Мовчиш? Поема в чотирьох актах І коли опаде завіса, і розсиплеться світ із ролей - ти залишишся сам перед безоднею. І тоді вже не треба буде грати. І. Янголи Янголи, небесні творіння. Полають та падають до пекла. Летить в них коміння З людського гнійного жерла. Рвуть свої пір’я, мажуть смолою, Щоб стати над домом грозою. І криком розріжуть безмов’я нічне, І громом озвуться у серці гниле. З очей їх - не світло, а попіл і тінь, І падає з неба забута святинь. Колись їх молили, тепер їх клянуть, Бо правду несуть - і за це їх жбурнуть. Та буря зростає у чорній імлі, І кари не втримають більше

стою на коліях метро метушня чіпляє ноги пливе на станцію ваш поїзд і пронизує моє око що надію все шукає насамкінець у чорній ямі свого рота і різні барви вилітають вам відблиск світла нагадає страшенно небезпечна варта яку оминути мабуть, варто пішоходи йдуть собі надалі серця обвиті залізними сітками в дитинстві їх учили співчувати та навичка обернулась на гармату що раз на рік - і то стріляє марно мій хмурий зайчик у цих стінах гримить грозою за горами його чути страшно цим комахам вільним тож вікна радять зачиняти у вухо шепчуть Контрактова а я впустила в себе горе світу і вже не

Папараці паскудні суки тиражують весільні фото : " Наречену у чорній сукні навіть личить лишить комфортно " . Бо з коробок подарункових тільки ділдо стирчать та гроші " . Від шампанського пляшки корок кріпить спогади найдорожчі . Віртуозному джаз-оркестру крики " Гірко ! " не перекрити під столом жених клітор пестить горобцям короваю крихти . Славнозвісна анальна цнота проступає крізь подруг шепіт : все з гандоном йшло як по нотах - чим тут те що пече підчепиш ? " Хай річницею день той самий діамантове небо стелить ! " - тамаду вже нескоро всадить милий

О красна панно, Чи знаєте, як я себе почуваю? Чесно кажучи, Я на це чіткої відповіді І сам не маю, Але певні здогадки я вам все ж таки на співаю. Я втомився, чесно втомили люди, Але дехто з них мене рятує. Радий бачити посмішку на вустах, Радий бачити щирість в очах. Хотів би дарувати натхнення і надію теж Тому все одно хотів би взяти приклад З однієї дуже красномовної персони з минулого. Вона свого часу так само говорила: «Хтось комусь цікавий, не байдужий, хтось комусь подобається і комусь дуже сильно хочеться когось обійняти». Мансуров Артур

Вона унікальна, Очі її — неповторні, Вуста її — незрівнянні, Рухи її такі плавні. О, вона унікальна І мені огидна. Як побачу її ненависний погляд — Я хочу блювати. Як почую рухи її губ — Я хочу ридати. Як постане вона переді мною — Я хочу кричати. О так, вона унікальна, Неповторно незрівнянна, І вона — отруйна. Не намагайся їй щось сказати — Вона не почує. Не намагайся для неї щось зробити — Вона не відчує. Лишень охоче прокине тебе і зуроче. Тож, любий мій друже, Не підкоряйся і не піддавайся, Прошу, тільки від неї ти відбивайся. Бо вона унікальна, Так, звісно ж бо, вона унікальна...

‎Приятель, уезжая в Канаду, оставил собственные переводы поэзии венгерской поэтессы Шанды Пуэцоши (Будапешт) из ее цикла "Хламидиоз" (1989-1991). Просил представить общественности. Публикую. ‎ ‎У Толика и Шанды всё просто замечательно. Так что, говорить, особо, и не о чем - чтоб не испортить. И я продолжу публикацию поэтических зарисовок Шанды в переводе её мужа. ‎ ‎"Девичник", 1991 (Перевод - Анатолий Ващенин) ‎ ‎У кого-то... День идёт за два... У других... Неделя мимо... Месяц... Год... Я из вторых... Которые не замечают... Ничего... И этот праздник... Девичник... Все

