Ты не сварачивай с дороги Ты не сварачивай с пути Что нам начертано судьбою Нам не по силам обойти И как бы не было нам больно И как поступки обьяснить То что свершилось между нами Это было, есть и будет И не возможно отменить Ты можешь обижать меня словами Чушь всякую на меня нести Но, то что было между нами Нам не по силам изменить И если б мне сказали Твой выбор Ты можешь время повернуть назад Я бы все снова повторила А ты бы смог? Ну что молчишь? Когда ты любишь человека Ты все готов ему отдать Душа и сердце сговорились И разум не хотят включать

И есть сегодня осознанье Что наконец то отпустила Того, кого я о любви просила Все алелуя Теперь свободна, От чувств безумных неугодных Впредь буду очень осторожна Я сердце открывать И верить в чудо Есть половинка Которая моя Которая не предаст меня Всегда плече свое подставит Которого ко мне влечет И что то манит Ему могу я доверять И не бояться потерять Ему нужна моя любовь Он мой единственный герой

Не навижу себя за доброту Не навижу за горячее сердце Не навижу любовь Не навижу чувства Как доверчивы мы бываем Как хотим верить другим Судьба по своему решает И жажда использовать Всегда побеждает Не верте словам они лживы Не верте улыбкам они игра Не верте чувствам они обманут И ты останешься одна

Ну що та інша Я найкраща Як можно рівняти Мене із нею Вона не буде Любити так Як я душею всією Ти пом'ятаєш нас Мій дотик та поцілунки Палки обійми Мій погдяд І сердця стук Бо поряд той Про кого мрію На кого я чекала Все своє життя Я намагалась все забути І загасити почуття Але все марно і болюче Я задихаюсь Я в диму Зроби цей вибір Я прошу

Ельфу я шипну на вушко Тихо тихо ледь чутно Що я зараз відчуваю Щоб не здогадавсь ніхто Ельф мені відповідає Може це кохання е Може ні ніхто не знає Але те що відчуваешь То любов до тебе йде!

Как все понять и осознать Прийти в себя как раньше Наркотик из груди достать и отослать по дальше Тому кто так поиздевался Тому кто не дооценил Тому кто как демон извевался Все время о симпатии твердил Решил что может Таким вот Правом обладать И чувствами поиграть Сладкие речи и взгляды Смотрящие на меня И поцелуи полные яда Своего часа ждут Что все что было Это не правда И так тому и быть А что тебе? Тебе так надо Ты так хотела Ты все сама И в этом суть

Розчавлена суміш Натяків-дотиків, Розфарбована веселковість подихів, Вітбитком на склі. Мезозойського звіра облишки, Напівпосмішки, Й наче нишком Не дивись, Не питайся з якого впало. Недоглянуте, недокохане - лежить. Недоторкане, неспотворене - летить. А в мене від цього лоскіт. Фантомний лоскіт відтятого юнацтва. Яким ти був за віком? Авжеж, чудацтво - Збирати впавших з вікон. Світло на небі, Нас підберуть там.. Летимо! Тримай мене...

А ти не бійся - подзвони, (Свідомість номерів не забуває!) Навіть якщо нема коли. І без причини. Чи в печалі... Ти подзвони. Не кидай смс. Голос - не букви. Він живий. З емоцій... Не зводь ти погляд до небес. Не витирай сльозу на щоці. Ти розкажи як день минув? Які є мрії? Чи...сповнений страхами? Чи може щось важливе ти забув - Наприклад, приїхати до мами?! Хай мати розповість про свої справи; Хай брат спита поради про авто; Хай друг жаліє, що не з вами У вихідні ходив в кіно; Хай Та, що на дзвінок чекає, Нарешті слухавку зніме, І в котре скаже, що кохає, І що сумує... Та дзвони уже. І ти

Как жаль что все уже не так И чувствую я по другому Сломалась часть души Вырвали сердце с корнем Как жаль что все уже не так И не вернуть судьбы назад Осталось только разочарованье Разбили все внутри и веру в дорогое Что не по силам теперь собрать И склеять в три слоя А так хотелось теплоты Любви и счастья неземного Как жаль что все уже не так Как больно больно больно... Нет сил все это осознать Жить дальше надо по другому Я никому не пожелаю Такуе чувства испытать Названные любовью

Без образ і без гніву відпускаю Намистини черлені падають у траву Ніби море, що поглинає часом безнадійних, трави вбирають у себе роки життя Намистина як день чи мить, яку я берегла, бо любила чи бажала ятрити свою пам'ять Привіт Тепер можна начисто переписати себе, життя, міста мотиви? Сни, у яких я шукала твоє обличчя і не знаходила Скільки нас, безнадійно хворих, ходитиме колами і поглинатимуть нас моря? Розпускаю намисто черлене, гаряче Наостанок перебираючи пальцями Відпускаю образи (роки) Відпускаю з тобою навзаєм Насаджаємо дерев і вкладемо у них ту любов, що ще ніби-то маємо Що

Возьму я в руки сигарету Немного красного вина Подумаю о своем о женском И грусть развеется сама Я так хотела его встретить Я так его ждала И вот решила хватит Не буду ждать И я ушла И вот стоя на перекрестке Я медленно разворачиваю Свой взгляд Я обомолела Он шел напротив по дороге Прищюрев свой голубоглазый глаз Увидев и дошло что я Он повернул с пути И покатились мои слезы Увы он просто трус Ну хватит Просто отпусти

Зранку, вдягнувши боти, Знову іду до роботи, Лишивши усі турботи В дома під замком. Запхну у вуха затички, Хай глушать усі привички, Хтось попросить водички, А мені що з того? То все його проблеми, То все її дилеми. Розв’язку теореми В цьому рядку нема! Я сам собі людина, Мами своєї дитина, Скоро буде машина, Куплю собі права. Хоч так трясе маршрутка, Ще сто метрів і тутка Буде зупинка і я Вийду із цього відра. Я сам собі країна З назвою Україна, Хоч і послали на… Тричі одного дня. То не моя вина, То не моя війна, То не мої слова, То не моє І не я Зранку, вдягнувши боти, Знову іду до роботи…