Мистецтво з'являється лиш у пітьмі,
Де біль та неприязнь в повітрі літає.
Там де розмовляють з глухими німі.
Митець хто радіє й в одночас страждає.
Мистецтво зростає із грунту думок,
Там сльози та сміх б'ють в обличчя металом
І бій на життя за повітря ковток,
Втискається в шкіру чорнильним фіналом.
І високо в небі митця не знайти
Бо ж з камнем на шиї ступає землею.
В безплідних потугах себе віднайти,
Будує із творів прокляту алею.
Алею якую можливо пройдуть
Мільйони безстрашних здолати болото.
В якому таїться віршована лють
І крутяться в танці пекельному ноти.
