого Енгельса! Ще цей замок мені! Де ти взявся зі своїм сєйфом ночою, животина саблезуба?!

 

Віра та Дражний підходять до сходів, жінка спускається, Дражний озирається до старого.

 

ВІРА

Нє, воно точно скажене. Ше мене якась вєтош не розчлєняла серед ночі.

 

СТОРОЖ (З/К)

Пішли, по кабінетам дивитися, раз тобі тут мало!

 

ДРАЖНИЙ

Ні, Денисич, по кабінетам ми не будемо. А так, щоб ще окремо, в каптьорці десь, може - є ще щось таке?

 

СТОРОЖ (З/К)

В каптьорці?! Щоб це за порядок в мене був в каптьорці? Котись вниз тоді, мокриця! Система йому не та, капіталіст проклятий! В капторці. Поки сидять, все їх встраює, тільки за поріг – система вже не та, злидні! Котись, шоб я тебе тут не бачив з цьой дитиною!

 

ДРАЖНИЙ

Морально застаріла!

 

ВІРА

Дєдуля! Вам лічитись треба, проточним мєтодом!

 

 

ІНТ. БУДІВЛЯ МІСЬКВИКОНКОМУ – КОРИДОР - НІЧ

 

Старий йде коридором, в руках в нього з’явився електрошокер. В середині коридору з дверей на сходи виглядає Дражний.

 

СТОРОЖ

Шо вона там дзявкає?! Зубоскаль, зубоскаль, одне з другим! На вихід, був приказ! Морально застаріле. Гієна. Казав йому, шо врємя тільки витрачать з цими капіталістами. Ні, «візьмуть, вузьмуть». Мокриця. Цьому я тебе вчив, зародиш? Нічого не слухаєш, огризок. Візьмуть.

 

Дражний зникає на сходах. Чути його швидке гупання. Старий теж йде на сходи. Сторож коротко вмикає електрошокер.

 

 СТОРОЖ

Хоч цю машинку додумалися купити. Щас вам буде «не та сістєма».

 

Старий ще раз «дзижчить» електрошокером.

 

 

НАТ. БУДИНОК ВІРИ – ПІД’ЇЗД - НІЧ

 

Авто Дражного під’їзджає під під’їзд, виходять Віра і Дражний.

 

ДРАЖНИЙ

Проведу. Все таки, Вєрочка.

 

ВІРА

Нє, не нада, я сама. Маньяки, вродє, всі в виконкомі сьодні. Але, прикольно ти його обєзврєдив. Ха-ха. Всьо, до завтра.

 

МАРИНА (З/К)

До завтра.

 

Віра стрімко йде до під’їзду.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, ти блокнот не забула?

 

ВІРА

Взяла. Папине творчєство мені начало нравитись. Надєюсь, є другий том.

 

ДРАЖНИЙ

Все може бути. Добраніч, Вєрочка.

 

МАРИНА (З/К)

Пока.

 

ВІРА

Ага, покєда. Будуть вєщі сни – звоніть.

 

Віра набирає код, зникає в під’їзді. Задоволений Дражний сідає в авто, котре тут же від’їзджає.

З темноти з-за під’їзду виходить Турчак, мугикає, іронічно усміхається, серйознішає, зітхає. Він проводжає поглядом авто Дражного, підіймає очі на під’їзд будинку, закашлюється, спльовує.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – КІМНАТА - НІЧ

 

Мляво підсвічена кімната. Засмучений, розгублений Бєрьозкін лежить на ліжку, Жанна, вкрита ковдрою, сидить на ньому. Жінка лягає поряд з чоловіком, обіймає його голову, гладить, цілує.

 

ЖАННА

Коть, ну, не переживай. Таке ж буває.

 

БЄРЬОЗКІН

В кого буває? В мене буває? В мене не буває.

 

ЖАННА

То ж - є.

 

Бєрьозкін відвертається від Жанни на бік. Жінка продовжує його гладити та цілувати. Його погляд сповнений розчарування.

 

ЖАННА

Ти шо, постригся?

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ВІРИ – СПАЛЬНЯ – НІЧ

 

Віра з бездротовими навушниками у вухах лежить посеред двоспального ліжка, по бокам якого наклади з усякого непотрібу – книжки, журнали, розкритий манікюрний набір, окремо ножиці, кравецький метр, старий калькулятор, коробка від нього, пуста столова тарілка, упаковка від чіпсів та шоколаду, чорний блокнот Слєпцова. В руках в неї телефон, вімкнутий на калькулятор. На зігнутих під ковдрою ногах лежить великий блокнот, в який вона щось записує внизу сторінки, яка вся списана та з бізліччю закреслень.

 

ВІРА

Да, такий мислітєль, аж до корнєй волос. М-г, Турчак Афінский… Приїзжай, якшо хочеш, обміняємся… Нє, Пупирка, от ти странна. Сто раз просити познакомити. Канєшно, познакомлю. Мені таке сокровище не жалко… Бо він ніякий, цей Ігорь твій. Десять років прошло, а він вобщє ні в рот ногою. Як був катишок, так катишком і остався. Галстук, зато, нацепив. Ше б вуса завів… Ой, Пупирка, ці ваші одєскі разності давно одне і те ж саме… Нє, канєшно, ні за які дєфєкти міра… Да, а Гєра, представ собі, другий… І шо, шо старший?.. Ой, не спортить, шутніца. За свою переживай. Конь. Сама ти конь, асфальтоукладочний… М-г, ще Бєрьозкіна, лємінга, вспомни… Всьо, Пупирка, я хочу спати… Позвоню, єслі покажеця, шо ти заслужила… Нічо не бикую - я по жизні бойовік… Да, споки.

 

Віра виймає навушники, кладе їх на тумбу.

 

ВІРА

Ігорьок, Ігорьок, забавний звірьок. Задовбала своїм Ігорьком. Мислітєль. Під такий філософский камінь вода не тече, мислітєль. Собі його бери, як він тобі треба, Ігорьок той. Нашлась, сводніца. Сокровіщє я потєряю. Як потєряю, так і найду.

 

Віра позіхає, відкладає телефон та записник на загальний безлад на ліжку, поправляє подушку і вимикає світло.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – КІМНАТА - НІЧ

 

В темній кімнаті вмикається світло. Зляканий Бєрьозкін сидить на ліжку. Він дивиться на сплячу Жанну, вимикає світло, йде з кімнати.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – ВАННА - НІЧ

 

Бєрьозквін дістає з лючка під ванною згорток, розкриває – гроші на місці. Чути, як хтось ворочається на ліжку, сердито гуде.

 

ВІРА (З/К)

 

Достала вона мене цим Турчаком своїм! Не спи тепер із-за неї. Бісить! Тривоже він її, мальчика їй жалко, Ігорька-колокольчика. Жалко, до болі в трусах. То, пожалій. Нашла мені, сокровіщє Трої, на школьном подоконніку. Там, де його мама оставила. Жив був огірочок. Придурки, одна з другим. От як тепер заснути? Пупирка для утирка. Щас я тобі позвоню, будеш знати. Похропеш мені в трубку.

 

Бєрьозкін складає пакунок та ховає під ванну, встає, вмивається, вже відмикає двері щоб вийти, але, певно, згадавши, зливає унітаз, залишає кімнату.

 

 

НАТ. БУДИНОК КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА - РАНОК

 

Жанна сідає в авто з ліхтариком таксі на даху, біля відкритого багажника якого з валізою на коліщатах та сумкою стоїть Бєрьозкін. На голові в нього пляжний солом’яний капелюх. Інший чоловік щось перекладає в багажнику. Чоловік розпрямляється, це - таксист Кувалда.

 

ТАКСИСТ

Чемодан сначала. Де я міг тебе бачити?

 

Таксист кладе до багажнику чемодан.

 

БЄРЬОЗКІН

Шось дохєра вопросів, містер. Чемодани, давай, став, акадємік транспортних наук.

 

Кувалда бере сумку у Бєрьозкін, уважно дивиться на нього, кладе сумку до багажника.

 

ТАКСИСТ

Просто вопрос. Не можна говорити з тобою?

 

БЄРЬОЗКІН

Облізеш, з таким любопитством. Твоя робота - педалі крути, а не прокурора ізображай.

 

ЖАННА (З/К)

Котя, нам ше в магазін треба.

 

БЄРЬОЗКІН

(Жанні)

Да, пупс.

 

Таксист закриває багажник, знову уважно дивиться на Бєрьозкіна, який нахилився до задніх дверей, що відчинилися.

 

БЄРЬОЗКІН

 (таксисту)

Чув? В маркет заїдем. Давай, на весла.

 

Чоловіки сідають в авто.

 

 

ІНТ. ВІДДІЛОК ПОЛІЦІЇ - КАБІНЕТ ТУРЧАКА - РАНОК

 

Турчак сидить за своїм столом, щось пише. В кабінет заходить жуючий Саша з пакетиком сухариків в руці.

 

ТУРЧАК

Саш, не смерди цим тут.

 

САША

Ти на шо замахнувся?

(гладить пакетик)

Мої маленькі.

(Турчаку)

Папа, вродє, нормальний вже.

 

ТУРЧАК

Не знаю, щось мені це, як би, починає… Саш, ну забери ці сухарики, я прошу. І без того важко, а вони ще так гнітюче холодцем віддають. В мене вже голова крутиться.

 

САША

Не тошнись, Турченя. Пішли по капучіно.

 

ТУРЧАК

Ні, не хочу – я ще не снідав. У Віри, Слєпцової, з Дражним, все-таки, як би, мутки якісь.

 

САША

(насмішливо)

Роман?

 

ТУРЧАК

Саш, ну який роман? Я щось собі думаю, що вони гроші шукають.

 

САША

Слєпцова? Ха. А може бути, кстаті. Да, Ігорьок!

 

Турчак, задоволений собою, усміхається, кладе списаний листок до папки, встає.

 

ТУРЧАК

В них якийсь записник є. Я вчора чув, як вони про нього говорили.

 

САША

(здивовано)

Коли?

(весело)

Ти слідиш за ними?! Блін, Дездемоній. От ти, Турчак, красава! Оце, ти іщєйка ночна, нишпорка місяця. Не зря папа вчора старався з пістонами.

 

Ігор кривиться, щось шепоче. Саша гигикає, висипає залишки сухариків з пакету до рота.

 

 

ІНТ. КАСА СУПЕРМАРКЕТУ - РАНОК

 

Віра. Дражний та Марина стоять на касі як дружня сім’я – тато та дві дорослі доньки - викладають на стрічку товари з корзини, розмовляють, вибираючи щось на прикасовому стелажі. В іншому кінці приміщення до торгівельнгої зали заходить Турчак. Вони не бачать одні одного.

 

 

НАТ. ПАРКУВАННЯ СУПЕРМАРКЕТУ - РАНОК

 

Таксі з Бєрьозкіним, Кувалдою та Жанною звертає з вулиці на паркування. Жанна викидає якийсь папірець через частково відчинене вікно.

 

 

ІНТ. ТАКСІ - РАНОК

 

Жанна бере в Бєрьозкіна гроші, перераховує.

 

ЖАННА

Котя, а чо так мало? Дай ше.

 

БЕРЕЗКИН

Пупс, облізеш, нормально там.

(таксисту)

Он місце.

 

Таксист зацікавлено дивиться на Бєрьозкіна.

 

ТАКСИСТ

(тихо)

Облізеш, облізеш.

 

ЖАННА

Ну, коть.

 

БЕРЕЗКИН

Ладно. Тільки, економно.

 

Бєрьозкін протягує жінці ще декілька купюр. Таксист глушить машину й ставить її на ручне гальмо, задумливо дивиться в лобове скло, певно, щось пригадуючи, усміхається.

 

ТАКСИСТ

(радісно)

Точно, облізеш.

 

БЄРЬОЗКІН

(таксисту)

Шо ти там плямкаєш?

 

ТАКСИСТ

Ти в мєнтовці не робив? 

 

Жанна відчиняє двері, щоб виходити.

 

БЄРЬОЗКІН

(Жанні)

Пупс, тільки бистро.

(розсіяно)

Шо? Ну, робив, і шо?

 

Бєрьозкін тут же отримує від таксиста сильний професійний удар лівою в нижню щелепу, від чого втрачає свідомість.

 

ТАКСИСТ

(радісно)

А то, мусор поганий. Я ж казав, шо встрінемся.

 

Кувалда сміється.

 

 

НАТ. ПАРКУВАННЯ СУПЕРМАРКЕТУ - РАНОК

 

Віра, Дражний та Марина сідають в «Тойоту». З припаркованого через декілька автомобілів від них авта Кувалди доноситься жіночий вереск. Вони дивляться на таксі.

 

ДРАЖНИЙ

Що там таке?

 

МАРИНА

Вбивають когось.

 

ВІРА

Пішли, поселфимся, прикольно.  

 

Вони переглядаються.  Віра вже йде в сторону таксі,  та Дражний затримує її.

 

ВІРА

Чо? Це ж фактаж.  

 

 

ІНТ. ТАКСІ - РАНОК

 

Жанна, яка встигла виставити на вулицю одну ногу, верещить і пантерою кидається на таксиста, намагаючись вчепитися в нього довгими нігтями.  Той різким коротким ударом б’є її в лице. Проте, жінка продовжує кричати та царапатися.

 

ТАКСИСТ

Не поняв.

 

Кувалда ще раз б’є Жанну, від чого вона відключається.  

 

ТАКСИСТ

Крепка, кобила.

 

 

НАТ. ПАРКУВАННЯ СУПЕРМАРКЕТУ - РАНОК

 

Кувалда виходить з таксі і йде до вже відчинених передніх пасажирських дверей, з яких частково вивалився Бєрьозкін. Таксист однією рукою витягує «відключене» тіло, кидає його на землю, плює на нього, зачиняє двері. Бєрьозкін лежить розпластаний, з пляжним капелюхом під головою.

 

 

НАТ. ПАРКУВАННЯ СУПЕРМАРКЕТУ - РАНОК

 

Віра, Дражний та Марина, ставши поряд, з цікавістю дивляться на картину, що відбувається біля таксі. Дражний притримуєж Віру за руку.

 

ДРАЖНИЙ

Дівчатка, стоїмо.

 

ВІРА

Прібєжалі в ізбу дєті. Максімка, малиш, розвезло на сонці, мій хароший. На море зібрався, а плавніки забув.

 

Таксит робить те ж саме й з Жанною та їх чемоданами – дістає, кидає, плює. Кувалда підходить до все ще лежачого без свідомості Бєрьозкіна, присідає, ощупує того, дістає гаманець. Таксист помічає, що за ним спостерігають Дражний з жінками.

 

ТАКСИСТ

(Дражному і жінкам)

Не хотіли платити за проєзд! Здрастє, дамочка! Шановний депутат!  

 

Таксист підходить до лежаче все ще без свідомості Бєрьозкіна, присівши швидко ощупує його, виймає гаманець, забирає з нього декілька купюр і кидає його на Бєрьозкіна. Купюри він показує Дражному і жінкам.

 

ТАКСИСТ

По щотчику. Таксі треба?

 

ВІРА

Та шось, мужчина, не хочеця. Боюсь, укачає.

 

Дражный киває, а потім мотає головою.

 

ДРАЖНИЙ

Ми на своїй.

 

ТАКСИСТ

Ну, тоді, я поїхав.

 

Кувалда усміхається й піднімає руку в привітанні Вірі з компанією, не дивлячись, б’є Бєрьозкіна ногою в корпус, сідає в таксі і від’їзджає. Одночасно видно, як подалі з супермаркету виходить Турчак, але, певно, щось забувши, вертається до нього.

 

 

НАТ. ПАРКУВАННЯ СУПЕРМАРКЕТУ - РАНОК

 

Віра підбігає до Бєрьозкіна, й, нахилившись, забирає залишок з гаманця, який відкидає в сторону, обмацує його куртку. Дражний та Марина підходять туди ж. Остання, не розуміючи, дивиться на Віру, потім на Дражного.

 

ДРАЖНИЙ

Колишній чоловік.

 

МАРИНА

А-а. І що шукаємо?

 

ДРАЖНИЙ

Грошики, бакси. Обікрав її.

 

Дражний озирається, стоїть «на шухері», доки Віра перевіряє внутрішні кишені куртки Бєрьозкіна. Марина ж взялася за кишені на одязі Жанни, яка також лежить в безпам’ятстві. Марина робить все так швидко, що тут же береться за чемодан – стірмк розрізає його десь взятим викидним ножем, вивертає все з нього, обмацує, перетрушує – швидко і професійно.

 

ВІРА (З/К)

Чьотко ти, як хірург. Дасиш, я потім Бєрьозкіну шо небудь подкорєктірую – улибку чи разрєз глаз.

 

Віра займається кишенями Бєрьозкіна механічно, так як відволілкась на спритну роботу Марини, та, все ж, дістає з куртки колишнього згорток доларів.

 

МОЛОДЬ (З/К)

Харчослав за Дражного!

Герман Федорович, здрастє!

Ми за вас!

 

ДРАЖНИЙ

Шухер! Дівчатка, в машину!

 

Дражний повертається і, піднявши руку, швидко йде в сторону, де трохи подалі біля авто стоять, махаючи руками, четверо дівчат та хлопців. Віра ховає гроші, йде до «Тойоти», так само йде до машини і Марина. Дражний же, обійнявши дівчат, вже селфиться з молоддю біля їх авта. Жінки не сідають в авто, дивляться то на Дражного, то в сторону, де лежать Бєрьозкін та Жанна, валіза, сумка та розкидані речі.

 

МАРИНА

Щось знайшла?

 

ВІРА

Да, але, тіки три, з пятідєсяті. Тварина, вонючка. Ограбило одіноку дєвушку в расцвєті возможностєй, розляглось воно, отдихає, путєшєственік.

 

МАРИНА

В тієї теж нічого немає.

 

ВІРА

Компашка нараспашку.

 

Видно, як Дражний тисне молоді руки.

 

МАРИНА

Їдемо.

 

 

НАТ. ПАРКУВАННЯ СУПЕРМАРКЕТУ - РАНОК

 

Бєрьозкін прийшов до тями, сідає , трясе головою, кашляє,  озирається по сторонам, зупиняє погляд на Вірі, яка саме сідає в авто, знову трясе головою, усміхається.

 

БЕРЕЗКИН

(весело)

Вєрунька!

 

Віра і Марина оглядаються на нього. Бєрьозкін, напевно, зовсім приходить до тями, так як обмацує свої кишені, робиться злим.

 

БЕРЬОЗКІН

Вєрка, сука, уб’ю!!!

 

Бєрьозкін встає, хитається. Жінки  в цей час вже сіли в авто. Бєрьозкін йде в сторону їх авта, яке, зі скрипом гуми, швидко залишає паркомісце, трохи подалі підбирає Дражного і зовсім їде з парковки. Бєрьозкін проводжає його поглядом.

 

БЕРЬОЗКІН

Всьо равно найду, чумка.

 

Бєрьозкін, похитуючись, йде до Жанни, що так і лежить без свідомості.

 

БЕРЬОЗКІН

Ше ця з своїм морем. Які дури, блін.

 

Видно, як  з супермаркету вийшов жуючий Турчак, з багетом і кавою в руках. Він направляється в сторону де Бєрьозкін присів біля лежачої Жанни, щось шукає в сумці дівчини.

 

 

ІНТ. АВТО ДРАЖНОГО - РАНОК

 

Авто їде центральною вулицею міста. Віра сидить біля Марини, Дражний – ззаду.

 

ДРАЖНИЙ

То всі чужі кишені обшукали?

 

МАРИНА

Всі.

 

ВІРА

Блін, опять ця грусна повість, про бакінських комісарів. З пятідєсяті тіки три. І шо вони мені дадуть, кромє набухлих желаній?

 

ДРАЖНИЙ

Нічого, нічого, все нормально, Вєрочка. І так, благо. А таксист цей жорсткий.

 

ВІРА

Він больний, а не жорсткий. Він мене вчора підвозив. Пів жизні свої розказав, ше й її худшу часть. Нема мені шо слухати більше. Якись одєржимий. Це ж він міг і мене побити.

 

МАРИНА

Ти ще добре обійшлася.

 

ВІРА

Ага, прушна. Але він Бєрьозкіна харашо полірнув. Жалко, шо не в послєдній раз.

 

ДРАЖНИЙ

М-г. А ти кровожерлива, Вєрочка.

 

ВІРА

А яка я маю бути  - вдалі от успєха?

 

ДРАЖНИЙ

Розберемося. Так, Маріша, ми там не спізнюємося?

 

МАРИНА

Ні, все нормально.

 

Марина повертає авто в тиху вуличку.

 

 

НАТ. ПАРКУВАННЯ СУПЕРМАРКЕТУ - РАНОК

 

Турчак, тримаючи в руках недоїдений багет та каву, строго дивиться, на сидячу на сумці і шмигаючу Жанну. Бєрьозкін з припухшим підборіддям стоїть поряд, розглядає зламану електронну сигарету, яку тримає в руках.

 

ТУРЧАК

 (Жанні)

Точно? Це не він вас, як би, побив? Кажіть, не бійтеся.

(Берьозкіну)

Я викликаю наряд.

 

БЄРЬОЗКІН

Ну, який наряд, шо ти гоніш? Ніхто її не бив. Просто, голова закружилась, і в мене – отравились чимось, багєтом.

 

ТУРЧАК

А у валізи теж голова закрутилася?

 

БЄРЬОЗКІН

(Турчаку)

Чуєш, куколд, остав нас в покої.

(Жанні)

Скажи йому.

 

ЖАННА

Курити хочу.

 

ТУРЧАК

Я, як би, не курю, вибачте. Точно, він вас не бив?

 

ЖАННА

Шо нема сігарєт?

 

ТУРЧАК

Ні, вибачте. Але з вами все, як би, в порядку?

 

ЖАННА

Нє, курити.

 

БЕРЕЗКИН

В порядку, ніхто нікого не бив, і всьо у всіх в порядки. Іди вже, защітнічєк.

 

Жанна береться за ніс.

 

ТУРЧАК

Я, як би, не з тобою розмовляю. Я допоможу.

 

Турчак йде до валізи.

 

БЕРЕЗКИН

Хто ти, воїн? Не з тобой, а з вами. Отвалі, а, тімуровєц?

 

Турчак дивиться на Жанну, та киває..

 

ТУРЧАК

Ну, добре. В лікарню відвези дружину.

