26 переглядів


Венеція...місто на воді ...місто, що повне історії, здається, що разом з тобою цими вузькими вуличками та містками ходять ті хто тут жив кілька сторіч тому...а гондоли, що пропливають каналами створюють атмосферу повного занурення у минуле...і ці маски...маски відомі на ввесь світ ...на кожному кроці у кожній крамниці десятки та сотні різних масок...ось маска, що репрезентує сонце - вкрита позолотою та тонким промінням, що розходиться в різні боки...а ось поряд переливається сріблом маска, що символізує місяць...так задумано день та ніч сонце та місяць поряд от і маски висять поряд на стіні крамниці...

А от там у кутку ховається дещо жахаюча маска чумного лікаря з велетенським дзьобом... І ти всіхаєшся мимоволі згадуючи про сучасну пандемію...

А ось маски П'єро, Коломбіни та Арлекіна, найвідоміших персонажів фольклору...висять поряд ніби натякаючи на ту саму історію...

Ти виходиш з чергової крамнички стискаючи в руках просту чорну оксамитову напівмаску... здається ти не дарма вирішив приїхати у Венецію на той самий знаменитий карнавал...ось маска вже є, залишається знайти гарну компанію та трохи веселих пригод на цей вечір...

Ти блукаєш вуличками та мостиками, періодично доєднуючись до великих компаній в різноманітних костюмах та масках...ти танцюєш та голосно регочеш ти не пам'ятаєш яку кількість вина вже залив у себе, але ти зовсім не відчуваєш себе п'яним...ну хіба трішки, і то це певне атмосфера венеційського карнавалу, а не алкоголь...

Ти не пам'ятаєш, як опинився тут у затишному дворику з маленькими столиками та ліхтарями, що підсвічують вечірні сутінки...ти сидиш за одним із столиків, в руках у тебе бокал з К'янті ти вже добряче захмілів...ти робиш спроби балакати італійською зі своїми новими знайомими та більше використовуєш активну жестикуляцію руками і ви досить непогано розумієте одне одного...

Раптом твою увагу привертають музики, що цілим натовпом ввалются у дворик граючи на гітарі та ще якихось інструментах, які твій вже добряче захмелілий мозок наразі не здатен ідентифікувати...але насправді твою увагу привертає танцівниця, що з'явилася разом з ними...вона вдягнена в полум'яно червону сукню, що ластиться до її ніг, наче палаючий вогонь рухається разом з кожним порухом її тіла...ти зачаровано спостерігаєш за її рухами і не можеш відвести погляд...а коли нарешті спромогаєшся підняти очі, щоб побачити її обличчя, тебе чекає розчарування...її обличчя приховане за оксамитовою червоною маскою і тільки її темні очі здається спалахують потойбічним полум'ям та солодкі манливі полум'яно червоні уста всміхаються саме тобі...ти не можеш відвести свій погляд, її очі взяли тебе у свій полон і тобі здається, що ти палаєш у полум'ї, ти відчуваєш як у грудях стає гаряче і полум'я потоком розливається від серця по твоїм венам, спалюючи все всередині тебе...

Раптом ти відчуваєш дотик, він ніби обпікає твою шкіру...ти трохи оговтуєшся і бачиш танцівницю прямо перед собою, вона тримає тебе за руку і манить до себе, запрошує до танцю...ну, хіба можна відмовити такі чарівні пані!? Тим паче, що відблиски полум'я в її очах перегукуються з вогнем в твої крові...

Вона затягує тебе у вир танцю... здається ви танцюєте у вогняному колі, ви обоє палаєте та не згораєте у цьому полум'ї...а потім раптом ти відчуваєш дотик до своїх губ, вона цілує тебе і в тебе паморочиться в голові, всередині все закипає і тобі наплювати, що довкола натовп людей ти хочеш втамувати свою спрагу, погасити полум'я, що вирує всередині тебе ти хочеш відчути це тіло, що ти тримаєш у своїх обіймах на дотик, спробувати на смак та віддатися пристрасті на повну... здається вона читає твої думки чи можливо у вас вони однакові...бо вона бере тебе за руку і веде за собою...ти покірно ідеш за нею, як агнець на жертовний вівтар, не розуміючи більше хто ти і де знаходишся, що ти робиш і для чого...в тебе в голові зовсім порожньо тільки полум'я у грудях та пожежа у венах роблять тебе живим...ви йдете кудись двориками та потаємними переходами...ти не бачиш нічого довкола тільки її злегка розмитий силует попереду ...

І ось, нарешті, ви досягли мети, ще один дворик, сходинки догори, старі риплячі дерев'яні двері і якась напівтемна кімната...та тобі байдуже, бо поряд вона богиня вогню та кохання і сьогодні вона обрала тебе для себе на цей вечір. Десь на периферії проскакує думка, як повернувшись додому ти будеш розповідати друзям про свої пригоди на венеціанському карнавалі...

