КРЕДИТ

276 переглядів

 КРЕДИТ

 

сценарій фільму-ревю

 

Роман Магрук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Умань, Україна

[email protected]


ІНТ. КАБІНЕТ – ДЕНЬ

 

У великому кабінеті за скляною стіною за одним із багатьох, зайнятих жінками та дівчатами робочих столів, за монітором сидить чарівна у спокійній красі дівчина – ЕММА (23). З динаміків на її столі лунає опус «Il Pianto d`Arianna» з Concerto Grosso em Eb Локателлі. Емма листає журнал, перевертає сторінку з заголовком «Краса.». З-за сусідніх столів встають коллеги і одні одразу виходять, інші стають групою - розмовляють, поправляють зачіски, губи.

 

КОЛЕГА (З/К)

Емма, ти що, не йдеш?

 

ЕММА

Н-ні. Я потім, трохи зайнята.

 

Емма повертає голову, посміхається, вертається до журналу. Колеги залишають кабінет, стає пусто. Емма листає сторінки, на які падає декілька крапель крові. Це кровить її ніс. Дівчина торкається його рукою, дивиться на забруднений кров'ю палець.

 

 

ІНТ. ЗАЛА – ДЕНЬ

 

Забруднений кров’ю жіночий палець торкається тканини з вишитими гладдю незавершеними квітами, розтирає кров по вишитим пелюсткам. Тканина натягнута на великі п’яльця. Крім квітів, вишитий й червоний легковий автомобіль. Парча плаття, її шурхіт. Емма-синьора в платті кінця 16-го сторіччя та в особливому головному вбранні сидить в різному кріслі на фоні середньовічного гобелену у всю стіну. З її носа крапає кров.

 

 

ІНТ. ОФІСНИЙ ЦЕНТР - ДЕНЬ

 

Емма, задерши голову, з паперовою хусточкою, прикладеною до носа, йде довгим коридором. Вона проходить повз одні з дверей, з яких, задкуючи й котячи за собою візочок з масою робочого інвентарю, виходить в робочому халаті ЕММА-ПРИБИРАЛЬНИЦЯ (45) - постаріла, сухопара, – й починає співати Quae Moerebat Et Dolebat Перголезі.

 

 

ІНТ. ОФІСНИЙ ЦЕНТР - ДЕНЬ

 

В кінці коридору, яким йде Емма, стоять двоє - ХЛОПЕЦЬ З КЛЮЧАМИ(22) від авто, які він крутить на пальці, та інший юнак. Вони, очевидно, заблукали. Хлопці в шортах, капцях, зсунутих на потилицю бейсболках.

 

ХЛОПЕЦЬ З КЛЮЧАМИ

Смарі, тьолка.

(Еммі)

Дєвушка, як отсюдова в торговий центр вийти?

 

ЕММА (З/К)

Зараз направо, потім одразу наліво, потім метрів сто по коридору і, в кінці, як раз двері в торгівельний центр.

 

 

ІНТ. ОФІСНИЙ ЦЕНТР - ДЕНЬ

 

До хлопців підходить ЕММА-ГОПНИЦЯ – дівчина в дурнуватому одязі, з немитою головою. Вона, плямкаючи, жує гумку. В руці у хлопця з ключем пластикова баклажка пива, яку він відкриває. Пиво піниться, обливає хлопця. Дівчина гикає на це і тут же отримує від хлопця з ключами хлесткий ляпас. Емма-гопниця береться за ніс, що кровить, закидає голову, йде коридором.  Хлопці дивляться їй услід.

 

ХЛОПЕЦЬ З КЛЮЧАМИ

Направо, налєво. Чьот у вас тут всьо так тупо, одні коридори.

 

Гопники гикають.

 

 

ІНТ. ВБИРАЛЬНЯ – ДЕНЬ

 

Емма стоїть перед рядком рукомийників загальної вбиральні, придивляється до носа в дзеркало, одночасно сушачи руки під сушаркою. Кран в рукомийнику перед нею прокапує. До вбиральні зі шваброю та відром заходить Емма-прибиральниця, щось наспівує. Емма дивиться на неї.

 

ЕММА

Здрастє.

 

ЕММА-ПРИБИРАЛЬНИЦЯ

Добрий день.

 

Емма-прибиральниця миє підлогу. Емма йде з вбиральні. Сушка спрацьовує сама по собі. Емма-прибиральницяпідходить до капаючого крану, перекриває його, професійно бере високу ноту.

 

 

ІНТ. ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР - ДЕНЬ

 

Емма йде поверхом торговельного центру – ряди магазинів за склом. З динаміків акустичної системи будівлі звучить Concerto for 3 trumpets Телеманна. Дівчина зупиняється перед вітриною магазину взуття, розглядає експозицію у ній. На одній з інших експозиційних поличок з парами туфлів, капців та сандалів, в обрамлені білих квітів горить червона свічка, поряд з якою на підставці для презентації взуття стоїть ніж для чистки овочів. Парафін зі свічки, стікаючи, капає на білі мокасини, що стоять нижче. Емма дивиться крізь скло в залу магазину.

 

 

ІНТ. МАГАЗИН ВЗУТТЯ - ДЕНЬ

 

В глибині торговельної зали взуттєвого магазину Емма-продавчиня стоїть на одному коліні перед одягненим в чорний костюм чоловіком. Той сидить на пуфі.На дівчині зелений чепчик та зелений фартушок на оголене тіло. Чоловік притискає носком чорного лакованого черевика пальці на нозі Емми-продавчині. Дівчина спокійно дивиться на нього, схиляється, зав'язує шнурівку на черевикові. Чоловік встає, дівчина злегка хапається за штанину, намаючись втримати його, ревниво дивиться на Емму біля вітрини. Чоловік легким рухом струшує руки продавчині, йде з зали повз Емму біля вітрини, яка швидко дивиться на нього.

 

 

ІНТ. ВАГОН ЕЛЕКТРИЧКИ - ДЕНЬ

 

Проходом вагону швидкісного потягу, повз пасажирів – людей в одязі американських колоністів, з букетами білих квітів на колінах, - йде Емма-скво. На ній традиційний індіанський одяг, на ногах білі мокасини з червоним плямами воску. В руках дівчина тримає білого кролика з червоним ошийником.

 

 

ІНТ. ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР - ДЕНЬ

 

Емма йде від вітрини. Поряд з нею проходить жінка з хлопчиком. Жінка у сірому вовняному костюмі початку 80-х, гольфі та в'язаній шапці, проте боса. Хлопчик в комбінезончику. В його руці шапочка, яку він випускає, чого ні хлопчик, ні його мати не помічають. Емма підіймає загублене.

 

ЕММА

Ви шапочку загубили!

 

Емма протягує шапочку. Жінка, ЕММА-МАТИ (35), і ХЛОПЧИК (7) озираються. Матір бере шапку.

 

ЕММА-МАТИ

Шапочку? Дякую.

(хлопчику)

Уважно. Що потрібно сказати?

 

ХЛОПЧИК

Дякую, Еммо. Ти дуже гарна.

 

Емма-мати злякано дивиться то на хлопчика, то на Емму, прижимає сина, вдягненого вже в королівського пажа, до себе, затуляє йому очі, махає Еммі забиратися. 

 

ЕММА (З/К)

Дякую. Не губи, не губи більше.

 

 

ІНТ. КАБІНЕТ - ДЕНЬ

 

До кімнати входить Емма-прибиральниця з візком, співає Folle e ben che si credo Мерули. Емма сидить за заваленим паперами і рекламними матеріалами столом й, дивлячись у монітор, щось набирає на клавіатурі. Всі інші місця в кабінеті пустують. Прибиральниця оглядає вазони, якими вставлені всі столи колег Емми, поливає їх.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ - ДЕНЬ

 

Сіра груба стіна паркану з висячими гілками дикого винограду. Прихиливщись до стіни, стоїть босонога Емма-прачка в білій сорочці та червоній спідниці. В руці вона тримає пласку плетену корзину для білизни. Дівчина прибирає скуйовджене волосся з забрудненого лиця. До неї підбігає песик, сідає й дивиться на дівчину, яка починає, розмахуючи спідницею, танцювати для собачки.

 

 

ІНТ. КАБІНЕТ - ДЕНЬ

 

Коридором за скляною стіною до дверей в кабінет підходять невисока жінка – ОЛЬГА ІВАНІВНА (50) й високий повнуватий чоловік з невеликими бакенбардами – ФІРСОВ (35). Емма дивиться на них.

 

 

ІНТ. КІМНАТА - ДЕНЬ

 

Кімната в вікторіанському стилі. За фортепіано сидить Емма-леді в закритому темному платті тієї ж епохи і грає La Folia Скарлатті. Дівчина прислухається, спішить до дверей. Фортепіано продовжує грати. В кімнату, тримаючи в руці циліндр й рукавички, входить Фірсов-джентльмен з великими бакенбардами, стає на коліна, довго ніжно цілує руки схвильованої Емми-леді, яка невпевнено торкається волосся чоловіка. 

 

ОЛЬГА ІВАНІВНА (З/К)

А тут наші дівчатка.

 

Леді різко підіймає голову джентльмена, швидко цілує його в ніс.

 

 

ІНТ. КАБІНЕТ - ДЕНЬ

 

Ольга Іванівна і Фірсов входять в кабінет. Чоловік пчихає.

 

ОЛЬГА ІВАНІВНА

Будьте здорові. А дівчаток і немає.

 

ЕММА

А дівчата на обіді, Ольга Іванівна.

 (Фірсову)

Здрастє.

 

 ФІРСОВ

Доброго дня. Обід – свята справа для шлунка. Фірсов.

 

ОЛЬГА ІВАНІВНА

Ну, добре. Головне -  Еммочка ваша є.

 

 

ІНТ. КОРИДОР - ДЕНЬ

 

Довгий коридор багатоквартирного будинку. Біля виходу на загальний балкон з цигаркою в руці, вульгарно висолопивши язика, насміхається з жарту Емма-гопниця з полоскою пластира на переносиці. 

 

ОЛЬГА ІВАНІВНА (З/К)

Еммочка, познайомся, Андрій Іванич – ваш новий керівник у центральному офісі, відділу реклами.

 

Емма-гопниця робить вигляд, що серйознішає, витягує губи, жуючи гумку, затягується, випускає дим, дивиться з викликом.

 

 

ІНТ. КАБІНЕТ - ДЕНЬ

 

Емма встає, посміхається, киває. Збоку, спершись на її стіл, хлопчина на лютні грає Suite in G Minor Вайса.

 

ЕММА

Дуже приємно.  

 

ФІРСОВ

Взаємно. Що, як працюється в нас?

 

ЕММА

Добре працюється, дякую.

 

 

ІНТ. СУПЕРМАРКЕТ - ДЕНЬ

 

В проході між рядами торгівельної зали, в зелених чепчику і фартусі поверх білосніжної піддьовки горделиво, зі складеними на грудях руками, стоїть Емма-продавчиня.

 

ОЛЬГА ІВАНІВНА (З/К)

Ну що, ви, тоді, самі, а я до них піду.

 

 

ІНТ. КАБІНЕТ - ДЕНЬ

 

Емма сідає, чухає носа. Ольга Іванівна посміхається Еммі.

 

ОЛЬГА ІВАНІВНА (З/К)

Еммочка, покажеш Андрій Іваничу тут все.

 

 

НАТ. АВТОСАЛОН - ДЕНЬ

 

Жіноча рука повільно проводить вздовж корпусу червоного авта.

 

ФІРСОВ (З/К)

Дякую, ми розберемося.

 

Жіноча рука, зупинившись на даху автівки, перебирає по ньому пальчиками з великими червоними нігтями.

 

ОЛЬГА ІВАНІВНА (З/К)

Емма, на обід потім в «Сковороду» проведеш, на дві години. У нашої Емми завжди повний порядок.  

 

Жіноча рука два рази розчаровано хлопає по кузову, відштовхується.

 

 

ІНТ. КАБІНЕТ - ДЕНЬ

 

Емма, скептично посміхнувшись, сідає в своє крісло. Фірсов, старий злий горбун зі шрамом на щоці, в шинелі, йде в інший кінець кімнати, бере стілець.

 

ФІРСОВ

(зле, театрально)

Ну що, Емма, показуйте свій повний порядок.

 

Емма невдоволено посміхається. Фірсов-горбун ставить стілець, придавивши ніжкою ногу Емми. Та спокійно відсмикує ногу.

 

 

ІНТ. КОРИДОР – ДЕНЬ

 

Емма-гопниця, з цигаркою в руці, скривляє лице від болю, щось злобно промовляє одними губами, викидає недопалок в розбите скло загального балкону, спльовує на стіну крізь зуби, йде довжелезним коридором й різко хлопає себе по обтягнутому короткою джинсовою спідницею заду. 

 

 

ІНТ. РЕСТОРАН - ДЕНЬ

 

В залі з барочними меблями, гобеленами на стінах, бюстом Сковороди, за великим сервованим столом розмістилися, чоловік десять, жінки та чоловіки. Емма сидить між Фірсовим та Ольгою Іванівною. Навпроти неї веселий лисуватий чоловік - КОМЕРЦІЙНИЙ ДИРЕКТОР (40) і інші колеги. Очевидно, що Емма – центр чоловічої уваги компанії.
Біля дальньої стіни дівчина в камзолі та пишній чоловічій аллонжевій перуці виконує на клавесині Harpsichord Concerto IV im A major Баха.

 

ФІРСОВ

(Еммі)

В найближчий місяць, десь, напевно, проведемо. Дівчаток по регіонам теж багато, нових. Потрібно і познайомитися, і питання актуальні розібрати. Обов'язково потрібно.

 

КОМЕРЦІЙНИЙ ДИРЕКТОР

(дивлячись на Емму)

Ми за два тижні теж керівників філіалів зберемо, Ольга Іванівна.

 

 

ІНТ. КІМНАТА - ДЕНЬ

 

В освітленій сонцем кімнаті, сидячи боком на стільці, Емма читає книгу, яку тримає на колінах. На ній просторе світле плаття. Вона збентежено підіймає й опускає очі, червоніє, знову   скромно, невпевнено посміхаючись, підіймає погляд, грайливо підмигує, прикриває усміхнені губи.

 ОЛЬГА ІВАНІВНА (З/К)

Та, добре б. А то, з цією вашою новою системою обліку залишків…

 

Емма швидко притискає до губ палець для «тсс», повертається до книги, грайливо посміхається. 

 

 

ІНТ. РЕСТОРАН – ДЕНЬ

 

Емма, сидячи між керівниками, вдає, що уважно слухає Ольгу Іванівну.

 

ОЛЬГА ІВАНІВНА

Та й, зі стандартами обслуговування питань багато. А телефонами та поштами воно, якось, не зовсім, щоб і зручно.

 

 

НАТ. БУДІВНИЦТВО - ДЕНЬ

 

Сталеві конструкції промислового будівництва. Тендітна зварювальниця в захисній масці приварює щось до балки. До неї підходить комерційний директор в спецовці майстра та картузі, розкриває рот в німому оклиці. Жінка піднімає маску. Це – Емма-зварювальниця. Вона, як на радянських кіноагітках, щосили посміхається, швидко трясе головою, щось буззвучно відповідає. Майстер, весь час киваючи і посміхаючись, лише відкриваючи рота, щось каже, задирає кепку, почесує лисину. Емма-зварювальниця трясе головою, тягне посмішку.  

 

КОМЕРЦІЙНИЙ ДИРЕКТОР (З/К)

Ми, здається, так ще не зустрічалися, щоб усі регіональні офіси разом?