 

Турчак йде, проте, пройшовши декілька метрів, озирається,  дивиться на погладжуючого нижню щелепу Бєрьозкіна, на Жанну, яка збирає речі до валізи, відкушує багет, повільно, розмірковуючи, жує.

 

 

НАТ. МІСЬКИЙ ПАРК – РАНОК

 

Перед незначним натовпом містян, на невисокій сцені, на фоні широкого кольорового банеру з не дуже якісною тривимірною моделлю скульптурного фонтану, стоїть з десяток розодягнених в шуби, піжонські пуховики та шкірянки з пухнастими комірами жінок та чоловіків – чиновників та почесних гостей. Одна з жінок на сцені, ЧИНОВНИЦЯ (35), говорить в мікрофон.

 

ЧИНОВНИЦЯ

(в мікрофон)

І те, що сьогодні цей фонтан, накінець, отримує путівку в життя, не те шо великою, а головної мірою – це заслуга нашого… нашої дорогої Елеонори Степанівни Ноздревської.

 

 

Чиновниця вказує на невисоку кругленьку жіночку в перуці та в шубі, що щасливо усміхається і киває – виконуючу обов’язки мера, секретаря міськради НОЗДРЕВСЬКУ (52). Натовп ріденько аплодує, хтось свистить, на що отримує шикання й зневажливі погляди.

Трохи збоку від сцени, закритий білим простирадлом, знаходиться і сам фонтан –за габаритами схожий на дві малолітражки, поставлені поряд. Біля нього на газоні встановлена табличка «У ФОНТАНІ НЕ КУПАТИСЯ!».

 

ЧИНОВНИЦЯ (З/К)

І, накінець, Елеонора Степанівна не лише захищає наше місто і виконує обов’язки мера, а й бажає… має намір захищати інтереси всенького нашого округу, щоб, накінець, стати народним депутатом.

 

Знову рідкі аплодисменти. Чиновниця передає мікрофон Ноздревській, від чого лунає сильна звукова дуга.

 

НОЗДРЕВСЬКА

Дорогенькі мої харчославці.

 

Знову лунає дуга і звук мікрофону зникає. Ноздревська говорить, та нічого з того не чути.

 

 

НАТ. МІСЬКИЙ ПАРК – РАНОК

 

До натовпу підходять Віра, Дражний та Марина. Остання говорить телефоном.

 

МАРИНА

(в телефон)

Ми на місці, можна починати.

 

З динаміків продовжує звучати гудіння звукової дуги. В цей час присутні на сцені майже синхронно, як пінгвіни, дивляться то в одну, то в іншу сторону. Ноздревська стоїть, горделиво піднявши підборіддя. Слухає, що їй шепче на вухо чиновниця.

 

ВІРА

То тьотя Еля - Елєонора? Я думала вона якась Ельза, Елєн, Елізабет. Тьотя Елєонора і дядя Гєрманаріх. Шось я боюсь цьої готіки. Ви точно не кандідати від темних сил?

 

ДРАЖНИЙ

Спокійно, Вєрочка. Я на твоїй стороні.

(киває на Ноздревську)

А вона нічого, на стилі.

 

 

Ноздревська на сцені, плавним імператорським рухом показує чиновниці припинити нашіптувати. Натовп починає сміятися, вказуючи десь в сторону – туди, де тротуаром біжить ланцюжок з бродячих собачок, зв’язаних між собою мотузкою. До боків собачок прикріплені агітаційні листівки з портретом та прізвищем Ноздревської та слоганом «Голосуй за своїх! Ноздревська Елеонора».

 

ВІРА

Гєра, ти так програєш. Чи за тебе котіки з попугайчиками?

 

До передньої з собачок, найбільшої, причеплений ще й транспарант на двох тростинках з тим же прізвищем і слоганом. Люди, знімають цю ходу на телефони, веселяться з шоу. На сцені паніка. Декілька з чоловіків зі сцени біжать до собачок.

 

ЧОЛОВІКИ

Дайте слово Дражному!

 

Люди озираються на трьох чоловіків, які кричать за Дражного. Знову лунає звукова дуга.

 

 

НАТ. МІСЬКИЙ ПАРК – РАНОК

 

На сцені чиновниця показує Ноздревській, що та може говорити в мікрофон. 

 

НОЗДРЕВСЬКА

Харчославці, дорогенькі, мої! Входячи в можливості, що відкриваються сьогодні, я бажаю всім нам досягти найкращого, що тільки може буть. І я прийшла для того, щоб вам в цьом допомогти, так як діло майстра боїться. Щоб все склалося, як бажалося. І шоб до столу й на столі. Ну, що ж бо, харчославці, рідненькі, дамо воду народу? Відкриваєм фонтан!

 

ВІРА

Це в неї слова з якогось набора і вона їх неправильно склала.

 

ДРАЖНИЙ

Це, Вєрочка, називається «бути на короткій нозі з виборцем».

 

ЧОЛОВІКИ

Дайте слово Дражному!

Дражному слово!

 

Дражний йде до сцени. Чиновниця бере у Ноздревсьої мікрофон. 

 

ЧИНОВНИЦЯ

Всі разом: від-кри-ва-єм!

 

Чиновниця показує, щоб всі, хто на сцені, скандували.

 

ЧИНОВНИКИ

Від-кри-ва-єм! Від-кри-ва-єм!

 

Дражний намагається пройти на сцену, та його не пускають декілька чиновників, з якими той вступає в діалог.

 

ЧОЛОВІКИ

Дра-жний! Дра-жний!

 

ВІРА

Дра-жний!

 

ЧИНОВНИКИ

Від-кри-ва-єм! Від-кри-ва-єм!

 

Натовп теж приєднується до скандування – частина кричить «відкриваєм!», інша – «Дражний!».

Дражный напевно, домовився з чоловіками, так як вже вийшов на сцену і розкланюється. До ньго підходить чиновниця, щось шепче йому. Дражний шепче щось їй, чиновниця тут же відходить в сторону. Ноздревська розгублено дивиться то на чиновників, то на чиновницю, то на Дражного, то на натовп.

 

ПРИСУТНІ

Від-кри-ва-єм! Дра-жний!

 

Дражний підіймає руки, заспокоює натовп. Той затихає.

 

ДРАЖНИЙ

Добрий день, зємляки.

 

Натовп аплодує та свистить. Дражний пританцьовує на сцені.

 

ДРАЖНИЙ

Дякаю, зємляки. Виявляіця, мая підтримка не паступаїця.

 

ЧОЛОВІК

Якщо по лапах, то в неї більша!

 

Натовп сміється.

 

ДРАЖНИЙ

Али пиримога вси адно буде за нами - за харчаславцями!

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – КОРИДОР – РАНОК

 

Розглядаючи припухлість на обличчі перед дзеркалом стоїть Жанна. З ванної чутно якийсь пластиковий шурхіт. Жанна повертається на нього, з цікавістю підходить до дверей ванної, прислухується, стукає.

 

ЖАННА

Котя, ти там надовго? Пусти, мене мутить, капєц.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – ВАННА – РАНОК

 

Бєрьозкін застиг, сидячи посеред кімнати зчорним згортком у руці.

 

БЕРЕЗКИН

Пупс, в мене те саме, жди.

 

Бєрьозкін намагається безшумно розкрити пакет з грошима.

 

 

ЖАННА (З/К)

Коть, пусти! Я щас прям тут! А-а-а!

 

БЄРЬОЗКІН

То візьми відро чи каструлю якусь.

 

ЖАННА (З/К)

Ну, яку каструлю, котя?! Відкрий! Блін, як погано.

 

БЄРЬОЗКІН

Ща, вихожу.

 

Бєрьозкін, стараючись бути акуратним, засовує руку в пакет, дістає невелику частину грошей.

 

 

НАТ. МІСЬКИЙ ПАРК – РАНОК

 

Натовп аплодує, свистить. Дражному дають мікрофон.

 

ДРАЖНИЙ

(в мікрофон)

Ух, ти. Ну, шо ж. Дуже радий вас всіх бачить, харчаславци. І хачу висказати величєзну вдячнасть вам всім - грамаді, мєстянам, жителям Харчєслава та їво гастям! Завжди  Харчєслав, а до цьово – Піщєслав, а іщє раніше – Камсамольск-на-Синюхі, Опитне, Жолабав і как би… як би наше міста не називалась, ми всі, я певєн, любили, любимо і будєм  любить йаго.

 

Звучать аплодисменти.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – КОРИДОР – РАНОК

 

Жанна стоїть біля дверей до ванної, прислухається. За дверима знову чути кашель Бєрьозкіна, злитий унітаз та шум води у вмивальнику. Жанна косо усміхається, відходить, вдає біль у животі. Тільки но двері відчиняються, вона влітає до ванної. Чути її рвотні позиви, кашель. Бєрьозкін виходить в коридор, оглядається. 

 

ЖАННА

Голова, капєц, болить і ше це. Закрий.

 

Бєрьозкін зачиняє двері, Жанна закривається зсередини.

 

 

НАТ. МІСЬКИЙ ПАРК – РАНОК

 

Ноздревська стоїть на сцені, розсіяно слухає те, що їй шепче на вухо чиновниця, вказуючи в сторону накритого простирадлом фонтану. Ноздревська весело киває, йде з чиновницею зі сцени. За нею йде і декілька чиновників. Решта ж на сцені радісно кивають словам Дражного.

 

ДРАЖНИЙ

Ми всі заслужили цей фантан! Еля Степанівна, куда ви?! Ви ж тоже старалісь – написали он «за підтримки вео мера Наздревськой», падписували паперці, старалісь!

 

Натовп сміється.

 

ДРАЖНИЙ

Харчєславці! Ми всі патрибуїм свіжих струменів вади! Я тоже приклав руку да єво будівництва: вибить кошти, матєріали, знайти серйознава пидрядника – це все була важка, чєсна скажу , важка, али,  завдячаваючі вам, харчєславци, рідним людям, вашаму… вашєй наполегливасті, все вдалося і ми атримали те, чиго так патребували! Ура фантану! Ура Харчєславу! Хар-чє-слав! Хар-чє-слав!

 

Аплодисменти натовпу переходять в овації.  

 

ПРИСУТНІ

Хар-чо-слав! Хар-чо-слав!

 

ДРАЖНИЙ

Дякую, дякую, зємляки. Дякую, харчєславци. Ну, ща, відкриваєм!

 

Звучать оплески, свист.

 

 

НАТ. МІСЬКИЙ ПАРК – РАНОК

 

Починає звучати та ж сама, придуркувата музика, яка була на відкритті Дражним гойдалок. Дражний та четверо жінок та чоловіків з тих, що були на сцені, підходять до накритого простирадлом фонтану. Дражний та чиновники беруться за тканину, стягують її.

Фонтаном виявляється частково заповнений водою бетонний таз з вазою по центру. У вазі сидить погано зліплений заєць, з роту якого стирчить шматок чорної в полоску пластикової труби.  В чотирьох точках по периметру бетонного тазу розмвістились метрові скульптури якихось звіроподібних монстрів. Все це біло-жовте, жахливе, неякісно зроблене.

 

ЧОЛОВІК (З/К)

Купання алєбастрової вихухолі.

 

Вмикається якийсь моторчик і з трубки в роті зайця слабеньким струменем починає текти вода. Чиновники усміхаються, як ні в чому не бувало. Фотоспалахи. В натовпі чутно невдоволене гудіння і свист.

 

НАТОВП

І це за двадцять мільйонів?!

Жуліки!

Гади!

Це замість лікарні!

Сволочі!

Геть!

Геть фонтан!

Геть таку владу!

Ганьба!

Гань-ба! Гань-ба!

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – ВАННА – ДЕНЬ

 

Жанна оглядає ванну, шукає.

 

ЖАННА

Котя!

 

 

БЄРЬОЗКІН (З/К)

Шо?

 

ЖАННА

Ти тут. Коть, ну ти, якшо, врача не хочеш, то хотя б сходи в аптєку. Аспірін купи. Голова просто розкалується.

 

БЄРЬОЗКІН (З/К)

Ладно. А шо, аспірін поможе?

 

ЖАННА

Ну, я не знаю. Там спитай. А-а-а, а-а-а, бліна.

 

Дівчина вдає кашель, відкриває лючок під ванною, заглядає в нього.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – КОРИДОР – ДЕНЬ

 

Бєрьозкін надягає куртку.

 

БЄРЬОЗКІН

Ше щось нада, пупс?

 

ЖАННА

Не знаю. Може, їсти шось. А то ж, в холодільніку вобщє порожняк. Ряженку візьми.

 

З ванної чутно рвотні звуки й стогін Жанни.

 

БЄРЬОЗКІН

Ладно, я поїхав. Аптєка і маркєт, ряженка. Всьо?

 

ЖАННА (З/К)

Вродє, всьо. Спасіба, котька.

 

БЄРЬОЗКІН

Харашо. Я ушов.

 

 

НАТ. МІСЬКИЙ ПАРК – РАНОК

 

Товпа скандує «ганьба!». Трохи збоку від основної маси стоять Віра, яка теж скандує зі всіма, та Марина, що розмовляє телефоном. Від натовпу швидко відділяється Дражний і показує Вірі та Марині, що час вшиватися. Марина бере під руку Віру, та та вивільняється, продовжує кричати з натовпом. Натовп приходить в рух. Чути, як щось розбилося, жіночі крики. Дражний підбігає до Віри, бере її під руку і, разом з нею та Мариною, тікають геть.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – ВАННА – ДЕНЬ

 

Жанна сидить на унітазі з грошима на колінах та чорним пакетом у руці, з якого вона дістає закордонний паспорт - її паспорт.

 

ЖАННА

(шепоче)

Ах, ти ж, свиняра.

 

Чути, як грюкнули двері. Вона зливає унітаз, вмикає кран в умивальнику, кладе гроші назад в пакет, ховає пакунок в отвір під ванною, зачиняє лючок, миє руки, щасливо усміхаюичсь собі в дзеркало.

 

ЖАННА

Котя!

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ БЄРЬОЗКІНА – КОРИДОР – ДЕНЬ

 

Жанна виходить з ванної кімнати.

 

ЖАННА

Коть, ти дома?!

 

Жанна підбігає до вхідних дверей, дивиться в окуляр. Біжить на кухню, дивиться у вікно.

 

 

СЬОМА СЕРІЯ

 

ІНТ. МІСЬКВИКОНКОМ – ЗАЛА - ДЕНЬ

 

Турчак сидить за своїм столом, тримає у витягнутих руках Кримінально-процесуальний кодекс. Та очі його закриті - він спить. В якийсь момент голова його звішується на груди, та тут же повертається назад. Без стуку в кабінет заглядає Саша. Турчак, ледь мотнувши головою, прокидається.

 

САША

Працюєш? Лисовенка не бачив.

 

Обличчя Турчака відверто заспане, він ще не прийшов до тями.

 

ТУРЧАК

Нє-а. 

 

САША

Де цей придур? В нього там свідєтєль час, як жде. Вже й до папи ходив. Папа в ярості тепер, слюна з кликів.

 

Турчак позіхає.

 

ТУРЧАК

В кладовій, як би, дивився?

 

САША

Да.

 

В шафі щось злегка грюкнуло. Саша підходить до неї, відчиняє. В шафі на стосі папок сидить юнак з телефоном в руках, ЛИСОВЕНКО (24), захоплено грає в гру в онлайн-казино. Лисовенко звертає увагу на Сашу, який мало не плаче зі сміху, виймає з вуха навушник. 

 

ЛИСОВЕНКО

Шо?

 

 

ІНТ. МІСЬКВИКОНКОМ – ЗАЛА - ДЕНЬ

 

Зала повна гостей. На одній з її стін висить великий банер вже з якісною тривимірною моделлю великого мармурового фонтану в античному стилі та підписами «Вітаємо Піщеслав та піщеславців з чарівним фонтаном!» та шрифтом поменше «За підтримки». Останній підпис доклеєний поверх шматком з іншого матеріалу та дописом іншим шрифтом - «в.о. міського голови Ноздревської Е.С.». Біля решти стін розміщені столи для фуршету – зі стравами, напоями й посудом. Присутні стоять групками, розмовляють, п’ють, їдять.

 

ЧОЛОВІКИ (З/К)

Якшо ми цього не зробимо, то город останеться без бюджета.

Та й шо?

Та, це всьо… Нічо там не буде.

Я ж просто прєдупреждаю.

Всьо буде...

А шо там, а шо там з фонтаном?

А шо? Собаки фонтана відкривали.

(сміються)

Дві статуї розбили вже.

А як вони хотіли? Я ж казав, шо так і буде.

 

Віра ходить коло столу з тарілкою, вибирає страви. Деякі з гостей дивляться на її дивакуватий одяг, усміхаються, кивають в сторону Дражного.

 

 

ІНТ. МІСЬКВИКОНКОМ – ЗАЛА - ДЕНЬ

 

Дражний  розмовляє з елегантною миловидною жінкою  у вбранні, що підкреслює її все ще чудову фігуру. Це – обласна чиновниця СНЄГІРЬОВА (40). Жінка дивиться на Віру, усміхається.

 

СНЕГІРЬОВА

То це з тобою ця нещасна?

 

Дражний дивиться на Снєгірьову романтичним поглядом згаданого кохання.

 

ДРАЖНЫЙ

Зі мною. Помічниця моя нова, хороша дівчинка.

 

СНЄГІРЬОВА

Ти міг би й витратися на стиліста для своєї «хорошої дівчинки». Що це на ній – плацента?

(дивиться на Дражного)

Щось ти блідий. П’єш?

 

ДРАЖНИЙ

Ні, зовсім. Так, втома. Ти цвітеш, а я – жухну.

 

СНЄГІРЬОВА

Що з тобою стало, Гєра? Одружився б ти. Одружись.

(дивиться на Віру)

Он, хоч би на своїй дівчинці хорошій. Де ти її знайшов таку – на розпродажі?

 

Снєгірьова підсміюється, дивлячись, як Віра набрала стільки закусок, що ті вже падають з її перекошеної тарілки, поки вона вибирає на столі інші.

 

 

ІНТ. МІСЬКВИКОНКОМ – ЗАЛА - ДЕНЬ

 

Віра бере бокал з шампанським, відпиває, хоче взяти закуску зі своєї тарілки, та заважає бокал. Вона ставить бокал на стіл, з апетитом їсть. Поряд розмовляють чоловіки.

 

ЧОЛОВІКИ

То, це шо, знов міняти? Місяць не пройшов. І це про цього полковніка ніхто не знав? Ой, йопєр.

А шо за полковнік?

Харчос. Латиноамериканський якийсь, комуяка. Є такий, оказується.

Та й шо? Його ж ніхто не знає.

Ага, вже знає.

То ж, казали, шо це вобщє із-за ярмарки така назва. Тепер вже полковнік?

Яка ше ярмарка? Із-за супа, ж, вродє?

(сміються)

Із-за харчо? Ну ви даєте!

А, хіба, це не перевод з Піщєслава просто?

Та, нє, куда?

Йома, то ж, вродє ж, було в честь Харчова, купця ж тут, першої, кажеця, гільдії. Цего, шо тєхнікум, це ж його дом був, і кірпічний завод його.

Харчов? То він же кацап. Нє, в любом случаї треба міняти.

 

Віра запиває, дивиться на столі, чим ще поживитися, так як її тарілка вже пуста.

 

 

ІНТ. МІСЬКВИКОНКОМ – ЗАЛА - ДЕНЬ

 

Дражний бере руку Снєгірьової, цілує. Жінка не сильно, але різко висмикує її, озирається, проте видно, що увага їй приємна.

 

СНЄГІРЬОВА

Гєра, ти з глузду з’їхав. В мене чоловік. На тринадцять років молодший, між іншим.

 

Дражний дивиться на жінку з бажанням, весело сміється.

 

ДРАЖНИЙ

Зрозуміло, Снєгірьова, без варіантів.

 

Снєгірьова відповідає Дражному лагідним поглядом.

 

СНЄГІРЬОВА

Ти здав, Гєрочка.

 

ДРАЖНИЙ

Так, Машуля. Прийшла ця сумна старість, яку я не просив.

 

СНЄГІРЬОВА

Гєрочка, віднови сили, оздоровись. Пам’ятаєш Аліканте? Я той будиночок викупила.

 

ДРАЖНИЙ

От держслужбовці живуть.

 

СНЄГІРЬОВА

(усміхається)

Дам ключі, відпочинь.

 

ДРАЖНИЙ

Машуль, без тебе, там...

 

СНЄГІРЬОВА

Гєра.

 

До них підходить Марина.

 

МАРИНА

Марія Олексіївна, добрий день. Чудово виглядаєте, як завжди.

 

СНЄГІРЬОВА

Привіт, Маринка. Дякую, ти теж чудова.

 

Жінки вочевидь фальшують.

 

МАРИНА

Герман Федорович, вам час їхати на зустріч з виборцями.

 

ДРАЖНИЙ

Дякую, Мариночко. Забереш Віру.

 

Марина натягнуто посміхається Снєгірьовій, йде.

 

СНЄГІРЬОВА

(дивиться на Марину)

Гєрочка, я, як раз, хотіла з тобою про це поговорити.

 

ДРАЖНИЙ

Я так і зрозумів, Машуль. Але, поки мене немає в підручниках історії, зупинятися зарано.

 

СНЄГІРЬОВА

М-г. Гєра, історія почекає. Ти маєш відійти.

 

ДРАЖНИЙ

Машуля, не можу. Навіть, якщо й хотів би – в мене свобода простору, як у цегли в стіні.

 

Снєгірьова дивиться на Дражного, усмішкою додаючи «в тебе немає вибору». Дражний вдає здивування.

 

 

ІНТ. МІСЬКВИКОНКОМ – ХОЛ - ДЕНЬ

 

Віра та Марина йдуть до виходу з будівлі. Віра береться за живіт.

 

ВІРА

Блін, кажеця, я переїла. Вродє, всьо таке малєньке, а понапихають калорій, ти потом страдай.

 

Марина хитає головою, бере Віру під руку.

 

МАРИНА

Герман теж переїв, обласних канцерогенів.

 

 

ІНТ. МІСЬКВИКОНКОМ – ЗАЛА - ДЕНЬ

 

Дражний стоїть сам посеред зали, говорить телефоном, в той час, як більшість присутніх – і жінки, і чоловіки – фальшивлячи, співають «Два кольори».

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ЖАННИ – КОРИДОР - ДЕНЬ

 

В квартиру заходить Бєрьозкін з повним пакетом з супермаркету.

 

БЄРЬОЗКІН

Пупс, ряженки не було. Я «Бейліс» взяв. Шо, як себе чуствуєш?

