ЗГУБА

ЗГУБА  

Роман Магрук

Умань, Україна

[email protected]

*навколо головного героя постійно змінюються - в фактурі, кольорі, контурах, окремих лініях - частини простору і оточуючих предметів.

**у майже всіх героїв є татутювання. У головного героя та його побратима вони змінюються - і по малюнках і по заповненості ними тіла.

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК

Жвава в цей вранішній час вулиця спального району - з висотними новобудовами, безліччю вивісок та вітрин на їх перших поверхах та автівок, припаркованих перед ними. 

Все це бурлить: люди, хто неквапливо, хто - поспіхом, рухаються до кав’ярень, магазинів та автівок, автівки - на проїзджу частину, а їх потік - дорогою в обидва боки.    

ГОЛОС (З/К)

За годину тут, по типу, стане зовсім пусто. 

(весело гмикає) 

Привіт, привіт. Я Босота.

Взагалі-то я завжди був Найк. 

(весело гмикає) 

Але ротний наш, по типу, сказав, що я Босота. 

(весело гмикає) 

Ну і, короч, Босота.

Ми бачимо життєрадісного юнака,- БОСОТА (20),- що проходить повз, йде вперед. 

  

БОСОТА (З/К)

О, а це я. Хочте прикол?

(весело гмикає) 

Зараз сам з собою привітаюся, по типу. Босота!

Юнак попереду зупиняється, озирається, махає в привітанні, зробивши пальцями “вікторі”. Наближаємося до нього, вперед протягується рука, яку тисне Босота. 

БОСОТА (З/К)

На роботу? 

Хлопець радісно киває. Рука вказує, що Босота може йти. Той усміхається йде. 

БОСОТА (З/К) 

Говорити тут можу лише я.

(весело гмикає) 

Ні, ну всі, по типу, можуть…

Кому я… 

(весело гмикає) 

Короч, дозволю. 

(весело гмикає) 

Чому так? А чому ні? Ну, по типу, тому, шо це, мій Всесвіт.  

(весело гмикає)

Серйозно, короч. Ні, правда. Не вірите? От я можу всю цю вулицю заповнити собою. Рілі. Блін, ці вставки.

(невдоволено гиркає)

Простір якось викривляється, вигинаючись новою нахиленою площиною, по якій щось віддалено рухається.

БОСОТА (З/К) 

Це я тільки сказав що Всесвіт мій. Ну, по типу, не все контролюю, ага. Ладн, звичайно, не все. Ну, але… 

(весело гмикає) 

Крінжово, короч, вийшло, ага?

(нервово гмикає) 

НАТ. ПОЛЕ - РАНОК

Босота з голим торсом, в армійських брюках та берцях біжить під гору по грунтовій дорозі, розбитій воронками від розривів. Розтрощена, скалічена, засмічена, розрізана окопами посадка з одного боку дороги та заросле бур’яном поле з іншого. 

БОСОТА (З/К) 

Біжу, біжу. Куди?

(зітхає) 

Добре, біжу…

Юнак періодично перечіпляється через поламані гілки, декілька разів падає, одного разу мало не в яму, швидко підіймається, важко дихаючи біжить далі і… розчиняється разом з навколишнім.

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК

Та сама вранішня вулиця - з людьми, будинками, автівками.

БОСОТА (З/К) 

Можна далі? Дякую. 

(гмикає) 

Що там? А. Так і, по типу, собою все заповнити можу. Скрізь, де я був, - а я тут… все, короч, облазив, - зараз з’явлюся я. Дивіться, прикол. 

(весело гмикає) 

Навколо зникають автівки й інші люди, вулиця стає пустою.

БОСОТА (З/К) 

Просто, я зрозумів, що між мною тут і зараз і десь там, по типу, як вчора… На заправці от “Навару” вчора нашу заправляли… Різниця лише в часі. То просто забираю час.

(весело гмикає) 

Прикол. Десь так.

Навколо, скільки вистачає зору, одночасно з’являється безліч статичних копій Босоти, що відрізняються позою (застигли в кроці, стрибку, бігові, просто стоять, спираються на щось, сидять і тому подібне), одягом та зачіскою чи головним убором. 

БОСОТА (З/К)  

Прикол, так? 

(весело гмикає) 

А можна і по...

Кожен Босота відображається напівпрозорим “слідом” з інших Босот - відносно того, як окремий Босота рухався. Через це вся та багатошарова маса Босот перетворюється в якесь стале море-місиво з його сталих покрокових елементів.

БОСОТА (З/К)  

А, прикол! Якби люди були такими завжди - як якісь, по типу, черви чи багатоніжки. 

(весело гмикає) 

На чілі такі. Добре. Краще  я вам наш офіс покажу. Якщо хочете. 

(весело гмикає) 

Там смітник, але… Але! Бізнес! Там, по типу. Бізнесок.

(весело гмикає) 

Всі Босоти, включаючи першого, зникають. На вулицю повернулися автівки й інші люди. 

БОСОТА (З/К)  

Блін, куди знову?

ІНТ. ЦИРК - ВОЛЬЄРИ - ДЕНЬ

Приміщення, схоже на конюшню. Частина його - загони, інша - ряди кліток. Чути різноманітні голоси тварини. 

БОСОТА (З/К)  

Це що?.. А, це цирк. Рохля.

(гмикає) 

Босота, в армійських брюках та накинутому на голий торс червоному плащі швидко йде коридором від клітки до клітки, когось шукає. 

БОСОТА (З/К)  

Ні, прикол з цьою... Не знаю, що воно таке. Рохльою я його назвав. Але, добре таке.

В одній з кліток бачимо дивну тварину, одночасно схожу на буйвола, носорога і поні, що, важко дихаючи, намагається підвестися на ноги. Вона жалібно щось мугикає, сльозними очима дивиться на Босоту. Юнак відкриває клітку, заходить, присідає біля тварини, гладить її по кудлатому хутру, що відливає сріблом і медом. Босота знімає плаща, вкриває ним тварину, дістає щось з кишені, підставляє їй під морду. Скотинка сьорбає, певно, з’їдає гостинець, задоволено опускає голову на сіно підлоги, і, закривши очі, мурличе якусь ніжну мелодію.

 

БОСОТА (З/К)

Співає, капєц. 

(весело гмикає) 

Рохля. 

Тварина, клітки та Босота розмивається до хвилясто-сірого.

 

БОСОТА (З/К)

Що, все? Тоді можна зразу, щоб час не витрачати. Ну, в офіс. 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК

Ми пролітаємо над вулицею, яку пересікали до знайомства з дивною твариною, в напрямку одного з висотниих будинків житлового комплексу. 

БОСОТА (З/К)

А, ні, стійте. З тьоть Женьою привітаюся.

Різко  опиняємося на землі перед входом до стоматологічної клініки, про що свідчить вивіска. Вивіска поряд -  туристичної компанії, в двері під якою, кивнувши комусь, саме зайшов Босота. Біля входу до стоматології жінка років 40-ка в рожевому сестринському костюмі прополює “клумбу” - бетонні горщики з кущами та квітами.

БОСОТА (З/К) 

Бажаю здоров’я! Що це Барбі змушують працювати?

Жінка посміхається, оголюючи великі ясна та маленькі золоті зуби.

БОСОТА (З/К) 

Тьотя Женя.

(весело гмикає) 

Прикольна. Що, тепер - до нас. Час - це гроші, Адам Сміт. Вйо.

ІНТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ – РАНОК

Просторе офісне приміщення метрів двадцять в довжину. На довгій, проти вітрини, стіні розтягнутий банер з видом тропічного пляжу та назвою компанії. Під ним стоїть чотири офісних столи з облаштованим на них безладдям: складеними кривою стопкою п’ятьма ноутбуками (одним відкритим), принтер, розкидана пачка паперу до нього, перевернутий канцелярський набір, розкидані ручки та олівці, горщик з великим кактусом, в землю якого вставлені декілька прапорців невідомих країн, декілька журналів, пляшки від пива, відкрита коробка з під піци з одним шматком, ще дві закритих коробки від піци, зкомкані пакети з Макдональдсу, стакани від коли звідти ж, повна недопалків попільничка,  відкрита пачка цигарок та дві електронні цигарки, напівивернутий зелений светр, ще якесь сміття.

БОСОТА (З/К)

Зараз приберу… Мені подобається прикол, що час - це гроші. Адам Сміт.

(гмикає) 

Потужно. Ні, серйозно. Час - це гроші. Але… за гроші час не купиш… Хоча, ні, робота…

(гмикає) 

Коли тебе наймають. Ну, по типу. Добре. 

(весело гмикає) 

Зрозуміло, короч. 

(гмикає) 

Так, прибратися.

Босота витряхає попільничку в мусорну корзину, з якої стирчить горлечко пустої пляшки від віскі, ставить попільничку на стіл. Хлопець звертає увагу на светр, бере його, вивертає, розглядає - з обох боків виробу вив’язані портрети Босоти та якоїсь дівчини. Босота весело гмикає, складає светр, залишає на столі.              

БОСОТА (З/К)

Серйозно тут в нас. Правда, пусто. А це тому, що наші клієнти ще сплять.

(сміється)

Ага.

 

Безпосередньо в залі офісу, з перспективою, що йде в безкінечність, виникають ряди різнотипних ліжок та диванів. На кожному з них хтось, один чи двоє, сплять. На одному з ближніх рядів чоловік в ліжку підіймається, не розуміючи, озирається.                

БОСОТА (З/К)

Цей не спить. Мабуть, не наш клієнт…

(весело гмикає) 

А ні, він до нас приходив - запитував, коли в нас обід. 

(весело гмикає) 

Ролс відповів йому, що в нас плаваючий графік. Так, в принципі, й є - графік такий, плаваючий.

(весело гмикає) 

Короч. 

Зникає спочатку ліжко з чоловіком, що піднявся, а потім, швидко з’їхавши докупи, і всі інші ліжка та дивани.     

БОСОТА (З/К)

Наші клієнти. Вони довго сплять, пізно встають і до нас не ходять. По типу “а нашо, коли є куча приложух в телефонах?”. 

(весело гмикає) 

І про нас, самий прикол, про нас і не знають. Хоча одна вивіска… Дві, навіть. Ну, добре. Це на совісті Ролса…

(гмикає) 

В кімнату заходить чоловік з дещо підпухлим, певно після попойки напередодні, лицем. В руках він тримає пляшку пива. Це РОЛС (26), побратим і компаньон Босоти. 

БОСОТА (З/К)

Це, як раз, Ролс. 

(весело гмикає) 

Хлопці тиснуть руки, як в армрестлінгу, застигають.  

БОСОТА (З/К)

Ні, він класний чєл. Просто, як підприємець - ніякий. Але боєць - що треба. Ми з ним підарів кришили разом. Матюкаюся? Це не матюк, це - загальна назва. По типу, як з руским кораблем. Норм. І вони нас трохи кришили, підари.

(весело гмикає) 

Що? Норм. Місцями, потипу, кришили. Ну, то таке. Хоча, прикол, що ми живі залишилися.

До Босоти та Ролса повертається здатність рухатись.  

РОЛС

Блін, ледве зараз випер її звідсе. Заїбала. Ночувала тут, прикинь. Заходжу, а вона на столі. Що тут було? Взагалі нічого не пам’ятаю. Ти як?

Босота продовжує прибирати на столі, скидаючи папір і картон до чорного пакету. 

БОСОТА

Я-то норм. Я - це я. 

(весело гмикає) 

Ролс, певно, мав намір плюхнутися в крісло, але, напівдорозі до нього, знову застигає. Через якісь гострі виступи навколишнє деформується, стає блакитно-бурим.

БОСОТА (З/К)

Бачте, не я тут головний. 

(невдоволено гмикає) 

НАТ. ОЗЕРО - ДЕНЬ

Босота з голим торсом, в підкочених до коліна військових брюках, стоїть по коліно у воді біля борту великого рибацького човна, дивиться на риб, що хлюпаються навколо нього. 

БОСОТА (З/К)

А, це про цю рибу. 

(невдоволено гмикає) 

Юнак опускає руку у воду, дістає велику, як оброблену морською водою, матову білого скла рибу. Скляна риба одразу ж стає спочатку прозорою, а потім починає темнішати.

 

БОСОТА (З/К)

Блін, таке болюче. 

(гмикає) 

Босота дивиться на руку, в якій тримає скляну поробку, вона кровоточить. Зі скляної риба, що була гладкою,швидко виростають чорні великі та малі гострі кристаловидні шипи, що ранять руку хлопця ще дужче. Босота шоковано дивиться на нас.

БОСОТА 

Що воно таке, блядь?!

БОСОТА (З/К)

А я знаю?.. 

(гмикає)

Скло.

 

Босота не випускає небезпечний предмет, а бере його і другою рукою, зстискає. Скляна риба розкришується, осипається з рук кварцевим піском. Частина піску, змішаного з кров’ю, густо стікає по рукам юнака, які, в цих місцях, теж осипаються.

БОСОТА (З/К)

Пісок.

(гмикає)

ІНТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ – РАНОК

Ролс, тримаючи в руці пляшку пива, плюхається в крісло, покачується в ньому злегка, відпиває і забирає з коробки з-під піци, яку Босота саме бере, щоб запихнути до пакету, останній шматок.

БОСОТА

Я-то норм. Я - це я. 

Босота продовжує щось беззвучно говорити.

БОСОТА (З/К)

Повтор. Прям, як в Ютьюбі після паузи… 

(гмикає) 

Ні, це не Ютьюб. Я б знав. 

БОСОТА

Доки ми з Вікою тут були, якщо що. А потім як і що ви тут робили - це ти вже в Ханни запитай.

(гмикає)

БОСОТА (З/К)

Віка, Віка… 

Босота продовжує прибирати. З’являється напівпрозора миловидна дівчина років 20-ти, дещо скута, з сором’язливою посмішкою.

БОСОТА (З/К)

Віка, взагалі-то, норм: час проводити, секс. 

Біля Віки з’являється копія Босоти. Вони разом підходять до великого, натягнутого на каркас, жовтуватого шматка паперу. Босота заходить за папір і простромляє в проріз, який там, певно, був, голову, в інший - руку. На папері з’являються контури тіла у вигляді графічної замальовки, що зображує блазня. Дівчина плескає в долоні, йде за цю паперову ширму. Голова Бсоти зникає, а в прорізах з’являється голова Віки, обидві її руки та нога. Тут же на папері проявляється багатий фарбами та чудово виконаний акварельний малюнок панянки в розкішному платті.

БОСОТА (З/К)

Приємно з нею. Але, прикиньте, весь час пустота якась всередині, ну, по типу. 

Напівпрозорий Босота, разом з паперовою ширмою, зникає. Віка залушається в позі, в якій була, доки мала місце ширма. Матеріалізований Босота підходить до дівчини, дає їй легенького щигля по носі. 

БОСОТА 

Та з нею, все одно, класно.

Знову з’являється напівпрозорий Босота, який насипає Віці в долоні зерно зі свого кулака. Дівчина стуляє долоні, а, розтиснувши їх, протягує юнакові куряче яйце. Босота кладе поверх її долонь свою і коли знімає, там жовте курча. Віка радісно обертається навколо себе і протягує до Босоти руки, в яких затиснена молоденька руденька курочка.  Босота підбиває руки дівчини з курчам знизу і велика руда курка, хлопаючи крилами, спускається долу й незграбно перевертає миску з зерном, що розсипається довкола. По кімнаті починають, повільно опускаючись, кружляти якісь чорні клапті - чи то спаленого паперу, чи то старого листя.

БОСОТА (З/К)

Та серце - ні, серце не… Короч. 

(зітхає) 

Як і в неї, схоже. В неї є мужик, старший, що п’ялить її, золото їй за це дарує. Вона показувала - золото і мужика. Я, по типу, не знаю, як до цього ставитися. Якось… Ну, пустота, короч і все.

Дівчина зникає. Чорні клапті в повтірі та зерно на підлозі розсіюються.

РОЛС

Вона каже, що я її бив і тут закрив, а сам пішов. Йобаний-карьобаний, взагалі цього не пам’ятаю… 

Поряд з Ролсом з’являється також напівпрозора дівчина з тим самим обличчям, як у Віки, проте з іншою зачіскою, кольором волосся і одягом. І очі в неї інші - двокольорові. 

БОСОТА (З/К)

Це Ханна, дівчина Ролса.

Ханна злегка пританцьовує, крутиться навколо Ролса.

РОЛС

Бив… Навіщо б мені її бити?.. 

За спиною Ролса поряд з Ханною з’являється інший Ролс, напівпрозорий. Дівчина застигає, дивлячись на того, другого. Він же хльостким рухом б’є її по обличчю.

РОЛС

Мені її батя гроші дає, щоб я на ній не одружувався, прикинь.

Дівчина береться за щоку, вільною рукою намагається вдарити Босоту, та отримує ще декілька ляпасів, зникає. 

РОЛС

То навіщо мені її бити, коли в мене на ній така схема? Ні, загони.

Босота гмикає, з посмішкою дивиться на друга, мотає головою, продовжує прибирати. Ролс п’є пиво і їсть піцу. Дзвонить телефон, який Ролс дістає з кишені, дивиться на екран, зкорчує невдоволення, відповідає. 

РОЛС

Кажи. 

 Ролс продовжує говорити в телефон, але вже беззвучно.

БОСОТА (З/К)

Добре, це - лірика. А ми тут по ділу. Час - це гроші,  Адам Сміт. Ні, прикол з цими часо-грошима. Це Ролс придумав, що можна туризмом займатись.

 

НАТ. НАСЕЛЕННИЙ ПУНКТ - РАНОК

Босота і Ролс в пікселі і повній амуніції, з автоматами напоготові, сидять в окопі, що накопаний біля фундаменту напівзруйнованого будинку. Ролс щось буззвучно говорить. Босота, схоже, реагує на сказане скептично. Він дістає з бокової кишені брюк шоколадні батончики, протягує один побратиму. Ролс спочатку відмовляється, а потім бере запропоноване. На них, певно від вибуху поряд, сиплеться земля.

ІНТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ – РАНОК

Босота сідає на стіл. 

БОСОТА

Ідея на мільйон, типу. Ага, вкладень. А віддачі… Кароч. Такий прикол. 

(весело гмикає) 

РОЛС (З/К)

Що ти там бубниш?

БОСОТА 

Взагалі-то ми… грабуємо. Банки. 

(весело гмикає) 

Шок, ні? 

(весело гмикає) 

Бо час - це гроші. Ага.

(весело гмикає) 

 

Босота повертається до прибирання. Та тут же, разом з Ролсом, зникає. 

БОСОТА (З/К)

Блін. 

ІНТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ - ВЕЧІР

Три стіни приміщення, в усю їх висоту, зайняті діарамою: вид зверху напівзруйнованої зигзагообразної траншеї, з розтрощеними бліндажами та спостережними пунктами, кинутими цілими та пошкодженими кулеметами, гранатометами, автоаматами, ящиками та цинками, розсипаним боєкомплектом, стирчачими з землі кумулятивними пострілами до РПГ, що не розірвалися. І трупами в камуфляжі - цілими і пошматованими - наших і чужинців.

 

БОСОТА (З/К)

Добре, поки воно тут, я розповім. 

Косий сонячний промінь заходу сонця повільно рухається по стіні з зображеннями, як лазер випалюючи його до білого та залишаючи в кольорі лише окремі фрагменти, закриті тінню вітринної рами, речей на робочих столах та листя декількох великих пальм, що стоять в приміщенні. 

БОСОТА (З/К)

То ж, банки. Чому так? 

(весело гмикає) 

Ну, бо гроші потрібні всім. І нам з Ролсом. А банки - то ж і є гроші. Часо-грошики, Адам Сміт.

(весело гмикає) 

Банк, то відділення. В нас називається відділення. 

(гмикає) 

Ну, більше по банкам кайфуємо, але, інколи, можем і ломбард перевірити - як там в них справи. Теж в них справи норм. 

(весело гмикає) 

Це моя ідея. Не ломбарди, а взагалі. 

(весело гмикає)

По типу, молодіжна ініціатива. 

(весело гмикає) 

А що? Ні, прикол. О, зараз про цибулю буде. 

На одній з очищених від діарами стін з проектора, підвішеного під стелею, транслюється старий чорно-білий науково-популярний фільм про цибулю. Диктор радянським україномовним тараторенням розповідає щось про значення зелених паростків цибулі для хімічної промисловості країни. 

БОСОТА (З/К)

Бо, якби тільки туризм цей, то вже б нирки довелося продати - Ролсові спочатку, а потім і мої. 

(весело гмикає) 

Рілі. При тому, що свого стільки залили, бабулєт. 

(весело гмикає)

Ті, що з армани залишилися. 

На екрані люди в білих халатах проводять якісь маніпуляції з довгими перами цибулі. Один з робітників - Босота.  

БОСОТА (З/К)

Ну, потипу, з війни.  Стоп! 

Босота з наук-поп фільму, наче реагує на оклик, зупиняє роботу, дивиться на нас.

БОСОТА (З/К)

Стоп, стоп, стоп! Це вона. Вона, сама… Це вона!

Босота на екрані дивиться в сторону вітрини офісу,  виходить з кадру.

Ззовні повз вітрину офісу хлопців проходить дівчина, точнісінько така на обличчя, як дві попередні - Віка та Ханна. Лише одягнена в білий верх та зелений низ. В руках вона тримає дві кави в фірмових стаканах, з одного на ходу відпиває. 

Босота, що знову проявився в кімнаті, залишає ноутбуки, які не дорозкладав по столах і швидко йде до дверей. Ролс в кріслі теж матеріалізувався.

РОЛС

Ти куди? 

БОСОТА

(не озираючись) 

Туди. 

РОЛС

О, то візьми мені шавуху, часникову. Ні, дві! Ні, давай, одну шавуху і мексіканський дог! Почув?! Босота! Бля. 

(в трубку) 

Це не тобі!

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК

Босота виходить на вулицю, яка, замість асфальту та тротуарної плитки вкрита густими луковими травами - скрізь навколо. Інших людей, крім дівчини з кавою, немає. Босота йде за нею. 

БОСОТА (З/К)

Завжди так роблю, коли вона проходить. Ну, скільки її знаю, скільки її бачу. Короч, скільки живу нею. Для неї. 

(весело гмикає) 

Зрозуміли?

Трави починають переливатися незвичними для природи хвилями, шумлять. 

БОСОТА (З/К)

А як краще - сонце високо, як зараз? Чи коли заходить?

(гмикає) 

Навколишнє освітлення згущується, жовтішає, як на самий захід сонця. 

БОСОТА (З/К)

Чи сходить? 

Освітлення знову змінюється - на бліде, ніжне, східсонячне.  

По праву руку між будівлями видно і червоне коло сонця, шо вже тоне в горизонті. 

БОСОТА (З/К)

Це сонце щось відстало. Короч, я в сумнівах.

(весело гмикає) 

Небо стає нічним, зоряним, тоді як освітлення навколо залишається світанковим.

БОСОТА (З/К)

Вона старший спеціаліст у відділенні банку. 

(гмикає) 

Над головою пролітає декілька зелених ластівок. 

БОСОТА (З/К)

І тому я хочу це відділення пограбувати. 

(весело гмикає) 

Так, стоп, а це ще що? Цього не було... 

Здалеку по траві на нас рухається, періодично бликуючи і збільшуючись, чорна пляма. В цей час на краю зору видно, як дівчина з кавою віддаляється. 

БОСОТА 

А, це ж вершники Апокаліпсису. 

(весело гмикає) 

Це Ролс їх так назвав. 

Освітлення навколо повертається до звичайно денного, нічне небо теж висвітляється до сіро-блакитного. Пляма, що рухається полем, наближається швидше і виявляється чорним старим і пошарпаним фургоном, в кабіні якого сидять троє худорлявих і таких же пошарпаних, як їх шарабан, літніх чоловіків. Вони неголені, з темними колами навколо очей і дійсно мають містичний вигляд. 

БОСОТА (З/К)

Схожі ж, так? Прикол. 

(весело гмикає) 

Вершники. Вони тут постійно щось возять. Але ми не цікавимося, щоб не руйнувати вкрай кумедний образ. Як каже Ролс. По типу, ага. 

(весело гмикає) 

Довгий чорний фургон з тарабаненням проїздить повз. Босота озирається в сторону, де йшла дівчина. Її вже немає. Він тут же дивиться на сонце над головою. 

БОСОТА (З/К)

Ха. А якби Сонце взагалі щезло, випарувалося?.. 

Сонце тут же зникає, небо знову стає нічним, космічним. На ньому анімованою схемою планети Сонячної системи повільно сходять зі своїх орбіт і розлітаються в різні боки. Босота дивиться, роззявивши рота.

БОСОТА 

Адам Сміт… 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК

Бачимо дорогу, серед якої, задерши голову, стоїть Босота, а повз нього, сигналячи, проїздять машини.

БОСОТА (З/К)

Буває, чо. 

(весело гмикає) 

Повернемося до справ. 

ІНТ. СЦЕНА БУДИНКУ КУЛЬТУРИ – ВЕЧІР

На авансцені, одягнені в яскраві камзоли, в кудлатих, випадкових перуках стоять Босота та Ролс та троє дівчат в довгих пістрявих сарафанах. Дівчата, як і попередні, одного лиця.

БОСОТА (З/К)

БеКа “Каучук”. Будинок культури. 

(весело гмикає) 

“Каучук”, насправді. Ага, прикол. 

(весело гмикає) 

Ми тут в виставах з Ролсом трохи.

(весело гмикає) 

Самодіяльний театр. Дівчатка теж самодіяльні. Хороші дівчатка. Арт-терапія, по типу. Щоб… Ну, короч… Щоб не було біди. Бо біда може бути…

(весело гмикає) 

На передньому ряду глядацької зали за маленьким столиком сидить товстий патлатий чоловік, щось говорить. 

БОСОТА (З/К)

Це Мотя. Про Мотю… Короч, просто Мотя. Не особливо, бо він такий… Ну, короч.  

На сцені хлопці та дівчата кивають на сказане чоловіком з зали. Дівчата щось, певно, науявляли, війшли в образ - припіднімають подоли сарафанів, роблять реверанси, крутяться. Босота та Ролс починають штовхати один одного. 

БОСОТА (З/К)

Граємо, по типу. Щось виходить. 

(весело гмикає)

Іноді переграємо.

   

Ролс крутить перед Босотою “вертухи”, мало через це не падає. 

БОСОТА (З/К)

Ну, терапія, якщо що. Але це важлива частина нашого плану. Грабуємо банки, рілі.

(гмикає)

Грим, костюмчик, дурнувата перука. І нас ніхто не впізнає. Така справа на справі.

(весело гмикає) 

Це, щоб ви знали, ага. Далі йдемо. 

НАТ. ВУЛИЦЯ - ДЕНЬ. 

Босота йде вулицею вздовж будинку їх житлового комплексу. 

БОСОТА (З/К)

А потім: викинути перуки, вуса, бороду, по типу,  - які, ну…, - й накинути заготовлене шмаття. 

(весело гмикає)  

Все. І торбу з грошами запихнути в кульок з маркету.  

Босота показує під сорочкою кофту, яка за декілька секундних вправних рухів опиняється зверху, зовсім приховуючи сорочку. Сумки - наслоєні одразу декілька їх видів - зникають в глибині якогось бездонного пластикового пакету з супермаркету.

Босота гмикає, підіймає вгору заповнений пакет, дивиться десь вперед.

НАТ. ВІДДІЛЕННЯ БАНКУ – РАНОК

Прозора вітрина банку, з невеликою підвісною рекламною площиною посередині та постером в ній, що не заважає бачити крізь скло залу відділення та дві його працівниці - жінку постарше, схожу на тьотю Женю, та дівчину, котру ми бачили до цього з кавою - лицем вилиту Віку та Ханну. До вітрини підходить Босота, дивиться на дівчину, яка не звертає на нього увагу - зайнята з паперами. 

БОСОТА (З/К)

Адам Сміт. Мені була пропозиція рекламу розміщувати. 

(весело гмикає) 

Світ чистогану, ага. Прикол. Але…

Навколо з’являються банери, віртуальні тривимірні вивіски та рекламні матеріали.   

БОСОТА (З/К)

Але, я поки думаю. 

(весело гмикає)

Не впевнений, що хочу цього. От навіщо псувати таке рекламою, Адам Сміт? 

Крупно бачимо лице дівчини з банківського відділення - від чола до підборіддя, щоку, вухо, волосся, шия, від плеча до кінчиків пальців, які, задумливо торкаючись губ, знову повертаючи нас до її обличчя.  

БОСОТА (З/К)

Я, взагалі-то, обережно ставлюся до жіночої краси. Не вірю, по типу. 

(весело гмикає) 

А як? Коли стільки є сучасних засобів її… 

(весело гмикає) 

Ну, кароч. Покращувати, ага. Але, але… Стандарти зовнішності… Ні, це прикол.

(весело гмикає) 

Стандарти.

Реклама зникає. А замість неї з усіх сторін з’являються, швидко чергуючись, тривимірні портрети жінок різних епох, по яким можна прослідкувати зміну стандартів жіночої краси. Босота, розглядаючи їх, й одночасно обгризаючи нігті, повільно йде до дверей банківського відділення. 

Від кожного портрета залишається якась деталь, що поступово, ущільнюючись, створюють фотопортрет дівчини-банківської працівниці , що поміщається в рекламній рамці за склом вітрини. 

БОСОТА 

Класне фото. Я теж люблю фотографуватися. 

(весело гмикає)  

За три місяці шпиталю мене фотографували більше десятка разів. 

(весело гмикає)  

ІНТ. РЕНТГЕНКАБІНЕТ - ДЕНЬ

Босота стоїть біля вертикальної плити ренген-апарату, добряче примотаний до неї зеленою вовняною ниткою. 

