Вогонь стіна вогню, вона оточувала мене по колу... полум'я тріщало та палало...воно не давало зрушити з місця... здавалося палає весь світ довкола, а разом з ним палаю і я сама...
Як я тут опинилася!? Де я взагалі та що відбувається!? В мої голові галопом проносилися думки...дивно що все довкола охоплене полум'ям, а я ціла, мені не боляче... вогонь начебто оминає мене, але водночас тримає в своему полоні не даючи ступити жодного кроку...жар ... довкола все палало...мене оточувало полум'я...
Дивно, але мені не було страшно, зовсім. Я відчувала ніби вогонь ластиться до мене, пробує мене на смак, випробовує мене чи підходжу я. В мої голові промайнула думка підходжу для чого!? Що відбувається!? І в цей момент я відчула, що мені стало боляче, раптом вогонь перестав бути теплим ласкавим ніби пухнастий кіт і перетворився на лютого звіра, що почав шматувати мене своїми зубами - язиками полум'я...
А- а- а - закричала я від болю і прокинулася. Це був всього лише сон, звичайно сон. Ну, не звичайний, а скоріше кошмар. Дуже дивний кошмар. Я відкинула ковдру і поставила босі ноги на підлогу, провела рукою по обличчю, забираючи волосся і відчула, що я вся мокра від поту...присниться ж таке. Я машинально потерла верх руки, там якраз ще заживає моє нове татуювання...о так я нарешті наважилася і зробила собі тату. Це був для мене важливий крок. Я дуже давно хотіла та все ніяк не могла визначитися, що я хочу собі набити і де саме. Але так сталося, що Череп, о так це мій хороший друг. Ну, так у нього дивна кличка, але що є то є. Так в мене специфічні друзі. Але, якщо взяти до уваги де я працюю, барменом в забігайлівці на околиці міста. Нічого дивного, що в мене такі друзі. Так от якось Череп притягнув з собою свого давнього знайомого. Той був дуже старим, з довгим сивим волоссям в яке були вплетені якісь намистини та пір'я, він був майже ввесь покритий татуюваннями. Як потім казав Череп, той чолов'яга ніби місцевий шаман, і він робить гарні татуювання, спеціальні для кожного ні в кого таких немає. Ну от я і погодилася, тим більше, що він взяв з мене дуже символічну плату. А набив він мені , щось дуже схоже на птаха, що вилітає з полум'я. Я навіть здивувалася. Хоча звісно мені сподобалося, такого тату я ніколи ні в кого не бачила. Єдине, що мене здивувало, той чолов'яга все дивився на мене, знаєте таким поглядом ніби хотів пробити наскрізь і ще я запам'ятала ту дивну фразу, що він сказав на останок - ти маєш його підкорити, а інакше він тебе знищить...
О так, до речі дозвольте представитися мене звуть Дейзі, і я працюю барменом в одній придорожній забігайлівці. Наша забігайлівка знаменита тим, що в ній вічно тусуються байкери. О так, а байкери це моя любов з підліткового віку. От я і влаштувалася туди на роботу, щоб бути поближче до свого захоплення. Хоч я для них і дівчисько, так вони мене прозвали з самого початку, до мене ставляться з повагою і навіть якоюсь турботою. А ви знали, що у байкерів є своєрідний кодекс честі. Так, я теж не знала про це. Мені пощастило з роботою і з новими знайомими з байк клубу. Хоча вони називають себе бандою. Але насправді це трохи напівжартома. Адже більшість з них досить таки забезпечені люди, серед них є і поважні фермери і кілька крутих бізнесменів, навіть якогось айтішника занесло в цю теплу гоп компанію. Як вони самі розповідають, байк, це для душі. Ці їхні збіговиська, переважно на вихідні, це так би мовити віддушина, їх перепочинок від всіх тих дуже серйозних справ, якими їм всім доводиться займатися цілий тиждень. А тут вдалині від своїх офісів, в шкіряних штанах та куртках, сідлаючи своїх залізних коней, вони знову можуть відчути себе живими... принаймні таки вони кажуть.
