Сидячі в кріслі літака Говард думав, про своє відрядження, подумки він вже був на місці та планував свій маршрут містом. Та раптом він почув над собою голос, дуже приємний жіночий голос - здається моє місце поряд з вами, ви не проти бути сусідами підчас польоту!? Піднявши очі він побачив перед собою дуже милу дівчину яка йому всміхалася. Яскраво зелені очі, руде волосся, милі ямочки на щоках. Яка неймовірна дівчина гайнула думка у його голові. Та в слух він вимовив, - так я геть не проти такої чарівної сусідки на час польоту.
Дякую, - чарівна незнайомка, натягнулася, щоб покласти валізу на полицю.
Він тут же кинувся її на допомогу, - дозвольте вам допомогти, якщо ви не проти, розмістити ваш багаж?
Так, буду вдячна за вашу допомогу, я не доцягаю трохи нагору, бо маленького зросту, - вона знову чарівно всміхнувшись повела плечима.
Нарешті багаж був прилаштований на місце, а чарівна незнайомка сіла поруч у сусідньому кріслі. Вона представилася як Лілі художниця, яка летить літаком на свою першу власну виставку. А як вас звуть чим ви займаєтеся!? - Вона допитливо подивилася в його обличчя. Він прокашлявся і представився - я Говард бізнес консультант, лечу у відрядження проводити аудит в одній компанії. О, як цікаво ви серйозна людина Говарде, - вимовила Лілі. Вибачте, - додала вона, я трохи хвилююся це мій перший політ, тому надто багато балакаю, - вона знову чарівно всміхнулася.
Нічого страшного це нормально, все буде добре, не хвилюйтеся Лілі, - всіляко намагався заспокоїти її Говард. Весь політ вони спілкувалися на різні теми, знаходячи все більше і більше спільного, зрештою вони навіть обмінялися номерами телефонів, та Говард пообіцяв прийти на її виставку.
І він таки прийшов на ту виставку і потім запросив Лілі на побачення і вони стали нерозлучні з того моменту. Вони завжди подорожували літаком разом. Говард кожного разу стискав її руку під час польоту згадуючи їх знайомство в літаку. Як тоді їх літак потрапив в шторм і ледь ледь не впав в океан,але якимось дивом йому вдалося встояти в тому штормі. З тих пір Говард вважав Лілі своїм талісманом, і ніколи не відправлявся у відрядження сам.
Лілі, Лілі... - він прокинувся у своєму ліжку у власній квартирі, геть не розуміючи який зараз рік і день, що відбувається і де він знаходиться.
Прокинувся повторюючи ім'я незнайомої дівчини. А потім згадав... що він має сьогодні летіти у Нью-Йорк, його викликали для проведення аудиту. Він сів на ліжку та потерши обличчя долонями спробував прийти до тями. Такий реалістичний сон...він відчував шовк її волосся та присмак її губ, чув її дзвінкий сміх та тримав її в своїх обіймах, щоб прокинутися і зрозуміти, що це був тільки сон. Всього лиш сон...
Знову робоче відрядження, аеропорт, літак, зміна часових поясів...він кинув погляд на вже зібрану валізу з усім необхідним на кілька днів відрядження. В голові майнула думка, що підчас пандемії було навіть добре в якійсь мірі, адже вся робота проводилася дистанційно, зустрічі були в зумі і всіх це влаштовувало. А тут після закінчення пандемії всіх раптом припекло знову повернутися до практики службових відряджень. Єх, він важко видихнув, - не люблю я літаки, кожного разу боюся, що він впаде. Та знаю я знаю, що по статистиці більше шансів загинути в автомобільній аварії ніж в авіакатастрофі. Але поясніть це мої уяві, особливо після перегляду пункту призначення. Він хмикнув сам до себе і засміявся нервовим сміхом. От же клята тривожність! А до аеропорту ще на таксі їхати!Комбо просто! Як же було добре на дистанційні роботі!
Але, з іншого боку те, що клята пандемія нарешті скінчилася теж добре.
Гаразд,- мовив сам до себе, -годі, зберися до купи та викликай таксі, тобі час їхати в аеропорт, Говарде.
Він кинув погляд на настінний годинник, що висів над робочим столом, цифреблат показував опів на десяту, якраз норм поки доїду по заторах, поки пройду реєстрацію на рейс, а літак має злітати в о дванадцятій. То якраз все буде вчасно. Він страшенно не любив спізнюватися, тому завжди все планував похвилино та із запасом і звичайно приїжджав до аеропорту, на вокзал, на будь які зустрічі та на роботу раніше зазначеного часу.
Тривожність вона така. Він кинув погляд на свою холостяцьку квартиру - всі речі на своїх місцях, вчора якраз були прибиральники з клінінгу, тож навели лад. Так він пройшовся візуально по простору своєї квартири студії, а хіба багато одному треба!? Тим паче, що кілька разів на місяць ти у відрядженнях .
