Президенту Федерації шашок України Анатолію Яценку. Щось Микола той сумує, Аж ніяковіє. Компліменти як почує - Шия червоніє. Дівчина його спитала Про брови та вії: Як вони великі стали? Чим він їх миє? А Микола їй говорить Про дитячих катів: - Тільки щось мені накоять - Плакав я багато. Не витримала Валентина Та давай казати: - Краще б ти, як був дитиной, Більше б ходив сцяти! 03.08.2013 р.

Олександру Прилуцькому Щось Сашко переживає, Шукаючи плями. Слідів крові щось немає, А любить до нестями. Тож говорить він Одарці: - Мила, ти цнотлива? Як би знав, то у запарці Зовсім не спішив би! А Одарка безневинно: - Мені б твої турботи! Був би ти, Сашко, повільним - Я б зняла колготи! 14.07.2013 р.

«Події, які відбуваються в творі звичайна альтернатива. Все, що пов’язане з головними персонажами твору не відноситься до фактів з історії тієї чи іншої країни» Пролог З давніх-давен світ завжди залишався порочним. З часів перших людей й до сьогодення. Люди за своєю натурою грішні, але кажуть, що вірять в бога та поклоняються йому, як творцю всього сущого. Вони вірять, але творять діла, які для них є гріхами. В цьому прогнившому світі всі люди грішні, але кожен грішить по-різному. Чиїсь гріхи звичайні діла, які роблять всі люди. А чиїсь - тяжкі, або їх ще по-іншому називають смертними

Фізкультура - це культура В першу чергу! В другу - ФІЗ! Треба, щоб в мускулатури Менше задирався ніс! Школа - це рідна оселя Для дітей, віршів, пісень. А керує там веселий Пан директор-велетень. Він для школи - батько й мати. Школа - це його дитя, Його доля, його грати... А всіх інших - на сміття! Ось така його структура... Не лунає "Браво!", "Біс!"... Десь поділася культура, Залишився тільки ФІЗ... 28.01.2011 р.

Світлої пам яті Володимира Степанюка, справжнього українця та патриота На тебе ворог лізе нині. Але з давен і навіки З девізом: "Слава Україні!" Йдуть в бій синів твоїх полки. Це чесна, благородна справа. Бійців ти пам ятаєш всіх. І кажуть їм: "Героям слава!", Їм вірять, моляться за них. Ти наймиліша на всім світі. Тож бійтесь, наші вороги! Дніпром поля твої умиті, Жила, живеш і будеш жити В добрі й любові навіки. Зак. 16.12.2015 р.

-1- Рашисти-падлюки такі агресивні, Не знають ніколи вони каяття. Тепер економіка в них депресивна, Віднині у них депресивне життя. Приспів Путінським виродкам все відгукнеться. Русофілітики! Смерть ворогам! Хай Маріуполь порве ваше серце, Харків, Чернігів нехай сняться вам! -2- Хіба старший брат?! Ні, ви просто нікчеми, Ви здатні вбивати жінок та дітей. Нічого святого – суцільні проблеми, Бо ви носії шовіністських ідей. Приспів Путінським виродкам все відгукнеться. Русофілітики! Смерть ворогам! Хай Маріуполь порве ваше серце, Харків, Чернігів нехай сняться вам! -3- Даремно нас перемогти

Двісті років тому, коли землі туманного Альбіону омивали безкраї простори океана та моря, на забутій богом території з’явилася, ніби з повітря, величезна будівля. Вона була схожа на вежу, кругла, так щей величезна. Людей зацікавило таке дійство й не один намагався зайти всередину, і глянути, що ж там таке. Вони бажали вгамувати свою жадобу цікавості. Але, ті хто заходив всередину більше ніколи не поверталися. Це злякало людей. Після цього почали ходити легенди про таємну вежу. Та територія, де була вежа, заросла травою, деревами, а по самій будівлі вилися кущі роз: білі,червоні та чорні.

“Новина! Хороша новина! Темний маг мертвий! Льюїс Дуат мертвий!” Не пройшло і тижня, як ця новина, ніби з поривом вітру, розлетілась серед людей. Ці слова було чутно у всіх містах континенту. Від заходу до сходу, від півночі до півдня. Всі знали цю новину. Чудова новина. Еге-ж, чудова новина, темний маг помер. Але як? Хто зміг убити темного мага? “Кажуть, що там був Еш Бернс”. – Такий слух пішов серед магів. Та й це ні каплі не брехня. Знаменитий тепер маг, Еш Бернс, дійсно був на горі Смерті або як її ще називають гора Фініс, спершу місце перебування, а тепер і місце погибелі темного мага.

Барселона гасила звуки, покрывая их бархатом прошедших лет и событий. А под этой пеленой сны смешивались с днем, создавая будущее из прошлого. И все же, лукавая искра новизны угадывалась в очертаниях ночного города. За прошедшие годы Амандо практически позабыл свое первое впечатление, о старом городе. Вероятная причина того, что память напомнила о давних воспоминаниях, в том, что события сегодняшней ночи могут растворить старую Барселону во тьме. Такие раздумья душили его мысли и давили своей крепкой хваткой. Колокол в церкви Санта-Мария-дель-Пи возвещал о назначенном часе, но никто так и не

Слова, слова, слова … Яка же їм ціна, У тиші цій, маскованій, між нами? І гори почуттів описують оті слова Котрі шепочуться коханими устами Слова, слова, слова … а правда де? Чи ж не обман то часом так солодкий, У хвилі цій, котрий з часом мине Залишивши присмак болю пекучий? Не все то золото, що так блищить... Любов чи пристрасть поміж нами? Це серця почуття чи лише хіть – Написано отак поміж рядками?

Увага! Нецензурна лексика. Не рекомендовано дітям. АПТЕКАР кіносценарій Роман Магрук Умань, Україна [email protected] НАТ. МОНУМЕНТ ПРИКОРДОННИКАМ – РАНОК Від монументу прикордонникам по одному та групами до мікроавтобусів та автівок розходяться чоловіки різного віку. Деякі з них у військовій формі, більшість – у цивільному, але всі у зелених фуражках прикордонників. До старенького білого фургону «Пежо» підходить крепкий, вище середнього зросту сивуватий небритий чоловік – Валєра, відомий в рідному місті як АПТЕКАР (55). Він відчиняє двері авта. ЧОЛОВІК (ЗК) Валєра, в тебе є місце?

Увага! Нецензурна лексика. Не рекомендовано дітям. ПАНІВНА ВИСОТА кіносценарій Роман Магрук Умань, Україна [email protected] НАТ. ШИНОМОНТАЖ – ДЕНЬ Сухий безсніжний зимовий день. Двір старої будівлі з вивіскою «Шиномонтаж». Гідравлічні домкрати, стос старих шин, старе крісло під невісом. В двір в’їзджає бордовий «Пежо-308», за кермом якого дівчина в бордовому ж пуховику – ВІКА (20). З будівлі виходить юнак в робочому комбінезоні, куртці-бомбер і бейсболці зі стилізованим гербом України – СЕРГІЙ (22). ВІКА Добрий день. СЕРГІЙ Здрастє. Сергій серйозний, складає руки на грудях. Віка