Я примруживши очі від яскравого сонячного світла, що пробивалося крізь штори широко позіхнула, та зрештою піднявшись з ліжка попхалася на кухню варити собі каву та робити якісь бутерброди на сніданок. Хоча, я глянула на годинник, ого та вже майже обід, добряче ж я спала. Як добре, що я працюю в нічну зміну, наша забігайлівка тільки відчиняє свої двері увечері, тому можна не поспішати. Звичайно мені треба прийти трохи раніше, щоб підготувати все для вечора, але все рівно я маю ще годину другу у запасі...
Я задумливо жувала бутерброд з сиром, запиваючи кавою, та думала до чого мені приснився той кошмар. Мені дуже рідко сняться кошмари, а особливо такі, де відчуття майже реальні. Я згадала як уві сні відчувала вогонь, жар і ті дивні відчуття, що полум'я було ніби живою істотою, що ластилася до мене і ніби перевіряла мене чи я підходжу ...
Так, стоп, що це за дивні думки!? Треба збиратися на роботу, поки я доїду, поки ще підготую все до відкриття, то якраз нормально буде. І я закинувши брудну кружку та тарілку від бутербродів до решти посуду, що зібрався в посудомийні машині за тиждень, запустила нарешті миття того. О, так можете мене захейтити, але я мию посуд раз на тиждень, навіть маючи посудомийну машину. Бо мені просто напросто тупо лінь запускати цю штуку заради однієї кружки та тарілки щодня, тому я збираю кілька днів - тиждень і тоді вже все зараз і в мене знову є запас чистого посуду на тиждень. Так, я мешкаю сама тому можу собі це дозволити.
Я пішла до кімнати, наспівуючи якусь мелодію, що застрягла в мої голові ще з учорашнього вечора, бо її крутили по радіо в барі і я вимушено слухала її цілу робочу зміну.
Так, - я відчинила шафу і задумалась, щоб його таке одягнути!? Насправді в мене не такий вже в великий вибір речей, особливо для роботи. А нагадаю, раптом хтось забув , то працюю я в барі. Точніше в забігайлівці для байкерів. Тому мій робочий одяг це або джинси і футболка/ сорочка або ж шкіряні штани та знову ж таки футболка/ сорочка і якийсь жилет - шкіряний чи джинсовий.
Так, навіть в такому б здавалося демократичному місці як бар для байкерів є свій дресскод. Звичайно, що це неписані правила для одягу в такому місці, але якщо ви прийдете туди у вечірній сукні чи смокінгу, то гарантую у вас будуть проблеми. Як мінімум вас обсміють, за невміння відповідно одягатися, як максимум, якщо ви будете нариватися, намагаючись довести що так і треба приходити на збіговисько байкерів, то можете отримати і в пику, або вас просто викинуть за двері у прямому значенні цього виразу.
Так це злегка дивні правила, але все ж вони є. Саме тому я придбала собі кілька підходящих пар штанів та футболок із сорочками, пізніше доповнивши цей набір ще парою жилетів.
Нарешті я визначилася, на ліжко полетіли блакитні джинси та біла футболка і ще жилет в колір джинсів.
