Це так огидно – бачити людей. Цей ниций жах, і ці мерзенні дії.
Ти думаєш, що дівчина – «свята», а в неї досвіду, як в клятої повії.
Навколо - все брехня. Пусті усі слова. А правда – тимчасова лихоманка.
Ти думав – ти за зіркою ідеш? Очуняй, хлопче - це пуста бляшанка!
Купити можна, друже, всіх і все, такий наш світ, така у нього правда.
Тебе, мій друже, куплять, наче річ, як не сьогодні, то напевно завтра.
Це так огидно – бачити людей. І їхній блиск фальшиво-кришталевий.
Не соромно, якщо ти бідним є, та соромно, якщо ти у душі дешевий.
Лірика у чистому вигляді