 

Чоловік йде не кухню повз відкритку ванну кімнату, зачиняє двері до неї.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ЖАННИ – КУХНЯ - ДЕНЬ

 

Бєрьозкін викладає продукти з пакету на стіл.

 

БЄРЬОЗКІН

Іди, пєльмєні звари, я купив!

(дивиться чек)

Общитала, сучка. Пупс!

 

Бєрьозкін йде з кухні до кімнати, тут же забігає до ванної. Звідти доноситься шум.

 

БЄРЬОЗКІН (З/К)

Тварь, мразь, уб’ю!!!

 

 

НАТ. КІНОТЕАТР - ДЕНЬ

 

Авто Дражного під’їзджає до старого радянського кінотеатру.

 

ДРАЖНИЙ (З/К)

І зі словами: «Наша сім’я достатньо дала цій країні, і ця країна повинна щось дати нашій сім’ї!», він вкрав у держави річний порт, два елеватори, гранітний кар’єр і поліграфічний комбінат. Той самий, на якому друкувалися створені ним листівки з букетами в супницях. Так, на його думку, виглядає справедливість. Голос правди.

 

Паркування перед кінотеатром заставлене автівками, серед яких і декілька лімузинів «Мерседес», та мікроавтобусами, на бокових та задніх вікнах яких агітаційні стікери та плакати з лицем того самого лисого вусаня, яким напередодні намагалися заклеїти борд Дражного. Підпис на агітках наступний: «Голос правди. Самвел Дігтярук».

 

 

ІНТ. АВТО ДРАЖНОГО - ДЕНЬ

 

Дражний сидить поряд з Мариною, яка за кермом. Віра лежить на спині на задньому сидінні, поперемінно притискаючи та відхиляючи коліна від живота. Дражний дивиться на Віру.

 

ДРАЖНИЙ

Зараз, Вєрочка, покажемо цьому комплексу Наполеона, як творити історію, і, будемо відпочивати.

 

ВІРА

Та, мені всьо-равно, тіки б нічо не їсти. Як мені погано, викличте охрану.

 

Чоловік дивиться на Марину. Та хитає головою, косо усміхається. Дражний знизує плечима. Видно, що він втомився. Дивляться на автівки в підтримку суперника.

 

ДРАЖНИЙ

От куди він лізе? Я ж з народом – не розлий вода.

 

Марина паркує авто.

 

ВІРА

А ми ж сьодня ше зможем нормальним ділом зайнятись, по блокноту? Бо вже хочеця самій в грошах купатись, а не тіки загорати, пока другі купаюця.

 

Дражний не розуміючи дивиться на Віру.

 

МАРИНА

Блокнот Слєпцова.

 

ДРАЖНИЙ

А, звичайно, Вєрочка, звичайно. Одразу ж після цього всього. Ну що, команда, вперед.

 

 

НАТ. КІНОТЕАТР - ДЕНЬ

 

Віра, Дражний та Марина йдуть до входу в кінотетр, де стоїть поганенько одягнений чоловік.

 

ДРАЖНИЙ

Все, Вєрочка, зробимо. Дражний сказав – Дражний зробив. Моє слово – закон, як мінімум -  законопроект.

 

ВІРА

Я тоже, всєгда перша, всєгда мгновєнно. Тіки, я шось устала.

 

Марина підозріло дивиться на Дражного і Віру.

 

МАРИНА

Герман, забудь про Снєгірьову. Зберись.

 

ВІРА

(по-реперськи, з рухами)

Гєрман, змирись. А шо за Снєгірьова? Любовніца?

 

МАРИНА

Демон.

 

Дражний покірно погоджується, тут же видихає, «надягає» посмішку і бадьорість. Віра дивиться на Дражного і Марину.

 

ВІРА

(весело)

Да?

(розгублена, злякано)

Шось я не туда вступила. Мамочка.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ЖАННИ – КОРИДОР - ДЕНЬ

 

Бєрьозкін стоїть біля тумби, на яку вивертає вміст з її ящика, відкидає ящик в сторону, переглядає вивернуте – папірці, косметика, мотлох. З коридору видно, що в кімнаті повний безлад – ящики витягнуті, пусті шафи та тумби відкриті, речі з сумки та валізи, розірваної вже зовсім, розкидані.

 

БЄРЬОЗКІН

(читає квитанцію)

Балабокий Олександр Миколайович.

(сміється)

Олександр Миколайович, сука, Балабокий. А-а-а! Зйомна, лошара!

(злобно)

Кабзон, який лошара. Уб’ю, мразіну!

 

Бєрьозкін залишає квартиру.

 

 

ІНТ. КІНОТЕАТР – ХОЛ – ДЕНЬ

 

Віра, Дражний, Марина та чоловік, який зустрічав їх на вході, АДМІНІСТРАТОР(30)стоять біля дверей з табличками «СЦЕНА» та «ВХІД СТОРОННІМ ЗАБОРОНЕНО». З-за дверей доноситься виконувана доволі професійним тенором пісня «Два кольори».

 

ДРАЖНИЙ

А добре співає. Справжній творчий діяч. В одній кулі стільки талантів.

(адміністратору)

То що, Володь? А Марина скаже і знов вмикнеш. Домовились?

 

Адміністратор невпевнено дивиться на Дражного, Марину, Віру. Остання притулилася до створки дверей, щось шукає в телефоні, позіхає.

 

АДМІНІСТРАТОР

Ну, в мене ж вибору немає, да?

 

ДРАЖНИЙ

Чітко мислиш, Володенька. Далеко підеш.

 

АДМІНІСТРАТОР

Герман Федорович, ви ж не бачили, які в нього охранніки там.

 

ДРАЖНИЙ

Володь, то просто пузани, як в супермаркетах. Дігтярук на всьому економить. Не хвилюйся. Стара проводка, навантеження, вибило, та й все. Ти тут, можна сказати, взагалі не фігуруєш: вимкнув – вімкнув. Тільки ми знаємо. А з моєї сторони: зробив - отримав. Тримай.

(протягує руку)

Все по-чесному.

 

Адміністратор чмокає, зітхає.

 

АДМІНІСТРАТОР

Ладно, якшо по чесному.

 

Адміністратор невпевнено тисне руку Дражного, одразу ховає свою з отриманим в кишеню, відчиняє ключем двері, в які заходять Дражний та Марина, знову зачиняє двері на ключ. Він дивиться на Віру, яка, дригаючись, грається у щось в телефоні. Чоловік йде. Віра продовжує гратися, певно, не помічаючи, як всі розійшлися. 

 

АДМІНІСТРАТОР (З/К)

Йопєрний адміністратор. Я як знав, шо мені ця посада тупа ще вилізе, бляха. Сто років вона мені треба твоя тища гривнів, жульйо. Яке гидотне все.

 

 

НАТ. АВТОВОКЗАЛ – ДЕНЬ

 

Бєрьозкін ходить по перону вокзалу, озирається, шукаючи, заглядає в автобуси та «маршрутки». 

 

 

ІНТ. КІНОТЕАТР – СЦЕНА - ДЕНЬ

 

Дражний та Марина стоять за кулісою і дивляться на сцену де за трибуною на приступці розмістився низенький лисий чоловік з великими вусами – кандидат в нардепи Самвел ДІГТЯРУК (50). Видно й спини двох пузанів, що пристроїлися по обидва боки перед сценою, охоронців. Дігтярук говорить в мікрофон.

 

ДІГТЯРУК

(в мікрофон)

Я всігда настаював на центрі вопроса. І того мені для вашого города нічо не жалко. Всьо для вас, всьо для побєди, всьо для радості каждого дня.

 

ГЛЯДАЧ (З/К)

Ще заспівайте, красіво було!

Співай, краще!

Говорити – не твоє!

 

ДІГТЯРУК

(в мікрофон, весело)

Потом, помаленьку, потом. Обізатільно. Сначала – по тєксту, як учили. Головне шоб.

(шукає в папірці, в мікрофон)

Ага. Я до вас прийшов з відкритим серцем і добрими намеріннями. І забочуся за народ тута і прямо зара, не сходя з цього місця.

 

ДРАЖНИЙ

(Марині)

Під дурня добре косить. Якби на іншому окрузі, то ще й переміг би.

 

Марина киває, прикривши рот рукою, щось каже в телефон. Тут же гасне світло. Чутно свист.

 

 

ІНТ. КІНОТЕАТР – ГЛЯДАЦЬКА ЗАЛА - ДЕНЬ

 

Темна зала.

 

ДІГТЯРУК (З/К)

Валєнтіна, дай свєт!

 

ГЛЯДАЧІ (З/К)

(одночасно)

З намеріннями він прийшов, недоумок!

Співай, давай, пузан!

Кошєлька відкривай, а не серце своє, нікому не нужне, олігарх!

Дражний нам «Модерн Токінга» привозив, а цей – сам п’ю, сам гуляю!

«Владімірский централ», давай!

Лампочки даже не видержали цьої брехні!

Та він же ж тупий!

Де свєт?!

Це Дражний колдує!

 

В залі вмикаються екрани та фонарики на телефонах.

 

ЖІНКА (З/К)

Шановні присутні, ми вибачаємся! Зараз всьо вімкнем! Стара проводка!

 

Світло вмикається. Половина зали зайнята глядачами, які починають аплодувати та свистіти.

 

ГЛЯДАЧІ

(одночасно)

А ось і Дражний!

Пішла політика в другу сторону!

Компашка в сборі!

А ми думали, вас не буде – в фонтані купаєтесь!

Давно не бачились!

Пара із двох лівих!

Разом заспівайте вже!

Вашу давай – «Владімірский централ»!

 

На сцені стоять майже поряд веселий Дражний, що в привітанні підняв руки, та здивований Дігтярук, що дивиться на нього. Один з товстунів-охоронників зістрибує з тумби, на якій шойно сидів, озирається, неохоче йде до сходинок збоку, що ведуть на сцену.  Інший «бодігард», в чорних окулярах, «професійно», по-кіношному оглядає глядачів.

  

ДРАЖНИЙ

Дарагі харчєславци!

 

ГЛЯДАЧІ

(одночасно)

Мікрофон!

Нічо не чути!

Погано чути!

Голос не чьоткий!

Горло прочисть! Тільки не увлєкайся!

Заспівайте, лучше!

 

Ділового вигляду жінка підбігає до охоронника, що йшов до сходів, затримує його, щось каже йому, вказує бути там, де стоїть. 

 

 

ІНТ. КІНОТЕАТР – ХОЛ - ДЕНЬ

 

Віра, тримаючи біля вуха телефон, смикає за ручку дверей до глядацької зали, зачинено, буцає двері ногою.

 

 ВІРА

 (в телефон)

Шо це за цирк? А я?!.. Та, прікінь, закрито всьо. Опять закрите шоу якесь, для друзєй режима.

 

Віра ще раз буцає двері.

 

ДРАЖНИЙ (З/К)

(з зали, гучномовець)

Дарагі маї харчєславці, зємляки! Нас тут хатіли трошачки разлучить – нічога в них не вишла, зємляки!

 

В залі чутно свист і скандування «Драж-ний!».

 

ВІРА

 (в телефон)

О, нарісувався, кандідоз… Гєра. Розказує про земляків… Яких. По траншеї, яких ше? Тобі нема більше про шо питати? Стою тут, як дура, ше вопроси твої одноклєточні… То, шукаю. Тут цих дверей, як дорвалися.

 

 

Вона швидко йде до інших дверей, смикає – теж закрито. Віра, в своїй неврівноваженій манері б’є по ручці та дверях рукою і ногою.

 

ВІРА

 (в телефон)

Закрито. Ше чєлядь якась біснуєця.

 

ДРАЖНИЙ (З/К)

(в мікрофон)

Я пришов да вас! Будим працювать!

 

ВІРА

 (в телефон)

Гєра даже пришов працювать. А ти шо – совєти тіки неумєсні вмієш?

 

Інші двері відчиняються, з них виходять двоє розмовляючих телефонами чоловіків в пальто.

 

ГЛЯДАЧІ (З\К)

Давайте дебати!

Дебати!

Дебати їх!

 

ДРАЖНИЙ (З/К)

(в мікрофон)

Я тілька за! Дайош дєбати!

 

ДІГТЯРУК (З/К)

(в мікрофон)

Харчославці! Вперєді будуще, давайте вмєстє шось робить!

 

ВІРА

 (в телефон)

Всьо, я обрєла вход. Пока тобі.

 

Віра біжить до відчинених дверей, заходить до зали.

 

ГЛЯДАЧІ (З\К)

Де-ба-ти! Де-ба-ти!

А кофе-брейк буде?!

Давайте кофе!

 

 

ІНТ. ВІДІЛОК ПОЛІЦІЇ – КАБІНЕТ НАЧАЛЬНИКА - ДЕНЬ

 

Начальник поліції сидить за робочим столом, грає в маленький настільний більярд. В кабінет стукають.

 

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

Заходь.

 

Входить Турчак, сідає за приставлений стіл. Начальник не звертає на нього уваги, забиває кульку.

 

НАЧАЛЬНИК

(не поднімаючи очей)

Розповідай.

 

ТУРЧАК

Віктор Михайлович, я по версії… По моїй, як би, версії, з Дражним.

 

Начальник насмішливо дивиться на Турчака.

 

НАЧАЛЬНИК

Існує така версія? Так-так, і що по ній?

 

Начальник повертається до гри.

 

ТУРЧАК

Я гадаю…

 

НАЧАЛЬНИК

Ти гадаєш. Запам’ятай цей твіт. Ну-ну, продовжуй. Чи це вже все?

 

Турчак усміхається.

 

ТУРЧАК

Віктор Михайлович, ну… Я, як би, в мене інтуіція, що Дражний та донька Слєпцова разом шукають гроші Слєпцова. В них записник якийсь є.

 

Начальнк відкидається у кріслі.

 

НАЧАЛЬНИК

(награно)

Ага, записник. Гроші Слєпцова? Його легендарні мільйони?

 

ТУРЧАК

Віктор Михайлович, я серйозно.

 

НАЧАЛЬНИК

Ігорь, я ж теж серйозно. Уточнюю, що мені зараз дзвонити, казати в область по цій справі. Дражний і Слєпцова шукають золото Слєпцова. Бо Слєпцов у Дражного не знайшов нічого важного. Так? Ти що, правда такий ідіот, Ігорь?

 

ТУРЧАК

Віктор Михайлович, я ж нічого не зробив.

 

НАЧАЛЬНИК

(весело)

Ігорь! Золоті слова! За це треба випити.

 

Начальнк встає, відкриває глобус-бар, бере пляшку вермуту, наливає дві чарки. 

 

НАЧАЛЬНИК

В тебе сьогодні, прямо, день прозрінь. Нічого не зробив, Ігорь! Бери.

 

ТУРЧАК

Я не буду.

 

НАЧАЛЬНИК

Бери-бери, два вермути ніколи не зашкодять.

 

Турчак бере чарку. 

 

НАЧАЛЬНИК

Звільнятися тобі треба, Ігорьоня.

 

ТУРЧАК

Віктор Михайлович.

 

Начальник цокає язиком, відпиває напій.

 

НАЧАЛЬНИК

Ні, Ігорьоня, ти відключи свою уяву і дослухай, що я тобі кажу. Зроби батькам приємне. Вони цього так чекають. Баті подарунок купив, доречі?

 

Турчак випиває «залпом».

 

ТУРЧАК

Купив. Так що мені, Дражного відпрацювати?

 

НАЧАЛЬНИК

Ігорь, про що ти говориш? Де ти, а де відпрацювати. Не дуйся, не дуйся. Ти, краще, знаєш що? Давай ще трохи.

 

Керівник протягує до Тручака пляшку. 

 

ТУРЧАК

Ні, дякую. Що?

 

Начальник гигикає. 

 

НАЧАЛЬНИК

Ти, краще, закрий телеграм-канал, який ти ведеш.

 

ТУРЧАК

(здивовано)

А який я телеграм-канал веду?

 

НАЧАЛЬНИК

Самий найкращий в нас - «Харчослав-антикор».

(сміється)

Це так по-дитячом, Ігорь. Тобі двадцять...

 

ТУРЧАК

Вісім.

 

НАЧАЛЬНИК

І чим ти займаєшся?

 

ТУРЧАК

Дядя Вітя! Ну, я ж, як би, для міста…

 

Начальник сміється.

 

НАЧАЛЬНИК

Ой, Ігорьоня. До завтра ту тєлєгу не закриєш – рапорт на стіл. От так, похресничок, шах і мат. Все-таки, Ігорьонька, я вивів тебе на цю лебедину пісню. Оце, зробимо твоїм подарунок. М-м, як тобі дилема? Все, можеш йти метатися. Шагом марш.

 

Начальник повертається до більярду. Турчак залишає кабінет. У начальника дзвонить мобільний. Він бере слухавку.

 

НАЧАЛЬНИК

Перевів?

 

В кабінет вривається группа спецпризначення СБУ.

 

СПЕЦПРИЗНАЧЕНЕЦЬ

Руки на стіл!

 

Входять представники прокуратури, внутрішньої безпеки поліції. Автоматники заламують руки начальника поліції. Той дивиться з-під лоба. До кабінету заходить Квадрат, широко посміхаюється, розводить руками.

 

КВАДРАТ

Все.

(гомерично сміється)

 

 

ІНТ. КІНОТЕАТР – ГЛЯДАЦЬКА ЗАЛА - ДЕНЬ

 

В залі стало більше глядачів. На сцені за трибунами, на яких висять агітаційні плакати кандидатів, відповідно стоять Дражний та Дігтярук. Дігтярук активно п’є воду.

 

ДРАЖНИЙ

(в мікрофон)

Я, даречі, не гаварив, в мене є така асобиность: хто б що не сказав, я завжди магу це павтарить. Але тут я безсилий. Ба змісту в його славах нимає. Не может цей кандідат щось разумне сказать. Немає в ньога для вас нічога змістовнага. Він проста ніщо, нуль.

 

ГЛЯДАЧІ

Ганьба цьому неуку!

Слава школам!

Зато, співає гарно!

То хай співає!

На іншому окрузі!

Точно, а чо концерта нема?!

А шо, кофе так і не буде?!

 

Дігтярук підіймає руку.

 

ДІГТЯРУК

(в мікрофон, в манерах Муссоліні)

Харчославці! Друзя! Однодумці! Товаріщі! Ви должні воспринімать мене буквально, а не тоді. Із-за чого у мене пожеланіє для вас, є: шоби його мєсні, ваші, Харчослава житєля, шоби размножалися. Я ж не просто так. Шоби дітями приростали, гратися було де і доходи тоже багатства шоби в кажний дом, і шоби повна чаша і всігда, вєздє і потом. І це буквально, як і я. Голосуй за мене, товаріщі. Дігтярук Самвел, голос правди.

 

Зала застигла, але тут же зривається сміхом, аплодисментами і свистом.

 

 

НАТ. ЗАЛІЗНИЧНИЙ ВОКЗАЛ – ДЕНЬ

 

Бєрьозкін вибігає з будівлі вокзалу, зупиняється в нерішучості, біжить до свого авта.

 

 ГЛЯДАЧІ (З/К)

Оце може, голос правди!

Оце козак!

А шо він сказав, я нічо не поняла?!

Повторіть!

Давай, ше!

Дражний, повторяй!

Тікає!

Заганяй його!

Ату, Герман Федорович, ату!

Лови його!

 

 

ІНТ. КІНОТЕАТР – ГЛЯДАЦЬКА ЗАЛА - ДЕНЬ

 

Чутно гомін, сміх і свист повної зали. На сцені Дражний з мікрофоном переслідує Дігтярука, який йде до сходинок в зал. Охоронників Дігтярука немає.

 

ДРАЖНИЙ

(в мікрофон)

Куди же ви, дуче, каманданте?! Бєщєсний капіталіст Дєгтярук просіт таварішів! Татранский пструх вам тавариш, пан алігарх! Ґаньба! Злазьтє! Ця сцена нє видєржить двоіх! Свабода знову в наших руках! Слава Харчославу! Геть Напалєона!

 

Дігтяруку біля сходів протягує руку жінка, яка йому допомагала раніше. Той відмахується від неї, спускається сам. В залі чутно галас, окрики.

 

ГЛЯДАЧІ

Геть Наполєона!

Ганьба!

Банда!

Даже не покормили!

Гнати їх всіх в шию!

Дайте йому сказати!

А ти ще хто! Ану, пішов отсюда!

Викиньте його!

Понаїхало, прихвостні олігархату!

Забери руки!

Харчослав для харчославців!

А Піщєслав - для піщєславців!

 

Дігтярук йде залою до виходу, відмахуючись від глядачів.

 

ДРАЖНИЙ

(в мікрофон)

Нихай скажєт астаннє слова перед втечай!

(вказує на Дігтярука)

Тілька шо він может сказать, якщо за ньога завжди гаворять ісключітєльна брудні гроші? Такі як він разграбували ету… цю країну, а тепер ми павинні їх слухать?! Кравапийцю цяго слухать?! Алігарха?! Сексота?!

 

В залі аплодисменти, свист, шум.

 

 

ІНТ. КІНОТЕАТР – ГЛЯДАЦЬКА ЗАЛА - ДЕНЬ

 

Віра сидить в кріслі, грається в телефоні. Навколо неї стоять чоловіки та жінки, аплодують, викрикують.

 

ГЛЯДАЧІ

Гнати гебню!

Гнати олігархів!

Ви всі одінакові!

Нічо не одинакові!

Нехай ше заспіває!

 

Хто це там одінакові! Хто кричить?!

Геть гастрольорів!

Дражний лучший!

Ми за вас!

(скандують)

Дра-жний! Дра-жний!

Хар-чо-слав! Хар-чо-слав!

Дражного в президенти!

В президенти!

В пре-зи-ден-ти! В пре-зи-ден-ти!

 

 

НАТ. СТАНЦІЯ МАРШРУТНИХ ТАКСІ – ДЕНЬ

 

Бєрьозкін заходить в бус. За мить його виштовхує з нього кремезний чоловік. Бєрьозкін розмахує до того, певно, погрожуючи. Водій каже щось у відповідь. Бєрьозкін йде зі станції.

 

 

ІНТ. ВІДІЛОК ПОЛІЦІЇ – КАБІНЕТ ТУРЧАКА - ДЕНЬ

 

Засмучений Турчак сидить за столом з телефоном в руках, шмигає носом. Його очі червоні. Певно, він плакав. Чоловік підводить великий палець до екрану, та тут же закриває очі, кривиться, шмигає носом, мучиться.