Щодо взуття, то тут все дуже просто, що хочеш то й носи, ніхто не звертає уваги на твої ноги. Саме тому я тягаю або зручні кросівки, або балетки підбираючи їх суто під настрій. А коли настрій ну зовсім хуліганський, то козаки або ковбойські чоботи, так є в мене і таке щастя в гардеробі. Так я цілу зміну з вечора в до пізньої ночі чи варто сказати майже до ранку на ногах. Бігаю туди сюди розносячи замовлення та ще попутно прибираючи столики. Саме тому я після роботи тупо падаю в ліжко і відрубуюсь від втоми. А ще це одна з причин чому в мене немає особистого життя, гаразд насправді в мене просто немає постійного хлопця. А який нормальний хлопець буде терпіти те, що його дівчина працює до пізна, нічого не робить вдома і майже весь час смертельно втомлена? А ще водить знайомства з сумнівними людьми, адже для хлопців з благополучних районів, байкери то майже завжди асоціації з кримінальним світом. Я занадто люблю свою роботу, та й чайові маю непогані, на життя мені вистачає, тому я не дуже переймаюся тим, що немає хлопця. А проблем з чоловіками в мене немає, я маю чоловічої уваги більше ніж треба, та й до того ж до мене відносяться з повагою, бо інакше хтось із моїх друзів байкерів розповість тому невдасі, що значить мене ображати. Ви певне на цьому моменті скептично посміхнулися, - та ця мала має завищену самооцінку, раз таке говорить про себе. А от і ні! Не вгадали, нормальна в мене самооцінка! Просто я виглядаю як типова чоловіча мрія, ну як мінімум так її описують в журналах та кіно. Я висока, струнка натуральна блондинка з блакитними очима, в мене гарні пропорції - пишні груди та стегна, тонка талія і довгі ноги. Моя шкіра має легкий відтінок засмаги від природи. Так я виграла в генетичну лотерею, визнаю і сповна цим користуюся. Що поробиш, я жінка і мені так хочеться.
Так в мене періодично бувають інтрижки на роботі, але я не запрошую їх до себе додому, готель неподалік якраз саме те для таких романтичних побачень без зобов'язань...
Але щось я забалакалась,а мені ще треба доїхати до місця роботи. Наш бар знаходиться за межею міста, біля заправки. Так, це дуже зручно для байкерів, та й містяни не мають проблем і зайвим шумом від мотоциклів та гучної музики до самого ранку.
Як я добираюсь на роботу? Та автобусом, а потім ще кілька метрів пішки, або мене підвозить хтось із знайомих байкерів, якщо їде в той бік.
Я скинула з себе піжаму, в якій спала, ну я це називаю піжамою, насправді це просто трикотажні шорти та майка, та взялася натягувати білизну та джинси, футболку та жилет до комплекту.
Кинувши погляд у дзеркало, я залишилася задоволена своїм зовнішнім виглядом, а моє нове татуювання з феніксом - ну по крайній мірі для мене це так, адже птах, що вилітає з полум'я це Фенікс, відмінно доповнює образ.
Як колись жартували хлопці у барі, коли я тільки прийшла туди працювати, рано чи пізно ти зробиш хоча б одне тату. Так от його жарт став правдивим я таки набила собі тату. Для мене це татуювання символ моєї свободи, а ще те що птах вилітає ніби з полум'я, то це символізує мою палку полум'яну натуру.
Але досить милуватися собою, час йти до роботи, - сказала я сама собі і пішла шукати свій рюкзак. Так, я ходжу з рюкзаком, бо це зручно, туди поміщають необхідні мені речі. Він в мене дуже місткий, хоч і виглядає дещо пошарпаним. Я його придбала на барахолці, він виготовлений з якоїсь цупкої тканини, різнокольорове переплетення ниток створює цікаві візерунки. Позаяк я його дуже люблю, він мені служить роками.
Ага, ось де ти- це я вигукнула сама до себе, чи то може , навіть до рюкзака, що валявся в коридорі на підлозі, де я його певне жбурнула прийшовши з роботи.
Так, що тут у мене, я вирішила перевірити чи нічого не забула в нього покласти, - ага шкарпетки, косметичка з усім необхідним, в тому числі і засобами гігієни та деякими ліками, гаманець з грошима, футболка, теж про всяк випадок. Загалом все що раптом може мені знадобитися. Чудово! Здається я готова і можна іти! - вигукнула та підхопивши ключі з тумбочки в коридорі я вийшла з будинку грюкнувши дверима і попрямувала до зупинки, що на моє щастя знаходиться через кілька метрів від мого будинку.
