Монах не знає йти куди без церкви -
душа лице втрачає : так і ти
впіймала хвилю піни , ніби серфер
та робиш все , щоб мить цю протягти .
У сказі активуєш Супер-Еґо ,
промацуючи ним слабкі місця .
Лиш хуй мені слугує оберегом :
чи вчинить спротив яйцями вівця ?
Вирішую єбти й єбти на вдачу ,
гасить пожежу скільки стане сил .
Фортуна ледь всміхається ледачим :
кінчай від страху , головне - не сци .
Заїб-таки , аж стала заїкатись -
забула взагалі про лютий гнів .
Казав Господь : " Спасетесь , люди , кайтесь " :
небесна церква ще стоїть з тих днів
