“Новина! Хороша новина! Темний маг мертвий! Льюїс Дуат мертвий!” Не пройшло і тижня, як ця новина, ніби з поривом вітру, розлетілась серед людей. Ці слова було чутно у всіх містах континенту. Від заходу до сходу, від півночі до півдня. Всі знали цю новину. Чудова новина. Еге-ж, чудова новина, темний маг помер. Але як? Хто зміг убити темного мага? “Кажуть, що там був Еш Бернс”. – Такий слух пішов

Він сидів на своєму посту та дивився у небо, затягнуте хмарами. Воно було абсолютно чорним – ні зірок, ні тужливого місяця. Непроглядна, суцільна темрява, яка ніби мовчки засуджувала це кровопролиття. Адже така жорстокість – це неприродньо, неправильно, дико навіть для матінки природи. Солдат був занурений у думки, але це не відміняло його уважності. Ба, навпаки, мотивувало до роботи, стримувало

Ах душа ты моя откровенная Ах душа ты моя доверчивая Будь осторожена кругом демоны Хотят сердца твоего безсердечные Куда глаза смотрели мои синие Что вы уши такого слышали Как вы губы могли целовать взаимностью Недостойного гада ползучего Ах ты сердце мое не разумное Как могло ты поверить в чушь несусветную Обмануть и запутать себя дорожками мутными Что ведут тебя в омут В бездну темную Скланяя к

Твоє сонце Три роки на циферблаті. Без рим, пісень, прози. Без Баха і місячних сонат. Без гучних слів терпких почуттів, грайливих світанків. Без легкого « Вінстона» і важкого року. У місті «Л», де немає мрій і надій, де вулиці покриті снігом і мовчать понурі химери, задерши голови до лютневого неба, без сонця і правди про нас. Жовті тролейбуси поспішають тісними вуличками на зустріч весні, яка

Темрява вкрила кімнату. Жодний промінь світла не потрапляв туди. Все село поринало в тишу та готувалось до сну. Лише в одній хаті ще довго горіла свіча. Там, зовсім одна, посеред кімнати сиділа Ганна. Вона дивилась, як мерехтить полум’я свічки, та не бачила вона в ньому світла. Їй здавалось, що вона потрапила у пекло, де нікому немає пробачення. Її охопив страх, мороз пробирав тіло. Ганна

Смотреть в любимые глаза И просто видеть счастье... Предвидеть муки, слезы, боль И радости й ненастье... Дюбить, надеятьса и ждать, Смотреть в глаза и утопать... Знать, что взаимностью горят И о любви лиш говорят... Знать, что взаимны нашы чуства Глаза- ето душы искуство... И в них смотря... ты видиш свет Таких как ети... больше нет...

Погода просит лутшего И настроенья нет. А мне лишь очень хочеться, Встречать с тобой рассвет. Слезами плачут горькими, Деревья и кусты. А мне бы просто только знать, О том, что щастлив ты. И тишына глубокая, На улице царит. А моё сердце за тобой, То стонет, то кричит. А небо серое нахмурено в ответ- Не мучся глупая, ты встретиш с ним рассвет....

Я хочу целовать тебя утром И варить тебе кофе иль чай Провожать на роботу желанно И с роботы весь день тебя ждать Я хочу тебе гладить рубашки Убирать и готовить, стирать И беречь и лечить когда болен И как мама тебе помагать Я хочу для тебя стать всей жизнью Быть женою, и мамой, и другом Наслаждатся с тобой каждым мигом И справлятся с каждым недугом...

Кому в мире нужны твои чуства, К ним давно никому дела нет. И в душе пустота как искуство, И ничей не поможет совет. Почему жызни блеска уж нету в глазах, Сердце вниз опустилось его убил страх. Почему опустились внезапно те руки, Что минуту назад и не знали те муки. Почему так внезапно вся жызнь поломалась, Любовь и ушла и вроде осталась...

Когда глаза мои зеленые закроются И надо мною будет вся земля Все обизательно розплачутся, розстроятся Но это будет очень-очень зря..

І-сторію твориш ти! С-ам знаєш куди тобі йти! Т-ак, чи інакше вчинити, О-плакати, розвеселити!? Р-омантиком бути - тремтіти! І- долю плекати, леліти… Ю-ність прожити, пробігти… Т-овариша втягти з біди! В-ірність в житті зберегти… О-чима стрітись з ворогом змогти! Р-уками все своїми досягти! л-И-ше кого кохаєш берегти! Ш-турмом все брати і йти до мети! Тому що все навколо створюєш лиш Т-И!!!

А ты сам решаеш, Как тебе жыть... Неутолимо пахать как лошадь, Или просто творить! У всех у нас запары, Работа, школа, пары, А нам бы розгрузится, Вот например влюбится.. слова одни, а действия другие. наверно, люди сейчас такие. Привет! Привет... Ты почему такая грустная? Да просто настроения нет... Ну я дажe незнаю как тебя спасти... А ты процелуй и за всё прости...