Я дуже вчасно вийшла з дому, бо тільки перейшовши дорогу та підійшовши до зупинки, повернувши голову побачила той самий автобус, який повернув з-за рогу в мій бік. Оце я везуча сьогодні! - подумала я. От якщо сьогодні мені щастить відразу, ще по дорозі на роботу то й зміна на роботі буде вдалою. - сама собі подумки вигадала я нову прикмету.
Автобус під'їхав до зупинки і водій відчинив двері, я зайшла, оплатила проїзд і кинула погляд на майже порожній салон, ну так в таку далечінь мало хто їде, за місто на відшиб. Я попрямувала по салону і плюхнулася на вільне місце біля вікна десь посередині салону, на вихід не дуже далеко буде. Їхати мені добрий такий шматок, тому я діставши з рюкзака телефон і знайшовши навушники увімкнула улюблену музику. Ну не люблю я довколишній шум, та й не хочу спілкування з випадковими пасажирами, а то в мене були прецеденти, саме тому я роблю вигляд, що мене тут ніби і немає. А ще я не люблю чути тих розмов в транспорті, коли обговорюють чиєсь особисте життя на повній гучності, особливо якщо ще й по телефону. Не цікаво мені слухати хто з ким де і як, от і затикаю собі вуха навушниками, щоб не чути того всього.
Автобус їхав по дорозі, виїхавши за межі міста, у вікні пробігали повз узбіччя дороги, дерева ніби змагалися хто швидше за залізного звіра, але жодному не вдавалося перегнати його і вони залишалися всі десь позаду. Я бездумно дивилася у вікно, слухаючи такі знайомі мелодії. Подумки я вже була там у барі, на свої улюблені роботі, протирала склянки, барну стійку, та переставляла стільці.
Я й не зчулася, як водій зупинив автобус на кінцевий зупинці, мені ще кілька метрів до бару треба доїти звідси ...
Я встала та пройшовши до прочиненних дверей вийшла назовні. Кинувши поглядом довкола повернулася і пішла в напрямку заправки за кілька метрів від неї і знаходиться наш бар. І так передуючи ваші питання, так задумано, бар неподалік заправки на трасі це зручно для багатьох і непогане поєднання.
О нарешті я дійшла до нашого бару, двері вже відчинені, певно Семі вже тут. Семі це власник цього бару, він майже завжди відчиняє та зачиняє тут все. Хто ще крім мене та Семі тут працює? О, періодично з'являються дівчата офіціантки, але вони тут не затримуються надовго, трохи попрацюють та й їдуть далі у пошуках пригод. А ще в нас є охорона - це наш Піт. Але всі його кличуть просто здоров'як. Так він високий та масивний, займався колись професійним реслінгом, але через травму мусив покинути спорт от і прибився до нас. Зазвичай тут спокійно, але всіляко буває. Іноді якісь зальотні влаштовують бійки, або між своїми виникає якась суперечка, от тоді Піт і допомагає. Ні він не б'є їм пики, як ви могли подумати. Він просто чемно просить їх вийти на вулицю і з'ясовувати стосунки там, а якщо вони не чують, то він хапає їх за шкірку та допомагає вийти на свіже повітря. Просто наш власник не хоче, щоб вони рознесли бар на друзки в процесі з'ясування стосунків. От і все...
Я попрямувала до дверей та зайшовши усередину пошукала очима Сема, - ага він якраз за барною стійкою протирає склянки. Семі трохи педант і в нього склянки мають сяяти, саме тому перед відкриттям бару він перевіряє їх чистоту та ще додатково натирає рушником.
Я неквапно пішла до барної стійки, Сем піднявши голову від свого ну дуже важливого заняття кивнув мені вітаючись та продовжив натирати свої склянки.
Я підійшовши до стійки гепнулася на стільця та кинула свій рюкзак поряд на підлогу.
- Привіт Семмі, як справи!? - почала я діалог.
- Сем знову підняв голову та кинувши на мене оком, всміхнувся та відповів, -та як завжди, чуєш Дейзі попрацюєш сьогодні в залі? На розносі? - спитав він.