 

ТУРЧАК

Ти повний нуль, Турчак. Ти повний нуль.

 

Турчак відставляє телефон, так нічого й не натиснувши. Бере листок і ручку, зітхає, починає щось писати у верхньому правому кутку листка. Знову шмигає, кривиться і плаче, кидає ручку об стіл, бере телефон.

 

 

ВОСЬМА СЕРІЯ

 

ІНТ. КІНОТЕАТР – ХОЛ – ДЕНЬ

 

Марина розмовляє з чоловіком в пальто посеред холу. Марина киває, прощаються і розходяться: вона до глядацької зали, він – до виходу.

 

 

ІНТ. КІНОТЕАТР – ЗАЛА – ДЕНЬ

 

Марина йде крізь залу до сцени, де Дражний фотографується та селфиться з шанувальниками – молоддю, жінками з дітьми.

 

ВІРА (З/К)

Ну, бо ти опять мене задалбуєш цим Турчаком!... Хаотін принімаю… Да, в аптєці Судного дня, без рєцепта… Він, кстаті, жениться, шоб ти знала... Хто, хто. Водолєй із пятого дома… Да, Ігорьок твій, представ… Бо, забула, я шо – должна всяку єрунду помнити?.. То не приїзджай…

 

В пустій залі залишилося декілька старих жіночок, що розмовляють між собою, якийсь, схожий на психа чоловік, що поставив руки на спинки сусідніх крісел і з дикою посмішкою оглядається навкруги, та Віра, яка ходить в проході й розмовляє телефоном.

 

ВІРА

(в телефон)

То приїзджай, як він тобі треба, цей Гєркулєс в масштабі… Такий Гєркулєс, із грєчєских коміксів… Да., дрєвнєгрєчєский. Як той салат, шо ти любиш, з пємзою… Бо завишені ожиданя в тебе… То, я ж тобі сказала, приїзджай… Розберешся з нею. Буду твоїм промоутером… Того шо, більше говориш. Таке шось… Я і є сплошний конструктів. Це - моє кодове імя…

 

 

ІНТ. КІНОТЕАТР – СЦЕНА – ДЕНЬ

 

Декілька дівчат, останні на сцені, роблять селфі з Дражним. Марина стоїть поряд.

 

ДІВЧАТА

Дякуємо вам.

Герман Федорович, ви лучший.

А можна ще з поцілунком?

 

ДРАЖНИЙ

З задоволенням, дівчатка. Тільки, акуратно з поцілунками – я можу бути вашим татом.

 

ДІВЧАТА

(грайливо)

Герман Федорович!

 

ВІРА (З/К)

 (гигикає)

То, футболку собі з ним зроби… М-г, і носи. Під труси… Ну, то і спи в ній… Це ти, Пупирка, оборзєла, блін! Тупирка!

 

Дівчата обступають Дражного, роблять качині губки, фотографуються, пищать від захоплення.

 

ДІВЧАТА

До побачення.

 

Дівчата залишають сцену. До Дражного підходить Марина.

 

ВІРА (З/К)

Іди зі своїм стаканом! А палка – о двух кінцях чи о двох началах?.. Я і бачу, шо по вкусу.

 

ДРАЖНИЙ

Замахали цими селфі. І у всіх, на диво, голови не миті. Мода, чи що? Що, Марішка, обідати?

 

МАРИНА

Попика взяли.

 

Дражний не розуміє.

 

МАРИНА

На хабарі.

 

Дражнийне сміється.

 

ДРАЖНИЙ

Що, на бітках?

 

МАРИНА

Так. Адвоката?

 

ДРАЖНИЙ

Обов’язково. А я йому казав.

 

МАРИНА

Мені тут пропозиція надійшла.

 

ДРАЖНИЙ

(з відразою)

Самвел?

 

МАРИНА

Сплюнь. Технолог з ним, від партії. Кличе на велике, там всі зірки, Бабіцький.

 

Дражний бере Марину під руку. Йдуть до сходів у залу.

 

ДРАЖНИЙ

Сам Алі Бабіцький? Що це вони так пізно? Хочеш піти?

(позіхає)

Ну, добре, Марішечка, порозважайся, якщо хочеться. Я тільки за. Коли їхати?

 

МАРИНА

Зранку.

 

ВІРА (З/К)

Як хочу, так і говорю!.. Це я тебе в банановий рог скручу!

 

Дражний та Марина дивляться в зал, де залишилися псих, що все так же озирається, та поглинена розмовою телефоном Віра, що сіла на бильце крісла по центру зали, поставивши ноги на підлікотники. Дражний і Марина спускаються в залу.

 

ДРАЖНИЙ

Маріш, до від’їзду – приведи її в порядок. М-м? Онови форму. Це ж не можливо. А я вже зі змістом, попрацюю.

 

ВІРА (З/К)

Та, плєвать! А за мною Міша Олімпійский! Поняла?.. Авторітєт!… В законі, да, мафіозо!… Такий!

 

Марина сміється.

 

ДРАЖНИЙ

Так, і з тебе вечеря, дорогенька.  

 

ВІРА (З/К)

Всьо, ладно, Турчаковна, хватіт угрожати, маракасами!..

 

МАРИНА

(сміючись)

Я так розумію, і цього Турчака кликати?

 

ДРАЖНИЙ

Маріша, а це ідея. Вєрочка!

 

 

ІНТ. ВІДДІЛОК ПОЛІЦІЇ – КАБІНЕТ ТУРЧАКА – ДЕНЬ

 

Турчак і Саша сидять, спершись на столи. Саша їсть кукурудзяні палички.

 

ТУРЧАК

Сказав, щоб я його зніс або рапорт.

 

САША

І шо ти?

(з веселим захопленням)

Рішив уволитись? Ну ти кадр, Ігорьок!

 

ТУРЧАК

Зате, не видалив. А тепер і на роботі залишусь.

 

САША

Хітрєц, хітрєц. Нє, ти пєрєц реальний.  Тільки ж, завтра новий папа. Всьо по-новій. Дивись.

 

ТУРЧАК

Так, а хто він такий?

 

САША

Мажор якись. Може, це під нього оператівку і провели.

 

ТУРЧАК

Квадрат? Та, ні, Квадрат би на таке не пішов.

 

Саша висипає залишки з пакетика до рота.

 

САША

Не знаю. Бєспрєдєл, в общєм. Да, тут одна надєжда на Квадрата. Пішли, кофе пити.

 

 

НАТ. КІНОТЕАТР – ДЕНЬ

 

Віра, Дражний і Марина виходять з будівлі і йдуть до «Тойоти». Віра на ходу грається в телефоні. В її ході очевидні наслідки суперечки з подругою – нарваність і позерство.

 

ВІРА

(з викликом)

Гєра, то шо у нас з сєйфами? Я устала від цих твоїх подпіщіків газєти «Харчославський гігант». Давай вже якусь пріятну прозу жизні.

 

ВІРА

Вєрочка…

 

МАРИНА

Герман, сховайся! За машину!

 

Дражний швидко виконує вимогу жінки. Марина бере під руку Віру, яка дивиться на Дражного, веде її за собою.

 

ВІРА

А шо таке, кінець епохи прямохождєнія?

 

МАРИНА

(пошепки, жорстко)

Віра, тихо, в машину сідаємо.

 

В цей час до кінотеатру під’їзджає великий білий позашляховик на польських номерних знаках, з якого виходять п’ятеро юнаків в чорному одязі. Двоє з них в балаклавах.

 

ВІРА

Нє, шо случилось? Це гопарі ці? То, на ножі їх. Ти ж мастєр. А я – подержу.

 

Марина саджає Віру на переднє пасажирське місце, зачиняє двері, спокійно дивиться на кінотеатр, де четверо юнаків зайшли до кінотеатру, а один залишився ззовні, дивиться по сторонам. Марина сідає за кермо, «Тойота» від’їзджає.

 

 

ІНТ. АВТО ДРАЖНОГО – ДЕНЬ

 

За вікном жвава вулиця міста. Віра з телефоном в руках не розуміючи дивиться на Марину.

 

ВІРА

Так, а Гєра? Нє, шо таке, шо за собитійний ряд без подводки? Марінка, об’ясни.

 

Марина з цікавістю дивиться на справді схвильовану Віру.

 

МАРИНА

Можеш підійматися.

 

ДРАЖНИЙ (З/К)

Вєрочка, все нормально. Стандартний ажур.

 

Віра озирається, в ногах задніх сидінь з-під пледу з’являється лице Дражного, він підіймається. Сідає.

 

ВІРА

Як ти тут оказався? В тебе брат-блізнєц є!

 

  ДРАЖНИЙ

Ні, Вєрочка, просто досвід.

(Марині)

Самвел, падло. Я про них і забув.

 

МАРИНА

Сектор добрих послуг.

 

ВІРА

(задумливо)

Шо-то стрьомнєнько, для такої дєшової казочки.

(повертається, Дражному)

Нє, як ти тут оказався?

 

ДРАЖНИЙ

Давай до тебе, Маріша. Вєрочка, я повинен тобі сказати…

 

 

ІНТ. ВІДДІЛ ПОЛІЦІЇ – КОРИДОР – ДЕНЬ

 

Турчак йде коридором з пачкою папок. Назустріч йому Саша, їсть соломку. Зупиняються.

 

САША

В папи дома прошмонали, там ахтунг повний. Ти чо такий?

 

ТУРЧАК

Та. Не виходить з голови Віра з Дражним.

 

САША

А нашо ти їх туда пускав?

 

ТУРЧАК

Куди?

 

САША

В голову. Забудь. І Вєрку тоже.

 

ТУРЧАК

Чого це?

 

САША

Вєрку? Бо вона тобі не пара. Ти почті святий, а вона - дочка корупціонєра, з двойним дном.

 

ТУРЧАК

Саш, не смішно.

 

САША

Їсти йдем?

 

ТУРЧАК

Щось не хочеться. Саш, в тебе глисти, по-моєму.

 

САША

Чо це? А, нє, це - стрес, просто. На природу нада.

 

Турчак задумується.

 

ТУРЧАК

Точно! Йолки, у них же ще дача є! Тьоть Тома там живе.

 

САША

Та й шо? Ігорьок, розслабся.

 

 

ІНТ. БУДИНОК МАРИНИ – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

Дражний заходить в стильну прибрану кімнату й, не знімаючи пальта та черевиків, тут же плюхається на диван, вмикає телевізор, дзонить по мобільному.

 

ДРАЖНИЙ

(в телефон)

Так, мені воділа потрібен на «Мерс»… Вона їде… Ти вже знаєш?.. Не знаю. В сміттєвий бак кинути, чи зеленкою. Що вони там зараз практикують?.. Самвел? Не думаю… Ще й боксер? Добре… На ранок, опів на дев’яту… Казала. Я його попереджав… Давай.

 

Дражний відставляє телефон, позіхає, перемикає канали на телевізорі. На одному з каналів натрапляє на власне інтерв’ю. 

 

ДРАЖНИЙ

(з телеекрану)

Я вважаю, ща галавними цілями якіснаї праграми розвитка України є забезпечення сталаго еканамічнага зрастання, пакращення якасті життя населення та підтримка канкурентназдатнасті країни в світавій еканоміці. І саме риалізация запрапанованаї нашєю партієй праграми «Пакракова да перемоги» і є запарукою успіха українськаї дєржави.

 

Сам Дражний на дивані вже спить.

 

 

ІНТ. ВІДДІЛ ПОЛІЦІЇ – КАБІНЕТ ТУРЧАКА - ДЕНЬ

 

На стільці навпроти Турчака сидить заплакана Бєрьозкіна.

 

БЄРЬОЗКІНА

Ми тіки крєдіт на телевізор взяли.

 (схлипує)

Син без батька.

 

ТУРЧАК

Не хвилюйтеся так. Можливо, з ним все нормально.

 

БЄРЬОЗКІНА

Та де ж нормально?! Він мені всігда звоне. А вчора вечером не позвонив. Дньом, як з города поїхав, звонив, а вечером – вже нє.

 

Турчак не розуміючи дивиться на жінку.

 

ТУРЧАК

Чекайте. Ми ж… я ж вас, як би, вранці… ви ж разом були, сьогодні. 

 

Бєрьозкіна одразу заспокоюється.

 

БЄРЬОЗКІНА

Ви шось путаєте, інспєктор. Як це «разом»,  як він уїхав? Його в городі нема… Так, стоп! І де ви його бачили?

 

ТУРЧАК

Зранку, навпроти, на паркуванні, тут.

(вказує у вікно)

 

БЄРЬОЗКІНА

Гадіна! Ах ти ж гадіна!

 

Турчак злегка відсахається. Жінка махає рукою, що це не до нього.

 

ТУРЧАК

А, то це що, як би, не ви були? Я думав, то ви – дуже схожа. На море, як би, їхали.

 

БЄРЬОЗКІНА

На море?! Ох, кабєліна, водолаз.

 

ТУРЧАК

Ну, як би, з чемоданом. Він в пляжному капелюсі... Вибачте, тут не можна курити!

 

Бєрьозкіна не реагує, пихкає електронною сигаретою.

 

БЄРЬОЗКІНА

От, урод. Знайшов, значіт, і на море, з сучкою. Ублюдок! Так, пиши: чєпушіла цей, Бєрьозкін Максім Лєонідовіч… Бистріше! Лєонідович,  поїхав шукати гроші покойного мера Слєпцова Якова Павловича. І, навєрно, їх знайшов.

 

Турчак усміхається, записує.

 

ТУРЧАК

А куди поїхав?

 

БЄРЬОЗКІНА

В Ялту.

 

ТУРЧАК

А чому, як би, в Ялту?

 

БЄРЬОЗКІНА

На дачу Слєпцова, мера. Шо тут не понятно?

 

ТУРЧАК

Вибачте, але у Слєпцова, як би, немає… не було дачі в Ялті?

 

БЄРЬОЗКІНА

Ага. Прєкраснєнько. Значіт, він найшов ці гроші на його квартірі, Слєпцова, тут, в Піщєславі. 

 

Турчак радісно пише.

 

БЄРЬОЗКІНА

Шо, вона на мене, прям, так похожа?! 

 

ТУРЧАК

Ну, я подумав, як би, шо це ви. Вибачте. Так ви про зникнення заяву не будете писати?

 

БЄРЬОЗКІНА

Заяву?! Та шоб він здох, гадіна! От яка заява!

(встає)

Я можу йти?

 

ТУРЧАК

Якщо у вас, як би, все, підпишіть і можете бути вільні.

 

Бєрьозкіна підписує. На її обличчі мефістофелівська усмішка.

 

ТУРЧАК

Вас провести?

 

Жінка йде до дверей.

 

БЄРЬОЗКІНА

Сама найду.

(зітхає)

На скільки років його посадять?

 

ТУРЧАК

Це, як би, вирішить суд. Спочатку потрібно довести його вину, ну, і, як би, знайти його.

 

БЄРЬОЗКІНА

Я його козьїй морді доведу! До свіданя!

 

Бєрьозкіна, голосно грюкнувши дверима, залишає кабінет. Та тут же повертається.

 

БЄРЬОЗКІНА

У нього пістолєт з собою, Макаров.

 

ТУРЧАК

Пістолет?! Так, присядьте, будь ласка.

 

 

ІНТ. РЕСТОРАН – ДЕНЬ

 

Бєрьозкін, досить п’яний, сидить за одним зі столиків повного відвідувачів ресторану. Перед ним декілька, повних тарілок зі стравами та майже пустий графін. За сусіднім столиком обідають великголовий БАНДЮГАН (35) та дівчина. Бєрьозкін повертається до них впівоберта.

 

БЄРЬОЗКІН

І я собі вполнє нормальний. Шо, думаєш, триндю? Нє, не триндю.

 

Бандюган, жуючи, спокійно дивиться на Бєрьозкіна.

 

БАНДЮГАН

Чуєш, тєрпіла, ше раз гризло сюда повернеш, я тебе похороню тут.

 

БЄРЬОЗКІН

Чуєш!.. Ладно, поняв. Не, я поняв, всьо нормально.

(розвертається, бубнить)

Похороню. Всім Макс лишній. Дури. Та, лєсба якась. Та, тупіца нотаріальна, трубку не бере. Бабьор. Яська ше, тоже. Та, тварь, на море її хотів. Щас би на верблюдах. І-го-го.

 

Бєрьозкін клацає язиком, випиває чарку, хитається на стільці.

 

БЄРЬОЗКІН

Так обідно!

(в сторону бандюгана)

Я нічо, нічо.

(під ніс)

Це Вєрка, сучка, всьо, наслєдніца драна.

 

Бєрьозкін опирається на спинку, втирає лице руками.

 

БЄРЬОЗКІН

А ми тебе, тут тебе, Вєрка, і росчитаєм. От, Дражний цей, Фьодорович, і компесті… компенсти… сука, компісірує. Косарів сто. Ага. За це і вип’єм, до дна.

 

Бєрьозкін допиває прямо з графіну, встає, з викликом дивиться довкола. На нього, цвіркнувши зубами, весело дивиться бундюган. Бєрьозкін виставляє руки, мотає головою.

 

БЄРЬОЗКІН

Нє, я нічо. Поссорився, просто, емоциї.

 

 

ІНТ. БУДИНОК МАРИНИ – ВІТАЛЬНЯ – ВЕЧІР

 

Дражний, закутавшись в пальто, спить на боці на дивані. У вітальню входять Віра і Марина. Віра зовсім інша – у стильному вбранні, з зачіскою.

 

ВІРА

Спить. Такий буся. От як вони могли його кинути? В такого харошого папіка такі дурацкі діти? Ну, прям буся. Не буди бусю.

 

Марина іронічно усміхається репліці Віри, закочує очі, нахиляється над чоловіком.

 

МАРИНА

(утробним голосом)

Германаріх. Іменем виборців округу, я закликаю тебе правити Всесвітом.

 

В кімнаті якось одразу стає темніше і моторошньо. Віра злякано оглядає кімнату одними очима.

 

ВІРА

(під ніс)

Блін, шо за фігня? Мамочка, страх, як страшно, ужас.

 

Дражний прокидається. 

 

ДРАЖНИЙ

М-м? Що ти?

 

МАРИНА

У нас зустріч зі слідчим.

 

ДРАЖНИЙ

(злякано)

Що, знову?!

(отямившись)

Зачекай. Який слідчий? Марина, що за жарти?

 

ВІРА

(під ніс)

Хто вони такі?

(з напускною безпечністю)

Марінка, шо ти прикалуєшся з вєтєрана?!

 

Марина сміється. Дражний повертає голову до Віри.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка! Ти просто лакшері. Таке приємне цвітіння.

 

Віра радісно красується.

 

ВІРА

Це Марінка всьо. Класно, да? Шоб я так жила, як мені тепер будут завідувати.

 

ДРАЖНИЙ

(вказує на Марину)

Так. Але, ти бачиш, яка вона? В мене мало серце не стало.

 

ВІРА

Я шось сомнєваюсь, шо це возможно. Ой, це - шутка.

 

Дражний і Марина сміються. Віра теж, але натягнуто, тривожно.

 

МАРИНА

Гєра, я ж для тонусу. Ти що, про Турчака забув?

 

ДРАЖНИЙ

А, точно, Турчак.

 

ВІРА

Що, Турчак буде?

(невдоволено мукає)

Блін, нашо він тут, цей холодець із гноміків? Шо, нікого другого нема? Він тіки тошнярити буде.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, це я. Він нам потрібен.

 

ВІРА

Да? Тоді алкоголя побільше, щоб кров промивати від його нудятіни? Блін, Турчак. Він гірчак. Аж тошно, завєдомо.

 

Дражний і Марина переглядаються.

 

ДРАЖНИЙ

Але, Вєрочка, ти – просто блиск. Ні, смак це – діло. Ну що, дівчатка, кутнемо? Я прямо помолодів біля вас. Приємне відчуття.

 

МАРИНА

А я чую, хтось енергію з мене тягне. А це ти!

 

Віра з підозрою дивиться на них, злякано ковтає слину. Десь хлопають двері. Віра здригається, смикає рукою.

 

ДРАЖНИЙ

Протяг десь. Вєрочка, що сталося?!

 

Віра розправляє щось на платті.

 

ВІРА

Та затяжку вже зробила, блін, ногтьом! З цими сквозняками. Хто їх тіки придумав?

 

 

ІНТ. БУДИНОК МАРИНИ – СТОЛОВА - ВЕЧІР

 

Просторе приміщення з великим сервірованим столом, вставленим стравами на срібних розносах. З восьми стільців біля столу, три відставлені, а за четвертим, смакуючи шампанське, сидить Дражний. Біля однієї зі стін кімнати, – з безліччю фотографій, - стоїть Турчак, розглядає їх. На більшості фото Дражний сам, а іноді з Мариною позує в компанії з українськими, радянськими та світовими знаменитостями політики, культури та спорту минулого та сучасності. Серед них є Френк Синатра, Майкл Джексон, Майкл Джоржан, Стівен Спілберг, Майк Тайсон, Харві Вайнштейн, Вахтанг Кікабідзе, Мердін Менсон, Андрій Тарковський, Вайнона Райдер, «Оскар» якої тримає Дражний, Моніка Белуччі, Маріна Владі, Одрі Тату. Є фото окремо Марини з Сергієм Жаданом, з Емінемом, з Оззі Осборном, Павлом Зібровим.

 

ДРАЖНИЙ

Цікаво. За цей тиждень це вже другий випадок.

 

ТУРЧАК

Можна сказати – третій: вночі було проникнення в шосту школу.

 

Декілька фото Марини з дівчинкою: на одній, коли тій років півтора-два, вона тримає дівчинку на руках, на двох іншій – дівчинці шість-сім років – за руку та обійняішись.

 

ТУРЧАК

ЇЇ працівники свідчать, що в них з сейфу викрали дванадцять тисяч євро і півтори тисячі доларів.

 

Дражний сміється. На фото з дівчинкою Турчак дивиться, піднявши брови, придивляється до обличчя дівчинки на фото постарше – та дещо схожа на Дражного - оглядається на самого Дражного, хмикає.

 

ДРАЖНИЙ

А тут вже очевидна орієнтація на Європу, європейські цінності в пріоритеті. Ви ж в мене тут ще не були?

 

Турчак розглядає виділені в окрему групу фото Дражного з Рейганом, Кісінджером, обома Бушами, Обамою, Брєжнєвим, Горбачовим, Єльциним, Чубайсом, з Павлом Лазаренком та всіма українськими президентами окремо, з деякими разом з Мариною.