 

КОЛЕГА (З/К)

Так, жодного разу.

 

Майстер знову щось буззвучно каже веселій зварювальниці, хлопає її по плечу. Дівчина радісно підіймає руки, тисне протягнуту руку майстра. Довге, з трясінням, рукостискання, натужна усмішка дівчини. Майстер, зжавши кулак вільної руки, щось беззвучно декларує, потрясаючи ним.

 

КОМЕРЦІЙНИЙ ДИРЕКТОР (З/К)

Ну, от і… Одразу після стратегічної сесії можемо.

 

Емма-зварювальниця, по-військовому приставивши руку до скроні, щось з серйозним виглядом беззвучно каже. Майстер швидко киває, сміється.

 

 

ІНТ. РЕСТОРАН – ДЕНЬ

 

Емма і комерційний директор, - тепер селянин в синій свитці, чубатий, з висячими вусами, - сидячи за столом, серйозно дивляться одне одному в очі.  

 

КОМЕРЦІЙНИЙ ДИРЕКТОР

Що, Еммо, приїдете до нашого Києва?

 

Емма лукаво посміхається.

 

ЕММА

Партія сказала «нада», камсамол атвєтіл - «єсть»!  Приїду.

 

Комерційний директор-селянин вправно поправляє пальцем висячі вуса, підіймає керамічну кружку, за ним і всі інші.

 

КОМЕРЦІЙНИЙ ДИРЕКТОР

Ну, що ж, тоді за наш чудовий комсомол, його дідька матері!

 

 

ІНТ. РЕСТОРАН - ДЕНЬ

 

Дівчина в аллонжі грає на клавесині «Взирай з приліжанієм, тлінний» Туптала. До зали, в платті служниці, корсеті, фартусі й білому чепчику заходить Емма-служниця – дещо розповніла, з червоними щоками, й починає разом з музикою виконувати слова пісні. В руках у служниці глек з великою дерев'яною ложкою. Вона, відмахуючись від мухи, підходить до столу, де сидить все та ж компанія коллег Емми. Перед кожним з гостей стоїть велика керамічна тарілка зі скибкою чорного хлібу та великим цілим шматом сала. Емма-служниця дерев'яною ложкою густо накидає з глека в тарілку кожного рожевий хрін. Хрін бризкає, зобруднюючи одяг й обличчя застільним, які на це не зважають.

 

КОМЕРЦІЙНИЙ ДИРЕКТОР

Ольга іванівна, бадьоріше. Чому засмутилися?

 

Комерційний директор, в діловому костюмі, залпом випиває з кружки й проникливо занюхує салом, потім відкушує від шмата. Емма-служниця дивиться на це з піднятою бровою, з легкою відразою мотає головою, знову відмахується від мухи.

 

 

ІНТ. КУПЕ ПОЇЗДУ - ДЕНЬ

Емма в сірому спортивному костюмі лежить на верхній полиці купе і, спершись на руку, дивиться на протилежну нижню полицю. Там сидять дві дівчини – статна шатенка, просто КРАСУНЯ (20) і мініатюрна, простенька фарбована БЛОНДИНКА (22). Обидві з великми розмальованими накладними нігтями. На дивані під Еммою розмістилася Ольга Іванівна, теж в спортивках і кофті.

 

 

НАТ. АЕРОДРОМ - ДЕНЬ

 

Біля одномоторного двомісного літака стоїть Емма-пілот – в шкіряному бушлаті, шоломі з великими захисними окулярами – посміхається. Поряд з нею в такому ж одязі і Ольга Іванівна. Тут же стоять і красуня та блондинка. На них старезні блакитні мотоциклетні шоломи і грубо в'язані полувери, а їх літальний засіб – безмоторний дельтоплан, що стоїть за ними. 

 

БЛОНДИНКА (З/К)

А шо їй в нас ловить?

 

ІНТ. КУПЕ ПОЇЗДУ - ДЕНЬ

На верхній полиці напівлежить богемна Емма в кімоно та з сіткою на волоссі. Вона, тримаючи в одній руці бокал з «Мартіні», а в іншій, навідлік, цигарку в довгому  мундштуку, дивиться на дівчат, що, закинувши ногу на ногу, сидять старанно рівно. Ольга Іванівна, тримає в руці і крутить ручку маленької шарманки, з якої лунає Arioso Баха.

 

БЛОНДИНКА

Як не алкашня, то без роботи. Нормальних вобше не осталося.

 

ОЛЬГА ІВАНІВНА

Ну, так, а у Вас же є чоловік. Обручка, бачу.

 

На безим'янному пальці правою руки блондинки товста платинова обручка. Вона протирає її, випрямляє пальці, задоволено розглядає.

 

БЛОНДИНКА

А шо, я? Були б в мене, як в неї, дані, була б я тут сто раз, ага. Замужом, ага.

 

КРАСУНЯ

Ага.

 

БЛОНДИНКА

Давно б отсюда чухнула. Хоть в Гєрманію, хоть куда.

 

КРАСОТКА

Ну, Вік, але, всьо-таки, Славка в тебе класний.

 

БЛОНДИНКА

Класний, ага.

 

КРАСОТКА

Ага.

 

БЛОНДИНКА

Ой, мовчи, вже. От, зара, Йонаса свого получиш, то,  тіки попробуй мені кого-то не найти.

 

Блондинка сміється, красуня тягне дурнувату посмішку, гикає.

 

 

НАТ. БЕРЕГ СТАВУ - ДЕНЬ

 

На березі ставу пасуться вівці. Спершись руками на довгу палицю і поставивши на них підборіддя стоїть простоволоса Емма-пастушка. На нійстаренька спідниця, кофтинка на гудзиках, стареньке пальто. Дівчина спокійно дивиться на воду, потім переводить погляд на овець. Одна з овець, жуючи, дивиться на Емму.

 

КРАСУНЯ (З/К)

Найду. А шо, думаєш, не найду?

 

 

ІНТ. КУПЕ ПОЇЗДУ - ДЕНЬ

Дівчата сидять на нижньому дивані купе. Проте, блондинка тепер в витонченому мисливському костюмі, загостреному капелюшку з пером, рукавичках з крагами, хлистиком в руках, високих чоботях. Поряд з нею, на дивані ж, сидить мила мисливська собака.

 

ОЛЬГА ІВАНІВНА

А не страшно, ось так ось – з невідомим чоловіком, кудись?

 

БЛОНДИНКА

А чо страшно? Нічо не страшно. Агєнтство за всьо отвічає. Це тут страшно.

(собаці)

Скажи, нічо не страшно.

 

КРАСУНЯ (З/К)

Нічо не страшно. Тута страшно.

 

 

НАТ. БЕРЕГ СТАВУ - ДЕНЬ

 

Емма-пастушка нахиляється, бере з землі камінчик, кидає його в воду, дивиться на круги, що розходяться. Вівці бліють. Поряд з дівчиною хлопчик в шапці-баранці грає на сопілці The frog galliard Доуленда.

 

ОЛЬГА ІВАНІВНА (З/К)

А з агенцією, це – як?

 

БЛОНДИНКА (З/К)

З агєнційой? У них там все – переводчіца, машина, охрану даже можна. Круто все.

 

КРАСУНЯ (З/К)

Круто, вобше круто.

 

 

ІНТ. КУПЕ ПОЇЗДУ - ДЕНЬ

Емма-фроляйн, одягнена, в плаття, черевики та капелюшок 40-их років, лежить на полиці на спині. Вона нахиляється, дивиться на задумливу Ольгу Іванівну. Та схожа на закатовану цивільну полонянку – кровопідтьоки, синці, брудний рваний одяг.  

Дівчата на дивані навпроти, одягнені в повну офіцерську форму - блондинка в чоловічу СС, красуня – в жіночу НКВС, - тримаються за руки з такими ж накладними, проте, вже червоними нігтями.

 

БЛОНДИНКА

Я, вобше чула, шо вони на цьом, отакому бізнесі, міліон в рік заробляють. Доларів. Капєц. Може, і я собі таким займусь? А шо?

 

Блондинка сміється. Ольга Іванівна відпиває воду з пляшки.

 

КРАСУНЯ

Займись, обізатєльно. Це ж хароша робота.

 

ОЛЬГА ІВАНІВНА

А скільки, ось так ось, коштує познайомитися з іноземцем?

 

КРАСУНЯ

З іноземцьом? Нічо не стоїт.

 

БЛОНДИНКА

Для нас тільки триціть доларів за перевод і десять за тест на совмєстімость.

 

КРАСУНЯ

Да, трицить і десять? Нічо собі. Правда, Вік?

 

Красуня хмикає, блондинка не реагує на подив подруги.

 

БЛОНДИНКА

Але за нас Йонас платив.

 

 

ІНТ. КІМНАТА - ДЕНЬ

 

Емма-пастушка в свому пальті, накинутому на голе тіло, сидить на дощатій підлозі, тримає в руках горщик з червоною геранню, замість грунту в якому золоті монети. Дівчина пчихає.

 

КРАСУНЯ (З/К)

О, правда. Будьте здорові.

 

 

ІНТ. КУПЕ ПОЇЗДУ - ДЕНЬ

Емма в сірому спортивному костюмі лежить на полиці, прикривши рота рукою.  

 

ЕММА

Дякую.

 

З нижньої полиці виглядає чистенька, в своєму дорожньому одязі, Ольга Іванівна.

 

ОЛЬГА ІВАНІВНА

Емка, тобі там не надуло?

 

ЕММА

Ні, дякую, Ольго іванівно.

 

Емма дивиться на дівчат в формі енкавеесниці та есесівця. Ті весело потрясають пістолетами.

 

БЛОНДИНКА

Він, даже, за то, шоб по руці подивилися… короче, погадали, платив. А для жонихів – не знаю. Дорого, навєрно ж, якшо міліон в год.

 

КРАСУНЯ

Нє, Вік, правда, Йонас платив?

 

БЛОНДИНКА

А то. Але, хай радується – ми, хотя би, настоящі.

 

КРАСУНЯ

Да, ми настояші.

 

Емма, в білій чоловічій сорочці з чорними нарукавниками, з моноклуряом ювеліра в оці, дивиться на дівчат з полиці, скептично примружується.

 

БЛОНДИНКА

Да, молоді і красіві. А, так же ж, дурят іностранців цих, шо вони тільки за переписку платять, а нєвєст і нема. Бабулі, якісь, їм отвічають по почті, елєктронкі. І гроші з тих мужиків агєнства тіки витягують, бєзканєчно.

 

Ольга Іванівна, знову бита полонянка, кривиться, як від тичка, втирає з губ кров. Есесівка і енкавеесниця цинічно сміються.

 

КРАСУНЯ

Да, великі гроші витягують.

 

ОЛЬГА ІВАНІВНА

Да, дєла.

 

КРАСУНЯ

Страшно… Нє, не страшно.

 

Блондинка, одягнена звичайно, бере яскраво червоний махровий рушник для рук, встає, потягується, оголивши пупок з пірсингом.

 

БЛОНДИНКА

Кожному своє.

(подрузі)

Ну, шо там, може, вже відкрили. Пішли, подивимся.

 

Красуня також бере рушник, дівчата залишають купе.

 

ОЛЬГА ІВАНІВНА

Чула, Емка, що буває? Може, й собі, німця, га?

 

На своїй полиці, на постілі, зі сканвордом в руці, в брудній робі, касці з ліхтарем, з газосигналізатором на грудях та в грубих черевиках лежить Емма-шахтарка. Її лице і руки чорні від вугільного пилу. Шахтарка, як би ловлячи вгадане Ольгою Іванівноє слово, рахує його букви в сканворді.

На місці, де сиділи дівчата, та на полиці над ним тепер сидить струнне тріо і виконує Fantasia three parts upon a ground Пьорсела.

 

НАТ. ПІДВОРІТТЯ - ДЕНЬ

 

Емма-фроляйн, в тих же, в яких була на полиці купе, платті та капелюшку 40-их років, стоїть в арці воріт, тримаючись за їх ковану решітку. В іншій руці вона тримає букетик конвалій. Дівчина дивиться на молодого солдата Вермахту, що стоїть перед нею. Погляд солдата сповнений кохання і страждання, у Емми-фроляйн – байдужий. Хлопець бере руки дівчини в свої, цілує їх. Та, прикрившись букетом, пчихає в нього, віднімає від солдата іншу руку, мотає головою. Солдат з біллю і смутком дивиться на дівчину. Фроляйн стискає плечима, торкається щоки солдата, вкладає йому в руку конвалії, поривчасто залишає його на самоті.

 

ІНТ. КУПЕ ПОЇЗДУ - ДЕНЬ

Емма-шахтарка, впевнившись, що слово не підходить до сканворду, розчаровано махає рукою, сідає, звісивши ноги в черевиках з полиці.

 

ЕММА-ШАХТАРКА

Та ні, щось, такого не хочеться. Кожному своє, каже. А наречену, бачили? Така, що, напевно, і до туалету сама не змогла б сходити без подружки-аніматора.

 

Шахтарка спльовує на підлогу. Ольга Іванівна стає в дверях купе.

 

ОЛЬГА ІВАНІВНА

(зітхає)

Ну, таким легше.

(мрійливо)

А там же її, мабуть, старюган якийсь чекає. Нічого не коштує, каже. Ох-хо-хонєчки. Злізай, Емка, перекусим. Сходжу, чаю замовлю. Будеш чай?

 

Емма-шахтарка стверджувально мугикає, відхаркує, плює на підлогу, вмикає ліхтарик, зістрибує.

 

ІНТ. КОНФЕРЕНЦ-ЗАЛА - ДЕНЬ

 

Емма, в діловому костюмі та з блокнотом на колінах, сидить в кріслі першого ряду і щось, посміхаючись, записує.

 

 

ІНТ. ТАНЦЗАЛА ПАЛАЦУ – ДЕНЬ

 

В пустій барочній залі під музичний супровід камерного оркестру, що виконує Gavotte Люллі, Емма танцює гавот з комерційним директором. Дівчина в сарі, чоловік – в костюмі раджі, з чалмою та шаблею на боку.

 

 

ІНТ. КОНФЕРЕНЦ-ЗАЛА - ДЕНЬ

 

Емма сидить в першому ряду зали поряд з іншими чоловіками та жінками, з яких хтось пише, хтось в ноутбуці, хтось спілкується з сусідом. На сцені в кріслах розмістилися декілька солідних чоловіків. Серед них і комерційний директор, який щось розказує, вказуючи двома пальцями на великий графік на екрані позаду. Комерційний директор і Емма дивляться в очі одне одному.

 

 

НАТ. АВТОСАЛОН - ДЕНЬ

 

Жіноча рука проводить вздовж корпусу червоного авта, погладжує його.

 

 

ІНТ. ХОЛЛ - ДЕНЬ

 

Біля столів з закусками та напоями згрудились слухачі зборів. До Емми, що стоїть з кавою, підходить Фірсов.

 

ФІРСОВ

Ну, що, як тобі?

 

 

ІНТ. КІМНАТА - ДЕНЬ

 

Ледь освітлена маленьким віконцем темна кімната з низькою стелею. Ззовні доноситься звучання Sonata Prima - Allegro Вівіані, що виконується на трубі. Посеред кімнати на грубому табуреті сидить боса Емма в тільнику та галіфе. Вся підлога вкрита плющем, з-під якого мерегкотить слабке світло.  Навпроти дівчини, спершись на стіл, стоїть Фірсов-горбун в шинелі. Він тримає в руці жерстяний чайник, з якого їсть суп, шкіриться чорними зубами.

