Синички Роман Магрук Надя достала из кошелька розовую купюру и протянула её через плечо впереди сидящего мужчины: - Передайте, пожалуйста. Маршрутка была забита до отказа и Наде пришлось изловчиться, чтобы, держась рукой с кошельком за штангу поручня, встать и на вторую ногу. Кто-то больно ткнул локтем в спину. - На остановке! - окрикнули водителя впереди. Маршрутка сбавила ход и, с прерывающимся свистящим звуком, остановилась. - Сдачу с двухсот передайте, пожалуйста, - стараясь погромче сказала Надя. «С двухсот сдачу» - повторили несколько удаляющихся голосов впереди. «Передал уже…передал» -

Оргкомитет Роман Магрук «Раз, раз, раз», - косой, расширяющийся звук разнёсся эхом по площади. «Б…б…б…п…п…пре…предикат…мило», - звук опять, сделав зигзаг, ушёл куда-то вверх и в сторону. - «Так нормально. Но…но…но... Да, оставляй». Сцена была готова ещё с вечера и сейчас стояла пустой тёмной пещерой. Те пару пятен голов и рук, что там бродили, особо не оживляли её – огромную и глубокую. Зато рядом, прямо перед окнами, белыми весёлыми солдатиками репетировали барабанщицы. Алексей взял с подоконника бинокль и посмотрел в сторону высоко поднимавших колени марширующих. - Как отдохнул? – весело

Між попередньою й подальшою єбать тебе стоїть задачею : закохуючись в математику хуй за компасом тримати курс . Як тільки враження : єбу - херня іти одразу ти і буферна пиздуй на всі чотири чотирма . Гніздова дотрощилася тюрма : не перша думай не остання ти . Чиюсь манду вчергове зайнятий мій жваво клято невгамовний хуй чавить обляпуючи й Моніку . Навряд чи страшно буде на Суді перед Творцем скастрачено сидіть : бо від душі завжди на совість все тобі та тим засовував з яйцем

- Ты. И эта комната, - сказал Саша и посмотрел ей прямо в глаза. Таня улыбнулась. - И что мы будем делать с этой комнатой и мной? – обращался к нему её чудесный голос. – Ты знаешь, что уже пора? - Что пора? – Саша коснулся её руки. Она улыбалась, не глядя на него. Улыбалась легко, но эта лёгкость пронизывала Саше грудь, тепло занемевшую внутри, и отдавалась стучащей кровью в висках. - Пора, пора…, - сказала Таня и повернулась лицом к окну, светясь розовым полупрозрачным профилем… Пищал будильник. Саша открыл глаза и посмотрел на часы. Потом на Свету. Она уже не спала, читала журнал. «Как-то

Ким всі ми будем в самому кінці після воєнного стану ? Біль не проходить та зуби бійці стиснули - й переростають . Серця зупинка : відірваний тромб згусток кільцево-кінцевий . Скільки проспиться як дід Дональд Трамп з вуст дасть малята оце вам ? Кім тілом тисне на кнопку Чен Ин - вже переконувать пізно . " Він таки і начинив і вчинив " - дивом доводиться визнать . Всі визнають . Отже я визнаю хай запізнілим і мляво : гніт яким душу ти раниш мою світ навіть не уявляє . Ким всі ми будем в самому кінці світу кінці у самому ? Хтось прийме мітку на лобі й руці Бог - чує крок босоногий

Була нестерпна жара. Люди тинялися по затінках в надії сховатися від спеки. Вікна блищали немов дзеркала. У них відбивалися силуети людей. Але ніхто не догадується, що твориться по ту сторону дзеркал. -1- Гаряче сонце Мексики не давало нормально дихати, але Джеймс біг із всіх сил, щоб втекти від погоні. За ним гналася поліція, йому потрібно було всього лиш добігти до дзеркала, щоб втекти. Пробігаючи по тісних закутках вулиць, він швидко залітає в бар. Там було багато людей, але часу було обмаль. Швидко зорієнтувавшись заскочив у вбиральню, де нікого не було застрибнув у дзеркало. Вилетівши

