Без образ і без гніву відпускаю
Намистини черлені падають у траву
Ніби море, що поглинає часом безнадійних, трави вбирають у себе роки життя
Намистина як день чи мить, яку я берегла, бо любила чи бажала ятрити свою пам'ять
Привіт
Тепер можна начисто переписати себе, життя, міста мотиви?
Сни, у яких я шукала твоє обличчя і не знаходила
Скільки нас, безнадійно хворих, ходитиме колами і поглинатимуть нас моря?
Розпускаю намисто черлене, гаряче
Наостанок перебираючи пальцями
Відпускаю образи (роки)
Відпускаю з тобою навзаєм
Насаджаємо дерев і вкладемо у них ту любов, що ще ніби-то маємо
Що мов птаха сполохана б'ється у грудях, але так і не злітає
Ми позначені часом, а часом людьми - невблаганно
І у завше логічних моїх рівняннях вперше щось не складається
Певно, на щастя
10(05)2020 - 18(11)2020
