***

Спогади днів нестаріючих з віком
Віру в майбутнє безмежно карбують.
Тісно сплітаючись квітковим слідом
Руки багряною кров'ю знелюднять.

Підступною посмішкой, наче дурманом
Кривдой шипастою смуту несуть!
Низким укліном ті славлять тирана -
Лижуть підошву, язик аж снують!

Хто б це не був - не пробачим ніколи! 
В сердці безсмертно надія лине
Хоробрих синів закарбованих долей
В сердцях у нащадків майбутнє єдине!