 

ЕММА (З/К)

Цікаво. Розумієш всю грандіозність.

 

ФІРСОВ-ГОРБУН

Так, грандіозність.

 

 

ІНТ. ХОЛЛ - ДЕНЬ

 

Емма відпиває каву, закашлюється, втирає губи, дивиться на Фірсова, який їсть слоєний пиріжок і кришить на себе.

 

ФІРСОВ

Дивись, в мене тут позиція відкрилася. Не хочеш спробуватися?

 

ЕММА

Тут, в маркетинзі, в Києві? Навіть не знаю.

 

ФІРСОВ

Безпосередньо в мене. Я б тобі рекомендував подаватися – в тебе високий потенціал. На скільки я можу судити.

 

 

ІНТ. КІМНАТА - ДЕНЬ

 

Кімната в вікторіанському стилі. Емма-леді в яскравому платті сидить за фортепіано, перебирає ноти. В кімнату входить Фірсов-джентльмен. Він розв'язно похлопує газетою по долоні, вказує на щось в ній. Емма-леді не зважає на чоловіка, дивиться у вікно. Фірсов-джентльмен владно схрещує руки з газетою на грудях, хитається, строго дивиться на Емму.

 

ЕММА (З/К)

Дякую, цікаво. Я подумаю.

 

ФІРСОВ (З/К)

Немає чого тут думати. Обов'язково подавайся.

 

 

ІНТ. КОНЦЕРТНА ЗАЛА - ДЕНЬ

У складі симфонічного оркестру Емма грає на віолончелі 2-гу частину увертюри до опери «Фарначе» Вівальді.

 

 

НАТ. СТЕП – ДЕНЬ

Посеред безкраю степу стоїть кінь з вершницею – Еммою-козачкою. На ній біла сорочка, обхвачена по поясу цупкою мотузкою, на шиї чорне намисто, в косу вплетені колоски. Дівчина озирається назад, дивиться в далечінь, вирівнюється, погладжує коня, б'є його голими п'ятами. Кінь рушає.

 

ІНТ. ОФІС - ДЕНЬ

 

В панорамному вікні відкривається вид на Київ. Велике приміщення, розділене перегородками на робочі місця, за одним за яких сидить Емма, зайнята з паперами. Поряд частина місць пусті, частину займають дівчата і хлопці, що чи працюють в комп'ютері, чи розмовляють по телефону.

Хлопець поряд з Еммою, АРТУР (25), закинув ногу на ногу і крутиться в кріслі.

 

АРТУР

От, поясни: випити каву чи не випити? Голова не працює. Будеш каву?

 

 

НАТ. ДВІР - ДЕНЬ

 

Посеред брудного двору Емма-прачка в тазу пере білизну. На ній простора біла сорочка та, підхвачена подолом попереду, червона спідниця. Поряд, сидячи на кам'яному парапеті, бринчить на мандоліні і грайливо поглядає на дівчину розхристаний Артур-ледар.

 

АРТУР (З/К)

Каву будеш, Емма?!

 

ЕММА (З/К)

Не буду. І, Артурчик, не заважай, будь ласка.

 

АРТУР (З/К)

Ну, чого ти така? А знаєш, що мені більше всього цікаво? Де той принц, якому ти призначена? Може, це, все-таки, я?

 

Емма-прачка виплескує воду з тазу під ноги хлопцеві, сміється.

 

 

ІНТ. ОФІС - ДЕНЬ

 

Дівчата поряд з Еммою та Артуром сидять з кислими обличчями, при цьому роблять вигляд, що не слухають базікання колеги. Артур, певно, помічає це, сміється.

 

АРТУР

Добре, добре, колеги, всім дівицям по принцу, всім по півцарства. Усміхніться, дівчатка! Колежанки, радійте! Життя прекрасне!

 

Артур розкручується в кріслі.

 

 

НАТ. ДВІР - ДЕНЬ

 

Емма-прачка, розправивши спідницю, руки в боки, стоїть посеред того ж брудного двору, посміхається до Артура-ледара. Той грає на мандоліні Ciaconna Франчески Качіні. Емма-прачка крутиться у танку – спочатку сама, потім і з ледарем.

 

 

ІНТ. КАБІНЕТ ФІРСОВА – ВЕЧІР

 

Фірсов сидить в великому м'якому кріслі й поглажує сперте об стіл коліно. Перед ним стоїть Емма.

 

ФІРСОВ

Та, сідай, сідай.

 

ЕММА

Дякую, я постою. І, все ж, я не розумію - які до мене претензії?

 

ФІРСОВ

Претензії? Ніяких претензій.

 

 

ІНТ. СТУДІЙНА КІМНАТА – ВЕЧІР

 

Емма, в чорній шкіряній білизні, з червоним шкіряним чокером, з виглядом замученої жорсткою сценою порнозірки – розмазана біля очей туш, змаружене, повне пороку лице – стоїть на колінах, дивлячись вверх, на силует Фірсова. Той жорсткими пальцями стискає вилиці дівчини. Емма, повинуючись, привідкриває рота.

 

ФІРСОВ (З/К)

Вимоги посадової інструкції, а не претензії.

 

 

ІНТ. КАБІНЕТ ФІРСОВА – ВЕЧІР

 

Фірсов все так же сидить в кріслі, гладить сперте на стіл коліно. Емма стоїть, самовпевнено, з викликом дивиться на нього.

 

ФІРСОВ

Роботу свою виконуй – якісно і своєчасно. Зрозуміло, дівчинко?

 

ЕММА

Я виконую свою роботу якісно і своєчасно, дядечку. Чи ти, може, маєш на увазі щось інше?

 

 

ІНТ. КОРИДОР – ДЕНЬ

 

Емма-гопниця, жуючи гумку, з загрозливим виглядом «пальцює».

 

ФІРСОВ (З/К)

Саме так. Я маю на увазі, що я хочу тебе… звільнити.

(гидко сміється)

 

На лиці гопниці з'являється веселе здивування чиїйсь зухвалості.

 

 

ІНТ. АВТОШОУ – ВЕЧІР

 

На подіумі стоїть накритий білим покривалом автомобіль. Справа від нього духовий квартет виконує третю частину 4-тої Сонати Перголезі, а зліва стоїть Емма-танцівниця. На ній коротке червоне латексне плаття та червоні гіллі з білими гетрами. Вона посміхається і, під спалахи фотокамер, зриває з авта покривало, під яким виявляється ще один такий же білий чохол. Глядачі в нерозумінні перемовляються. Емма зтягує друге покривало. Під ним наступне таке ж. Глядачі сміються. Чергова спроба відкрити авто і чергове біле покривало. Емма в істериці. Глядачі регочуть до сліз, вказуючи на дівчину пальцями.

 

 

НАТ. ЛІС - ВЕЧІР

 

На великому пеньку стоіть оголена, прикрита власним довгим чорним волоссям, Емма-відьма і щось шепоче. Її очі то звужуються, то розширюються.

 

 

ІНТ. КАБІНЕТ ФІРСОВА - ВЕЧІР

 

Фірсов шкіриться, опускає ногу, сідає рівно.

 

ФІРСОВ

Я помилився з тобою, буває. Потрібно виправити.

 

Емма стоїть в дверях. На її обличчі виражена жорстокість.

 

ЕММА

(спокійно)

Ти просто придурок. І нічого ти мені не зробиш.  

 

Емма йде, не закривши дверей. Фірсов гомерично сміється.

 

 

НАТ. ПОЛЕ БИТВИ - ВЕЧІР

 

На фоні заходу сонця і групи лицарів, закована в панцир Емма-латниця з непокритою головою, тримає в одній руці древко білого прапора з золотими ліліями, інша - опушена на оголів'ї ефесу меча. Її погляд вольовий, напружений.

 

 

ІНТ. КОРИДОР - ВЕЧІР

 

Збуджена Емма в діловому одязі йде довгим коридором, встеленим палим листям. Освітлення стелі замислувато блимає. Дівчина проходить біля лаунж-зони. Там, сидячи на дивані, бородань в східному халаті і тюбітейці грає Grоund in Е minor Пьорселла на синтезаторі, який тримає на колінах.

 

 

НАТ. ДВІР - ВЕЧІР

 

На великій купі дрів та обрізків іржавих труб лежить брудна від вугільного пилу Емма-шахтарка в комбінезоні та касці, мало не плаче.

 

 

ІНТ. ОФІС - ВЕЧІР

 

Емма стоїть перед панорамним вікном, дивиться на вечірнє місто. Приміщення зовсім пусте – немає ні столів, ні перегородок, ні техніки, нічого.

 

 

ІНТ. ЛІФТ – ВЕЧІР

 

В зупиненому ліфті сидить, злякано озираючись і, певно, не розуміючи, де вона, Емма-пастушка усвоїх пальті, кофті, спідниці. На ногах у неї деревняки. Дівчина не може навіть плакати, так їй ніяково та страшно.

 

 

ІНТ. КОНЦЕРТНА ЗАЛА – CЦЕНА - ВЕЧІР

 

Емма-віолончелістка сидить серед оркестрантів симфонічного оркестру, листає партитуру, на якій лише пусті нотні аркуші. Вона нервово посміхається. Оркестр починає виконувати Violin concerto in D Major Мислівечека. Та дівчина, на відміну від інших віолончелістів, не вступає, продовжує перебирати нотні аркуші. На неї косяться сусідні виконавці. На її ж обличчі перехід емоцій – від незручності, до нерозуміння. Вона шукає під стільцями, по чужим пюпітрам, що викликає невдоволення. На лиці дівчини вже повне розчарування, почуття власної незначущості.

 

 

ІНТ. ВАГОНЧИК - РАНОК

 

Обдрашпаний радянський робітничий вагончик. З припухлим від сліз обличчям Емма-зварювальниця, в комбінезоні, з піднятою на лобі маскою, стоїть перед жерстяним умивальником, повним замоченою в воді аптечною ромашкою, вмивається з нього, дивиться в маленьке дзеркальце.

 

 

ІНТ. ОФІС - РАНОК

 

Пустий ранішній офіс, в якому є лише Емма, що працює за комп'ютером, з бутербродом у руці. На ній біла кофтинка й стильна картата юбка. По одному з'являються інші працівники офісу.

 

 

ІНТ. КАБІНА ТРАКТОРА - РАНОК

 

За кермом трактора Емма-трактористка обробляє поле. На ній комбінезон та косинка.

 

 

ІНТ. ОФІС - ДЕНЬ

 

Емма з грушею в руці працює з паперами. Вона одягнена в яскраве плаття. Весь її стіл в гушах.

 

 

НАТ. ПОЛЕ - ДЕНЬ

 

Втомлена Емма-трактористка сідає на землю, спирається об заднє колесо трактора, знімає косинку, складає її в руках, хмикає, розчарованео дивиться вдалину.

 

 

ІНТ. ОФІС - ВЕЧІР

 

За панорамним вікном вечірній Київ. Темне приміщення офісу зі світлом на одному робочому місці – Емминому. Вона працює. На ній спортивна майка й джинси. Між рядами з пилососом ходить Емма-прибиральниця й співає Inflammatus et Accensus Перголезі.

 

 

НАТ. ПОЛЕ - НІЧ

 

В світлі ліхтарів трактора Емма-трактористка лежить на траві, втомлено тре лице долонями, дивиться в зоряне небо, закушує билинку, шо схилилася.

 

 

ІНТ. ОФІС - НІЧ

 

Пусте приміщення офісу. Емма працює за своїм столом, встає, йде до принтера. На дівчині піжама і пухнасті домашні капці. Вона зупиняється, дивиться в темряву офісу. Звідте, наставивши на неї гвинтівки, виходять п'ять червоноармійців. Поряд з ними з'являється Фірсов-горбун в шинелі.

 

 

ІНТ. КАБІНА ТРАКТОРА - РАНОК

 

Емма-трактористка спить, скрючившись в кріслі трактора, за вікном якого розкинувся широкий буколічний краєвид.

 

 

ІНТ. ВИСТАВКОВИЙ ПАВІЛЬОН - РАНОК

 

Емма розглядає зразки на стенді виробника рекламної продукції й розмовляє з її представником, позіхає, прикривши рот рукою, вибачається. Вона в брючному костюмі, за пояс якого якого ззаду заправлений рукав кофти, до іншого рукава якої прив'язана штанина джинсів, до яких прив'язана ще якась річ. Цілий довгий «хвіст» з одягу через всю вуличку виставкового комплексу тягнеться за Еммою.

 

 

ІНТ. ПРАЛЬНЯ - РАНОК

 

Кімната з двома пралками та сушкою, біля яких стоїть 55-тирічна Емма - розповніла, з подвійним підборіддям. Лице жінки надлишково та старомодно нафарбовано косметикою. Вона в чорній спідниці, довгій фіолетовій кофті з накладними кишенями та чорною дерматиновою сумкою в одній руці. Вільною рукою дама закидає в пралку ланцюг з речей, в яких Емма була в дні і ночі роботи.

 

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ - ДЕНЬ

 

Емма стоїть на тролейбусній зупинці, щось читає в телефоні. Навпроти на світлофорі зупиняється легковушка з рекламою цирку на дверях та мегафонами на даху, з яких лунає Adagio from Concerto Grosso in G Minor Кореллі. За ним зупиняється ще одне авто, в якому, поряд з водієм сидить Емма-мати у в'язаній шапочці. Троє дітлахів, що сидять позаду неї, притулилися до скла й корчать Еммі гримаси.

 

 

НАТ. ПУСТИР - РАНОК

 

Старий сліпий катеринщик крутить ручку беззвучної шарманки на візку. Поряд з ним виконує балетні па Емма-танцівниця в тріко та балетках. Вона відбігає в сторону і виплигує на бетонну кулю, що стоїть тут. Дівчина повторює па, стоячи на кулі і тримаючи рівновагу. З'являється атлетичного вигляду чоловік в червоній майці та синіх шортах з синьою ганчіркою в одній руці та пудовою гирею в іншій, дивиться на танок дівчини.

 

 

ІНТ. КАБІНА ТРАКТОРА - ДЕНЬ

 

Емма-трактористка за кермом трактора, що їде полем. В вікна машини видно, як ззовні в прискоренні сходить та заходить сонце, змінюються кольори неба, з'являються та зникають хмари. Тільки поле попереду одне й те ж – до горизонту.

 

ІНТ. ПРАЛЬНЯ - ВЕЧІР

 

55-тирічна Емма в тій же спідниці, фіолетовій кофті, з тією ж сумкою. Жінка знову закидає одяг до пралки, позіхає, підтягує щось на поясі через кофту, знову закидає речі. Вона зупиняється, дивиться на наручний годинник, в вікно, за яким темніє, не розуміючи, блимає очима, знову позіхає, і знову, механічно, не дивлячись, закидає речі до пралки.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ - ВЕЧІР

 

В сутінках швидко пролітають чи то пташки, чи то летючі миші.

 

 

ІНТ. ОФІС - ВЕЧІР

 

Ззовні щось вдаряється у вікно. Темне приміщення. Лище на робочому місці Емми та ще в двох різних місцях офісу горять настільні лампи. Емма відривається від паперів, які читала, кидає погляд на вікно. На ній худі з натягнутим на голову капюшоном. З динаміків на столі тихо лунає Passacaglia C-mol фон Бібера. Підходить Фірсов, дивиться в залу на інші освітлені робочі місця, сідає на стіл Емми, не дивиться на неї, сміється.