А що сталося з тією малою, як її там Кері!? Що працювала у нас останні пару місяців? Я з допитливістю вперла погляд в його обличчя.
Її звали Мері, - відповів мені Сем. І додав - вона звіялася з якимсь приїжджим гавриком, що тут отирався останні кілька днів, напевно нагородив її з три короба от вона і повелася на його обіцянки кращого життя у великому місті. Та й поїхала з ним, навіть не попередила, що більше не буде у нас працювати.
Ах, ці юні наївні дівчата, що вірять солодким словам першого зустрічного, який їм пообіцяв казкове життя . У кращому випадку вони потом отримають роботу прибиральниці десь у супермаркеті, а в гіршому втраплять на панель і вже через кілька років помруть або від передозування чи десь у канаві вбиті сутенером чи випадковим садистом, що шукав задоволення своїх ницих потреб. - Він сумно зітхнув.
Ого, Семі а звідки в тебе такі відомості!? - я здивовано вирячилася на нього .
Ех, Дейзі, Дейзі скількох таких романтичних дівчат я бачив у своєму житті поламаних і знівечених нібито великим коханням, розтоптанних уламками рожевих мрій про краще життя. Сем ще раз зітхнув і далі повернувся до свого заняття - протирання склянок рушником.
Я знизавши плечима, кинула оком довкола, все було готове до відкриття і прийому клієнтів. Тому я встала, підхопила рюкзак та пішла вглиб приміщення до кімнати для персоналу, що знаходилася поряд із туалетом. Я хмикнула, ну дуже символічно. Відчинивши двері в нашу комірчину, це ми так жартома називали дане службове приміщення, де скидали особисті речі та тримали про всяк випадок всілякі необхідні речі- аптечку, все ж може трапитися, поки викличеш швидку, поки що, то має бути необхідне під рукою. А ще тут був старий потертий диван, на якому можна було переночувати чи поспати, якщо не хочеш додому чи нікуди піти. Ну звичайно що маленький столик у кутку на якому стояв електричний чайник, пачка чаю в пакетиках та пачка печива, валялися цигарки та запальничка. Такий собі затишний куточок для нас, тих хто працює тут на постійній основі.
Я кинула рюкзак у куток за диваном і вийшла назад в зал, перед цим зачинивши двері на ключ, так наша комірчина зачиняється на ключ, бо відвідувачам нічого тут робити.
Знову кинувши оком довкола я попрямувала по залу ретельно перевіряючи чи всі столи чисті, чи на кожному є попільничка, чи всі стільці на своїх місцях. Звичайна буденна підготовка до роботи, адже сьогодні я буду працювати в залі - розносити замовлення, а Сем за баром наливати алкоголь. І так буде поки на місце Мері, що поїхала в невідомому напрямку прийде інша дівчина, яка теж, якщо пощастить то затримається бодай на кілька місяців. Ех, - я видихнула, не люблю працювати в залі, коли не коли до нас потрапляють зальотні клієнти, які не знають тутешніх порядків, вони починають чіплятися до офіціантки. А так як сьогодні в її ролі я, то мене попереду чекає досить веселий вечір. Я всміхнулася, звичайно Сем чи Піт допоможуть недолугому зрозуміти, що дівчат, що працюють тут чіпати не можна, та й я цілком можу за себе постояти, але поки вони дійдуть, чи поки я отямлюся, то те недолуге встигне мене облапати своїми масними руками.
Але, що поробиш, треба виручати Семмі, бо не знайдеться якась дівчина на цю роль.
Добре, що я сьогодні одягла джинси, все менше уваги буду привертати.
Коли на дворі почало темніти, в барі помалу збиралися постійні відвідувачі, а так як сьогодні субота, то будуть певно всі постійні клієнти з нашої банди ,- я всміхнулася киваючи давнім знайомим. Хоча кому я брешу, вони всі вже давно мої друзі, а Піт та Семмі моя сім'я. Я відчула як приємне тепло розливається в грудях.
