Ідеш, отак, в житті ти стрімко,
що й не побачити життя.
Не бачиш - поглядів відтінки...
Не бачиш - радості поля.
Все тяжко, якось так, вдається...
Й немає відповідей - "Чому?"
Хтось, в долі, щастям - обзаведеться...
Когось, зламає на вітру!
І не збагнути, в якому місці -
зробила помилку в житті...
І як собі, тут відповісти -
чого у прірву, летять дні.
Та сумувати - часу немає...
Потрібно жити, кожен день!
Боротись, з долею, за бажання...
Бути людиною, серед людей..!
