Усьому живому щось їсти треба ,
ще й дихати мусиш постійно чимсь хоч :
потрохи формується власне кредо
як слід називати цей фотосинтез .
І хтось половинку без зайвих мрій вже
свою відхопив , доки хтось шукає .
Хай ножиці легко папір розріжуть -
папір , в свою чергу , покриє камінь ,
об камінь затуплює лезо ножиць :
весь світ споконвіку пиздує циклом .
Комусь би на нуль і ділить , і множить -
подібний підхід лиш потворить цифру .
Для чого ж тоді маячня висить ця
моїх завіршованих рим вчергове ?
Бо інші нав'язливо стали сниться
так - ніби ніяких не бачив голих .
Прокинусь підносить у ліжко каву ,
де ти усміхаєшся вся спросоння .
Я котиком лоно знов приласкаю ,
а ним - уві сні розцвіла красуня .
І хочеться сплюнути в ту і цю вас ,
піти десь самому хильнути з лишком ,
бадьорість на серці аби відчулась :
шкребе - як пробіглась по яйцях мишка .
Та більше бентежить мене чим все це ,
що ти розлетілась у снах чиїхсь
і так там комусь купідониш серце -
аж дах став од жаху безумства їхать .
Не знаю чи жити з цим ? Як зізнатись
щуром щоранково нещиро першій ?
Куди за фантомами мавром гнатись ,
як дійде до того воно тепер ще ?
Навряд від підвибачень буде користь -
процес геть розпусний не регулюю :
з тобою єбусь , та бодай якоюсь
ой , боязко - але вкладаюсь в люлю .
Усьому живому без їжі гинуть :
хтось донор , а хтось паразитом смокче .
Наївно за щоки наїв на Гіннес -
води наберись уживатись мовчки