Так, годі розпускати рожеві соплі, - я подумки приструнила сама себе, пора до роботи.
Я взяла тацю та понесла в зал до столика перше замовлення на сьогодні.
В залі грало радіо, якусь рок пісню, так репертуар тут відповідний, а що ви хотіли від байкерів!? Я кинула оком по залу, народу було багато, всі постійні відвідувачі та кілька зальотних.
Але ж вечір сьогодні спекотний, мені доводиться бігати туди сюди з тацею та ледве-ледве встигати самій розносити ті всі замовлення. От і зараз я знову з повною тацею кухлів з пивом попрямувала до столика за яким сиділа компанія з тих самих зальотних, ну по крайній мірі раніше я тут їх не бачили це точно.
Я підійшовши до столика та посміхнувшись, загрузила кухлі на стіл. І в той момент коли я вже розвернулася, щоб йти геть один з них запитав масно всміхаючись,- гей кралю не хочеш провести вечір в гарній компанії!? На додачу він вишкірився та пограв бровами, його товариші голосно зареготали.
В мені скипіла лють. От же ж скоти! Я хіба схожа на ту, що шукає пригод на свою дупу!?
Але вголос я вимовила , - я взагалі то тут працю! І різко розвернувшись пішла у напрямку бару, де Семмі вже розлив по кухлям чергову порцію пива.
Вечір котився з розгону немов камінь згори у прірву. Я сновигала туди сюди по залу з тацею в руках розносячи кухлі з пивом та прибираючи вже порожні, витрушуючи попільнички.
Перед очима все зливалося в димову завісу з окремими яскравими плямами - людьми.
Голова потроху починала боліти від шуму та голосної музики.
Нічого, потерпи, це тільки сьогодні так важко, завтра ти візьмеш вихідний від цього всього,- вмовляла я себе.
Хай тільки Семмі спробує не дати тобі того клятого вихідного після цього всього!
Нарешті все скінчилося! - радісно вигукнула я, падаючи від втоми на канапу у тій самій комірчині де ми зазвичай відпочиваємо поміж роботою або вкінці зміни.
О, так цей шалений вечір та шмат ночі нарешті скінчилися, - не менш радісно додав Піт ввалючись до кімнати та падаючи в крісло поряд зі столиком. Він потягнув цигарку з пачки, що там валялася та чиркнувши запальничкою зробив зятяжку поволі видихаючи дим.
Що важка була зміна!? Я з допитливістю вдивлялася в стомлене обличчя нашого здорованя.
Він розплющив очі, примруженно глипнув на мене та зітхнувши сказав, - та трохи. Сьогодні було багацько зальотних, а ти знаєш вони вічно норовлять влаштувати бійку, ризикуючи рознести нашу забігайлівку на друзки. От мені сьогодні і довелося кілька разів заспокоювати занадто гарячу публіку.
До речі Дейзі, може тебе підвезти додому чи хоча б провести до зупинки? Він стурбовано дивився на мене.
А що сталося!? Трохи здивовано запитала я.
Та розумієш, - він ніби роздумуючи видав.
Там один з зальотних певне поклав на тебе око, по крайній мірі мені так здалося, - додав він похапцем.
А чого ти так вирішив!? Запитала я в нього.
Бо він ввесь вечір на тебе витріщався , розпитував хто ти та де живеш.
О, чорт, - подумала я! Це певне той, що чіплявся до мене і пропонував провести вечір разом. Ну, просто прекрасне завершення робочої зміни..., - я смачно вилаялася.
Гаразд, Піт я буду обережною, - вимовила я та стала поволі збирати свої речі в рюкзак, хочеться додому в душ та в м'яке ліжечко і провалитися в сон. Сподівагцей раз обійдеться без кошмарів. Ще подумала я, застібаючи рюкзак.
Дейзі то, тебе підвезти додому, - знову запитав Піт. Пильно вдивляючись в моє обличчя.
