Полиновий запах, ніжно б’є у скроні,
Навіває спогади про теплі літні дні,
Пам’ятаю подих, ніжний на долоні,
І слова медові, що казав мені.
Ти збудив глибокі почуття тернові,
Вкрав ти моє серце і душу назавжди.
Я відчуваю силу і крила гонорові,
Лише тобі узимку цвіли мої сади.
І світ тепер інакший, і яскравіші зорі,
Для тебе заспіваю, все зможу тепер я.
Тепер вже не шукаю, кращої я долі,
Своє життя дарую, твоя, лише твоя.
Дарую я цілунки та губи калинові,
І очі де потоне вранішня зоря.
Я подарую ніжність і всі на небі зорі,
Нехай же нас почують далеко за моря.
Кохання мов театр і головні в нас ролі,
Комедія і драма, та шлях до вівтаря.
А я все чую запах, що ніжно б’є у скроні,
Замріяного, літнього, та сонячного дня.
