Про що мова? Пора визнати що сучасна українська література переживає різносторонню кризу. Ситуація складається так, що перспективи для молодих талановитих авторів стають все більш стислими: ринок літератури розкиданий і неконтрольований, авторське середовище надто локалізоване. Сучасна українська
Проблеми гендерного характеру існують стільки ж часу, скільки існує саме поняття статі. Поглиблюючись у вивчення історії даних проблем, можна знайти багато прикладів з кожного покоління, ще від часів коли людство жило у печерах. Що цікаво, основи цих проблем були сформовані якраз у ті часи, шляхом
Про серіал "Твін Пікс" я вперше почув ще років чотири тому, коли ознайомлювався з різноманітною психоделічною творчістю. Саме тоді я подивився фільм "Малхолланд Драйв", який окрім нових вражень приніс мені ще й нотку ностальгії за улюбленою грою "GTA San Andreas", яку
На Купала У воді на заводі дівчата купались, Зорі там прозорії в воді відбивались. І горіло, і палало багаття велике Співи звідусіль лунали, і лякали дике. Як на свята, на Купала Зоря тай заходить, То там хлопці і дівчата хороводи водять. По воді, та по прозорій вінки пропливають, Їх дівчата заплітають, та в річку пускають. Як на свято, на Купала молодь все танцює, Через вогнища стрибає, нічечку вартує. Папороть квітучую ходить в ліс шукати, Та вінки дівочії з води діставати. Нечисть кругом біситься, вуха затуляє, Бо Купала – нічка їх в люди непускає. Мавки й Нявки сердяться, у траві
pomidorka
Опубліковано: 30 червня 2021, 12:45
Однажды человеку ты повереш И осознаешь жизнь сполна Что есть такие люди Которым нельзя верить И душу открывать Они того не стоят Они пустышки И болтуны Не более того Когда им выгодно, удобно Надев актера маску на себя Получат все чего хотят И свалят Так вот Открой глаза Сними очки И не идеальзируй Того, кто просто врал Чтоб ты поверила И выброси из головы Всю дурь и мысли про него Он недостоин Ему же просто всеравно А ты все бредешь Таких как ты полным полно Целый гарем трофеев Целый фотоальбом Так названых "моделей" Так что забудь как страшный сон Он ведь уже не вспомнит Пусть
September26
Опубліковано: 26 червня 2021, 11:03
Щось якось не так і не те, Та мабуть то винне натхнення... Усі повертають тебе І кажуть, що то не для тебе. Та ми з вами з разу у раз Вертаємось до душі суті. Ми райдуги з кольором часу, Ми творчість у плоті, що скуті. І як би життя не збивало, Ковтаючи нас з головою. Ми знову і знов випливали, Аби просто бути собою. Наша суть - Сьюзен Муз.
pomidorka
Опубліковано: 20 червня 2021, 23:41
*Різдвяний шкодник* Хочеться ласенького на різдво мені, Сяду я тихесенько вдома на вікні. Поряд стоїть мисочка, радість для життя. То смачна, бабусина, запашна кутя. Я до ней підсунувся з ложкою в руці, За вікном купаються в снігу горобці... Кіт на них не дивиться, тихо ловить гав, Ну а я до мисочки передчас пристав. Ложкою зачерпую радість по життю, Я краду бабусину, запашну кутю. Вже й завечорілося небо навкруги, Зіронька засяяла, вертепи пішли... Ми з котом наїлися - як два пузани, Ложку дам вусатому, дві ложки мені. Навкруги всі зайняті дорослим життям, І ніхто не дивиться за малим дитям.
pomidorka
Опубліковано: 24 травня 2021, 11:58
Я вишиваю нитками безсоння цнотливий ранок. Знову, наче вперше. Хоч місяць небом мандри не завершив і краплі ночі ще на підвіконні. У голку засиляю перший промінь - хрупкий, сором'язливий і тендітний. В чеканні чуда у порі досвітній стоять ліси, сумні і нерухомі. Рожеву нитку покладу на обрій, осоння ясно загаптую сріблом, по травах роси кину дрібно-дрібно, розсиплю заходом останні зорі. Розквітне небо вишитим обрусом, стече у безвість ніч за видноколо. Дістане ключ Дажбог золоточолий, розчеше по полях пшеничні вуса.