 

ТУРЧАК

Ні. Ого, оце, сильно. Обама. Круто. Герман Федорович, мені, як би, іноді здається, що ви і є той вічний депутат, про якого ви, - пам’ятаєте? - розповідали.

 

Дражний сміється.

 

ДРАЖНИЙ

Так, це було б суцільне покарання.

 

Турчак підходить до найбільшого фото - Дражного з Фіделем Кастро, поряд з яким висить невеличка скляною коробочка з прикріпленим до її задньої стінки недопалком сигари. Турчак вказує на недопалок.

 

ТУРЧАК

Це його?

 

ДРАЖНИЙ

Нажаль, копія. Справжню я розчавив. Але ж, ніхто не помічає різницю.

 

Турчак з повагою киває. До кімнати заходять похнюплена Віра та Марина зі щіткою та совком. У Віри спереду плаття велика пляма від розлитого вина. Марина змітає рештки бокалу. Жінки та Турчак сідають до столу.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, не хвилюйся так – купимо нове.

 

ВІРА

(капризно)

Та шо нове. Воно було нове. Руки-крюки! Так жалко. Таке красіве і іспортила. Вєчно в мене так, хоть пересадку роби.

 

Жінки та Турчак, який допомагає їм зі стільцями, сідають до столу.

 

ДРАЖНИЙ

Все виправимо, Вєрочка. Це ж лише річ.

 

МАРИНА

Вір, магазини ж працюють –замовимо точнісінько таке ж.

(Турчаку)

Ігор, розкажіть щось цікаве.

 

ТУРЧАК

Поліцейську хроніку?

 

МАРИНА

Чому б і ні.

 

ВІРА

Ігорь, шо ти ше кокєтнічаєш? Розказуй, давай, інсайди свої детекнівні, які ти сам сочіняєш.

 

Турчак на мить задумується, усміхається.

 

ТУРЧАК

Вір, для тебе, наприклад: сьогодні приходила дружина Максима, Бєрьозкіна.

(Марині)

Це Вірин колишній чоловік.

 

ВІРА

Шо б ти ше розказав? Кому воно нужне - той Бєрьозкін з його Качкою? Давай, шось друге: спєцопєрацію якусь. Чи про маньяків.

 

МАРИНА

Чому? Ігор, продовжуйте. Вір, тобі має бути байдуже. Розлучилася, і забудь. Просто історія.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ – ВЕЧІР

 

П’яний Бєрьозкін, злегка дригаючись, стоїть в стійці. Навпроти нього в такій же стійці стоїть п’яний чоловік його ж ваги, але дещо іншої комплекції – нижчий та збитіший.

 

ВІРА (З/К)

А мені так і є, плювала на нього і на його ту Катю з ЖеКеГе. Сємєйка-самосєйка. 

 

ДРАЖНИЙ (З/К)

Дівчатка, ви не даєте розповідати. Ігор, та й що ж там з тією дружиною?

 

Між чоловіками починається бійка, більше схожа на парний танок з елементами східних бойових мистецтв, в якому торкнутися один одного їм не вдається.

 

ТУРЧАК (З/К)

Прийшла подавати на розшук – Максим пішов з дому й два дні не дзвонить.

 

ВІРА (З/К)

Так їй і нада, дурочці. Я викинула, а вона підняла каку - думала, шо то алмаз. Ага, алмаз, каратік. Я харошого не викину.

 

ТУРЧАК (З/К)

Вір, вона, як би, справді плакала, хвилювалася. Каже, завжди дзвонить, а це пропав. Вона підозрює, що його вбили.

 

Суперник у «вєртусі» злегка зачіпляє куртку Бєрьозкіна. Той дивиться на брудний слід на куртці, зтріпує його, і з виразом «тобі кінець», починає рухатися активніше, але, все так же без особливого успіху.

 

ВІРА (З/К)

Ой, ніхто його не вбивав. Кому воно нужне, цей кожаний патруль? Отцвіли уж давно. Сам погас десь.

 

 

ІНТ. БУДИНОК МАРИНИ – СТОЛОВА - ВЕЧІР

 

Та ж сама компанія за столом. Дражний дивиться на Турчака.

 

ДРАЖНИЙ

В них така прив’язаність? Ігор, це ж цей Бєрьозкін, що Яшу возив, Слєпцова?

 

ТУРЧАК

Так, він.

 

МАРИНА

І що, його справді хтось хтів вбити?

 

ТУРЧАК

Можливо. Віра, він, напевно,  як би, перед нашим візитом на квартиру твого батька, викрав з неї гроші, які там… були сховані.

 

Турчак спокійно дивиться за реакцією присутніх. Всі виглядають байдужими.

 

ВІРА

Опять гроші. Ти там багато їх нашов, соучаснік погрома? Гм, гроші. Це тобі Какачка про гроші сказала? Хіба, не дурочка? Привязаность у них.

 

МАРИНА

Віра, а це ж твоїх рук справа. Це ж ти його вбила.

 

ДРАЖНИЙ

(шоковано)

Вєрочка, навіщо ти це зробила?!

 

ВІРА

Нє, ви шо, іздєваєтесь? Хіба не понятно? Вбила, бо, задовбав, рішила городу помогти - служба очистки. Казьол вонючий.

(Турчак)

Шо ти дивишся? Мухобойкою. Тебе те саме жде.

 

Дражний і Марина сміються. Турчак знизує плечима.

 

ТУРЧАК

(серйозно)

Взагалі-то, ви всі на підозрі.

 

ВІРА

Вобщє-то, Ігорь, ти більше всіх його міг вбити. Хіба, нє? Шо він тобі там защемив – гордость чи самолюбіє?

 

Турчак ображено дивиться на Віру. Дражний вибухає реготом.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, так недобре.

(доброзичливо)

Ігор, шах і мат.

 

ТУРЧАК

Десять років назад я дійсно думав його вбити.

 

ВІРА

Правда? Оце ти, Турчак, ковбой. Доктор Джекіл з Харчослава. А я думала, ти пластіліновий.

 

Турчак очами показує, що так. Віра лагідно посміхається йому. Марина іронічно усміхається.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ – ВЕЧІР

 

Бєрьозкін і його п’яний супротивник вже валяються на землі, зклешившись в якісь борцівській фігурі, з розтягнутими п’ятирнею іншого обличчями, де не зрозуміло, хто бере верх.

 

ТУРЧАК (З/К)

А з Бєрьозкіним виявилося все нормально - він у коханки був.

 

Чути, як всі сміються, крім Віри. Борцівська фігура дещо змінює конфігурацію.

 

ВІРА (З/К)

Нічо нового. Тупориле ж, воно йде, куда хвіст його веде. Одеський кабєльний.

 

Бєрьозкін робить натужні рухи, збираючись провести кидок.

 

ТУРЧАК (З/К)

Ти ж, як би, хотіла про маніяка. А саме смішне, що я його сьогодні зранку з цією коханкою бачив і сплутав її з його ж дружиною, з Катьою – бо вони схожі, як сестри-близнюки.

 

Кидок не вдався, фігура знову змінюється, обличчя через вперті руки стають перекошеними.

 

ВІРА

(регоче)

Оце, тонкий вкус. Качка і качка два. Клони Максімки Бе.. Балван!

(Турчаку)

І ти тоже!

 

Чути, як всі заливаються сміхом. «Борці» знову міняють розташування тіл на асфальті.

 

 

ІНТ. БУДИНОК МАРИНИ – ВІТАЛЬНЯ – ВЕЧІР

 

В кімнаті з приглушеним світлом під повільну музику танцюють пари – Віра з Дражним та Турчак з Мариною. Турчак і Марина про щось весело перемовляється. Дражний злегка усміхаючись, задумався про щось своє. Віра зкоса підглядає за іншою парою, певно ревнуючи Турчака.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ЖАННИ – КІМНАТА - НІЧ

 

Кімната вщент розгромлена: частина дверцят стінки виламана, частина - висять на одній петлі; карниз зірваний і зі шматками штор лежить поверх розкиданих по кімнаті речей Жанни; крісла та стільці які поламані, які - лежать перевернуті. Дуже голосно грає танцювальна музика. На дивані, розмахуючи шматками штор, плигають напівоголені дівчата – Яся та дівчина в масці лисички. В кімнату, в трусах, з накинутою на плечі тюллю, з трубкою карнізу в одній руці, пляшкою віскі в іншій, з розписаним помадою торсом та в напівмасці ведмедя входить Бєрьозкін, голосно свистить. Дівчата починають радісно верещати.

Бєрьозкін, надпиваючи з пляшки, підходить до дівчат і дає надпити Ясі, а потім і іншій дівчині, яка, відвернувшись від камер, припіднімає маску, щоб випити і виявляється Анжелікою. Поки остання п’є, Бєрьозкін цілується з Ясею. Потім Яся підтягує до себе Анжеліку, яку цілує, а потім підсовує чоловікові і та вже цілується з Бєрьозкіним, доки модель відпиває з пляшки. Крізь музику ледь чутно щось схоже на дверний дзвінок, на який компанія не реагує. Приятелі, продовжуючи стрибати, обіймаєються й цілуються поперемінно. Чутно, як у вхідні двері голосно гупають. Бєрьозкін йде відчиняти. Дівчата відпивають з пляшки, ще завзятіше плигають і радісно верещать. З коридору доносяться якісь окрики і гуркіт, після чого в дверному пройомі з’являються голова й протягнуті руки Бєрьозкіна, який падає плазом на підлогу. В кімнату, наступивши на спину Бєрьозкіну, входять двоє поліцейських в бронежилетах, шоломах та з автоматами. Дівчата весело дивляться на поліціянтів, відпивають та продовжують стрибати і радісно верещати. 

 

 

ІНТ. ВІДДІЛ ПОЛІЦІЇ – ЧЕРГОВА ЧАСТИНА – НІЧ

 

У двері входить щокатий дитина в бронєжилеті та з автоматом, ПЕРШИЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ (30) знімає Й зтряхує шапку, з якої на підлогу крапле вода.

 

ПЕРШИЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ

(черговому)

Сніг цей опять, не вперся.

 

За склом, з автожурналом у руці сидить ЧЕРГОВИЙ (32) поліціянт. Той що зайшов зникає в коридорі.

 

ЧЕРГОВИЙ

Передавали ж.

 

ДРУГИЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ (З/К)

На, сука. Ти бачив, яке буйне животне?

 

В приміщення, зігнувшись і важко рухаючись, з руками за спиною ледь входить Бєрьозкін. Він без куртки, в штанях та светрі. За ним двоє кремезних поліціянтів в броніках, мокрих шоломах та з автоматами - ДРУГИЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ (25) та ТРЕТІЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ (27). Черговий дивиться на тих, що зайшли.

 

ЧЕРГОВИЙ

Животних – в клєтку. Це з Сопротівлєнія?

 

ДРУГИЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ

Да, перевернуло хату зйомну.

 

Третій поліціянт пинає Бєрьозкіна, той падає.

 

ЧЕРГОВИЙ

Бухе. Він один був?

 

ТРЕТІЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ

Да, один. На от, доки.

(читає)

Бєрьозкін. Кацап якись.

 

ДРУГИЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ

Каже, шо в нас робив.

 

Поліціянт протягує в віконечко черговому картку водійських прав. Черговий бере, читає.

 

ЧЕРГОВИЙ

Бєрьозкін Максим Леонідович. Не помню такого.

 

Черговий набирає щось на клавіатурі комп’ютера. Третій поліціянт зникає в коридорі.

 

БЄРЬОЗКІН

(п’яно)

Я служив!

 

ЧЕРГОВИЙ

Де ти там служив, красавєц? Хавальнік свій покажи.

 

Другий поліціянт за волосся підіймає голову Бєрьозкіна, той пручається. Черговий дивиться на нього.

 

ЧЕРГОВИЙ

Не знаю, може раньше.

(Бєрьозкіну)

Щас нова поліція, нові обличчя, а не то шо у вас там було, рила. Так шо – всьо по-другому, мусорок. Поняв?

(дивиться в монітор)

А-а, він ше й в розшуку. Жінка шукає.

 

ТРЕТІЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ

То шо з ним робить?

 

ЧЕРГОВИЙ

В обізяннік, шо. Завтра там хай розбираються.

(Бєрьозкіну)

Шо, красавела, будеш Сіндбад-пєрвоход.

 

ТРЕТІЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ

Давай, мєнтяра.

 

Третій поліціянт смикає Бєрьозкіна за светра, щоб підняти. Той пручається.  

 

БЄРЬОЗКІН

Не трогай мене!

 

 

ДЕВ’ЯТА СЕРІЯ

 

ІНТ. БУДИНОК МАРИНИ – ВІТАЛЬНЯ - РАНОК

 

Дражний на дивані з кавою розмовляє телефоном.

 

ДРАЖНИЙ

(в телефон)

Ваші карти злиплись, маестро… Тому що це – монтаж, Сем. Катрусин кінозал… Так, монтаж тобі підсунули, тобі… Натягнули, звичайно, Сем.

 

Дражний сміється. До кімнати входить Віра в стильному костюмі. Її повадки дещо манерні. Дражний дивиться на неї.

 

ДРАЖНИЙ

(в телефон)

Самвел, секунду.

(прикривши трубку)

Вєрочка, просто шикарно. Бест. Ти неповторна. Зачекай хвилинку.

(в телефон)

Сем, вибач, слухаю.

 

Віра сідає в крісло навпроти, в тій же набутій манерності витягує «качечкою» губи, випрямляє спину і складає руки на схрещених ногах, та тут же декілька разів невпевнено рухає плечима.

 

ДРАЖНИЙ

(в телефон)

Звичайно, Самвелич. Дражний в мусорному контейнері – це дичина. Ніхто не повірить… Ну, що? Ноги повисмикуй. Тільки, не економ… Звичайно, Сем, таке  вибачати не можна. Поважну людину і хто – гельмінти якісь, молодняк полоумний.

 

Дражний швидко встає, показує Вірі на вікно. Там на вулиці хорт Дражного мутузить напівспущену секс-ляльку. Віра і Дражний підходять до великого вікна, весело дивляться на розвагу тварини. Віра бере Дражного за руку, дивиться на нього, невправно закушує нижню губу. Дражний усміхається, розсіяно тисне руку жінки і одразу ж відпускає і відходить. Віра, опустивши плечі і скривившись від незадоволення собою, щось шепче, розгублено дивиться на забавку собаки.

 

ДРАЖНИЙ (З/К)

(в телефон)

Ну-у... Добре, концептуально – так… Деталі – при зустрічі, згоден.

 

 

ІНТ. ВІДДІЛ ПОЛІЦІЇ – КАБІНЕТ ТУРЧАКА - РАНОК

 

Турчак сидить за столом й щось записує. Навпроти нього, схилившись над іншим листком, шепочучи читає Бєрьозкін. Він виглядає добряче пом’ятим.

 

БЄРЬОЗКІН

Я її не звав, шоб ти знав.

(вказує пальцем)

Тут?

 

ТУРЧАК

Так, там. Не звав.

 

Бєрьозкін ставить підпис. Турчак забирає в нього аркуш, оглядає.

 

ТУРЧАК

Що, з цим, як би, все. Дружині хочеш подзвонити?

 

БЄРЬОЗКІН

Слухати, як вона соплі жує? Нє, спасіба, мені твоїх хватіт, а-ля мужик.

 

ТУРЧАК

Добре. Так, а що, все таки,  з пістолетом? Як би…

 

БЄРЬОЗКІН

Шо ти впився в мене з цими навєтами? Ти шо – ідіот? Я ж тобі сказав, шо в мене нема ніякого ствола.

 

ТУРЧАК

Ні, я, як би, не ідіот.

(показує інший аркуш)

А от Катерина Ярославівна Бєрьозкіна показує… де воно?... ага, ось, вчора, в районі тринадцятої години, при виході з дому в тебе на руках був пістолет Макарова, дев’ять міліметрів, з набоями. Вона, як би, добре розуміється.

 

БЄРЬОЗКІН

Як вона може шось показувати, якшо я був дома, а вона – на роботі? Завідомо неправдиве свідчення. Триста восємсят четверта.

 

Турчак задумується.

 

ТУРЧАК

А, як би, не вісімдесят третя?

 

Турчак дивиться в Кримінально-процесуальний кодекс на столі.

 

БЄРЬОЗКІН

Четверта. От, работнічєк.

 

Турчак невдоволено киває.

 

ТУРЧАК

Так, четверта. То що, не скажеш, де пістолет?

 

БЄРЬОЗКІН

Нє, ну ти в корні заїв. Як ти тут вобще оказався? Геній сиска. Я ж тобі об’яснив: пришло рєвніве тєло, накидало брєда, а ти вже з нього ліпиш шось, конструіруєш вєрсії свої бездушні. Коломбо ти, з глазіком пластмасовим.

 (сміється)

Ти, навєрно, і помреш лєйтєнантом. Понабирают, інтєлігєнтів з бібліотєки.

 

Турчак сердито дивиться на Бєрьозкіна.  

 

ТУРЧАК

В суд тебе, як би, викличуть, за пошкодження майна. Можеш іти.

 

Турчак протягує папірець, Бєрьозкін висмикує його, швидко залишає кімнату, не зачинивши дверей.

 

ТУРЧАК

Дружині, хоча б, подзвони!

 

БЄРЬОЗКІН (З/К)

Не суй свій хрящ в чужі діла!

 

Турчак роздратовано кидає ручку об стіл, схлипує, дивиться у вікно.

 

 

НАТ. ВІДДІЛ ПОЛІЦІЇ – РАНОК

 

Бєрьозкін виходить з будівлі з телефоном в руці, який вмикає. Тут же з нього звучить сигнал про повідомлення в месенджері. Чоловік відкриває одне з них. На екрані відео, на якому його дружина кидає чоловічі речі в бочку від мастила, в якій горить вогонь. 

 

БЄРЬОЗКІНА

(з екрану)

Дивись, подонок. От так. А ти лазяй дальше по шлюхам.

 

Жінка кидає ще декілька речей до бочки. Відео завершується.

 

БЄРЬОЗКІН

Дура. Лєсба грьобана. Тобі можна, а мені, нормальному, вжє нізя? Сука, шо за врємя несправедліве?

 

Бєрьозкін шукає в телефоні номер, натискає виклик.

 

БЄРЬОЗКІН

 (в телефон)

Даровка. Шо, як?..Нормуль. Чуєш, таке дєло. Ти ж там на виборах?.. О. А можеш Гєрмана Фьодоровича номер дати, Дражного?.. Правда? І тоже Герман Фьодорович?..

(сміється)

Цирк. Нє, цього, нашого… Та хочу попросити коє-шо. Він же, вродє, ніколи не отказує… Да, на цьому… Пасіб, братішка. Держись.

 

На телефон Бєрьозкіна тут же приходить повідомлення, він набирає виклик, йде вулицею.

 

БЄРЬОЗКІН

(в телефон)

Альо. Гєрман Фьодорич?.. Це Максім Бєрьозкін вас турбує. Знаєте такого?.. Сто-ой! Значит… Подожди! Значіт, дивись: шоб всьо у тебе там з Вєркой було нормально…  

 

 

ІНТ. БУДИНОК МАРИНИ – ВІТАЛЬНЯ – РАНОК

 

Дражний стоїть біля вікна, дивиться, як у дворі хорт все ще грається майже здутою лялькою.

 

ДРАЖНИЙ

(в телефон, сердито)

Що це значить?..

 

Дзвонить домофон.

 

ДРАЖНИЙ

(прикривши телефон)

Вєрочка! Відкрий, будь ласка, це водій.

(в телефон)

Скільки?.. Навіть не мрій, двадцять… Двадцять… Двадцять, все… Ні, через три і я скажу де.

(вимикає телефон)

Виродок.

 

Підходить Віра.

 

ВІРА

Це той таксіст-крейзі, що вчора Бєрьозкіну фейс прочистив. Він опасний. Даже я боюсь.

 

ДРАЖНИЙ

Той?

(весело)

Це ж чудово, Вєрочка. Як раз те, що нам потрібно.

 

ВІРА

Да? Це шо, тіпа, руска рулєтка – ріск для жізні обізатєльний?

 

ДРАЖНИЙ

Мені його серйозні люди рекомендували.

 

ВІРА

То ми хоть на «Мерседесі» поїдем? Я вже устала од цьой обидєнності. Пора з полулюкса в люкс.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, звичайно. Переходимо на вищий щабель. Одягайся.

 

Віра усміхається, швидко йде з кімнати. Знову дзвонить домофон.

 

ДРАЖНИЙ

А, то ти його не впустила.

 

 

ІНТ. ВІДДІЛ ПОЛІЦІЇ – КАБІНЕТ НАЧАЛЬНИКА - РАНОК

 

В кабінеті і сліду не залишилося від будуарності – все інакше, просте і невиразне: меблі, штори, герань. Повна радянщина. За робочим столом сидить начальник поліції - той же таки Віктор Михайлович, але  пониклий, посірілий і зовсім сивий. Так же линяло виглядає й його мундир. За іншим столом сидять чоловік п’ятнадцять поліціянтів – хто в формі, хто в цивільному. Турчак і Саша сидять ближче до керівника.  

 

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

Тому всі дороги ведуть до нас. Це зрозуміло? За роботу. Кому не зрозуміло, теж за роботу - біда навчить. Турчак, залишся.

 

Поліціянти залишають кабінет, зачиняють двері.

 

ТУРЧАК

У вас все нормально, Віктор Михайлович?

 

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

А як ще в мене має бути? Все нормально. Ігорьок, ти зробив те, що я тобі казав?

 

Турчак виглядає розгубленим.

 

ТУРЧАК

Віктор Михайлович, я думав…

 

НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ

Ну, Ігорь, сам бачиш. Чекаю рапорт. Можеш бути вільний.

 

Турчак безвольно усміхається, виходить з кабінету.

 

 

ІНТ. АВТО ДАРЖНОГО – РАНОК

 

За кермом сидить таксист Кувалда, поряд Дражний, Віра позаду.

 

ТАКСИСТ

Гєрман Фьодорович, я шоб знав, раньше б приїхав. Там роботи, смотря по настроєнію, на пятнацить минут.

 

ДРАЖНИЙ

Я щоб знав, то взагалі б його не купував.

 

ВІРА

А мені нравиться «Мерседес». І для статуса полєзно – піплу заходить, дивитися.

 

ТАКСИСТ

Рєзіну ту поміняєм, та й всьо, смотря по настроєнію, можна їхати.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, ти зараз по магазинам, а я тебе потім заберу. Добре?