Так, а тепер контрольний так би мовити, вимовив сам собі - вікна зачинені, вода перекрита, про всяк випадок, газ теж, світло та всі прилади вимкнено. Фух, - він полегшено зітхнув, можна спокойно їхати. Нахилившись він взяв свою валізу для відряджень, яку майже ніколи не розбирав до кінця, тільки міняв одяг на свіжий. Повернувшись до дверей він прокрутивши ключ у замку вийшов у коридор та зачинивши двері до квартири пішов у напрямку сходів. Чому не до ліфта!? О привіт ще один прояв хронічної тривожності. Страх застрягти в ліфті, який переслідує його з самого дитинства. Сидіти самому в темному та тісному шматочку простору!? Ні, дякую, краще сходами! Та й для здоров'я корисно.
Він квапливо спускався сходинками, таксі от от буде, не хочеться щоб водій чекав.
Ага ось і все, він спустився з останньої сходинки, кивнув конс'єржу, що знаходився за стійкою, та поквапом пішов у напрямку вихідних дверей під'їзду. Вийшовши на вулицю та вдихнувши на повні груди свіже повітря, він кинув погляд довкола шукаючи очима своє таксі і не побачив його.
Ага, ще немає, значить я не спізнився, - подумав і видихнув з полегшенням.
Потім почав пригадувати чи нічого не забув вимкнути в квартирі, покласти до валізи. По черзі перевірив наявність документів, квитків та гаманця в кишені. Так, все гаразд.
І тут прямо до під'їзду під'їхали яскраво зелене таксі. Він підійшов до авто, та відчинивши дверцята запитав у водія чи можна покласти валізу до багажника, отримавши ствердний кивок підійшов до багажника, який відчинився саме в цей момент. Він нахилився поклав валізу лежачи у багажник та зачинивши його і почувши клацання замка підійшов до задніх дверцят та смикнувши за ручку відчинив їх. Потім обережно сів на сидіння та зачинив за собою дверцята. До аеропорту будь ласка, - промовив до водія і на цьому замовк втупивши свій погляд у вікно.
Тільки не починай, не починай зі мною розмову, я не хочу слухати як проживають твої дружина та діти чи яка в країні погана влада. -Він подумки благав таксиста. Він ненавидів спілкування в таких випадках, смал талк - як кажуть. Розмови ні про що, аби заповнити порожнечу доводили його до сказу.
Але чи то таксист йому трапився мовчазний чи то всесвіт почув його благання, але в таксі тільки грало радіо. То був якийсь легкий блюз, що створював невимушеній настрій та затишну атмосферу в цьому таксі. Здавалося що дорога попереду безкінечна, і ця музика з тобою буде цілу вічність...
Все пане, - аеропорт, як замовляли, таксист звернувся до нього і Говард нарешті прийшов до тями, виринаючи із своїх думок, які сьогодні були цілком посвячені сну, що йому наснився вночі.
Так, чудово, дякую . Скільки з мене!? -Запитав він. Таксист озвучив суму. Говард діставши гаманець розрахувався з таксистом, давши тому чайові. Він був задоволений тишею підчас поїздки, тому вирішив, що це заслуговує на винагороду.
Забравши свою валізу з багажника він попрямував до скляної будівлі аеропорту, що чимось нагадувала йому кришталеву скриньку, яку в дитинстві він бачив вдома у бабусі. Вона так само виблискувала на сонці своїми скляними боками, як колись та скринька при світлі люстри.
Зайшовши до будівлі він відразу попрямував до стійки реєстрації. Так так , знову він все робить завчасно. Але так тривожність хоч трохи заспокоюється.
Пройшовши реєстрацію та перевірку багажу, він сів в залі очікування. Чекати він не любив найбільше, але раз приїхав в аеропорт завчасно, то доведеться. Він хмикнув та подумки повернувся до свого сну, що наснився сьогодні вночі. Дивний, дуже дивний сон. Снився якраз політ літаком, і мила дівчина в якості сусідки підчас польоту. І ціле інше життя, яке теж наснилося. Воно було таким реальним, наче там уві сні він прожив те саме життя.
Все те чого в нього немає. Та дівчина з його сну, хто вона!? В житті він її точно не зустрічав. Якби зустрічав то би запам'ятав. Та й зовнішність у неї досить примітна - руде волосся, темно зелені очі, ямочки на щоках. Таку б точно запам'ятав! Він подумки був десь дуже далеко звідси, там у ві сні, де в нього було інше життя. Кохання, подорожі з дівчиною. Він так задумався, що ледь не пропустив повз вуха, коли об'явили посадку на його рейс. Добре, що таку інформацію повторюють декілька разів і він нарешті краєм вуха вловив, що їде посадка саме на його рейс, тому піднявшись пішов у напрямку потрібного терміналу. Пройшовши до трапу літака він зайшов в салон та став озиратися в пошуках свого місця, знайшовши його попрямував у тому напрямку. Підійшовши він запхав свою невелику валізу на полицю на горі, і нарешті зручно вмостився в кріслі, в намірі трохи відпочити підчас польоту. Саме в цей момент хтось підійшов до сусіднього крісла і він почув голос, дуже приємний жіночий голос - здається моє місце поряд з вами, ви не проти бути сусідами підчас польоту!? Піднявши очі він на мить просто завмер, це була вона дівчина з його сну. Ті самі зелені очі, руде волосся, милі ямочки на щоках коли вона всміхалася.