БОСОТА (З/К)

Хтось знає, що за нитка? 

Спалах лампи апарату.

ІНТ. КАБІНЕТ ХІРУРГА - ДЕНЬ

Бачимо рентген-знімки, розміщені на світловому столі: череп в трьох проекціях, скелет в повний зріст, окремі кінцівки. На кожному знімку в різних, відмінних від інших знімків місцях, білі кулі та уламки боєприпасів, білий хвостовик міни, розтрощені кістки. Також на окремих рентген-знімках, разом з черепами та кістками присутні і інші об’єкти в рентген-спектрі: автомат Калашникова, гранати, скрипка, листя пальми та клену, квітки соняха та лілії, плющ. Також поряд з людськими скелетами є скелети пташок, мишей, риб та кішок. Є клубки ниток, зняті так, наче теж мають в собі якийсь скелет. 

НАТ. ВІДДІЛЕННЯ БАНКУ – РАНОК

 

Босота стоїть збоку вітрини. Тривимірні зображення дівчини зникають, коли вона сама зсередини приміщення підходить до вітрини й міняє рекламний матеріал - кольоровий постер в рамці посеред вітрини. Босота заворожено дивиться на цю швидку, але елегантну маніпуляцію. 

БОСОТА (З/К)

Ага. Така чудова. 

(зітхає) 

Ладн, банчок, робота. Ми ж тут, щоб вам показати…

(весело гмикає)  

І дізнатися дещо.

Дзвонить мобільний. 

БОСОТА (З/К)

Вибачте. Комусь я…

(весело гмикає) 

Босота засовує руку до шортів, дістає телефон, а разом з ним і якусь путанину з зеленої вовняної нитки.

БОСОТА

Ця нитка… Де вона береться? Скрізь.

(весело гмикає, в трубку, строго) 

Босота на зв’язку.

Босота дістає з іншої кишені ще більшу путанку з зеленої нитки, усміхаючись, показує нам.

БОСОТА

(в трубку) 

ОК. Я, як раз, і збирався.

(весело гмикає)  

Ховає телефон в кишеню.

БОСОТА 

Просять ближче до теми… Хто?

(весело гмикає)  

Не знаю.

(весело) 

Голос, як в нашого ротного. Але це не ротний. 

(гмикає, невдоволено)

Знову. 

ІНТ. МІЖМІСЬКИЙ АВТОБУС - РАНОК

Автобус, за вікнами якого сіріє світанок, рухається. Всі пасажири - копії Босоти, що сплять в тих чи інших позах.

БОСОТА (З/К)

Ну, це так - коротеньке. Луна якась, по типу.

(гмикає)

Лише один з пасажирів-Босот, - той, що сидить біля проходу в середині ряду, - не спить, дивиться як на рівні його грудей тане якесь рожево-червоне світіння. Хлопець намагається взяти його в руку, та світіння зовсім згасає. У хлопця на очах сльози, він ледь стримує ридання.

БОСОТА (З/К)

Буває.

(гмикає)

Всі плачуть.

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ – РАНОК

Босота заходить у приміщення банку, де, крім дівчини та жінки, яких ми бачили, та старого охоронника, нікого немає. Юнак швидко оглядається, впевнено йде до столу, за яким сидить саме дівчина. Босота розв’язно сідає на стілець навпроти неї. Красуня підіймає на нього очі.

БОСОТА (З/К)

Е-е, братан!

(весело гмикає) 

Босота і дівчина застигають. До зали з вулиці входить інший Босота і направляється до банкомату. 

БОСОТА (З/К)

Так-то краще. Спочатку робота. 

(весело гмикає)

Охоронник, що займався телефоном, кидає на хлопця лінивий погляд і повертається до телефону. 

БОСОТА (З/К)

Майже всі вони так. Охоронники. 

(весело гмикає) 

Стражі, по типу. І це й чудово. Телефони - наше все. 

(весело гмикає) 

Босота стоїть біля банкомату, вставив картку і, очікуючи, розсіяно оглядає все навколо.

БОСОТА (З/К)

Наше хау-ноу… Ноу-хау, по типу.

(весело гмикає) 

Грунтується на втомленності і нудьзі. Нудьга, ага.

(позіхає) 

Як в цього бабайки.

Бачимо старого охоронника, що теж позіхає.

БОСОТА (З/К)

Ну, а ми з Ролсом приходимо цю нудьгу розвіяти. 

(весело гмикає) 

Це спрацьовує. Чьотенько. 

Ну, зазвичай спрацьовує. Майже… 

(весело гмикає)

Та ні - завжди. Взагалі завжди.

 

ІНТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ – ДЕНЬ

На один зі столів офісу одночасно декілька десятків напівпрозорих пар рук, накладаючись одна на одну, витрушують з торб, пакетів, коробок, жіночих сумочок пачки з грошима. Купа грошей, на відміну від рук та торб, матеріальна і тільки збільшується до добрячої гірки, що займає всю площу столу і частиною пачок падає на підлогу.

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ – РАНОК

Босота все так же стоїть біля банкомату. Він, певно, намагаючись поповнити рахунок, з купюрами в обох руках розгублено нахиляється до апарату, тицяє купюрою деінде. До відділення заходить ще один Босота - точнісінько так само одягнений, але напівпрозорий, а за ним напівпрозорий Ролс.

БОСОТА (З/К)

Хтось з нас заходить першим і, так само, як зараз, займається банкоматом.

(весело гмикає)

Поповнення чи зняття - не важливо. 

На Босоту, що стояв біля банкомату, нашаровуються інший Босота та Ролс, напівпрозорі. У всіх них різні маніпуляції з банкоматом, але однотипна поведінка розгубленої, не зовсім розуміючої, що робити людини.

БОСОТА (З/К)

Картки всі свіжі… Ну, ви зрозуміли. 

(весело гмикає)

Це Мотя, як раз, вміє. Ну, Мотя, той що на арт-терапії, театр, режисер. Але ж ви його не запам’ятали.

(весело гмикає)

В тому й справа. Він теж з нами, Мотя, теж братик. Але його зараз… Ну, по типу, не можна світити. Кароч. Та ладн… В сезече він. 

(весело гмикає)

Самовільне залишення частини, по типу. Добре, поки це…

(гмикає)

НАТ. ПОЛЕ - ВЕЧІР

Голий по пояс Босота, в армійських брюках, закочених до колін босих ніг, сидить на краю величезної вирви, спричиненої вибухом авіаційної бомби. Поряд з ним пасуться декілька диких кіз, гуляють фазани. В перевернутому шоломі в ногах хлопця якісь мілкі пташечки звили гніздо - одна з них сидить на кладці, інша відлітає й повертається з чимось у дзьобі. 

БОСОТА (З/К)

Але Мотя вояка норм. Він ще з АТО. І тут був з самого початку. Та за два з половинюю роки… 

(весело гмикає)

Ну, короч, притомився. І сам собі звільнення зробив. 

(весело гмикає)

Тепер шифрується - зміну статті на адміністративну чекає. То він картками займається. Постачальник, по типу. 

(весело гмикає)

Картки для нас безпечні, вощм.

(гмикає)

Босота бере десь збоку клубок зеленої вовни, замахується й кидає його, опускає голову. 

БОСОТА (З/К)

Не розумію, що це за нитки. Скрізь вони.

(гмикає)

А! Ми ще декілька разів, ну, по типу, ми цими картками нехороших людей підставляли.

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ – РАНОК

Хлопці біля банкомату одночасно починають зовсім вже нервово, - в різних манерах, - поводитися, очевидно, втомившись від власної безпорадності.

БОСОТА (З/К)

То це було гуд. Робін, по типу, ага, Гуд. 

(весело гмикає, серйозно)

Так. Обов’язково виникає щось - чи з банкоматом, чи з дебілом біля нього, через що потрібна допомога компетентних спеціалістів. А хто в нас самий компетентний?

(весело гмикає)

 

До хлопців біля банкомату підходить охоронник.

БОСОТА (З/К)

Звичайно. 

(весело гмикає)

Потім підтягнеться ще хтось з клерків і люди зайняті.

Напівпрозорий охоронник кличе когось і до нього та хлопців підходить одразу декілька напівпрозорих банківських працівниць - тьть Жень та схожих на Віку-Ханну. Одночасно посеред зали виникає велика купа з клубків зелених вовняних ниток, на якій, обійнявшись, сидять напівпрозорий Босота з оголеним торсом та в армійських штанях і берцях і дівчина в військовому кітелі, накинутому на голе тіло - чи то Віка, чи то Ханна, чи працівниця банку - всі на одне лице. 

БОСОТА (З/К)

Блін. Це ще… І нитки ці знов. Ні, все добре… 

Обличчя пари, що сидить на нитках, частково змазується, потім і зовсім витирається до брудно-бежевого.

БОСОТА (З/К)

І тут заходить хтось інший з нас. Другий номер, по типу. 

(весело гмикає)

В приміщення банку одночасно, нашаровані один на одного, заходять три напівпрозорих Босоти та два Ролси і йдуть до вікна каси. 

БОСОТА (З/К)

Йдемо до каси. Ні, зачекайте з касою. М-м. 

З приміщення зникають всі і все - воно стає пустим, стерильним.

БОСОТА (З/К)

Мене трохи обурює, як Ролс себе з Ханною… Ну, типу.

(гмикає)

Розчиняється і приміщення, і стіни сусідніх будівель. Все випаровується. 

НАТ. ДОЛИНА – РАНОК

Розчиняються залишки будівель та доріг і відкривається  простір гірської долини з великим озером дещо подалі. 

БОСОТА (З/К)

Ну, не обурює - дивує… 

(гмикає, зітхає)

Короч, будь я на його місці, давно б кинув… Кинув все і був би…

(гмикає)

З нею. З нею був би.  Вона так його кохає. І Ханна - це…

В повітрі, трохи відірвавшись від землі, зависає оголена Ханна. Її обличчя, розкішне волосся, ідеальна фігура - взірець жіночої краси. 

БОСОТА (З/К)

Шедевр, ні? 

(гмикає)

Ну, так, сексизм, трохи, сексизм. 

(гмикає, зітхає)

Ага. Але, по типу… Хіба так краще?

(гмикає)

Ханна одномоментно стає одягненою в якійсь мішкуваті, по-моді, джинси та майку і, наче від важкості одягу, тут же падає долу. 

БОСОТА (З/К)

Вам так дійсно більше..? 

(гмикає)

Повернути, як було до цього? 

(вечело гмикає)

Ага, ви подумали, що я вам зараз її, по типу, знову роздягатиму?..

(весело гмикає)

Я можу. Але, ні, звичайно. Це ж не атракціон. Ця дівчина - не атракціон. Вона... 

(зітхає, схлипує)

Блін, Ролс нічого не розуміє. Та… Навіть те все чудове, всі її дуги, вигини, м’якість і відтінки… Все те… Вони нічогосінько не вартували б, якби в неї не було… 

Спочатку, просвічуючись червоно-рожевими контурами, а потім всім масивом, майже на ширину грудної клітини Ханни б’ється велике серце. 

БОСОТА (З/К)

Я не можу з цього. 

(нервово, в розпачі гмикає)

Мене розриває від щастя, коли я таке бачу, таку… 

(гмикає в розпачі, зітхає, спокійно)

А Ролс її б’є. Він не бачить, не розуміється, і тому… 

(гмикає)

Короч, горе це все. Чому Ханна кохає не мене?! 

Навколишній краєвид зникає і дівчина зависає в сірому, пустому і пласкому просторі. 

БОСОТА (З/К)

Та ні, дівчина братика - то святе. Просто, ну, по типу, думки в голос.

(гмикає)

 

Ханна і сірий фон зникають. Все стає чорним, кристаловидним.

БОСОТА (З/К)

Добре, продовжимо знайомитися з нашими передовими технологіями. 

(весело гмикає)

Але, Ханна….

Чутно декілька чоловічих схлипів, шмигання носом, зітхання.

Ще раз виникає оголена Ханна, що поклала одну руку собі на голову, звісивши долоню. Дівчина ніжно посміхається і випаровується, як від легкого вітерця.

 

ІНТ. ПРИРОДНИЧИЙ МУЗЕЙ - ДЕНЬ

Крупно бачимо Босоту. 

БОСОТА (З/К)

Це в мене… 

(шмигає носом)

Ні, по-іншому все. От що таке серце?

Босота стоїть на фоні велетенського експонату - серця синього кита. 

БОСОТА (З/К)

Наприклад, таке. Це ж м’яз, м’язовий насос зі своїм циклом. 

(вказує на серце кита) 

Такий за один удар перекачує двісті літрів крові. 

Секундна візуалізація роботи серця кита. 

БОСОТА (З/К)

Моща. Але важливіше, скільки в такому серці було…

(шмигає носом)

Добра!.. Оце мене цікавить.

(весело гмикає)

Ага? На цілу якусь європейську країну, маленьку. На Андору. Точно, на Андору. 

(гмикає)

БОСОТА 

Сестрички, сфотайте мене, пліз. 

Босота протягує комусь телефон. Троє дівчат в сарафанах - всі на одне лице - насмішливо дивляться на Босоту, проходять повз. Та одна з них, все ж, повертається, бере телефон, фотографує. 

БОСОТА (З/К) 

Ось це в них найкраще. В них все добре, але це - найкраще. Без…  

Дівчина протягує Босоті телефон, усміхається, миттєво набираючи в очах і посмішці якоїсь глибини, яку вона, певно, і сама відчула. Та тут же все в кімнаті, разом з Босотою, дівчиною, серцем кита починає змазуватись. 

БОСОТА (З/К) 

Ні, стоп! Ні!!! 

 

НАТ. ВИРВА - ДЕНЬ

В неглибокій ямі від мінометного вибуху лежить напівзітлівше тіло в запресованій, колись чорній, формі та чорному ж бронежилеті. Видно линялий шеврон з російським триколором, та інший - з білою латинською Z. 

На тому, що залишилося від голови, очні впадини та оскал сірих зубів між висохлої, буроватої шкіри. 

БОСОТА (З/К) 

Сука, знову ці… Ні, це не те... Зовсім не те! Тут немає ніякого серця… 

(сердито гмикає, спокійно)

А, типу, чому,  - воно ж було?

Поряд виникає напівпрозорий маленький хлопчик, що гладить надутого, пораненого голуба.

БОСОТА (З/К) 

Та пофіг! Було чи ні… Як той братанчик казав? “Велкам ту Юкрейн, суки”.

(гмикає)

Мразота, окупанти хуйові.

Хлопчик з пташкою зникає. Тіло рашиста заглиблюється в яму, вкривається землею, затягується сіро-жовтою, післязимовою травою. Все навколо розчиняється до однотонності цього сіро-жовтого.

БОСОТА (З/К) 

Ні, геть звідсе.

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ – РАНОК

Босота, охоронник та дві жінки-банківські працівниці стоять біля банкомату, про щось розмовляють. 

БОСОТА (З/К)

Блін. Добре.

(гмикає)

Добре.

В залу заходить інший Босота - з якого, в різних застиглих позах, стирчить, як з Шиви, одразу декілька пар рук та ніг. Цей юнак йде до вікна каси. На нього ніхто з зайнятих банкоматом не звертає уваги.

БОСОТА (З/К)

Давати поради, показувати приклад та повчати - це те, в що люди занурюються з головою. Як ці співробітники банку.

(весело гмикає)

Це ми й використовуємо. 

(зітхає)

Секунду.

НАТ. НАСЕЛЕННИЙ ПУНКТ - ВЕЧІР

Босота, з оголеним торсом, в розірваних на одній нозі штанях робить декілька кроків десь збоку, перечіпляється, падає біля білої цегляної стіни, підводиться. Його руки зв’язані за спиною. Поряд стоїть Ролс - теж без кітеля та майки. Обидва босі. У кожного- по-своєму поневічене тіло та обличчя. Декілька одиночних пострілів з автомату. Кулі попадають в плечі, груди, живіт. Одна Босоті в обличчя. Хлопці падають.  

БОСОТА (З/К)

(нервово кашляє)

Так. Мені здається, ми тоді… вижили.

(нервово видихає)

Добре, продовжимо.

 

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ – КІМНАТА КАССИРА - РАНОК

За столом, оточена терміналами, машинками для перевірки та перерахунку грошей, в глибокому офісному кріслі сидить касирка - жінка, схожа на тьотю Женю - серйозна, чимось стурбована. За склом перед нею з’являється усміхнений Босота. Жінка робить вигляд, що зайнята - починає щось перекладати, записувати.

БОСОТА (З/К)

В мене немає дару знати, про що вони думають. Ну, по типу, як Мел Гібсон в тому… як його?.. Ну, фільм цей… 

(весело гмикає)

Забув. Проте, Боженька нагородив мене здатністю бачити їх серця. 

(весело гмикає)

Але, було б цікаво розуміти, що їх тривожить і якось зарадити цьому.  

Жінка дістає з сейфу декілька пачок банкнот, докладає до них одну зі столу, перехвачує всі резинкою.

БОСОТА (З/К)

Я би дав кожній з них себе, якщо б вони мене потребували: для щастя чи нещастя - що кому з них потрібно, чого кожній бракує.

(гмикає)

  

В той час, як за вікном стоїть усміхнений Босота, інший з’являється позаду касирки й починає легкими, досвідченими рухами масувати їй потилицю, шию, плечі. Жінка в задоволенні розслаблено відкидається на спинку крісла.

БОСОТА (З/К)

А, в мене є ще один талант. 

(весело гмикає) 

Зараз. 

Навколишнє зкручується в напівтемний звиток, до якогось коридору.

ІНТ. КОРИДОР - ВЕЧІР

Веселий Босота, озираючись на нас, йде освітленим старими слабкими ліхтарями під стелею коридором, по одній зі стін якого прокладено ряди масивних труб. 

БОСОТА

Опинятися, по типу, не в тому місці і не в той час, коли там є жінки. 

(весело гмикає) 

Жінки-то, як раз, там в тому, що їм потрібно, місці і часі. А от інших вони туди не чекали і не чекають. І мене, короч, теж.

(весело гмикає) 

Покажу.

Підходить до обитих жерстю дверей, відчиняє їх, робить крок за поріг.

ІНТ. КУХОННЕ ПРИМІЩЕННЯ - РАНОК

Босота ступає в заставлену кухонним обладнанням гарячий цех невеличкого ресторану. 

БОСОТА

(весело)  

Що, годувати будете сьогодні?! 

(весело гмикає) 

В дальньому кутку, над мискою сидить жінка, схожа на тьотю Женю, підмивається. На ній лише куртка поварської роби та шапочка. Жінка сердито витріщає очі, щось беззвучно каже. 

БОСОТА

(сміючись) 

Упс. 

ІНТ. КОРИДОР - ВЕЧІР

Босота зачиняє двері, йде напівосвітленим коридором далі, усміхається.

БОСОТА

Я там більше не їв. 

(весело гмикає)  

Відчиняє інші, двостворчаті двері. Це якийсь тамбурок, за яким ще одні двостворчаті двері. В тамбурку стоїть оголена жінка, теж схожа на тьотю Женю. На її ногах пуанти. На підлозі лежить синьо-біле трико. В руці жінка тримає трусики, якими грайливо проганяє Босоту. Той звчиняє обидві стулки дверей.  

БОСОТА

(весело гмикає)  

Я там більше не ходив. Ну… 

(весело гмикає)  

Не особливо так щоб потрібно…

(гмикає)  

Хлопець йде коридором далі, відчиняє старі, з обдертим дерматином одинарні двері, заглядає в кімнату. В проєм видно якийсь бідненький музичний клас, видно, як на кришці білого роялю лежить жінка. Між її трохи розставлених ніг активно “відпочиває” її ж права рука. Коліна жінки зігнуті, стопи вперті в клавіші інструменту і, злегка рухаючись, декілька разів викликають погані акорди.

БОСОТА

(весело)  

Допомогти?

Мастурбуюча жінка підіймає голову. Це, знову ж, дама,  схожа на тьотю Женю. Вона щось беззвучно гнівно кричить. Перед Босотою з’являється інша оголена жінка, схожа на ту ж таки тьотю Женю, але з іншою зачіскою і кольором волосся та з фотоапаратом в руках. Вона теж щось беззвучно кричить Босоті, вказує забиратися. Хлопець встигає помацати жінку з фотоапаратом за груди й швидко ховається за дверима, мало не піймавши ляпаса. 

БОСОТА

(весело)  

Прикол, ні? Це ще до Порнхаба і Онліфанс. 

(весело гмикає)  

Я і пізніше туди приходив, але там більше нічого такого не було. 

(весело гмикає)  

Показувати ще? Чи, загалом, зрозуміло?

(сміється)  

Багато різного. Талант, короч.

(весело гмикає)  

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ - РАНОК

Босота стоїть перед вікном каси, за яким видно касирку, що з закритими очима відкинулася в кріслі. Босота злегка стукає по склу, тримаючи в цій же руці купюру в сто євро. 

БОСОТА 

Обміняти.  

БОСОТА (З/К)

Адам Сміт. 

(весело гмикає)

А далі… 

Жінка за склом нахиляється вперед, підштовхує до Босоти ящик каси. Босота спритно однією рукою вставляє металеву паличку з гачками й блокує лоток в напіввідкритому положенні, а іншу, з гранатою та надягненим на великий палець її кільцем, підносить до скла беспосередньо над заблокованим лотком. Тут же його вільна рука притискає до скла папірець.

 

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ – КІМНАТА КАССИРА - РАНОК

Босота з тієї сторони скла притискає до нього однією рукою гранату, а іншою - папірець, на якому на принтері крупним та жирним шрифтом написано: “ЦЕ ПОГРАБУВАННЯ ГРАНАТА БОЙОВА РОЗІРВЕ НА ШМАТТЯ ГРОШІ ЧЕРЕЗ ДВЕРІ”.
Касирка різко хапається за ручку касового ящику, смикає, але той заблокований. 

КАСИРКА

Скотина! Нас грабують!!!  

Касирка застигає в агресивній позі. 

БОСОТА (З/К)

Звичайно, нічого подібного не відбувається. 

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ - РАНОК

Босота стоїть перед все тим же вікном каси. Жінка за склом злякано сидить, втиснувшись в крісло, нервово киває.

БОСОТА (З/К)

Їм не так багато платять, щоб заради цього вартувало ризикувати своїм життям, когось кликати чи тиснути якісь кнопочки. Тим більше, що їм і пофігу.

(весело гмикає)

 

За склом касирка виймає з сейфу пачки купюр й складає їх до, певно, власної матерчатої сумки. 

БОСОТА (З/К)

Якось бачив відео, як такі сумки роблять. Прикольно. 

Доки касирка нервово складає пачки до сумки, впускаючи декілька пачок на підлогу, з’являється її напівпрозора копія. 

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ – КІМНАТА КАССИРА - РАНОК

Касирка складає гроші до сумки. Копія ж цієї жінки, множачи кожним рухом ще нові і нові копії своїх рук, наче ілюструє відео, як роблять сумки. Вона в прискореному темпі розкладає на столі чисту, без принта, полотняну заготовку, приставляє трафарет, використовуючи маркер та балончик з фарбою, наносить принт. 

В іншому кутку кімнати з’являється Ролс з пляшкою пива в руці, притуляється до стіни, відпиває з неї.

РОЛС

По сумці дівчини, - жінки взагалі, - можна зрозуміти, якою вона відчуває власну вагіну. А по її взуттю точно дізнаєшся наскільки та дівчина їбанута.

БОСОТА (З/К)

(весело гмикає) 

Ролс, блін. Де ти взявся? 

Ролс та напівпрозора касирка зникають. Матеріальна касирка показує Босоті повну сумку пачок з грошима. Той із-за скла киває. Жінка йде до дверей.

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ - РАНОК

Босота, стоячи лицем до скла каси, повертається до нас. За склом відбувається щось зовсім дивне - касирка з сумкою в руках починає ходити по стінам і стелі, схоже, в пошуках дверей, які не може знайти.

БОСОТА 

Хоча, по плану…

(гмикає) 

Коли касиру, по типу, захочеться показати характер, за другу частину власної ролі береться той з нас, хто зібрав біля банкомату паті з повною купою працівників місяця.

(весело гмикає) 

 

Босота, що стоїть біля банкомату в оточенні охоронника і вже трьох банківських працівниць, стрімко підіймає догори вісім рук, в кожній з яких по гранаті, з надягненим на великі пальці кільцями від них. Він щось каже, після чого всі працівники банку падають на землю, потім одразу ж підіймаються, падають, підіймаються. І так декілька разів. Потім до цього руху у них додається хлопок стоячи.  

БОСОТА (З/К)

Прикол. 

(весело гмикає)

Але таке було лише один раз за весь час. А ми опрацювали вже… 

(весело гмикає)

Останній раз, коли рахував, двадцять. Було двадцять. А зараз і не скажу, скільки. Не скажу... Бо мені здається... 

Посеред зали, між банкоматом, де лягає та встає група працівників банку, та касою, за вікном якої касирка ходить по непритаманним площинам, з’являється темнуватий, напівпрозорий Босота. Він у військових брюках з оголеним торсом, тримає в обіймах оголену дівчину, що притулилася лицем до його плеча.

БОСОТА (З/К)

… ми тоді померли. 

НАТ. СІЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ - ВЕЧІР

Босота, Ролс та ще декілька чоловіків - всі у військовій формі - стоять біля воріт у двір пошкодженої, з закритими ставнями хати, розмовляють. Інші хати навколо, за виключенням декількох цілих, акуратних, - це повні або часткові руїни. І далі, і зовсім поряд починають спалахувати вибухи від касетних боєприпасів. Чутно звуки розривів. Чоловіки, відкинуті вибуховою хвилею, падають. 

ДІВЧИНА (З/К)

Чи можу я дізнатись, як до Вас звертатися?  

ІНТ. ВІДДІЛЕННЯ БАНКУ - РАНОК

Всі Босоти, що були до цього в залі відділення почергово озираються на голос дівчини. 

ДІВЧИНА (З/К)

(чарівно сміючись) 

Як?.. Звертатися… До тебе.  

Босоти з різних частин зали йдуть до столу, за яким, один проти одного сидять  красуня-працівниця банку та Босота, з яким вони, інші, напівпрозорі, й зливаються. Дівчина усміхається, проте її очі сповнені сумом. В її грудях видно щось невелике, чорно-сірого скла, серцеподібне, що зсередини пульсує рожево-червоним.

Босота уважно дивиться на дівчину. Все навколо тьмяніє до чорного. 

БОСОТА (З/К)

Я тут безсилий.  

ІНТ. АВТОБУС - НІЧ

Темний пустий салон автобусу. Мірна робота двигуна. За вікном мерегтить вогнями віддалений населений пункт. Самотній Босота сидить в одному з крісел біля проходу. Перед ним в повітрі завис червоно-рожевий, по формі схожий на велике серце, згусток, що наче світиться зсередини.

 

ДІВЧИНА (З/К)

Вибачте, Ви… 

 

ІНТ. ВІДДІЛЕННЯ БАНКУ - РАНОК

У відділенні знову стає світло. Дівчина-клерк сухо дивиться на Босоту, той усміхається. 

БОСОТА

Босота. 

(весело гмикає)

Ні, Олександр, Саша. Ковальчук. Я хотів би відкрити у вас рахунок.   

ДІВЧИНА 

Пане Олександре, дозвольте, в такому випадку… Що?

Босота спершу схиляється на сторону, а потім, з гуркітом разом зі стільцем і зовсім завалюється на підлогу. 

ДІВЧИНА 

О, Господи!

Дівчина поривчасто встає, злякано прикриває рот рукою.

ЖІНКА (З/К)

Ліза, він наркоман.

БОСОТА (З/К)

Не наркоман, альо, мадам! 

(нервово гмикає)

Це через контузії. Лікар, Михайло Степанович, каже, що так, що таке може бути, буває. Короч, вже є.

(гмикає)

НАТ. ВІДКРИТИЙ БАСЕЙН - ДЕНЬ

Великий басейн заповнений якоюсь бордовою жижею, з якої випірнає голова, втирає лице. Це Босота. Він озирається. 

БОСОТА (З/К)

Не знаю, це - сон чи галюцинації. 

Босота припіднімає руку, розглядаючи те рожеве, тягуче, з маленькими кульчатими згустками, що тягнуться за нею. Юнак розглядає те, що в долоні, грається ним.

БОСОТА (З/К)

Це кисіль. З вишеньками, по типу. 

(весело гмикає)

Не люблю кисіль. Але цей смачний. Не смачний - відчувається смачним, канєш.

Поряд з головою Босоти з жижі підіймається велика бульбашка. Юнак стирає рукою з неї кисіль, через що стає видно лице Віки-Ханни-дівчини-клерка з банку. Босота починає злизувати кисіль з її чола, носа та щік. Дівчина задоволено киває. Босота цілує її в губи, потім поцілунок з язиком, відсторонюється, підозріло дивиться на дівчину. Він засовує їй пальці до рота і дістає звідте велику персикову кісточку, розглядає її, запитально мотає до дівчини головою. Дівчина знизує плечима. Юнак показує, що це небезпечно і кладе кісточку до свого рота, пірнає в кисіль.

ІНТ. ШПИТАЛЬ - ДЕНЬ

Босота лежить на ліжку, обличчям до стелі. Він відкриває очі, кашляє, повернувши голову на бік, відхаркує на білосніжну подушку кривавий згусток, в якому є і велика персикова кісточка. Руки, одна з яких в гіпсі, лежать вздовж тіла. Обох ніг немає - відірвані вище колін. Босота повертає голову на стелю, усміхається.

БОСОТА 

Мені на наступному тижні постійні протези дають. Освоюсь, повернусь назад - далі підарів кошмарити.