 

ВІРА

Да, харашо. Гєрочка, а коли ми нашим займемся? Ну, тим, самим главним, шо мені покоя не дає?

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, так я, як раз, ним і займаюся.

 

ВІРА

Правда? О, ніштяк. Я в режимі ожиданія. А то, вже така жизнь настала – без ріфм осталась. Чєсно, устала.

 

 

ІНТ. АВТО БЄРЬОЗКІНА - РАНОК

 

Бєрьозкін сидить в припаркованому біля обочини центральної вулиці авто, говорить по відеозв’язку з Ясею.

 

ЯСЯ

(з екрану телефону)

Оставайся, канєш. Так, і шо, прям, вощє вигнала?

 

БЄРЬОЗКІН

Да. І всі вєщі спалила.

 

ЯСЯ

(з екрану телефону)

Жесть. У Анжеліки тоже краш – замуж, кароч, уже, всьо, не виходить. Її Тусі хтось сказав, шо вчора було, і він капєц, разрив сєрдєц, кароч. Вона зарьована, до олдів вернулась.

 

Повз авто на швидкості проїзджає лімузин «Мерседес». Бєрьозкін дивиться йому услід.

 

БЄРЬОЗКІН

Нічо, нового найде.

 

ЯСЯ

(з екрану телефону)

Ти такий злий сьодня.

(відвертається в сторону, знову до Бєрьозкіна)

Всьо, чмоки, в мене робота. 

 

Дівчина відключається.

 

БЄРЬОЗКІН

Анжеліка, блін. А шо, тільки я должен страдати? Злий. Канєшно, злий. Всі добрі, один Макс злий.

 

Поряд проїзджає «Тойота» Дражного. Бєрьозкін радісно дивиться на неї.

 

БЄРЬОЗКІН

Опача. На ловца і лось. По коням.

 

Бєрьозкін одразу ж заводить авто, їде за «Тойотою», за якою пристроїлось ще декілька автівок.

 

 

ІНТ. ОФІС ДІГТЯРУКА - РАНОК

 

У величезній стерильно-білій кімнаті на двох великих білих диванах один проти одного сидять Дражний та Дігтярук, з ледь наповненими віскі склянками в руках, відпивають. На скляному столику між ними стоїть графін з віскі та тарілка з великми сливами. Поряд з Дражним на дивані лежить середнього розміру біла брендова сумка з візернуками. Вона округла, так як чимось добре наповнена.

 

ДІГТЯРУК

А я, Гєша, вжє почав думати, що з тобою робити. Уяви. А?

 

Дігтярук сміється, що більше схоже на кашель. 

 

ДРАЖНИЙ

М-м, Сем, до чого в нас з тобою дійшло.

 

ДІГТЯРУК

А? І так важко з цими виступами, а тут ще ти. Такі вже думки пішли не хороші. А? Вчасно ти, Гєша, ой, вчасно.

 

ДРАЖНИЙ

Вчасно. А я нещодавно згадував ті наші часи. Які ти листівки робив – букети в супницях. Блиск. Сем, скажи, а навіщо тобі взагалі це депутатство? В тебе все є, все чисте. Навіщо, Сем?

 

ДІГТЯРУК

Гєша, депутат – це ж не просто «депутат». Це  - титул. А? Як колись князь, граф, барон, лорд. Аристократ, аристократія. Кров інша. Верх. А?

 

ДРАЖНИЙ

Сем, то зараз титули теж можна купити. Варіантів – мільйон. Був би графом чи князем. Чи барон фон Дігтярук. Звучить.

 

ДІГТЯРУК

А звучить. Буде й так, Гєша. Дякую. Завтра займусь. Завжди любив твої поради. Добрий віскі в мене, а? Давай, ще.

 

Дігтярук підливає. Модельної зовнішності дівчина в платті міні вноситьі ставить на стіл хліб, канапки, ікру, нарізку, фрукти. Дігтярук хватає дівчину за зад.

 

ДІГТЯРУК

Солодка, а? Ввечері, Гєша, зустрінемось – будь-яку вибереш. В мене всі такі. А?

 

ДРАЖНИЙ

Ти завжди вмів цінувати красу.

 

ДІГТЯРУК

А? Дивись.

 

Дігтярук кидає на підлогу серветку й кивком вказує Дражному на дівчину. Та присідає, підіймає серветку, встає. Дражний усміхається. Дігтярук кидає іншу серветку, яку дівчина, так само, присівши, підіймає, встає.  Дражний сміється.

 

ДРАЖНИЙ

Хорошому навчив.

 

ДІГТЯРУК

(дівчині, сердито)

Нагнутися не можеш?! А? Присідаєш. Пішла!

 

Дівчина схлипує, біжить геть. Дражний ухмиляється, відпиває.

 

ДІГТЯРУК

І гонору немає! Ні на що не здатна! Звільнена ти! Взагалі забирайся!

(Дражному)

А? Ця зламалася. Інші є.

 

 

ІНТ. ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР - РАНОК

 

Ряд брендових магазинів за скляними вітринами в торгівельному центрі. З дверей одного з них виходять жіночі ноги з оберемком брендових пакетів попереду. Це Віра з покупками. Їх так багато, що вона ледь справляється з транспортуванням. Її, сміючись, проводжають поглядами дві продавчині магазину, з якого вона щойно вийшла. Віра ж, зі всім своїм багажем, заходить в двері сусіднього «бутика».

 

 

ІНТ. АВТО БЄРЬОЗКІНА - РАНОК

 

Бєрьозкін сидить за кермом, уважно дивиться на новенький офісний центр попереду, з якого саме виходять Дражний та той охоронець Дігтярука, що був у будинку культури в окулярах. В руках у останнього біла брендова сумка з візерунком.

 

БЄРЬОЗКІН

Ха. Це то, шо я думаю? Гєрман Фьодрич, касір Бєрьозкіна. Браво.

 

Дражний сідає на заднє сидіння «Тойоти» охоронник передає йому сумку й зачиняє двері. «Королла» тут же від’їзджає. Бєрьозкін пригинає голову. Авто Дражного проїзджає по зустрічній повз нього.

 

БЄРЬОЗКІН

Погнали к успєху. Ібо.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА - РАНОК

 

Авто Бєрьозкіна розвертається через суцільну смугу і встроюється в ряд, в якому попереду рухається й бронзова «Тойота» Дражного.

 

 

ІНТ. ВІДДІЛ ПОЛІЦІЇ – КАБІНЕТ ТУРЧАКА - РАНОК

 

Засмучений Турчак складає до коробки речі зі свого столу. На сусідньому столі вмостився Саша, їсть чіпси.

 

САША

Нє, як це він таке буде, блін, заганяти, то я сам піду.

 

ТУРЧАК

Мені б твої проблеми, Саш.

 

САША

Турчак, блін, ти вобщє припух?! В тебе які проблєми?! Живеш, як в прянічному доміку. Крем сплошний. Сказка, а ше ноєш.

 

ТУРЧАК

(понуро)

Так, в будиночку. Тільки він на протухлій пальмовій олії. І від цього й гірко.

 

САША

Гірко йому. На всьом готовом. Ну ти, монстр. Тачка, квартіра, роботу по-любому нормальну получиш, на шмарі тій не женився, Вєркой опять замутиш, єслі підпустить.

(киває)

Від цьой хєрні ізбавився, накінець. А тут. І він ше завідує, йому гірко. Ти, блін, вобщє стабільний, Ігорьоня? Живеш в шоколаді і не знаєш шо таке пріятні минути? Ну ти зажрався.

 

ТУРЧАК

Та я, як би…

 

Турчак усміхається, чеше голову.

 

САША

Нє, Ігорь, ти просто неблагодарний. Тут судьбою попіраємий, і то… А він. Блін, я в шоці! На перековку б тебе, як той дєд казав.

 

 

ІНТ. ПІД’ЇЗД НОВОБУДОВИ - ДЕНЬ

 

Віра та Дражний виходять з ліфту. На сходинковій площадці видно сліди ремонтів, що мають місце на поверсі. З різних сторін доноситься шум працюючих болгарок та перфораторів.

 

ВІРА

(нервово)

Кромє того, шо це дворцовий ансамбль епохи раннього пінопласта, шо це за мєсто, вобщє? Шось я смущаюсь в отдєльних точках.

 

ДРАЖНИЙ

Це, Вєрочка, чудовий кінець довгого шляху.

 

Віра з осторогою дивиться на чоловіка.

 

ВІРА

(нервово)

Я так і поняла. Тільки з його продолжитєльностью, похоже, не рощитала.

 

Вони підходять до дверей, які Дражний відчиняє й пропонує Вірі зайти.

 

ВІРА

(нервово, весело)

Шо, заходити? Це обізатєльно? Може, в другий раз? Це ж не разчлєньонка якась, я надєюсь?

Давай, хоть, Кувалду подождем.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА – ПЕРЕДПОКІЙ - ДЕНЬ

 

Віра та Дражний входять в по-сучасному оформлену та обставлену квартиру.

 

ВІРА

А прикольнєнько. Це твоя?

(грайливо)

Це шо, якісь сладкі минути будуть. А то я так напряглась.

 

Віра стріляє до чоловіка очима. Дражний м’яко усміхається, вказує на кімнату.

 

ДРАЖНИЙ

Солодкі. Йди туди, в тумбі праві крайні дверцята, відчини їх і набери дату народження мами.

 

ВІРА

Крайні праві? Право-лєво.

(грайливо)

Там шмотки! Це якись атракціон з переодєваніями? Тобі понравилось мене одівати?

 

Віра весело дивиться на Дражного. Який лукаво усміхається

 

ВІРА

А, це тут! Ти нашов?! Клянусь Білой луной, це случилось! А-а-а!

 

Віра біжить до кімнати.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

Віра підбігає до довгої високої тумби, відчиняє вказані дверцята. Там новий сейф з електронним замком. Віра пищить від радості. Усміхнений Дражний дивиться на неї з порогу кімнати.

 

ВІРА

Мамине? Не знала, шо мамкине дере мені ше десь пригодиться, кромє затрат.

 

Дражний мугикає. Віра набирає код, відчиняє сталеві дверцята.

 

ДРАЖНИЙ

Що там, Вєрочка? Ти чого?

 

Віра повертає до нього щасливе лице, плаче. Дражний підходить, присідає біля неї, протирає їй очі хустинкою.  

 

ДРАЖНИЙ

Ай-яй-яй, Вєрочка. Перестань, рахуй.

 

Тут вже мугикає Віра, дістає з сейфу декілька пачок доларів, яких там досить багато, складає їх на підлогу. Звучить дверний дзвінок.

 

ДРАЖНИЙ

Це Кувалда. Вєрочка, зараз обмиємо, в нас є що відмітити. Шампанське під це діло – саме діло.

 

ВІРА

Я в шокі. Значіт, тонкі настройки работают. Ну, Пупирка, спасіба, падружка.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА – ПЕРЕДПОКІЙ - ДЕНЬ

 

Дражний підходить до вхідних дверей, встигає лише відкрити замок і натиснути ручку, й в ту ж мить відлітає до стіни від сильного удару дверима. Він без свідомості лежить на підлозі. В квартиру швидко заходить Бєрьозкін, причиняє двері. 

 

ВІРА (З/К)

Гєра, це, навєрно, сквозняк, шо так бахнуло?! Десь відкрито!  Мене опять аж дьорнуло по діагоналі!

 

 

ІНТ. КВАРТИРА – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

Віра сидить на підлозі, акуратно складає з пачок грошей чи то сонечко, чи то квітку. Вона не дивиться на Бєрьозкіна, який зайшов до кімнати.

 

ВІРА

Чотириста тисяч, представ. В мене аж цифр не хватає.

 

Усміхнена Віра повертає лице до Бєрьозкіна, що розтягнувся в усмішці. 

 

БЄРЬОЗКІН

Вєрка, ти просто супербаба, якись баксомагніт. Чо я тебе кинув, дурак?

 

Віра закриває собою гроші на підлозі. 

 

ВІРА

Нє!!! Нє, скатіна, ти мені більше жизь не хакнеш!!!

 

Віра кидається на Бєрьозкіна і тут же отримує тичок у вухо, від якого падає.

 

БЄРЬОЗКІН

Ну чо ж нє, Вєрка? Ти сама бачиш, шо да. Чи вже не бачиш?

 

 

ІНТ. КВАРТИРА – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

Віра та Дражний, головою до голови, напівлежать на дивані з кляпами у ротах та зі стягнутими ногами та, за спиною, руками. Бєрьозкін саме підтягує стяжку на ногах Дражного, йде до грошей. Віра та Дражний, важко дихаючи, дивляться на нього. Бєрьозкін, сидячи, бере в кожну руку по три пачки доларів.

 

БЄРЬОЗКІН

Нє, це ви, канєшно, маладци. То шо ти, Гєрман Фьодорович, хотів мене киданути – то це кака і нєвєрность. Але я, бачиш, воврємя… Пакєта нема? В общєм, воврємя я. Так шо вам…

 

Дражний лежить смирно, а Віра активно рухається, і гуде, намагаючись щось сказати, врешті падає на підлогу.

 

БЄРЬОЗКІН

Дурочка, шию звернеш, послєдню.

(озирається)

Так, в шо його скласти? Совєтуйте. Нема ідєй? Але, шо сказать: вам від нашой сім’ї вашій сім’ї велика благородна подяка. Постарались. Ладно.

(знімає светра)

Пошана вам і благодарность земна і неземна. І папі, і дочці – від щирого серця.

 

Бєрьозкін зав’язує гудзи в основі рукавів светра.

 

БЄРЬОЗКІН

Так. А, Вєрка, ти ж не знаєш. Познакомся, це – твій папа. Папа Дражний. Отєц і кандідат. Чесно, Вєрка. Я Паличу, канєш, обіщав не казати, але, бач, довели ви мене. От так, Вєрка, твій папанька, Дражний, Гєрман Фьодрич. Хочеш, можеш фамілію поміняти. Ти ж любиш міняти.

 

Тепер Дражний починає активно дригатись і гудіти. Віра дивиться на нього беззвучно. З витаращеними очима. Бєрьозкін складає гроші в торбу, яку він зробив зі светра, встає .

 

БЄРЬОЗКІН

Це всьо, чи ше десь є? Шо дивитесь? Кажіть шось. Всьо? Ладно, в молчанку самі грайте. Гєрман Фьодрич, я твоє пальтішко візьму. Холодно, а я, бачиш, на лєгкє. Може, якшо тісне, порветься – не обіжайся. Я ж так, трохи більшечкий, бачиш. Природа одарила. Вєрка, ти шось не довольна, бачу. Нє, всьо путьом? Ладно.

 

Бєрьозкін підіймає з підлоги пальто Дражного, одягає, приміряється.

 

БЄРЬОЗКІН

Нє, вродє, нормальне?

(мацає під пахвами)

Гєрман Фьодирич, подивись. Нормально ж? Ти, навєрно, на размєр більше береш, да? Хароше пальтіхо.

(бере «мішок»)

Всьо, ладно, сім’я. Не буду повторятись. В общих чєртах понятно: врємя – дєньги. Всім спасіба, пока. Абонєнтский ящик знаєте. Пишіть. Лучше налом.

 

Віра активно дригається, на її очах сльози. Дражний лежить тихо. Бєрьозкін виходить з кімнати.

 

БЄРЬОЗКІН (З/К)

Я закрию, не піднімайтесь.

 

Тут же чути звук удару і, так як, певно, Бєрьозкін зробив сальто назад, в проході в кімнату падають його ноги. В кімнату заходить Кувалда з пляшкою шампанського.  

 

ТАКСИСТ

Гуляєте, Федорович?

 

 

НАТ. ВІДДІЛ ПОЛІЦІЇ – ДЕНЬ

 

На парковці біля відділку Саша кладе в багажник авто Турчака коробку з речами, Ігор закриває багажник.

 

САША

Ти там, на нормальну роботу давай сам і зви, а то я тут… Ми ж брігада.

 

ТУРЧАК

Звичайно, Саш.

(зітхає)

Так не хочу йти.

 

Саша киває у співчутті.

 

САША

(запально)

З уютной, да? Ігорь, ти, я бачу, вобщє нічо не понімаєш. Тебе вигнали! Ігорь, виг-на-ли! Того, що це - вобщє не твоє. Зовсім.

 

ТУРЧАК

Та я зрозумів, Саш. Але, як би, звичка чи що. О-ой. Добре, дружище, давай.

 

Тиснуть руки, злегка обіймаються.

 

САША

Ігорьок, просто – найди себе.

 

Турчак, напружено усміхаючись, киває, сідає в авто.

 

 

ІНТ. АВТО ТУРЧАКА – ДЕНЬ

 

Турчак розвертає машину, тримається, але, як тільки Саша, який стоїть, піднявши руку, перестає бачити його обличчя, розражається плачем. При цьому встигає декілька разів просигналити бувшому колезі.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА – ВІТАЛЬНЯ – ДЕНЬ

 

Таксист розрізає ножем стяжку на ногах Дражного. Голосно гупають вхідні двері.

 

ТАКСИСТ

На шось обідилась?

 

Дражний сідає на дивані, проводить по волоссю. Він сумний.

 

ДРАЖНИЙ

Перенервувала. Забери його, будь ласка. Знайдеш куди?

 

Кувалда дивиться на Бєрьозкіна.

 

ТАКСИСТ

Опит є. Що, з кінцями, Федорович?

 

ДРАЖНИЙ

З кінцями? Ні, ні, не тепер. Ні, не з кінцями. Просто, десь... 

 

Таксист виходить в коридор. Ноги Бєрьозкіна втягуються туди ж. Дражний тре лице, зітхає.

 

ТАКСИСТ

Тяжкий, падла.

 

Дражний дивиться в коридор, встає.

 

ДРАЖНИЙ

Давай, допоможу.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА - ДЕНЬ

 

Сумна Віра повільно йде вулицею. Перехожі, що проходять повз, спішать, сміються, розмовляють. Віра зупиняється біля вітрини з рекламним постером лотереї, на якому вказана сума джек-поту. Вона кривить лице, йде далі. У неї дзвонить телефон. Віра дивиться на екран, там фото жінки за п’ятдесят і підпис «Мамара». Віра скидає виклик і йде далі – така ж сумна та некваплива.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА - ДЕНЬ

 

Задумливий Турчак стоїть на краю тротуару з паперовим стаканом кави та телефоном в руках. На екрані сторінка телеграм-каналу «Харчослав_антикор». Турчак якусь мить дивиться на неї, потім швидко натискає опції видалення каналу й видаляє його, закриває очі, відкриває, злегка мотає головою, залпом випиває каву, розчаровано зітхає.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ВІРИ – ВІТАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

В кімнаті  розгардіяж, який Віра влаштувала тут напередодні.

Віра сидить на дивані, тримає в руці зелену пласку пляшку з чимось чорним, з якої вона надпиває. В іншій її руці телефон, на екрані якого фото миловидної жінки Віриного віку, що насмішливо скривилася, і підпис «Пупирка». З телефону, вімкненого на гучний зв’язок, звучить сигнал виклику, який тут же вимикається і на екрані виникає надпис «Лінія зайнята». Віра знову набирає виклик і знову на екрані фото «Пупирки».

 

ВІРА

(плаксиво)

Візьми трубку, Пупирка. Трубку візьми! Ну, чо ти не береш, коли мені нада? Давай, причиняй мені боль дальше, наполняй цей стакан.

 

З тієї сторони знову скидають. Віра схлипує, знову натискає виклик. На її колінах лежить фотоальбом, який вона листає. Там сімейні фото. Віра надпипиває з пляшки, перелистує сторінку альбому, з горлечка на фото падає чорна крапля. Віра відставляє пляшку, розтирає пляму, мурзаючи бурим лиця на фотографії, схлипує. При цьому продовжує натискати виклик «Пупирки».

 

ПОДРУГА ВІРИ

(з телефону)

Дай мені спокій!

 

ВІРА

Пупирочка!

 

Та на екрані вже висвітилося «Виклик завершено».

 

ВІРА

(плаксиво)

Ну прости мене, Пупирка!

 

Віра знову натискає виклик подруги, одночасно розтираючи на побурівших кінчиках пальців іншої руки залишки розчину, який вона пила. Пальці залишаються брудними. Віра плює на них, тре їх, проте вони залишаються такими ж бурими. Віра дивиться на пляшку.

 

ВІРА

(здивовано)

Шо це таке, вобщє? Настойка на сажі?

 

Вона нюхає вміст пляшки.

ВІРА

Фу. Якись «Крот» для чистки чакри. Бабушка, блін!

 

Віра з відразою відставляє пляшку, встає. Альбом падає їй на ноги. Віра зойкає, буцає його ногою, всхлипуючи йде з кімнати. Тут же звучить крик Віри.

 

ВІРА (З/К)

Ну за шо мені це?! Я ж хароша, полноценна!

 

Віра забігає до кімнати, бере сумочку, яка валяється під ствіною, шукає в ній щось. Виглядає вона не кращим чином: на її верхній губі велика майже чорна правильна пляма напівколом, а над губою таке ж чорне напівколо – слід від горлечка пляшки. Також є невеликий бурий підтік від краєчка роту до підборіддя. На телефоні звучить виклик. На його екрані висвітлюється фото «Пупирки».

 

ВІРА

Пішла в жопу, Завітович! Із-за тебе всьо!

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ТУРЧАКА – СПАЛЬНЯ - ВЕЧІР

 

Турчак стоїть перед зеркалом шафи-купе у всю стіну, защібає ґудзик на манжеті сорочки, плечем притримуючи телефон біля вуха.

 

ТУРЧАК

(в телефон)

Привіт. Зручно?.. Та, як би, нормально. В тебе?.. Слухай, таке питання: ти не знаєш, як в Телеграмі канал відновити?..  В службу підтримки?… Я зрозумів… Та так, як би, необережність… Добре, дякую, бувай.   

(вимикає телефон)

Що я наробив? Ідіот!

 

Чоловік щосили б’є себе кулаком по лобі, замахується ще раз, але перехоплює занесену руку іншою.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА - НІЧ

 

Розхристана, проте з прикриваючим лице нижче носа шарфом,  Віра йде освітленою вулицею. Вона розмахує то сумкою, то ногами до голубів, надписів на стінах, ліхтарних стовпів, урн. Жінка фальшиво та голосно наспівуває щось. Одинокі перехожі переходять на іншу сторону, озираються на неї. Віра проходить повз ресторан, на скляних дверях якого висить табличка «Відчинено».

