Заслугував на менше значно аніж маю - тримаю жмені повні наче кулаки : хто страху втрати найціннішого не знає той власний стрижень цим підточує ламкий . Жіноча дружба блиском пил чи міць алмазна ? " Чого та баба хоче ? " - бився Зигмунд Фройд . Там анорексія добила прищ замазать а ми як демони єбем святиню в рот . Спеціалістів з креативним інтелектом вже замінила майже нейромережа . Язвить я звик віршами знову прителепав - і тут самому стало смішно не на жарт : куди ми котимося ? Звідки нас приперло ? Чого поезії чим далі цій гудіть тим більше хочеться втопить до днища перли лиця

Гівно обгорталось цукеркою зваться : поїв - після того попробуй на зад сядь . Запитує логіка : висрать тепер чим заїсти як другими страви ці перші ? Гівна виглядають мов тістечка купки . До рук переходять в день тисячі кубків : давно назріває потреба змагання наклав би хто більше окремо й загально . Гівно у гівні на плаву - не потоне його утворили ті ж квантів протони : своє не смердить - гріх чийогось цураться глистом висувати претензії сраці . Не пахнуть гівном як відомо і гроші : відкачку веде містермускульний розчин трояндами пахнуть вбиральні громадські а кал карнавальні знецінює маски

Некрофіл єбе зомбі : є відрадні моменти в божевілля безодні підкиданням монети . Педофіл-аніматор демонструє мультфільми : стиль картину знімати має всюди буть вільним . Зоофіл на папугу здавна слину пустивши лиш повторює : " Погань дай хоч спокою тиші ! " А в стосунках здорових еталонно без змін все : чим долають хвороби ? Та яка вам різниця ?

Рило марило . Затьмарилося небо димоходу сраки хмарами навислими формувало мрії десь між пере- й недо- : сформулюй сакральне словом пробуй висловить . Блядь у роль вжилася лялі біля папіка : скільки встане хуй - єбать анально бити дасть гроші легкі мать нутром пекуча паприка - вити слізно мила вмилася і витерлась . Полюси міняє гніту світовий магніт : чорний хід планує свій фігура шахова - всіх потроху збити з потрохами виманить атмосферу передать ферзю нажахану . Раптом харя хрюкне-грюкне : " Так не ходить кінь !! " Збунтувались Васюки Остапа Бендера : зараз будуть вам москаликам

Минулого час часткою ставати : по різних берегах розводить міст рукою каву екс як екскаватор - гарсон дрищові чайові відніс . Все виє : віють осінню відносин промерзлих ягід бабині літа а так пизда промацувалась носом - язик мов за метеликом літав ! Черстве дратує серце круасаном засохло чи розбите - чорт із ним : блядь Боже нахуя твоя краса нам ? Назад Содомом засрану візьми . ЛГБТ в очікуванні кари до неба геморою Вавилон : летять злиттям із сонечком Ікари щоб землю знову кров'ю залило . Єбти і ти перестаралась видно єство своє обожнюючи більш : прямуй - пильнуй наступну половину чим

Почав кінчати як це не парадоксально . Оксюморони скрізь завжди звучать так саме : пизда заманлива немов рекламний лозунг - пізнав глибини мудрих правд мій хуй-філософ . Колись єбав і клав на ступінь науковий цинізм зняло неначе організм рукою : жіночі серця таємниці розкривались аж поки чпокання не зменшилась тривалість . Віршами вухам недойобство компенсую : задовільняє звір у них свою красуню - сльозу пускає з ока зойк сердечний стогне зайців усіх вбивають холості пістони . Єбе лайфхаками цілитель Кашпіровський : нема коли й перекурити папіроски до піни дівчину загіпнотизувало труси

И на Луне видны огни с Земли - Блистают мегаполисы и страны. Но также светит что-то в океане Для тех, кто друг для друга так нужны. Две жизни сплетшись, возложили на алтарь Взаимных счастья, неги, радости горенье. И проживут пускай без огорчений, И пусть поярче светит им незатухающий фонарь.

Що я тут роблю? І навіщо? Яке призначення моє? Вдалечині десь вітер свище Додолу він дерева гне, Над ним сонце сяйвом грає, Освітлюючи все живе, А я сиджу тут у нетямі, Не знаю хто я і що ще Додати можна слів багато, Але навіщо, то є все, Як все рівно я не втямлю Хто ж я на цьому світі є!

Сквозь мандариновую дымку Подплыли к острову стола - Хрусталь вино, игла от ёлки, Пирог, приборы, мишура. Тепло, светло, немного тошно... А отчего и не поймёшь - И, вроде, не скребутся кошки, И найдены все, вроде ложки, Испытаны пути-дорожки, И ложь давно не ложь - оплошность... А, все же, как-то... Ну, и вот. В бананово-ванильном смоге, Корично-мармеладной мгле, В сугробах снов и ароматов Из новогодних сублиматов Плывешь, слегка навеселе. И ночь. И город затихает...

Ти уміляла рано встала а ле я тебе знайшов Ти танцювала їла грала а, я не уйшов Ти говорила пила но я, не на мить... Прип З ранку й до зі рок від тебе не на крок Мені все до зірок Бо ти мій крок. Побігла на балкон. Хотів тебе закрить Почала танцювати. Ну а я ревіть. Відкрив, як метеором ти пройшла, І зрозумів: без тебе я: Прип З ранку й до зі рок від тебе не на крок Мені все до зірок Бо ти мій крок.

І мармур, і Сезам, І в тиші хлюпаючі звуки І гомін твого тіла, наче грам Чи гран забутої колись між нами штуки І лишене-полише, тупе Образливе, занедбане, грайливе Воно стоїть наскрізь таке фальшиве Таке байджуже до твого життя. Йому я дав для решти копійки - Монети, стерті липкими руками Вони дешеві, як твої дзвінки До мого каяття і до твоєї драми. Якщо постукаєш відкрию і піду А ти повільно переступиш через себе. І ляжеш тут, коли дивлюсь на тебе Коли бажаю, хочу і краду. Але, спіткнулась, впала, не дійшла Лежиш, але не так, як обіцяла Така одна, така простоволоса, крижана Опала і чужа, і

Вечерний дом наполнен светом. А за окном, в траве таясь, Сверчок стирает крылья, К свету, по безразличью, не стремясь. Под светом лампы стол, диваны, В довольной дрёме кот лежит, Картины, фото в разных рамах - Налаженный счастливый быт. А вот и ты, прошла упругой Мягчайшей поступью своей - Жена, любовница, подруга И мать близняшек-дочерей ) Веселая, всегда в заботах - То здесь чуть-чуть, то там вот-вот. И не секунды, ни минуты... Стой, поцелую твой живот. Глядишь глубоким неба взглядом Больших, любимых, добрых глаз. Всегда со мной, всегда ты рядом И в доме, и в полях за садом, И в дальних и