(весело гмикає)

Тепер вони мені двічі винні. 

До палати заходить дівчина - зі звичним вже обличчям - в чорній брючній уніформеній парі. Вона швидко проводить маніпуляції з протезами, після чого Босота тут же встає, бере з собою забруднену подушку, через що персикова кісточка падає на підлогу. Медсестра підіймає її, кладе до кишені. Босота йде до дверей, озирається, дивиться, як дівчина перестиляє постіль. До кімнати заходить Ролс. Босота дивиться на нього.

РОЛС

Де ти лазиш? Шавуху взяв мені? 

Босота мугикає, протягує Ролсу подушку з харкотинням.

 

РОЛС

О, подякував.

Ролс бере подушку, одразу тягне її до рота.

РОЛС

(відкушує, жуючи) 

Прикинь, сказала, що кидає мене. Іншого нашла. Пиздець.  

У Босоти розширюються очі. Він швидко залишає кімнату. 

РОЛС

Братанчик! Побіг.

(відкушує шаурму, дівчині, жуючи) 

Прикинь, сказала, що кидає мене.

Дівчина не реагує на нього, дивиться у вікно, де видно, як безкінечним, до горизонту жовтим полем біжить Босота. Вона дістає з кишені персикову кісточку, кладе її до рота. 

НАТ. ПОЛЕ - ДЕНЬ

Босота біжить по жовтому полю. Небо затягнуте темною хмарою, з якої швидко спускається зелений дощ, що виявляється зеленими вовняними нитками, по яким стікає вода. Нитки спускаються на землю, затягуючи все навколо. Босота путається в них, падає. Мокрі нитки вкривають його, він рухається і путається ще більше.

БОСОТА

Що за нитка?! 

(нервово гмикає, злякано)

Блін, блін, блін!

Юнак зовсім запутується в в мокрій нитці, як в коконі.

БОСОТА (З/К) 

Рохля! Як ти вчасно.

НТ. ЦИРК - ВОЛЬЄРИ - ВЕЧІР

Дивна тварина, та сама - схожа на буйвола, носорога і поні - стоїть перед відчиненими дверима вольєру, вичищає довгим язиком свої носорожачі ніздрі. З великим мішком за плечима підходить Босота - з оголеним торсом, в армійських штанях та берцях. Він висипає з мішка клубки зелених вовняних ниток. Тварина з апетитом починає їх їсти, хрумаючи ними, як огірком. 

БОСОТА 

(сердечно)

Рохля.

Босота бере один клубок, протягує тварині, яка не бере частування. Вона з жалем у великих очах дивиться на Босоту, тупим рогом морди підштовхує руку хлопця з клубком до його лиця, наче пропонуючи йому пригоститися вовною самому. Тварина підходить ближче, треться об Босоту мордою, обхвачує його спину язиком, кінчиком якого похлопує і погладжує хлопця по плечу, щось наспівує, муркоче. Все стягується до зеленкуватої темняви. Босота стогне.

  

ІНТ. КОКОН - ДЕНЬ

Босота повзе всередині вовняного, зі спутаних зелених ниток, кокону, важко дихає. 

БОСОТА

(стомлено, з безнадією)

Ні! Що це за нитка?! 

(нервово гмикає)

Юнак розтягує нитки в стінці кокону, намагаючись вибралися. Кокон починає крутитися.

БОСОТА

(злякано)

Офігєть! 

ІНТ. ОФІС - ВЕЧІР

Біля зовнішньої вітрини кицька грається клубком зеленої вовни, перекочуючи його. Поряд на підлозі стоять банки з водою та цибулею, що зовсім розрослася пір’ям. В одну з банок падає м’ячик для гольфу. Чути дівчачий вереск задоволення. Біля стіни офісу стоять Ролс та дівчина, схожа на Ханну, та то не Ханна - інша зачіска та стиль одягу. Вона тримає ключку для гольфу. Ролс цілує дівчину, пестить її груди. На них дивляться ще троє дівчат, біля яких стоїть Босота. Дівчата ображено косяться на останнього і, схоже, заздрять подрузі з більшою вдачею.

БОСОТА

(дівчатам, весело)

Прикол, ні? Справді приходять подивитися, як я їм.  

ІНТ. КАФЕ - ДЕНЬ

Босота сидить за столиком кафе, їсть, специфічно тримаючи вилку і повільно кладучи шматки до рота. Навколо нього, з млосними поглядами, підперши голови руками, стоять дівчата - як завжди, на одне лице. 

БОСОТА (З/К)

А? 

(весело гмикає)

Ну, але, хоча б так мені вдалося привернути до себе їх увагу. Бо до цього завжди чекав по пів години, доки хтось підійде.  

До кафе заходить дівчина-банківський клерк - біла кофта, зелена спідниця - що, не звертаючи уваги на манерну трапезу Босоти, йде до віддаленої частини зали. 

ІНТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ - ВЕЧІР

Дівчата, що стоять поряд з Босотою, дивляться на нього, як на недоумка. Одна з них поривчасто йде до стіни, де Ролс та Ханна, ігноруючи оточуючих, віддаються пристрасті. Дівчина забирає в Ханни ключку для гольфу, замахується нею на коханців. Ті не реагують на це і дівчина істерично починає бити по банкам з цибулею. Скло, шматки зелені та вода розлітаються в різні боки.

ІНТ. КОКОН - ДЕНЬ

Обезсилений, розчарований Босота всередині вовняного кокону. Його нижня половина тіла спутана нитками. Крізь стінки до кокону проникають шматки скла і гострі, тверді, як металеві, пір’я цибулі, що стрілами впиваються в тіло хлопця. В підребер’я юнака прилітає шматок скла, рана кровоточить. Босота прикладає руку, кров наповнює долоню. Хлопець спантеличений, стогне. Ззовні до кокону проникає рука дівчини, що ніжно торкається хлопця, манить за собою, зникає. Босота розтягує нитки в стінці кокону, де зникла дівоча рука, ще і ще розриває їх і, нарешті, крізь щілину, в яку видно світло, вибирається з вовняної пастки. 

НАТ. МІСЬКА ПЛОЩА – ДЕНЬ

Босота вилазить десь знизу, скидає з ніг путанку з зелених вовняних ниток. Слідів від поранень чи ще чого на тілі немає, воно чисте. Біля хлопця одразу з’являється дві дівчини, як і завжди, на одне лице - Віки, Ханни та всіх інших. Відмінність лише в кольорі очей, волоссі та одязі. Вони допомогають Босоті одягнутися в білу сорочку й чорний костюм. Його взуття та шкарпетки, разом з брюками, забирають. Іншого взуття юнаку не дають.

По центру пустої площі стоїть конструкція для аутодофе - дерев’яний стовп, обкладений колодами. Дівчата вказують Босоті підійматися на майданчик, кидають його старий одяг та взуття на колоди, той одразу спалахує. Босий Босота проходить, стає спиною до стовпа, заводить назад руки,  одна з дівчат зв’язує їх. Босота усміхається дівчині, яка киває і сходить з площадки.

БОСОТА 

Одже, я зібрав вас тут… 

(весело гмикає)

 

Чутно дівочий сміх. Навколо місця спалення стоїть півтора десятки дівчат схожих, як і попередні, одна на одну. Та, знову ж, з різним кольором очей, волосся, зачісками, макіяжем, стилем сучасного одягу, настроєм, манерою триматися. 

БОСОТА 

Ну, добре, добре. Ми зібралися тут, по типу. 

(весело гмикає)

Ага? Зібралися, щоб сказати декілька приємних… Загалом, останні слова. 

(гмикає)

Сказати і почути. Короч. Так. Але, хоча говорити буду лише я (чутно жіночий сміх), слухати зможуть усі. (жіночий сміх). Ага… Дрова принесли? Дровішки.

(весело гмикає)

Бачимо дівчат. Коло кожної з них вже є купа, корзина чи ряднина зі всяким горючим матеріалом - гілками, дровами, ламаними штахетами, пачками журналів та газет, тюк соломи. Дівчина біля останнього саме взяла його в руки.    

БОСОТА (З/К) 

Ти завжди лізла поперед батька.  

Дівчина кидає солому на вже палючі колоди. Солома спалахує,миттєво згорає. Вогонь лиже голі стопи Босоти.

БОСОТА

Але в тебе такий чарівний голос, найкращий серед них всіх. 

(весело гмикає)

Шкода, що ми його сьогодні не почуємо. Ні, не почуємо. Ні!

Дівчина невдоволено показує Босоті середнього пальця. Інша дівчина - руда, розпірхана - швидко кидає до вогню з купи штахетник. Дівчата аплодують.

БОСОТА (З/К) 

Ти завжди так поспішала позбутися всього зайвого. Знову одна? 

Дівчина спересердя кидає штахетину безпосередньо в Босоту, промахується.

БОСОТА

Але ти найщиріша. І цілуєшся ти краще за всіх. 

(весело гмикає)

Твої губи, такі солодкі, можна забути тільки, якщо забути… ну, по типу,як цілуватися. Я забував. Поетично, ні?

(весело гмикає)

Дівчина, беручи в обидві руки по декілька штахет, одночасно кидає їх у Босоту, промахується. Полум’я вже дійшло до колін юнака.

БОСОТА

А можна мені попити?(чутно жіночий сміх) Сучки. 

(весело гмикає)

А ти. Я так і не зрозумів, що в тобі було такого? По типу, божевілля миті, як і з більшістю. 

(весело гмикає)

Ай, здуріла?!

Фарбована білявка в короткому платті, що дуже їй личить і підкреслює її красу, кидає в Босоту поліно, яке попадає йому в плече. Дівчата сміються з цього, свистять, аплодують. Білявка кидає поліна ще і ще, щоразу попадаючи.

 

БОСОТА

Ай! А, точно! Почуття гумору. 

(весело гмикає)

І в тебе, схоже, найкращий смак - ти, по типу, сама на стилі серед них! 

(весело гмикає)

Перестань, боляче ж!

Вогонь вже вище колін Босоти. Юнак втомлено зітхає. На обличчі, трохи вже промасляному сажею, краплі поту.

БОСОТА

В тебе чудова спина і сідниці. І такий сміх, найщиріший від усіх. І ці твої смішні звернення: “Знаєте, Олександр?”, “Слухайте, Олександр.”. Так скучив за ними. 

Дівчина в джинсах, топі й бейсболці, з байдужим виразом висипає з пластикового мішка в полум’я тирсу.

БОСОТА

Так, так, по типу, спали мене. 

(весело гмикає)

В тебе - посмішка, якій позаздрить кожна з них. І характер. І ще в тебе таке м’яке волосся там… 

(весело гмикає)

Короч, дійсно шовкове. В жодної такого немає. О, а ти постаралася з вибором!

Дівчина в квітчастому сарафані підтягує в полум’я великий трухлявий пеньок, що схожий на якусь скульптуру. Вогонь вже вище поясу Босоти.

БОСОТА

Ти. Пам’ятаєш, ти казала: “Я тобі не по зубах”? Бачиш, в мене і зубів вже немає. 

(весело гмикає)

Босота посміхається одними яснами - геть беззубим чорним ротом. Проводить язиком по верхнім яснам - зуби з’являються, по нижнім - зуби з’являються.

БОСОТА

Жарт. Є в мене все. Так що, ти… Кароч, ага. О, ця штука!

(весело гмикає)

Все навколо, включаючи Босоту і дівчат, стає, у відтінках, кольору морської хвилі. По небу, торкаючись напівпрозорим краєм землі, пропливає перевернутий догори дригом застиглий лісовий масив. Проходячи через людей заліснений горизонт, як у оберненій лінзі, в контурі їх тіл зменшується.  

БОСОТА

Скажіть, клас? 

(весело гмикає, дівчині)

Ага, ага, ти. В попранні норм ти найкраща з усіх. І ти сама, по типу, зважена з них. Як це в тобі уживається - не розумію.

(весело гмикає)

Дівчина в шкіряних куртці та шортах кидає в вогонь дві автомобільні шини. 

БОСОТА

Дерево, так? 

(весело гмикає)

Колір диму стає від шин лише злегку прожевим, проте вогонь одразу дістає до грудей Босоти. Дівчата радісно підіймають руки догори. Та Босота люблячими очами дивиться на них.

БОСОТА

Ти серед них сама розумна. І твоя наполегливість... 

(весело гмикає)

Тому тебе я кохав цілих двадцять років. 

Дівчина в діловому костюмі, щасливо посміхаючись і не зводячи очей з Босоти, бере з великої корзини жменю ялинкових шишок, які, спочатку приклавши до частин свого тіла, кидає у вогонь. На неї з цікавістю дивляться інші дівчата, частина з них, а потм і всі, сміються. 

БОСОТА

Е-е, що не так? Кажіть, швидко!

(гмикає)

ДІВЧАТА

Тобі самому всього лише двадцять! І нам теж по двадцять.

Кожна з дівчат кидає щось в вогонь.

БОСОТА

Всім по двадцять, так. І? Ні, ну то й що? 

(весело гмикає)

Це, по типу, нічого не змінює - двадцять років є двадцять років. Ясно? Двадцять років почуттів. Це… Все.

(гмикає, дівчині в костюмі)

Пам’ятаєш, як ти в мене, нарешті, закохалася?  

Дівчина в костюмі, усміхається, мотає головою, продовжує брати з корзини шишки, прикладати їх вже до інших частин тіла і кидати в вогонь.

БОСОТА (З/К)

Твоє салатове плаття і моя салатова футболка. Це було, по типу, не важко. 

(весело гмикає)

Мені залишалося лише протягнути до тебе руку, вкласти її в твої і повести тебе за собою. Так?

Дівчина в діловому костюмі, не зупиняючи маніпуляції з шишками, знизує плечима і мімікою запитує Босоту “І що ж сталося?”.

 

БОСОТА 

Але вдома мене чекав обов’язок. І мої руки залишилися при мені, а твої…

(гмикає)

Пустими.

Дівчина в костюмі розчарована і невдоволено висипає решту шишок з корзини в вогонь. Від чого той підіймається до шиї юнака.

БОСОТА 

Завжди залишайся блондою. 

Брюнеткою тобі, по типу, зовсім… 

(гмикає)

Ну, короч. 

Сердита дівчина в костюмі кидає у вогонь і корзину і, протягнувши до Босоти праву руку, б’є по ній долонею лівої в районі ліктя, нервується.

Босота дивиться на неї, зітхає. 

БОСОТА 

Вибач.

(гмикає)

Кс-кс!

Поряд з дівчатами сидить кішка, вмивається, не звертаючи увагу на юнака.

БОСОТА 

Так, дівчатка, пришвидшуємося, бережемо час. Час - це гроші, Адам Сміт.

(весело гмикає)

ДІВЧИНА (З/К) 

Це сказав не Сміт, а Франклін.

Босота переводить погляд на дівчину, фарбовану в сивину, в довгому, в підлогу, сірому газовому платті. В неї чарівні блакитні очі. В руках дівчина тримає гілку виноградної лози. Дівчата навколо перешіптуються, схоже, запитуючи одна одну “хто це?”, знизують плечима. 

БОСОТА 

(гмикає)

О, ти! Ти наймиліша та найрозкутіша. 

(гмикає)

З тобою було, як з самим собою - просто і байдуже на все навколо. То, кажеш, не Сміт, Франклін? Бенджамін Франклін?

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ  

Так.

Босота гмикає, на мить задумується, наче щось пригадуючи. Тим часом дівчина в платті з усмішкою кидає в полум’я гілку лози. Язик вогню на мить закриває обличчя юнака.

БОСОТА 

(гмикає)

Дійсно, Франклін. Але, тоді і час - це не гроші, а відстань. І єдине місце в світі, де час відсутній - це серце, в якому живе любов.

(дівчині в платті)

В твоєму серці є любов?

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

Не чіпай моє нещасне серце. 

Дівчина в платті нервово кидає до вогню ще одну виноградну тростинку.

БОСОТА

(задумливо гмикає) 

Звичайно, пробач.

(щось зрозумівши, сердито) 

Але ж ти сама себе занапастила!

Дівчина в платті спочатку здивовано, а потім з обуренням дивиться на Босоту, десь збоку бере великий оберемок виноградної лози й кидає його в багаття, потім ще один. Вогонь поривчасто підіймається і майже закриває лице прив’язаного до стовпа юнака. 

БОСОТА

(гмикає) 

Правильно, виноградна лоза дає більше жару. 

(стурбовано)

І потрібно перевернути, бо згорить. 

(витягує шию, дивлячись униз) 

А, воно вже, по типу… Воно вже готове. 

Вогонь навколо стовпа раптом зникає, палаючи лише внизу, на колодах. Босота випрамляє, певно ніяк не зв’язані ззаду руки.

БОСОТА

Їмо, дівчатка. Бо ще багато справ.

(оглядає себе) 

Піджак зіпсували.

Юнак знімає піджак, кидає його на палаючі колоди, якими спускається на бруківку площі.

НАТ. МІСЬКА ПЛОЩА – ДЕНЬ

Біля декількох великих мангалів, що висталені півколом, дівчата - ті ж самі, з одним і тим же обличчям - накладають на тарілки м’ясо та сосиски і передають іншим “близнючкам”. Босота підходить до одного з мангалів. Дівчина протягує йому тарілку з м’ясом, овочами та хлібом, подає виделку. Він приймає тарілку, показує, що виделку не потрібно - дістає свою з кишені брюк і з апетитом починає їсти. Всі навколо теж їдять. До Босоти підходить білявка в діловому костюмі, рукою бере з його тарілки шматок м’яса, відкушує, кладе назад на тарілку.

ДІВЧИНА В КОСТЮМІ

(жуючи, між іншим) 

Навіщо ти нас порівнюєш? Це ницо.

БОСОТА

(жуючи) 

Порівнюю? Ні. Я, по типу, лише чіпляюся за дрібниці, щоб втримати правду. 

(весело гмикає)

Адже в вас так мало того, що варто уваги і що, за нашаруваннями косметики, хірургії, фальші та своєкорисливості часто і не помітиш. 

(гмикає)

Босота, певно, задоволений сказаним. Дівчата сміються - скорше з нього, аніж зі сказаного ним. Дівчина в костюмі бере з тарілки Босоти хліб, відламує шматочок, кладе до рота юнакові, потім відламує собі, кладе до рота, знову бере м’ясо. До них підходить дівчина в газовому платті з гілкою виноградної лози, - тепер вже з листками, - в руках.

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

І чим же я себе занапастила?

Дівчина в костюмі сміється на сказане іншою й тут же закашлюється, певно, подавившись м’ясом. 

БОСОТА

(дівчині в костюмі) 

Носом тягни! Повітря!

Босота кидає недобрий погляд на дівчину в платті, показує тій, що подавилася, як втягувати повітря. Дівчина в костюмі спочатку відмахується, продовжуючи кашляти. Босота кладе їй руку на спину, злегка похлопує, знову показує, як вдихати. Дівчина повторює за ним, кашель відступає. Дівчина в платті з іронічною посмішкою дивиться на це. 

БОСОТА

(дівчині в платті, строго) 

Не роби так більше. 

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

Добре. Ти не відповів, чим я себе занапастила.

Босота мокає в соус чималий шмат м’яса, відкушує, повільно жує. Він і дівчина в платті дивляться одне на одного - він спокійно, не перестаючи жувати, вона - з все тією ж іронією.

БОСОТА

Гаразд, дивися.

Інші дівчата зникають. Босота та дівчина в платті залишаються вдвох. Біля них швидко темнішає, простір згущується, мангали витягуються у декілька автобусних зупинок. 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – ВЕЧІР

На автобусній зупінці, одній з декількох, що стоять поряд, сидить Босота з ампутованою вище ліктя правою рукою. В іншій тримає морозиво, від якого періодично відкушує. справа від нього сидять дві літні жінки, щось кажуть, звертаючись до юнака. Їх обличчя сповнені співпереживанням. Поранений Босота, усміхаючись, щось відповідає їм. Перед ними встають Босота та дівчина в платті.

БОСОТА

(дівчині в платті) 

Ці жінки. Те, як вони себе проявляють? По типу. Не розумієш? Емпатія. Бачиш? Короч, в тебе вона повністю вимкнена, відсутня.

(гмикає)

І це… По типу, це не є нормально. Лікарка сказала, що емпатія - це сутність жінки, її фундаментальна складова. 

(весело гмикає)

Сідай.

Босота сідає на лавку справа від жінок, що продовжують учасливо розмовляти з пораненим юнаком, доїдає м’ясо з тарілки.

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

Ні, дякую. Яка лікарка?

Босота уважно дивиться на дівчину.

БОСОТА

Яка треба.

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

Хам.

Босота бере з тарілки перець, відкушує. Поряд проходить інший Босота - з голим торсом і в армійських брюках. Він несе за плечима великий мішок, зупиняється, висипає з мішка на проїзджу частину купу клубків зелених вовняних ниток, йде геть. Босота з тарілкою дивиться на це уважно, наче щось пригадуючи, оглядається на пораненого Босоту. 

БОСОТА

(жуючи)

І ще, в тебе з’явилася погана звичка розбивати серця.

(киває на пораненого) 

Можеш зробити йому боляче. Тобі ж це потрібно.

(гмикає)

 

Дівчина кидає різкий, обурений погляд на Босоту.

БОСОТА

(спокійно) 

Дійсно. 

Дівчина задоволено посміхається, швидко підходить до пораненого і дає йому ляпаса. Ще одного, ще. Поранений, не розуміючи, ображено дивиться на неї, в його очах з’являються сльози, та він ні чим не відповідає - навіть не ворухнеться. Тоді як дівчина, мало не в екстазі, продовжує хлестати його по щокам.

БОСОТА

Бачиш, яка ти насправді.

(гмикає)

Облиш його. Ходімо, в мене ще купа справ.

Босота дивиться на годинник, встає, ставить тарілку на лавку. Дівчина вдаривши пораненого ще декілька разів, завмирає. На її лиці прояв шоку, певно від відкриття власної натури. Вона починає хникати. Босота спокійно дивиться на неї. 

БОСОТА

Досить.

Все навколо миттєво змінюється, включно з площею за межами автобусної зупинки, світлішає, як було до цього. Босота, взявши дівчину за руку, робить стрімкий крок.

НАТ. ПАРК – ДЕНЬ

Зробивши крок в парк з доглянутими, підстриженими деревами, кущами та газонами та високою і довгою стіною,  Босота підходить до декоративної лавки, бере з неї і одягає сірий робочий халат та старенький солом’яний капелюх. 

БОСОТА

А де мої..?

Босота робить крок до дверей в стіні, відкриває їх, заглядає.

ІНТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ – ДЕНЬ

Вся зала світлого офісу заповнена кішками, які, як одна, одномоментно повертають голови на Босоту, що заглянув до кімнати.

БОСОТА

Ви тут.

(весело гмикає)

НАТ. ПАРК – ДЕНЬ

Босота задоволений зачиняє двері, защібає на рукавах халату гудзики. Поряд спантеличено дівчина в газовому платті задумливо крутить в пальцях виноградну лозину, обламує листя.

До них підходять півтора десятки все тих же дівчат-близнюків, проте одягнутих вже як медики - частина в білі халати, інша - в різних кольорів брючні костюми. Одна з дівчат в халаті підходить до Босоти з серветкою, якою втирає йому рота. 

БОСОТА

(ні до кого конкретно) 

Я ще маю тобі зізнатися, що накачував тебе дофаміном.

(весело гмикає)

Більше двохсот віршів та оповідань про кохання. Сто тридцять одна пісня про кохання. 

(весело гмикає)

Так, сто тридцять і одна. Два десятки фільмів про кохання. Що ще?.. Все, наче.

(гмикає)

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

(сердито) 

Є успіхи?

Босота озирається на дівчину в платті, знизує плечима. Інші дівчата насмішливо дивляться на неї. 

БОСОТА

Ти скажи.

Одна з дівчат підходить з келихом червоного вина, подає його Босоті. Той бере келих, з якого витягує інший, такий же.

БОСОТА

(дівчині у платті) 

Вина?

Дівчина злегка мотає головою. Юнак дзинькає бокалами. Вино в обох з них стає білим. 

БОСОТА

Біле. На воду не перетворю - це вже буде блюзнірство. 

(гмикає)

Так?

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

Кожен вирішує сам.

Босота знову протягує бокал. Дівчина приймає його, трохи відпиває, облизує й закушує нижню губу. 

БОСОТА 

(дівчині в платті)

Фу, що ти робиш?

(весело гмикає)

Дівчина в платті невдоволено скошує губи, відвертається. Босота зкривляється, наче від різкого болю. 

ІНТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ - ВЕЧІР

Оголений по пояс Босота, в армійських брюках і берцях, з трагічною жорстокістю на лиці ключкою для гольфу трощить банки з цибулею, зелені пагони якої вже йому майже по пояс і випустили суцвіття. Скло і зелень, що в польоті сірішає, жухне, розлітаються на всі боки.

  

НАТ. ПАРК – ДЕНЬ

Босота декілька разів кашляє, спльовує на руку великий шматок баночного скла, дещо змоченого кров’ю. Юнак втирає хустинкою рота, завертає в неї скло, ховає до кишені. Жодна з дівчат цього не помічає.

 

Бокали з вином є вже у всіх дівчат. Вони, кожна по-своєму, нюхють, відпивають, смакують, дивляться крізь бокал на світло.

БОСОТА

Дофамін, доречі, - це єдина магія, яку я використовував.

(весело гмикає, ні до кого)

Ти зрозуміла?

Дівчина в платті повертається до юнака боком.

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

А вино?

БОСОТА

А вино - це візуальний ефект. Дивись…

Босота вказує рукою на алею з високих густих туй. Ті стають рожевими, на них з’являються складні сріблясті візерунки,що починають рухатися, переливатися, змінювати свою геометрію. Він ще раз вказує рукою і по алеї до них біжить та сама дивна тварина, що була в клітці за сценою цирку, Рохля. Ще раз рух рукою - тварина перетворюється на зграю червоних пташок, що, зграєю ж, виписують між туями замислуваті фігури. Босота кладе долоню собі на груди і на ньому замість сорочки та брюк з’являється гідрокостюм, ласти, акваланг, маска. На чорних грудях костюму кривенький напис білою фарбою INCUBUS. Юнак торкається бокалу, що його тримає дівчина, і той стає великим чорним ділдо. Дівчата навколо регочуть. Дівчина в платті, не бачачи, що в неї в руці, не розуміючи дивиться на соромітниць. Потім, все ж, звертає увагу на те, що тримає, і, миттєво, з огидою, кидає його, витираючи руку об плаття. Ділдо падає, розбиваючись об бруківку кришталевим келихом.  

БОСОТА

Ти ж жартів не розумієш, по типу, точно. Вибач.

(нервово гмикає)

Босота бере з лавки великі ножиці, починає підрізати ними круглий фіолетовий кущик, від чого той збільшується. Дівчина в платті присідає біля скляних уламків, складає з них кулю келиха - цільну, як щойно видуту. Босота зі здивуванням та повагою дивиться на неї.  

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

(не дивлячись на Босоту, з сумом)

Але ти не сказав, яка з нас найкраща.

Дівчата-медики, з претензією дивлячись на дівчину у платті, невдоволено щось бубнять.

БОСОТА

(гмикає, з сумом) 

Кращої тут немає. Я тримав її в руках і впустив.

Дівчина в платті з подивом озирається на Босоту. 

Все навколо змінюється, затемняючись до невеличкого простору нічного міжміського автобусу.

ІНТ. МІЖМІСЬКИЙ АВТОБУС - НІЧ 

За вікном темного салону автобусу світловими плямами мерегтять вогні населеного пункту. В автобусі повно людей: навіть прохід забитий ними. Поряд, спершись на сусідні крісла стоять Босота і дівчина тієї ж зовнішності, що й всі інші до цього. Білки очей та зуби посмішок хлопця та дівчини періодично зустрічаються. Автобус зупиняється, в салоні вмикається світло. Юнак і дівчина усміхаються одне одному, опускають очі. Чоловік, пасажир, звільняє крісло, на яке юнак та дівчина спиралися. Босота вказує, щоб дівчина сідала. Вона мотає головою, щось каже йому на вухо. Той з захопленням дивиться в очі дівчини, посмішка щастя грає на його обличчі. Босота сідає в крісло, дівчина  - йому на руки. Світло в автобусі, що знову продовжує рух, гасне. Але посеред цих двох молодих людей світло залишається - це яскраво, переливчасто світить велике, на всі груди серце дівчини. 

БОСОТА

Добро, стільки добра, яке було в ній, я не зустрічав більше ніколи, в жодній.

(гірко гмикає, зітхає)

Картинка нічного автобусу випарувалася. 

НАТ. ПАРК – ДЕНЬ

Босота стоїть задумливий, з ножицями в руці, проводить по обличчю долонею.

ДІВЧАТА

І все?

Що було далі?

Чим закінчилося?

І це все?

Ти брешеш!

Як її звали?

Спокійний юнак повертається до обрізання куща.

БОСОТА

Ні!

(спокійно)

Вас це не стосується.

Дівчина в платті підходить до нього ззаду, проводить долонею по його волоссю. Босота, ніби щось згадавши, завмирає, закриває очі. В дівчини в платті ж в грудях видно серце, що намагається вирватися з невеликої сіруватої кристаловидної оболонки, що, певно, сковує його.

ДІВЧИНА (З/К) 

А я?

Босота озирається. Позаду нього стоїть така ж, як всі інші за рисами обличчям, проте, чи то через білу мантілью, що його обрамляє, чи то через якесь легке світінні навколо голови, вона виглядає надпривабливо. Крім мантільї, на ній одягнений білий медичний халат. Одягнений, схоже, на голе тіло.