Наступної миті всі думки з твоєї голови вилітають, бо вона знову цілує тебе, цілує палко та полум'яно, її руки блукають по твоєму тілу, тоненькі пальчики беруться знімати з тебе одяг...і ось ти вже повністю оголений сидиш на старому риплячому ліжку і знову в глибині проскакує думка, а чи витримає воно любовні втіхи...та думки розбігаються в різні боки, коли вона одним порухом плечей скидає із себе сукню ...і ти розумієш, що під сукнею не було жодної білизни... перед тобою постає ідеал, неперевершеність форм та саме втілення краси... дихання сприяє у грудях, а голова іде обертом, як добре, що сижду - бо мої коліна мене підвели і я б впав до їх ніг - гайнула остання на сьогодні думка...бо саме в цей момент вона підійшла ближче і заглянувши у вічі знову тебе поцілувала...і ти поплив...тобі здалося, що ти от от втратиш свідомість від пристрасті та напруження...поцілунки, гарячі солодкі губи, ніжна шкіра та ідеальне гаряче тіло в твоїх руках...мрія, що стала реальністю...ти втратив себе та водночас віднайшов свій рай на цьому старому риплячому ліжку в напівтемні кімнаті із незнайомкою, що не промовила жодного слова і так і не зняла маску із свого обличчя... можливо раніше ти б задумався у чому справа, але не зараз, не в той момент коли її тіло вигиналося в твоїх обіймах, коли вона палко відзивалася на кожен твій дотик...коли світ за межами цієї кімнати перестав існувати, а були тільки ви двоє ...і наближення тієї миті найвищого блаженства...саме заради цього і варто жити... можливо варто і померти пізнавши таку насолоду...- в твої голові промайнула думка, але ти не почув себе , адже саме в цей момент хвиля неймовірного задоволення накрила тебе з головою...

Вже лежачи після та обіймаючи незнайомку ти намагався додумати, що ж це було!? Магія венеційського карнавалу? Чи просто чарівна пригода, про яку ти будеш згадувати та розповідати друзям...

Раптом дівчина виплутавшись з твоїх обіймів встала і надягнувши сукню вийшла...

Ти раптом подумав, що це такий так би мовити прозорий натяк, що тобі пора забиратися звідси, та як виявилося ти трохи помилився....

Дівчина повернулася...тримаючи в руках тацю з фруктами та вино у келихах...о яка турботлива пані, - раптом подумалося тобі, може той варто спробувати з нею зав'язати стосунки!? А чому б і ні !? Гарна, гаряча у ліжку та ще й турботлива, те що треба...

В цей момент дівчина простягнула келих з вином і ти посміхаючись прийняв його та зробив великий ковток, адже після гарячих любощів хотілося втамувати спрагу...

І саме в цей момент дівчина зняла маску, що ковзнула з її пальців на підлогу...вона нарешті наважилася відкрити своє обличчя подумав ти і вже хотів посміхнутися та щось вимовити та не зміг...ти відчув, що твій язик онімів та й не тільки він, ти спробував піднятися та не зміг, твоє тіло відмовилося тобі підкоритися...в очах раптово потемніло і останнє, що ти відчув це був легкий поцілунок в лоба...десь на периферії гайнула остання думка, - як мерця у лоба...

Дівчина йшла вулицями Венеції грайливо всміхаючись, вона була задоволена все вдалося, знову...вони такі дурні, такі довірливі, кожен раз одне і теж, танець, секс та отрута у келиху з вином...і все справа зроблена...вона буде задоволена, її очі на мить спалахнули потойбічним вогнем, а губи скривилися в хижий оскал ...

Ну, що знову сталося!? Туристи побилися п'яні!? Чи в когось вкрали гаманець у натовпі!? - Поліцейський, що пив каву з питанням звернувся до свого напарника, який прийняв черговий на сьогодні виклик поліцій...ох, вже цей карнавал, кому розваги, а кому додаткова купа роботи, бісові туристи, не можуть тримати себе в рамках.  

Та ні, Луїджі, - відповів йому напарник. У нас чергова жертва маски...

Що знову!? - тяжко видихнув той поліцейський, котрого напарник назвав Луїджі.

Маска... таємничий вбивця, що вбиває кожен рік підчас карнавалу, одна жертва кожного року, зазвичай це чоловіки, тому вважають що вбивця жінка...на місці вбивства знаходять докази сексуального контакту, та червону оксамитову маску...

Кожного разу це якийсь старий закинутий будинок...вбивця заманює туди жертву, влаштовує сексуальні втіхи, а потім вбиває...отрута у келиху з вином... досить традиційно...як для Венеції...і так вже кілька років поспіль, раз на рік одна жертва під час карнавалу...що цікаво жертвами стають тільки чоловіки...чи це якась ображена жінка таким чином здійснює свою помсту чи справжній серійний вбивця з геть збоченим розумом!? Поліція й досі у пошуках відповідей на ці запитання, та на жаль жодних доказів чи слідів вбивця не залишає по собі, таке враження, що вбивства сплановані та підготовлені заздалегідь всі деталі ...тільки маска , що присутня на кожному місці вбивства та сліди отрути в організмі жертв свідчать, що ці вбивства пов'язані між собою... 

Венеція місто краси, місто де історія ходить вулицями, місто, що старанно приховує свої таємниці на дні каналів та під масками...


Angelface
Опубліковано: 28 сер. 2022. 19:23
0 коментарів
Коментарів немає! Ви можете написати перший коментар до цієї публкації!