Думаю людина, якою я стану в майбутньому могла б порадити мені не робити помилок, яких я допустилася упродовж цього часу. Обов’язково сказала б мені, щоб я була мудрішою. Застерегла б від необдуманих дій.
Думаю що ми б чудово поспілкувалися з другою версією мене. Вона порадила б, які книги варті моєї уваги, а на що не варто псувати часу. Ми б гуляли містом, вона б ділилася спогадами з минулого, які ми обоє пам’ятаємо. А потім ми сіли б у маленькому кафе, де дуже смачна кава і майже не має людей. Ми б ділилися таємницями, про які знаємо лише ми, спостерігали б як за вікном прогулюються, або поспішають люди. Друга «Я» розповіла б про кожного, кого б вона впізнавала.
А повертаючись до дому ми б спостерігали, як повільно сідає сонце. Я б запросила «себе» до себе у гості, ми б сиділи під теплим одіялом, і пили смачний чай. Дивилися улюблений фільм обох, і кожен розповів би що найбільше йому подобається. А потім ми обоє б заснули.
На ранок я б прокинулася одна, адже сон не може тривати вічно, але я б точно знала яких помилок не слід допускати. Знала б хто стане моїм ворогом, хто другом і не псувала б даремно часу на людей, які не варті моєї уваги. Я була тою ж Вікою, яку ви всі знаєте, але була б мудрішою, обачнішою. Та старшою, якоюсь мірою, аж на десять років.