БОСОТА 

Ти… Я думав, ти не прийдеш.

(гмикає)

Ти - остання, найвеличніша, найгарніша в цілому світі, наймудріша та найвідповідальніша серед них. 

(гмикає)

По типу, ідеальна.

(весело гмикає)

ДІВЧИНА В МАНТІЛЬЇ

Ідеальних не існує. Я тобі казала, що це - ілюзія.

БОСОТА (З/К)

Так, не існує. Як і відстані для кохання…

(гмикає, сердито)

Ідеальних немає. І ти тому підтвердження: твоя зла здатність все обезцінювати - себе, мене, інших, чужі та власні почуття, перетворила тебе на бездушну ляльку, фальшивий діамант. 

(нервово гмикає)

Навіщо в тобі стільки зла?! 

Мантілья спадає дівчині на плечі. Красуня усміхається посмішкою впевненої в собі жінки, дістає щось з кишені халату, затиснувши те в руці. 

БОСОТА (З/К)

(сердечно)

Накоплений біль? Хвороба? Емоційне перевантаження? А, може…

(нервово гмикає)

Через дієту - серотоніну не вистачає. А страждання, завдані іншим, саме..?  

Дівчина в мантільї скривилася, як від болю, на її сірих очах виступили сльози. 

ДІВЧИНА В МАНТІЛЬЇ

(стримуючи плач)

Придурок. Благословляю тебе!

Дівчина в мантільї, висмикнувши кільце, кидає в сторону Босоти гранату. Дівчата верещать. Босота з легкою посмішкою, люблячим поглядом дивиться на стражденну, опускає очі на гранату. 

ІНТ. КАБІНЕТ ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ – ДЕНЬ

Перед навчальною дошкою, з указкою, що направлена на плакат з схемою будови ручної гранати Ф-1, стоїть Босота в піксельному обмундируванні та при повній амуніції - бронежилет, шолом, розгрузка. За партами аудиторії, уважно дивлячись на викладача, сидять копії Босоти в піксельній формі. Офіцер два рази вдаряє указкою по зображенні гранати.

БОСОТА (З/К)

Один, два…

(весело гмикає)

НАТ. ОКОП – ДЕНЬ

Тиша. На землі сухого окопу лежить граната. 

БОСОТА (З/К)

(спокійно)

Три. 

Граната безшумно розривається. Бачимо руку з автоматом, ноги в піксельних штанях та берцях. З ноги вище коліна, - там, де рвані штані, - починає пирскати кров, затемняючи в буре тканину. Бачимо все якимось смиканим - стінки окопу, що осипаються, палаючу камуфляжну сітку зверху, за якою змішалися блакить неба й чорний дим.

 

НАТ. НОРА – ДЕНЬ

Зверху низька стеля земляної нори. Чути вибухи і постріли інтенсивного бою, нерозбірливі голоси. За кілька рухів назад бачимо, але вже крізь легку рожеву пелену, все ту ж руку з автоматом й майже світлий круглий отвір в земляній стіні. Світло в круглому отворі на мить зникає, потім знову з’являється. Чути важке дихання. Погляд повертається вліво, де бачимо одягненого в піксельну форму, бронежилет та шолом Ролса. Він приставив до кривавого місива не плечі лівої руки культю без кісті правої. Бачимо спрямоване на нас розчароване обличчя Ролса.

РОЛС

(тихо) 

Нам пиздець. 

НАТ. ОФІС – ДЕНЬ

Задумлива Ханна сидить на стільці зі скрипкою в руках. Вона різко підіймає голову, дивиться злякано, стурбовано. кімнату починають заповнювати копії Босоти та Ролса в камуфляжній формі - з рюкзаками, баулами, зброєю, папками. Ханна зникає за їх натовпом. Чути, як хтось нервово хмикнув. 

НАТ. НОРА – ДЕНЬ

Земляна нора зсередини крізь ту ж рожеву пелену. Десь зверху з гострим свистом падають маленькі смолоскипи. На стіні окопу навпроти отвору в нору з’являється тінь, здвигається в сторону.

ПЕРШИЙ ПІДАР (З/К)   

/рос./ 

Посмотри там!

 

Ролс приставляє культю до губ. Рука з автоматом трясеться,  злегка рухається в сторону, ствол направляється на світлову пляму отвору в стіні. 

ДРУГИЙ ПІДАР (З/К)   

/рос./ 

Чисто! Тут автоматы и эрдэ!             

ПЕРШИЙ ПІДАР (З/К)   

/рос./ 

Забери! Двигаемся! Не задерживаться!

ДРУГИЙ ПІДАР (З/К)   

/рос./ 

Блядь, плавится. 

Чутно постріли, вибухи, бряцання металу, кроки, як осипається грунт, як щось горить, як щось свистить і плюхається поряд. Бачимо Ролса, що скривився від болю. Бачимо, крізь світлову пляму в стіні, як зверху падають вогняні краплі, продовжуючи горіти на дні окопу - зі свистом падають і горять брудними краплями. Ось декілька з них впали на шмат брудної маскувальної сітки, що висить на земляній  стіні навпроти, назовні. Маскувальна сітка починає розгоратися. Бачимо, як з-під неї, там де вона вже вигорла, стирчать декілька кумулятивних зарядів до РПГ. Бачимо, як все навколо покривається червоною пеленою і, одразу ж, зникає за чорною.  

 

НАТ. ПОЛЕ – ДЕНЬ

В ямі на самому дні заповненій кров’ю, лежить Босота - чисті голова, голий торс і руки, зігнуті в колініх ноги в піксельних брюках. Кров в ямі починає прибувати.  

БОСОТА (З/К)

Я не зрозумів, що то було - сон чи галюцинація. Я, по типу, втратив багато крові.

(гмикає)

Юнак набирає кров в долоню, оглядає її, потім в іншу. Кров прибуває.

БОСОТА (З/К)

Кров. Коли підари зайшли до нас зачищати, а ми з Ролсом в тій норі… 

(гмикає)

Кров вже майже вкрила тіло. Юнак починає підіймати руки вище, стежачи, як по ним стікає червона рідина.

БОСОТА (З/К)

Я б навіть вистрілити не зміг з того “калашмата” - так руки звело. Не знаю, як Ролс, а я думав… 

(гмикає)

Щоб тільки куля, а не граната. По типу, куля - це швидко, а граната - це повільно і боляче. Дуже боляче. 

(гмикає)

ІНТ. СКЛАД БОЄКОМПЛЕКТУ – ДЕНЬ

Стопки цинкових та дерев’яних ящиків захисного кольору. Один з цинків розкритий, з паперовими кубиками, не повний.

БОСОТА (З/К)

“Кулю, будь ласка”. 

Рука бере паперовий кубик, іншою надриває його, висипає патрони на долоню, протягує один з них, чути одиночний постріл.

ІНТ. КІМНАТА – ДЕНЬ

Світла кімната. Босота з голим торсом та в армійських брюках, берцях стоїть посеред кімнати, дещо нахиливши голову - дивиться на дірку в грудях, з якої стікає яскрава кров. Юнак підіймає голову, його обличчя динамічно змазується то в одну, то в іншу сторону, повертається майже в норму - дещо зміщену і з невідповідним кольорами. Босота кілька разів кашляє. Губи стають кривавими. З кутка рота кров тече на підборіддя. Все стає червоним, стікаючим. 

  

НАТ. ЯМА – ДЕНЬ

Червона земля навколо. В червоній ямі, на її дні, в мілкій чорній рідині лежить Босота - чисті голова, голий торс і руки, зігнуті в колінах ноги в піксельних брюках. Чорна рідина в ямі починає швидко прибувати і за мить над поверхнею рідини стирчать лише обличчя та коліна Босоти. Він виглядає розгубленим. Дивиться на небо. Там над ним “висить” з десяток дронів.

 

БОСОТА (З/К)

Але той підар нас чи не побачив, чи не захотів заморочуватись. І ми... Сука! Ми вижили!

Босота високо підіймає обидві руки і б’є ними по чорній поверхні. Тієї ж миті чорна рідина великими кристалами, разом зі шматками червоної землі підіймається в повітря, де змішується з падаючими шматками дронів - кристали і шматки дрона стають червоними, земля чорною. Вся ця “каша” завмирає. Оголений по пояс, чистий Босота протягує руки до неба.

 

БОСОТА (З/К)

Але, я думаю навіщо. Навіщо, Господи. Навіщо?!

ІНТ. АРЕНА ЦИРКУ - ВЕЧІР

Босота в камзолі циркового служки стоїть посеред арени, озирається. Глядацькі місця заповнені.

БОСОТА (З/К)

Навіщо?

(гмикає)

По периметру арени скаче зелений, наче в’язаний кінь. На його спині стоїть дівчина в золотавому трико - Віка, Ханна чи інша з тих, що на одне лице. Тут же дівчина чіпляється за трапецію, підноситься на ній, виконуючи номер повітряної гімнастики. Босота ж бере коня під вудила, ледве стримуючи його й, після короткого роздуму, сідає на нього. Кінь починає крутитися на місці і… розпускатися, як светр - так як кінцем нитки виявляються прив’язаним до ноги дівчини на трапеції. Рухи гімнастки і коня прискорюють розпускання, фактичне зникання в’язаного коня, через що Босота опиняється на тирсі манежу, в останній момент намагаючись вхопити кінець нитки, що залишилася з тварини і ось-ось підніметься під купол. Та йому не вдається цього і нитка гарною хвилею підіймається за гімнасткою, створюючи замислуватий шлейф. Босота лягає на спину, закохано дивиться на виступ гімнастки. За мить він провалюється в тирсу манежу.

ІНТ. БАСЕЙН - ДЕНЬ

Під водою. Босота в військових брюках та з голим торсом, наче провалившись, з-під поверхні опускається спиною вниз на дно глибокого басейну, починає грести, вирівнює тіло, озирається. Поряд стрілою пірнає щось золотаве. Це - дівчина в золотому купальнику. Вона підіймається на поверхню, пливе. Босота пливе під водою в її напрямку. Десь з дна басейну ппідіймаються водяні лілї, що ускладнюють юнакові рух. 

БОСОТА (З/К)

Ні, я…

(важко дихає)

НАТ. ОКОП – ВЕЧІР

Мертві Босота і Ролс лежать в норі, ногами до зовні. Їх одяг бурий, місцями присипаний землею. Обличчя спокійні, навіть радісні.

БОСОТА (З/К)

Я впевнений, що ми тоді… загинули. 

Декілька беззвучних вибухів поряд, потім ще один зверху, від якого нора осипається, поховавши під шаром землі хлопців.  

Бачимо посадку, від якої залишилися лише штурпаки, деякі з яких палають та димлять, вигоріле поле, грунтову дорогу крізь нього, затягнуті сухотрав’ям висоти, блакитне небо. 

НАТ. ТЕАТР – ВЕЧІР

Загримовані білим, Босота і Ролс в сюртуках та циліндрах, з тростинами в руках стоять на фоні скляної скрині для театральних афіш, дивляться на небо. Ролс плескає приятеля рукавичками по плечу, одягає їх. Босота тримає свої а руці. Хлопці, про щось розмовляючи, відходять. За склом афішної скрині напис: “СЬОГОДНІ ВИСТАВ НЕМАЄ”.

НАТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ – ВЕЧІР

Від фото пейзажу, на якому зображений краєвид Донеччини - поле, дорога, висоти, - ми переводимо погляд на підлогу, де сидить Босота і складає в акуратні рядки півлітрові банки з водою та ріпчастою цибулею з густими зеленими перами. 

БОСОТА (З/К)

(задумливо) 

Так. Не знаю, як… які…

(зітхає) 

А це ми, по типу, роздумуємо, як маємо пограбувати банк. 

(весело гмикає) 

Ну, той, де вона. Вона. Ви зрозуміли. Стоп! А, може, це я її хочу викрасти. 

(весело гмикає) 

Так все просто?

РОЛС (З/К)

Відходь! 

Навпроти дальньої стіни, замахуючись ключкою для гольфу, стоїть Ролс. Він декілька разів то замахується, то імітує удар.

БОСОТА 

Ще ні. 

РОЛС

Говориш з нею, й-й… і класна, наче, і розумна, така - начитана, і в цілому вменос. Але потім, блядь, десь береться, - де воно в них, блядь? - виникає в ній ця єбєйша одержимість. Ні, я, взагалі, хренію з таких, з такого. Все, я б’ю, малий. 

БОСОТА 

Зачекай. 

Босота доставляє декілька банок і відходить.

БОСОТА 

Пуляй. 

Босота йде до Ролса. А той вже здійснює перший удар, м’яч від якого влучає прямісінько у фото краєвидів Донеччини в рамці. Скло на ній тріскає, вона падає, розбивається об підлогу остаточно, перевернувши до купи і декілька банок. Проте мячик опиняється в одній з банок з цибулею. Ролс задоволено підіймає в гору ключку.

РОЛС 

Єс! Зрозумів ти?! 

Та Босота вже не звертає на нього уваги. Він стоїть перед склом зовнішньої вітрини і дивиться на нігті своєї правої руки. Посеред одного з нігтів невелика чорна цятка, з якої стирчить кінчик зеленої нитки. 

Ролс робить ще один удар і знову святкує попадання. 

РОЛС 

Ні, я красунчик! Однозначно! Бля, ці шмари…

БОСОТА

Вони не шмари. 

РОЛС 

Що ти?..

Приміщення миттєво заповнюється буроватою річковою водою. Босота з відкритими очима озирається, пливе доверху. 

НАТ. ОЗЕРО - РАНОК

Босота випірнає з води. Біля берегу озера стоїть великий рибацький човен. Інший Босота - з оголеним торсом, в армійських штанях - переносить до човна водою і закидає в нього оголені жіночі манекени, у яких обличчя, як у всіх дівчат - Віки, Ханни та інших. Разом з останнім манекеном Босота, що їх закидав, заплигує до човна і сам, сідає на весла. Човен пропливає повз голову Босоти, що стирчить з води, відпливає метрів на 20. Хлопець в човні встає, поливає манекени з пластикової пляшки, яку кидає на дно човна. Туди ж кидає запальничку, від чого манекени загоряються. Босота з човна пірнає за борту. Босота, що і до цього був у воді, дивиться на пожарище, що димить густим чорним. 

НАТ. ГОТЕЛЬ - РАНОК

Перед готелем, на майданчику з видом на море в зеленому пластиковому кріслі сидить чоловік. Повз нього проходить мокрий Босота з голим торсом та у все ще стікаючих водою армійських штанях. Босі ноги залишають на плитці червоні сліди. 

Чоловік, що сидить в пластиковому кріслі, малює жовтою пастеллю на чорному аркуші пейзаж, періодично підіймає погляд на море. Там вдалині видно, як хтось плигає з ледь палаючого човна в воду. Вогонь на човні розгорається. Чути нервове гмикання. Чоловіком, що малює виявляється Босота. Проте, не зовсім повноцінним - на місці глазниць в нього темні провалля. Юнак торкається їх пальцями, на одному з нігтів яких невеличка темна пляма, з якої стирчить кінчик зеленої нитки.

 

НАТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ – ВЕЧІР

   

Босота дивиться на свої нігті, підчіпляє кінчик нитки, що стирчить з плями на одному з них, тягне за нього. Кінчик нитка не висмикується зовсім, як мав би, а тягнеться доволі грубою зеленою вовняною ниткою. Здивований, продовжуючи витягувати нитку з нігтя, юнак оглядається на Ролса, що замахується ключкою для гольфу для удару. Проте Ролс не реагує. Зацікавлений Босота, швидко витягуючи нитку, йде з офісу. Витягнута нитка тягнеться за ним вже чималою путанкою.

 

ІНТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ - РАНОК

Бачимо щось зелене, спутане,  яке одразу ж зникає. Наче, як з положення лежачи на боці, бачимо простір зали банківського відділення. Видно дівочі коліна прямо поряд, і вище ноги під зеленою спідницею і чорні трусики. Видно чоловічі черевики трохи правіше, боковину офісного столу, сміттєву корзину. Трохи далі видно, як наближається якась жінка, схожа на тьотю Женю. Видно стривожене лице дівчини, що раптом схилилася. Вона схожа на Віку і Ханну. Лице дівчини дублюється, троїться. Дівчина прикриває свої повні губи пальцями. Інші її руки - їх чотири пари - одночасно поправляють своє волосся, опираються поряд зі своїм коліном, злегка штовхають, напевно, нас, через що бачене нами розплескується, розмивається, зливається в якісь щільні кольорові згустки, потім в один зелений, що руйнується рожевими овалами, схожими на нігті. На одному з них чорна плямка з зеленою серединкою.   

НАТ. ВУЛИЦЯ – ВЕЧІР

Босота виходить з дверей офісу, продовжує витягувати з пальця нитку, волочачи її за собою. Вулиця пуста. Тільки трохи далі навпроти однієї з вітрин стоєть чорний фургон. Босота, певно, бачить його. 

БОСОТА (З/К)

О!

(весело гмикає)

НАТ. ВУЛИЦЯ – ВЕЧІР

Босота, разом з путанкою з зеленої нитки, миттєво опиняється біля чорного фургону “вершників Апокаліпсису”, що стоїть перед вхідною групою якогось офісу без вивіски. Двоє з сухопарих старюганів, саме “вершників”, витягають ззаду довгий і великий чорний пакет - певно, важкий, бо йдуть вони з ним до дверей офісу важкувато. Третій старий неспішно закриває двері фургону. Босота усміхається йому. Старий уважно дивиться на нього, злегка киває, йде до кабіни автівки. Босота прямує далі. 

БОСОТА

А що в мішку? 

(сумно гмикає)

 

Чути каркання ворон. Раптом спочатку одна, а потім інша крупна чорна пташка пролітає над плечем Босоти, потім ще і ще. Босота втискає голову в плечі, проте продовжує йти й витягувати з пальця нитку, добрячий доробок з якої волочиться за ним.

БОСОТА (З/К)

Я не знаю, це - сон чи галюцинація. Вершники.

Босота озирається. Фургону і старюганів вже немає. Босота дивиться на масивний шлейф з зеленої нитки, підтягує його до себе, йде далі.

БОСОТА (З/К)

І що це, все таки, за нитка? 

(гмикає) 

І ці скажені ворони… Перший раз таке. Якась ознака, по типу, знамення? Пишіть свої версії в коментах. І про те, що, на вашу думку, було в мішку вершників Апокаліпсису теж пишіть. Стільки всього.

(гмикає) 

Чути якесь особливе, ні на що не схоже ревіння тварини від якого ворони з карканням відлітають. Босота швидко підіймає голову, спохвачується.

БОСОТА

Він же голодний!

Юнак, не одразу вирішивши куди, біжить, але тут же падає, запутавшись в зеленій нитці. Він розпутує ноги від неї, обриває кінець, що виходить з нігтя, підводиться, біжить на ревіння тварини, що продовжує лунати вулицею.

НАТ. СПОРТИВНИЙ МАЙДАНЧИК – ВЕЧІР

Босота підбігає до огородженого сіткою спортивного майданчика, який, схоже, ще донедавна мав штучне покриття - видно його залишки деінде. Посеред майданчика стоїть чимале дивне створіння - те саме, що було в вольєрі цирку. Босота заходить до майданчика, підходить до тварини, яка починає якось втомлено ластитися. 

БОСОТА

Голодний. І газон з’їв. 

(весело гмикає) 

Босота дивиться в сумні очі тварини, гладить її по лобі. Тварина плаче.  

БОСОТА

Даю, даю. 

Босота дістає з кишені… жменю пальчикових батарейок і протягує їх монстру. Той, разом з рукою юнака, бере їх до рота. Босота виймає руку, витирає її об руно тварини, яка задоволено щось наспівує, намугикує. Босота усміхається, гладить Рохлю. Стрімко підлітає, й вчепившись за хутро тварини, сідає синиця.

БОСОТА

(пташці) 

Ти ж та, котру вона тримала в руках?

(весело гмикає) 

НАТ. ПОЛЕ – ВЕЧІР

Дівоча рука, по якій повзе декілька комах, сонечок, тримає в кулаці синицю. Це дівчина з лицем Віки, Ханни і всіх інших. Босота обіймає її, стоячи ззаду, заривається лицем в її волосся. Та дівчина тут же зникає, а замість неї з його рук випорхає синиця. Все навколо стає червоним через захід велетенського сонця.

ІНТ. КІМНАТА – ВЕЧІР

Босота сидить перед вікном, за яким сідає за обрій велетенське червоне сонце. В кімнаті темно. Юнак протягує руку, вмикає світло ламп навколо гримувального дзеркала, встає. На ньому сорочку з жабо й заправлені в високі чоботи чорні штані. Він кладе руки до кишень, задумливо дивиться в підлогу. Босота, напевно, не помічає, що вся кімната, до тісняви, запонена оголеними дівчатами, - тепер з різними, незнайомими обличчями, - що сидять, обхвативши коліна, і дивляться на нього. Босота знову повертається до палаючого заревом вікна, потім до нас. Білки його очей прозорі, через що можна побачити, як крізь них у вікні червоним краєм тонучого сонця догорає вечір. 

БОСОТА (З/К)

Це все - лише інструкція. 

(нервово гмикає) 

Яку ніхто не читає. 

Босота схиляється до дзеркала, швидко клеїть на себе великі вуса, придивляється. Він бере зі столу широкополого капелюха, натягає і, прихвативши похідний мольберт, виходить в двері,.

  

ІНТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ - ВЕЧІР

З дверей каси Босота заходить до темнуватої зали, напевно, вже зачиненого банку - працює тільки чергова підсвітка. Юнак озирається навколо, йде назад до дверей каси, відчиняє їх. В дверний проєм видно сутінки, крізь які проглядається великий та крутий залізничний насип з доволі крупного каміння. Босота вмикає на стіні електричний вимикач, через що і в приміщенні і назовні стає по-денному світло. Він ступає за поріг, дивиться по сторонам. Через двері видно, як юнак йде до насипу, починає підійматися по ньому, вище, трохи ще. Каміння осипається, хлопець падає на бік, з’їзджає вниз. Мольберта з ним вже немає. Як щезла і сорочка з жабо, а брюки стали армійськими. 

БОСОТА (З/К) 

Я знаю, що ми тоді... 

Двері зачиняються.

ІНТ. ВІДДІЛЕННЯ БАНКУ - ДЕНЬ

До відділення заходить вусатий чоловік, одягнений в пістряву сорочку та шорти, прямує до банкомату. В рисах його обличчя можна пізнати Босоту.

БОСОТА (З/К)

(нервово сміючись) 

Так, це справді я. Головне тут - час. 

(зітхає) 

Бо час - це гроші. Тут час - це гроші. Скрізь час - це гроші. Франклін.

(гмикає) 

Босота не одразу, шукає куди вставити і, зрештою, встромляє у банкомат картку, з подивом дивиться на екран.   

БОСОТА (З/К)

Добре, нехай так. 

(гмикає) 

За п’ятнадцять хвилин до обідньої перерви, коли вони розсіяні і ні про що, крім обіду не думають, ми приходимо. Ми, Франклін. По типу… Ну, гаразд, гаразд.

(нервово гмикає) 

Босота починає вдавати розгубленість через невміння користуватися банкоматом, озирається по сторонам. Та до нього ніхто не підходить. Бо і охоронник і інші працівники банку, хто стоїть, хто присів біля тіла чоловіка, що лежить на підлозі біля одного зі столів. А старий охоронник, що мав би допомогти біля банкомату, саме забирає стілець за-за спини непритомного.  

БОСОТА (З/К)

Що це в них таке - погано комусь? 

Загримований Босота в нерозумінні дивиться на групу людей. В цей час до відділення заходить інший вусань - в білій розпашній до пуза, сорочці та бордових латексних, наче якийсь король диско, брюках. Зачіска чоловіка настільки дивна, що тільки вона й привертає увагу, забираючи її і у дивних вусів і в диско-штанів. В цьому пришелепкуватому вусаневі можна впізнати Ролса. Він пересікає залу, направляється до каси. Та там пусто -  касирка, напевно, теж поряд з усіма колегами проявляє цікавість до безпритомного клієнта. Гримовані Босота і Ролс зустрічаються поглядами, секундне нерозуміння, що робити, і тут же разом вони йдуть до групи біля клієнта, що лежить на підлозі. В опущеній руці кожен з них тримає по гранаті, з одягненим на великий палець кільцем. Ролс похлопує по плечу охоронника, що присів над безпритомним тілом. Старий озирається. Ролс показує йому гранату. 

РОЛС

(спокійно) 

Це пограбування. На землю ліг, хуіла.

БОСОТА (З/К)

Такого в нас ще не було. 

Охоронник встає. Всі інші працівниці банку - дві старші жінки, схожі на тьотю Женю, та дівчина, схожа на Віку чи Ханну, підіймають погляд на злочинців, що випростали до них руки з гранатами. Одна з жінок починає верещати. Охоронник протягує руку до кобури в себе на поясі. Все стає сповільненим. Загримований Босота і дівчина, схожа на Ханну зустрічаються поглядами. Через швидко напливаючі чорні квадратні рамки все навколо зводиться до маленького темного простору.

ІНТ. МІЖМІСЬКИЙ АВТОБУС - НІЧ

В кріслі темного автобусу, щодо якого можна зрозуміти, що це саме автобус лише по звуку двигуна, сидять двоє - Босота і дівчина, схожа на Ханну, Віку і всіх інших дівчат. Пара підсвічена великими, на всю ширину їх грудей, серцями, що переливаються рожево-червоним і, стрімко об’єднавшись, спалахують, як зверхнова зоря, до осліпляючого білого.

ІНТ. ВІДДІЛЕННЯ БАНКУ - ДЕНЬ

Щось бимнуло у вітрині, на митль засліпивши нас. Тиша. Як у сповільненні, рухаються старші працівники банку: одна з жінок, беззвучно розкривши рота в істеричному криці, стискає голову руками, інша - присідає, закриваючи голову, охоронник вже дістав з кобури пістолет. Загримований Босота в нормальному режимі часу підходить до загримованого Ролса і нахиляється до його вуха. 

БОСОТА

Пішли звідсе. Я не можу грабувати це відділення. 

РОЛС

Як це? Малий, блядь. З чого це раптом? Ти ж сам тут хотів…

Схвильований Босота не одразу відповідає, дивиться на охоронника, що лише на десяток сантиметрів підняв пістолет від кобури, знову схиляється до Ролса. 

БОСОТА

Ти пам’ятаєш мою історію про найдобрішу дівчину у Всесвіті. 

РОЛС

Історію?.. Пиздець… А-а. Ну? 

БОСОТА

Вона тут. Це - вона.

Босота киває на дівчину-клерка, що застигла в щасливомуому здивуванні. 

 

РОЛС

Ця? Звичайна якась. 

(нервово) 

Блядь, малий, з чого ти взяв, що це вона? Ти, навіть, не її пам’ятаєш.

БОСОТА

Пам’ятаю.

У дівчини, на яку вони обидва дивляться, на всю ширину грудей б’ється напівпрозорий контур великого серця, по центру якого розмістилося більш матеріалізоване, але значно менше за розміром серце з чорного скла,в якому, наче намагаючись звідте вирватися, пульсує щось рожево-червоне. В цей момент швидкість дій охоронника збільшується і він підводить пістолет на рівень пострілу в хлопців. Його палець наближається до гашетки. Та дівоча рука знизу підбиває руку з пістолетом і вистріл відбувається в стелю. Чорне скляне серце дівчини розривається і на всю ширину її грудей матеріалізується велике серце, рожево-червоне.

 

З грудей Босоти, розірвавши пістряву сорочку, виривається пасмо зелених ниток, й устрімляється до дівчини з великим серцем - назустріч такому самому зеленому пасму, яке вирвалося з центру того дівочого надсерця. Перші нитки обох пасм торкаються, зливаються в одну, утовщуються й починають притянувати одне до одного Босоту та дівчину.

Одночасно на задньому плані навколишнє в кімнаті стає якимось значно зменшеним. Видно групу, що стоїть над безпритомним клієнтом. Видно загримованих і придурковато одягнених Босоту і Ролса, що стоять окремо - з витягнутими в руках гранатами. Видно, як виваливши частину стіни і двері в касу до кімнати, волочачи лапи, вбігає відома вже дивна тварина - Рохля. Вона наближається до безпритомного клієнта, підкидає його рогом собі на шию і той, - ним виявляється Босота, - одномоментно прийшовши до тями, сідає, тримається за роги тварини. Тварина з сідоком якось миттєво і грандіозно збільшуються і “зникають” через те, що ми просто перестаємо їх розрізняти. 

Босота і дівчина зовсім зближаються, обіймаються, одночасно підіймаючись угору, в простір. Їх з’їднані тіла обмотує та ж таки зелена нитка.

РОЛС (З/К) 

Малий! Босота!

ІНТ. ВІДДІЛЕННЯ БАНКУ - ДЕНЬ

 

Над тілом Босоти, що лежить на підлозі біля столу, вже працює бригада Швидкої допомоги. Над ними стоять старий охоронник, одна жінка постарше і дівчина-клерк, що схвильовано стиснула перед собою руки. Поряд присів, стиснувши голову руками, Ролс. Там же, обійнявшись, стоять Віка і Ханна, плачуть. 

БОСОТА (З/К)

Єдине місце в світі, де час відсутній - це серце, в якому живе любов.

Все навколо яскравішає до білого, зникає в ньому.

 

ІНТ. БІЛИЙ ПРОСТІР - ДЕНЬ

Притиснені одне до одного, обпутані зеленою ниткою, Босота та дівчина, підсвічені цим сяйвом, і самі поволі розчиняються в ньому. 

 

БОСОТА (З/К)

(гмикає) 

Я знаю, що ми тоді загинули. Просто цього ніхто не сказав - про нас забули. 

