Трава

Мені б мов трава прорости й не дивитись
 Диким обличчям в рожеві очі. 
Хочу дощами бездумно упитись,
 Викинуть з пам'яті дні та ночі.
 
Видерти шмаття з свідомості п'яної. 
Спогади в прірву жбурнуть не жалкуючи. 
В них я людина з війни уявної,
 З світом борюсь за скарби неіснуючі.
 
В пам'яті сенс людсвом вправно нав'язаний, 
Вічним тавром на чолі розлився. 
В чорний казан ти стрибнуть зобов'язаний, 
Супом страждань весь твій світ умився.
 
Тисячі правил, думок мільйони. 
Варяться, киснуть - найкращі, найгірші. 
Людство гірке та занадто солоне. 
Сати б травою й шуміти вірші.
OlSon
Опубліковано: 23 лют. 2019. 23:14
Я написав.
0 відгуків
Відгуків ще нема! Ви можете написати перший відгук до цієї публкації!