Під дубайським розжареним сонцем пизди знов заробляють на хліб . Доки нафти наявні ресурси хуй один - автопарк або хлів : свіжих вражень розбещеним шейхам різнобарвить гівняний шербет . Розкривайте дівчатка кишеньки а донат ОАЕ нашкребе . Посередники перетворили делікатний віддавна ескорт на замилений пеніс тварини . Кал калорій пильнує дрист-код сраку змочує слина верблюда : як тут звісно фекалій не з'їсть ? Лесбі-бляді лизали б десь блюда - кастинг-конкурс : хто ж з вас званий гість ? Чемпіон королівської битви ! Скинь інкогніто лаврів тягар : інстаграмівське селфі робити насмоктала -

Чи є Ти, Боже В моєму світі? Чи можу покликати Тебе? Чи справді не спиш Ти в своєму граніті Небесних дверей? Що робиш Ти, коли Україна вмирає Горить-палає вогнем? Чому не поможеш Адамовим дітям У світі нещастя й проблем? Але ж помагаєш: багато добра Люди тут відчувають Любов, що охоплює твоє життя Якщо справді цього забажаєш. Любов безумовна, до всього живого Багато див у кожній секунді Цього життя загадкового. Мені чомусь так важко розпізнати Коли це - Ти, А коли просто співпадіння. Твої діяння мені ніколи не збагнути Як і дивні сновидіння. Я загорну свої сумніви в мішок Кину далеко від себе

За згодою більшості порноугода про надра з провального першого разу овально зайшла : метелик нічний ніби кракен обіймів торнадо - квартал на роялі ковтав нереальний аншлаг . Та тема статева : встав вставить в старенького діда - хіп-хопу хай молодь хайпово підхоплює темп . Актриса слізливим щуром : " Допомога надійде - подяка партнерам прещиро за се і за те " . А шансів все меншає далі для диво-маневру мов штик огірочком пащеці залупний посіл : країну тримають гнилі кокаїнові нерви посаду позаду на виборах хто б не посів . У горі лишили вгорі терези рід козачий : титани програли -

Попробуй тільки-но не зарахуй досягнення якими зараз хуй на рівень перевів усе новий . Родинно сироту усиновив провів аборигенам водовід надмірно поневіреній вдові єство надії променем припік : це вам не Мефістофеля кропить . Випендрюйся фригідність зображай продовжу битву правди за врожай і шансів шкідникам не залишу - в рай дамі дам підняти зайвий шум . Оргазми аж задрали : так і є ? Єбав я бабо бачення твоє : очима кліпай криками стогни бо горлом мед застрягне їстівний . Йшли б нахуй Казанова Дон Жуан . Кохана відгукнися ти жива ? Не вірю сам : молю переконать мов лютий розмальований фанат

Обранцем долі а не просто честі бранцем цнотливо хтиво піхва буть мені сулить . В її вібраціях хуй вийде розібраться : куди розсілася ? Вмій ноги бля стулить ! Не жінка поки - мокра свіжості сніжинка ? Замашок шоком засигналить запашок - та вже вглиб сраки пробивається стежинка у рот взять просить ззаду заворот кишок . Хто перевиховать природу сучу зміг би ? Червоним раком мов Макаренко свисти й пизди : " В пизді ось-ось грядуть блискучі зміни з нуля одразу всі джекпоти скосиш ти ! " Хвала манді ? Зрадій слабка прекрасна дамо що ти і мати й донька й бабця і сестра бо я б у ліжко не

Сердечні магніти зробити копитам підковами коваль свого щастя ударами вдалими бив : пизда розливала нектар пелюстками квітковими - сідлать і скакать але хуй ледь злітав на диби . Пегас вогнегасника піною полум'я знищував де пробувать саме було б його треба роздуть : втікти крила зламані вщент золотою в'язницею об'їжджена спина мов слину ковтнула вузду . Тварин за подібних обставин одразу пристрілюють або як патронів нема забивають вручну : хай милує небо побачить скаженість нестримною . Комічно потребу справлять лаконічно нічну : гігант сексуальний змирився відчуть імпотенцію .

Назріває лють звірина людство піною покрить : розчинилась в прозі рима - не почуть пророчий крик . Вовком ближньому став кожен : зграя з голоду гризе шістку - свій останній козир туз зашився у резерв . Шар ? На мапі білі плями : гори ділять океан обламать Колумбів плани плавно збить приціл киям . Я твою ламаю целку : ремонтую знов єбу навкруги дурдом " Веселка " світ завжди таким і був . Нам його не шкода зовсім : хай горить чи нахуй йде . Ти моя весною осінь вічний високосний день ніч темніша за безодню . Зад тендітніший за рай : після нього я би жодну хоч крізь душу зазирай

Некваплива мітли мертва хватка - димохід відмудохано відьмин : рачки хатка на курячих лапках більш на слабкість яєць курс не візьме . Мило ладоньки з дзеркальцем грає - бабця повністю впала в дитинство : вовкулаків розгублена зграя - колобка в небі плавлене тісто . Середхвістям русалонька мокра сліз щасливих водойму ридає : майстер плавання кролем болотним захлинувся як газами дайвер . Запитали пташки й зайченятка : " Де ж подівся герой безіменний ? " Що тут треба казать починати ? Справи краще говорять за мене

Ритми якими творитиму краще зміг передать заповітами пращур : яблуко падає - дерево поруч п'яну майстерність нічим не запореш . Пори впрівають а пори минають : фора фартова оформлює навик забавку часом відверте дуріння вміло шліфує шедевру до рівня . Автор як критик - нарцис або цинік : варто боятись чи якість оцінять ? Знов розшматують титана печінку - роги обломлять биком на ганчірку ? Музі коханій мов матері щиро серце вмістити подяку рішило : справді натхненниця все увібрала - свідчить незмінно щасливе єбало

Смотрю на неба голубые дали В глазах твоих, такой же глубины, И как они на склоне увидали Усталость солнца огненной спины. И в них поотражалось золотое, червоное и жаркое в накал, И взгляд от глаз твоих не отрывая, Я яркость предзакатную встречал. Мы рядом, обнялись, морозно дышим. Не к нам, но к миру ропщут бубенцы. Я потерял в твоём великолепье Поводья и от жизни всей концы. Несётся тройка, холод презирая, Нас унося в замёрзший мир немой. Я думал, что навеки потеряю Тебя. Но вот теперь ты, все-таки, со мной. И елки резво строем набегают, Гоня гурьбу берёз перед собой На сани тенью спешной

Дуновением, тревожащим пылинки, Ей сквозь сон привиделась прохлада Вешних вод, стишивших воспаленье, Алое, томившее отрадой. Мягким шорохом рукой касаясь нежно... Или, не рукой - крылом лебяжьим, Ласковое вкралось междометье, Ахнувшее к пропасти косматой, Явно жаждущей невиданных открытий...

К тебе я потерял тропу в траве, что спуталась, слежалась, недвижима И огонек, - что раньше был ориентир, - Смешался в множестве других подобных, но чужих Я встал и так, чтобы... боюсь пойти и не туда, и мимо Не знаю, мне долго ли стоять так - Смятен, потерян и немного втянут в это, как в режим Нет пустоты зияющей - полно воспоминаний Коротких и отрывочных, но теплых и действительно смешных Легка твоя уверенная поступь - Ее я вижу полноценно и в непроглядной тьме из мирозданий Да и улыбки свет твоей от сердца, по-особенному ярко бьёт под дых (Не знаю, может для других она. Воображу, что мне и