ЗГУБА  

Роман Магрук

Умань, Україна

[email protected]

*навколо головного героя постійно змінюються - в фактурі, кольорі, контурах, окремих лініях - частини простору і оточуючих предметів.

**у майже всіх героїв є татутювання. У головного героя та його побратима вони змінюються - і по малюнках і по заповненості ними тіла.

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК

Жвава в цей вранішній час вулиця спального району - з висотними новобудовами, безліччю вивісок та вітрин на їх перших поверхах та автівок, припаркованих перед ними. 

Все це бурлить: люди, хто неквапливо, хто - поспіхом, рухаються до кав’ярень, магазинів та автівок, автівки - на проїзджу частину, а їх потік - дорогою в обидва боки.    

ГОЛОС (З/К)

За годину тут, по типу, стане зовсім пусто. 

(весело гмикає) 

Привіт, привіт. Я Босота.

Взагалі-то я завжди був Найк. 

(весело гмикає) 

Але ротний наш, по типу, сказав, що я Босота. 

(весело гмикає) 

Ну і, короч, Босота.

Ми бачимо життєрадісного юнака,- БОСОТА (20),- що проходить повз, йде вперед. 

  

БОСОТА (З/К)

О, а це я. Хочте прикол?

(весело гмикає) 

Зараз сам з собою привітаюся, по типу. Босота!

Юнак попереду зупиняється, озирається, махає в привітанні, зробивши пальцями “вікторі”. Наближаємося до нього, вперед протягується рука, яку тисне Босота. 

БОСОТА (З/К)

На роботу? 

Хлопець радісно киває. Рука вказує, що Босота може йти. Той усміхається йде. 

БОСОТА (З/К) 

Говорити тут можу лише я.

(весело гмикає) 

Ні, ну всі, по типу, можуть…

Кому я… 

(весело гмикає) 

Короч, дозволю. 

(весело гмикає) 

Чому так? А чому ні? Ну, по типу, тому, шо це, мій Всесвіт.  

(весело гмикає)

Серйозно, короч. Ні, правда. Не вірите? От я можу всю цю вулицю заповнити собою. Рілі. Блін, ці вставки.

(невдоволено гиркає)

Простір якось викривляється, вигинаючись новою нахиленою площиною, по якій щось віддалено рухається.

БОСОТА (З/К) 

Це я тільки сказав що Всесвіт мій. Ну, по типу, не все контролюю, ага. Ладн, звичайно, не все. Ну, але… 

(весело гмикає) 

Крінжово, короч, вийшло, ага?

(нервово гмикає) 

НАТ. ПОЛЕ - РАНОК

Босота з голим торсом, в армійських брюках та берцях біжить під гору по грунтовій дорозі, розбитій воронками від розривів. Розтрощена, скалічена, засмічена, розрізана окопами посадка з одного боку дороги та заросле бур’яном поле з іншого. 

БОСОТА (З/К) 

Біжу, біжу. Куди?

(зітхає) 

Добре, біжу…

Юнак періодично перечіпляється через поламані гілки, декілька разів падає, одного разу мало не в яму, швидко підіймається, важко дихаючи біжить далі і… розчиняється разом з навколишнім.

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК

Та сама вранішня вулиця - з людьми, будинками, автівками.

БОСОТА (З/К) 

Можна далі? Дякую. 

(гмикає) 

Що там? А. Так і, по типу, собою все заповнити можу. Скрізь, де я був, - а я тут… все, короч, облазив, - зараз з’явлюся я. Дивіться, прикол. 

(весело гмикає) 

Навколо зникають автівки й інші люди, вулиця стає пустою.

БОСОТА (З/К) 

Просто, я зрозумів, що між мною тут і зараз і десь там, по типу, як вчора… На заправці от “Навару” вчора нашу заправляли… Різниця лише в часі. То просто забираю час.

(весело гмикає) 

Прикол. Десь так.

Навколо, скільки вистачає зору, одночасно з’являється безліч статичних копій Босоти, що відрізняються позою (застигли в кроці, стрибку, бігові, просто стоять, спираються на щось, сидять і тому подібне), одягом та зачіскою чи головним убором. 

БОСОТА (З/К)  

Прикол, так? 

(весело гмикає) 

А можна і по...

Кожен Босота відображається напівпрозорим “слідом” з інших Босот - відносно того, як окремий Босота рухався. Через це вся та багатошарова маса Босот перетворюється в якесь стале море-місиво з його сталих покрокових елементів.

БОСОТА (З/К)  

А, прикол! Якби люди були такими завжди - як якісь, по типу, черви чи багатоніжки. 

(весело гмикає) 

На чілі такі. Добре. Краще  я вам наш офіс покажу. Якщо хочете. 

(весело гмикає) 

Там смітник, але… Але! Бізнес! Там, по типу. Бізнесок.

(весело гмикає) 

Всі Босоти, включаючи першого, зникають. На вулицю повернулися автівки й інші люди. 

БОСОТА (З/К)  

Блін, куди знову?

ІНТ. ЦИРК - ВОЛЬЄРИ - ДЕНЬ

Приміщення, схоже на конюшню. Частина його - загони, інша - ряди кліток. Чути різноманітні голоси тварини. 

БОСОТА (З/К)  

Це що?.. А, це цирк. Рохля.

(гмикає) 

Босота, в армійських брюках та накинутому на голий торс червоному плащі швидко йде коридором від клітки до клітки, когось шукає. 

БОСОТА (З/К)  

Ні, прикол з цьою... Не знаю, що воно таке. Рохльою я його назвав. Але, добре таке.

В одній з кліток бачимо дивну тварину, одночасно схожу на буйвола, носорога і поні, що, важко дихаючи, намагається підвестися на ноги. Вона жалібно щось мугикає, сльозними очима дивиться на Босоту. Юнак відкриває клітку, заходить, присідає біля тварини, гладить її по кудлатому хутру, що відливає сріблом і медом. Босота знімає плаща, вкриває ним тварину, дістає щось з кишені, підставляє їй під морду. Скотинка сьорбає, певно, з’їдає гостинець, задоволено опускає голову на сіно підлоги, і, закривши очі, мурличе якусь ніжну мелодію.

 

БОСОТА (З/К)

Співає, капєц. 

(весело гмикає) 

Рохля. 

Тварина, клітки та Босота розмивається до хвилясто-сірого.

 

БОСОТА (З/К)

Що, все? Тоді можна зразу, щоб час не витрачати. Ну, в офіс. 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК

Ми пролітаємо над вулицею, яку пересікали до знайомства з дивною твариною, в напрямку одного з висотниих будинків житлового комплексу. 

БОСОТА (З/К)

А, ні, стійте. З тьоть Женьою привітаюся.

Різко  опиняємося на землі перед входом до стоматологічної клініки, про що свідчить вивіска. Вивіска поряд -  туристичної компанії, в двері під якою, кивнувши комусь, саме зайшов Босота. Біля входу до стоматології жінка років 40-ка в рожевому сестринському костюмі прополює “клумбу” - бетонні горщики з кущами та квітами.

БОСОТА (З/К) 

Бажаю здоров’я! Що це Барбі змушують працювати?

Жінка посміхається, оголюючи великі ясна та маленькі золоті зуби.

БОСОТА (З/К) 

Тьотя Женя.

(весело гмикає) 

Прикольна. Що, тепер - до нас. Час - це гроші, Адам Сміт. Вйо.

ІНТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ – РАНОК

Просторе офісне приміщення метрів двадцять в довжину. На довгій, проти вітрини, стіні розтягнутий банер з видом тропічного пляжу та назвою компанії. Під ним стоїть чотири офісних столи з облаштованим на них безладдям: складеними кривою стопкою п’ятьма ноутбуками (одним відкритим), принтер, розкидана пачка паперу до нього, перевернутий канцелярський набір, розкидані ручки та олівці, горщик з великим кактусом, в землю якого вставлені декілька прапорців невідомих країн, декілька журналів, пляшки від пива, відкрита коробка з під піци з одним шматком, ще дві закритих коробки від піци, зкомкані пакети з Макдональдсу, стакани від коли звідти ж, повна недопалків попільничка,  відкрита пачка цигарок та дві електронні цигарки, напівивернутий зелений светр, ще якесь сміття.

БОСОТА (З/К)

Зараз приберу… Мені подобається прикол, що час - це гроші. Адам Сміт.

(гмикає) 

Потужно. Ні, серйозно. Час - це гроші. Але… за гроші час не купиш… Хоча, ні, робота…

(гмикає) 

Коли тебе наймають. Ну, по типу. Добре. 

(весело гмикає) 

Зрозуміло, короч. 

(гмикає) 

Так, прибратися.

Босота витряхає попільничку в мусорну корзину, з якої стирчить горлечко пустої пляшки від віскі, ставить попільничку на стіл. Хлопець звертає увагу на светр, бере його, вивертає, розглядає - з обох боків виробу вив’язані портрети Босоти та якоїсь дівчини. Босота весело гмикає, складає светр, залишає на столі.              

БОСОТА (З/К)

Серйозно тут в нас. Правда, пусто. А це тому, що наші клієнти ще сплять.

(сміється)

Ага.

 

Безпосередньо в залі офісу, з перспективою, що йде в безкінечність, виникають ряди різнотипних ліжок та диванів. На кожному з них хтось, один чи двоє, сплять. На одному з ближніх рядів чоловік в ліжку підіймається, не розуміючи, озирається.                

БОСОТА (З/К)

Цей не спить. Мабуть, не наш клієнт…

(весело гмикає) 

А ні, він до нас приходив - запитував, коли в нас обід. 

(весело гмикає) 

Ролс відповів йому, що в нас плаваючий графік. Так, в принципі, й є - графік такий, плаваючий.

(весело гмикає) 

Короч. 

Зникає спочатку ліжко з чоловіком, що піднявся, а потім, швидко з’їхавши докупи, і всі інші ліжка та дивани.     

БОСОТА (З/К)

Наші клієнти. Вони довго сплять, пізно встають і до нас не ходять. По типу “а нашо, коли є куча приложух в телефонах?”. 

(весело гмикає) 

І про нас, самий прикол, про нас і не знають. Хоча одна вивіска… Дві, навіть. Ну, добре. Це на совісті Ролса…

(гмикає) 

В кімнату заходить чоловік з дещо підпухлим, певно після попойки напередодні, лицем. В руках він тримає пляшку пива. Це РОЛС (26), побратим і компаньон Босоти. 

БОСОТА (З/К)

Це, як раз, Ролс. 

(весело гмикає) 

Хлопці тиснуть руки, як в армрестлінгу, застигають.  

БОСОТА (З/К)

Ні, він класний чєл. Просто, як підприємець - ніякий. Але боєць - що треба. Ми з ним підарів кришили разом. Матюкаюся? Це не матюк, це - загальна назва. По типу, як з руским кораблем. Норм. І вони нас трохи кришили, підари.

(весело гмикає) 

Що? Норм. Місцями, потипу, кришили. Ну, то таке. Хоча, прикол, що ми живі залишилися.

До Босоти та Ролса повертається здатність рухатись.  

РОЛС

Блін, ледве зараз випер її звідсе. Заїбала. Ночувала тут, прикинь. Заходжу, а вона на столі. Що тут було? Взагалі нічого не пам’ятаю. Ти як?

Босота продовжує прибирати на столі, скидаючи папір і картон до чорного пакету. 

БОСОТА

Я-то норм. Я - це я. 

(весело гмикає) 

Ролс, певно, мав намір плюхнутися в крісло, але, напівдорозі до нього, знову застигає. Через якісь гострі виступи навколишнє деформується, стає блакитно-бурим.

БОСОТА (З/К)

Бачте, не я тут головний. 

(невдоволено гмикає) 

НАТ. ОЗЕРО - ДЕНЬ

Босота з голим торсом, в підкочених до коліна військових брюках, стоїть по коліно у воді біля борту великого рибацького човна, дивиться на риб, що хлюпаються навколо нього. 

БОСОТА (З/К)

А, це про цю рибу. 

(невдоволено гмикає) 

Юнак опускає руку у воду, дістає велику, як оброблену морською водою, матову білого скла рибу. Скляна риба одразу ж стає спочатку прозорою, а потім починає темнішати.

 

БОСОТА (З/К)

Блін, таке болюче. 

(гмикає) 

Босота дивиться на руку, в якій тримає скляну поробку, вона кровоточить. Зі скляної риба, що була гладкою,швидко виростають чорні великі та малі гострі кристаловидні шипи, що ранять руку хлопця ще дужче. Босота шоковано дивиться на нас.

БОСОТА 

Що воно таке, блядь?!

БОСОТА (З/К)

А я знаю?.. 

(гмикає)

Скло.

 

Босота не випускає небезпечний предмет, а бере його і другою рукою, зстискає. Скляна риба розкришується, осипається з рук кварцевим піском. Частина піску, змішаного з кров’ю, густо стікає по рукам юнака, які, в цих місцях, теж осипаються.

БОСОТА (З/К)

Пісок.

(гмикає)

ІНТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ – РАНОК

Ролс, тримаючи в руці пляшку пива, плюхається в крісло, покачується в ньому злегка, відпиває і забирає з коробки з-під піци, яку Босота саме бере, щоб запихнути до пакету, останній шматок.

БОСОТА

Я-то норм. Я - це я. 

Босота продовжує щось беззвучно говорити.

БОСОТА (З/К)

Повтор. Прям, як в Ютьюбі після паузи… 

(гмикає) 

Ні, це не Ютьюб. Я б знав. 

БОСОТА

Доки ми з Вікою тут були, якщо що. А потім як і що ви тут робили - це ти вже в Ханни запитай.

(гмикає)

БОСОТА (З/К)

Віка, Віка… 

Босота продовжує прибирати. З’являється напівпрозора миловидна дівчина років 20-ти, дещо скута, з сором’язливою посмішкою.

БОСОТА (З/К)

Віка, взагалі-то, норм: час проводити, секс. 

Біля Віки з’являється копія Босоти. Вони разом підходять до великого, натягнутого на каркас, жовтуватого шматка паперу. Босота заходить за папір і простромляє в проріз, який там, певно, був, голову, в інший - руку. На папері з’являються контури тіла у вигляді графічної замальовки, що зображує блазня. Дівчина плескає в долоні, йде за цю паперову ширму. Голова Бсоти зникає, а в прорізах з’являється голова Віки, обидві її руки та нога. Тут же на папері проявляється багатий фарбами та чудово виконаний акварельний малюнок панянки в розкішному платті.

БОСОТА (З/К)

Приємно з нею. Але, прикиньте, весь час пустота якась всередині, ну, по типу. 

Напівпрозорий Босота, разом з паперовою ширмою, зникає. Віка залушається в позі, в якій була, доки мала місце ширма. Матеріалізований Босота підходить до дівчини, дає їй легенького щигля по носі. 

БОСОТА 

Та з нею, все одно, класно.

Знову з’являється напівпрозорий Босота, який насипає Віці в долоні зерно зі свого кулака. Дівчина стуляє долоні, а, розтиснувши їх, протягує юнакові куряче яйце. Босота кладе поверх її долонь свою і коли знімає, там жовте курча. Віка радісно обертається навколо себе і протягує до Босоти руки, в яких затиснена молоденька руденька курочка.  Босота підбиває руки дівчини з курчам знизу і велика руда курка, хлопаючи крилами, спускається долу й незграбно перевертає миску з зерном, що розсипається довкола. По кімнаті починають, повільно опускаючись, кружляти якісь чорні клапті - чи то спаленого паперу, чи то старого листя.

БОСОТА (З/К)

Та серце - ні, серце не… Короч. 

(зітхає) 

Як і в неї, схоже. В неї є мужик, старший, що п’ялить її, золото їй за це дарує. Вона показувала - золото і мужика. Я, по типу, не знаю, як до цього ставитися. Якось… Ну, пустота, короч і все.

Дівчина зникає. Чорні клапті в повтірі та зерно на підлозі розсіюються.

РОЛС

Вона каже, що я її бив і тут закрив, а сам пішов. Йобаний-карьобаний, взагалі цього не пам’ятаю… 

Поряд з Ролсом з’являється також напівпрозора дівчина з тим самим обличчям, як у Віки, проте з іншою зачіскою, кольором волосся і одягом. І очі в неї інші - двокольорові. 

БОСОТА (З/К)

Це Ханна, дівчина Ролса.

Ханна злегка пританцьовує, крутиться навколо Ролса.

РОЛС

Бив… Навіщо б мені її бити?.. 

За спиною Ролса поряд з Ханною з’являється інший Ролс, напівпрозорий. Дівчина застигає, дивлячись на того, другого. Він же хльостким рухом б’є її по обличчю.

РОЛС

Мені її батя гроші дає, щоб я на ній не одружувався, прикинь.

Дівчина береться за щоку, вільною рукою намагається вдарити Босоту, та отримує ще декілька ляпасів, зникає. 

РОЛС

То навіщо мені її бити, коли в мене на ній така схема? Ні, загони.

Босота гмикає, з посмішкою дивиться на друга, мотає головою, продовжує прибирати. Ролс п’є пиво і їсть піцу. Дзвонить телефон, який Ролс дістає з кишені, дивиться на екран, зкорчує невдоволення, відповідає. 

РОЛС

Кажи. 

 Ролс продовжує говорити в телефон, але вже беззвучно.

БОСОТА (З/К)

Добре, це - лірика. А ми тут по ділу. Час - це гроші,  Адам Сміт. Ні, прикол з цими часо-грошима. Це Ролс придумав, що можна туризмом займатись.

 

НАТ. НАСЕЛЕННИЙ ПУНКТ - РАНОК

Босота і Ролс в пікселі і повній амуніції, з автоматами напоготові, сидять в окопі, що накопаний біля фундаменту напівзруйнованого будинку. Ролс щось буззвучно говорить. Босота, схоже, реагує на сказане скептично. Він дістає з бокової кишені брюк шоколадні батончики, протягує один побратиму. Ролс спочатку відмовляється, а потім бере запропоноване. На них, певно від вибуху поряд, сиплеться земля.

ІНТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ – РАНОК

Босота сідає на стіл. 

БОСОТА

Ідея на мільйон, типу. Ага, вкладень. А віддачі… Кароч. Такий прикол. 

(весело гмикає) 

РОЛС (З/К)

Що ти там бубниш?

БОСОТА 

Взагалі-то ми… грабуємо. Банки. 

(весело гмикає) 

Шок, ні? 

(весело гмикає) 

Бо час - це гроші. Ага.

(весело гмикає) 

 

Босота повертається до прибирання. Та тут же, разом з Ролсом, зникає. 

БОСОТА (З/К)

Блін. 

ІНТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ - ВЕЧІР

Три стіни приміщення, в усю їх висоту, зайняті діарамою: вид зверху напівзруйнованої зигзагообразної траншеї, з розтрощеними бліндажами та спостережними пунктами, кинутими цілими та пошкодженими кулеметами, гранатометами, автоаматами, ящиками та цинками, розсипаним боєкомплектом, стирчачими з землі кумулятивними пострілами до РПГ, що не розірвалися. І трупами в камуфляжі - цілими і пошматованими - наших і чужинців.

 

БОСОТА (З/К)

Добре, поки воно тут, я розповім. 

Косий сонячний промінь заходу сонця повільно рухається по стіні з зображеннями, як лазер випалюючи його до білого та залишаючи в кольорі лише окремі фрагменти, закриті тінню вітринної рами, речей на робочих столах та листя декількох великих пальм, що стоять в приміщенні. 

БОСОТА (З/К)

То ж, банки. Чому так? 

(весело гмикає) 

Ну, бо гроші потрібні всім. І нам з Ролсом. А банки - то ж і є гроші. Часо-грошики, Адам Сміт.

(весело гмикає) 

Банк, то відділення. В нас називається відділення. 

(гмикає) 

Ну, більше по банкам кайфуємо, але, інколи, можем і ломбард перевірити - як там в них справи. Теж в них справи норм. 

(весело гмикає) 

Це моя ідея. Не ломбарди, а взагалі. 

(весело гмикає)

По типу, молодіжна ініціатива. 

(весело гмикає) 

А що? Ні, прикол. О, зараз про цибулю буде. 

На одній з очищених від діарами стін з проектора, підвішеного під стелею, транслюється старий чорно-білий науково-популярний фільм про цибулю. Диктор радянським україномовним тараторенням розповідає щось про значення зелених паростків цибулі для хімічної промисловості країни. 

БОСОТА (З/К)

Бо, якби тільки туризм цей, то вже б нирки довелося продати - Ролсові спочатку, а потім і мої. 

(весело гмикає) 

Рілі. При тому, що свого стільки залили, бабулєт. 

(весело гмикає)

Ті, що з армани залишилися. 

На екрані люди в білих халатах проводять якісь маніпуляції з довгими перами цибулі. Один з робітників - Босота.  

БОСОТА (З/К)

Ну, потипу, з війни.  Стоп! 

Босота з наук-поп фільму, наче реагує на оклик, зупиняє роботу, дивиться на нас.

БОСОТА (З/К)

Стоп, стоп, стоп! Це вона. Вона, сама… Це вона!

Босота на екрані дивиться в сторону вітрини офісу,  виходить з кадру.

Ззовні повз вітрину офісу хлопців проходить дівчина, точнісінько така на обличчя, як дві попередні - Віка та Ханна. Лише одягнена в білий верх та зелений низ. В руках вона тримає дві кави в фірмових стаканах, з одного на ходу відпиває. 

Босота, що знову проявився в кімнаті, залишає ноутбуки, які не дорозкладав по столах і швидко йде до дверей. Ролс в кріслі теж матеріалізувався.

РОЛС

Ти куди? 

БОСОТА

(не озираючись) 

Туди. 

РОЛС

О, то візьми мені шавуху, часникову. Ні, дві! Ні, давай, одну шавуху і мексіканський дог! Почув?! Босота! Бля. 

(в трубку) 

Це не тобі!

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК

Босота виходить на вулицю, яка, замість асфальту та тротуарної плитки вкрита густими луковими травами - скрізь навколо. Інших людей, крім дівчини з кавою, немає. Босота йде за нею. 

БОСОТА (З/К)

Завжди так роблю, коли вона проходить. Ну, скільки її знаю, скільки її бачу. Короч, скільки живу нею. Для неї. 

(весело гмикає) 

Зрозуміли?

Трави починають переливатися незвичними для природи хвилями, шумлять. 

БОСОТА (З/К)

А як краще - сонце високо, як зараз? Чи коли заходить?

(гмикає) 

Навколишнє освітлення згущується, жовтішає, як на самий захід сонця. 

БОСОТА (З/К)

Чи сходить? 

Освітлення знову змінюється - на бліде, ніжне, східсонячне.  

По праву руку між будівлями видно і червоне коло сонця, шо вже тоне в горизонті. 

БОСОТА (З/К)

Це сонце щось відстало. Короч, я в сумнівах.

(весело гмикає) 

Небо стає нічним, зоряним, тоді як освітлення навколо залишається світанковим.

БОСОТА (З/К)

Вона старший спеціаліст у відділенні банку. 

(гмикає) 

Над головою пролітає декілька зелених ластівок. 

БОСОТА (З/К)

І тому я хочу це відділення пограбувати. 

(весело гмикає) 

Так, стоп, а це ще що? Цього не було... 

Здалеку по траві на нас рухається, періодично бликуючи і збільшуючись, чорна пляма. В цей час на краю зору видно, як дівчина з кавою віддаляється. 

БОСОТА 

А, це ж вершники Апокаліпсису. 

(весело гмикає) 

Це Ролс їх так назвав. 

Освітлення навколо повертається до звичайно денного, нічне небо теж висвітляється до сіро-блакитного. Пляма, що рухається полем, наближається швидше і виявляється чорним старим і пошарпаним фургоном, в кабіні якого сидять троє худорлявих і таких же пошарпаних, як їх шарабан, літніх чоловіків. Вони неголені, з темними колами навколо очей і дійсно мають містичний вигляд. 

БОСОТА (З/К)

Схожі ж, так? Прикол. 

(весело гмикає) 

Вершники. Вони тут постійно щось возять. Але ми не цікавимося, щоб не руйнувати вкрай кумедний образ. Як каже Ролс. По типу, ага. 

(весело гмикає) 

Довгий чорний фургон з тарабаненням проїздить повз. Босота озирається в сторону, де йшла дівчина. Її вже немає. Він тут же дивиться на сонце над головою. 

БОСОТА (З/К)

Ха. А якби Сонце взагалі щезло, випарувалося?.. 

Сонце тут же зникає, небо знову стає нічним, космічним. На ньому анімованою схемою планети Сонячної системи повільно сходять зі своїх орбіт і розлітаються в різні боки. Босота дивиться, роззявивши рота.

БОСОТА 

Адам Сміт… 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК

Бачимо дорогу, серед якої, задерши голову, стоїть Босота, а повз нього, сигналячи, проїздять машини.

БОСОТА (З/К)

Буває, чо. 

(весело гмикає) 

Повернемося до справ. 

ІНТ. СЦЕНА БУДИНКУ КУЛЬТУРИ – ВЕЧІР

На авансцені, одягнені в яскраві камзоли, в кудлатих, випадкових перуках стоять Босота та Ролс та троє дівчат в довгих пістрявих сарафанах. Дівчата, як і попередні, одного лиця.

БОСОТА (З/К)

БеКа “Каучук”. Будинок культури. 

(весело гмикає) 

“Каучук”, насправді. Ага, прикол. 

(весело гмикає) 

Ми тут в виставах з Ролсом трохи.

(весело гмикає) 

Самодіяльний театр. Дівчатка теж самодіяльні. Хороші дівчатка. Арт-терапія, по типу. Щоб… Ну, короч… Щоб не було біди. Бо біда може бути…

(весело гмикає) 

На передньому ряду глядацької зали за маленьким столиком сидить товстий патлатий чоловік, щось говорить. 

БОСОТА (З/К)

Це Мотя. Про Мотю… Короч, просто Мотя. Не особливо, бо він такий… Ну, короч.  

На сцені хлопці та дівчата кивають на сказане чоловіком з зали. Дівчата щось, певно, науявляли, війшли в образ - припіднімають подоли сарафанів, роблять реверанси, крутяться. Босота та Ролс починають штовхати один одного. 

БОСОТА (З/К)

Граємо, по типу. Щось виходить. 

(весело гмикає)

Іноді переграємо.

   

Ролс крутить перед Босотою “вертухи”, мало через це не падає. 

БОСОТА (З/К)

Ну, терапія, якщо що. Але це важлива частина нашого плану. Грабуємо банки, рілі.

(гмикає)

Грим, костюмчик, дурнувата перука. І нас ніхто не впізнає. Така справа на справі.

(весело гмикає) 

Це, щоб ви знали, ага. Далі йдемо. 

НАТ. ВУЛИЦЯ - ДЕНЬ. 

Босота йде вулицею вздовж будинку їх житлового комплексу. 

БОСОТА (З/К)

А потім: викинути перуки, вуса, бороду, по типу,  - які, ну…, - й накинути заготовлене шмаття. 

(весело гмикає)  

Все. І торбу з грошами запихнути в кульок з маркету.  

Босота показує під сорочкою кофту, яка за декілька секундних вправних рухів опиняється зверху, зовсім приховуючи сорочку. Сумки - наслоєні одразу декілька їх видів - зникають в глибині якогось бездонного пластикового пакету з супермаркету.

Босота гмикає, підіймає вгору заповнений пакет, дивиться десь вперед.

НАТ. ВІДДІЛЕННЯ БАНКУ – РАНОК

Прозора вітрина банку, з невеликою підвісною рекламною площиною посередині та постером в ній, що не заважає бачити крізь скло залу відділення та дві його працівниці - жінку постарше, схожу на тьотю Женю, та дівчину, котру ми бачили до цього з кавою - лицем вилиту Віку та Ханну. До вітрини підходить Босота, дивиться на дівчину, яка не звертає на нього увагу - зайнята з паперами. 

БОСОТА (З/К)

Адам Сміт. Мені була пропозиція рекламу розміщувати. 

(весело гмикає) 

Світ чистогану, ага. Прикол. Але…

Навколо з’являються банери, віртуальні тривимірні вивіски та рекламні матеріали.   

БОСОТА (З/К)

Але, я поки думаю. 

(весело гмикає)

Не впевнений, що хочу цього. От навіщо псувати таке рекламою, Адам Сміт? 

Крупно бачимо лице дівчини з банківського відділення - від чола до підборіддя, щоку, вухо, волосся, шия, від плеча до кінчиків пальців, які, задумливо торкаючись губ, знову повертаючи нас до її обличчя.  

БОСОТА (З/К)

Я, взагалі-то, обережно ставлюся до жіночої краси. Не вірю, по типу. 

(весело гмикає) 

А як? Коли стільки є сучасних засобів її… 

(весело гмикає) 

Ну, кароч. Покращувати, ага. Але, але… Стандарти зовнішності… Ні, це прикол.

(весело гмикає) 

Стандарти.

Реклама зникає. А замість неї з усіх сторін з’являються, швидко чергуючись, тривимірні портрети жінок різних епох, по яким можна прослідкувати зміну стандартів жіночої краси. Босота, розглядаючи їх, й одночасно обгризаючи нігті, повільно йде до дверей банківського відділення. 

Від кожного портрета залишається якась деталь, що поступово, ущільнюючись, створюють фотопортрет дівчини-банківської працівниці , що поміщається в рекламній рамці за склом вітрини. 

БОСОТА 

Класне фото. Я теж люблю фотографуватися. 

(весело гмикає)  

За три місяці шпиталю мене фотографували більше десятка разів. 

(весело гмикає)  

ІНТ. РЕНТГЕНКАБІНЕТ - ДЕНЬ

Босота стоїть біля вертикальної плити ренген-апарату, добряче примотаний до неї зеленою вовняною ниткою. 