 

ВІРА

(заплітаючимся язиком)

Хто куда, а я до мамонтів. Кому це тут відкрито?! Мені?!

(смикає ручку)

Дешевше сказати, чим зробити. Открили, бистро, я пришла! Пока пєчально не послала вас.

(тягне ручку, натужно)

Кому я сказала?! В мене руки такі, шо я до вас доберусь любим способом! Потом не просіть - пощади не буде!

 

Віра ще декілька разів безрезультатно смикнувши, а потім штовхнувши плечем двері, завалюється в заклад.

 

ВІРА (З/К)

Двері на рєвєрсі! Чо не указано?!

 

 

ІНТ. НІЧНИЙ КЛУБ - НІЧ

 

В залі під гучну музику танцює безліч гарних дівчат з бокалами шампанського. Певно, це закрита вечірка, так як тут, крім Дражного, Дігтярука та знайомих по кінотеатру двох охоронців останнього, більше ніяких чоловіків немає. Самі ж Дражний та Дігтярук, як і частина дівчат перед та за ними, сильно нахилившись назад, намагаються пройти під дівчиною, що розтягнулася у шпагаті між двох столів. Під тією самою дівчиною, яку Дігтярук вигнав на зустрічі з Дравжним. У дівчини напружена посмішка та дещо витаращені очі. Напевно, від втоми. Інші дівчата, що лише спостерігають, весело кричать, сміються, хлопають в долоні. Після того, як чоловікам вдається пройти під живою перепоною, вони, сідають на дивани і їх тут же обсідають дівчата з шампанським. Дражний вдає задоволення, тоді як Дігтярук, певно, відчуває себе султаном. Трійко дівчат в костюмах з монетами танцюють перед чоловіками танець живота. Одна з дівчат починає кормити Дігтярука виноградом. Та тому, напевно, щось не подобаєтьс, тому що він владно вказує їй забиратися і вона понуро йде геть. ЇЇ місце тут же займає дівчина, яка щойно сиділа на шпагаті. Дігтярук доброзичливо махає їй пальцем, штовхає Дражного, який відверто засумував, щоб той дивився. Дігтярук кидає на підлогу хустинку з нагрудної кишені свого піджака і дівчина нахиляється за нею - саме так, як того раніше вимагав Дігтярук. Той, махає рукою, певно, повторюючи своє фірмове «А?».

 

 

ІНТ. ГОСТЬОВИЙ КАБІНЕТ РЕСТОРАНУ - НІЧ

 

На великому столовому столі по центру кімнати залишки святкування – страви, напої, брудний посуд. З посудом саме розбирається миловидна юна офіціантка. В кутку кімнати на стільці спить, звісивши голову на груди, чоловік за 50, батько Турчака. Сам Ігор стоїть з ним поряд, спершись на підвіконня, читає в телефоні. В кабінет заходить мати Турчака з  пластиковою коробкою для зберігання продуктів в руці та пакетом з такими ж коробками в іншій. Турчак дивиться на жінку, яка починає складати в коробку залишки страв зі столу. Офіціантка виходить з кімнати зі стопкою посуду.

 

МАТИ ТУРЧАКА

Ігорьоша, ти таксі нам визвав?

 

ТУРЧАК

Ма, я вас, як би, відвезу.

 

МАТИ ТУРЧАКА

Нє, синка, ми самі. Ти, краще, нєвєсту свою відвези.

 

ТУРЧАК

(весело)

Ма, от навіщо? Як би, не смішно. 

 

МАТИ ТУРЧАКА

Ігорьоша, ну, понятно шо не ту, яку ти вигнав. Вєру, Слєпцову.

 

ТУРЧАК

(сміючись)

Ма, може досить? Знущаєшся?

 

МАТИ ТУРЧАКА

Синка, я не тролю, сєрйозно – Вєра в залі, бухуща. Сидить чи вже лежить. Чесно. Відвези її, щоб не влізла кудись. Вона ж вміє.

 

Турчак недовірливо дивиться на матір, усміхаїться.

 

МАТИ ТУРЧАКА

Зуб даю, синка.

 

Турчак тут же біжить до дверей, на шляху обійнявши й поцілувавши матір. 

 

ТУРЧАК

Ма, я тебя люблю!

(повернувшись, з дверей)

А тато?

 

МАТИ ТУРЧАКА

Не переживай за нас, нормалджан, доберемся, не заблудимся. Йди, спасай ту свою куралєсіцу.

 

Турчак йде. Жінка зітхає, дивиться на сплячого чоловіка.  

 

МАТИ ТУРЧАКА

І шо він в ній нашов? І стара вже ж така. Ше й характєр. Ой, горечко, одне з другим. Коля, просипаємся, любя.

 

В кімнату знов заходить офіціантка, збирає посуд.

 

 МАТИ ТУРЧАКА

Дєвочка, це можна забирати. Скажи, а ти замужом? Така ти харошенька.

 

 

ІНТ. НІЧНИЙ КЛУБ - НІЧ

 

Досить п’яний Дражний, у випущеній та розстебнутій сорочці, відходить від шаленого натовпу дівчат в купальниках, що танцюють навколо Дігтярука. В останнього з одягу залишилася лише майка з його агітаційним постером на грудях та брюки на підтяжках.

Дражний опирається об стіну подалі від зали. Він виглядає змученим, його ніс дещо замурзаний чимось білим. Поряд з’являються двоє охоронців, схрестивши на грудях руки, сердито дивляться на нього. Дражний натискає в телефоні номер Віри, вмикає гучний зв’язок.

 

ДРАЖНИЙ

Пацаничики, дочечці дзвоню. Святе. Моїй дочечці, Вєрочці.  

 

ТЕЛЕФОННИЙ АВТОВІДПОВІДАЧ

Абонент тимчасово недоступний, спробуйте передзвонити пізніше.

 

ДРАЖНИЙ

Не хоче мене чути. Не вона перша, мальчонки, не вона перша. Така моя доля. Ви, хлопчики, не забувайте про своїх дітей. Є діти у вас? Немає? Якщо будуть – не забувайте, ні за які банани. Взагалі-то, чувачки, спочатку виясніть, може діти у вас вже є. Таке на кожному кроці. Така вже норма, така вже ця буденність. А потім, як знайшли діточок, карапузики, то їх уже не забувайте. Отак, малята, м-да. Ой, життя, життя, життя. Довге щось дуже. Таке довге. Всі мене покинули, нікому я не треба. Нікому. Ну, не перший раз, не перший раз, спиногризики.

 

Дражний зітхає, йде хитаючись назад до танцюючих, розвертається до охоронників.

 

 ДРАЖНИЙ

Пішли, дітлахи, рухатися. Пішли, отроки, отрочата, я домовлюся. В цьому я спец. Чин-чином. Самвел!

 

 

ДЕСЯТА СЕРІЯ

 

ІНТ. КВАРТИРА ВІРИ – СПАЛЬНЯ – РАНОК

 

Віра спить на боці у ліжку під ковдрою, прокидається, плямкає пересохлими губами, тут же стогне й береться за голову, яка, напевно, болить після вчорашнього. Вона розвертається на спину, через що вдаряє ліктем голову сплячого й загорнутого в простирадло Турчака. Віра дивиться на нього скривившись, потім заглядає до себе під ковдру, хмикає, кашляє, вибирається з постілі. На ній майка й якісь бабчині панталони. Вона знову стогне й бере з тумби склянку з холодним зеленим чаєм, принюхується, куштує, випиває залпом.

 

ВІРА

Здрастє, прєдставітєль власті! Ігорь, вставай! Розлігся. Ти хоч, шоб я оконечатєльно запуталась? Шо ти тут робиш, вобщє, притула?

 

Турчак не ворушиться.

 

ТУРЧАК

Сплю.

 

 ВІРА

Ти шо, мене трахав, развратнік?

 

Турчак зривається з постілі, злякано дивиться на Віру.

 

ТУРЧАК

Вір, з чого ти взяла? Я нічого такого, як би, не робив. Я тільки переодяг тебе.

 

ВІРА

Переодяг. Ти больний. Нє, ти вобщє, Ігорь, не змінився. Не робив. А міг би й зробити. Нічо б з тобой не случилось. Живеш тут за чертой врєдності, хоть би хтось пріятне зробив. Давай, убирайся! Беспомощне.

 

ТУРЧАК

Вір, то я тільки за. Як би, зараз можемо.

 

ВІРА

Всьо, ти себе вже показав, нєуспєваїємость. Поїзд ушов, вмєстє з твоїми чємоданами. Давай, сказала, убирайся! І так без тебе жуть в роті.

 

ТУРЧАК

Вір, я нічого. Клянусь, як би.

 

ВІРА

Ти на шо намєкаєш, вобщє, школьнік? Ше чого! Даже не мєчтай, пока я не мєчтала. Давай, подрив. Поприбирати тут можеш. В тій комнаті, особєнно.

 

Віра плюхається на крісло. Турчак розчаровано зітхає, встає.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА КОХАНКИ ДРАЖНОГО – СПАЛЬНЯ – РАНОК

 

Дражний лежить на ліжку й п’є через трубочку томатний сік. Він теж виглядає дещо змучений вчорашнім, проте спокійно усміхається. Його голову гладить дородна білявка в пеньюарі – та сама, якій він махав у вікно багатоповерхівки.

 

ДРАЖНИЙ

Іноді мені здається, що я молюск,  з раковиною - такою сірою, горбатою, невиразною. Але в середині в мене є щось дуже цінне, якась неповторна перлина. І вона, як раз, така велика, така правильна і чиста. Як це сказати? Розумієш? Звичайно, розумієш. Ти єдина, хто не розламує мій сірий будиночок, щоб виколупати з мене цю мою дорогоцінну перлинку.

 

Дражний бере руку жінки, цілує її, відпиває сік, цілує, відпиває. Жінка сміється. Видно, що і Дражний, і коханка задоволені моментом.

 

 

ІНТ. АВТО ТУРЧАКА – РАНОК

 

Турчак веде авто вулицею біля парку, де Дражний відкривав фонтан. Віра сидить поряд, сумно скривишись дивиться у вікно.

 

ВІРА

Отакий тобі блокнот потустороннього бухгалтєра. Це ж, сидів, придумував, писав, пісатєль. Каліостро, блін, фокуснік на довєрії. Рукопісь папашки без бумажки. Поняв ти, Мегре?!

 

ТУРЧАК

Ну, Вір, вибач. Я ж, як би… Може я тебе, все таки… ну, як би, відвезу?

 

ВІРА

Як ти надоїв, Ігорь. В тебе всі продукти твої фантазії якісь огранічено однообразні – як не вопроси, то запроси. Не нада мене нікуди відвозити – ні як би, ні ніяк би. Поняв? Чи ти думаєш, шо це в нас з тобой перший робочий день на кораблі любві? Ага, щас. Нашов, напьорсніцу своїм фантазіям.

 

Авто зупиняється на світлофорі.

 

ВІРА

Фонтан той нашось загородили. От, недоумки. Таке харошеньке застивше єдинство було - форми, содєржанія і необ’яснімої функції, то занавісили, морди.

 

ТУРЧАК

На ньому фігурки хтось розбив. Не вміють у нас ще красу цінувати.

 

Віра дивиться на Турчка, весело хмикає.

 

ВІРА

Ти її, хоть, бачив, ту красоту, Ігорь? Творчєство взбісившогося мішка гіпса. Іскуство. Ценітєль.

 

ТУРЧАК

Вір, та я, як би, не особливо. Просто, я за порядок.

 

 

З автівки видно, що там, де вчора був фонтан, стоїть огорожа з сірого металопрофілю на якому висить табличка «Сміття не кидати».

 

ВІРА (З/К)

На мене дивись, як красоти хочеця.  

 

ТУРЧАК (З/К)

Вір, я, як би, тільки за – весь час дивитися на тебе.

 

 

Віра хмикає. Видно, як порив вітру видуває з-за цієї огорожі декілька великих пустих пакетів, які розлітається по парку. Двірник, що замітає поряд з парканом, підіймає пусту пластикову пляшку та папірець, що валялись там, перекидає їх за паркан, туди ж відправляє й недопалок, перед цим прикуривши від нього нову цигарку.

 

ВІРА

Он, порядок, дивись, дворнік-акціоніст. Оце перформанс, оце іскуство. Оцеттворить людина – і забор не помєха. Як в мене голова болить.

 

Двірник мете, змітаючи сміття все під той же паркан. Авто їде далі.

 

 

НАТ. ЗАЛІЗНИЧНИЙ ВОКЗАЛ - РАНОК

 

Парковка перед вокзалом. Невдоволена Віра та Турчак виходять з авта та йдуть до вокзальної будівлі. Віра в свому старому стрьомному одязі, лише без шапки, але з окулярами на лобі.

 

 

НАТ. ЗАЛІЗНИЧНА ПЛАТФОРМА - РАНОК

 

Віра і Турчак стоять на платформі, цілуються. Віра відривається від губ Турчака, притискає голову до його грудей. Вона заплакана, шмигає носом. Турчак виглядає щасливим.

 

ВІРА

Ніяка це не радость. Знаєш, як больно було таке узнати? Тайний плод минутного кохання. Тепер я хоть поняла, чо той мене отфутболив. Так больно. Два урода.

 

Турчак стискає Віру в обіймах, цілує в волосся.

 

ТУРЧАК

Може, я все таки, як би, поїду з тобою?

 

Віра усміхається, дивиться на Турчака.

 

ВІРА

Ти такий хароший всігда. Такий котік. Фу, шо воняє? Якимось машинним маслом.

 

ТУРЧАК

(принюхується)

Тепловоз. Поїду, Вір?

 

Поряд проїздить тепловоз з розтягнутим на корпусі банером з політичною рекламою Дігтярука.

 

ВІРА

Нє, Ігорьочок, я сама сьодні. Мені нада подумати сильно, головою. Елєктрічка.

 

Турчак дивиться в сторону. Там їде потяг.

 

 

НАТ. ЗАЛІЗНИЧНИЙ ВОКЗАЛ - РАНОК

 

Поряд з турчаковим «Шевроле» паркується автівка Бєрьозкіна, який швидко виходить, озирається і копає «Камаро», яке починає верещати сигналізацією. Бєрьозкін усміхається і також йде до вокзалу.

 

 

ІНТ. ВАГОН ЕЛЕКТРИЧКИ - РАНОК

 

Віра сидить поряд з дверима у тамбур, дивиться у вікно електрички, що неквапливо рухається, тримає біля вуха телефон. Поряд розмовляють декілька жінок та спить старий чоловік.

 

ВІРА

(в телефон, з сумом)

Мені тоже тебе так не хватало… Да... Нормально…

(пожвавлюється)

Нє, Пупирочка, якщо хочеш, можеш ти з ним… Нічо, в мене ночував, щас цілувались… Нє, якшо хочеш, Пупирочка. Мені для тебе нічо не жалко… Вобщє – нормально, вродє, душевнєнько… Розчуствувалась трохи… Нє, прошло уже… Харашо, не пропадай… Обіщай. Мені так тяжко без тебе, Пупирка… Харашо, пока!

 

Віра відставляє телефон. В дверях вагону з’являється чоловік з баяном, починає, підігруючи на інструменті, волати якусь незрозумілу пісеньку. До низу баяну прикручена пластикова миска, яку він тут же підсовує до Віри. Віра дивиться на баяніста, той, продовжуючи горланити, киває, щоб вона щось поклала. Віра шукає в одній, потім в іншій кишені куртки, звідки дістає декілька м’ятих мілких купюр та монети і зіжмаканий папірець. Віра кладе все в миску. Баяніст тут же повертає їй той зім’ятий папірець, який Віра розгортає. Це – конверт. Вона дивиться до нього, там ключ.

 

ЧОЛОВІК (З/К)

Пред'являем! Всі білєти показуєм!

 

Віра злякано озирається. З іншого кінця вагону до жінок йде, гогочучи, ЧОЛОВІК (50). Жінки махають на нього руками.

 

ЧОЛОВІК

Шо, злякалися? Як воно нічо - постєпєнно шось опять?

 

Віра дістає з конверта ключ, розглядає його, розмірковуючи, гримасує.

 

 

НАТ. ЗАЛІЗНИЧНИЙ ВОКЗАЛА – РАНОК

 

Турчак виходить з будівлі вокзалу. Чутно, як верещить сирена його авта. Він вимикаї її, йде до автівки.  В нього дзвонить телефон, він зупиняється, дивиться на екран, де висвітилося «Невідомий номер», бере трубку.

 

ТУРЧАК

(в телефон)

Турчак, слухаю. 

 

ЦІЛУЙКО (З/К)

Весна о цьом годі рання, не правда лі?

 

ТУРЧАК

(в телефон)

Хто це?

 

ЦІЛУЙКО (З/К)

Це Цілуйко, ізіз ЗБУ. Зара Олександр Соломонович сказали, шоби од вас на обшукові, теперки шо буде, на дачі, ув Слєпцова, мер який, то може буть одний чоловік. Це якшо шоб од вас. А двойом – то це максімумом.

 

ТУРЧАК

(в телефон)

Я зараз, як би, не…

 

ЦІЛУЙКО (З/К)

Через десять минут, якшо єслі. Всьо, я переказав. Погодка, га?

(сміється)

 

ТУРЧАК

(в телефон)

Так, туди ж їхати півгодини!

(дивиться на телефон)

Що за?..

(набирає номер)

Бери, Саша!

(чекає)

Та йо-о!

 

Турчак біжить до своєї автівки, сідає а «Камаро» зі скрипом коліс від’їзджає. 

 

 

НАТ. ПРИМІСЬКА ПЛАТФОРМА ЕЛЕКТРИЧКИ – РАНОК

 

На пероні чекають декілька людей. Серед них в центрі платформи стоїть й крикливо одягнена жінка в сонцезахисних окулярах - МАТИ ВІРИ (53).

 

МАТИ ВІРИ

(в телефон)

Ну, вже, як є, шо тепер. Я ж тобі казала – не спіши... Канєшно, Гєр, приїзджай, як вже їдеш… Добре.

(вимикає телефон)

От, чучєло. Зараз, ше одне.

 

Жінка зітхає. До платформи прибуває електричка, з якої виходить Віра. Жінка злегка махає їй рукою, йде назустріч.

 

МАТИ ВІРИ

(усміхаючись)

Прівєт. Шо ти, успокоїлась?

 

ВІРА

А ти як думаєш? Звєзда порока.

 

МАТИ ВІРИ

(весело)

Я? Нє. Коли? Пішли швидше, бо зараз мають з обшуком приїхати.

 

ВІРА

Опять обшук? І тут ці рукоблуди. Як ви всі задовбали, блін, в одну точку!

 

Віра бере матір під руку, йдуть до виходу з платформи, в кінці якої крокує Бєрьозкін. Двері електрички зачиняються, вона від’їзджає.  

 

 

НАТ. СЕЛИЩНА ДОРОГА - РАНОК

 

Віра з матір’ю йдуть під руку дорогою через сосновий лісок, за яким видніються будиночки та претензійні хороми.  

 

МАТИ ВІРИ

Ну, то ж ми майже діти були. Йому вобщє двадцять.

 

ВІРА

При чом тут «діти»? Ти ж замужом була, клятвопрєступніца ти, гніздо разврата.

 

МАТИ ВІРИ

Я нічо не чую. А ти ж тоже замужом була, в вісімнадцять. Все гладко в тебе? Нікуди не тягнуло, не хитало в сторонку? Ага.

 

 ВІРА

Моя полова распущеность - це не твої проблєми.

 

МАТИ ВІРИ

А моя?

 

ВІРА

А твоя – твої. І в мене дітей нема, непонятно від кого. А, єслі б я в полосочку родилась?

 

Мати сміється.  

 

МАТИ ВІРИ

(сміючись)

А чого в полосочку?

 

ВІРА

Бо в клєточку – це вже слішком.

 

МАТИ ВІРИ

Ну, дивись, яка ти гарненька вийшла.

 

ВІРА

М-г, гарненька. А я тепер страдай, бо ви кувирок розучували з тим проходімцем.

 

 

ІНТ. АВТО ТУРЧАКА – РАНОК

 

Турчак, тримаючи біля вуха телефон, веде автівку, що мчить на великій швидкості по заміській дорозі. 

 

ТУРЧАК

(в телефон)

Де він дівся?

 

Турчак відставляє телефон, задумуються в нерішучості, потім, щось вирішивши, набирає номер, приставляє до вуха слухавку.

 

ТУРЧАК

(в телефон)

Ало, дядь Вітя, добрий день… Як би, нормально, дякую… Дядь Віть, мені з еСБеУ дзвонили, вони там їдуть, як би, з обшуком на дачу Слєпцова… Ну, то я не знаю. Я, як би, не винний, Віктор Михайлович. Я Саші дзвонив, він не бере… Їду… То я до… То я до Вєри Слєпцової їду. Я, як би, зовсім не в зв’язку… Я не буду, так, обіцяю… Не знаю точний, Лісове. Саша нехай подзвонить, я, як би, поясню, розкажу… Обіцяю, Віктор Михайлович… Дядя Вітя, так, вибачте.

 

Турчак відставляє телефон, сердиться.

 

ТУРЧАК

(в телефон)

Чого поїхав, чого поїхав. Захотів, та й поїхав. В мене що, як би, особистого житя не може бути?

 

Турчак прибавляє швидкість.

 

 

НАТ. СЕЛИЩНА ДОРОГА - РАНОК

 

Віра з матір’ю стали посеред дороги, так як мати поправляє взуття.

 

ВІРА

А чо ти мені про це раньше не сказала? Забула, як  тоді в магазіні? Дєвочка на пустирє. Додумалась, оставити дитину на проізвол покупатєлів. Халатность ти, блін, на ножках. І шо це в тебе за кєди? Не могла шось друге взути? Не поняла, кого встрєчаєш?

 

Жінки йдуть далі.

 

МАТИ ВІРИ

Нормально. Не казала, бо в тебе і так все наперекосяк.

 

ВІРА

Для мене це не новость.

 

МАТИ ВІРИ

Я нікому не казала. Папі тільки, Паші. І то, що він мене вивів. А то б і не знав ніхто.

 

ВІРА

Шо, і цей фанфарон не знав? Дражний.

 

МАТИ ВІРИ

Я ж кажу, що не знав. Я йому тільки, як Паша помер, сказала. Ти на нього не сердись. Він взагалі за це дуже вже постраждав.

 

ВІРА

Чим це? Машину поміняв?

