Скільки буду ще тікати від своїх думок
в світ, який ними ж і створений.
Скільки ще в щоденнику білих сторінок
стануть чорнилами спотворені.
Немає порятунку в королівстві мрій.
Лиш повно жаху, страху й марних надій.
Поглянь навколо, всі тут в масках,
ховають безодні сліз в очах своїх.
Признайся вже в тяжких поразках,
врятуй від незнання людей своїх.
Правди нема в рожевому театрі мрій.
Лиш марні сповідання,
марні зізнання,
марне кохання.
Усе тут дарма.
Всього лиш рожева вистава.