БОСОТА (З/К)

Хтось знає, що за нитка? 

Спалах лампи апарату.

ІНТ. КАБІНЕТ ХІРУРГА - ДЕНЬ

Бачимо рентген-знімки, розміщені на світловому столі: череп в трьох проекціях, скелет в повний зріст, окремі кінцівки. На кожному знімку в різних, відмінних від інших знімків місцях, білі кулі та уламки боєприпасів, білий хвостовик міни, розтрощені кістки. Також на окремих рентген-знімках, разом з черепами та кістками присутні і інші об’єкти в рентген-спектрі: автомат Калашникова, гранати, скрипка, листя пальми та клену, квітки соняха та лілії, плющ. Також поряд з людськими скелетами є скелети пташок, мишей, риб та кішок. Є клубки ниток, зняті так, наче теж мають в собі якийсь скелет. 

НАТ. ВІДДІЛЕННЯ БАНКУ – РАНОК

 

Босота стоїть збоку вітрини. Тривимірні зображення дівчини зникають, коли вона сама зсередини приміщення підходить до вітрини й міняє рекламний матеріал - кольоровий постер в рамці посеред вітрини. Босота заворожено дивиться на цю швидку, але елегантну маніпуляцію. 

БОСОТА (З/К)

Ага. Така чудова. 

(зітхає) 

Ладн, банчок, робота. Ми ж тут, щоб вам показати…

(весело гмикає)  

І дізнатися дещо.

Дзвонить мобільний. 

БОСОТА (З/К)

Вибачте. Комусь я…

(весело гмикає) 

Босота засовує руку до шортів, дістає телефон, а разом з ним і якусь путанину з зеленої вовняної нитки.

БОСОТА

Ця нитка… Де вона береться? Скрізь.

(весело гмикає, в трубку, строго) 

Босота на зв’язку.

Босота дістає з іншої кишені ще більшу путанку з зеленої нитки, усміхаючись, показує нам.

БОСОТА

(в трубку) 

ОК. Я, як раз, і збирався.

(весело гмикає)  

Ховає телефон в кишеню.

БОСОТА 

Просять ближче до теми… Хто?

(весело гмикає)  

Не знаю.

(весело) 

Голос, як в нашого ротного. Але це не ротний. 

(гмикає, невдоволено)

Знову. 

ІНТ. МІЖМІСЬКИЙ АВТОБУС - РАНОК

Автобус, за вікнами якого сіріє світанок, рухається. Всі пасажири - копії Босоти, що сплять в тих чи інших позах.

БОСОТА (З/К)

Ну, це так - коротеньке. Луна якась, по типу.

(гмикає)

Лише один з пасажирів-Босот, - той, що сидить біля проходу в середині ряду, - не спить, дивиться як на рівні його грудей тане якесь рожево-червоне світіння. Хлопець намагається взяти його в руку, та світіння зовсім згасає. У хлопця на очах сльози, він ледь стримує ридання.

БОСОТА (З/К)

Буває.

(гмикає)

Всі плачуть.

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ – РАНОК

Босота заходить у приміщення банку, де, крім дівчини та жінки, яких ми бачили, та старого охоронника, нікого немає. Юнак швидко оглядається, впевнено йде до столу, за яким сидить саме дівчина. Босота розв’язно сідає на стілець навпроти неї. Красуня підіймає на нього очі.

БОСОТА (З/К)

Е-е, братан!

(весело гмикає) 

Босота і дівчина застигають. До зали з вулиці входить інший Босота і направляється до банкомату. 

БОСОТА (З/К)

Так-то краще. Спочатку робота. 

(весело гмикає)

Охоронник, що займався телефоном, кидає на хлопця лінивий погляд і повертається до телефону. 

БОСОТА (З/К)

Майже всі вони так. Охоронники. 

(весело гмикає) 

Стражі, по типу. І це й чудово. Телефони - наше все. 

(весело гмикає) 

Босота стоїть біля банкомату, вставив картку і, очікуючи, розсіяно оглядає все навколо.

БОСОТА (З/К)

Наше хау-ноу… Ноу-хау, по типу.

(весело гмикає) 

Грунтується на втомленності і нудьзі. Нудьга, ага.

(позіхає) 

Як в цього бабайки.

Бачимо старого охоронника, що теж позіхає.

БОСОТА (З/К)

Ну, а ми з Ролсом приходимо цю нудьгу розвіяти. 

(весело гмикає) 

Це спрацьовує. Чьотенько. 

Ну, зазвичай спрацьовує. Майже… 

(весело гмикає)

Та ні - завжди. Взагалі завжди.

 

ІНТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ – ДЕНЬ

На один зі столів офісу одночасно декілька десятків напівпрозорих пар рук, накладаючись одна на одну, витрушують з торб, пакетів, коробок, жіночих сумочок пачки з грошима. Купа грошей, на відміну від рук та торб, матеріальна і тільки збільшується до добрячої гірки, що займає всю площу столу і частиною пачок падає на підлогу.

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ – РАНОК

Босота все так же стоїть біля банкомату. Він, певно, намагаючись поповнити рахунок, з купюрами в обох руках розгублено нахиляється до апарату, тицяє купюрою деінде. До відділення заходить ще один Босота - точнісінько так само одягнений, але напівпрозорий, а за ним напівпрозорий Ролс.

БОСОТА (З/К)

Хтось з нас заходить першим і, так само, як зараз, займається банкоматом.

(весело гмикає)

Поповнення чи зняття - не важливо. 

На Босоту, що стояв біля банкомату, нашаровуються інший Босота та Ролс, напівпрозорі. У всіх них різні маніпуляції з банкоматом, але однотипна поведінка розгубленої, не зовсім розуміючої, що робити людини.

БОСОТА (З/К)

Картки всі свіжі… Ну, ви зрозуміли. 

(весело гмикає)

Це Мотя, як раз, вміє. Ну, Мотя, той що на арт-терапії, театр, режисер. Але ж ви його не запам’ятали.

(весело гмикає)

В тому й справа. Він теж з нами, Мотя, теж братик. Але його зараз… Ну, по типу, не можна світити. Кароч. Та ладн… В сезече він. 

(весело гмикає)

Самовільне залишення частини, по типу. Добре, поки це…

(гмикає)

НАТ. ПОЛЕ - ВЕЧІР

Голий по пояс Босота, в армійських брюках, закочених до колін босих ніг, сидить на краю величезної вирви, спричиненої вибухом авіаційної бомби. Поряд з ним пасуться декілька диких кіз, гуляють фазани. В перевернутому шоломі в ногах хлопця якісь мілкі пташечки звили гніздо - одна з них сидить на кладці, інша відлітає й повертається з чимось у дзьобі. 

БОСОТА (З/К)

Але Мотя вояка норм. Він ще з АТО. І тут був з самого початку. Та за два з половинюю роки… 

(весело гмикає)

Ну, короч, притомився. І сам собі звільнення зробив. 

(весело гмикає)

Тепер шифрується - зміну статті на адміністративну чекає. То він картками займається. Постачальник, по типу. 

(весело гмикає)

Картки для нас безпечні, вощм.

(гмикає)

Босота бере десь збоку клубок зеленої вовни, замахується й кидає його, опускає голову. 

БОСОТА (З/К)

Не розумію, що це за нитки. Скрізь вони.

(гмикає)

А! Ми ще декілька разів, ну, по типу, ми цими картками нехороших людей підставляли.

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ – РАНОК

Хлопці біля банкомату одночасно починають зовсім вже нервово, - в різних манерах, - поводитися, очевидно, втомившись від власної безпорадності.

БОСОТА (З/К)

То це було гуд. Робін, по типу, ага, Гуд. 

(весело гмикає, серйозно)

Так. Обов’язково виникає щось - чи з банкоматом, чи з дебілом біля нього, через що потрібна допомога компетентних спеціалістів. А хто в нас самий компетентний?

(весело гмикає)

 

До хлопців біля банкомату підходить охоронник.

БОСОТА (З/К)

Звичайно. 

(весело гмикає)

Потім підтягнеться ще хтось з клерків і люди зайняті.

Напівпрозорий охоронник кличе когось і до нього та хлопців підходить одразу декілька напівпрозорих банківських працівниць - тьть Жень та схожих на Віку-Ханну. Одночасно посеред зали виникає велика купа з клубків зелених вовняних ниток, на якій, обійнявшись, сидять напівпрозорий Босота з оголеним торсом та в армійських штанях і берцях і дівчина в військовому кітелі, накинутому на голе тіло - чи то Віка, чи то Ханна, чи працівниця банку - всі на одне лице. 

БОСОТА (З/К)

Блін. Це ще… І нитки ці знов. Ні, все добре… 

Обличчя пари, що сидить на нитках, частково змазується, потім і зовсім витирається до брудно-бежевого.

БОСОТА (З/К)

І тут заходить хтось інший з нас. Другий номер, по типу. 

(весело гмикає)

В приміщення банку одночасно, нашаровані один на одного, заходять три напівпрозорих Босоти та два Ролси і йдуть до вікна каси. 

БОСОТА (З/К)

Йдемо до каси. Ні, зачекайте з касою. М-м. 

З приміщення зникають всі і все - воно стає пустим, стерильним.

БОСОТА (З/К)

Мене трохи обурює, як Ролс себе з Ханною… Ну, типу.

(гмикає)

Розчиняється і приміщення, і стіни сусідніх будівель. Все випаровується. 

НАТ. ДОЛИНА – РАНОК

Розчиняються залишки будівель та доріг і відкривається  простір гірської долини з великим озером дещо подалі. 

БОСОТА (З/К)

Ну, не обурює - дивує… 

(гмикає, зітхає)

Короч, будь я на його місці, давно б кинув… Кинув все і був би…

(гмикає)

З нею. З нею був би.  Вона так його кохає. І Ханна - це…

В повітрі, трохи відірвавшись від землі, зависає оголена Ханна. Її обличчя, розкішне волосся, ідеальна фігура - взірець жіночої краси. 

БОСОТА (З/К)

Шедевр, ні? 

(гмикає)

Ну, так, сексизм, трохи, сексизм. 

(гмикає, зітхає)

Ага. Але, по типу… Хіба так краще?

(гмикає)

Ханна одномоментно стає одягненою в якійсь мішкуваті, по-моді, джинси та майку і, наче від важкості одягу, тут же падає долу. 

БОСОТА (З/К)

Вам так дійсно більше..? 

(гмикає)

Повернути, як було до цього? 

(вечело гмикає)

Ага, ви подумали, що я вам зараз її, по типу, знову роздягатиму?..

(весело гмикає)

Я можу. Але, ні, звичайно. Це ж не атракціон. Ця дівчина - не атракціон. Вона... 

(зітхає, схлипує)

Блін, Ролс нічого не розуміє. Та… Навіть те все чудове, всі її дуги, вигини, м’якість і відтінки… Все те… Вони нічогосінько не вартували б, якби в неї не було… 

Спочатку, просвічуючись червоно-рожевими контурами, а потім всім масивом, майже на ширину грудної клітини Ханни б’ється велике серце. 

БОСОТА (З/К)

Я не можу з цього. 

(нервово, в розпачі гмикає)

Мене розриває від щастя, коли я таке бачу, таку… 

(гмикає в розпачі, зітхає, спокійно)

А Ролс її б’є. Він не бачить, не розуміється, і тому… 

(гмикає)

Короч, горе це все. Чому Ханна кохає не мене?! 

Навколишній краєвид зникає і дівчина зависає в сірому, пустому і пласкому просторі. 

БОСОТА (З/К)

Та ні, дівчина братика - то святе. Просто, ну, по типу, думки в голос.

(гмикає)

 

Ханна і сірий фон зникають. Все стає чорним, кристаловидним.

БОСОТА (З/К)

Добре, продовжимо знайомитися з нашими передовими технологіями. 

(весело гмикає)

Але, Ханна….

Чутно декілька чоловічих схлипів, шмигання носом, зітхання.

Ще раз виникає оголена Ханна, що поклала одну руку собі на голову, звісивши долоню. Дівчина ніжно посміхається і випаровується, як від легкого вітерця.

 

ІНТ. ПРИРОДНИЧИЙ МУЗЕЙ - ДЕНЬ

Крупно бачимо Босоту. 

БОСОТА (З/К)

Це в мене… 

(шмигає носом)

Ні, по-іншому все. От що таке серце?

Босота стоїть на фоні велетенського експонату - серця синього кита. 

БОСОТА (З/К)

Наприклад, таке. Це ж м’яз, м’язовий насос зі своїм циклом. 

(вказує на серце кита) 

Такий за один удар перекачує двісті літрів крові. 

Секундна візуалізація роботи серця кита. 

БОСОТА (З/К)

Моща. Але важливіше, скільки в такому серці було…

(шмигає носом)

Добра!.. Оце мене цікавить.

(весело гмикає)

Ага? На цілу якусь європейську країну, маленьку. На Андору. Точно, на Андору. 

(гмикає)

БОСОТА 

Сестрички, сфотайте мене, пліз. 

Босота протягує комусь телефон. Троє дівчат в сарафанах - всі на одне лице - насмішливо дивляться на Босоту, проходять повз. Та одна з них, все ж, повертається, бере телефон, фотографує. 

БОСОТА (З/К) 

Ось це в них найкраще. В них все добре, але це - найкраще. Без…  

Дівчина протягує Босоті телефон, усміхається, миттєво набираючи в очах і посмішці якоїсь глибини, яку вона, певно, і сама відчула. Та тут же все в кімнаті, разом з Босотою, дівчиною, серцем кита починає змазуватись. 

БОСОТА (З/К) 

Ні, стоп! Ні!!! 

 

НАТ. ВИРВА - ДЕНЬ

В неглибокій ямі від мінометного вибуху лежить напівзітлівше тіло в запресованій, колись чорній, формі та чорному ж бронежилеті. Видно линялий шеврон з російським триколором, та інший - з білою латинською Z. 

На тому, що залишилося від голови, очні впадини та оскал сірих зубів між висохлої, буроватої шкіри. 

БОСОТА (З/К) 

Сука, знову ці… Ні, це не те... Зовсім не те! Тут немає ніякого серця… 

(сердито гмикає, спокійно)

А, типу, чому,  - воно ж було?

Поряд виникає напівпрозорий маленький хлопчик, що гладить надутого, пораненого голуба.

БОСОТА (З/К) 

Та пофіг! Було чи ні… Як той братанчик казав? “Велкам ту Юкрейн, суки”.

(гмикає)

Мразота, окупанти хуйові.

Хлопчик з пташкою зникає. Тіло рашиста заглиблюється в яму, вкривається землею, затягується сіро-жовтою, післязимовою травою. Все навколо розчиняється до однотонності цього сіро-жовтого.

БОСОТА (З/К) 

Ні, геть звідсе.

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ – РАНОК

Босота, охоронник та дві жінки-банківські працівниці стоять біля банкомату, про щось розмовляють. 

БОСОТА (З/К)

Блін. Добре.

(гмикає)

Добре.

В залу заходить інший Босота - з якого, в різних застиглих позах, стирчить, як з Шиви, одразу декілька пар рук та ніг. Цей юнак йде до вікна каси. На нього ніхто з зайнятих банкоматом не звертає уваги.

БОСОТА (З/К)

Давати поради, показувати приклад та повчати - це те, в що люди занурюються з головою. Як ці співробітники банку.

(весело гмикає)

Це ми й використовуємо. 

(зітхає)

Секунду.

НАТ. НАСЕЛЕННИЙ ПУНКТ - ВЕЧІР

Босота, з оголеним торсом, в розірваних на одній нозі штанях робить декілька кроків десь збоку, перечіпляється, падає біля білої цегляної стіни, підводиться. Його руки зв’язані за спиною. Поряд стоїть Ролс - теж без кітеля та майки. Обидва босі. У кожного- по-своєму поневічене тіло та обличчя. Декілька одиночних пострілів з автомату. Кулі попадають в плечі, груди, живіт. Одна Босоті в обличчя. Хлопці падають.  

БОСОТА (З/К)

(нервово кашляє)

Так. Мені здається, ми тоді… вижили.

(нервово видихає)

Добре, продовжимо.

 

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ – КІМНАТА КАССИРА - РАНОК

За столом, оточена терміналами, машинками для перевірки та перерахунку грошей, в глибокому офісному кріслі сидить касирка - жінка, схожа на тьотю Женю - серйозна, чимось стурбована. За склом перед нею з’являється усміхнений Босота. Жінка робить вигляд, що зайнята - починає щось перекладати, записувати.

БОСОТА (З/К)

В мене немає дару знати, про що вони думають. Ну, по типу, як Мел Гібсон в тому… як його?.. Ну, фільм цей… 

(весело гмикає)

Забув. Проте, Боженька нагородив мене здатністю бачити їх серця. 

(весело гмикає)

Але, було б цікаво розуміти, що їх тривожить і якось зарадити цьому.  

Жінка дістає з сейфу декілька пачок банкнот, докладає до них одну зі столу, перехвачує всі резинкою.

БОСОТА (З/К)

Я би дав кожній з них себе, якщо б вони мене потребували: для щастя чи нещастя - що кому з них потрібно, чого кожній бракує.

(гмикає)

  

В той час, як за вікном стоїть усміхнений Босота, інший з’являється позаду касирки й починає легкими, досвідченими рухами масувати їй потилицю, шию, плечі. Жінка в задоволенні розслаблено відкидається на спинку крісла.

БОСОТА (З/К)

А, в мене є ще один талант. 

(весело гмикає) 

Зараз. 

Навколишнє зкручується в напівтемний звиток, до якогось коридору.

ІНТ. КОРИДОР - ВЕЧІР

Веселий Босота, озираючись на нас, йде освітленим старими слабкими ліхтарями під стелею коридором, по одній зі стін якого прокладено ряди масивних труб. 

БОСОТА

Опинятися, по типу, не в тому місці і не в той час, коли там є жінки. 

(весело гмикає) 

Жінки-то, як раз, там в тому, що їм потрібно, місці і часі. А от інших вони туди не чекали і не чекають. І мене, короч, теж.

(весело гмикає) 

Покажу.

Підходить до обитих жерстю дверей, відчиняє їх, робить крок за поріг.

ІНТ. КУХОННЕ ПРИМІЩЕННЯ - РАНОК

Босота ступає в заставлену кухонним обладнанням гарячий цех невеличкого ресторану. 

БОСОТА

(весело)  

Що, годувати будете сьогодні?! 

(весело гмикає) 

В дальньому кутку, над мискою сидить жінка, схожа на тьотю Женю, підмивається. На ній лише куртка поварської роби та шапочка. Жінка сердито витріщає очі, щось беззвучно каже. 

БОСОТА

(сміючись) 

Упс. 

ІНТ. КОРИДОР - ВЕЧІР

Босота зачиняє двері, йде напівосвітленим коридором далі, усміхається.

БОСОТА

Я там більше не їв. 

(весело гмикає)  

Відчиняє інші, двостворчаті двері. Це якийсь тамбурок, за яким ще одні двостворчаті двері. В тамбурку стоїть оголена жінка, теж схожа на тьотю Женю. На її ногах пуанти. На підлозі лежить синьо-біле трико. В руці жінка тримає трусики, якими грайливо проганяє Босоту. Той звчиняє обидві стулки дверей.  

БОСОТА

(весело гмикає)  

Я там більше не ходив. Ну… 

(весело гмикає)  

Не особливо так щоб потрібно…

(гмикає)  

Хлопець йде коридором далі, відчиняє старі, з обдертим дерматином одинарні двері, заглядає в кімнату. В проєм видно якийсь бідненький музичний клас, видно, як на кришці білого роялю лежить жінка. Між її трохи розставлених ніг активно “відпочиває” її ж права рука. Коліна жінки зігнуті, стопи вперті в клавіші інструменту і, злегка рухаючись, декілька разів викликають погані акорди.

БОСОТА

(весело)  

Допомогти?

Мастурбуюча жінка підіймає голову. Це, знову ж, дама,  схожа на тьотю Женю. Вона щось беззвучно гнівно кричить. Перед Босотою з’являється інша оголена жінка, схожа на ту ж таки тьотю Женю, але з іншою зачіскою і кольором волосся та з фотоапаратом в руках. Вона теж щось беззвучно кричить Босоті, вказує забиратися. Хлопець встигає помацати жінку з фотоапаратом за груди й швидко ховається за дверима, мало не піймавши ляпаса. 

БОСОТА

(весело)  

Прикол, ні? Це ще до Порнхаба і Онліфанс. 

(весело гмикає)  

Я і пізніше туди приходив, але там більше нічого такого не було. 

(весело гмикає)  

Показувати ще? Чи, загалом, зрозуміло?

(сміється)  

Багато різного. Талант, короч.

(весело гмикає)  

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ - РАНОК

Босота стоїть перед вікном каси, за яким видно касирку, що з закритими очима відкинулася в кріслі. Босота злегка стукає по склу, тримаючи в цій же руці купюру в сто євро. 

БОСОТА 

Обміняти.  

БОСОТА (З/К)

Адам Сміт. 

(весело гмикає)

А далі… 

Жінка за склом нахиляється вперед, підштовхує до Босоти ящик каси. Босота спритно однією рукою вставляє металеву паличку з гачками й блокує лоток в напіввідкритому положенні, а іншу, з гранатою та надягненим на великий палець її кільцем, підносить до скла беспосередньо над заблокованим лотком. Тут же його вільна рука притискає до скла папірець.

 

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ – КІМНАТА КАССИРА - РАНОК

Босота з тієї сторони скла притискає до нього однією рукою гранату, а іншою - папірець, на якому на принтері крупним та жирним шрифтом написано: “ЦЕ ПОГРАБУВАННЯ ГРАНАТА БОЙОВА РОЗІРВЕ НА ШМАТТЯ ГРОШІ ЧЕРЕЗ ДВЕРІ”.
Касирка різко хапається за ручку касового ящику, смикає, але той заблокований. 

КАСИРКА

Скотина! Нас грабують!!!  

Касирка застигає в агресивній позі. 

БОСОТА (З/К)

Звичайно, нічого подібного не відбувається. 

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ - РАНОК

Босота стоїть перед все тим же вікном каси. Жінка за склом злякано сидить, втиснувшись в крісло, нервово киває.

БОСОТА (З/К)

Їм не так багато платять, щоб заради цього вартувало ризикувати своїм життям, когось кликати чи тиснути якісь кнопочки. Тим більше, що їм і пофігу.

(весело гмикає)

 

За склом касирка виймає з сейфу пачки купюр й складає їх до, певно, власної матерчатої сумки. 

БОСОТА (З/К)

Якось бачив відео, як такі сумки роблять. Прикольно. 

Доки касирка нервово складає пачки до сумки, впускаючи декілька пачок на підлогу, з’являється її напівпрозора копія. 

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ – КІМНАТА КАССИРА - РАНОК

Касирка складає гроші до сумки. Копія ж цієї жінки, множачи кожним рухом ще нові і нові копії своїх рук, наче ілюструє відео, як роблять сумки. Вона в прискореному темпі розкладає на столі чисту, без принта, полотняну заготовку, приставляє трафарет, використовуючи маркер та балончик з фарбою, наносить принт. 

В іншому кутку кімнати з’являється Ролс з пляшкою пива в руці, притуляється до стіни, відпиває з неї.

РОЛС

По сумці дівчини, - жінки взагалі, - можна зрозуміти, якою вона відчуває власну вагіну. А по її взуттю точно дізнаєшся наскільки та дівчина їбанута.

БОСОТА (З/К)

(весело гмикає) 

Ролс, блін. Де ти взявся? 

Ролс та напівпрозора касирка зникають. Матеріальна касирка показує Босоті повну сумку пачок з грошима. Той із-за скла киває. Жінка йде до дверей.

НАТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ - РАНОК

Босота, стоячи лицем до скла каси, повертається до нас. За склом відбувається щось зовсім дивне - касирка з сумкою в руках починає ходити по стінам і стелі, схоже, в пошуках дверей, які не може знайти.

БОСОТА 

Хоча, по плану…

(гмикає) 

Коли касиру, по типу, захочеться показати характер, за другу частину власної ролі береться той з нас, хто зібрав біля банкомату паті з повною купою працівників місяця.

(весело гмикає) 

 

Босота, що стоїть біля банкомату в оточенні охоронника і вже трьох банківських працівниць, стрімко підіймає догори вісім рук, в кожній з яких по гранаті, з надягненим на великі пальці кільцями від них. Він щось каже, після чого всі працівники банку падають на землю, потім одразу ж підіймаються, падають, підіймаються. І так декілька разів. Потім до цього руху у них додається хлопок стоячи.  

БОСОТА (З/К)

Прикол. 

(весело гмикає)

Але таке було лише один раз за весь час. А ми опрацювали вже… 

(весело гмикає)

Останній раз, коли рахував, двадцять. Було двадцять. А зараз і не скажу, скільки. Не скажу... Бо мені здається... 

Посеред зали, між банкоматом, де лягає та встає група працівників банку, та касою, за вікном якої касирка ходить по непритаманним площинам, з’являється темнуватий, напівпрозорий Босота. Він у військових брюках з оголеним торсом, тримає в обіймах оголену дівчину, що притулилася лицем до його плеча.

БОСОТА (З/К)

… ми тоді померли. 

НАТ. СІЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ - ВЕЧІР

Босота, Ролс та ще декілька чоловіків - всі у військовій формі - стоять біля воріт у двір пошкодженої, з закритими ставнями хати, розмовляють. Інші хати навколо, за виключенням декількох цілих, акуратних, - це повні або часткові руїни. І далі, і зовсім поряд починають спалахувати вибухи від касетних боєприпасів. Чутно звуки розривів. Чоловіки, відкинуті вибуховою хвилею, падають. 

ДІВЧИНА (З/К)

Чи можу я дізнатись, як до Вас звертатися?  

ІНТ. ВІДДІЛЕННЯ БАНКУ - РАНОК

Всі Босоти, що були до цього в залі відділення почергово озираються на голос дівчини. 

ДІВЧИНА (З/К)

(чарівно сміючись) 

Як?.. Звертатися… До тебе.  

Босоти з різних частин зали йдуть до столу, за яким, один проти одного сидять  красуня-працівниця банку та Босота, з яким вони, інші, напівпрозорі, й зливаються. Дівчина усміхається, проте її очі сповнені сумом. В її грудях видно щось невелике, чорно-сірого скла, серцеподібне, що зсередини пульсує рожево-червоним.

Босота уважно дивиться на дівчину. Все навколо тьмяніє до чорного. 

БОСОТА (З/К)

Я тут безсилий.  

ІНТ. АВТОБУС - НІЧ

Темний пустий салон автобусу. Мірна робота двигуна. За вікном мерегтить вогнями віддалений населений пункт. Самотній Босота сидить в одному з крісел біля проходу. Перед ним в повітрі завис червоно-рожевий, по формі схожий на велике серце, згусток, що наче світиться зсередини.

 

ДІВЧИНА (З/К)

Вибачте, Ви… 

 

ІНТ. ВІДДІЛЕННЯ БАНКУ - РАНОК

У відділенні знову стає світло. Дівчина-клерк сухо дивиться на Босоту, той усміхається. 

БОСОТА

Босота. 

(весело гмикає)

Ні, Олександр, Саша. Ковальчук. Я хотів би відкрити у вас рахунок.   

ДІВЧИНА 

Пане Олександре, дозвольте, в такому випадку… Що?

Босота спершу схиляється на сторону, а потім, з гуркітом разом зі стільцем і зовсім завалюється на підлогу. 

ДІВЧИНА 

О, Господи!

Дівчина поривчасто встає, злякано прикриває рот рукою.

ЖІНКА (З/К)

Ліза, він наркоман.

БОСОТА (З/К)

Не наркоман, альо, мадам! 

(нервово гмикає)

Це через контузії. Лікар, Михайло Степанович, каже, що так, що таке може бути, буває. Короч, вже є.

(гмикає)

НАТ. ВІДКРИТИЙ БАСЕЙН - ДЕНЬ

Великий басейн заповнений якоюсь бордовою жижею, з якої випірнає голова, втирає лице. Це Босота. Він озирається. 

БОСОТА (З/К)

Не знаю, це - сон чи галюцинації. 

Босота припіднімає руку, розглядаючи те рожеве, тягуче, з маленькими кульчатими згустками, що тягнуться за нею. Юнак розглядає те, що в долоні, грається ним.

БОСОТА (З/К)

Це кисіль. З вишеньками, по типу. 

(весело гмикає)

Не люблю кисіль. Але цей смачний. Не смачний - відчувається смачним, канєш.

Поряд з головою Босоти з жижі підіймається велика бульбашка. Юнак стирає рукою з неї кисіль, через що стає видно лице Віки-Ханни-дівчини-клерка з банку. Босота починає злизувати кисіль з її чола, носа та щік. Дівчина задоволено киває. Босота цілує її в губи, потім поцілунок з язиком, відсторонюється, підозріло дивиться на дівчину. Він засовує їй пальці до рота і дістає звідте велику персикову кісточку, розглядає її, запитально мотає до дівчини головою. Дівчина знизує плечима. Юнак показує, що це небезпечно і кладе кісточку до свого рота, пірнає в кисіль.

ІНТ. ШПИТАЛЬ - ДЕНЬ

Босота лежить на ліжку, обличчям до стелі. Він відкриває очі, кашляє, повернувши голову на бік, відхаркує на білосніжну подушку кривавий згусток, в якому є і велика персикова кісточка. Руки, одна з яких в гіпсі, лежать вздовж тіла. Обох ніг немає - відірвані вище колін. Босота повертає голову на стелю, усміхається.

БОСОТА 

Мені на наступному тижні постійні протези дають. Освоюсь, повернусь назад - далі підарів кошмарити.

