Мовчала я, а потім стало сили...
Хоч би мовчала...
Я сказала все.
А потім би пробачень не просила,
Зізнавшись правді і собі в лице.
В душі ти вже давно гірка й нечиста,
А де причина?
Це все зранена Любов.
Та зараз не бреши, ти - не Пречиста!Така брудна і зла, отруйна ти немов.
І то не кров твоя отруйною ставала,
Не зупинялась ти, труїла ті слова
Сама.
Від себе в відображенні тікала,
Не ти - не я - Хто там? - я тут. - Жива.
Жива... Навіщо я вчинила злочин?
Перед собою невипрАвно йдеш на біс.
І не спинити вже ті вогнепальні очі,
Думки шепочуть:
- Замовчи!
-Цинізм!
-Це низ!
Але не слухала то я і танцювала
Останній танець, мов смертельний танець знов,
Ненавиділа, виправдАлася, кохала...
Чи це кохання? Отака твоя Любов?
Безжальна ти до того, кого любиш...
Кого в бою закриєш своїм тілом...
І кого? РІдненького...
Судиш?
Сама від себе врятувать хотіла?
Ти егоїстка, ти палка натура!
І судиш того, кого звеш весною.
Валет, король, і диктатура, мій хід -
Тура.
Я тільки зараз, чи насправді є...
такою?
Гудять гармати в серці - мати - мати - мати,
Присвоюєш, керуєш, але ким?
Того, із ким хотіла розділяти
Життя усе, всі ночі і ваш дім?
Хто з тебе це зробив? Дивися в очі!
Не той, кого ти любиш. Він - любив.
Кому відповідаєш злочином на злочин?
Не тому, хто з тобою то вчинив.
- Ти мертва була - зараз є живою,
Той біль давно вже треба відпустити.
І попри все, що буде - я з тобою!
Не знищуй те, що так боїшся загубити.
І поки ти вела холодні війни,
Із тим, єдиним, хто був порятунком,
Він теплими руками взяв в обійми
Від тебе врятував тебе цілунком.
.
Голубка
Моєму птахові.