ІГРОВИЙ ПАВІЛЬЙОН Роман Магрук Умань, Украина [email protected] НАТ. СІЛЬСЬКИЙ ДИТСАДОК – ІГРОВИЙ МАЙДАНЧИК - ДЕНЬ На ігровому майданчику, на фоні рідких дерев, стареньких гойдалок, гірок, пісочниць та дикуватих поробок з використаних автомобільних шин, стоїть новенький ігровий павільйон – великий та яскравий. Поряд зрозмістилося чимале зібрання – чоловіки, жінки, середні та старші школярі. Декілька жінок і всі школярі одягнуті у вишиванки, двоє з чоловіків – в ділових костюмах. Один з чоловіків в діловому костюмі щось говорить в мікрофон. НІНА (ППЗ) Це Кравцов – новий голова нашого

ЗГУБА Роман Магрук Умань, Україна [email protected] *навколо головного героя постійно змінюються - в фактурі, кольорі, контурах, окремих лініях - частини простору і оточуючих предметів. **у майже всіх героїв є татутювання. У головного героя та його побратима вони змінюються - і по малюнках і по заповненості ними тіла. НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК Жвава в цей вранішній час вулиця спального району - з висотними новобудовами, безліччю вивісок та вітрин на їх перших поверхах та автівок, припаркованих перед ними. Все це бурлить: люди, хто неквапливо, хто - поспіхом, рухаються до кав’ярень,

Чорнобиль вибухнув : біду понесло хмарами . З безодні глибоко небесно покохали ми : я повалив тебе став навіжено мацати . А ліквідація уже тривала наслідків . Ти зауважувала : " Запалала станція !! " Своїми часом тим опанував вуста ці я : хай хтось опише їх статевими і нижніми - упився медом диких бджіл . Яке : " Штани зніми " ? Пожежу шлангами збивали гвинтокрилими , одні лиш ми чого бажали - те й отримали . Всім світом паніка поширилась небачена та нам до біса - там собі сомів рибачимо . Пройшли роки : з боків повідростали голови дай перед кожною аби зосталась голою - я

Раптово ти тепер немила : пизду рукою ледве мила чи наперділа смердячи ? Немила справді й вдень й вночі . А зовні - ніби все як завжди : бездумно секс лижу масажний від жару клітор аж засмаг і раптом - помінявся смак . На розсуд поки не виносим що зовсім завертівся носом : як кажуть рускіє в рази здав перекручувать язик . Його й не відрізниш од мови : так скоро хуй вставать відмовить а губи як не зможуть щип - пизда почне давать лящів . Чи стану пальці тикать в сраку ? Бо ж імпотенції під страхом : усі проходять через це - тріщить Кащеєве яйце Як там казав дослідник сексу бабів оргазм зі слів

Не бий мене сокирою по шиї за знизу вгору наміри паршиві : жінки завжди найгіршого бояться і діло йде до жнив серпом по яйцях . У тебе знову ніж в руках тремтячих іди на кухню ріж - я буду вдячним : ніхто нікого в дурні не пошиє мерщій огріть бандурою по шиї . Не псуй мені життя як тому псові : оргазми мов роботи примусові . До бунту й розум робота дозріє : та плюнь на те нервово-підозріле ! Бажає всяка всцятись за стіною яку б хилили впасть пиздасті ноги : не стану скавуліть просить пробачень - потуг усіх твоїх життя собаче . А знаєш що ? Давай души руками : смакуючи агонії брикання занурюй

На воді ледь тримається човен : чого ще розхитувать ? Про подій тебе хиби хіба я почав би розпитувать ? Хай хвилинне химерне нахлине просте запитатися : буде треба повідать - сама щиро скажеш і так усе . У думках не дай Боже чи прямо засуджувать поглядом там де листя опало з дерев - без опалення холодно . Наче здобич хижак до весни протриматися силиться й мій поволі зникає непевний запас агресивності . Хто маршрут подолав лабіринтами серця дівочого той чого воно хоче спромігся доперти і от чого : бо живим пощасливило вийти при глузді здоровому оминуть Самим Богом свідомо в пизду недороблене .