Покараний ранами
попри і над усе
Помічений ніччю
себе по землі несе
туди де лоскочуться каналізації
що може дійсні перлиносховища
де метанові гудуть автобуси
що може не їздять а їми смикають
по чотиреструнній віолотрасі
туди де плететься
в пляшках з-під отрути
мереживо дійсного смарагдознавця
і краплі кровí червоніють як рути
І зорі радіо веж
Де кресливсь і викресливсь
праними марами
непорахованими
некоханими
в роті ментол
а в очах амнезія
низом я
пересуваюсь кубічно
і все дуже звично
і голосом Лінча
співаю собі колискову
і вічність занадто довга