Дякую любий, але я сама на автобусі, не думаю, що мені щось загрожує. На крайній випадок я йому просто зламаю руку чи щелепу.
Ти добре мене навчив захищатися. Я всміхнулася.
Піт зареготав, дівчисько як є! Мале наглюче дівчисько! Як є!
Ну, ви мене самі навчили! Хіба ні!? Я примруженно кинула погляд на нього.
Так навчили , відповів Піт. В додав зробивши чергову зарядку, та видихнувши дим. - ти маєш вміти себе захистити на той випадок, якщо ані мене, ані когось із хлопців не буде поряд.
Гаразд, я окинула поглядом нашу комірчину, ніби нічого не забула, в якщо і забула, то обов'язково повернуся сюди. Я хмикнула. Якби ж я в той момент знала, що мене чекає попереду і що насправді я вже більше ніколи не повернуся в це місце і більше ніколи не побачу ні Піта ні когось із хлопців. Але ж ніхто не вміє передбачати майбутнє чи то на жаль чи то на щастя.
Я попрощалася з Пітом та Семі і вийшовши з бару попрямувала до автобусної зупинки.
Ще здалеку я помітила автобус, що саме під'їхав до зупинки,я ще подумала як же мені пощастило, сьогодні пошвидше буду вдома, висплюсь нормально.
Якби я тільки знала як закінчиться для мене цей ранок.
Я радісно заскочила в автобус і розрахувавшись за проїзд плюхнулася на сидіння, і запхавши навушники у вуха поринула у власні думки. Подумки я вже була вдома у своєму маленькому затишному будиночку, скидала з себе все і приймала душ, а потім падала у своє м'якеньке ліжечко. Якби я тільки знала, що мені не судилося спати в моєму ліжку і що я втрачу свій затишний дім і роботу і майже втрачу себе. Але якби ж знати наперед про все те погане, що має трапитися з тобою, то було б певно і добре, та то неможливо.
Я вийшла на зупинці навпроти мого будинку і попрямувала додому не звернувши увагу, що разом зі мною з автобуса вийшов чоловік і пішов слідом. Я була надто втомлена після нічної зміни і подумки вже була вдома, тому і не помітила свого переслідувача.
Він кинувся на мене в той момент, коли я вже відімкнула двері та ступила крок усередину будинку.
І саме в той момент я відчула руки на свої шиї, що стиснули мене та заштовхали всередину. Він так сильно стиснув моє горло, що я майже задихнулася, притиснувши мене до стіни він оселився та вимовив - ну, що мала тепер тобі нікуди дітися і ми трохи розважимося. І тут я згадала, це той покидьок з бару, що чіплявся до мене цілий вечір, а я його відбивала. От же ж паскуда, вислідив мене і хоче взяти своє.
Я відчула як моя кров буквально закипіла в жилах, злість пеленою заступила очі, - йому зараз покажу як я вмію бавитися, - це було останнє що я встигла подумати перед тим як сталося щось геть дивне.
Цей покидьок заверещав, як свиня, яку ріжуть і різко відпустив мене. Поки я переводила подих спершись об стіну він продовжував волати несамовитим голосом катаючись по підлозі, при цьому його охопило полум'я. Він горів! Горів як смолоскип блакитно червоним полум'ям! Я як зачарована дивилася на це! І мені подобалося як він страждав. Що було дивним полум'я охопило тільки його, так ніби він горів зсередини, а довкола все було в порядку. Ні я ні підлога на якій він лежав не постраждали.
Аж раптом я почула його предсмертний хрип, він конвульсивно смикнувся ще кілька разів і затих.
А я раптом відмерла і почала гарячково думати, що мені робити - в мене вдома труп, обгорілий труп чоловіка. Поліція наряд чи повірить в версію, що він сам загорівся та згорів майже дотла, а якщо і повірить то мене заберуть кудись в надсекретну лабораторію на досліди і ніхто в ніколи більше мене не побачить.
Так Дейзі, думай, думай Дейзі, - сказала я собі підбадьорливо і почала гарячково шукати рішення цій проблемі.