(весело гмикає)

Тепер вони мені двічі винні. 

До палати заходить дівчина - зі звичним вже обличчям - в чорній брючній уніформеній парі. Вона швидко проводить маніпуляції з протезами, після чого Босота тут же встає, бере з собою забруднену подушку, через що персикова кісточка падає на підлогу. Медсестра підіймає її, кладе до кишені. Босота йде до дверей, озирається, дивиться, як дівчина перестиляє постіль. До кімнати заходить Ролс. Босота дивиться на нього.

РОЛС

Де ти лазиш? Шавуху взяв мені? 

Босота мугикає, протягує Ролсу подушку з харкотинням.

 

РОЛС

О, подякував.

Ролс бере подушку, одразу тягне її до рота.

РОЛС

(відкушує, жуючи) 

Прикинь, сказала, що кидає мене. Іншого нашла. Пиздець.  

У Босоти розширюються очі. Він швидко залишає кімнату. 

РОЛС

Братанчик! Побіг.

(відкушує шаурму, дівчині, жуючи) 

Прикинь, сказала, що кидає мене.

Дівчина не реагує на нього, дивиться у вікно, де видно, як безкінечним, до горизонту жовтим полем біжить Босота. Вона дістає з кишені персикову кісточку, кладе її до рота. 

НАТ. ПОЛЕ - ДЕНЬ

Босота біжить по жовтому полю. Небо затягнуте темною хмарою, з якої швидко спускається зелений дощ, що виявляється зеленими вовняними нитками, по яким стікає вода. Нитки спускаються на землю, затягуючи все навколо. Босота путається в них, падає. Мокрі нитки вкривають його, він рухається і путається ще більше.

БОСОТА

Що за нитка?! 

(нервово гмикає, злякано)

Блін, блін, блін!

Юнак зовсім запутується в в мокрій нитці, як в коконі.

БОСОТА (З/К) 

Рохля! Як ти вчасно.

НТ. ЦИРК - ВОЛЬЄРИ - ВЕЧІР

Дивна тварина, та сама - схожа на буйвола, носорога і поні - стоїть перед відчиненими дверима вольєру, вичищає довгим язиком свої носорожачі ніздрі. З великим мішком за плечима підходить Босота - з оголеним торсом, в армійських штанях та берцях. Він висипає з мішка клубки зелених вовняних ниток. Тварина з апетитом починає їх їсти, хрумаючи ними, як огірком. 

БОСОТА 

(сердечно)

Рохля.

Босота бере один клубок, протягує тварині, яка не бере частування. Вона з жалем у великих очах дивиться на Босоту, тупим рогом морди підштовхує руку хлопця з клубком до його лиця, наче пропонуючи йому пригоститися вовною самому. Тварина підходить ближче, треться об Босоту мордою, обхвачує його спину язиком, кінчиком якого похлопує і погладжує хлопця по плечу, щось наспівує, муркоче. Все стягується до зеленкуватої темняви. Босота стогне.

  

ІНТ. КОКОН - ДЕНЬ

Босота повзе всередині вовняного, зі спутаних зелених ниток, кокону, важко дихає. 

БОСОТА

(стомлено, з безнадією)

Ні! Що це за нитка?! 

(нервово гмикає)

Юнак розтягує нитки в стінці кокону, намагаючись вибралися. Кокон починає крутитися.

БОСОТА

(злякано)

Офігєть! 

ІНТ. ОФІС - ВЕЧІР

Біля зовнішньої вітрини кицька грається клубком зеленої вовни, перекочуючи його. Поряд на підлозі стоять банки з водою та цибулею, що зовсім розрослася пір’ям. В одну з банок падає м’ячик для гольфу. Чути дівчачий вереск задоволення. Біля стіни офісу стоять Ролс та дівчина, схожа на Ханну, та то не Ханна - інша зачіска та стиль одягу. Вона тримає ключку для гольфу. Ролс цілує дівчину, пестить її груди. На них дивляться ще троє дівчат, біля яких стоїть Босота. Дівчата ображено косяться на останнього і, схоже, заздрять подрузі з більшою вдачею.

БОСОТА

(дівчатам, весело)

Прикол, ні? Справді приходять подивитися, як я їм.  

ІНТ. КАФЕ - ДЕНЬ

Босота сидить за столиком кафе, їсть, специфічно тримаючи вилку і повільно кладучи шматки до рота. Навколо нього, з млосними поглядами, підперши голови руками, стоять дівчата - як завжди, на одне лице. 

БОСОТА (З/К)

А? 

(весело гмикає)

Ну, але, хоча б так мені вдалося привернути до себе їх увагу. Бо до цього завжди чекав по пів години, доки хтось підійде.  

До кафе заходить дівчина-банківський клерк - біла кофта, зелена спідниця - що, не звертаючи уваги на манерну трапезу Босоти, йде до віддаленої частини зали. 

ІНТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ - ВЕЧІР

Дівчата, що стоять поряд з Босотою, дивляться на нього, як на недоумка. Одна з них поривчасто йде до стіни, де Ролс та Ханна, ігноруючи оточуючих, віддаються пристрасті. Дівчина забирає в Ханни ключку для гольфу, замахується нею на коханців. Ті не реагують на це і дівчина істерично починає бити по банкам з цибулею. Скло, шматки зелені та вода розлітаються в різні боки.

ІНТ. КОКОН - ДЕНЬ

Обезсилений, розчарований Босота всередині вовняного кокону. Його нижня половина тіла спутана нитками. Крізь стінки до кокону проникають шматки скла і гострі, тверді, як металеві, пір’я цибулі, що стрілами впиваються в тіло хлопця. В підребер’я юнака прилітає шматок скла, рана кровоточить. Босота прикладає руку, кров наповнює долоню. Хлопець спантеличений, стогне. Ззовні до кокону проникає рука дівчини, що ніжно торкається хлопця, манить за собою, зникає. Босота розтягує нитки в стінці кокону, де зникла дівоча рука, ще і ще розриває їх і, нарешті, крізь щілину, в яку видно світло, вибирається з вовняної пастки. 

НАТ. МІСЬКА ПЛОЩА – ДЕНЬ

Босота вилазить десь знизу, скидає з ніг путанку з зелених вовняних ниток. Слідів від поранень чи ще чого на тілі немає, воно чисте. Біля хлопця одразу з’являється дві дівчини, як і завжди, на одне лице - Віки, Ханни та всіх інших. Відмінність лише в кольорі очей, волоссі та одязі. Вони допомогають Босоті одягнутися в білу сорочку й чорний костюм. Його взуття та шкарпетки, разом з брюками, забирають. Іншого взуття юнаку не дають.

По центру пустої площі стоїть конструкція для аутодофе - дерев’яний стовп, обкладений колодами. Дівчата вказують Босоті підійматися на майданчик, кидають його старий одяг та взуття на колоди, той одразу спалахує. Босий Босота проходить, стає спиною до стовпа, заводить назад руки,  одна з дівчат зв’язує їх. Босота усміхається дівчині, яка киває і сходить з площадки.

БОСОТА 

Одже, я зібрав вас тут… 

(весело гмикає)

 

Чутно дівочий сміх. Навколо місця спалення стоїть півтора десятки дівчат схожих, як і попередні, одна на одну. Та, знову ж, з різним кольором очей, волосся, зачісками, макіяжем, стилем сучасного одягу, настроєм, манерою триматися. 

БОСОТА 

Ну, добре, добре. Ми зібралися тут, по типу. 

(весело гмикає)

Ага? Зібралися, щоб сказати декілька приємних… Загалом, останні слова. 

(гмикає)

Сказати і почути. Короч. Так. Але, хоча говорити буду лише я (чутно жіночий сміх), слухати зможуть усі. (жіночий сміх). Ага… Дрова принесли? Дровішки.

(весело гмикає)

Бачимо дівчат. Коло кожної з них вже є купа, корзина чи ряднина зі всяким горючим матеріалом - гілками, дровами, ламаними штахетами, пачками журналів та газет, тюк соломи. Дівчина біля останнього саме взяла його в руки.    

БОСОТА (З/К) 

Ти завжди лізла поперед батька.  

Дівчина кидає солому на вже палючі колоди. Солома спалахує,миттєво згорає. Вогонь лиже голі стопи Босоти.

БОСОТА

Але в тебе такий чарівний голос, найкращий серед них всіх. 

(весело гмикає)

Шкода, що ми його сьогодні не почуємо. Ні, не почуємо. Ні!

Дівчина невдоволено показує Босоті середнього пальця. Інша дівчина - руда, розпірхана - швидко кидає до вогню з купи штахетник. Дівчата аплодують.

БОСОТА (З/К) 

Ти завжди так поспішала позбутися всього зайвого. Знову одна? 

Дівчина спересердя кидає штахетину безпосередньо в Босоту, промахується.

БОСОТА

Але ти найщиріша. І цілуєшся ти краще за всіх. 

(весело гмикає)

Твої губи, такі солодкі, можна забути тільки, якщо забути… ну, по типу,як цілуватися. Я забував. Поетично, ні?

(весело гмикає)

Дівчина, беручи в обидві руки по декілька штахет, одночасно кидає їх у Босоту, промахується. Полум’я вже дійшло до колін юнака.

БОСОТА

А можна мені попити?(чутно жіночий сміх) Сучки. 

(весело гмикає)

А ти. Я так і не зрозумів, що в тобі було такого? По типу, божевілля миті, як і з більшістю. 

(весело гмикає)

Ай, здуріла?!

Фарбована білявка в короткому платті, що дуже їй личить і підкреслює її красу, кидає в Босоту поліно, яке попадає йому в плече. Дівчата сміються з цього, свистять, аплодують. Білявка кидає поліна ще і ще, щоразу попадаючи.

 

БОСОТА

Ай! А, точно! Почуття гумору. 

(весело гмикає)

І в тебе, схоже, найкращий смак - ти, по типу, сама на стилі серед них! 

(весело гмикає)

Перестань, боляче ж!

Вогонь вже вище колін Босоти. Юнак втомлено зітхає. На обличчі, трохи вже промасляному сажею, краплі поту.

БОСОТА

В тебе чудова спина і сідниці. І такий сміх, найщиріший від усіх. І ці твої смішні звернення: “Знаєте, Олександр?”, “Слухайте, Олександр.”. Так скучив за ними. 

Дівчина в джинсах, топі й бейсболці, з байдужим виразом висипає з пластикового мішка в полум’я тирсу.

БОСОТА

Так, так, по типу, спали мене. 

(весело гмикає)

В тебе - посмішка, якій позаздрить кожна з них. І характер. І ще в тебе таке м’яке волосся там… 

(весело гмикає)

Короч, дійсно шовкове. В жодної такого немає. О, а ти постаралася з вибором!

Дівчина в квітчастому сарафані підтягує в полум’я великий трухлявий пеньок, що схожий на якусь скульптуру. Вогонь вже вище поясу Босоти.

БОСОТА

Ти. Пам’ятаєш, ти казала: “Я тобі не по зубах”? Бачиш, в мене і зубів вже немає. 

(весело гмикає)

Босота посміхається одними яснами - геть беззубим чорним ротом. Проводить язиком по верхнім яснам - зуби з’являються, по нижнім - зуби з’являються.

БОСОТА

Жарт. Є в мене все. Так що, ти… Кароч, ага. О, ця штука!

(весело гмикає)

Все навколо, включаючи Босоту і дівчат, стає, у відтінках, кольору морської хвилі. По небу, торкаючись напівпрозорим краєм землі, пропливає перевернутий догори дригом застиглий лісовий масив. Проходячи через людей заліснений горизонт, як у оберненій лінзі, в контурі їх тіл зменшується.  

БОСОТА

Скажіть, клас? 

(весело гмикає, дівчині)

Ага, ага, ти. В попранні норм ти найкраща з усіх. І ти сама, по типу, зважена з них. Як це в тобі уживається - не розумію.

(весело гмикає)

Дівчина в шкіряних куртці та шортах кидає в вогонь дві автомобільні шини. 

БОСОТА

Дерево, так? 

(весело гмикає)

Колір диму стає від шин лише злегку прожевим, проте вогонь одразу дістає до грудей Босоти. Дівчата радісно підіймають руки догори. Та Босота люблячими очами дивиться на них.

БОСОТА

Ти серед них сама розумна. І твоя наполегливість... 

(весело гмикає)

Тому тебе я кохав цілих двадцять років. 

Дівчина в діловому костюмі, щасливо посміхаючись і не зводячи очей з Босоти, бере з великої корзини жменю ялинкових шишок, які, спочатку приклавши до частин свого тіла, кидає у вогонь. На неї з цікавістю дивляться інші дівчата, частина з них, а потм і всі, сміються. 

БОСОТА

Е-е, що не так? Кажіть, швидко!

(гмикає)

ДІВЧАТА

Тобі самому всього лише двадцять! І нам теж по двадцять.

Кожна з дівчат кидає щось в вогонь.

БОСОТА

Всім по двадцять, так. І? Ні, ну то й що? 

(весело гмикає)

Це, по типу, нічого не змінює - двадцять років є двадцять років. Ясно? Двадцять років почуттів. Це… Все.

(гмикає, дівчині в костюмі)

Пам’ятаєш, як ти в мене, нарешті, закохалася?  

Дівчина в костюмі, усміхається, мотає головою, продовжує брати з корзини шишки, прикладати їх вже до інших частин тіла і кидати в вогонь.

БОСОТА (З/К)

Твоє салатове плаття і моя салатова футболка. Це було, по типу, не важко. 

(весело гмикає)

Мені залишалося лише протягнути до тебе руку, вкласти її в твої і повести тебе за собою. Так?

Дівчина в діловому костюмі, не зупиняючи маніпуляції з шишками, знизує плечима і мімікою запитує Босоту “І що ж сталося?”.

 

БОСОТА 

Але вдома мене чекав обов’язок. І мої руки залишилися при мені, а твої…

(гмикає)

Пустими.

Дівчина в костюмі розчарована і невдоволено висипає решту шишок з корзини в вогонь. Від чого той підіймається до шиї юнака.

БОСОТА 

Завжди залишайся блондою. 

Брюнеткою тобі, по типу, зовсім… 

(гмикає)

Ну, короч. 

Сердита дівчина в костюмі кидає у вогонь і корзину і, протягнувши до Босоти праву руку, б’є по ній долонею лівої в районі ліктя, нервується.

Босота дивиться на неї, зітхає. 

БОСОТА 

Вибач.

(гмикає)

Кс-кс!

Поряд з дівчатами сидить кішка, вмивається, не звертаючи увагу на юнака.

БОСОТА 

Так, дівчатка, пришвидшуємося, бережемо час. Час - це гроші, Адам Сміт.

(весело гмикає)

ДІВЧИНА (З/К) 

Це сказав не Сміт, а Франклін.

Босота переводить погляд на дівчину, фарбовану в сивину, в довгому, в підлогу, сірому газовому платті. В неї чарівні блакитні очі. В руках дівчина тримає гілку виноградної лози. Дівчата навколо перешіптуються, схоже, запитуючи одна одну “хто це?”, знизують плечима. 

БОСОТА 

(гмикає)

О, ти! Ти наймиліша та найрозкутіша. 

(гмикає)

З тобою було, як з самим собою - просто і байдуже на все навколо. То, кажеш, не Сміт, Франклін? Бенджамін Франклін?

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ  

Так.

Босота гмикає, на мить задумується, наче щось пригадуючи. Тим часом дівчина в платті з усмішкою кидає в полум’я гілку лози. Язик вогню на мить закриває обличчя юнака.

БОСОТА 

(гмикає)

Дійсно, Франклін. Але, тоді і час - це не гроші, а відстань. І єдине місце в світі, де час відсутній - це серце, в якому живе любов.

(дівчині в платті)

В твоєму серці є любов?

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

Не чіпай моє нещасне серце. 

Дівчина в платті нервово кидає до вогню ще одну виноградну тростинку.

БОСОТА

(задумливо гмикає) 

Звичайно, пробач.

(щось зрозумівши, сердито) 

Але ж ти сама себе занапастила!

Дівчина в платті спочатку здивовано, а потім з обуренням дивиться на Босоту, десь збоку бере великий оберемок виноградної лози й кидає його в багаття, потім ще один. Вогонь поривчасто підіймається і майже закриває лице прив’язаного до стовпа юнака. 

БОСОТА

(гмикає) 

Правильно, виноградна лоза дає більше жару. 

(стурбовано)

І потрібно перевернути, бо згорить. 

(витягує шию, дивлячись униз) 

А, воно вже, по типу… Воно вже готове. 

Вогонь навколо стовпа раптом зникає, палаючи лише внизу, на колодах. Босота випрамляє, певно ніяк не зв’язані ззаду руки.

БОСОТА

Їмо, дівчатка. Бо ще багато справ.

(оглядає себе) 

Піджак зіпсували.

Юнак знімає піджак, кидає його на палаючі колоди, якими спускається на бруківку площі.

НАТ. МІСЬКА ПЛОЩА – ДЕНЬ

Біля декількох великих мангалів, що висталені півколом, дівчата - ті ж самі, з одним і тим же обличчям - накладають на тарілки м’ясо та сосиски і передають іншим “близнючкам”. Босота підходить до одного з мангалів. Дівчина протягує йому тарілку з м’ясом, овочами та хлібом, подає виделку. Він приймає тарілку, показує, що виделку не потрібно - дістає свою з кишені брюк і з апетитом починає їсти. Всі навколо теж їдять. До Босоти підходить білявка в діловому костюмі, рукою бере з його тарілки шматок м’яса, відкушує, кладе назад на тарілку.

ДІВЧИНА В КОСТЮМІ

(жуючи, між іншим) 

Навіщо ти нас порівнюєш? Це ницо.

БОСОТА

(жуючи) 

Порівнюю? Ні. Я, по типу, лише чіпляюся за дрібниці, щоб втримати правду. 

(весело гмикає)

Адже в вас так мало того, що варто уваги і що, за нашаруваннями косметики, хірургії, фальші та своєкорисливості часто і не помітиш. 

(гмикає)

Босота, певно, задоволений сказаним. Дівчата сміються - скорше з нього, аніж зі сказаного ним. Дівчина в костюмі бере з тарілки Босоти хліб, відламує шматочок, кладе до рота юнакові, потім відламує собі, кладе до рота, знову бере м’ясо. До них підходить дівчина в газовому платті з гілкою виноградної лози, - тепер вже з листками, - в руках.

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

І чим же я себе занапастила?

Дівчина в костюмі сміється на сказане іншою й тут же закашлюється, певно, подавившись м’ясом. 

БОСОТА

(дівчині в костюмі) 

Носом тягни! Повітря!

Босота кидає недобрий погляд на дівчину в платті, показує тій, що подавилася, як втягувати повітря. Дівчина в костюмі спочатку відмахується, продовжуючи кашляти. Босота кладе їй руку на спину, злегка похлопує, знову показує, як вдихати. Дівчина повторює за ним, кашель відступає. Дівчина в платті з іронічною посмішкою дивиться на це. 

БОСОТА

(дівчині в платті, строго) 

Не роби так більше. 

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

Добре. Ти не відповів, чим я себе занапастила.

Босота мокає в соус чималий шмат м’яса, відкушує, повільно жує. Він і дівчина в платті дивляться одне на одного - він спокійно, не перестаючи жувати, вона - з все тією ж іронією.

БОСОТА

Гаразд, дивися.

Інші дівчата зникають. Босота та дівчина в платті залишаються вдвох. Біля них швидко темнішає, простір згущується, мангали витягуються у декілька автобусних зупинок. 

НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – ВЕЧІР

На автобусній зупінці, одній з декількох, що стоять поряд, сидить Босота з ампутованою вище ліктя правою рукою. В іншій тримає морозиво, від якого періодично відкушує. справа від нього сидять дві літні жінки, щось кажуть, звертаючись до юнака. Їх обличчя сповнені співпереживанням. Поранений Босота, усміхаючись, щось відповідає їм. Перед ними встають Босота та дівчина в платті.

БОСОТА

(дівчині в платті) 

Ці жінки. Те, як вони себе проявляють? По типу. Не розумієш? Емпатія. Бачиш? Короч, в тебе вона повністю вимкнена, відсутня.

(гмикає)

І це… По типу, це не є нормально. Лікарка сказала, що емпатія - це сутність жінки, її фундаментальна складова. 

(весело гмикає)

Сідай.

Босота сідає на лавку справа від жінок, що продовжують учасливо розмовляти з пораненим юнаком, доїдає м’ясо з тарілки.

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

Ні, дякую. Яка лікарка?

Босота уважно дивиться на дівчину.

БОСОТА

Яка треба.

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

Хам.

Босота бере з тарілки перець, відкушує. Поряд проходить інший Босота - з голим торсом і в армійських брюках. Він несе за плечима великий мішок, зупиняється, висипає з мішка на проїзджу частину купу клубків зелених вовняних ниток, йде геть. Босота з тарілкою дивиться на це уважно, наче щось пригадуючи, оглядається на пораненого Босоту. 

БОСОТА

(жуючи)

І ще, в тебе з’явилася погана звичка розбивати серця.

(киває на пораненого) 

Можеш зробити йому боляче. Тобі ж це потрібно.

(гмикає)

 

Дівчина кидає різкий, обурений погляд на Босоту.

БОСОТА

(спокійно) 

Дійсно. 

Дівчина задоволено посміхається, швидко підходить до пораненого і дає йому ляпаса. Ще одного, ще. Поранений, не розуміючи, ображено дивиться на неї, в його очах з’являються сльози, та він ні чим не відповідає - навіть не ворухнеться. Тоді як дівчина, мало не в екстазі, продовжує хлестати його по щокам.

БОСОТА

Бачиш, яка ти насправді.

(гмикає)

Облиш його. Ходімо, в мене ще купа справ.

Босота дивиться на годинник, встає, ставить тарілку на лавку. Дівчина вдаривши пораненого ще декілька разів, завмирає. На її лиці прояв шоку, певно від відкриття власної натури. Вона починає хникати. Босота спокійно дивиться на неї. 

БОСОТА

Досить.

Все навколо миттєво змінюється, включно з площею за межами автобусної зупинки, світлішає, як було до цього. Босота, взявши дівчину за руку, робить стрімкий крок.

НАТ. ПАРК – ДЕНЬ

Зробивши крок в парк з доглянутими, підстриженими деревами, кущами та газонами та високою і довгою стіною,  Босота підходить до декоративної лавки, бере з неї і одягає сірий робочий халат та старенький солом’яний капелюх. 

БОСОТА

А де мої..?

Босота робить крок до дверей в стіні, відкриває їх, заглядає.

ІНТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ – ДЕНЬ

Вся зала світлого офісу заповнена кішками, які, як одна, одномоментно повертають голови на Босоту, що заглянув до кімнати.

БОСОТА

Ви тут.

(весело гмикає)

НАТ. ПАРК – ДЕНЬ

Босота задоволений зачиняє двері, защібає на рукавах халату гудзики. Поряд спантеличено дівчина в газовому платті задумливо крутить в пальцях виноградну лозину, обламує листя.

До них підходять півтора десятки все тих же дівчат-близнюків, проте одягнутих вже як медики - частина в білі халати, інша - в різних кольорів брючні костюми. Одна з дівчат в халаті підходить до Босоти з серветкою, якою втирає йому рота. 

БОСОТА

(ні до кого конкретно) 

Я ще маю тобі зізнатися, що накачував тебе дофаміном.

(весело гмикає)

Більше двохсот віршів та оповідань про кохання. Сто тридцять одна пісня про кохання. 

(весело гмикає)

Так, сто тридцять і одна. Два десятки фільмів про кохання. Що ще?.. Все, наче.

(гмикає)

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

(сердито) 

Є успіхи?

Босота озирається на дівчину в платті, знизує плечима. Інші дівчата насмішливо дивляться на неї. 

БОСОТА

Ти скажи.

Одна з дівчат підходить з келихом червоного вина, подає його Босоті. Той бере келих, з якого витягує інший, такий же.

БОСОТА

(дівчині у платті) 

Вина?

Дівчина злегка мотає головою. Юнак дзинькає бокалами. Вино в обох з них стає білим. 

БОСОТА

Біле. На воду не перетворю - це вже буде блюзнірство. 

(гмикає)

Так?

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

Кожен вирішує сам.

Босота знову протягує бокал. Дівчина приймає його, трохи відпиває, облизує й закушує нижню губу. 

БОСОТА 

(дівчині в платті)

Фу, що ти робиш?

(весело гмикає)

Дівчина в платті невдоволено скошує губи, відвертається. Босота зкривляється, наче від різкого болю. 

ІНТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ - ВЕЧІР

Оголений по пояс Босота, в армійських брюках і берцях, з трагічною жорстокістю на лиці ключкою для гольфу трощить банки з цибулею, зелені пагони якої вже йому майже по пояс і випустили суцвіття. Скло і зелень, що в польоті сірішає, жухне, розлітаються на всі боки.

  

НАТ. ПАРК – ДЕНЬ

Босота декілька разів кашляє, спльовує на руку великий шматок баночного скла, дещо змоченого кров’ю. Юнак втирає хустинкою рота, завертає в неї скло, ховає до кишені. Жодна з дівчат цього не помічає.

 

Бокали з вином є вже у всіх дівчат. Вони, кожна по-своєму, нюхють, відпивають, смакують, дивляться крізь бокал на світло.

БОСОТА

Дофамін, доречі, - це єдина магія, яку я використовував.

(весело гмикає, ні до кого)

Ти зрозуміла?

Дівчина в платті повертається до юнака боком.

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

А вино?

БОСОТА

А вино - це візуальний ефект. Дивись…

Босота вказує рукою на алею з високих густих туй. Ті стають рожевими, на них з’являються складні сріблясті візерунки,що починають рухатися, переливатися, змінювати свою геометрію. Він ще раз вказує рукою і по алеї до них біжить та сама дивна тварина, що була в клітці за сценою цирку, Рохля. Ще раз рух рукою - тварина перетворюється на зграю червоних пташок, що, зграєю ж, виписують між туями замислуваті фігури. 

Босота торкається бокалу, що його в опущеній руці тримає дівчина, і той стає великим чорним ділдо. Дівчата навколо регочуть. Дівчина в платті, не бачачи, що в неї замість бокалу, не розуміючи дивиться на соромітниць. Потім, все ж, звертає увагу на те, що тримає, і, миттєво, з огидою, кидає його, витираючи руку об плаття. Ділдо падає, розбиваючись об бруківку кришталевим келихом. 

 БОСОТА

Ти ж жартів не розумієш, по типу, точно. Вибач.

(нервово гмикає)

Босота бере з лавки великі ножиці, починає підрізати ними круглий фіолетовий кущик, від чого той збільшується. Дівчина в платті присідає біля скляних уламків, складає з них кулю келиха - цільну, як щойно видуту. Босота зі здивуванням та повагою дивиться на неї.  

БОСОТА

Я кохатиму тебе завжди, до кінця.

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ

(не дивлячись на Босоту)

Але ти не сказав, яка з нас найкраща.

Дівчата-медики, з претензією дивлячись на дівчину у платті, невдоволено щось бубнять.

БОСОТА

(гмикає)

Не чуєш.

 (з сумом) 

Кращої тут немає. Я тримав її в руках і впустив.

Дівчина в платті з подивом озирається на Босоту. 

Все навколо змінюється, затемняючись до невеличкого простору нічного міжміського автобусу.

ІНТ. МІЖМІСЬКИЙ АВТОБУС - НІЧ 

За вікном темного салону автобусу світловими плямами мерегтять вогні населеного пункту. В автобусі повно людей: навіть прохід забитий ними. Поряд, спершись на сусідні крісла стоять Босота і дівчина тієї ж зовнішності, що й всі інші до цього. Білки очей та зуби посмішок хлопця та дівчини періодично зустрічаються. Автобус зупиняється, в салоні вмикається світло. Юнак і дівчина усміхаються одне одному, опускають очі. Чоловік, пасажир, звільняє крісло, на яке юнак та дівчина спиралися. Босота вказує, щоб дівчина сідала. Вона мотає головою, щось каже йому на вухо. Той з захопленням дивиться в очі дівчини, посмішка щастя грає на його обличчі. Босота сідає в крісло, дівчина  - йому на руки. Світло в автобусі, що знову продовжує рух, гасне. Але посеред цих двох молодих людей світло залишається - це яскраво, переливчасто світить велике, на всі груди серце дівчини. 

БОСОТА

Добро, стільки добра, яке було в ній, я не зустрічав більше ніколи, в жодній.

(гірко гмикає, зітхає)

Картинка нічного автобусу випарувалася. 

НАТ. ПАРК – ДЕНЬ

Босота стоїть задумливий, з ножицями в руці, проводить по обличчю долонею.

ДІВЧАТА

І все?

Що було далі?

Чим закінчилося?

І це все?

Ти брешеш!

Як її звали?

Спокійний юнак повертається до обрізання куща.

БОСОТА

Ні!

(спокійно)

Вас це не стосується.

Дівчина в платті підходить до нього ззаду, проводить долонею по його волоссю. Босота, ніби щось згадавши, завмирає, закриває очі. В дівчини в платті ж в грудях видно серце, що намагається вирватися з невеликої сіруватої кристаловидної оболонки, що, певно, сковує його.

ДІВЧИНА (З/К) 

А я?

Босота озирається. Позаду нього стоїть така ж, як всі інші за рисами обличчям, проте, чи то через білу мантілью, що його обрамляє, чи то через якесь легке світінні навколо голови, вона виглядає надпривабливо. Крім мантільї, на ній одягнений білий медичний халат. Одягнений, схоже, на голе тіло.

БОСОТА 

Ти… Я думав, ти не прийдеш.