 

ФІРСОВ

Мені тебе так ще підвищити доведеться. Або не доведеться.

 

Емма продовжує розбирати документи, не підіймає на чоловіка очей.

 

 

ІНТ. КІМНАТА - ВЕЧІР

 

Посеред кімнати, ледь підсвіченої гасовою лампою, стоїть на вигляд зовсім хворий Фірсов-горбун в шинелі. На його плечі сидить летюча миша.

 

 

ІНТ. ОФІС - ВЕЧІР

 

Емма не дивиться на Фірсова, сопе. Фірсов дивиться на це, єхидно усміхається.

 

ЕММА

Вали на фіг.

 

ФІРСОВ

(весело, розсудливо)

От, ти ж - бидлота, кристалізована. Начальство поважати потрібно, радувати, балувати. А ти, хамський рід. Не дарма я тобі на наступний фінансовий рік зарплатню порізав.

 

Емма злобно, ледь стримуючись дивиться на Фірсова.

 

 

ІНТ. ПЕРУКАРНЯ - ВЕЧІР

 

Перукарня 60-х років. В кріслі сидить замотаний в покривало патлатий, з бакенбардами Фірсов-хіппі, з поганенько намиленою шиєю і підборіддям, роздивляється себе в дзеркалі. Поряд стоїть Емма-перукарка - з бабетою, в платті-міні, білому фартушку, зі специфічним макіяжем. У дівчини в руці розкрита сталева бритва, яку вона налагоджує. Перукарка з жорстокою усмішкою дивиться на байдужого чоловіка, що розглядає свої нігті.

 

ФІРСОВ-ХІППІ

Ось так. А ти думала, якщо я без згоди Гаврилишина не можу тебе звільнити, то ти в шоколаді? Ні, ебсилютлі.

 

ЕММА-ПЕРУКАРКА

Ти зовсім протух.

 

Емма-перукарка замахується і вдаряє бритвою. Бризкає кров. Фірсов-хіппі з перерізаним горлом трясеться в кріслі, проте, зупиняється, щоб по-діловому сказати, впівоберта до Емми.

 

ФІРСОВ-ХІППІ

Так-чи-так - тобі дупа.

 

Чоловік знову продовжує трястись, стікаючи кров'ю.

 

ЕММА-ПЕРУКАРКА

Ти і є дупа.

 

Перукарка робить ще декілька ударів бритвою. Кров бризкає і їй на лице.

 

 

ІНТ. КОНЦЕРТНА ЗАЛА – СЦЕНА - НІЧ

На сцені органної зали камерний хор виконує 2-гу частину Alles, was ihr tut Букстегуде. Стоячив другому ряду і тримаючи, на відміну від інших, не папку хориста, а товсту помаранчеву папку-реєстратор, співає свою партію Емма.

 

ІНТ. ОФІС - НІЧ

 

Пустий темний офіс, лише на робочому місці Емми горить світло. Там, за старим дощатим столом, сидячи на грубому табуреті, спить, на стосі папок, Емма. На ній грубої в'язки сірий светр під горло. Весь простір столу закладений стосами папок та ноутбуків. Підходить Артур, дивиться на неї закохано, обережно гладить по голові. Емма здригається, прокидається.

 

ЕММА

Ти чого? Заснула.

 

Емма розтирає лице руками, поправляє волосся. Артур посміхається.

 

АРТУР

Ну що, принцеса, хороші новини зі світлої сторони: Фірсова звільняють. Вставай, катування скінчилось.

 

ЕММА

Що? Не зрозуміла. Про що ти говориш?

 

АРТУР

Його на тих відкатах, все- таки, спіймали. Кінець.

 

 

ІНТ. КІМНАТА ПАЛАЦУ – НІЧ

 

Спокійна Емма-синьора в розкішному вельможному платті та рафі стоїть на фоні середньовічного гобелену у всю стіну в освітленій факелами кімнаті. Поряд служка грає на лютні Prelude for guitar and hardpsichord Като. Чутно якусь возню, хрип. До ніг сеньори падає Фірсов-синьор в дворянському костюмі з рафом. Його груди швидко просочуються кров'ю. Емма-синьора дістає з рукава хусточку, промокує очі, кидає її на тіло вбитого. До неї з кинжалом в руці підходить і стає на коліно Артур-синьор в похідному шкіряному костюмі, цілує протягнуту дівчиною руку. Тут же все швидко «на репіті» повертається назад – Артур зникає, хусточка підіймається до рук Емми-синьори, підводиться Фірсов-синьор.

 

 

НАТ. ПОЛЕ БИТВИ – РАНОК

 

На фоні лицарів, що б'ються, стоїть Емма-латниця з непокритою головою з мечем у руках. Вона замахується на латника в шоломі, наносить удар. Голова в шоломі, з викоченими від шоку очами Фірсова, падає на землю. Жорстока, впевнена в собі дівчина дивиться на падаюче обезголовлене тіло, вказує на нього закривавленим мечем.

 

 

ІНТ. ОФІС - НІЧ

 

Емма хмикає, дивиться на телефон. На ній елегантний брючний костюм.

 

ЕММА

Вже десять. Ти дзвонив.

 

АРТУР

Дзвонив. Пішли, відмітимо падіння ланцюгів.

 

 

НАТ. ПОЛЕ БИТВИ – РАНОК

 

Хлопчик-паж, що стоїть поряд з Еммою-латницею, яка заправляє меч в ножни, трубить в ріжок Caoriccio a 3 cornetti Фірданка.

 

 

ІНТ. ПРАЛЬНЯ - ВЕЧІР

 

55-тирічна Емма, в звичному для неї одязі і з сумкою, стоячи на порозі, оглядає пральню, дістає з кишені кофти та кладе за щоку льодяник, чмокає, вимикає світло.

 

 

ІНТ. ОФІС - НІЧ

 

Емма встає, поправляє костюм, дивиться до своєї сумочки.

 

ЕММА

Він мені зепе на наступний рік порізав.  

 

АРТУР

Виконавчий структуру міняє. Штатку та бюджети теж переглянуть. Все буде нормально. Головне – злодія повалено. Їдемо.

 

 

ІНТ. АВТО АРТУРА - НІЧ

 

Артур за кермом,  Емма – поряд. Авто їде жвавою вулицкю нічного міста. На задньому сидінні сидить Фірсов, «одягнений» в м'яту фольгу і грає на укулєлє Al fonte, al prato Каччіні. Поряд з ним сидить в касці та брудній робі вмита Емма-шахтарка й співає.

 

 

НАТ. ЛІТНІЙ ТЕАТР - НІЧ

 

На сцену літнього театру, підсвічену слабенькими софітами, виходять дівчата в купальних костюмах першої половини 20-го сторіччя. Лиця дівчат не видно, так як їх голови по шию закриті великими паперовими капелюхами-циліндрами зі смішними прорізами для очей та номерами в верхній їх частині. Дівчата стають в лінію на авансцені, займають однакову «сором'язливу» позу і стоять нерухомо. Блимають магнієві фотоспалахи.

АРТУР (З/К)

Ні, прикольне місце.

 

ЕММА (З/К)

(іронічно)

Я думаю: іноземці собі дівчат вибирають.

 

Зверху на дівчат на сцені неоднорідно, як наче жменями з мішка, сипляться блискотки та пух.  

АРТУР (З/К)

Та, то вторинне. Тут атмосфера.

 

ЕММА (З/К)

Як на сафарі.

 

Члени журі - чоловікі різного віку та комплекції - сидять за столом в передньому ряду, ціляться в дівчат з мисливських рушниць. На дівчатах такі ж закриті купальні костюми, проте вже в розцвітці диких тварин – зебр, жирафів, антилоп, леопардів і таке інше. А замість циліндрів з номерами та прорізами – маски з вухами, рогами, бивнями та хоботами.

 

ІНТ. АВТО АРТУРА - НІЧ

 

Емма-зварювальниця, в робочому комбінезоні, з піднятою маскою сидить з Артуром за кермом. Артуром в костюмі зайчика, де плюшем не покритий тільки овал лиця хлопця.

 

ЕММА

Ну, так, а якщо там іноземці, мужики, в пошуках, то тобі там що робити?

 

АРТУР

Як, що? Користуватися можливостями. Мімікрія - корисна штука. От, що мені заважає трохи побути іноземцем?

 

ЕММА

Який цинізм.

 

Артур задоволено сміється. Емма-зварювальниця п'є чай з жерстяної кружки. Фольгований Фірсов, що сидить ззаду, щось шукає на сидінні та під ногами.

 

АРТУР

Зовсім трошки, ледь-ледь.

 

ЕММА

І, хто ж ти такий?

 

АРТУР

Співробітник датського посольства. Гамлет Карапетович.

 

Емма і Артур сміються.

 

ЕММА

 

Ти такий гад, Артурчик. Чи ти, може, наречену шукаєш?

 

Артур серйознішає, закохано дивиться на Емму, посміхається.

 

АРТУР

Ну, цивільну. І, бажано, подобово.

 

 ЕММА

Який ти безсердечний. А колеги що, вразнос пішли?

 

АРТУР

Блін, чистоплюйка! Всі розважаються. Танюха тільки, як завжди, хоче щось не таке, як у всіх. Просто, розслабляємося. Нормальне місце. Драйванемо!

 

«Фольгований» Фірсов на задньому сидінні грає на акордеоні Vivo Скарлатті.

 

 

ІНТ. НІЧНИЙ КЛУБ – ЗАЛА - НІЧ

 

Напівтемна зала, частину якої займають бар та столики з диванами, іншу – танцмайданчик. За одним зі столиків розмістились Емма, Артур, четверо дівчат та фольгований Фірсов, що сидить на шматку помаранчевої каналізаційної труби. Колеги сміються, випивають текілу. Всі колеги, крім Емми, яка відмовляє запрошенню Артура, йдуть на танцмайданчик. Фірсов встає, сідає на стіл, спиною до Емми, п'є з пляшки, схвально киває, розглядаючи пляшку. До столику підходить чоловік з вусами, КОВБОЙ (50), в широкополому капелюсі, посміхається Еммі.

 

 

ІНТ. ВАГОН ЕЛЕКТРИЧКИ - НІЧ

 

Той самий, заповнений американськими колоністами, сучасний вагон швидкісного потягу. Емма-скво з білим кроликом на рукахта вусатий ковбой в капелюсі сидять поряд в м'яких кріслах і розмовляють. Чоловік шепче дівчині на вухо, та серйозно дивиться на нього, посміхається, киває. Вони разом встають, йдуть проходом, Емма перша. В проході стирчить фольгована нога, Емма переступає через неї, ковбой перечіпляється, мало не падає, притримує капелюх. 

         

 

ІНТ. НІЧНИЙ КЛУБ – ХОЛ - НІЧ

 

Емма та чоловік в ковбойському капелюсі стоять біля вікна з видом на нічну вулицю.

 

КОВБОЙ

Ти ошьн красіф. Хошішь прайвєсті вріеміа лючі?

Можє бучь?

 

Емма розслаблено сміється.

 

ЕММА

Лючі? Може буть.

 

(Надалі Емма і ковбой розмовляють українською, титр -англійською).

 

ЕММА

Я розумію англійську. Вибач, я пожартувала.

 

Ковбой посміхаєтьсся, виставляє великі пальці вверх.

 

КОВБОЙ

Гумор? Смішно. Ти згодна, піти разом десь, зі мною?

 

 ЕММА

Сьогодні – точно ні.

 

Між ними з'являється «фольгований» Фірсов, який грає на флейті Menuet fur Flote solo Куантца.

 

 

ІНТ. КІМНАТА - НІЧ

 

Яскраво освітлена кімната з високою стелею, оформлена в стилі ар-нуво: зелені, в квітки, шпалери, пальми в кадках, картини. По периметру до стін приставлені сервовані столи та стільці за ними. На столах тарілки з блакитною каймою і жовтим гарячим супом, пляшки з водою. Спиною сидить жінка в сірому махровому халаті, з довжезним розпущеним волоссям. Вона жує, активно працюючи щелепами. Перед нею стоїть великий шоколадний торт, який жінка їсть руками. Жінка - Емма, - жуючи, причавкуючи, повертає голову з брудним від шоколаду та крему обличчям та волоссям. Вії напівопущені, погляд сповнений пороку.

 

ІНТ. ОФІС - ДЕНЬ

 

Комерційний директор щось каже працівникам офісу, що стовпилися навколо нього. Емма стоїть поряд з директором і той періодично дивиться на неї.

 

 

НАТ. СІЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ – ДЕНЬ

 

Перед натовпом чоловіків та жінок в традиційному сільському вбранні та гарбузами у руках, на коні сидить Емма-козачка в тій же сорочці з мотузкою на поясі. На люд вона дивиться строго.

 

 

ІНТ. КОРИДОР - ВЕЧІР

 

Емма йде коридором офісу з картонною коробкою в руках, задумливо посміхається. В лаунж-зоні на дивані лежить комерційний директор, грає на гітарі Chaconne Доменіконі.

 

 

ІНТ. РЕСТОРАН – ВЕЧІР

 

Емма в діловому костюмі йде між столами ресторану, за якими сидять відвідувачі. Вона везе за собою возик, на якому стоять вже декілька таких, як вона щойно несла, коробок. Вона боком проїзджає повз столик, за яким сидять вусатий ковбой та Емма в кофті і джинсах. Емма в костюмі розвертається, тягне візок далі між тими ж столами ресторану. За іншими столиками по шляху візка теж сидить Емма, проте зміюються її вбрання та чоловіки навпроти неї. Кількість коробок на візку на шляху стає більшою, зрештою – майже під стелю. Всі чоловіки, які сидять за столами з Еммою роблять однаковий рух – ставлять свою руку поверх Емминої, що лежить на столі.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ - ВЕЧІР

 

Перед рестораном Емма сідає в таксі, киває і посміхається у вікно, махає рукою, таксі від'їзджає. На тротуарі стоїть з два десятки різного віку та статури чоловіків, що були з Еммою в ресторані. Вони проводжають поглядом таксі, в якому поїхала дівчина. Потім всі чоловіки одночасно дивляться час на наручних та  кишенькових годинниках, телефонах, співають хором «Щирим серцем і любилем».

 

 

ІНТ. КАБІНЕТ ФІРСОВА - НІЧ

 

В кріслі кабінету боком сидить Емма-козачка в тій же сорочці. До намиста додалося монисто. Дівчина общипує над сміттєвою корзиною руду курку, втирає лоба, скептично дивиться на птицю, втомлено зітхає.

 

 

ІНТ. ОФІС - ДЕНЬ

 

Емма, злегка мотнувши головою, дивиться на комерційного директора, що продовжує щось розповідати тим же присутнім. Директор вказує на усміхнену, киваючу жіночку за 40 поряд.

 

 

НАТ. СІЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ – ДЕНЬ

 

Той же натовп селян з гарбузами, проте, тепер він стоїть перед возом, на якому сидить жіночка - та, на яку вказував комерційний директор. На ній строката сорочка, кротова жилетка, плахта, чобітки, голова закутана в дві хустки. В натовпі, тримаючи найбільшого гарбуза, стоїть і Емма-козачка в сорочці. 

 

 

ІНТ. НІЧНИЙ КЛУБ - ВЕЧІР

 

Емма, Артур, чотири дівчини з їх офісу і худорлявий чоловік в окулярах сидять на диванах за столиком. В залі звучить Troisieme suite: le PlaintifОттетерра. Одна з колег Емми, миловидна, тримає чоловіка в окулярах під руку. Всі підіймають склянки, чоловік в окулярах та дівчина цілуються. Всі випивають і йдуть на танцмайданчик.