А, - так він відмер і спромігся видавити із себе якісь слова, - так звичайно я тільки радий сусідству такої чарівної пані.
Дякую, -чарівна незнайомка, натягнулася, щоб покласти валізу на полицю.
Він тут же кинувся її на допомогу, -дозвольте вам допомогти, якщо ви не проти розмістити ваш багаж?
Так, буду вдячна за вашу допомогу, я не доцягаю трохи нагору, бо маленького зросту, - вона чарівно всміхнувшись повела плечима.
Нарешті багаж був прилаштований на місце, а чарівна незнайомка сіла поруч на сусідньому кріслі.
Як би то з нею завести розмову, -гарячково думав він!? Що б її запитати!? Аби не здатися нав'язливим!? Як себе краще повести!? Думки зі швидкістю світла проносилися у нього в голові.
Та чарівна незнайомка вирішила все сама.
Раз нам летіли кілька годин то давайте хоч познайомимось, -видала вона . Якщо ви не проти, -додала через хвилину.
Та ні, я тільки за! - Він майже вигукнув. Я сам думав запропонувати познайомитися.
От і чудово, - вона кивнула головою. Я Лілі, а ви!? -І простягла руку для потискання.
Я Говард, - він легенько стиснув тендітну жіночу руку і відчув, як мурашки пробіглися по його тілу. Дивовижно, - подумав. Оце так! Це точно доля!
Говарде, а чим ви займаєтеся? - Задала питання Лілі.
О, я бізнес консультант, допомогаю компаніям в вирішенні певних питань та проблем. - Він видав заготовки для таких випадків.
О, як цікаво, у вас така серйозна та відповідальна робота. - вимовила Лілі із захопленням в голосі.
А я художниця! Лечу на виставку. Мою виставку! Ви уявляєте! - Вона аж підстрибувалва в тому кріслі і радісно всміхалася. Це просто моя перша виставка, - вона пояснила, трохи зашарівшись. Вибачте, я занадто щаслива і просто нездатна стримувати себе.
О, що ви це так круто! Творчість це завжди круто! -Говард захоплено підтримав розмову.
Нарешті літак пішов на зліт вони на кілька хвилин зосередились на цьому моменті.
А далі розмова плавно перейшла на хто яку музику слухає та чим займається у вільний час. Вони ніяк не могли замовкнути все розмовляючи і розмовляючи теми для розмов спливали одна за одною і з кожною хвилиною здавалося, що вони знають одне одного цілу вічність.
Та раптом, світло в салоні літака почало блимати, сам літак затрясло. Потім по гучномовцю почувся голос одного з пілотів, - шановні пасажири ситуація під контролем, літак потрапив у невелику зону турбулентності. Пристебніть ремені та не хвилюйтеся ми пройдемо цю зону і все буде гаразд.
Саме в цей момент Лілі схопила Говарда за руку і він відчув як все правильно. Так і має бути, потім ми приземлимося в аеропорту, я візьму її номер, прийду на виставку, запрошу на побачення і ми будемо разом довго і щасливо. Адже вона мій талісман...він посміхнувся та заспокійливо стис тендітну жіночу руку у свої. І прошепотів її на вухо - все буде добре...я точно знаю...повір мені Лілі...
Вчора вночі зник з радарів літак рейсу AA 513, почулося від диктора новин. Літак мав приземлитися сьогодні вранці в аеропорту Нью Йорка, але посередині маршруту з літаком було втрачено зв'язок. Ведуться пошуки.
Безвісти зниклими вважаються всі 155 пасажирів, що летіли даним рейсом.
Жінка, що нарізала шинку на сендвіч, раптом на хвилину завмерла, а потім кинула поглядом на екран телевізора, що висів на стіні кухні. Пітере, - крикнула вона кудись в порожнечу будинку.
Так, люба -відповів її чоловічий голос, і тут же на кухню ввійшов, той до кого вона звернулася. Ти щось хотіла?- Запитав той кого вона назвала Пітером.
Чуєш, а ти не знаєш Говард мав летіли у відрядження вчора? -Вона допитливо подивилася в його обличчя. Так люба, здається він мав якраз сьогодні бути в Нью Йорку. А чого ти раптом запитуєш?- Пітер здивовано подивився на дружину.
Та розумієш тут по телевізору передали, що зник рейс А А 513, чи бува не цим рейсом летів Говард? Не знаю люба я спробую щось дізнатися. Сподіваємося що його не було а тому літаку, або він просто зник з радарів і його знайдуть...
Вчора було знайдено уламки літака рейсу АА 513, що вважався зниклим безвісти, даний рейс зник з радарів і його пошуки не давали жодних результатів до сьогодні, нарешті було знайдено уламки в акваторії, експерти допускають, що літак потрапив в зону шторму і впав в океан втративши керування, на жаль тіла пасажирів ще не вдалося знайти, ведуться пошукові роботи. Газетні заголовки кричали про загадкове зникнення літака, уламки якого були нарешті знайдені ...