Slavomir
Опубліковано: 24 травня 2021, 01:06
Почуй мене через спів твоїх хуртовин, через безодню води і солі, через сотні імен і моїх забутих провин, замкнутих в колі моєї долі. Ти почуй мене через безсоння моїх ночей, через річок, озер прозорість. Поки все мине, непомітно в море стече, ставши рядками нових історій. Ти почуй мене у нічній розмові зірок, через туману вологий смуток. ...Грає полонез, наче роблю в безодню крок - п'ю, як вино, ностальгії звуки.
Slavomir
Опубліковано: 24 травня 2021, 00:55
Когда тебе добили душу Разбили сердце на куски Когда жестоко обманули И кинули не сказав прости Я не люблю и не любил И никогда не полюблю Вопрос зачем или ради чего? Я не пойму Если не нужна И не любил И никогда ты не полюбишь Зачем так близко был Ответ один Он просто зверь А зверям чужды чуства
September26
Опубліковано: 21 травня 2021, 10:26
Расскажу о тебе, всем на планете Моё слово найдёт, конец света. Сквозь туман дойду, до рассвета И под утро, твой голос, ослепнет. С первым снегом уснут, все поэты Ближе к лету, проснутся сюжеты, И весной, тебя будто, узнают Осень снова заставит, сгореть всех. Лишь во сне, миру снятся, моменты Где нет боли, нет страха, на свете. Как запомнить те дни, где закаты Безвозвратно, уходят на небо. Я буду предан, своей цели За тридцать лет, я дам ответ, Тебя случайно, вдруг узнают Не доживу, до этих дней. Пройдёт ещё, немало дней Где цвет в бокале, даст осадок, Как нужный человек, оставит след И утром
Bakay
Опубліковано: 20 травня 2021, 02:44
Тихий вечер и май за окном Во дворе, снова ветер гуляет. Я напьюсь, наверное, вновь Мою душу, она не узнает. Год назад, показалось началом Лишних слов, добавить нельзя. Тишина, ведь всех, понимает Безвозвратно, губит глаза. Стынет в чашке, холодный туман Ветер тело, рукою пинает Точно знаю, а может, вернусь Тихо сердце прошепчет *скучаю*. Лишь в тоске, рождается грусть Сотни слов, она заменяет Без тебя, я точно, сопьюсь Но внутри, все же, что-то меняет. Автор Владимир Бакай
Bakay
Опубліковано: 20 травня 2021, 02:36
Если вдруг, не сойдутся дороги И луна, тихо скажет *прости*. Я тебя, никогда, не забуду Не смогу, я тебя, позабыть. Тёплый ветер, расправит объятья И на небе, дремлет луна. Только вечность, меня, не забудет Лишь под утро, вспомнит она. Сколько было, прекрасных мгновений Ярких снов, где смеются глаза. Ожила вдруг, старая память Столько лет, скучала она. И скучать можно, только, за прошлым. Горьких лет, не вернуть, никогда Я тебя, никогда, не забуду Попрошу, не забудь ты, меня.
Bakay
Опубліковано: 20 травня 2021, 02:13
Пожалуйста, поглоти мой крик гром, Я с тобой рассчитаюсь потом, Я тебе подарю свои мечты, Что созвездием строятся в нечто. Пусть утихнут все галки и чайки, Пусть мир станет немым на секунды, Я отплачу сполна, дай мне только услышать себя. В бешеном танце будней, смой мои печали, Я так отчаянно, желаю услышать себя. Пускай умолкнут все птицы мира, Пусть ветер не бьёт будет вне эфира. Пусть то что снаружи умрет по незнанию, Пусть внутреннее верховодит, Станет ланью, путеводной звездою и смыслом, Мне это близко. Пусть дождь закроет меня куполом, Лишь на пару секунд станет рупором, И затмевая
natalieds
Опубліковано: 19 травня 2021, 17:58
За рваным краем черной тучи, Сверкает светом небосвод Там кто-то сильный и могучий На землю пустит дождь вот-вот! Летают птицы очень низко, Примету подтверждая вдруг.- Гроза идёт, она уж близко... А вот и первых капель стук... Забарабанил дождь и быстро Он освежает все вокруг, А гром талантливый маэстро- Свой издает сердитый звук. Уходит туча по-тихоньку. Для солнца уступая путь. Ей шепчет радуга вдогонку: "Ты возвращайся как-нибудь".
Nimagodza
Опубліковано: 13 травня 2021, 16:04