 

АРТУР

Танюха – молодець, знайшла своє. Звичайно, лише Португалія, та і він – не красень. Але…

 

ЕММА

Не бубони.

 

 

ІНТ. ХАТА – ВЕЧІР

 

В ледь освітленій старовинній українській хаті Емма-козачка, у все тій же сорочці, перехваченій мотузкою, переставляє рогачем казани в розпаленій печі. Дівчина випрямляється, відставляє рогач, проводить руками по волоссю назад, від чого його колір змінюється. Так вона робить декілька разів, кардинально змінюючи кольори фарбованості. І ще раз повільно провидить руками аж до шиї, від чого волосся повертається то початкового відтінку.  

АРТУР (З/К)

Ти чого засумувала? Теж, як Танюха, хочеш?

 

Дівчина дивиться скептично, плює на руки, береться за рогач, шарудить в печі.

 

 

ІНТ. НІЧНИЙ КЛУБ - ВЕЧІР

 

Задумлива Емма сидить на дивані за столиком, хмикає, випиває шампанське. Артур дивиться на неї, усміхається. Поряд з їх столиком проходить симпатична дівчина.

 

АРТУР

О, вибач.

 (голосно, з акцентом)

Валєрія! Крошка!

 

Дівчина розвертається, відповідає на оклик Артура чарівною усмішкою, протягує до нього руки. Артур залишає столик, йде з дівчиною. Емма дивиться їм услід, на танцмайданчик, навколо. З іншого кінця зали на неї дивиться атлетичного складу НЕГОЛЕНИЙ (35) чоловік. Він встає, йде до Емми. Емма з легкою посмішкою зустрічає його.

 

НЕГОЛЕНИЙ

Дозвольте?

 

Не чекаючи відповіді, чоловік сідає біля Емми. Він говорить з легким акцентом. Емма торкається пальцями губ.

 

НЕГОЛЕНИЙ

Я до Вас від короля.

 

 

ІНТ. КІМНАТА - ВЕЧІР

 

Кімната барочного палацу. В напівоберті в різному кріслі сидить Емма-маркіза. На ній розкішне плаття з золотої парчі з блакитним під'юбником, широкополий капелюх з пером. В руці вона теж тримає перо. Поряд художник пише її портрет. Тріо слуг-скрипалів виконує Trio Sonata III en Re Minor де ла Гуерр.В кімнату входить неголений чоловік з нічного клубу, одягнений в камзол, панталони, в короткій перуці. Він відвішує благородний поклон, протягує дівчині сувій. Та хоче його взяти, та чоловік затримую папірець.

 

НЕГОЛЕНИЙ-ПРИДВОРНИЙ

Від короля Франції. Моє ім'я Саймон. Чи можливо дізнатися Ваше ім'я, вельмишановна пані?

 

ЕММА-МАДМУАЗЕЛЬ

Звичайно, пане Саймон. Я – Гарфанкел.

 

Неголений ствердно киває, віддає Еммі-мадмуазель сувій. Та щвидко його розгортає, читає.

 

НЕГОЛЕНИЙ-ПРИДВОРНИЙ

Саймон та Гарфанкел. Знову разом.

 

 

ІНТ. НОМЕР ГОТЕЛЮ - ВЕЧІР

 

Оголена Емма з ногами сидить в глибокому м'якому кріслі. Навколо неї все заставлено кадками з пальмами та фікусами. Навпроти, в такому ж кріслі, в шовковому халаті сидить неголений чоловік з нічного клубу. Біля нього на столику стоїть телефон на штативі, вімкнений на відеокамеру, та копилка - свиня з великим золотим кільцем в носі.

 

НЕГОЛЕНИЙ

Ти дуже мила, дуже сексі.

 

Емма скромно посміхається, прикладає пальці до губ.

 

 

ІНТ. РЕПЕТИЦІЙНА ЗАЛА – ВЕЧІР

 

Емма-танцівниця, в червоному трико та чорних чобітках, стоїть,  спершись на станок спиною до дзеркал, їсть яблуко.

 

ЕММА (З/К)

Дякую. Як я взагалі погодилася на таке? Ти правда видалиш це відео?

 

 

ІНТ. НОМЕР ГОТЕЛЮ - ВЕЧІР

 

Неголений чоловік в халаті бере в руки копилку, гладить її, кидає в неї монету.

 

НЕГОЛЕНИЙ

Звичайно. Я рекрутер, не бандит. Собі я залишаю матеріали дівчат, які готові і далі зніматися – щоб стати професіоналами. О, вибач, професіоналками.

 

Емма сміється, на мить задумується, мотає головою.

 

 

НАТ. ГАЙ - ВЕЧІР

 

Емма-маркіза стоїть серед гаю, сильний вітер полоще тканину золотавого плаття, погрожує зірвати капелюх, який дівчина притримує рукою, іншою тримаючи поділ плаття.

 

НЕГОЛЕНИЙ (З/К)

О'Кей. Але тобі було приємно?

 

 

НАТ. ГАЙ - ВЕЧІР

 

Емма-мадмуазель в золотому платті, підклавши руку під щоку, спить на боці на червоному килимку з китицями, кинутому серед різнотрав'я. На вустах дівчини тріпоче ніжна посмішка. Чути відлуння Concerto a 5 for oboe Альбіноні. В темніючому небі спалахують фейєрверки.

 

ЕММА (З/К)

Так.

 

НЕГОЛЕНИЙ (З/К)

Так?

 

ЕММА (З/К)

Так.

 

НЕГОЛЕНИЙ (З/К)

Скільки разів тобі було приємно?

 

ЕММА (З/К)

Три.

 

НЕГОЛЕНИЙ (З/К)

Хочеш ще?

 

Емма-мадмуазель широко посміхається крізь сон, закушує губу, повертається на спину й в проявах її тіла відображається відчуване фізичне задоволення. Відблиски фейєрверків.

 

 

ІНТ. ОФІС - ДЕНЬ

 

Емма сидить за своїм робочим місцем, набирає щось на клавіатурі. Та, на екрані, літера за літерою, - спочатку через пробіл, потім суцільно і стрічка за стрічко, - виходить лише літера «в». Емма дивиться на екран, бачить помилку, тисне «бекспейс», та це лише призводить до нових «в», які, крім того, збільшуються в розмірі. Врешті кегль заповнює весь екран. Емма стискає ноги, часто видихає, схиляє голову.

 

ІНТ. КІМНАТА - ДЕНЬ

 

Барочна кімната палацу. В тому ж різному кріслі в чорному платті з червоним під'юбником сидить Емма-маркіза й схвильовано перечитує сувой, повертаючись до рівного дихання, м'яко посміхаючись, задумливо дивиться у вікно, задоволено прикриває рот кулачком, прикушує його злегка.

 

 

ІНТ. ОФІС - ДЕНЬ

 

Емма відкидається в робочому кріслі, задоволено посміхається, та тут же злякано оглядається довкола, чи ніхто не бачив, що з нею відбувалося. Всі колеги, включаючи Артура, зайняті справою. Емма полегшено посміхається, повертається до монітору, на якому набраний якийсь звичайний, повноцінний текст. Артур нещасним закоханим дивиться на Емму.

 

ІНТ. КОНЦЕРТНО-РОЗВАЖАЛЬНА ЗАЛА - ВЕЧІР

 

В приміщенні відбувається корпоратив компанії, в якій працює Емма. На сцені барочний оркестр, з солістом на клавесині, виконує 3-тю частину Triple Harpsichord Баха. Емма, в ефектному вечірньому платті, разом з колегами танцює перед сценою.  

 

 

ІНТ. КОНЦЕРТНО-РОЗВАЖАЛЬНА ЗАЛА - ВЕЧІР

 

Групкою, з тарілками та келихами у руках, стоять Емма, Артур та три дівчини-колеги. Поряд такі ж групки. Артур підіймає келих з шампанським.  

 

АРТУР

Ну що, колеги, за новий фінансовий рік. Попрацюємо на благо компанії в своє задоволення. Ура!

 

ЕММА

Неочікувано.

 

Їх групка чокається, випиває. Знову чокається, випиває. Чокається, випиває…

 

 

ІНТ. КОНЦЕРТНО-РОЗВАЖАЛЬНА ЗАЛА - ВЕЧІР

 

Серед інших пар, під Danse du Grand Calumet de la Paix з «Les Sauvages» Рамо, Емма танцює з чоловіком у дорогому костюмі. Це – власник компанії, ГЛІБ (37).

 

ГЛІБ

Ти чудово танцюєш. Навчиш мене?

 

Чоловік і дівчина посміхаються: він самовпевнено, вона – знаючи собі ціну.

 

ЕММА

В робочий час, Гліб Всеволодович?

 

ГЛІБ

Для тебе – Гліб. Чому б і ні? Кому ж ще розпоряджатися часом компанії, як не її власнику? Введемо танці в корпоративну програму лояльності.

 

Емма, усміхаючись жарту, дивиться на Гліба.

 

 

ІНТ. ГАЛЕРЕЯ - ВЕЧІР

 

Довгою галереєю швидко крокує стурбований Гліб-Арлекін. За ним, на віддалі, біжить серйозна Емма-Коломбіна. Ще далі по галереї, дрібно перебираючи ногами і виставивши руки в сторону тікаючої дівчини, біжить великий натовп різноманітних П'єро, які відштовхують одне одного, намагаючись вирватися попереду інших. 

 

 

ІНТ. КОНЦЕРТНО-РОЗВАЖАЛЬНА ЗАЛА - ВЕЧІР

 

Емма і Гліб продовжують танок.

 

ГЛІБ

Ти автівкою?

 

 

НАТ. АВТОСАЛОН - ВЕЧІР

 

Червоне авто з відблисками заходу сонця на її лобовому склі. Жіноча рука проводить вздовж корпусу авта, відкриває водійські дверцята. 

 

ЕММА (З/К)

Так. Тобто, ні – мене друзі привезли.

 

Жіноча рука в нерішучості причиняє дверцята, але не до кінця.

 

ГЛІБ (З/К)

(жартівливо)

Ти не проти, якщо я теж стану твоїм другом, Емма? І, на правах друга, після всього цього відвезу тебе додому?

 

 

ІНТ. МАГАЗИН - ВЕЧІР

 

Зовсім темне підсобне приміщення.

 

ЕММА (З/К)

Добре.

 

Звучить три удари жезлу церемонімейстера. З приміщення відчиняються двері в яскраво освітлений торгівельний зал супермаркету, в який, у королівському вбранні, під супровід Te Deum Шарпантье, входять Емма-маркіза та Гліб-король. Вздовж вишикуваної безкінечності продавців в уніформі, що співають, вони велично йдуть залами маркету.

 

 

ІНТ. НОМЕР ГОТЕЛЮ - НІЧ

 

Емма та Гліб стоять біля постілі. Чоловік розстібає ззаду плаття на дівчині, цілує їй спину.

 

 

ІНТ. СЦЕНА - НІЧ

 

Пуста та темна театральна сцена без задника, через що видно ледь підсвічену поженою сигналізацією цегляну стіну, механізми та комунікації. Вмикається центральний софіт, під яким посеред сцени стоїть оголена та боса Емма-танцівниця, що притискає до грудей строкате плаття для фламенко. Поряд, поміж розсипаних яблук, аби-як лежить різноманітне танцювальне взуття.

 

 

ІНТ. КІМНАТА - РАНОК

 

Приглушене денне світло в кімнаті ар-нуво з зеленими шпалерами. Усміхнена Емма-утриманка, в синьому платті кінця 19-го сторіччя, з високою зачіскою, напівлежить на оксамитовому дивані, грається браслетом. Навколо неї вази з червоними квітами. З грамофону, що стоїть на окремій тумбі, лунає Fugue Оттетера.  

 

 

НАТ. ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР – ДЕНЬ

 

Емма і Гліб виходять з торговельного центру. В руках у Емми декілька невеликих пакетів. З купою великих пакетів за ними виходить працівник торгівельного центру, якому водій допомагає скласти їх в багажник лімузину. Емма дивиться на процес, радісно усміхається і ластиться до Гліба, який, виглядає задоволеним.

 

 

ІНТ. КУХНЯ – ДЕНЬ

 

За столом серед кухні, повністю заваленої голівками капусти, січе качан над великою мискою 55-тирічна Емма в все тих же фіолетовій кофті та юбці. Звична її чорна сумка висить на руці.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ – ВЕЧІР

 

Із чорного лімузину, що зупинився біля ресторану, виходить Гліб, за ним – Емма в чарівному наряді. За нею ще одна Емма, в іншому вбрані, за тою - ще одна, ще...

 

 

НАТ. ПРИВАТНИЙ ПАРК – НІЧ

 

Щаслива Емма-утриманка в білому псевдонародному платті, з оголеними плечима задоволено обіймає стовбур великого дерева.

 

 

ІНТ. КОНФЕРЕНЦ-ЗАЛА - РАНОК

 

Зала повна слухачів. В першому ряду сидить Емма, вона усміхається Глібу, що, разом з декількома іншими спікерами, сидить на сцені. Поряд на сцені ансамбль виконує 3eme Ballets de village Буамортьє.

 

 

НАТ. ПРИВАТНИЙ ПАРК - РАНОК

 

Емма-утриманка, в сірому платті в квіточках, з широким чорним чокером, з тієї ж високою зачіскою, грає в бадмінтон вінтажною бадмінтонною ракеткою. Після чергового удару волан падає в декоративний ставочок. Дівчина весело підбігає до водойми, дивиться на декоративних риб, що там плавають.

 

 

ІНТ. АВТОСАЛОН - ДЕНЬ

 

Емма, Гліб та менеджер салону йдуть залою повз виставкові авто. Між двома з них стоїть хлопчик і грає на цимбалах «Шу ялтадан». Менеджер, співаючи, підводить клієнтів до червоного, спортивного виду авта, відчиняє двері, запрошуючи Емму сісти за кермо. Та, щаслива, сідає. Захлопуються двері.

 

ІНТ. САЛОН АВТА - ДЕНЬ

 

Зосереджена на дорозі, Емма-гонщиця за кермом гоночного автомобілю несеться трасою перегонів. На ній професійна екіпіровка. Вона кидає погляд вправо – на Артура-штурмана в такій же екіпіровці. Той скрючився в кріслі без свідомості. Дівчина якийсь час веде авто, знову дивиться на партнера, з'їзджає з траси. Двигун працює. Емма знімає шолом, спокійно відкидається в кріслі, дістає блиск для губ, наносить його і, більше не дивлячись на штурмана і не одягаючи шолом, повертає авто на трасу. 

 

ІНТ. БУДИНОК ГЛІБА – СПАЛЬНЯ - ДЕНЬ

 

Емма і Гліб лежать в постілі темного відтінку. Емма цілує груди чоловіка. Поряд, на встеленій рожевими трояндовими пелюстками підлозі кімнати, сидить Емма-танцівниця в операційному халаті та зелених пуантах, розбирає троянду на пелюстки.

На комоді стоять фотографії Гліба з дружиною, дітьми, окремо дружини.

 

 

ІНТ. КОНЦЕРТНА ЗАЛА – СЦЕНА – ВЕЧІР

 

На сцені в складі хору Емма-хористка, сильно хитаючись і розпихуючи сусідок, завзято виконує Gloria Вівальді.