(гмикає)

Ти - остання, найвеличніша, найгарніша в цілому світі, наймудріша та найвідповідальніша серед них. 

(гмикає)

По типу, ідеальна.

(весело гмикає)

ДІВЧИНА В МАНТІЛЬЇ

Ідеальних не існує. Я тобі казала, що це - ілюзія.

БОСОТА (З/К)

Так, не існує. Як і відстані для кохання…

(гмикає, сердито)

Ідеальних немає. І ти тому підтвердження: твоя зла здатність все обезцінювати - себе, мене, інших, чужі та власні почуття, перетворила тебе на бездушну ляльку, фальшивий діамант. 

(нервово гмикає)

Навіщо в тобі стільки зла?! 

Мантілья спадає дівчині на плечі. Красуня усміхається посмішкою впевненої в собі жінки, дістає щось з кишені халату, затиснувши те в руці. 

БОСОТА (З/К)

(сердечно)

Накоплений біль? Хвороба? Емоційне перевантаження? А, може…

(нервово гмикає)

Через дієту - серотоніну не вистачає. А страждання, завдані іншим, саме..?  

Дівчина в мантільї скривилася, як від болю, на її сірих очах виступили сльози. 

ДІВЧИНА В МАНТІЛЬЇ

(стримуючи плач)

Придурок. Благословляю тебе!

Дівчина в мантільї, висмикнувши кільце, кидає в сторону Босоти гранату. Дівчата верещать. Босота з легкою посмішкою, люблячим поглядом дивиться на стражденну, опускає очі на гранату. 

ІНТ. КАБІНЕТ ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ – ДЕНЬ

Перед навчальною дошкою, з указкою, що направлена на плакат з схемою будови ручної гранати Ф-1, стоїть Босота в піксельному обмундируванні та при повній амуніції - бронежилет, шолом, розгрузка. За партами аудиторії, уважно дивлячись на викладача, сидять копії Босоти в піксельній формі. Офіцер два рази вдаряє указкою по зображенні гранати.

БОСОТА (З/К)

Один, два…

(весело гмикає)

НАТ. ОКОП – ДЕНЬ

Тиша. На землі сухого окопу лежить граната. 

БОСОТА (З/К)

(спокійно)

Три. 

Граната безшумно розривається. Бачимо руку з автоматом, ноги в піксельних штанях та берцях. З ноги вище коліна, - там, де рвані штані, - починає пирскати кров, затемняючи в буре тканину. Бачимо все якимось смиканим - стінки окопу, що осипаються, палаючу камуфляжну сітку зверху, за якою змішалися блакить неба й чорний дим.

 

НАТ. НОРА – ДЕНЬ

Зверху низька стеля земляної нори. Чути вибухи і постріли інтенсивного бою, нерозбірливі голоси. За кілька рухів назад бачимо, але вже крізь легку рожеву пелену, все ту ж руку з автоматом й майже світлий круглий отвір в земляній стіні. Світло в круглому отворі на мить зникає, потім знову з’являється. Чути важке дихання. Погляд повертається вліво, де бачимо одягненого в піксельну форму, бронежилет та шолом Ролса. Він приставив до кривавого місива не плечі лівої руки культю без кісті правої. Бачимо спрямоване на нас розчароване обличчя Ролса.

РОЛС

(тихо) 

Нам пиздець. 

НАТ. ОФІС – ДЕНЬ

Задумлива Ханна сидить на стільці зі скрипкою в руках. Вона різко підіймає голову, дивиться злякано, стурбовано. кімнату починають заповнювати копії Босоти та Ролса в камуфляжній формі - з рюкзаками, баулами, зброєю, папками. Ханна зникає за їх натовпом. Чути, як хтось нервово хмикнув. 

НАТ. НОРА – ДЕНЬ

Земляна нора зсередини крізь ту ж рожеву пелену. Десь зверху з гострим свистом падають маленькі смолоскипи. На стіні окопу навпроти отвору в нору з’являється тінь, здвигається в сторону.

ПЕРШИЙ ПІДАР (З/К)   

/рос./ 

Посмотри там!

 

Ролс приставляє культю до губ. Рука з автоматом трясеться,  злегка рухається в сторону, ствол направляється на світлову пляму отвору в стіні. 

ДРУГИЙ ПІДАР (З/К)   

/рос./ 

Чисто! Тут автоматы и эрдэ!             

ПЕРШИЙ ПІДАР (З/К)   

/рос./ 

Забери! Двигаемся! Не задерживаться!

ДРУГИЙ ПІДАР (З/К)   

/рос./ 

Блядь, плавится. 

Чутно постріли, вибухи, бряцання металу, кроки, як осипається грунт, як щось горить, як щось свистить і плюхається поряд. Бачимо Ролса, що скривився від болю. Бачимо, крізь світлову пляму в стіні, як зверху падають вогняні краплі, продовжуючи горіти на дні окопу - зі свистом падають і горять брудними краплями. Ось декілька з них впали на шмат брудної маскувальної сітки, що висить на земляній  стіні навпроти, назовні. Маскувальна сітка починає розгоратися. Бачимо, як з-під неї, там де вона вже вигорла, стирчать декілька кумулятивних зарядів до РПГ. Бачимо, як все навколо покривається червоною пеленою і, одразу ж, зникає за чорною.  

 

НАТ. ПОЛЕ – ДЕНЬ

В ямі на самому дні заповненій кров’ю, лежить Босота - чисті голова, голий торс і руки, зігнуті в колініх ноги в піксельних брюках. Кров в ямі починає прибувати.  

БОСОТА (З/К)

Я не зрозумів, що то було - сон чи галюцинація. Я, по типу, втратив багато крові.

(гмикає)

Юнак набирає кров в долоню, оглядає її, потім в іншу. Кров прибуває.

БОСОТА (З/К)

Кров. Коли підари зайшли до нас зачищати, а ми з Ролсом в тій норі… 

(гмикає)

Кров вже майже вкрила тіло. Юнак починає підіймати руки вище, стежачи, як по ним стікає червона рідина.

БОСОТА (З/К)

Я б навіть вистрілити не зміг з того “калашмата” - так руки звело. Не знаю, як Ролс, а я думав… 

(гмикає)

Щоб тільки куля, а не граната. По типу, куля - це швидко, а граната - це повільно і боляче. Дуже боляче. 

(гмикає)

ІНТ. СКЛАД БОЄКОМПЛЕКТУ – ДЕНЬ

Стопки цинкових та дерев’яних ящиків захисного кольору. Один з цинків розкритий, з паперовими кубиками, не повний.

БОСОТА (З/К)

“Кулю, будь ласка”. 

Рука бере паперовий кубик, іншою надриває його, висипає патрони на долоню, протягує один з них, чути одиночний постріл.

ІНТ. КІМНАТА – ДЕНЬ

Світла кімната. Босота з голим торсом та в армійських брюках, берцях стоїть посеред кімнати, дещо нахиливши голову - дивиться на дірку в грудях, з якої стікає яскрава кров. Юнак підіймає голову, його обличчя динамічно змазується то в одну, то в іншу сторону, повертається майже в норму - дещо зміщену і з невідповідним кольорами. Босота кілька разів кашляє. Губи стають кривавими. З кутка рота кров тече на підборіддя. Все стає червоним, стікаючим. 

  

НАТ. ЯМА – ДЕНЬ

Червона земля навколо. В червоній ямі, на її дні, в мілкій чорній рідині лежить Босота - чисті голова, голий торс і руки, зігнуті в колінах ноги в піксельних брюках. Чорна рідина в ямі починає швидко прибувати і за мить над поверхнею рідини стирчать лише обличчя та коліна Босоти. Він виглядає розгубленим. Дивиться на небо. Там над ним “висить” з десяток дронів.

 

БОСОТА (З/К)

Але той підар нас чи не побачив, чи не захотів заморочуватись. І ми... Сука! Ми вижили!

Босота високо підіймає обидві руки і б’є ними по чорній поверхні. Тієї ж миті чорна рідина великими кристалами, разом зі шматками червоної землі підіймається в повітря, де змішується з падаючими шматками дронів - кристали і шматки дрона стають червоними, земля чорною. Вся ця “каша” завмирає. Оголений по пояс, чистий Босота протягує руки до неба.

 

БОСОТА (З/К)

Але, я думаю навіщо. Навіщо, Господи. Навіщо?!

ІНТ. АРЕНА ЦИРКУ - ВЕЧІР

Босота в камзолі циркового служки стоїть посеред арени, озирається. Глядацькі місця заповнені.

БОСОТА (З/К)

Навіщо?

(гмикає)

По периметру арени скаче зелений, наче в’язаний кінь. На його спині стоїть дівчина в золотавому трико - Віка, Ханна чи інша з тих, що на одне лице. Тут же дівчина чіпляється за трапецію, підноситься на ній, виконуючи номер повітряної гімнастики. Босота ж бере коня під вудила, ледве стримуючи його й, після короткого роздуму, сідає на нього. Кінь починає крутитися на місці і… розпускатися, як светр - так як кінцем нитки виявляються прив’язаним до ноги дівчини на трапеції. Рухи гімнастки і коня прискорюють розпускання, фактичне зникання в’язаного коня, через що Босота опиняється на тирсі манежу, в останній момент намагаючись вхопити кінець нитки, що залишилася з тварини і ось-ось підніметься під купол. Та йому не вдається цього і нитка гарною хвилею підіймається за гімнасткою, створюючи замислуватий шлейф. Босота лягає на спину, закохано дивиться на виступ гімнастки. За мить він провалюється в тирсу манежу.

ІНТ. БАСЕЙН - ДЕНЬ

Під водою. Босота в військових брюках та з голим торсом, наче провалившись, з-під поверхні опускається спиною вниз на дно глибокого басейну, починає грести, вирівнює тіло, озирається. Поряд стрілою пірнає щось золотаве. Це - дівчина в золотому купальнику. Вона підіймається на поверхню, пливе. Босота пливе під водою в її напрямку. Десь з дна басейну ппідіймаються водяні лілї, що ускладнюють юнакові рух. 

БОСОТА (З/К)

Ні, я…

(важко дихає)

НАТ. ОКОП – ВЕЧІР

Мертві Босота і Ролс лежать в норі, ногами до зовні. Їх одяг бурий, місцями присипаний землею. Обличчя спокійні, навіть радісні.

БОСОТА (З/К)

Я впевнений, що ми тоді… загинули. 

Декілька беззвучних вибухів поряд, потім ще один зверху, від якого нора осипається, поховавши під шаром землі хлопців.  

Бачимо посадку, від якої залишилися лише штурпаки, деякі з яких палають та димлять, вигоріле поле, грунтову дорогу крізь нього, затягнуті сухотрав’ям висоти, блакитне небо. 

НАТ. ТЕАТР – ВЕЧІР

Загримовані білим, Босота і Ролс в сюртуках та циліндрах, з тростинами в руках стоять на фоні скляної скрині для театральних афіш, дивляться на небо. Ролс плескає приятеля рукавичками по плечу, одягає їх. Босота тримає свої а руці. Хлопці, про щось розмовляючи, відходять. За склом афішної скрині напис: “СЬОГОДНІ ВИСТАВ НЕМАЄ”.

НАТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ – ВЕЧІР

Від фото пейзажу, на якому зображений краєвид Донеччини - поле, дорога, висоти, - ми переводимо погляд на підлогу, де сидить Босота і складає в акуратні рядки півлітрові банки з водою та ріпчастою цибулею з густими зеленими перами. 

БОСОТА (З/К)

(задумливо) 

Так. Не знаю, як… які…

(зітхає) 

А це ми, по типу, роздумуємо, як маємо пограбувати банк. 

(весело гмикає) 

Ну, той, де вона. Вона. Ви зрозуміли. Стоп! А, може, це я її хочу викрасти. 

(весело гмикає) 

Так все просто?

РОЛС (З/К)

Відходь! 

Навпроти дальньої стіни, замахуючись ключкою для гольфу, стоїть Ролс. Він декілька разів то замахується, то імітує удар.

БОСОТА 

Ще ні. 

РОЛС

Говориш з нею, й-й… і класна, наче, і розумна, така - начитана, і в цілому вменос. Але потім, блядь, десь береться, - де воно в них, блядь? - виникає в ній ця єбєйша одержимість. Ні, я, взагалі, хренію з таких, з такого. Все, я б’ю, малий. 

БОСОТА 

Зачекай. 

Босота доставляє декілька банок і відходить.

БОСОТА 

Пуляй. 

Босота йде до Ролса. А той вже здійснює перший удар, м’яч від якого влучає прямісінько у фото краєвидів Донеччини в рамці. Скло на ній тріскає, вона падає, розбивається об підлогу остаточно, перевернувши до купи і декілька банок. Проте мячик опиняється в одній з банок з цибулею. Ролс задоволено підіймає в гору ключку.

РОЛС 

Єс! Зрозумів ти?! 

Та Босота вже не звертає на нього уваги. Він стоїть перед склом зовнішньої вітрини і дивиться на нігті своєї правої руки. Посеред одного з нігтів невелика чорна цятка, з якої стирчить кінчик зеленої нитки. 

Ролс робить ще один удар і знову святкує попадання. 

РОЛС 

Ні, я красунчик! Однозначно! Бля, ці шмари…

БОСОТА

Вони не шмари. 

РОЛС 

Що ти?..

Приміщення миттєво заповнюється буроватою річковою водою. Босота з відкритими очима озирається, пливе доверху. 

НАТ. ОЗЕРО - РАНОК

Босота випірнає з води. Біля берегу озера стоїть великий рибацький човен. Інший Босота - з оголеним торсом, в армійських штанях - переносить до човна водою і закидає в нього оголені жіночі манекени, у яких обличчя, як у всіх дівчат - Віки, Ханни та інших. Разом з останнім манекеном Босота, що їх закидав, заплигує до човна і сам, сідає на весла. Човен пропливає повз голову Босоти, що стирчить з води, відпливає метрів на 20. Хлопець в човні встає, поливає манекени з пластикової пляшки, яку кидає на дно човна. Туди ж кидає запальничку, від чого манекени загоряються. Босота з човна пірнає за борту. Босота, що і до цього був у воді, дивиться на пожарище, що димить густим чорним. 

НАТ. ГОТЕЛЬ - РАНОК

Перед готелем, на майданчику з видом на море в зеленому пластиковому кріслі сидить чоловік. Повз нього проходить мокрий Босота з голим торсом та у все ще стікаючих водою армійських штанях. Босі ноги залишають на плитці червоні сліди. 

Чоловік, що сидить в пластиковому кріслі, малює жовтою пастеллю на чорному аркуші пейзаж, періодично підіймає погляд на море. Там вдалині видно, як хтось плигає з ледь палаючого човна в воду. Вогонь на човні розгорається. Чути нервове гмикання. Чоловіком, що малює виявляється Босота. Проте, не зовсім повноцінним - на місці глазниць в нього темні провалля. Юнак торкається їх пальцями, на одному з нігтів яких невеличка темна пляма, з якої стирчить кінчик зеленої нитки.

 

НАТ. ОФІС ТУРИСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ – ВЕЧІР

   

Босота дивиться на свої нігті, підчіпляє кінчик нитки, що стирчить з плями на одному з них, тягне за нього. Кінчик нитка не висмикується зовсім, як мав би, а тягнеться доволі грубою зеленою вовняною ниткою. Здивований, продовжуючи витягувати нитку з нігтя, юнак оглядається на Ролса, що замахується ключкою для гольфу для удару. Проте Ролс не реагує. Зацікавлений Босота, швидко витягуючи нитку, йде з офісу. Витягнута нитка тягнеться за ним вже чималою путанкою.

 

ІНТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ - РАНОК

Бачимо щось зелене, спутане,  яке одразу ж зникає. Наче, як з положення лежачи на боці, бачимо простір зали банківського відділення. Видно дівочі коліна прямо поряд, і вище ноги під зеленою спідницею і чорні трусики. Видно чоловічі черевики трохи правіше, боковину офісного столу, сміттєву корзину. Трохи далі видно, як наближається якась жінка, схожа на тьотю Женю. Видно стривожене лице дівчини, що раптом схилилася. Вона схожа на Віку і Ханну. Лице дівчини дублюється, троїться. Дівчина прикриває свої повні губи пальцями. Інші її руки - їх чотири пари - одночасно поправляють своє волосся, опираються поряд зі своїм коліном, злегка штовхають, напевно, нас, через що бачене нами розплескується, розмивається, зливається в якісь щільні кольорові згустки, потім в один зелений, що руйнується рожевими овалами, схожими на нігті. На одному з них чорна плямка з зеленою серединкою.   

НАТ. ВУЛИЦЯ – ВЕЧІР

Босота виходить з дверей офісу, продовжує витягувати з пальця нитку, волочачи її за собою. Вулиця пуста. Тільки трохи далі навпроти однієї з вітрин стоєть чорний фургон. Босота, певно, бачить його. 

БОСОТА (З/К)

О!

(весело гмикає)

НАТ. ВУЛИЦЯ – ВЕЧІР

Босота, разом з путанкою з зеленої нитки, миттєво опиняється біля чорного фургону “вершників Апокаліпсису”, що стоїть перед вхідною групою якогось офісу без вивіски. Двоє з сухопарих старюганів, саме “вершників”, витягають ззаду довгий і великий чорний пакет - певно, важкий, бо йдуть вони з ним до дверей офісу важкувато. Третій старий неспішно закриває двері фургону. Босота усміхається йому. Старий уважно дивиться на нього, злегка киває, йде до кабіни автівки. Босота прямує далі. 

БОСОТА

А що в мішку? 

(сумно гмикає)

 

Чути каркання ворон. Раптом спочатку одна, а потім інша крупна чорна пташка пролітає над плечем Босоти, потім ще і ще. Босота втискає голову в плечі, проте продовжує йти й витягувати з пальця нитку, добрячий доробок з якої волочиться за ним.

БОСОТА (З/К)

Я не знаю, це - сон чи галюцинація. Вершники.

Босота озирається. Фургону і старюганів вже немає. Босота дивиться на масивний шлейф з зеленої нитки, підтягує його до себе, йде далі.

БОСОТА (З/К)

І що це, все таки, за нитка? 

(гмикає) 

І ці скажені ворони… Перший раз таке. Якась ознака, по типу, знамення? Пишіть свої версії в коментах. І про те, що, на вашу думку, було в мішку вершників Апокаліпсису теж пишіть. Стільки всього.

(гмикає) 

Чути якесь особливе, ні на що не схоже ревіння тварини від якого ворони з карканням відлітають. Босота швидко підіймає голову, спохвачується.

БОСОТА

Він же голодний!

Юнак, не одразу вирішивши куди, біжить, але тут же падає, запутавшись в зеленій нитці. Він розпутує ноги від неї, обриває кінець, що виходить з нігтя, підводиться, біжить на ревіння тварини, що продовжує лунати вулицею.

НАТ. СПОРТИВНИЙ МАЙДАНЧИК – ВЕЧІР

Босота підбігає до огородженого сіткою спортивного майданчика, який, схоже, ще донедавна мав штучне покриття - видно його залишки деінде. Посеред майданчика стоїть чимале дивне створіння - те саме, що було в вольєрі цирку. Босота заходить до майданчика, підходить до тварини, яка починає якось втомлено ластитися. 

БОСОТА

Голодний. І газон з’їв. 

(весело гмикає) 

Босота дивиться в сумні очі тварини, гладить її по лобі. Тварина плаче.  

БОСОТА

Даю, даю. 

Босота дістає з кишені… жменю пальчикових батарейок і протягує їх монстру. Той, разом з рукою юнака, бере їх до рота. Босота виймає руку, витирає її об руно тварини, яка задоволено щось наспівує, намугикує. Босота усміхається, гладить Рохлю. Стрімко підлітає, й вчепившись за хутро тварини, сідає синиця.

БОСОТА

(пташці) 

Ти ж та, котру вона тримала в руках?

(весело гмикає) 

НАТ. ПОЛЕ – ВЕЧІР

Дівоча рука, по якій повзе декілька комах, сонечок, тримає в кулаці синицю. Це дівчина з лицем Віки, Ханни і всіх інших. Босота обіймає її, стоячи ззаду, заривається лицем в її волосся. Та дівчина тут же зникає, а замість неї з його рук випорхає синиця. Все навколо стає червоним через захід велетенського сонця.

ІНТ. КІМНАТА – ВЕЧІР

Босота сидить перед вікном, за яким сідає за обрій велетенське червоне сонце. В кімнаті темно. Юнак протягує руку, вмикає світло ламп навколо гримувального дзеркала, встає. На ньому сорочку з жабо й заправлені в високі чоботи чорні штані. Він кладе руки до кишень, задумливо дивиться в підлогу. Босота, напевно, не помічає, що вся кімната, до тісняви, запонена оголеними дівчатами, - тепер з різними, незнайомими обличчями, - що сидять, обхвативши коліна, і дивляться на нього. Босота знову повертається до палаючого заревом вікна, потім до нас. Білки його очей прозорі, через що можна побачити, як крізь них у вікні червоним краєм тонучого сонця догорає вечір. 

БОСОТА (З/К)

Це все - лише інструкція. 

(нервово гмикає) 

Яку ніхто не читає. 

Босота схиляється до дзеркала, швидко клеїть на себе великі вуса, придивляється. Він бере зі столу широкополого капелюха, натягає і, прихвативши похідний мольберт, виходить в двері,.

  

ІНТ. БАНКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ - ВЕЧІР

З дверей каси Босота заходить до темнуватої зали, напевно, вже зачиненого банку - працює тільки чергова підсвітка. Юнак озирається навколо, йде назад до дверей каси, відчиняє їх. В дверний проєм видно сутінки, крізь які проглядається великий та крутий залізничний насип з доволі крупного каміння. Босота вмикає на стіні електричний вимикач, через що і в приміщенні і назовні стає по-денному світло. Він ступає за поріг, дивиться по сторонам. Через двері видно, як юнак йде до насипу, починає підійматися по ньому, вище, трохи ще. Каміння осипається, хлопець падає на бік, з’їзджає вниз. Мольберта з ним вже немає. Як щезла і сорочка з жабо, а брюки стали армійськими. 

БОСОТА (З/К) 

Я знаю, що ми тоді... 

Двері зачиняються.

ІНТ. ВІДДІЛЕННЯ БАНКУ - ДЕНЬ

До відділення заходить вусатий чоловік, одягнений в пістряву сорочку та шорти, прямує до банкомату. В рисах його обличчя можна пізнати Босоту.

БОСОТА (З/К)

(нервово сміючись) 

Так, це справді я. Головне тут - час. 

(зітхає) 

Бо час - це гроші. Тут час - це гроші. Скрізь час - це гроші. Франклін.

(гмикає) 

Босота не одразу, шукає куди вставити і, зрештою, встромляє у банкомат картку, з подивом дивиться на екран.   

БОСОТА (З/К)

Добре, нехай так. 

(гмикає) 

За п’ятнадцять хвилин до обідньої перерви, коли вони розсіяні і ні про що, крім обіду не думають, ми приходимо. Ми, Франклін. По типу… Ну, гаразд, гаразд.

(нервово гмикає) 

Босота починає вдавати розгубленість через невміння користуватися банкоматом, озирається по сторонам. Та до нього ніхто не підходить. Бо і охоронник і інші працівники банку, хто стоїть, хто присів біля тіла чоловіка, що лежить на підлозі біля одного зі столів. А старий охоронник, що мав би допомогти біля банкомату, саме забирає стілець за-за спини непритомного.  

БОСОТА (З/К)

Що це в них таке - погано комусь? 

Загримований Босота в нерозумінні дивиться на групу людей. В цей час до відділення заходить інший вусань - в білій розпашній до пуза, сорочці та бордових латексних, наче якийсь король диско, брюках. Зачіска чоловіка настільки дивна, що тільки вона й привертає увагу, забираючи її і у дивних вусів і в диско-штанів. В цьому пришелепкуватому вусаневі можна впізнати Ролса. Він пересікає залу, направляється до каси. Та там пусто -  касирка, напевно, теж поряд з усіма колегами проявляє цікавість до безпритомного клієнта. Гримовані Босота і Ролс зустрічаються поглядами, секундне нерозуміння, що робити, і тут же разом вони йдуть до групи біля клієнта, що лежить на підлозі. В опущеній руці кожен з них тримає по гранаті, з одягненим на великий палець кільцем. Ролс похлопує по плечу охоронника, що присів над безпритомним тілом. Старий озирається. Ролс показує йому гранату. 

РОЛС

(спокійно) 

Це пограбування. На землю ліг, хуіла.

БОСОТА (З/К)

Такого в нас ще не було. 

Охоронник встає. Всі інші працівниці банку - дві старші жінки, схожі на тьотю Женю, та дівчина, схожа на Віку чи Ханну, підіймають погляд на злочинців, що випростали до них руки з гранатами. Одна з жінок починає верещати. Охоронник протягує руку до кобури в себе на поясі. Все стає сповільненим. Загримований Босота і дівчина, схожа на Ханну зустрічаються поглядами. Через швидко напливаючі чорні квадратні рамки все навколо зводиться до маленького темного простору.

ІНТ. МІЖМІСЬКИЙ АВТОБУС - НІЧ

В кріслі темного автобусу, щодо якого можна зрозуміти, що це саме автобус лише по звуку двигуна, сидять двоє - Босота і дівчина, схожа на Ханну, Віку і всіх інших дівчат. Пара підсвічена великими, на всю ширину їх грудей, серцями, що переливаються рожево-червоним і, стрімко об’єднавшись, спалахують, як зверхнова зоря, до осліпляючого білого.

ІНТ. ВІДДІЛЕННЯ БАНКУ - ДЕНЬ

Щось бимнуло у вітрині, на митль засліпивши нас. Тиша. Як у сповільненні, рухаються старші працівники банку: одна з жінок, беззвучно розкривши рота в істеричному криці, стискає голову руками, інша - присідає, закриваючи голову, охоронник вже дістав з кобури пістолет. Загримований Босота в нормальному режимі часу підходить до загримованого Ролса і нахиляється до його вуха. 

БОСОТА

Пішли звідсе. Я не можу грабувати це відділення. 

РОЛС

Як це? Малий, блядь. З чого це раптом? Ти ж сам тут хотів…

Схвильований Босота не одразу відповідає, дивиться на охоронника, що лише на десяток сантиметрів підняв пістолет від кобури, знову схиляється до Ролса. 

БОСОТА

Ти пам’ятаєш мою історію про найдобрішу дівчину у Всесвіті. 

РОЛС

Історію?.. Пиздець… А-а. Ну? 

БОСОТА

Вона тут. Це - вона.

Босота киває на дівчину-клерка, що застигла в щасливомуому здивуванні. 

 

РОЛС

Ця? Звичайна якась. 

(нервово) 

Блядь, малий, з чого ти взяв, що це вона? Ти, навіть, не її пам’ятаєш.

БОСОТА

Пам’ятаю.

У дівчини, на яку вони обидва дивляться, на всю ширину грудей б’ється напівпрозорий контур великого серця, по центру якого розмістилося більш матеріалізоване, але значно менше за розміром серце з чорного скла,в якому, наче намагаючись звідте вирватися, пульсує щось рожево-червоне. В цей момент швидкість дій охоронника збільшується і він підводить пістолет на рівень пострілу в хлопців. Його палець наближається до гашетки. Та дівоча рука знизу підбиває руку з пістолетом і вистріл відбувається в стелю. Чорне скляне серце дівчини розривається і на всю ширину її грудей матеріалізується велике серце, рожево-червоне.

 

З грудей Босоти, розірвавши пістряву сорочку, виривається пасмо зелених ниток, й устрімляється до дівчини з великим серцем - назустріч такому самому зеленому пасму, яке вирвалося з центру того дівочого надсерця. Перші нитки обох пасм торкаються, зливаються в одну, утовщуються й починають притянувати одне до одного Босоту та дівчину.

Одночасно на задньому плані навколишнє в кімнаті стає якимось значно зменшеним. Видно групу, що стоїть над безпритомним клієнтом. Видно загримованих і придурковато одягнених Босоту і Ролса, що стоять окремо - з витягнутими в руках гранатами. Видно, як виваливши частину стіни і двері в касу до кімнати, волочачи лапи, вбігає відома вже дивна тварина - Рохля. Вона наближається до безпритомного клієнта, підкидає його рогом собі на шию і той, - ним виявляється Босота, - одномоментно прийшовши до тями, сідає, тримається за роги тварини. Тварина з сідоком якось миттєво і грандіозно збільшуються і “зникають” через те, що ми просто перестаємо їх розрізняти. 

Босота і дівчина зовсім зближаються, обіймаються, одночасно підіймаючись угору, в простір. Їх з’їднані тіла обмотує та ж таки зелена нитка.

РОЛС (З/К) 

Малий! Босота!

ІНТ. ВІДДІЛЕННЯ БАНКУ - ДЕНЬ

 

Над тілом Босоти, що лежить на підлозі біля столу, вже працює бригада Швидкої допомоги. Над ними стоять старий охоронник, одна жінка постарше і дівчина-клерк, що схвильовано стиснула перед собою руки. Поряд присів, стиснувши голову руками, Ролс. Там же, обійнявшись, стоять Віка і Ханна, плачуть. 

БОСОТА (З/К)

Єдине місце в світі, де час відсутній - це серце, в якому живе любов.

Все навколо яскравішає до білого, зникає в ньому.

 

ІНТ. БІЛИЙ ПРОСТІР - ДЕНЬ

Притиснені одне до одного, обпутані зеленою ниткою, Босота та дівчина, підсвічені цим сяйвом, і самі поволі розчиняються в ньому. 

 

БОСОТА (З/К)

(гмикає) 

Я знаю, що ми тоді загинули. Просто цього ніхто не сказав - про нас забули.