Назріває лють звірина
людство піною покрить :
розчинилась в прозі рима -
не почуть пророчий крик .
Вовком ближньому став кожен :
зграя з голоду гризе
шістку - свій останній козир ,
туз зашився у резерв .
Шар ? На мапі білі плями :
гори ділять океан
обламать Колумбів плани ,
плавно збить приціл киям .
Я твою ламаю целку :
ремонтую , знов єбу ,
навкруги дурдом " Веселка " ,
світ завжди таким і був .
Нам його не шкода зовсім :
хай горить чи нахуй йде .
Ти моя весною осінь ,
вічний високосний день ,
ніч , темніша за безодню .
Зад , тендітніший за рай :
після нього я би жодну ,
хоч крізь душу зазирай