 

 

ІНТ. КІМНАТА НАРАД - РАНОК

 

За великим столом сидять і дискутують Гліб, комерційний директор, інші чоловіки в дорогих костюмах. В іншому кінці столу, навпроти Гліба, сидить Емма в чорній білизні та панчохах.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА В НОВОБУДОВІ - ДЕНЬ

 

Емма, Гліб та агент з нерухомості ходять квартирою з білими оштукатуреними стінами та сірими бетонними стелею та підлогою. Агент щось говорить, Гліб киває. Щаслива Емма, закусивши нижню губу, гладить стіни, бере Гліба за руку, киває, радіє.

 

 

НАТ. РІЧКА - ДЕНЬ

 

Емма-рибачка, в комбінезоні та високих чоботях, стоячи по пояс у воді, рибалить - натягує вудку, підкручує катушку.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ЕММИ – КІМНАТА - ДЕНЬ

 

Та сама квартира, в якій Емма та Гліб були з агентом по нерухомості, але вже оздоблена, з меблями, трикотажем, вазонами і квітами. Емма та Гліб займається коханням на великому письмовому столі. Біля голови тріпочучої Емми стоять декілька фотографій: юна Емма з батьками, Емма з коллегами, Емма з Глібом, самотня Емма в рибацькому комбінезоні та гумових чоботях з великими риболовним підсаком у руці.

 

 

ІНТ. ГАЛЕРЕЯ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА - ДЕНЬ

 

Серед інших запрошених на виставку, Емма та Гліб ходять залами, розглядаючи роботи. Вона в платті, він – в светрі та джинсах. В іншому кінці зали хор з різноманітних П'єро виконує Magnificat Шарпантьє.

Емма зупиняється перед однією з робіт, уважно розглядає. Гліб бачить знайомих, відходить до них, залишивши Емму саму. До дівчини підходить старенька, й щось розказує Еммі. Та злегка схилила до старої голову. На сказане Емма реагує весело і динамічно. Повертається значно постарілий Гліб в чорному кожусі з баранячою шапкою у руці. На Еммі накинута на оголене тіло біла ковдра, на голові червона хустка, ноги босі.

 

 

ІНТ. СКЛАД - ДЕНЬ

 

Посеред товарного складу на стопці з паллет стоять Емма та Гліб. Дівчина в білому серафані та солом'яному капелюшку з букетом польових квітів, він – у архалуці, шароварах, тюрбані. До паллет під'їздить вилочний погрузчик, водій якого показує, щоб пара забиралася.

 

НАТ. НАБЕРЕЖНА  - ВЕЧІР

 

Емма та Гліб в кожухах, хустці та баранячій шапці, гуляють вздовж річки. Емма щось завзято розповідає, іноді заходячи перед чоловіком. Певно, що Гліба це втомлює. Емма помічає це, знизує плечима, дивиться на ноги – і вона, і Гліб взуті в деревняки. Поряд, стоячи по коліна в річці, Емма-рибачка, в комбінезоні та чоботях, витягує пійману на вудку рибу, викидає її на берег. Риба, тріпочучись, повертається до води.

 

 

ІНТ. ТЕАТР – ЛОЖА - ВЕЧІР

 

Емма та Гліб в однакових джинсових костюмах сидять в кріслах і дивляться на сцену. Крім них в ложі нікого немає.

 

 

ІНТ. ТЕАТР – СЦЕНА – ВЕЧІР

 

Біля порталу на фоні зеленої куліси кобзар виконує на бандурі Air in G String Баха.

Емма-танцівниця різко виникає на сцені в українському національному костюмі з розкішним вінком на голові. Вона танцює швидкий народний танок в складі великого професійного колективу. На її обличчі відображена зосередженість на рухах, погляд спрямований на потилицю партнера, на інших танцюристів, знову на потилицю, на власні чобітки, на колосники. Дівчина виконує піруети, після яких на її втомленому, жорсткому лиці яскраво-червона помада вже змазана на сторону, очі сльозяться, злоба в погляді. Емма збивається з загального ритму, перечіпляється. На дівчину наштовхуються учасники колективу, що слідують за нею.

 

 

ІНТ. АВТО ГЛІБА - ВЕЧІР

 

Емма і Гліб сидять на задньому сидінні лімузину. Гліб говорить по телефону. Емма дивиться на нього й погладжує йому руку. В дзеркало заднього виду на них дивиться водій. Емма прикриває очі рукою.

 

 

ІНТ. ДІМ ГЛІБА – СПАЛЬНЯ – НІЧ

 

Кімната освітлена лише двома нічниками біля ізголів'я ліжка. В постілі, з електронною книгою в руці, лежить Гліб.

 

ДРУЖИНА ГЛІБА (З/К)

Знаєш, кого сьогодні бачила? Лізу Панкратову.

 

ГЛІБ

Ще розтовстіла?

 

ДРУЖИНА ГЛІБА (32), миловідна жінка, сидить в яскравому шовковому халаті біля барочного косметичного столика з дзеркалом, наносить крем на лице. 

 

ДРУЖИНА ГЛІБА

Навпаки – така струнка. Каже, довелося заради Петі за себе взятися. Тільки я на такі жертви, -  взагалі ні на які жертви, – не піду. Розумієш?

 

ГЛІБ

Що?

 

Гліб запитує без цікавості, не відриваючись від книги. По центру ліжка з-під ковдри по носик висовує голову Емма.  

 

ДРУЖИНА ГЛІБА

Я кажу, що заради тебе я над собою глумитися не збираюсь.

 

Гліб з посмішкою від прочитаного відривається від книги, не розуміючи дивиться на дружину. Емма ховається під ковдру.

 

ГЛІБ

Про що ти говориш?

 

ДРУЖИНА ГЛІБА

(спокійно,

впевнено)

Про те, коханий, що я просто розірву все, що тобі дороге. По-максимуму. Ти заплатиш по-максимуму.

 

Гліб піднімається на ліктях. Рука Емми висовується з-під ковдри, вихвачує пристрій з руки Гліба й ховається з ним під кодрою.

 

ГЛІБ

Так, чекай, з чого, раптом, нарваність? Про що мова?

 

ДРУЖИНА ГЛІБА

Про те, милий, що ти скрізь ходиш з якоюсь козою.

 

ГЛІБ

Що це ще за ахінея?

 

Гліб сміється. Дружина хмикає.

 

ДРУЖИНА ГЛІБА

Ахінея про Панкратову і  твою козу.

 

ГЛІБ

Панкратова з моєю козою?

(регочучи)

Ти щось вживала?

 

Дружина дивиться на чоловіка спокійно, зневажливо посміхається.

 

ДРУЖИНА ГЛІБА

Вживала. Разом з твоєю шмарою. Все, Гліб, ти мене почув.

 

ГЛЕБ

Ні, вибач, я так і не зрозумів.

 

ДРУЖИНА ГЛІБА

Добре, ріднулька, для тебе повторю: все, що тобі дороге, я розірву. Компанію розірву. І іншу компанію розірву. І іншу. Всі-всі, все розірву. Розірву ж? М-м? Погрався, але гра закінчена, солоденький. Закінчена, Гліб?

 

Гліб безпорадно дивиться на дружину. Емма, знову висунувши голову з-під ковдри з жартівливим співчуттям дивиться на чоловіка.

 

ГЛІБ

Закінчена, закінчена.

 (лягає)

Вибач.

 

На місці дружини Гліба перед дзеркалом, в тому ж халаті сидить Емма. Вона втирає крем в руки.

 

ДРУЖИНА ГЛІБА (З/К)

Як тобі новий виконавчий?

 

Гліб шукає на ковдрі та під нею. Певно, електронну книгу.

 

ГЛІБ

Га? Вникає щось там, нормально. Нормально все.

 

Дружина Гліба в нічній сорочці відвертає свою сторону постілі і лягає. Гліб дивиться на неї, на Емму, котра, в шовковому халаті його дружини, лежить між ними поверх ковдр, потім на стелю.

 

ДРУЖИНА ГЛІБА

Сподіваюся, її, хоча б, тут не було?

 

ГЛІБ

Звичайно, ні.

 

 

ІНТ. ЛІКАРНЯНИЙ КОРИДОР - НІЧ

 

Крепкі жіночі руки віджимають над відром сіру, стару ганчірку й відкидають її на вимитий кахель підлоги, по якому, трясучи коліщатками, котиться білий медичний візочок.

По частково освітленому довгому коридору на носках, як би боячись забруднити щойно вимиту підлогу, швидко перебігає 55-тирічна Емма в своїх фіолетовій кофті та спідниці, з вічною сумочкою. Вона злякано і вибачаючись притискає руку до грудей.

 

 

ІНТ. ЮВЕЛІРНИЙ САЛОН - ДЕНЬ

 

Емма входить до салону. Персонал відсутній. З рекламного екрану жінка в кожусі та червоній хустці співає Tornami a vagheggiar Генделя. Емма, тримаючи сумучку перед собою, дрібно перебігає від вітрини до вітрини, біля кожної, награно вражена, прикладає руку до відкритого ротика. Дівчина зупиняється біля вітрини з обручками, з-за якої встає Емма-ювелір –нафарбовані золотим губи, брови та вії, золоті тіні біля очей. На лобі збільшувальний монокуляр. Голову прикрашає складне поєднання діадем. Поверх сріблястої кофти ювелірки одягнені золоті ланцюжки різної товщини та фасону, що створюють вигляд цільної пекторалі. Руки її по всій довжині прикрашені різноманітними браслетами. Емма вказує на набір обручок. Емма-ювелір тут же протягує їй підставку з обручками в пальцях, суцільно унизаних різноманітними каблучками, обручками та печатками. Обручки виявляються кольоровими вирізками з рекламного проспекту. Емма, не розуміючи, дивиться на ювелірку. Та стискає плечі, відповідає Еммі поглядом, сповненим співчуття.

 

 

НАТ. ЛІС – ДЕНЬ

 

Емма-маркіза в королівському вбранні сидить на трухлявому стовбурі в гущині лісу. Її погляд здивований, зляканий. В руках вона тримає коропа, який ще тріпочеться.

 

 

ІНТ. РЕСТОРАН - ДЕНЬ

 

Емма сама сидить за столиком в пустій яскраво освітленій залі. Вона виглядає чарівно, проте сумує.

 

ЕММА

Ти хочеш прибрати мене подалі.

 

ГЛІБ (З/К)

Не придумуй, малюк. Це теж мій бізнес. І тобі там робити особливо нічого не доведеться – сиди в кріслі й будь гарною. Як завжди. Платня достойна.

 

ЕММА

Я не хочу бути утриманкою.

 

Повз столик йде Емма-утриманка в чорному платті з жовтим під'юбником і великим жовтим бантом ззаду, котить за собою візок повний коробок. Зупиняється, дивиться на Емму з образою та зневагою, котить візок далі - повз Гліба, що сидить на підвіконні та говорить по телефону. Дівчина в чорному платті посилає йому повітряний поцілунок.

 

ГЛІБ

(в трубку)

Ну, чому утриманкою? До чого це? М-м? Я не можу дати тобі те, що ти хочеш, малюк. Нажаль, так.

 

 

НАТ. ГАЛЕРЕЯ - ВЕЧІР

 

Емма-Коломбіна та Гліб-Арлекін неспішно йдуть галереєю, в одній з арок якої два П'єро виконують на віолах да гамба La de Drummond Дюфлі. Арлекін грається квіткою троянди.

 

ЕММА (З/К)

Я тебе кохаю.

 

ГЛІБ (З/К)

Ну, ти ж знаєш, малюк, шо я тебе також кохаю. Але…

 

Гліб-Арлекін викидає троянду. Емма-Коломбіна шоковано сплескує в долоні. Арлекін йде далі. Коломбіна, розчаровано дивиться на квітку, на партнера, стоїть в сумнівах і нерішучості.

 

 

ІНТ. РЕСТОРАН - ВЕЧІР

 

Гліб сидить за столиком один, подає сигнал офіціанту. Підходить повнувата червонощока Емма-служниця в платті з корсетом, фартусі, чепчику та з білим кроликом з червоним ошийником на руках.

 

ГЛІБ (З/К)

Куди тебе відвезти?

 

 

ІНТ. КІМНАТА - НІЧ

 

Кімната, підлога якої вставлена різноманітними жовтими квітами в горщиках. По її центру, під світлом лампочки, за столом, теж вставленим жовтими квітами, сидить Емма в светрі й читає електронну книгу. Вона підіймає погляд, лице скривляється гримасою страждання. Дівчина плаче, повертає голову, приставляї до лиця кулачок, втирає ним сльози, ніжно посміхається.

 

 

ІНТ. КАБІНЕТ КЕРІВНИКА - ДЕНЬ

 

Оздоблений дерев'яними панелями кабінет. За столом у великому кріслі сидить чоловік років 30-ти – директор компанії, в якій тепер працює Емма. На довгій тумбі за його кріслом виставлені різноманітні спортивні кубки і декілька кактусів у горщиках. Вище, на стіні висять дипломи, медалі, фото директора з Глібом.

За великим офісним столом, приставленим до директорського, сидять чоловіки і Емма, яка щось говорить, дивлячись на присутніх. Ті скептично посміхаються, ховаючи посмішки в руці чи схиленій голові. Директор, граючись олівцем, дивиться то на Емму, то у вікно.

 

 

ІНТ. РЕСТОРАН - ВЕЧІР

 

Емма сидить одна за столиком в повній відвідувачів залі. Виконуючи Ich Habe Genug з кантати 82 Баха до її столику підходить Емма-служниця з чотирма кружками пива в руках, ставить їх перед Еммою, яка тяжко зітхає. Емма-служниця дістає з під корсету великий крендель і з виразом співчуття протягує його Еммі.

 

 

ІНТ. ТЕАТР – ЛОЖА - ВЕЧІР

 

Емма сидить в кріслі й дивиться на сцену. Сусіднє крісло пусте. Всі інші місця в ложі зайняті cумними П'єро.

 

 

ІНТ. ТЕАТР – СЦЕНА - ВЕЧІР

 

В сценічних декораціях міщанської квартири початку 20-го століття стоїть Емма-актриса в білій кофті, прямій спідниці, великому гарному капелюшку, тримає в руках  білого кролика з червоним ошийником. Дівчина сумно дивиться на вусатого актора, схожого на нового керівника Емми, який щось завзято розказує їй. На стільці поряд сидить Артур-артист з густими накладними шевелюрою, бровами і вусами. Він, витягнувши губи, зосереджено дивиться на парочку з кроликом й щіпає свої густі брови.

 

 

ІНТ. АВТО ГЛІБА - ВЕЧІР

 

Емма та Гліб займаються коханням на задньому сидінні лімузину. Водія в салоні немає, проте авто рухається містом. Емма напівлежить, відсторонено дивлячись у вікно.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ЕММИ - ВЕЧІР

 

Емма заходить в передпокій, кладе ключі на мармурову столешню барочної тумби перед великим зістареним дзеркалом. Поряд на стіні висить фотопортрет Емми з Глібом за розміром такий же, як дзеркало, в барочній рамі. Вся довга, як в безкінечність, стіна увішана тим же парним портретом в барочних рамах різного розміру. Емма дивиться в дзеркало, в якому поряд з нею з'являється радісний Гліб у візитці, з напомаженим волоссям, з підкрученими вусиками. Емма закриває лице руками.

