Втомлений птах на віконці сидить.
Втомлений птах другу ніч вже не спить.
Він чекає листa та не зна що там y нім,
Йому лиш би вернутись в свій люблячий дім.
Панянка в вікні все бурмоче і плаче
Та лист за листом вона пише терпляче.
Папір раз за разом рве на шматочки
Та з футляру дістає тонкі цигарочки.
Сірник. Іскра. Видніються сірі кільця диму.
А птах не розумію цю дівчинину.
Що їй болить, чому та так сумує.
Він же ж не зна, що біль у її грудях лютує.
Красуні болить, бо коханий їй зрадив,
Навіть перстень вінчальний йому не завадив.
А та сидить і пише рядочки
Та лист за листом все ж рве на шматочки.
Як їй болить пташина не знає.
Він собі вільно у небі літає,
А красуні той біль крила ламає.
Птаха ж лиш думка про дім окриляє.
Як повернеться, побачить голубку,
А дівчина вже дума, як одягне нову юбку,
Нафарбує свої губи в червону помаду
Та викине з серця зрадливу собаку.
Доля різна, що в птаха, що в неї,
Голуб вернеться до голубки своєї.
Вона ж повернеться у рідний свій дім
Та виллє той біль у крику глухім.
©Sirius
