Каміла уже всоте проклинала себе за те, що вирішила плентатися додому через ліс, аби не обходити його звичайною дорогою. Сьогодні роботу вона закінчила надто пізно, тож у її маленькому містечку нечисленні таксі вже давно перестали їздити.
Знову перечепившись через товстий корінь вона ледь не гепнулася на вологу землю. Про ліхтарик годі було і мріяти, телефон давно вимкнувся від нестачі енергії, тому дівчина продовжувала постійно врізатися або чіплятися за щось.
Правду сказати, атмосфера усе ж відповідала її смаку. Досить світла від повного місяця на чистому небі ніч, легенький туманчик і приємна вечірня прохолода. Набридала лише комашня та відсутність джерела світла, але повертатися назад уже було неактуально, Каміла пройшла уже щонайменше півшляху.
Вкотре за останні сорок хвилин вона перечепилася через корінь, їй вже починало здаватися, що замість коріння по землі повзають велетенські черви, що постійно повзуть просто їй під ноги, але від цих ненайприємніших думок її відволікла різка втрата рівноваги і швидке наближення густого листя куща до обличчя. Аби не впасти просто на це чудо природи вона зробила кілька кроків уперед, закриваючись при цьому руками, приходити завтра на роботу із роздряпаним обличчям зовсім не хотілося.
Намагатись пропхатися через кущ усе ж було не найкращою ідеєю. Каміла таки перечепилась через одну з нижніх гілок, і цього разу таки впала на землю. Нічого серйозного не сталося, лише брудний одяг і, можливо, кілька синців. Дівчина застогнала від болю і роздратування. Слава Богу, що цього результату існування земного тяжіння не бачив ніхто з її знайомих.
Через кілька секунд роздумів про те, якою жахливою була поточна ситуація, навіть не падіння, а її стан загалом, вона почала потроху підводитись. Сіла на коліна, обтрусила рукава і волосся, перевірила сумку, а піднявши голову на секунду заціпеніла, після чого різко зірвалася на ноги.
За деревами та невеликими кущиками щось світилося. З того ж боку доносився шум річки.
Каміла завагалася. Вночі світло посеред лісу навряд могло означати щось добре. Це міг бути якийсь алкоголік чи наркоман, або ж просто збоченець, що чомусь забрів у ліс.
З іншого боку, в неї був шанс підійти непомітно та перевірити що там, а при потребі відбитися, але вона також не знала і того, наскільки великим був цей шанс.
Дівчина почала тихенько ритися у своїй сумці. Знайти там щось чим можна було б оборонятися, а тим паче наосліп, було практично неможливо, але зрештою вона дістала ізсередини столову виделку, яку носила із собою на роботу, щоб не їсти руками або одноразовими приборами.
Що ж, якби ця людина хотіла б їй нашкодити і була при цьому повністю тверезою, то уже б це зробила, враховуючи галас, який вона скоїла внаслідок свого небажаного контакту обличчям із землею. Таким чином людина була або нетверезою, що ставило її у більш вразливу позицію, або ж ця невідома персона не бажала їй зла, маючи при цьому джерело світла і, можливо, навіть могла допомогти чимось Камілі.
У будь-якому випадку дівчина мала шанс втекти або щонайменше захиститися. А якщо пощастить, то і отримати допомогу. Довше думати вона не збиралася, хоча, можливо, і варто було.
По мірі наближення світло ставало усе яскравішим. Воно було м’яким, хоча і холодним, і майже не сліпило, адже було не дуже яскравим.
Врешті Каміла підійшла майже до самої лінії дерев, після якої починалася невелика галявина, що доходила до води. Дівчина вийшла з-за останнього дерева, що закривало огляд на джерело світла, усе ще тримаючи в руках виделку і завмерла.
Просто біля води, спиною до Каміли, сиділа блондинка, вона хитала ногами, легенько торкаючи її кінчиками пальців. Її взуття стояло просто праворуч від неї. Глянцеві туфельки з мереживом.
Певне, вона була останньою людиною, яку Каміла очікувала побачити у такий час і в такому місці. Та все ж це було не тим, на що вона звернула увагу в першу чергу. Першим, за що вчепився погляд дівчини, було те саме джерело світла, а саме два білосніжних крила за спиною в невідомої. Вони випромінювали білосніжно-біле світло.
Камілі знадобилося кілька секунд, аби зрозуміти, що вона бачить перед собою.
Вона бачить Ангела.
Найгарнішого в усьому світі Ангела.