 

 

НАТ. ДВІР - РАНОК

 

Двір багатоквартирної новобудови, посеред якого на лавці сидить брудна Емма-бомжиха і на лютні грає Passacaile де Візе. Емма в шлемі та екіпіпровці гонщика сідає у своє червоне авто. Вона не зачиняє дверцята і тут же виходить з пасажирської сторони – простоволоса, в джинсах, короткому чорному пуховику, армійських черевиках, з рюкзаком за плечем. Пасажирські дверцята теж залишає відчиненими, йде з двору.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ - РАНОК

 

Серед безлічі чоловіків в м'яких капелюхах, шо всі йдуть в одному напрямку, в розріз їм рухається Емма. Видно лише її

голівку з яскравими червоними губами і розгубленим поглядом.

 

 

НАТ. ЛІС – РАНОК

 

Просікою густого лісу йде група чоловіків в довгому низпадаючиому одязі, більшість з бородами. Емма, в такому ж низпадаючому платті, з накинутим на голову палантином, рухається в кінці чоловічої групи. Проходять велику калюжу, в яку Емма заглядається на своє відображення. Коли вона підіймає очі – чоловіків немає, вона одна серед лісу, перекликаючись з чоловіками, співає Lamento della ninfa Монтеверді.

 

 

ІНТ. МАГАЗИН ЕЛЕКТРОНІКИ - РАНОК

 

Емма ходить залою магазину. Коли йде повз експозицію вімкнених телевізорів, на екранах показують жіночий бокс.

 

 

ІНТ. БОКСЕРСЬКИЙ РИНГ – РАНОК

 

Емма-боксерка боксує з дружиною Гліба. Обидві жінки в екіпіровці, з капами. Вони виглядають втомленими,спустошеними, ледь махають руками. Емма отримує хук в голову, падає.  

 

ІНТ. АВТО ГЛІБА - ДЕНЬ

 

Гліб за кермом лімузину, заплакана Емма – поряд з ним. Вона дивиться у вікно й витирає пальцями очі. Гліб серйозний, втомлений.

 

ГЛІБ

Якщо хочеш, можеш залишатися там, працювати. Як тобі... Вирішуй. В будь-якому випадку, все ут… всю твою зарплатню я буду продовжувати виплачувати. І на рахунок закинув. З'їздь кудись. В Мексику ти хотіла.

 

Навпроти Емминих дверцят на камені сидить Емма-скво й розглядає сонце крізь пальці. Емма дивиться на неї, посміхається, киває.

 

ЕММА

(ковтаючи сльози)

Ми точно не можемо?

 

ГЛІБ

Ні, малюк, це буде не правильно. Ні для кого. Краще так.

 

ЕММА

Але ж…

 

ГЛІБ

Я не можу, малюк. Це все, вибач.

 

 

НАТ. ВОДОЙМА – ДЕНЬ

 

Емма з відсутнім поглядом лежить на спині в човні, випадково перетягнута по рукам і ногам червоною вовняною ниткою, від якої намагається спростатися.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ЕММИ – КІМНАТА - ДЕНЬ

 

Змаружена Емма в сірому махровому халаті та в'язаній шапці стоїть перед вікном, за яким видно сіре небо над сірим містом. Поряд на столі стоїть старющий бабінний магнітофон. Емма натискає кнопку відтворення. Звучить Deh rendetemi, ombre care Провенц’яле.

 

 

НАТ. ГАЛЕРЕЯ - ДЕНЬ

 

Емма-Коломбіна, поклавши голову на спинку стільця, спить під аркою галереї. З-за опори виглядає Артур-П'єро й лоскоче її щоку квіткою троянди.  

 

 

НАТ. НІЧНИЙ КЛУБ – НІЧ

 

Емма декілька разів захлопує дверцята свого червоного авта, декілька разів перебігає вулицю під вивіску клубу, декілька разів заходить до приміщення.

 

 

ІНТ. НІЧНИЙ КЛУБ – НІЧ

 

Емма йде довгим коридором в кінці якого блимають вогні танцмайданчику, прискорюється, збивається на біг.

 

ІНТ. НІЧНИЙ КЛУБ - НІЧ

 

Емма п'є текілу в веселій компанії Артура, двох старих приятельок з рекламного відділу, трьох незнайомих дівчат і двох чоловіків у віці.

 

 

НАТ. ДВІР – НІЧ

 

Посеред освітленого місячним сяйвом брудного двору, під виконувану двома босоногими бідняками на гобої та гітарі La soave melodia Фальконьеєрі танцюють Емма-прачка та Артур-ледар з мандоліною за спиною.

 

АРТУР (З/К)

Що в тебе новенького?

 

ЕММА (З/К)

Нічого, все пусте. А ти, Артурка, як ти?

 

АРТУР (З/К)

Нормально.

 

Хлопець дивиться на прачку.

 

АРТУР-ЛЕДАР

Емка, я… Я давно хотів тобі сказати… Я кохаю тебе.

 

 

НАТ. ПОЛЕ – НІЧ

 

Оголена, проте прикрита своїм густим чорним, у весь її зріст, волоссям, Емма-відьма лежить на маковому полі, сміється. Її очі та губи чорні. Відьма серйознішає, дивиться зле.

 

 

ІНТ. НІЧНИЙ КЛУБ - НІЧ

 

Емма та Артур більше не танцюють, лише тримається за руки. Дівчина дивиться на хлопця, мотає головою.

 

ЕММА

Ні, Артурка, не те. Зовсім. Хочеш мене?

 

 

ІНТ. ЗАЛА - НІЧ

 

Оголена Емма-синьора, злегка прикрита хутром вовка, сидить на кам'яній підлозі на фоні середньовічного гобелену у всю стіну. Навколо неї багато широких ваз з півоніями. Вона прикладає руку до лоба, мучається.

 

 

ІНТ. НІЧНИЙ КЛУБ - НІЧ

 

Артур опускає руки, дивиться на Емму, гірко усміхається. Емма танцює сама, плавно здіймаючи руки, вимучено посміхаючись, дивиться на Артура. В того мелодією La Volta Преторіуса дзвонить телефон. Хлопець дивиться на екран з фото Емми – виклик йде від неї. Виклик продовжує звучати, Емми поряд вже немає.

 

 

ІНТ. ДВІР - НІЧ

 

Посеред брудного двору горить багаття, навколо якого півколом стоять чоловіки й аплодують Еммі-прачці, яка пританцьовує, крутячи над головою панталонами. Дивиться на цей танок і Артур-ледар з мандоліною за спиною. Хлопець не проявляє жодних емоцій, думаючи про щось інше, спокійно розвертається, йде в імлу. Проте, за спиною в нього вже не мандоліна, а меч в ножнах. Емма-прачка зупиняється, задумливо дивиться йому вслід, потім сміється, знову танцює, але вже плачучи, зупиняється, ридає.

 

 

ІНТ. КАБІНЕТ КЕРІВНИКА - ДЕНЬ

 

Емма в дещо задертій спідниці і розстібнутій кофті, сидить на тумбі, обкладена кубками. Її руку цілує директор. Емма, строго дивиться на нього, жорсткими пальцями стискає його пухлі щоки. Чоловік різко стискає груди Емми. Дівчина, від неочікуванності, смикається й необережно перевертає горщик з кактусом, який падає на підлогу і розбивається. До кабінету тут же заходить Емма-прибиральниця й, співаючи Da tempeste з опери «Юлій Цезар» Генделя, прибирає з підлоги землю та шматки кераміки, жестами виказуючи претензії Еммі. Емма дивиться, як йде прибирання і зовсім не зважає на керівника, який то цілує її руку, то вовтузиться з гудзиками її кофти. Емма скидає на підлогу ще один горщик з кактусом, потім ще і ще.  

 

 

ІНТ. НІЧНИЙ КЛУБ – НІЧ

 

Емма в сріблястому платті, зі спутаним волоссям, різко та одноманітно дригається на танцмайданчику серед інших танцюючих. Її хапає за руку сивий неголений чоловік років 50-ти, тягне в темряву.

 

 

ІНТ. НОМЕР ГОТЕЛЮ - НІЧ

 

Неголений сивий чоловік втягує Емму в сріблястому платті з темряви в ледь освітлену спальну кімнату номеру. В кутку кімнати сидять Емма-віолончелістка з інструментом та юнак в алонжі за клавесином і виконують La Reveuse Маре. Чоловік кидає Емму на ліжко, на яке дівчина падає вже оголеною. Сивий чоловік примощується на ній, починає рухатися. Емма лежить безучасно, дивиться на стелю. Далі лише змінюються потилиці чоловіків і їх плечі – різноманіття віку, кольору шкіри, повноти, атлетичності, зачіски, кольору волося та ступеня його наявності. Емма ж лежить в тій же позі, така ж відсторонена, дивиться на стелю. В якийсь момент вона відштовхує чергового чоловіка, повертається на бік й засинає в позі ембріону. 55-тирічна Емма в фіолетовій кофті, з сумкою, вкриває її ковдрою, вимикає світло.

 

 

ІЕТ. КАБІНЕТ КЕРІВНИКА - РАНОК

 

Проходить нарада. Директор щось говорить. Емма, на відміну від колег, що витріщаються на нього, дивиться у вікно. В кабінет в ефектному піруеті «влітає» Емма-танцівниця – в строкатому сценічному вбранні з «пачкою», червоних пуантах. Раптом вона зупиняється, схоплюється за живіт, корчиться від болю.

 

 

НАТ. КВІТКОВИЙ МАГАЗИН - РАНОК

 

Емма-бомжиха сидить на сходинці біля входу у квітковий магазин, дивиться на хризантеми у горщику поряд. Чутно цокання підборів. Емма-бомжиха озирається, піднімаючись поглядом на жінку - від витончених чобіт на підборах, що облягають гарні ікри, на спідницю, сумочку, пальто, радісне лице Емми в сонцезахисних окулярах, її пишне волосся. Дівчина знімає окуляри, злегка закушує їх дужку, усміхається, грайливо дивлячись кудись в сторону.

 

 

ІНТ. ТЕАТР – ПАРТЕР - ВЕЧІР

 

Емма сидить в кріслі, дивиться на сцену, звідки лунає Coral Брейда, повертається до приємного чоловіка поряд - ЕТЬЄН (35), - який, посміхаючись, дивиться на неї. Емма усміхається чоловікові, бере його за руку, повертає погляд на сцену.

 

ІНТ. ТЕАТР – СЦЕНА - ВЕЧІР

 

В декораціях пасажирського вагону 1-го класу початку 20-го сторіччя на дивані сидить байдужа, спустошена Емма-актриса, дивиться у вікно. На ній пальто, капелюх. На колінах вона тримає сухий букет польових квітів. Підлога по щиколку встелена сіном. Стукіт коліс, шум і свисток потягу. Поряд з елементами декорацій та реквізитом возяться працівники сцени. Реквізиторка забирає букет з рук Емми-актриси, яка розсіяно дивиться на неї, знову повертається до вікна.

 

 

ІНТ. РЕСТОРАН - ВЕЧІР

 

Емма і Етьєн сидять за столиком поряд, їдять, сміються. Емма – дещо стримано. Говорять українською з англійськими субтитрами.

 

ЕТЬЄН

Я не знав, що так може бути, Емма.

 

ЕММА

Етьєн, ще добре, що все обійшлося. Зачекай, в тебе тут…

 

Емма серветкою витирає щоку чоловіка. Він дивиться їй у очі, ледь торкається її волосся. Її лице грає ніжністю, певно, неочікуваною для неї самої. Вона сердечно посміхається.

 

 

НАТ. ДВІР - ВЕЧІР

 

В тому ж вовняному костюмі, гольфі, в'язаній шапці Емма-мати стоїть на балконі багатоквартирного будинку і дивиться на копію Ейфелевої вежі посеред двору.

 

ЕТЬЄН (З/К)

Ти любиш живу музику? Тут поряд одне місце, там чудово грають.

 

ЕММА (З/К)

Музику? Не знаю. Люблю.

 

Поряд з нею за перила тримається маленький хлопчик в шубці зі штучного хутра та у збитій на потилицю смішній шапці. Емма посміхається йому, поправляє шапочку.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА - РАНОК

 

По речам та невеликому безладу можна зрозуміти що це зйомна квартира, в якій живе Етьєн – сумки з фототехнікою, рюкзаки, штативи. Емма лежить в ліжку. Перед нею на підносі стоїть французський сніданок, на її голові бутафорська імператорська корона. Етьєн фотографує її на камеру з професійним об’єктивом.

Біля протилежної стіни кімнати , облаштованої як маленька клубна сцена, ансамбль виконує Rondeau Дюфлі.

Емма відставляє піднос і, завернувшись в ковдру, підіймається і стає у дурашливій величній позі. Етьєн фотографує, сміються. Емма приспускає ковдру нижче плечей, серйознішає. Етьєн не фотографує, зачарований, опускає камеру, наближається до неї.

 

 

НАТ. ПАРК – РАНОК

 

Емма і Етьєн неспішно їдуть на велосипедах. Емма починає набирати швидкість, Етьєн переслідує її.

 

 

НАТ. МІСЬКИЙ ПАРК - ДЕНЬ

Веселі Емма та Етьєн, взявшись за руки, крутяться на каруселі.

 

 

НАТ. ПОЛЕ – ДЕНЬ

 

Емма-пілот знімає шкіряний бушлат, розкручує його над головою, відкидає в сторону одномоторного літака, за ним і свій шолом. Вона біжить до дельтоплану, в передній частині кабіни якого сидить в шоломі Етьєн. Емма сідає позаду нього, одягає інший шолом. Машина злітає. Емма радісно кричить від задоволення.

 

 

ІНТ. РЕСТОРАН – ДЕНЬ

Емма і Етьєн сидять за столиком і протягують одне одному тістечко, шоб інший вкусив. Емма смакує тістечком чоловіка, коли ж той наближає лице до її тістечка, вона бруднить йому кремом ніс. Етьєн сміється, бере пальцем з Емминого тістечка крем та торкається ним носа дівчини, потім малює кремом в себе під очима.

 

 

НАТ. ВУЛИЦЯ – ВЕЧІР

 

Веселі Емма під руку з Етьєном гуляють Подолом. Вуличний музика на гітарі грає Канон Пахельбеля. Повз них проходить Емма-мати у в'язаній шапочці та вовняному костюмі і Гліб в архалуці поверх костюму. Гліб тримає на руках маленького хлопчиком у штучній шубці та смішній шапочці. Емма відпускає руку Етьєна, серйознішає.

 

 

ІНТ. КРИТА КОВЗАНКА - ВЕЧІР

На ковзанці з півсотні відвідувачів різного рівня вмінь стояти на ковзанах. Серед інших вирізняються, швидко, по-хокейному, розсікаючий юнак та дівчина, що добре робить одинарний тулуп, але збивається, пробуючи виконати подвійний. 

Емма та Етьєн, тримаючись за руки, повільно їдуть на ковзанах, разом падають на лід. Етьєн усміхається до Емми. Та не реагує, думає про щось своє.

За кермом льодового комбайну на лід в'їзджає Емма-прибиральниця, співає Amadis (Il m`appellee) Люллі.

 

 

НАТ. ГАЛЕРЕЯ – ВЕЧІР

Під аркою галереї на стільці сидить Емма-Коломбіна з зав'язаними чорною пов'язкою очима. Позаду до неї схилився усміхнений Етьєн-П'єро, цілує її в шию. На них, притулившись до стовпа і схрестивши на грудях руки, насмішливо дивиться Гліб-Арлекін.

 

ІНТ. КВАРТИРА ЕММИ - ПЕРЕДПОКІЙ - РАНОК

 

Звучить дверний дзвінок. Заспана Емма в сірому махровому халаті підходить до дверей, відчиняє. На порозі стоїть усміхнений, проте схвильований Етьєн з букетом квітів.