Так, я живу трохи на відшибі і поряд нема сусідів і це добре, бо ніхто не чув криків цього нещасного та й не бачив, що він сюди йшов.
Далі його дружки, навіть якщо знають куди він зібрався, то не знають де я живу, отже навіть якщо будуть його шукати, то де інде.
Отже, дійшла до висновку я мені треба позбутися тіла, можливих речових доказів що тут сталося і певне кудись зникнути самій.
Так, що я можу для цього зробити? - задала сама собі питання і задумалась перебираючи варіанти. Так в мене немає авто, щоб вивезти кудись тіло, та й робити це досить недоцільно.
В мене немає якихось хімічних речовин, щоб розчинити те, що від нього залишилося.
Але, я можу закінчити те, що тут почалося. Я окинула оком свій маленький затишний будинок, так буде шкода це місце, але це вирішить всі мої проблеми водночас.
І я розвернувшись попрямувала до підвалу, так в моєму будинку є підвал там я зберігаю всяке різне. От і подивлюся чи є в мене те, що мені треба для знищення доказів.
Я відчинила двері до підвалу та увімкнувши світло стала спускатися донизу старими риплячими сходами.
Спустившись вниз я окинула поглядом простір шукаючи потрібні мені речі.
Ага от вона. Каністра з бензином. Ви спитаєте - А нащо мені каністра з бензином вдома, якщо в мене немає авто!?
А я вам відповім - так то я тримаю для друзів байкерів. Так, вони знають, що в мене є запас для них про всяк випадок. Вірніше був. Бо я вирішила спалити цей будинок разом з трупом того покидька, що намагався мене згвалтували.
Мені школа цей будинок і мої речі, що теж згорять, але в мене немає іншого вибору. Це ідеальний варіант щоб замести сліди і зникнути самій.
Я взяла каністру та потягла її сходами нагору. Важка, падлюка. Але нічого я справлюся
Сяк так я витягла ту каністру на гору і прикинула як краще це зробити. Думаю, що кухня буде ідеальним місцем. Там якраз ще газовий балон, якщо вибухне то все рознесе на молекули і вони нічого не знайдуть. А навіть якщо знайдуть то я вже буду далеко звідси. Я всміхнулася та взялася за роботу.
Але спочатку треба взяти все необхідне. Так документи я певне не буду брати із собою, там щось придумаю потім, заберу тільки гроші та кілька фото на пам'ять. Решта хай горить все! - я кинулася збиратися. Коли все необхідне було запхано в мій рюкзак я кинула прощальний погляд на цей дім і важко видихнувши почала методично поливати бензином все довкола. Потім скінчивши з цим пройшла на кухню та відкрутила на повну вентиль на газовому балоні і поспіхом вийшла на двір. Ще раз кинула прощальний погляд на свій тепер вже колишній назавжди втрачений будинок і повернувшись спиною пішла геть. За моєю спиною почувся гучний вибух та тріск полум'я, що почало поглинати стіни та дах будинку. Я задоволено всміхнулася от і пора починати нове життя в новому місці з моїми новими здібностями . Треба знайти затишну місцину та як слід вивчити мій дар вогню. А то більше трупів з необережності мені не треба...чи то мені здалося чи татуювання фенікса на мої руці слегка потепліло!? А потім розберуся з цим усім. Зараз головне непомітно вибратися з міста, поки пожежні та поліція ще не приїхали на місце пожежі. Я натягнула капюшон байки поглибше, тим самим приховуючи обличчя та взяла курс на автостраду де планувала зловити попутну автівку і доїхати до найближчого великого міста і загубитися там назавжди...
Маленька жіноча постать у вранішній імлі йшла стежкою вперед у напрямку автостради, позаду неї палав будинок, вірніше те, що від нього залишилося полум'я пожирало залишки дерев'яної будівлі і його силует нагадував птаха з розправленими крилами, що от от здійметься високо вгору до сонця...