 

МАТИ ВІРИ

Як, чим? Це ж папа його… Паша його здав, що Гєру потім в тюрму посадили.

 

ВІРА

Да? Оце, круто. Страшна мєсть суворовця Слєпцова.

 

МАТИ ВІРИ

А він і не знав, за що.

І жінка ця друга його зразу кинула, в Штати втікла. Шось від нього всі в Штати тікають – Зоя з Андрюшою тож. Ти ж пам’ятаєш Андрюшу?

 

ВІРА

Братіка?

(доброзичливо, весело)

Як ти могла, вобщє, профура, блін, мамара?

 

Жінки завертають за паркан в перепендикулярну вулицю. До рогу підбігає Бєрьозкін, вигядає туди, куди пішли жінки, швидко біжить прямо.

 

 

ІНТ. ЛІМУЗИН «МЕРСЕДЕС» – РАНОК

 

За кермом авта, що мчить заміською, обрамленою лісом дорогою, сидить Кувалда. Поряд з ним – Дражний.

 

ДРАЖНИЙ

І з того часу, він, хоче-не хоче, здоровий, хворий, каліка, та хоч в комі, все одно - в кожних він виборах приймає участь, і як би там що не складалося, перемагає. Чи не реєструй його, чи, хоч, знімай з тих виборів, чи стріляй, підривай, шматуй, чи що з ним не роби, а якимось дивом він і живий, і все одно, в результаті, отримує і мандат, і повноваження, і в кожному скликанні опиняється в в тій залі сесійній, і потім пішло - вносить лобістські законопроекти чи від законопроекту в законопроект вносить правки ,щоб заблокувати хороші закони чи вивернути їх на чиюсь користь. І так буде до тих пір, доки він не пересилить в собі темне і не виправдає всіх очікувань виборців, які йому довірились. Простих цих душ. І так хоч до скінчення віків.

 

Таксист сміється.

 

ТАКСИСТ

Да, інтєрєсно. Вічний депутат. Там в тій Раді всі, смотря по настроєнію, вічні якісь, як не подивися.

 

Дражний мугикає, задумливо дивиться в бокове вікно, де ліс змінився чорним незасіяним полем до горизонту.

 

 

НАТ. СІЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ – РАНОК

 

Віра та її мати стоять посеред вулиці одна навпроти одної. Старша жінка дивиться на доньку витаращеними очима.

 

ВІРА

На Рєспубліканській я нашла підісят тисяч, доларів. А потом ше поліція підесят тисяч, тільки рублів, совєтских. І золота пакєт, більше кіло. Тоже поліція. Знаєш, як після такого тяжко уровєнь нормальності піддержувати? М-м? Я жєлєзна, канєшно, але і у метала є усталость.

 

Мати Віри, прикривши рота, хитає головою.

 

МАТИ ВІРИ

(злякано)

І що ж це буде тепер, Вєрка? Все заберуть, дачу заберуть?

 

Віра бере шоковану жінку під руку, йдуть вулицею.

 

ВІРА

Кому шо. Заберут. І його квартіру заберут, навєрно. Нічо, будеш в бабушкиній жити. Чи в мене в Києві. Постелю тобі на розкладушкі, на балконі. Підсуше тебе трохи. Якшо нас всіх не посадят, вмєсто нього, то до слєдующой зими продержимся. А там - почку твою продамо.

 

Мати недовірливо дивиться на доньку.

 

МАТИ ВІРИ

Ти знущаєшся чи що? Ти знущаєшся! Паскуда, да?

 

Віра відчиняє хвіртку садиби з невеликим, проте стильним будиночком, дивиться на ковані секції паркану.

 

ВІРА

Та сєрьйозно, мам. Ти шо, забор поміняла? Тоже заберуть, якшо не докажеш, звідки бабулі на нього. Щас строго, до бєлья.

 

МАТИ ВІРИ

Які ще бабулі, яке бєльйо?! Я ці секції в гаражі взяла! Вони там років двадцять лежали. І я вишивки, між іншим, продаю! Бабулі. Чого ти либишся? Що, знущаєшся, Вєрка?

 

Мати доброзичливо усміхається доньці, яка аж схилилася від сміху.

 

ВІРА

Ладно, забор оставлять. Тіки, перекрасити нада, в народний.

 

МАТИ ВІРИ

Йди в баню. Ото й перекрасиш.  Але гарно вийшло? Заходь.

 

 

НАТ. БУДИНОК МАТЕРІ ВІРИ – РАНОК

 

Віра та мати заходять в доглянутий двір садиби.

 

ВІРА

(гортанно)

Гарно, дуже гарно.

(вказує на паркан)

А такий узор, хіба, шизофренію не визиває?

 

МАТИ ВІРИ

Йди в баню. Я серйозно, Вєрка. Нормально?

 

ВІРА

Красіво, я ж сказала. Звариш кофе, за то, шо я тебе похвалила два раза.

 

Мати йде відчиняти будинок.

 

МАТИ ВІРИ

Зварю. Зараз, тільки. Цей замок, вічно.

 

ВІРА

Шось у вас у всіх замки. Якись пошесть, навєрно. Слєсаря на вас нема.

 

МАТИ ВІРИ

Вєрка, що ти ото белькочеш, вічно? А паркан, секції, я ж кажу, в гаражі лежали. А це пару робіт продала, то думаю, гроші розійдуться, поки вони є,  зроблю. Заодно, в тому гаражі поприбирати. Бляха! Як він мене задовбав цей замок!

 

ВІРА

Дай, я покажу, для чого руки чєловєкам даюця.

 

Віра йде до вхідних дверей, намагається відкрити їх. 

 

МАТИ ВІРИ

Там вверх.

 

ВІРА

То поміняти нада. На такий, шоб вниз - вверх уже не модно.

 

МАТИ ВІРИ

То зараз вже. З парканом розібралася, ще сейф десь продати, тай як раз на новий замок буде.

 

 ВІРА

(скептично)

Який ше сейф? Новостєй начиталась?

 

МАТИ ВІРИ

То в гаражі. Це ж хочу викинути, зробити там таку зону літню, дивани поставлю.

 

ВІРА

Які дівани, на межі добра і зла? Шо за сєйф?! Тут?!

 

Віра біжить за вугол будинку, вказує на щось.

 

 

НАТ. БУДИНОК МАТЕРІ ВІРИ – РАНОК

 

Віра підходить до металевої брами гаражу.

 

МАТИ ВІРИ (З/К)

Тебе що, вкусило щось? Чи, може, знову по наклонній пішла? Вєрка?! Я з тобой возитися не буду!

 

ВІРА

Успокойся. Наоборот – на подйом іду, повишеніє, статус в Інстаграмі поміняла. Сєйф тут, питаю?! Відкрий!

 

МАТИ ВІРИ (З/К)

Там не зачинено. Відкривай, як тобі треба. Бляха, та що з цим замком?! Оскаженіти тут можна.

 

Віра відчиняє створку брами, заходить до гаражу.

 

 

ІНТ. ГАРАЖ – РАНОК

 

Віра заходить до захламленого приміщення. Уявити, що тут може бути якась літня зона з диванами важко. Низька стеля й темні стіни роблять гараж схожим на печеру.

 

МАТИ ВІРИ (З/К)

Нарешті. Пішли, що ти там забула?

 

Віра підіймає щиколду, відкриває іншу створку воріт, стає світліше. В дальньому кутку стоїть масивний старий сейф. Вона йде до нього. В гараж заходить мати.

 

МАТИ ВІРИ

Що, він тобі потрібний? Нащо?

 

Віра шарить по кишеням. Чомусь, спочатку брюк з тисячею кишень.

 

ВІРА

Нада. В мене аж комок в горлі пересох од сили момєнта. Давно він тут?

 

МАТИ ВІРИ

Та з самого початку. Ми з ним дачу і купили.  Що ти шукаєш? А ти що, не пам’ятаєш, як гралася з ним, ляльками?

 

Віра дістає з куртки і, радісно підмигнувши матері, показує ключ.

 

МАТИ ВІРИ

Ключ? Там щось є? Вєрка! Зараз же міліція приїде!

 

Та Віра не слухає і вже повертає ручку, тягне на себе дверцята. Відчинена шафа щільно заповнена пачками грошей. Віра істерично сміється, спершись, сповзає по дверцятам шафи. Мати підходить до сейфу, бере верхню пачку.

  

МАТИ ВІРИ

Долари. Який жах! Вєрка, що ти наробила?! Це ж все заберуть! Де я буду жити?! Вєрка, дура!

 

В проємі дверей з’являється чоловічий контур. Робить крок. Це – Бєрьозкін.

БЄРЬОЗКІН

(весело) 

Здрастє, дами. А у вас всьо готово, я бачу?

 

МАТИ ВІРИ

Максим? Вєрка, а він що тут?

 

Віра тут же зі страшним ревом біжить на Бєрьозкіна, виставиши голову вперед. І знову, як і раніше на квартирі, отримує у вухо і відлітає на купу якогось дрантя.

 

МАТИ ВІРИ

Максим, що ти робиш?!

 

Мати зойкає, кидається до доньки. Бєрьозкін йде до сейфу. Віра стогне, але намагається піднятися. Мати допомагає їй.

 

ВІРА

Ушльопок, щас поліція приїде. Тобі триндєц і погрєбєніє за щьот контори.

 

Бєрьозкін цокає язиком, бере якись шматок труби, що лежить на купі поряд, йде до Віри.

 

БЄРЬОЗКІН

Вони ж не до мене приїдуть, Вєрунь.

 

Чоловік замахується на жінок. Якшо мати Віри злякано схиляється, то Віра навпаки – робить нову спробу напасти на кривдника. Та Бєрьозкін використовує поліцейський прийом, застосувавши трубу, від чого Віра падає на спину, стогне від болю. Мати зі сльозами кидається до неї, злякано дивиться на Бєрьозкіна.

МАТИ ВІРИ

(плаксиво)

Максимчик, синок, ми ж сім’я.

 

Бєрьозкін підіймаї з купи мотлоху дитячі колготи, розриває їх.

 

БЄРЬОЗКІН

Яка сім’я, шалава стара? Лягла на землю, руки за спиною. Синок. Щас ше за Палича з тобой рощитаюсь, лахудра. Такого чєловєка обідити.

 

Бєрьозкін, не чекаючи, підходить, штовхає коліном старшу жінку, швидко зав’язує їй руки. Дзвонить телефон Віри.

 

 

ІНТ. АВТО ТУРЧАКА – РАНОК

 

Турчак, сидячи за кермом авта, що вже в’їхало в село, тримає телефон біля вуха.

 

 

ІНТ. «МЕРСЕДЕС» ДРАЖНОГО – РАНОК

 

Дражний, сидячи на передньому пасажирському сидінні авта, що їде селом, телефонує.

 

 

ІНТ. ГАРАЖ – РАНОК

 

Віра та її мати напівлежать під стіною з руками за спиною та кляпами у роті.

 

БЄРЬОЗКІН

Вєрка, та сама проблєма – нема тари.  Ти виводів, бачу, не робиш: із пріключєнія в пріключєніє одна і та ж переходяща єрунда. Задумайся, пойми, остановись. От, в чому мені його нести? Така бєстолковость в тебе, Вєрка. Удівляюсь.  

 

ДРАЖНИЙ (З/К)

Тома! Тамара, ти є?! Вєра!

 

Бєрьозкін знову бере шматок труби. Жінки починають гудіти й соватися.

 

БЄРЬОЗКІН

О, і папашка. Тихо, лярви. На манєже всьо тє же. Тіки, якби порєжє. Мама, папа, я і дєвочка-бастард. Да, Вєрка? Йолки, волнуюсь, як на батьківських зборах.

(жіночим голосом)

Гєра, ми тут!  

(жінкам)

М-м, похоже?

 

В дверному пройомі з’являється Дражний і тут же отримує трубою по животі. Падає на коліна.

 

БЄРЬОЗКІН

А ми тут. Здрастє, я ваша папа.

(жіночим голосом)

Дапамажіть, насільнік!

 

Бєрьозкін б’є Дражного трубою по плечу, той падає на бік. Бєрьозкін б’є лежачого ще декілька разів, в тому числі й ногами.

 

БЄРЬОЗКІН

Як дєла? Не больно там, дєпутан?

(б’є)

Не больно? Дай связь, Гєрман Фьодрич. Ех, жалко, Палич не бачить. Ото б порадувався, старік. Прємію б мені виписав. Хотя, мені і так пріятно – за добре дєло.

 

Дражний стогне. Віра гуде та совається. Її мати дивиться мовчки і злякано. Бєрьозкін підмигує жінкам.

 

БЄРЬОЗКІН

Шо, дєвчонки, шо будем робить з цьой гнидой? Афєрюга. Стільки гадостєй він наробив. Вєрку он, даже. Вєрунь, сердишся на нього? Давай, за тебе йому, а?

 

Бєрьозкін замахується ногою, щоб вдарити Дражного, та останній встигає підхопитити опорну ногу молодика й смикає, від чого Бєрьозкін падає. Дражний навалюється на Бєрьозкіна, та тут же звучить постріл. Жінки зойкають, наскільки це можливо в їх становищі. Бєрьозкін відштовхує від себе чоловіка й, з пістолетом в руці, стає на ноги.

 

БЄРЬОЗКІН

Лєді, ви свідєтєлі – нападєніє на шеріфа. Сука, мразь!

 (б’є Дражного ногою)

Всім понятно, до чого йде?! Надєюсь, шо всім. Лєжать, кончіти, а то щас всіх тут похороню!

(Дражному)

Чув, тєрпіла? Лєжать, не двигатись, пока я за сладєньким.

 

Бєрьозкін йде до сейфу, кладе пістолет на нього, бере обома руками гроші, через що частина пачок падає на підлогу. Задоволено усміхаючись, Бєрьозкін прикладає декілька пачок до лиця, втягує їх запах, стогне.

 

ТУРЧАК (З/К)

Руки за голову!

 

Бєрьозкін хапається за пістолет, звучить постріл. Віра та її мати примружують очі. Чутно звук удару.     

 

ОПЕРАТИВНИК СБУ (З/К)

Бородюк! Хто стріляв?!

 

 

НАТ. БУДИНОК МАТЕРІ ВІРИ – ДВІР – ДЕНЬ

 

За парканом мигають проблескові маячки машин швидкої та поліції. Через двір проходять двоє поліцейських.

 

БОРОДЮК (З/К)

Олександр Соломонович, ну я ж случайно, клянусь.

 

Перед сердитим Квадратом стоїть розгублений Бородюк.

 

БОРОДЮК

Це Лісове, а те – Лісне. Ну хто ж міг знать.

 

ОПЕРАТИВНИК СБУ

(розчаровано)

Хочеш до брата, в мєнтовку, Ростік?

 

БОРОДЮК

Нє, Олександр Соломонович, чесне слово. Я тільки з вами. Так вийшло, чесно, я ж не спеціально.

 

Квадрат задоволено усміхається, та тут же серйознішає.

 

ОПЕРАТИВНИК СБУ

(строго)

Позорнік. Позорнік, Бородюк.

 

Оперативник йде до хвіртки.

 

БОРОДЮК

(радісно)

Дякую, Олександр Соломонович!

 

 

НАТ. БУДИНОК МАТЕРІ ВІРИ – ДВІР – ДЕНЬ

 

Селищна вулиця. На вулиці з пів десятку автівок. Біля однієї з двох швидких, в яку грузять притомного, але змарнілого Дражного, стоять Віра та її мати, плачуть. Інша швидка з сиреною від’їзджає. В швидкій з Дражним теж закривають двері. До жінок підходить Квадрат, щось каже їм, вказуючи на будинок. Вони йдуть з ним. Швидка з Дражним від’їзджає.

 

 

ІНТ. ЛІКАРНЯНА ПАЛАТА - РАНОК

 

На вигляд бадьорий Дражний напівлежить на лікарняному ліжку. До нього підключена крапельниця. На сусідньому ліжку, сором’язливо усміхаючись, так же напівлежить Турчак з пов’язкою на плечі. Між ними стоїть фальшиво усміхнена Віра і дивиться то на одного, то на іншого хворого. В двері стукають, заходить артистично усміхнений темношкірий поліціянт Саша – з двома букетами і пакетом.

 

САША

Добрий день. Дозвольте?

 

ДРАЖНИЙ, ТУРЧАК

Добрий день.

 

САША

Герман Федорович, як самопочуття?

 

ДРАЖНИЙ

(киває)

Набагато краще, дякую.

 

Саша підходить до ліжка Дражного і якось впівоберта протягує один букет Дражному, інший – Вірі. Дістає з пакету грамоту.  

 

САША

Герман Федорович, дозвольте, за дорученням Міністерства внутрішніх справ і від лиця Національної поліції подякувати вам за допомогу в затриманні небезпечного злочинця і нагородити почесною грамотою Міністерства внутрішніх справ.

 

Саша протягує Дражному грамоту, тисне руку. Всі аплодують. Дражний дивиться на грамоту, кладе її на ковдру, усміхається. Лице Турчака застигло в натягнутій посміщці, проте очі видають страждання.

 

ДРАЖНИЙ

Дуже дякую паліції націанальній, міністєрству. Тим більше, ща я всяго лише виконавав свій грамадянський абов’язак. Та і не тількі я адин. Ця, скажема так, нєприємна історія, падаравала мині рідну людину – у мене знайшлася данька, Вєра.

(дивиться на Віру)

Вєрочка.

 

Дражний бере Віру за руку. Жінка дещо фальшиво притискається до нього, цілує.

 

ВІРА

(награно, дерев’яно)

Так, добре те, що добре закінчується. Але тепер ти просто зобов’язаний як відповідальний громадянин перемогти на виборах і стати мером нашого чудового Харчослава.

 

ДРАЖНИЙ

Дякую, дочєчка. Ти знаєш, я тут пака валявся, зразумів, як мині здаєтся, деща важливе.

(кашляє, далі нормально)

Вибач, ще не зовсім здоровий. Так ось, я зрозумів, що ми, наш народ, повинні вчитися і, головне, навчитися культурі споживання політиків, якщо можна так назвати їх вибір до органів влади. Ось, як прийнято не їсти несвіже чи з підлоги, дивитися на строки придатності та вміст перед покупкою продуктів в магазині, так і політика, будь-якого, того, що обираєш, необхідно сприймати не через імідж, не через екран телевізора, комп’ютера чи телефону і не через те, що він красиво говорить. А потрібно дивитися всередину, в склад, в душу його. Не брати зіпсоване, навіть трішки зіпсоване чи те, що має невтішні плями. Не вірити при цьому нічому – ні почуттям, ні порадам і рекомендаціям, ні обіцянкам і проханню повірити. А завжди, просто завжди обов’язково самому перевіряти вміст, відкинувши всю ту упаковку, мішуру та фальш, всі ці підроблені посмішки з реклами і такі ж підроблені слова та обіцянки. Шукати в ньому справи на благо людей та громади. Ось тоді почнуть приходити нові, чесні і відповідальні, тоді щось і зміниться. І ми станемо жити по-справжньому і дійсно по-новому. Жити а не виживати. І все в нас тоді вийде, як треба.

 

Дражний серйозно дивиться на Віру, Сашу, Турчака. Тисне останньому руку, при цьому береться за бік, який, певно, болить.

 

ОПЕРАТОР (З/К)

Знято!

 

В палаті звучать рідкі аплодисменти. У протилежної койкам стіни розмістилась знімальна група телеканалу – оператор з камерою та двоє дівчат. Поряд з ними на лікарняному стільці сидить Марина.

 

МАРИНА

Гєра, що це було?

 

Саша щось каже на вухо Турчаку. Той зводить плечима, показує лицем нерозуміння. Тиснуть руки, Саша відходить.

 

ВІРА

Марін, а я нормальна була? Я чуствую, шо нада в актріси йти, пока возраст позволяє.

 

МАРИНА

Вірка, блиск.

(дівчині)

Останню ту тираду, про  їжу з політиків, виріжеш.

 

Дівчина киває. Знімальна група збирає свої речі.

 

ДРАЖНИЙ

Марішка, що, погано?

 

Віра щось каже в цей час Турчаку, гладить його по голові. Марина встає. Телевізійники йдуть до дверей.

 

МАРИНА

Гєр, ну про що ти говориш?

 

ТЕЛЕВІЗІЙНИКИ, САША

До побачення.

До побачення.

Одужуйте.

 

ТУРЧАК, ДРАЖНИЙ

До побачення.

 

Віра підходить до Марини, щось шепоче їй. Та дивується, аж кашляє, дивиться на Турчака. Турчак з Дражним в цей час перемигуються. Турчак дістає з-під подушки коробочку з ювелірного салону, в якій зазвичай дарують обручки. Дражний киває в підтримку знервованому Турчаку. Жінки продовжують шепотіти між собою.

 

ДРАЖНИЙ

Дівчатка.

 

Жінки дивляться на Дражного.

 

ВІРА

Шо, ваше високоплодородіє?

 

ДРАЖНИЙ

Потрібна ваша увага.

 

ТУРЧАК

Герман Федорович! Дозвольте мені, як би…

 

ВІРА

Ігорь, подожди зі своїми чудєсами сєкунду – в мене сюрпріз вєка.

 

Віра швидко виходить за двері. Дражний і Марина дивляться на Турчака.

 

ДРАЖНИЙ

(Турчаку)

Не хвилюйся, все нормально.

 

МАРИНА

Ой, Ігорь, тримайся.

 

В палату повертається Віра, за якою, скромно опустивши голову, заходить усміхнений есбеушник Квадрат.

 

ВІРА

Знакомтесь, це Сашуля. Ми збираємось поженитись.

 

ДРАЖНИЙ

Вєрочка, ти що, хочеш з ним одружитися?!

 

Квадрат підіймає очі, витріщається на Дражного.

 

КВАДРАТ

Це твій батько?!

 

Сердитий Квадрат швидко залишає палату, голосно грюкнувши дверима. Всі шоковано дивляться на Віру, яка, певно,  не розуміє, що відбувається. Турчак взагалі подавлений.

 

ВІРА

Шо це, опять?! Дражний, ти шо, моє щастя тіки шо розколдував?!

(біжить до дверей)

Сашуля!!!

 

Віра вже відкрила двері.

 

МАРИНА

Вєрка, він наш брат.

 

Віра з відкритим ротом озирається, шоковано оглядає всіх присутніх в палаті. Дражний і Марина регочуть. Остання, обіймає сестру, яка плаче. Турчак теж сміється, хоча очевидно, що крізь сльози.