 

ЕТЬЄН

Здрастуй. 

 

ЕММА

Малий, які гарнюні. Я не чекала тебе так рано.  Заходь. 

 

Емма ширше відчиняє двері, цілує і впускає чоловіка, бере квіти. Обіймаються, цілуються. Емма нюхає квіти, дивиться на стурбованого чоловіка.

 

ЕММА

Так приємно. Щось сталося?

 

ЕТЬЄН

Емма, я від'їзджаю до Парижу – мені дуже потрібно. Поїхали зі мною. Я… Я кохаю тебе, Емма. Я шукав тебе все життя, і тепер… Будь моєю дружиною.

 

Етьєн стає на одне коліно, протягує дівчині відкритий футляр з каблучкою з діамантом. Емма в змішаних почуттях дивиться на чоловіка.

 

 

ІНТ. СОЦІАЛЬНИЙ ЦЕНТР – РАНОК

 

Зовсім старенька Емма та згорблений старий Етьєн стоять в черзі в освітленій залі серед інших, таких же старих, людей. Емма-старарозглядає Етьєна-дідугана - його зморщене лице з обвислою губою, голову, що гойдається від Паркінсону, його стареньке пальто, зонт, на який він опирається, зношені черевики.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ЕММИ – ПЕРЕДПОКІЙ - РАНОК

 

Емма гнівно дивиться на схвильованого Етьєна.

 

ЕММА

Ти. Навіщо ти це робиш? Хто тебе просив? Я… Чому?! Чому ти це робиш?!

 

ЕТЬЄН

Еммо, вибач. Я розумію, що в тебе немає… ще немає почуттів до мене, але я можу чекати. Я хочу чекати. Я буду чекати. Я кохаю тебе, Еммо.

 

Емма істерично сміється.

 

ЕТЬЄН

Тобі смішно?

 

Емма, важко дихаючи, мотає головою, зривається.

 

ЕММА

Ти ніколи цього не дочекаєшся! Ніколи! Я кохаю іншого! Я завжди буду його кохати! Зрозумів ти?! Забирайся! Забирайся!!! Йди геть!

 

Емма впихає спантеличеному Етьєну букет. Штовхає його до дверей.

 

ЕТЬЄН

Еммо…

 

Чоловік зі стражданням на обличчі йде до дверей.

 

ЕММА

(слізно)

Кохаєш?! Кохаєш. А ти знаєш, що, коли ти йшов, коли ти не був зі мною, зі мною були інші?! Я спала з іншими!

(крізь зуби)

З десятками, сотнями, тисячами інших чоловіків! Ти зрозумів?! Я трахалася з ними! З усіма! Доки ти був зі своїми фотографіями! Трахалася!!! Ненавиджу вас всіх!!! Мамочка-а! Ненавиджу!!!

 

Обезсилена істерикою Емма сідає на підлогу, плаче навзрид. Розбитий Етьєн кладе біля порогу футляр з каблучкої і букет, йде. Футляр до рук бере оголена, з довгим чорним волоссям, Емма-відьма, розглядає каблучку. Камінь стає чорним, стікає сльозою по руці відьми.

 

 

ІНТ. КАБІНА ЛІТАКА - ДЕНЬ

 

Емма-пілот за штурвалом реактивного літака. Вона робить фігуру вищого пілотажу, натискає гашетку запуску ракети і тут же отримує попадання по власному літаку. Вогонь, дим, спрацьовує аварійна сигналізація. Емма знімає дихальну маску, закривши очі, спокійно відкидається в кріслі терплячого катастрофу літака.

 

 

НАТ. МІСЬКИЙ ПАРК - ДЕНЬ

 

Задумлива Емма йде доріжкою парку. Позаду неї, дещо подалі, їдуть на велосипедах жінка, а ще подалі - двоє дітей.  Жінка – ЕММА-ВЕЛОСИПЕДИСТКА (35), обганяє Емму, зупиняється, оглядається на дітей.

ЕММА-ВЕЛОСИПЕДИСТКА

Давайте, швидше!

(Еммі)

Добрый день.

 

ЕММА

Здрастє.

 

Емма проходить повз велосипедистку.

ЕММА-ВЕЛОСИПЕДИСТКА

Малий, крути дужче!

(Еммі)

Там Ваш чоловік повісився.

 

Емма озирається, не розуміючи, мотає головою.

ЕММА

Мій? В мене немає чоловіка.

 

ЕММА-ВЕЛОСИПЕДИСТКА

Хіба? Та ні, ваш – француз. Внизу, на підземному паркінгу.

 

Схвильована Емма поривчасто біжить. Діти під'їзджають до велосипедистки.

 

ЕММА-ВЕЛОСИПЕДИСТКА

(дітям)

Чому так повільно? Поїхали.

 

Три велосипеди їдуть. Під Ground inС Пьорселла швидко крутяться їх колеса. Звучить дитячий сміх. Емма-велосипедистка та її діти наввипередки змагаються з Еммою, що біжить і плаче.

 

 

ІНТ. ПІДЗЕМНИЙ ПАРКІНГ – ДЕНЬ

 

Важко дихаючи, схвильована Емма забігає в освітлене, проте, зовсім пусте приміщення паркінгу. Вона пробігає по ньому – нікого. Дівчина зупиняється посеред проїзду.

ЕММА

Це не він, це я. Це я.

 

Еммо стоїть задумлива, схвильована. Під гуркіт барабанів і гудіння дудок, пневматичних горнів, свистків, вувузел паркінг заповнює натовп футбольних вболівальників, який, підхопивши за собою і Емму, йде до виходу. Серед вболівальників, тримаючи над головою фірмовий шарф, жуючи гумку і щось викрикуючи, йде і Емма-гопниця в сірому спортивному костюмі.

 

 

НАТ. СТАДІОН - ВЕЧІР

 

Емма, стоячи на трибуні стадіону серед інших, скрючених в захисних позах глядачів, отримує футбольним м'ячем по обличчю. Емма-гопниця, разом з іншими вболівальниками навколо, зривається з крісла, наче радіючи голу, радісно  стрибає, розтягнувши над головою фанатський шарф.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ЕММИ - НІЧ

 

Жіноча рука грається вимикачем світильника з великим чорним плафоном, вмикаючи і вимикаючи світло. Це розважається Емма. На її обличчі невелике почервоніння і припухлість. Поряд з лампою під Chaconne, Partita No.2 Баха крутиться скляна куля на підставці з Ейфелевою вежею та падаючим снігом всередині. На підлозі лежить запонка. Дівчина підіймає її, ставить на тумбу.  

 

 

ІНТ. БУДИНОК ГЛІБА – СПАЛЬНЯ - НІЧ

 

На приліжковій тумбі лежить запонка. Гліб в брюках та сорочці лежить на постілі і грається другою такою ж запонкою. З ванної кімнати доноситься шум води. Гліб дивиться в одну точку – вугол кімнати, де на дитячому стільчику сидить розгублений маленький хлопчик в сорочці, шортиках і смішній шапочці. Перед Глібом проходить його дружина в чорному шовковому халаті з капюшоном на голові і йде до ванної.

 

 

ІНТ. БУДИНОК ГЛІБА – ВАННА КІМНАТА – НІЧ

 

Дружина Гліба вимикає воду в набраній ванні, повній водяних лілій.

 

ІНТ. КВАРТИРА ЕММИ – ВАННА КІМНАТА - НІЧ

 

В ванну з водяними ліліями з повним страждання виразом обличчя лягає Емма в сірому махровому халаті. З крану прокапує вода.

 

ІНТ. ЛІКАРНЯНИЙ КОРИДОР - НІЧ

 

Посеред освітленого денними лампами коридору стоїть Емма-прибиральниця й співає арію Llascia ch’io pianga з опери «Ринальдо» Генделя. Коридором, важко спираючись об стіни, з повним страждання і болю виразом змарнілого обличчя ледь рухається Емма. На ній операційний халат. Волосся скуйовджене, злипле. Дівчина плаче.

 

ІНТ. КВАРТИРА ЕММИ – ВАННА КІМНАТА - НІЧ

 

Емма лежить в ванні. Її лице по очі занурене в воду. Ліва рука на бортику.

Ззовні ванни висовується голова жуючої гумку Емми-гопниці в натягнутому на голову капюшоні худі. Дівчина кладе підборіддя на бортик ванни, уважно дивиться на Емму, рукою пробує воду на температуру, надуває з гумки кулю, встає і йде з ванної. В дверях вона стикається з 55-тирічною Еммою в звичних фіолетовій кофті, спідниці та з сумкою. В руці жінка тримає картоплю. Вона заходить до кімнати і щось шукає. 

В правій, опущеній в воду руці Емми маленький ніж для чистки овочів. 55-тирічна Емма помічає ніж, вказує, щоб Емма передала його їй.

Емма підіймає голову з води, зморщує лице і, схлипуючи, плаче. Вона виймає ніж з води, приставляє його до зап'ястя лівої руки.

 

 

ІНТ. КУХНЯ - НІЧ

 

Овочевий ніж в крепких жіночих руках зчищає шкірку з картоплі – повільно й тонко.

 

 

ІНТ. КОНЦЕРТНА ЗАЛА – НІЧ

Емма-хористка стоїть в другому ряду у складі великого хору і сольно виконує Vedro con mio diletto з опери «Жюстіна» Вівальді.

 

ІНТ. ЛІКАРНЯНА ПАЛАТА - НІЧ

 

На лікарняному ліжку лежить Емма без свідомості. В її рот вставлені трубки штучної вентиляції легень, в лівій руці катетер. Поряд з хворою на тумбі розкішний букет в вазі. Біля вікна стоїть Гліб в кожухові і з баранячою шапкою в стиснених на животі руках й спокійно дивиться на непритомне тіло дівчини. Звучить кардіомонітор.

 

ІНТ. КВАРТИРА ЕММИ – ВАННА КІМНАТА – НІЧ

 

З крану в ванну капає вода, проте супроводжується це писком кардіомонітору. Жіноча рука підкручує кран, краплі перестають падати, зникає і звук кардіомонітору.

Емма лежить в ванні з закритими очима, приставленим до зап'ястя ножем, плаче вже з писком.

 

 

ІНТ. КУХНЯ – НІЧ

 

Очищена картоплина булькає в прозору миску з водою. Одразу ж в миску опускається дівчача рука, дістає картоплю, яка виявляється неочищеною.

 

 

НАТ. ПОЛЕ – РАНОК

 

Дівчача рука опускає картоплину в ямку, загортає землею, погладжує її. З-під землі тут же протикається паросток.

 

 

НАТ. ЛІС – РАНОК

 

Серед лісової просіки, Емма, в низпадаючому одязі, з покритою палантином головою і плечима, плачучи, збирає травинки в букет.

 

ЧОЛОВІК (З/К)

Не плач.

 

Дівчина піднімає голову і, безмежно щаслива, втираючи сльози, біжить.

 

 

ІНТ. КВАРТИРА ЕММИ – ВАННА КІМНАТА – НІЧ

 

Емма з повним страждання лицем, з закритими очима лежить в халаті в ванній з приставленим до зап'стя ножем. Халат двокольоровий – надводна частина сіра, підводна – бордова.

До ванної заходить Емма-скво, розкриває долоню, в якій лежить пушинка. Вона дмухає на неї. Пушинка зникає. Тут же десь зверху починає греміти перфоратор.

Емма розплющує очі, прислухається до тарахкотіння перфоратору, яке стає все агресивнішим. Емма дивиться навколо, розглядаючи, наче вперше, ванну кімнату – меблі, рушники, умивальник, дзеркало, кахель на стіні, його фактуру, шви, відблиски, тіні, кольори. Маленький павучок повзе по стіні вверх. Гуркотіння перфоратору зовсім неймовірне, трясеться стіна і вода у ванні. Емма дивиться на ніж в своїй руці, сміється, відкидає його на підлогу, глибоко, але полегшено дихає, з головою занурюється в воду. 

 

НАТ. ЛІС – РАНОК

 

Світанок. Від різкого пориву вітру зашуміли дерева, над якими замислуватим перетоком пролітає зграя горобців.

 

ІНТ. КВАРТИРА ЕММИ – ВАННА КІМНАТА – РАНОК

 

Емма встає в ванні. Замість халату на ній мішкувата сорочка з глибоким розрізом на грудях та розлога променева корона з золотавих гілок. Вода з шумом дзвіночків стікає з неї.

 

ІНТ. ЗАЛА - РАНОК

 

В яскраво освітленій залі, під Coronation Anthem No1, Zadok the Priest Генделя чужі жіночі руки знімаєть з Емми гілчату корону, знімаєть мішкувату сорочку, натомість надягають напівпрозору білу, затягують корсет, поправляють широкий каркас нижніх спідниць, надягають розкішне плаття, взувають оксамитові черевички з каменями, дають в руку віяло, приліплюють мушку, одягають алонж.  Ці ж чужі руки підносять світлу акуратну шляпку з вуаллю.   

 

ІНТ. КОНЦЕРТНА ЗАЛА – СЦЕНА - РАНОК

 

На фоні зеленої куліси сім'я – Етьєн в костюмі-трійці і елегантній краватці, дві молодших дівчинки в однакових шкільних платтях, два старші хлопчики в шкільних костюмах з краватками – стоїть навколо різного крісла з зеленим оксамитом, готова до фотогсесії. Еть'єн тримає руку на бильці крісла. З'являється і сідає в крісло Емма в світлому костюмі зі спідницею та шляпці з вуаллю. Вона підіймає вуаль, сідає, торкається щокою руки Етьєна. Загальні посмішки, декілька фотоспалахів. Чужа рука підносить документ, вказує, де зробити підпис. Емма підписує гусячим пером.      

 

ІНТ. БАНК – РАНОК

 

Емма підписує документ у іншому вказаному місці. Навпроти неї, за столом з табличкою «КРЕДИТНИЙ ВІДДІЛ» сидить Емма-банківський клерк в уніформі. Вона киває, посміхається. Емма дивиться на неї, зі спокійною посмішкою закриває очі.

 

ІНТ. ОФІСНИЙ ЦЕНТР - ДЕНЬ

 

Емма в діловому костюмі підіймається сходами, підходить до ліфту. Ліфт відчиняється, в ньому Емма-прибиральниця зі своїм візком. Емма заходить в кабінку.

 

 

ІНТ. ЛІФТ - ДЕНЬ

 

Емма дивиться на вулицю крізь скло ліфту, що підіймається. Поряд Емма-прибиральниця співає Sancta Mater, Istud Agas Перголезі. Ліфт зупиняється на поверсі, Емма виходить. За нею виходить і прибиральниця.

 

 

ІНТ. ОФІСНИЙ ЦЕНТР - ДЕНЬ

 

Емма зупиняється в холлі поверху перед стіною, на якій двоє робочих монтують акуратну вивіску «EMMA. Рекламна агенція» – одну серед десятку таких же невеличких. Емма-прибиральниця, продовжуючи співати, щось шукає у візку. Робочий запитально дивиться на Емму, вказуючи на вивіску. Дівчина киває, усміхається. Робочий, який вже виглядає як П'єро, теж посміхається. Поряд з ним встає і посміхається другий П'єро. Емма-прибиральниця, теж оцінивши вивіску, киває, підходить, протирає її ганчіркою. Щаслива Емма йде довгим світлим коридором. 

 

 

 

pluchek
Опубліковано: 24 гру. 2022. 19:47
1 коментар
  1. pluchek
    27 гру. 2022. 00:22
    https://on.soundcloud.com/s8VcU