Сміюся, хоча й біль дере у грудях,
От от розтане він в глухій імлі.
Мільйоном крапельок на зелені трави,
Однак не байдуже мені.
Що всесвіт той ховає в тінях
Сумних, обпалених зірок?
В думках безхатька у неріднім краї.
Тих сліз солоних звивистий танок.
