В 1978-1979 годах мне довелось почти год быть в командировке на ККС "Березине" - это был первый боевой поход того корабля первого ранга, а мой третий. ККС "Березина" был не первый мой корабль и славу Богу - не последний. По воспоминаниям о той боевой службе у меня написан художественный рассказ "Один день на боевой службе". Но вообще о флоте я написал книгу "Крымские повествования", куда вошло несколько рассказов и философских эссе, в которых упоминается и ККС "Березина". Если набрать в поисковике ККС "Березина", то кроме технической

Він сидів на своєму посту та дивився у небо, затягнуте хмарами. Воно було абсолютно чорним – ні зірок, ні тужливого місяця. Непроглядна, суцільна темрява, яка ніби мовчки засуджувала це кровопролиття. Адже така жорстокість – це неприродньо, неправильно, дико навіть для матінки природи. Солдат був занурений у думки, але це не відміняло його уважності. Ба, навпаки, мотивувало до роботи, стримувало від сну навіть у найважчі години чергування. Саме це давало сил та наснаги боротись, захищати рідну землю, а основне – вижити. Раніше, він не розумів навіщо берегти себе, якщо потрібно битись до

А серце завмирає в тишині, Ховається... Лікується любов'ю. І погляд той горить, немов в вогні Палає пристрастю, жагою та журбою. А руки трусяться, немов у новачка, І голос той хрипить у мікрофони... Сидить дівчина, наче пташечка, І Богу молиться за миті ті до скону.

Подолаємо всіх ворогів, Помстимось за сестер і братів, Збережем ми країну від зла Задля миру, любові, добра. Розцвіте наша рідна земля, І луги, і ліси, і поля. Буде небо блакитним ізнов, Запанують добро і любов. Захищаєм країну свою, І батьків, і дітей, і сім'ю. Відпочинемо ми лиш тоді, Коли знищим усіх ворогів. Пам'ятаймо героїв своїх, Нашим дітям розкажем про них. Будуть славні вони у віках, Спом'янем їх у звучних піснях. 23.04.2022

Не встиг я прийти до тями, як Рома різко скочив із ліжка і закричав: - Творець тут! Творець з нами! Творець тут! Всевишній з нами! Обійнявши всіх, крім мене і Колі, вищий розум у тілі Романа почав говорити тихим, спокійним голосом: - Я так радий вас бачити, діти мої. Так прекрасно, що всі ви тут. Які ви молодці…. Гарних людей бачу тут я. Саме зараз я зрозумів, що подібних речей я в житті ще не бачив. Переді мною стоїть хлопець, який годину тому випив настій на мухоморах, а 10 хвилин тому вжив виділений із дитячого сиропу від кашлю чистий декстрометрофан. І тепер, прийнявши в своєму тілі

Темрява, космічний пил, яскраві спалахи далеких пульсарів, холодне дихання безмежного космосу. На фоні цього поміж уламків астероїдів, котрі ще пам’ятають створення світу, повільно дрейфував у просторі плоский диск. Він нагадував своєю самотністю полишений пілотами міжпланетний лайнер у вільному плаванні. Опинившись в обіймах абсолютної ночі, клаптик матерії на панорамі далеких зірок потрапив у залежність від примхи ірраціонального космо-хаосу. Але якщо приглядітися краще, розумієш, що хаос – це лише новий рівень порядку. Я стояв посеред клаптику суші в безмежному океані мороку. Запаленими

У театральній залі володарювала темрява. Готичні світильники у формі черепу, порушили право ночі на приміщення, освітивши тьмяним світлом ряди червоних крісел. Вхідні двері зі скрипом відчинилися - до залу почали заходити гості. Зайнявши свої обтягнуті дорогою шкірою місця, глядачі почали неголосно перешіптувались між собою. Темою для розмови були свіжі скандальні новини зі світу політики та шоу-бізнесу, нові колекції одягу провідних модельєрів та ідеї щодо можливого сюжету майбутньої вистави сценарій якої залишався загадкою за сімома печатками, що безумовно додавало інтриги. Сьогодні до

Карина смотрела на экран своего телефона и не могла понять – действительно ли она видит это сообщение или это ей просто кажется. Ей нужно было позвонить на другого оператора и девушка вспомнила о сим-карте, которую когда-то покупала. Она вставила ее в свой старенький потрепанный, но все еще звонивший, телефон и первым делом прочитала эсемески. Их было немного и одна из них гласила, что из неизвестного ей номера перечислено 1500 гривен! Девушка всматривалась в цифры номера и не могла вспомнить никого, кто бы это мог быть. - Надо же полторы тысячи и как нельзя кстати! – Карина переживала не

Лак на нігтях відшарувався і злазить, так ніби я йому остогидла і він хоче чим швидше здихатися мене. За таку неохайність мене можуть звільнити. Як шкода. Насправді не шкода, а страшно. Мені й роботу касира знайти важко було. Брудні купюри, брудні кнопки на комп’ютері такі ж брудні покупці. Всі в масках, дехто в рукавицях. Ніби той зовнішній бруд страшніший за внутрішній, той якого не позбудешся після двадцяти секунд біля рукомийника. Я чую її крик. Скиглення. Повторення знову і знову: “Куцєлку, мама купи куцєлку”. Але мама має список і забула вдома співчуття. Вони наближаються. Я пікаю

Я тут зібрав для тебе човен Всіх почуттів - букет зі зливи. Я б міг упертим буть, як овен Але відвертий, адже - діва. Ти неосяжна, наче зірка. Не доторкнутись, як до неба. Я б так хотів, щоб була вірна, Тому, кого тобі не треба. Чому усі дороги світу Ведуть тебе до мужиків, В яких немає краплі світла - Постійний кастинг гарних тіл. Я тут зібрав для тебе човен Мій корабель зі щирих слів. Ти подзвони, мені, як повінь Краплею стукне по душі.

Це було дуже дивне місце... люди дуже не хотіли сюди потрапляти. Після перебування тут вони змінювалися. Сильно змінювалися. Вони ходили і посміхалися, вони були щасливі. Абсолютно щасливі весь час і завжди ... навіть якщо у них помирала улюблена собака або бабуся вони говорили про це зі щасливим виразом обличчя ... З яскравою щасливою посмішкою вони ламали руки і ноги, потрапляли під авто або вмирали від отруєння ... це було дико і дивно ... це лякало ... Тільки чомусь вони не виглядали щасливими по справжньому. Ну знаєте щасливими настільки наскільки можна бути щасливим, коли ти гуляєш під

Мне надоело плакать Устала все внутри держать Тот кого сильно люблю я Не хочет этого понять Блокирую свой мозг Пытаюсь думать перестать Но он всплывает в памяти опять Не исчезает в дыме Эх эта чертова любовь Ну кто ее придумал Жила себе спокойно Без бури чувств и счастья шума Много времени прошло И все казалось позабылось А сердце все не хочет отпускать Хотя в осколках и разбилось