в ці дні бабака спекотні, як пекло вологі, як губи нескінченні, наче ріка що вийшла з берегів чи пустилася берега чую, як торохкотять кулемети чую виходи, влучення й збиття чую, як поранене місто скориставшись вдалим моментом скинувши кайданки сум’яття промиває на тілі своєму абсцеси абсентом в ці дні, коли жахи лелеки марабу — це й твої жахи в ці дні, коли скрегіт металу об метал — це й твоїх зубів скрегіт найчіткіше відчуваю, що живу попри сни уві сні й наяву попри сонця беззвучний регіт в ці дні бабака липкі, наче паща мухоловки венериної брудні, наче спогади землі обпаленої прагнув

‎Приятель, уезжая в Канаду, оставил собственные переводы поэзии венгерской поэтессы Шанды Пуэцоши (Будапешт) из ее цикла "Хламидиоз" (1989-1991). Просил представить общественности. Публикую. ‎ ‎Давно, давно не извещал я вас о судьбе Толика. Как и не делился творчеством Шанды. А Толик... И здесь не обойтись без фирменных троеточий Шанды Ващениной (да, да!)... Как вы понимаете - жив, здоров и совершенно счастлив. Толик и Шанда вместе! Остались в Канаде и вместе же работают на "Кэнедиэн Стил". Благодать. А вот я совсем наоборот - развелся. Так что ж... Не знаешь, где найдешь,

Тенета ласкаві, мов бурі ясні, Чому Ти не сходиш, Сонце в вікні? Чом кроки не робиш До мене навпроти? Чом сни мої щирі, Але до болі жорстокі? Чому ми не плачемо вдвох, Чому я сміюся одна? Чому у твоїх очах вічна пітьма? Де лід, що вогнем своїм маю топити? Де крига, по якій не варто ходити? Де сходинки, що до зірок ведуть кожного? Де пташки, що пісню співають кожному? Не прокинулись і не зівʼянуть. Буде мить, І вони точно повстануть. Не прямим кутом, можливо — похилою, Та все одно, для Тебе одного, Віч-на-віч я завжди буду красивою. Для пісень, які не почули, Для доріг, якими не пройшлися, Для

На рингу блогер Тайсона побив народ у шоці : " Ніхуя собі ! " Посміло борзе чмо ганьбить легенду так ніби перед ним пасивний гей був . Аби відлупцювати дідуся - тут навіть не потрібна сила вся й одна рука лише згодиться ліва назвати цей пиздець : " Новітня ліга " . Залізний Майк двобій таки програв піднявши рейтинг інтернет-програм . Свербіли кулаки боксерів світу реваншем понт на кашу розмісити . Ютубер далі розганяв піар : " На весь Олімп - один великий я ! " Аж заблистіла щелепа з титану як негр усе поставив під питання . Падінням знівельовано стрибок - забудь

Довічних арештантів амністовано закон - то не завжди похмурий кат : умова лиш одна - зайняти сторону тримати гніт окопних барикад . Гарматі м'ясо смажене лоскоче ніс гріхи давно назріло кров'ю змить : хоч як би там конаючи не корчились - надалі доведеться жить без них . Інакшим чином кандалів не розкують ланцюг собачий лязкає трясе засвідчити загибеллю геройською : " Життя - прекрасне навіть попри все " . Бійцями кволу молодь робить курс бігом нестача свіжих сил в передній ряд химерно марний шанс відсотку успіху від вибриків війни не повмирать . Начальники в котел

чинив так, як вчили: друзів подалі, ворогів якнайближче, тричі торкнутися клямки дверної, злочинцям медалі, героям — ватерлінії рівень і нижче і поки по небу хрущем повз шахед я не зчувся, як помер під джой дівіжн, розпаявся і воскрес під портісхед і поки не стало відомо про це з перших шпальт, я став райдугою в калюжі бензину, я став маком і мокрий пробив асфальт чинив так, як було написано в книгах: зношений компас моральний полагодив, принципи сталими стали, сталевими, чорними, тихими і поки стіни сірі, бетонні зводились навколо мене, стискали груди в замок, я заснув і коли відкрив очі,